Справа № 646/6771/24 Головуючий суддя І інстанції Клімова С. В.
Провадження № 22-ц/818/1074/25 Суддя доповідач Яцина В.Б.
Категорія: споживчого кредиту
01 липня 2025 року м. Харків.
Харківський апеляційний суд у складі суддів судової колегії судової палати у цивільних справах :
головуючого Яцини В.Б.,
суддів колегії Мальованого Ю.М., Пилипчук Н.П.,
розглянувши у порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи апеляційну скаргу ОСОБА_1 ради на рішення Червонозаводського районного суду м. Харкова від 22 жовтня 2024 року, по справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів» до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості,
У червні 2024 року ТОВ «Фінансова компанія « Європейська агенція з повернення боргів» звернувся до Червонозаводського районного суду м. Харкова з позовною заявою до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості.
Позовна заява мотивована тим, що між ТОВ «СЛОН КРЕДИТ» та ОСОБА_1 було укладено кредитний договір № 235702 від 10 лютого 2020 року, який було підписано електронним підписом позичальника, відтворений шляхом використання позичальником одноразового ідентифікатора (електронного підпису) і був надісланий на номер мобільного телефону відповідача.
13.04.2021 року між ТОВ «СЛОН КРЕДИТ» та ТОВ «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів» укладено договір факторингу № 13042021, у відповідності до умов якого, ТОВ «СЛОН КРЕДИТ» передає (відступає) ТОВ «ФК «ЄАПБ» за плату, а ТОВ «ФК «ЄАПБ» приймає належні ТОВ «СЛОН КРЕДИТ» права грошової вимоги, строк виконання зобов'язань за якою настав або виникне в майбутньому до третіх осіб - Боржників, включаючи суму основного зобов'язання (кредиту), плату за кредитом (плату за процентною ставкою), пеню за порушення грошових зобов'язань та інші платежі, право на одержання яких належить ТОВ «СЛОН КРЕДИТ».
Відповідно Реєстру Боржників - Додатку № 1 Договору факторингу ТОВ «ФК «ЄАПБ» набув право вимоги до відповідача в 40981,83 грн, з яких: 22404,21 грн - сума заборгованості за основною сумою боргу; 18577,62 грн - сума заборгованості за відсотками.
07.10.2020 року між Товариством з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «ІНВЕСТРУМ» та ОСОБА_1 було укладено кредитний договір № 02098-10/2020, який було підписано електронним підписом позичальника, відтворений шляхом використання позичальником одноразового ідентифікатора (електронного підпису) і був надісланий на номер мобільного телефону відповідача. Підписуючи договір відповідач підтвердив, що він ознайомився з усіма умовами, повністю розуміє, погоджується і зобов'язується неухильно їх дотримуватися. Ці правила є публічною пропозицією (офертою) у розумінні ст.ст.641, 644 ЦК України на укладення договору кредиту та визначають порядок і умови кредитування, права і обов'язки сторін, іншу інформацію, необхідну для укладання договору.
21.05.2021 між ТОВ «ФК «ІНВЕСТРУМ» та ТОВ «ФК «ЄАПБ» укладено договір факторингу № 21052021, у відповідності до умов якого ТОВ «ФК «ІНВЕСТРУМ» передає (відступає) ТОВ «ФК «ЄАПБ» за плату належні йому права вимоги, а ТОВ «ФК «ЄАПБ» приймає належні ТОВ «ФК «ІНВЕСТРУМ» права вимоги до боржників, вказаних у реєстрі боржників (копія витягу з договору факторингу). Відповідно до реєстру боржників від 21.05.2021 до договору факторингу, ТОВ «ФК «ЄАПБ» набуло права грошової вимоги до відповідача в сумі 10200,00 гривень, з яких: 3000,00 гривень - сума заборгованості за основною сумою боргу; 7200,00 гривень - сума заборгованості за відсотками.
На підставі вищевикладеного, ТОВ «ФК «ЄАПБ» просило суд стягнути з відповідача заборгованість у загальному розмірі 48672,88 грн. та судові витрати у сумі 3028,00 грн.
