Справа №: 635 / 7020 / 24 Головуючий 1 інстанції: Пілюгіна О.М.
Провадження №: 33/818/ 1084 /25 Головуючий апеляційної інстанції: Курило О.М.
Категорія: ч.1 ст.130 КУпАП
25 червня 2025 року Харківський апеляційний суд у складі: судді судової палати з розгляду кримінальних справ Курила О.М., при секретареві Болотові О.О., без участі особи, притягнутої до адміністративної відповідальності - ОСОБА_1 , без участі його захисника, за умови, що всі учасники належним чином повідомлені про розгляд даної справи і ні від кого з них не надійшло заяв чи клопотань про відкладення розгляду справи з поважних причин, розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Харкові справу за апеляційною скаргою правопорушника на постанову Харківського районного суду Харківської області від 21 травня 2025 року, -
Короткий зміст рішення суду першої інстанції.
Вказаною постановою ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця селища Хорошеве Харківського район Харківської області, громадянина України, військовослужбовця, учасника бойових дій, який проживає за адресою: АДРЕСА_1 , визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП та накладено адміністративне стягнення у виді штрафу на користь держави у розмірі 17000 (сімнадцять тисяч) гривень з позбавленням права керування транспортними засобами строком на один рік, а також стягнуто судовий збір у розмірі 605 (шістсот п'ять) гривень 60 копійок.
Судом першої інстанції встановлено, що ОСОБА_1 01 липня 2024 року об 11:48 за адресою: Харківська область, Харківський район, селище Хорошеве, вулиця Матросова, 10, керував транспортним засобом мопед Honda dio без реєстраційного номера, з ознаками алкогольного сп'яніння: запах алкоголю з порожнини рота, хитка хода, почервоніння очей; відмовився від проходження огляду на стан сп'яніння у встановленому законом порядку, а саме на місці зупинки транспортного засобу за допомогою газоаналізатора та в медичному закладі КНП ХОР «Обласна клінічна наркологічна лікарня».
Обставини вчинення адміністративного правопорушення передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП, на думку суду першої інстанції, підтверджуються даними протоколу про адміністративне правопорушення серії ААД № 804189 від 01 липня 2024 року; даними акту огляду на стан алкогольного сп'яніння з використанням спеціальних технічних засобів за даними якого ОСОБА_1 відмовився від проходження огляду на стан сп'яніння за допомогою газоаналізатора Драгер 0409; даними направлення на огляд водія транспортного засобу з метою виявлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції від 01 липня 2024 року, за даними якого ОСОБА_1 відмовився від проходження огляду на стан сп'яніння в медичному закладі КНП ХОР «Обласна клінічна наркологічна лікарня»; даними рапорту від 10 липня 2024 року начальника СРПП ВП № 3 Харківського РУП № 1 ГУНП в Харківській області Баглаєнка С.; даними довідки «Армор».
Узагальнені доводи особи, яка подала апеляційну скаргу.
Не погодившись із рішенням суду першої інстанції, правопорушник подав апеляційну скаргу, яка містить прохання скасувати постанову суду першої інстанції та прийняти нову, якою закрити провадження по справі за відсутністю в його діях складу адміністративного правопорушення.
Обґрунтовуючи свої апеляційні вимоги, апелянт зазначає наступне.
Йому не було повідомлено у день вчинення адміністративного правопорушення, тобто 01.07.2024, що відносно нього буде складений протокол, протокол у відношенні правопорушника не складався в порушення вимог КУпАП.
Підпис правопорушника в усіх документах підроблений та ним не здійснювався, оскільки про наявність складених матеріалів йому стало відомо лише після виклику до суду та ознайомлення з матеріалами справи, що стало підставою для звернення до ДБР і прокуратури із заявою про вчинення кримінального правопорушення поліцейськими за ч. 1 ст. 366 КК України, досудове розслідування з даного приводу триває.
Транспортним засобом у зазначений у протоколі час водій не керував.
На відеозаписі видно, що особа не керує жодним мопедом чи мотоциклом, а відмовляється від проходження запропонованого огляду, тому що не є водієм.
