Справа № 632/1698/24 Головуючий суддя І інстанції Кочнєв О. В.
Провадження № 22-ц/818/1952/25 Суддя доповідач Яцина В.Б.
Категорія: споживчого кредиту
01 липня 2025 року м. Харків.
Харківський апеляційний суд у складі суддів судової колегії судової палати у цивільних справах :
головуючого Яцини В.Б.,
суддів колегії Мальованого Ю.М., Пилипчук Н.П.,
розглянувши у порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Санфорд Капітал» на рішення Первомайського міськрайонного суду Харківської області від 23 грудня 2024 року, у справі № 632/1698/24 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Санфорд Капітал" до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості,
У жовтні 2024 року Товариство з обмеженою відповідальністю "Санфорд Капітал" в особі свого представника адвоката Маслюженко Миколи Павловича звернувся до суду з позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості.
Позовна заява мотивована тим, що між відповідачем та АТ «Ідея банк» було укладено угоду про відкриття кредитної лінії та обслуговування кредитної картки №С-507-007245-19-980 від 15.04.2019 року строком дії до 15.04.2024 року, з лімітом кредитної картки, доступному клієнту на момент укладання угоди, становить 10000,00 грн.
16.11.2023 року між первинним кредитором та товариством з обмеженою відповідальністю «Сонаті» було укладено договір факторингу №16/11-23 від 16.11.2023 року, відповідно до умов якого первинний кредит передав, а другий кредитор прийняв вимоги щодо вимог до відповідної кількості осіб, за яким другий кредитор сплатив належну для отримання відповідних прав ціну вимоги, зазначену у п.3.1 вищевказаного договору та прийняв вимоги до відповідача у розмірі 29171,69 грн. до реєстру боржників №1 від 16.11.2023 року (номер відповідача 2585).
29.12.2023 року між другим кредитором та позивачем було укладено договір факторингу №29/12-23, відповідно до якого вже другий кредитор передав, а позивач прийняв вимоги до відповідної кількості осіб, за яким позивач сплатив належну для отримання відповідних прав ціну вимоги, зазначену п.3.1 вищевказаного договору та прийняв вимоги до відповідача у розмірі 29171,69 грн. відповідно до витягу з реєстру боржників №1.
На підставі вищевикладеного, Товариство з обмеженою відповідальністю "Санфорд Капітал" просило суд стягнути з відповідача заборгованість у розмірі 36484,43 грн., яка складається із 9883,09 грн. - заборгованості за основним боргом, 19228,60 грн. - заборгованості за нарахованими та несплаченими відсотками, 5542,95 грн. - інфляційних витрат та 1769,79 грн. - 3% річних, а також судові витрати, з яких 2422,40 грн. - судового збору, та 5200,00 грн. - витрат на професійну правничу допомогу.
Рішенням Первомайського міськрайонного суду Харківської області від 23 грудня 2024 року у задоволенні позову відмовлено.
Не погоджуючись з вказаним рішенням суду першої інстанції, ТОВ «Санфорд Капітал» в апеляційній скарзі просить рішення скасувати та ухвалити нове, яким задовольнити позовні вимоги; вирішити питання про розподіл судових витрат.
Апеляційна скарга мотивована тим, що рішення, вважає його безпідставним, необґрунтованим, ухваленим при неповному з'ясуванні обставин, що мають значення для справи, при порушенні норм процесуального права.
Вказало, що відповідно до п.4 Угоди клієнт ознайомлений з умовами Угоди, ДКБО, Тарифами Банку, та іншими умовами обслуговування, які оприлюднені на інтернет-сторінці Банку за електронною адресою www.ideabank.ua та які йому роз'яснені, зрозумілі та з якими він цілком згодний. Так, у пункті 7 Угоди №C-507-007245-19-980 від 15.04.2019 р. сторони погодили, що ця Угода є укладеною з дня підписання Сторонами та діє протягом строку кредитування (кредитної лінії), яка складає 1 рік з дати укладення та з можливістю автоматичної пролонгації, але в будь-якому випадку до повного виконання сторонами свої зобов'язань за Угодою. Після сплину строку кредитування, він може щоразу подовжуватися на такий самий строк (за ініціативою Банку). Датою початку нового строку дії Кредитної лінії вважається дата, наступна за датою закінчення попереднього строку дії Кредитної лінії. Таким чином, Банк свої зобов'язання перед Клієнтом за Угодою та ДКБО виконав у повному обсязі, відкривши поточний рахунок у валюті гривня та надавши Клієнту можливість користуватись кредитними коштами в сумі 10000,00 грн. в межах кредитного ліміту, визначеного Угодою. Клієнт здійснював користування грошовими коштами кредитного ліміту, що відображено у виписці з його рахунку.