Рішенням Червонозаводського районного суду м. Харкова від 22 жовтня 2024 позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів» задоволено.
Стягнуто з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів» заборгованість за договором кредиту № 235702 від 10.02.2020 року у розмірі 40981,83 грн за договором кредиту № 02098-10/20 від 07.10.2020 року у розмірі 10200,00 та витрати по сплаті судового збору у розмірі 3028,00 гривень
Не погоджуючись з вказаним рішенням суду першої інстанції, ОСОБА_1 в апеляційній скарзі просить рішення скасувати та ухвалити нове, яким відмовити у задоволенні позову.
Апеляційна скарга мотивована тим, що висновки суду не відповідають вимогам норм матеріального права та є наслідком не належного дослідження доказів по справі і надання їм неправильної правової оцінки в їх сукупності, що свідчить про порушення судом першої інстанції норм процесуального права, зокрема ст. 263 ЦПК України, а також грубого порушення та не вірного застосування норм матеріальної о права.
Вказала, що позивачем не зазначено відомості про вжиття заходів досудового врегулювання спору, якщо такі проводилися, в тому числі, якщо законе визначений обов'язковий досудовий порядок урегулювання спору. Також, хочу зазначити, що матеріали справи не містять доказів (ні електронному вигляді, ні в вигляді смс повідомлень) про направлення позивачем досудових вимог про необхідність сплати простроченої заборгованості, тобто матеріалах справи відсутні оригінали розрахункового документа про надання послуг поштового зв'язку та опису вкладення, що підтверджують надіслання ОСОБА_3
повідомлення про відступлення права вимоги заборгованості за кредитними договорами.
Зазначила, що наданий позивачем детальний розрахунок заборгованості за кредитом, підготовлені робітниками Товариства з обмеженою відповідальністю «ФК Європейська кредитна група», «Слон кредит», «Інвеструм» - є відображенням односторонніх арифметичних розрахунків позивача і не є правовою підставою для стягнення відповідних сум та не може слугувати доказом безспірності розміру грошових вимог позивача до відповідачів. Сама позовна заява не містить таких даних, а лише констатує наявність недоказаного розміру всієї суми непогашеного кредиту.
Зауважила, що заявник надав суду копію Договору факторингу № 13042021 який не і повному обсязі (наявні сторінки 1,2,3,4 та 9 сторінки), та Договору факторингу № 21052021 (наявні сторінки 1,2,4,9), що позбавляє можливості належно та у повній мірі сприймати зміст цього документу, а також в становити істотні умови такого договору, а тому числі зобов'язання нового кредитора перед первісним кредитором щодо здійсненню оплати за придбання права грошової вимогу до боржників, зокрема, до ОСОБА_2 за Договором.
Також, позивач не надав належних, допустимих та достатніх доказів, які підтверджують, що ТОВ «ФК «Європейська агенція з повернення боргів» сплатила ТОВ «Слон кредит» кошти за передані права вимоги за Договором факторингу № 13042021. Також, позивач не надав належних, допустимих та достатніх доказів, які підтверджують, що ТОВ «ФК «Європейська агенція з повернення боргів» сплатила ТОВ «Інвеструм» кошти за передані права вимоги за Договором факторингу № 21052021. Зокрема, відсутній платіжний документ банківської установи, який би засвідчував факт безготівкового перерахування грошових коштів, чи інший документ який би підтверджував факт здійснення такої оплати у повному обсязі. Такий висновок узгоджується з правовим висновком, викладеним у постанові об'єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 17.01.2020 у справі № 916/2286/16, де зазначено, що відсутність доказів на підтвердження обставин здійснення повної оплати за договором відступлення права вимоги на час або після його укладення, тобто доказів, які б підтверджували належність виконання заявником своїх зобов'язань за договором, є самостійною достатньою підставою для відмови у заміні сторони виконавчого провадження правонаступником.