На думку правопорушника, у постанові про адміністративне правопорушення за ч. 2 ст. 126 КУпАП, його підпис також підроблено.
На відео зафіксовано, як він вказує, що пив безалкогольне пиво, однак це не є правопорушенням, адже він не керував транспортним засобом.
Суд першої інстанції не врахував, що у кримінальному провадженні за ч. 1 ст. 366 КК України, яке триває, має бути призначена почеркознавча експертиза. Натомість суд, не дочекавшись призначення даної експертизи та її результатів, виніс постанову відносно ОСОБА_1 на підставі скомпрометованих працівниками поліції матеріалів.
Враховуючи вищевикладене, апелянт вважає постанову незаконною та просить її скасувати.
Позиції учасників апеляційного провадження
Будучи належним чином повідомленим про час і місце судового розгляду, в судове засідання суду апеляційної інстанції правопорушник не з'явився.
До суду останній надіслав клопотання про перенесення судового засідання та зупинення провадження у справі до моменту проведення почеркознавчої експертизи за кримінальним провадженням або до моменту оголошення підозри у кримінальному провадженні №32024170020010465 від 22.11.2024 за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 366 КК України, яке мотивував тим, що прийняття судом мотивованого та об'єктивного рішення у даній справі про адміністративне правопорушення є неможливим до проведення належної почеркознавчої експертизи, що має бути проведена для з'ясування наявності чи відсутності факту підроблення службовими особами ВП №3 Харківського РУП ГУНП в Харківські області підпису правопорушника та внесення до матеріалів про адміністративне правопорушення завідомо недостовірної інформації.
Мотиви прийняття рішення судом апеляційної інстанції.
Відповідно до рішення Європейського суду з прав людини від 08 листопада 2005 року у справі «Смірнов проти України» згідно з положеннями частини першої статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, обов'язок швидкого здійснення правосуддя покладається, в першу чергу, на відповідні державні судові органи. Розумність тривалості судового провадження оцінюється в залежності від обставин справи та з огляду на складність справи, поведінки сторін, предмет спору. Нездатність суду ефективно протидіяти недобросовісно створюваним учасниками справи перепонам для руху справи, є порушенням пункту 1 статті 6 даної Конвенції.
Верховним Судом в пункті 34 постанови від 12 березня 2019 року по справі № 910/9836/18 також зазначено, що вжиття заходів для прискорення процедури розгляду є обов'язком не тільки для держави, а й осіб, які беруть участь у справі.
Так, Європейський суд з прав людини в рішенні від 07 липня 1989 року у справі "Юніон Аліментаріа Сандерс С.А. проти Іспанії" зазначив, що заявник зобов'язаний демонструвати готовність брати участь на всіх етапах розгляду, що стосуються безпосередньо його, утримуватись від використання прийомів, які пов'язані зі зволіканням у розгляді справи, а також максимально використовувати всі засоби внутрішнього законодавства для прискорення процедури слухання.
Апеляційний суд завчасно повідомляв правопорушника про дату, час і місце судового засідання. При розгляді справ даної категорії явка учасників при апеляційному перегляді не є обов'язковою.
Відповідно до ч. 6 ст. 294 КУпАП неявка в судове засідання осіб, які беруть участь у провадженні не є перешкодою для розгляду справи.
Суд апеляційної інстанції відмовляє у задоволенні клопотання правопорушника про перенесення розгляду справи та зупинення провадження у справі з огляду на те, що на думку суду, доводи правопорушника про те, що прийняття судом мотивованого та об'єктивного рішення у даній справі про адміністративне правопорушення є неможливим до проведення належної почеркознавчої експертизи, яка має бути проведена для з'ясування наявності чи відсутності факту підроблення службовими особами ВП №3 Харківського РУП ГУНП в Харківські області підпису правопорушника та внесення до матеріалів про адміністративне правопорушення завідомо недостовірної інформації, є необґрунтованими.