Позивач звертає увагу суду на те, що відповідно до Договору комплексного банківського обслуговування фізичних осіб банківська платіжна картка (БПК) - електронний платіжний засіб, який надає його держателю можливість за допомогою платіжного пристрою отримати інформацію про належні держателю кошти та ініціювати їх переказ та/або здійснювати інші операції із застосуванням платіжного засобу в тому числі його реквізитів. А отже, фактична видача платіжної картки, емітована на ім'я Відповідача не є обов'язковою задля отримання ним кредитного ліміту.
Зауважує, що належним та допустимим доказом на підтвердження виконання ПАТ «Ідея Банк» обов'язку по надання кредитних коштів та здійснення ОСОБА_1 використання та повернення кредитних коштів на відновлювальну кредитну лінію (рахунок) є виписка по рахунку. Аналогічна правова позиція викладена у постановах Верховного Суду від 07.04.2021 року в справі № 752/9423/15-ц, від 16.09.2020 року в справі № 200/5647/18. При подачі позовної заяви, на підтвердження факту отримання Відповідачем кредитних коштів, як позичальником, формування суми заборгованості по Угоді №C-507-007245-19-980 від 15.04.2019 р., Позивачем було надано виписку по рахунку.З огляду на наведене, Позивачем надані відповідні первинні бухгалтерські документи на підтвердження факту отримання Відповідачем кредитних коштів. За період з 15.04.2019 (дата укладення Угоди) і до 31.01.2020 (дата останньої операції рахунком) Відповідачем було: - отримано кредитних коштів - 10 896,23 грн.; - сплачено банку - 2750,00 грн., з яких: погашення тіла кредиту: 1013,14 грн. сплата процентів: 1736,86 грн. Таким чином, з урахуванням суми погашення основного боргу в розмірі 1013,14 грн, заборгованість за тілом кредиту становить 10 896,23 - 1013,14 = 9 883,09 грн. Вказаний розмір боргу зазначений у Довідці-розрахунку заборгованості, що доданий до позовної заяви, тобто є вірним і підтверджений розрахунком.
Відзиву на апеляційну скаргу не надходило.
Частинами 1, 3 статті 368 ЦПК України передбачено, що справа розглядається судом апеляційної інстанції за правилами, встановленими для розгляду справи в порядку спрощеного позовного провадження, з особливостями, встановленими цією главою. Розгляд справ у суді апеляційної інстанції здійснюється в судовому засіданні з повідомленням учасників справи, крім випадків, передбачених статтею 369 цього Кодексу.
Частиною 1 статті 369 ЦПК України передбачено, що апеляційні скарги на рішення суду у справах з ціною позову менше тридцяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, крім тих, які не підлягають розгляду в порядку спрощеного позовного провадження, розглядаються судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи.
Аналізуючи наведені норми права, судова колегія вважає за необхідне розглянути справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи.
Судова колегія, дослідивши матеріали справи, обговоривши доводи апеляційної скарги вважає, що апеляційну скаргу необхідно залишити без задоволення, заочне рішення суду - залишити без змін.
За правилом ч. 1 ст. 263 ЦПК судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.
Оскаржуване заочне рішення відповідає вказаним вимогам.
Відмовляючи у задоволенні позову, суд першої інстанції виходив з того, що позивач не довів той факт, що договір між первинним кредитором та відповідачем взагалі діяв до 16.11.2023 року, оскільки у справі відсутні докази строку дії виданої відповідачу картки, відповідно вважати, що вказаний договір діяв поза межами 31.01.2020 року не можна. У наданих до позовної заяви додатках відсутні виписки з особового рахунку відповідача за період з 31.01.2020 року до 16.11.2023 року, а станом на 31.01.2020 року у нього за єдиною наявною випискою немає заборгованості перед первинним кредитором, суд вважає, що позивач не довів належними та допустимими доказами факт того, що у відповідача взагалі наявна заборгованості перед позивачем, у тому числі, у розмірі, вказаному у розрахунку. За відсутності доказів про нарахування з оплатами відповідача не має можливості зробити висновок про належність, достовірність та достатність розрахунку боргу у позові.