У відзиві представник позивача - адвокат Миколаєнко В.В. просить апеляційну скаргу залишити без задоволення, а рішення суду - без змін.
Вказано, що договори факторингу відповідачем не оспорювалися, а тому з урахуванням неспростованої презумпції правомірності цих договорів доводи скарги про недоведеність надання відповідачу кредитних коштів є безпідставними. Відсутність повідомлення відповідачки про зміну кредитора та досудової вимоги сплатити заборгованість - не звільняє її від такого обов'язку.
Частинами 1, 3 статті 368 ЦПК України передбачено, що справа розглядається судом апеляційної інстанції за правилами, встановленими для розгляду справи в порядку спрощеного позовного провадження, з особливостями, встановленими цією главою. Розгляд справ у суді апеляційної інстанції здійснюється в судовому засіданні з повідомленням учасників справи, крім випадків, передбачених статтею 369 цього Кодексу.
Частиною 1 статті 369 ЦПК України передбачено, що апеляційні скарги на рішення суду у справах з ціною позову менше тридцяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, крім тих, які не підлягають розгляду в порядку спрощеного позовного провадження, розглядаються судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи.
Аналізуючи наведені норми права, судова колегія вважає за необхідне розглянути справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи.
Судова колегія, дослідивши матеріали справи, обговоривши доводи апеляційної скарги вважає, що апеляційну скаргу необхідно задовольнити, рішення суду - скасувати.
Відповідно до вимог ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.
Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.
Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Рішення суду першої інстанції даним вимогам закону у повній мірі не відповідає.
Відповідно до ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.
До відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.
Особливості регулювання відносин за договором про надання споживчого кредиту встановлені законом.
Згідно до ст. 1046 ЦК України:
1. За договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти або інші речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобов'язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суму позики) або таку ж кількість речей того ж роду та такої ж якості.
Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.
Оскільки кредитором за кредиту у даній справі є юридичні особи, то відповідно до ст. 1055 ЦК України відповідні договори кредиту мають укладатися у письмовій формі, незалежно від її суми. Кредитний договір, укладений з недодержанням письмової форми, є нікчемним.
У частині 1 статті 1048 ЦК України передбачено, що позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики.
Кредитний договір укладається у письмовій формі. Кредитний договір, укладений з недодержанням письмової форми, є нікчемним (стаття 1055 ЦК України).
Відповідно до ст. 1056-1 ЦК України процентна ставка за кредитом може бути фіксованою або змінюваною. Тип процентної ставки визначається кредитним договором.
Розмір процентів, тип процентної ставки (фіксована або змінювана) та порядок їх сплати за кредитним договором визначаються в договорі залежно від кредитного ризику, наданого забезпечення, попиту і пропозицій, які склалися на кредитному ринку, строку користування кредитом, розміру облікової ставки та інших факторів на дату укладення договору.
Особливості застосування змінюваної процентної ставки за договором про надання споживчого кредиту встановлюються законом.
Особливості укладання кредитного договору в електронному вигляді (формі) визначені Законом України "Про електронну комерцію" (далі - Закон).
Згідно із пунктом 6 частини першої статті 3 Закону електронний підпис одноразовим ідентифікатором - дані в електронній формі у вигляді алфавітно-цифрової послідовності, що додаються до інших; електронних даних особою, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір, та надсилаються іншій стороні цього договору.
При цьому одноразовий ідентифікатор - це алфавітно-цифрова послідовність, що її отримує особа, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір шляхом реєстрації в інформаційно-телекомунікаційній системі суб'єкта електронної комерції, що надав таку пропозицію. Одноразовий ідентифікатор може передаватися суб'єктом електронної комерції, що пропонує укласти договір, іншій стороні електронного правочину засобом зв'язку, вказаним під час реєстрації у його системі, та додається (приєднується) до електронного повідомлення від особи, яка прийняла пропозицію укласти догові (пунктом 12 частини першої статті 3 Закону).