Так, згідно зі ст. 251 КУпАП встановлено, що доказами в справі про адміністративне правопорушення, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі або в режимі фотозйомки (відеозапису), які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху та паркування транспортних засобів, актом огляду та тимчасового затримання транспортного засобу, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами.
Оцінка доказів, відповідно до ст. 252 КУпАП, здійснюється за внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному та об'єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності.
Обов'язок щодо збирання доказів покладається на осіб, уповноважених на складання протоколів про адміністративні правопорушення, визначених ст. 255 цього Кодексу.
Отже, суд, приймаючи рішення у справі про адміністративне правопорушення, доходить висновків на підставі усіх зібраних доказів у їх сукупності, а не лише на підставі протоколу про адміністративне правопорушення, рапорту і т.д. Тому сумнів особи, що притягається до адміністративної відповідальності, у достовірності даних, відображених у письмових матеріалах про адміністративне правопорушення, складених працівниками поліції, не позбавляє суд можливості прийняти законне та обґрунтоване рішення у справі за наявності інших доказів, що безумовно та об'єктивно підтверджують або спростовують вину особи у вчиненні адміністративного правопорушення.
Виходячи з цього, судом апеляційної інстанції ухвалено рішення про розгляд справи за відсутності апелянта.
Дослідивши матеріали справи, заслухавши учасників судового засідання, перевіривши доводи апеляційної скарги, суд апеляційної інстанції вважає, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає з наступних підстав.
При розгляді справи про адміністративне правопорушення суд першої інстанції, відповідно до вимог ст.ст. 245, 280 КУпАП, повинен належним чином з'ясувати, чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом'якшують і обтяжують відповідальність, а також з'ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи по суті. Постанова судді, згідно зі ст. 283 КУпАП, має ґрунтуватися на обставинах, встановлених при розгляді справи, тобто на достатніх і незаперечних доказах.
Положення ч.ч. 1, 2 ст. 7 КУпАП передбачають, що ніхто не може бути підданий заходу впливу в зв'язку з адміністративним правопорушенням інакше як на підставах і в порядку, встановлених законом. Провадження в справах про адміністративні правопорушення здійснюється на основі суворого додержання законності.
Слід також звернути увагу, що відповідно до ст. 19 Закону України «Про міжнародні договори України», ст. 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» передбачено, що при розгляді справ суди застосовують Конвенцію про захист прав людини та основоположних свобод (далі Конвенція) та практику Європейського суду з прав людини (далі ЄСПЛ) як джерело права.
Судовий розгляд справ повинен відповідати загальним принципам судочинства, а саме: верховенству права, законності, рівності перед законом і судом, повазі до людської гідності, забезпечення права на свободу та особисту недоторканість, презумпції невинуватості та забезпечення доведеності вини, змагальності сторін та свободи в поданні ними суду своїх доказів і в доведеності перед судом їх переконливості.
Згідно із ч. 1 ст. 256 КУпАП у протоколі про адміністративне правопорушення зазначаються: дата і місце його складення, посада, прізвище, ім'я, по батькові особи, яка склала протокол; відомості про особу, яка притягається до адміністративної відповідальності (у разі її виявлення); місце, час вчинення і суть адміністративного правопорушення; нормативний акт, який передбачає відповідальність за дане правопорушення; прізвища, адреси свідків і потерпілих, якщо вони є; пояснення особи, яка притягається до адміністративної відповідальності; інші відомості, необхідні для вирішення справи. Якщо правопорушенням заподіяно матеріальну шкоду, про це також зазначається в протоколі.
Пункт 1.3 ПДР України передбачає, що учасники дорожнього руху зобов'язані знати й неухильно виконувати вимоги цих Правил, а також бути взаємно ввічливими.
В пункті 1.9 ПДР України встановлено, що особи, які порушують ці Правила, несуть відповідальність згідно із законодавством.
Відповідно до пункту 2.5 ПДР України Водій повинен на вимогу поліцейського пройти в установленому порядку медичний огляд з метою встановлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції.