Суд апеляційної інстанції погоджується з таким висновком суду, з огляду на наступне.
Судом встановлено та підтверджується матеріалами справи, що15.04.2019 року між акціонерним товариством «Ідея банк» та відповідачем було укладено угоду №С-507-007245-19-980 про відкриття кредитної лінії та обслуговування кредитної картки, відповідно до якого первинний кредитор та відповідач погодили відкриття відповідачу рахунку АТ «Ідея банк», видачу банківської картки, встановлення кредитного ліміту у розмірі до 10000,00 грн. зі сплатою за його користування 24% (а.с. 42, зворотній бік - 43). Вказана угода не містила строку її дії, який, за загальним правилом, повинен у таких договорах визначатися строком дії виданої відповідачу банківської картки.
Позивач, окрім копії вказаного договору, довідки-розрахунку заборгованості відповідача у розмірі 29171,69 грн. станом на 16.11.2023 року (а.с.40) та виписки по рахунку № НОМЕР_1 за період з 15.04.2019 року до 16.11.2023 року (а.с.40, зворотній бік-41), жодних інших даних суду не надав, зокрема, емітованої та виданої відповідачу платіжної картки первинним кредитором зі строком її дії, лімітів, встановлених по картці, підтверджень отримання відповідачем кредитних коштів та розрахунку заборгованості у період з 31.01.2020 року до 16.11.2023 року.
Таким чином, в даній справі неможливо встановити строк дії договору між позивачем та відповідачем, оскільки в даних правовідносинах він забезпечується строком дії виданої відповідачу картки, яку позивач, з власних мотивів, суду не надав.
16.11.2023 року між первинним кредитором та товаристовом з обмеженою відповідальністю «Сонаті» було укладено договір факторингу №16/11-23 від 16.11.2023 року, відповідно до умов якого первинний кредит передав, а другий кредитор прийняв вимоги щодо вимог до відповідної кількості осіб (а.с.8-14), за яким другий кредитор сплатив належну для отримання відповідних прав ціну вимоги, зазначену у п.3.1 вищевказаного договору (а.с.17) та прийняв вимоги до відповідача у розмірі 29171,69 грн. до реєстру боржників №1 від 16.11.2023 року (номер відповідача 2585) (а.с.15-16).
29.12.2023 року між другим кредитором та позивачем було укладено договір факторингу №29/12-23, відповідно до якого вже другий кредитор передав, а позивач прийняв вимоги до відповідної кількості осіб (а.с.18-24), за яким позивач сплатив належну для отримання відповідних прав ціну вимоги, зазначену п.3.1 вищевказаного договору (а.с.26, зворотній бік - 28) та прийняв вимоги до відповідача у розмірі 29171,69 грн. відповідно до витягу з реєстру боржників №1 (а.с.29).
Таким чином, позивач не довів той факт, що договір між первинним кредитором та відповідачем взагалі діяв до 16.11.2023 року, оскільки у справі відсутні докази строку дії виданої відповідачу картки, відповідно вважати, що вказаний договір діяв поза межами 31.01.2020 року не можна.
З виписки, яка додана до позовної заяви, вбачається, що по рахунку № НОМЕР_1 за період з 15.04.2019 року до 16.11.2023 року (а.с.40, зворотній бік-41), в якій зазначено рух коштів по рахунку відповідача у первинного кредитору період 15.04.2019 року - 31.01.2020 року. Станом на 31.01.2020 року дебет по ній становить 13646,23 грн. та кредит 13646,23 грн., що для суду вказує на те, що жодної заборгованості станом на час закінчення строку дії договору між первинним кредитором та відповідачем 31.01.2020 року заборгованості на рахунку відповідача немає.
Згідно довідки-розрахунок заборгованості від 16.11.2023 року від первинного кредитора на суму 29171,69 грн. (а.с.40) , вона не є первинним бухгалтерським документом на відміну від виписки по рахунку, не містить деталізації нарахувань, зокрема у період з 31.01.2020 року до 16.11.2023 року (як і за що нараховувалося тіло кредиту, як обраховувалися проценти, чи були платежі від відповідача тощо). Вказана довідка є одностороннім документом первинного кредитора, який застосовується у власній базі АТ «Ідея банк», а тому не може судом прийматися до розгляду саме як доказ, оскільки не містить порядку розрахунку заборгованості із прив'язкою її до укладеного 15.04.2019 року договору.