Відповідно до частини третьої статті 11 Закону електронний договір укладається шляхом пропозиції його укласти (оферти) однією стороною та її прийняття (акцепту) другою стороною. Електронний договір вважається укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти такий договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції в порядку, визначеному частиною шостою цієї статті.
Пропозиція укласти електронний договір (оферта) може бути зроблена шляхом надсилання комерційного електронного повідомлення, розміщення пропозиції (оферти) у мережі Інтернет або інших інформаційно-телекомунікаційних системах (частини четверта статті 11 Закону).
Згідно із частиною шостою статті 11 Закону відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти електронний договір, про її прийняття (акцепт) може бути надана шляхом: надсилання електронного повідомлення особі, яка зробила пропозицію укласти електронний договір, підписаного в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; заповнення формуляра заяви (форми) про прийняття такої пропозиції в електронній формі, що підписується в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; вчинення дій, що вважаються прийняттям пропозиції укласти електронний договір, якщо зміст таких дій чітко роз'яснено в інформаційній системі, в якій розміщено таку пропозицію, і ці роз'яснення логічно пов'язані з нею.
Матеріалами справи підтверджується, що між ТОВ «СЛОН КРЕДИТ» та ОСОБА_1 було укладено кредитний договір № 235702 від 10 лютого 2020 року. Відповідно до умов вищевказаного договору, відповідач отримав кредит на споживчі цілі у розмірі 25 000,00 грн строком на 731 день, з процентною ставкою за перший день користування кредитом (включно) -10 % (365% річних), за усі наступні дні користування кредитом, починаючи з другого дня (включно) й до кінця строку надання кредиту - 150%.
Реальна річна відсоткова ставка становить 309%. Відсотки за перший день користування кредитом в розмірі 2500 грн, що мають бути сплачені Позичальником. Поточні відсотки за користування кредитом 580512,4грн.
Пунктом 2 Договору обумовлено повернення кредиту та плата процентів за користування кредитом та штрафи в порядку та строки, визначені договором. Договором визначено, що відповідач ознайомлена з усіма умовами Правил надання коштів у позику в тому числі й на умовах фінансового кредиту ТОВ «СЛОН КРЕДИТ», які розміщені на веб-сайті, повністю погоджується з ними і зобов'язується неухильно їх дотримуватися.
Підписанням кредитного договору відповідач підтвердив, що він ознайомлений з усіма умовами Правил надання коштів у позику в тому числі й на умовах фінансового кредиту ТОВ «СЛОН КРЕДИТ», які розміщені на сайті creditplus.ua. Приймаючи умови кредитного договору, відповідач підтверджує, що він повністю розуміє, погоджується і зобов'язується неухильно дотримуватись Правил. Як зазначає представник позивача, кредитний договір 235702 від 10.02.2020 року було укладено відповідачем шляхом підписання електронним підписом клієнта, що відтворений шляхом використання клієнтом електронного підпису одноразовим ідентифікатором, який формується для кожного разу використання та направляється клієнту на номер мобільного телефону повідомлений останнім товариству в ІТС Товариства.
13.04.2021 року між ТОВ «СЛОН КРЕДИТ» та ТОВ «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів» укладено договір факторингу № 13042021, у відповідності до умов якого, ТОВ «СЛОН КРЕДИТ» передає (відступає) ТОВ «ФК «ЄАПБ» за плату, а ТОВ «ФК «ЄАПБ» приймає належні ТОВ «СЛОН КРЕДИТ» права грошової вимоги, строк виконання зобов'язань за якою настав або виникне в майбутньому до третіх осіб - Боржників, включаючи суму основного зобов'язання (кредиту), плату за кредитом (плату за процентною ставкою), пеню за порушення грошових зобов'язань та інші платежі, право на одержання яких належить ТОВ «СЛОН КРЕДИТ».
Відповідно Реєстру Боржників - Додатку № 1 Договору факторингу ТОВ «ФК «ЄАПБ» набув право вимоги до відповідача в 40981,83 грн, з яких: 22404,21 грн - сума заборгованості за основною сумою боргу; 18577,62 грн - сума заборгованості за відсотками.