Відповідно до положень п. 2 розділу І Інструкції про порядок виявлення у водіїв транспортних засобів ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, затвердженою наказом Міністерства Внутрішніх справ України та Міністерством охорони здоров'я України №1452/735 від 09 листопада 2015 року, огляду на стан сп'яніння підлягають водії транспортних засобів, щодо яких у поліцейського уповноваженого підрозділу Національної поліції України є підстави вважати, що вони перебувають у стані сп'яніння згідно з ознаками такого стану.
Відповідальність за ч.1 ст.130 КУпАП настає у разі керування транспортними засобами особами в стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції, а також передачі керування транспортним засобом особі, яка перебуває в стані такого сп'яніння чи під впливом таких лікарських препаратів, а так само відмові особи, яка керує транспортним засобом, від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або щодо вживання лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції.
Судом апеляційної інстанції встановлено, що ОСОБА_1 01 липня 2024 року об 11:48 за адресою: Харківська область, Харківський район, селище Хорошеве, вулиця Матросова, 10, керував транспортним засобом мопед Honda dio без реєстраційного номера, з ознаками алкогольного сп'яніння: запах алкоголю з порожнини рота, хитка хода, почервоніння очей; відмовився від проходження огляду на стан сп'яніння у встановленому законом порядку, а саме на місці зупинки транспортного засобу за допомогою газоаналізатора та в медичному закладі КНП ХОР «Обласна клінічна наркологічна лікарня».
Суд апеляційної інстанції з метою перевірки матеріалів справи та доводів апеляційної скарги надав сторонам провадження всі можливості для представлення доказів по справі для підтримання їхньої правової позиції.
Суд апеляційної інстанції критично ставиться до доводів апелянта про те, що йому не було повідомлено у день вчинення адміністративного правопорушення, тобто 01.07.2024, що відносно нього буде складений протокол, а протокол у відношенні правопорушника не складався в порушення вимог КУпАП, з огляду на те, що в матеріалах справи міститься протокол про адміністративне правопорушення, достовірність даних якого ставить під сумнів правопорушник. Однак дослідженням відеозапису з бодікамери працівника поліції, що міститься в матеріалах справи, суд встановив, що водій на пропозицію працівника поліції пройти в установленому законом порядку огляд на стан алкогольного сп'яніння на місці зупинки або в закладі охорони здоров'я відмовився від проходження такого огляду, тому факт відмови є доведеним об'єктивними доказами.
Суд апеляційної інстанції критично ставиться до доводів апелянта про те, що він транспортним засобом у зазначений у протоколі час не керував, і що на відеозаписі видно, що він не керує жодним мопедом чи мотоциклом, а від проходження запропонованого огляду ж відмовляється, тому що не є водієм, з огляду на те, що вони суперечать реальним обставинам справи.
Дослідивши відеозапис із камери службового автомобіля патрульної поліції, суд доходить висновку, що факт керування правопорушником транспортним засобом зафіксовано на відеозаписі (момент відеофіксації - 11:48:00). На відеозаписі з нагрудної камери поліцейського зафіксовано, що водій у розмові з працівниками поліції також не заперечує факту керування транспортним засобом. З цього випливає, що факт керування транспортним засобом ОСОБА_1 є також об'єктивно доведеним.
Доводи апелянта про те, що на відео зафіксовано, як він вказує, що пив безалкогольне пиво, однак це не є правопорушенням, адже він не керував транспортним засобом, є безпідставними з огляду на те, що факт керування правопорушником транспортним засобом підтверджується наявними в матеріалах справи доказами.
Натомість виконуючи вимоги п. 2 розд. 1 вищевказаної Інструкції, а також п. 2.5 ПДР України, водій був зобов'язаний на вимогу поліцейського пройти в установленому порядку огляд на стан алкогольного сп'яніння, однак його не пройшов, чим порушив вказані норми, за що передбачена адміністративна відповідальність за ч. 1 ст. 130 КУпАП.
З цих підстав суд апеляційної інстанції критично ставиться до доводів апелянта про те, що його підписи в письмових матеріалах, складених працівниками поліції, підроблені, а інформація в них є недостовірною та сфальсифікованою.