Інших доказів заборгованості позивач не надав, а тому як контрагент другого кредитора повинен нести відповідальність за усі докази, які він отримує при переході до нього відповідних вимог до відповідача.
Відповідно до частини першої статті 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти (частина перша статті 1048 ЦК України).
За змістом статей 626, 628 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.
Відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості (частина перша статті 627 ЦК України).
Частиною першою статті 638 ЦК України встановлено, що істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.
Належними доказами, які підтверджують наявність заборгованості за укладеним кредитним договором та її розмір, є первинні документи, оформлені відповідно до статті 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність».
Згідно із зазначеною нормою підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи. Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені у паперовій або в електронній формі.
Пунктом 62 Положення про організацію бухгалтерського обліку, бухгалтерського контролю під час здійснення операційної діяльності в банках України, затвердженого постановою Правління Національного банку України від 04 липня 2018 року № 75, передбачено, що виписки з особових рахунків клієнтів є підтвердженням виконаних за день операцій і призначаються для видачі або відсилання клієнту.
Аналіз зазначених норм дає підстави для висновку, що банківські виписки з рахунків позичальника є належними та допустимими доказами у справі, що підтверджують рух коштів за конкретним банківським рахунком, вміщують записи про операції, здійснені протягом операційного дня, та є підтвердженням виконаних за день операцій. Тобто виписки за картковими рахунками можуть бути належними доказами щодо заборгованості за кредитним договором.
Аналогічний висновок викладено в постановах Верховного Суду від 16 вересня 2020 року у справі № 200/5647/18 (провадження № 61-9618св19), від 28 серпня 2023 року у справі № 206/3009/15 (провадження № 61-5576св23) та ін.
Відповідно до вимог статті 12 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення (статі 76, 77 ЦПК України).
Згідно вимог статті 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.
Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях. Суд не може збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи, крім витребування доказів судом у випадку, коли він має сумніви у добросовісному здійсненні учасниками справи їхніх процесуальних прав або виконанні обов'язків щодо доказів, а також інших випадків, передбачених цим Кодексом.
Розрахунок заборгованості, на який посилається позивач, не є первинним документом, який підтверджує отримання кредиту, користування ним, укладення договору на умовах, які вказані позивачем в позовній заяві, а отже не є належним доказом існування боргу.
Однак, з наданої позивачем виписки, яка додана до позовної заяви, вбачається, що по рахунку № НОМЕР_1 за період з 15.04.2019 року до 16.11.2023 року (а.с.40, зворотній бік-41), в якій зазначено рух коштів по рахунку відповідача у первинного кредитору період 15.04.2019 року - 31.01.2020 року. Станом на 31.01.2020 року дебет по ній становить 13646,23 грн. та кредит 13646,23 грн., що вказує на те, що жодної заборгованості станом на час закінчення строку дії договору між первинним кредитором та відповідачем 31.01.2020 року заборгованості на рахунку відповідача немає.
Докази та обставини, на які посилається в апеляційній скарзі, були предметом дослідження судом першої інстанції і при їх дослідженні та встановленні судом обставин справи були дотримані норми матеріального і процесуального права.
Згідно зі ст.375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права.
Отже, рішення ухвалене з дотриманням норм матеріального і процесуального права, тому відповідно до ст. 375 ЦПК України апеляційну скаргу слід залишити без задоволення, а рішення суду залишити без змін.
Згідно з частиною 1 ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Оскільки апеляційна скарга залишається без задоволення, підстав для перерозподілу судових витрат, понесених у зв'язку з розглядом справи у суді першої інстанції, а також розподілу судових витрат, понесених у зв'язку з переглядом справи у суді апеляційної інстанції, немає.
Керуючись ст.ст.367, 368, п.1 ч.1 ст.374, ст.ст.375, 381, 382-384, 389 ЦПК України, суд апеляційної інстанції
постановив:
Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Санфорд Капітал» -залишити без задоволення.
Рішення Первомайського міськрайонного суду Харківської області від 23 грудня 2024 року - залишити без змін.
Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена у касаційному порядку до Верховного Суду лише у випадках, передбачених п. 2 ч. 3 ст. 389 ЦПК України.
Повний текст судового рішення складений 01 липня 2025 року.
Головуючий В.Б.Яцина.
Судді Ю.М. Мальований.
Н.П. Пилипчук.