П.п.2.2.2 п. 2.1 кредитного договору № 235702 від 10 лютого 2020 року, укладеного між ТОВ «СЛОН КРЕДИТ» та ОСОБА_1 передбачає право ТОВ «СЛОН КРЕДИТ» у будь-який момент відступити свої права за цим Договором третій стороні відповідно до вимог цивільного законодавства.
07.10.2020 року між Товариством з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «ІНВЕСТРУМ» та ОСОБА_1 було укладено кредитний договір № 02098-10/2020, продовжений за згодою сторін 04.11.2020, який було підписано електронним підписом позичальника, відтворений шляхом використання позичальником одноразового ідентифікатора (електронного підпису) і був надісланий на номер мобільного телефону відповідача про що свідчить п. 7 Кредитного договору, адреса, реквізити та підпис сторін.
Відповідно до п.п. 1.1. п. 1 Кредитного договору, Товариство надає Клієнту фінансовий кредит в розмірі 3000 грн., на умовах строковості, зворотності, платності (далі - кредит), а Клієнт зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти за користування кредитом в порядку та на умовах, визначених цим Договором.
П.п.3.1.4. п. 3 кредитного договору № 02098-10/2020 від 07 жовтня 2020 року, укладеного між ТОВ «ФК «ІНВЕСТРУМ» та ОСОБА_1 передбачає право ТОВ «ФК «ІНВЕСТРУМ» без згоди Клієнта поступитися своїм правом вимоги за цим Договором третій стороні, у зв'язку з чим відбувається заміна сторони Кредитодавця за цим Договором.
21.05.2021 між ТОВ «ФК «ІНВЕСТРУМ» та ТОВ «ФК «ЄАПБ» укладено договір факторингу № 21052021, у відповідності до умов якого ТОВ «ФК «ІНВЕСТРУМ» передає (відступає) ТОВ «ФК «ЄАПБ» за плату належні йому права вимоги, а ТОВ «ФК «ЄАПБ» приймає належні ТОВ «ФК «ІНВЕСТРУМ» права вимоги до боржників, вказаних у реєстрі боржників (копія витягу з договору факторингу). Відповідно до реєстру боржників від 21.05.2021 до договору факторингу, ТОВ «ФК «ЄАПБ» набуло права грошової вимоги до відповідача в сумі 10200,00 гривень, з яких: 3000,00 гривень - сума заборгованості за основною сумою боргу; 7200,00 гривень - сума заборгованості за відсотками.
Відповідно до розрахунку заборгованості за договором 235702 від 10 лютого 2020 року за період з 11.02.2020 по 11.02.2022 ОСОБА_1 має непогашену заборгованість перед ТОВ «ФК «ЄАПБ» в розмірі 40981,83 гривень.
Відповідно до розрахунку заборгованості за договором № 02098-10/2020 від 07.10.2020 року за період з 21.05.2021 по 30.04.2024 ОСОБА_1 має непогашену заборгованість перед ТОВ «ФК «ЄАПБ» в розмірі 10200,00 гривень.
З наданого розрахунку заборгованості за договором № 235702 від 10.02.2020 року вбачається, що відповідачем ОСОБА_1 за період з 31.03.2022 року по 30.04.2024 року не було внесено жодного платежу на погашення заборгованості.
Із розрахунку заборгованості за договором № № 02098-10/2020 від 07.10.2020 року вбачається, що відповідачем ОСОБА_1 за період з 11.12.2020 року по 11.01.2022 року не було внесено жодного платежу на погашення заборгованості.
Відповідно до паперової копії - кредитного договору № 235702 від 10 лютого 2020 та отримання кредиту, який підписаний лише від імені позичальника одноразовим ідентифікатором, який складається з літер та цифр, та не містить інформації про отримання позики чи кредиту позичальником на день його підписання (а.с. 9-10), а також договір від 07.10.2020 року укладений між Товариством з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «ІНВЕСТРУМ» та ОСОБА_1 (а.с.22-23).