Оскільки факт керування ОСОБА_1 транспортним засобом та факт відмови від проходження огляду на стан алкогольного сп'яніння є доведеними, то суд апеляційної інстанції доходить висновку про наявність складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП в діях правопорушника.
Враховуючи доведеність вини водія у вчиненні вказаного адміністративного правопорушення, суд апеляційної інстанції вважає, що для прийняття судом об'єктивного та неупередженого рішення в даній справі необхідність зупиняти апеляційне провадження та очікувати призначення судово-почеркознавчої експертизи в рамках кримінального провадження, про яке зазначав правопорушник, відсутня.
Суд апеляційної інстанції звертає увагу, що правопорушник притягується до адміністративної відповідальності за ч. 1 ст. 130 КУпАП саме за фактом порушення п. 2.5 ПДР України, тобто за відмову від проходження огляду, відтак його вина полягає у порушенні обов'язку пройти на вимогу працівника поліції огляд на стан алкогольного сп'яніння у встановленому законодавством порядку, а факт реального перебування чи неперебування його в стані алкогольного сп'яніння у той день на кваліфікацію даного адміністративного правопорушення не впливає.
Виходячи з того, що факт відмови водія від проходження передбаченого законом огляду на стан алкогольного сп'яніння є доведеним, на думку апеляційного суду, суд першої інстанції прийшов до правильного висновку про винуватість особи, що притягується до адміністративної відповідальності, у скоєнні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП, а саме вказана особа визнана судом винною за відмову від проходження огляду на предмет перебування в стані алкогольного сп'яніння у встановленому законодавством порядку.
Враховуючи викладене, підстави ставити під сумнів відомості, відображені у протоколі про адміністративне правопорушення, відсутні, у зв'язку з чим апеляційний суд вбачає у діях правопорушника склад адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП.
Всі зібрані у справі про адміністративне правопорушення докази апеляційний суд визнає належними, допустимими та такими, що відповідають вимогам ст. 251 КУпАП.
Інші доводи апеляційної скарги не містять посилань на докази та порушення вимог закону, які б спростовували висновки суду і були б підставами для зміни або скасування судового рішення.
У рішенні ЄСПЛ по справі «Гарсія Руїз проти Іспанії» вказується, що у
рішеннях судів та трибуналів мають належним чином пояснюватися підстави, на яких ці рішення ґрунтуються. Ступінь суворості цієї вимоги може бути різним, залежно від характеру рішення, і він має визначатися, виходячи із обставин справи. Однак, хоча п. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов'язує суди викладати підстави для своїх рішень, це не можна розуміти як вимогу надавати детальну відповідь на кожен аргумент.
З вищезазначеного випливає, що інші доводи та пояснення апелянта в апеляційній скарзі є безпідставними або необґрунтованими.
З урахуванням викладеного, суд обґрунтовано дійшов висновку про наявність в діях водія складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП і, враховуючи характер вчиненого правопорушення, ступінь його суспільної небезпеки - дане правопорушення є грубим порушенням правил дорожнього руху та є потенційно небезпечним для суспільства, становить реальну небезпеку учасникам дорожнього руху, загрожує їх життю, здоров'ю, тяжкість ймовірних наслідків, призначив адміністративне стягнення в межах санкції вказаної статті.
Враховуючи наведене, апеляційний суд вважає, що постанова суду першої інстанції є законною та обґрунтованою і скасуванню за доводами, викладеними в апеляційній скарзі, не підлягає.
Керуючись ст.ст. 1,7,25,33,38,294,295 КУпАП, суд -
Постанову Харківського районного суду Харківської області від 21 травня 2025 року по справі щодо ОСОБА_1 за ч. 1 ст. 130 КУпАП, - залишити без змін.
Апеляційну скаргу правопорушника, - залишити без задоволення.
Оскарження даної постанови в касаційному порядку у відповідності до ст. 294 КУпАП не передбачено.
Суддя Харківського апеляційного суду О.М. Курило