Відповідачка не оспорює факт укладання вищевказаних договорів.
Разом з тим, суд першої інстанції всупереч вимог ст. 89 ЦПК України не звернув уваги, що у матеріалах справи відсутні належні і допустимі докази виконання первинними кредиторами своїх обов'язків за цими договорами щодо перерахування відповідачці відповідних грошових коштів. Ці доводи скарги знайшли своє підтвердження у матеріалах справи.
Відповідно до ч. 2 ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» первинні та зведені облікові документи можуть бути складені у паперовій або в електронній формі та повинні мати такі обов'язкові реквізити, якщо інше не передбачено окремими законодавчими актами України: назву документа (форми); дату складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.
З наведеної норми законодавства вбачається, що доказом надання кредитодавцем позичальнику кредитних коштів є саме первинні документи, вимоги до яких встановлені Законом України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні». Аналогічні за змістом висновки викладені у постанові Верховного Суду від 11 вересня 2019 року по справі №755/2284/16-ц, провадження № 61-4685св19.
При цьому, в разі заміни первісного кредитора у зобов'язанні, останній повинен передати новому кредиторові документи, які засвідчують права, що передаються, та інформацію, яка є важливою для їх здійснення, в тому числі й первинні документи, що підтверджують факт виконання свого обов'язку перед позичальником, тобто факт надання коштів у кредит.
Однак, позивач не надав доказів на підтвердження зарахування кредитних коштів за кредитними договорами право вимоги на яке перейшло. Відсутні також і докази фактичного користування відповідачем кредитними коштами (рух коштів на особовому рахунку позичальника).
Суд апеляційної інстанції зауважує, що розрахунок заборгованості за договором є внутрішнім документом фінансової установи та не містить відомостей, що дозволили б суду перевірити, чи передавалися в дійсності кошти позичальнику в кредит. Аналогічного висновку дійшов Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду у своїй постанові від 13 травня 2020 року, справа №219/1704/17, провадження №61-1211св19.
Розрахунки заборгованості, надані позивачем, не є первинними документами, які підтверджують отримання кредиту, користування ним, укладення договорів на умовах, які вказані в позовній заяві, а тому не є належними доказами наявності заборгованості. Зазначені розрахунки із зазначенням конкретних розмірів заборгованості є документами, що створені самим позивачем та первісними кредиторами, а відтак, інформація зазначена в них, за умови відсутності первинних документів, на підставі яких вони були складені, не можуть бути доказом наявності заборгованості, на якій наполягає позивач. Суд враховує, що підтвердженням зарахування кредитних коштів на картковий рахунок та користування кредитними коштами може бути виписка по рахунку, проте таких документів матеріали справи не містять.
При цьому суд апеляційної інстанції позбавлений можливості самостійно збирати докази, в той час, клопотань від позивача про витребування таких доказів, як це передбачено ЦПК України, до суду не подавалось.
Отже, позивач на власний розсуд розпорядився своїми процесуальними правами щодо доведеності позовних вимог, а тому несе ризик настання наслідків, пов'язаних із вчиненням чи невчиненням ним процесуальних дій (аналогічний висновок викладений у постанові Верховного Суду від 29.01.2020 у справі № 755/18920/18).
За договором факторингу (фінансування під відступлення права грошової вимоги) одна сторона (фактор) передає або зобов'язується передати грошові кошти в розпорядження другої сторони (клієнта) за плату (у будь-який передбачений договором спосіб), а клієнт відступає або зобов'язується відступити факторові своє право грошової вимоги до третьої особи (боржника), ч. 1 ст. 1077 ЦК України.
Відповідно до ст. 1081 ЦК України:
1. Клієнт відповідає перед фактором за дійсність грошової вимоги, право якої відступається, якщо інше не встановлено договором факторингу.
2. Грошова вимога, право якої відступається, є дійсною, якщо клієнт має право відступити право грошової вимоги і в момент відступлення цієї вимоги йому не були відомі обставини, внаслідок яких боржник має право не виконувати вимогу.
Згідно до ст. 1082 ЦК України:
1. Боржник зобов'язаний здійснити платіж факторові за умови, що він одержав від клієнта або фактора письмове повідомлення про відступлення права грошової вимоги факторові і в цьому повідомленні визначена грошова вимога, яка підлягає виконанню, а також названий фактор, якому має бути здійснений платіж.
2. Боржник має право вимагати від фактора надання йому в розумний строк доказів того, що відступлення права грошової вимоги факторові справді мало місце. Якщо фактор не виконає цього обов'язку, боржник має право здійснити платіж клієнтові на виконання свого обов'язку перед ним.
Тому відповідно до вказаної норми ч. 2 ст. 1082 ЦК України позивач має надати до суду докази отримання грошової вимоги від клієнта за договором факторингу, зокрема належні бухгалтерські документи, які підтверджують факт надання відповідачу суми кредиту, що підтверджують первинне зобов'язання.
Вказані норми права за їх змістом вимагають, щоб ці докази були передані фактору при укладенні договору факторингу, або в інший строк, погоджений сторонами. Це необхідно для того, щоб фактор міг належним чином реалізувати свої права вимоги до боржника, а також для уникнення можливих спорів у майбутньому.
Однак, таких документів позивач до суду не надав.
Частиною 3 статті 12 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Частиною 1статті 76 ЦПК України передбачено, що доказами є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення сторін, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
Відповідно до статті 77 ЦПК України належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Сторони мають право обґрунтовувати належність конкретного доказу для підтвердження їхніх вимог або заперечень. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування.
Статтею 78 ЦПК України передбачено, що суд не бере до уваги докази, які одержані з порушенням порядку, встановленого законом. Обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.
Частиною 6 статті 81 ЦПК України передбачено, що доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.
Як вбачається з положень ч. 1ст. 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.
Доказів, які б свідчили про виконання первинним кредитором (клієнтом за договором факторингу) умов будь-якого з договорів по видачі кредитних коштів або доказів перерахунку коштів на картковий рахунок відповідачки позивачем не надано.
За відсутності цих доказів суд першої інстанції дійшов помилкового висновку про наявність підстав для задоволення позову.
Наведені у відзиві аргументи щодо неспростованої презумпції правомірності договору факторингу не спростовують процесуальний обов'язок фактора належними і допустимими бухгалтерськими документами доводити отримання за договором факторингу право вимоги.
За таких обставин колегія суддів вважає, що позивач не довів наявність у нього права вимоги до відповідачки, а тому у задоволенні позову слід відмовити.
Відповідно до положень статті 376 ЦПК України, підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є, зокрема, неповне з'ясування обставин, що мають значення для справи; невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи, порушення норм матеріального та процесуального права.
З огляду на викладене, рішення суду відповідно до п.п. 2-4 ч. 1 ст. 376 ЦПК України слід скасувати та постановити нове, яким відмовити у задоволенні позову.
Оскільки апеляційна скарга ОСОБА_2 підлягає задоволенню, то згідно ст. 141 ЦПК України з ТОВ «ФК «ЄАПБ» підлягає стягненню судовий збір у сумі 4542,00 грн.
Керуючись ст.ст.367, 368, п.2 ч.1 ст.374, ст.ст. 376, 381, 382-384, 389 ЦПК України, суд апеляційної інстанції
постановив:
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 - задовольнити.
Рішення Червонозаводського районного суду м. Харкова від 22 жовтня 2024 року - скасувати.
У задоволенні позовних вимог Товариству з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів» до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості відмовити.
Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів» на користь ОСОБА_2 судовий збір у сумі 4542,00 грн.
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття, але може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складання повного судового рішення у випадках, передбачених ст. 389 ЦПК України.
Повний текст судового рішення складений 01 липня 2025 року.
Головуючий В.Б.Яцина.
Судді Ю.М.Мальований.
Н.П.Пилипчук