Справа № 211/4975/25
номер провадження № 2-о/211/112/25
іменем України
01 липня 2025 року Довгинцівський районний суд м. Кривого Рогу Дніпропетровської області за головуванням
судді Гонтар А.Л.,
присяжних Рибки О.С., Романчук Н.Л.
з участю секретаря судовго засідання Землякової Д.О.,
заявника (у режимі відеоконференціі) ОСОБА_1
розглянувши в порядку окремого провадження у судовому засіданні в залі Довгинцівського районного суду міста Кривого Рогу Дніпропетровської області цивільну справу за заявою ОСОБА_1 про оголошення фізичної особи померлою
ОСОБА_1 звернувся в Довгинцівський районний суд міста Кривого Рогу із зазначеною заявою, в якій зазначив, що 07 липня 2019 року його рідний дядька ОСОБА_2 пішов з дому та до цього часу не повернувся. На підставі рішення Дружківського міського суду від 08 грудня 2020 року ОСОБА_2 було визанно безвісті відсутнім, в рішенні також зазначено, що днем його зникнення вважається 12 липня 2019 року.
Просить оголосити ОСОБА_2 , який народився ІНФОРМАЦІЯ_1 у місті Вітебськ Белорусія померлим.
13 травня 2025 року провадження по справі було відкрито та призначено до судового розгляду на 29 травня 2025 року.
У судове засідання ОСОБА_1 з'явився, заяву підтримав та просив задовольнити.
Перевіривши заяву ОСОБА_1 , дослідивши письмові матеріали справи, суд висновує таке.
Фактичні обставини, встановлені судом, з посиланням на докази, на підставі яких встановлені відповідні обставини.
Згідно з копією паспорта громадянина України, ОСОБА_2 народився ІНФОРМАЦІЯ_1 у місті Вітебськ Білорусія. Зареєстрованим місцем його була адреса - АДРЕСА_1 (а.с.3-5).
Відповідно до свідоцтва про право власності на житло від 16 серпня 1993 року ОСОБА_2 був власником 1/3 частини квартири АДРЕСА_2 (а.с.6).
На підставі рішення Дружківського міського суду від 08 грудня 2020 року ОСОБА_2 визнано безвісно відсутнім з 12 липня 2019 року (а.с.20-23).
Правовідносини виникли у зв'язку з неможливістю ОСОБА_1 реалізувати свої спадкові права, які виникли після ОСОБА_2 , визнаного безвісті зниклим.
Визнання фізичної особи померлою здійснюється у судовому порядку, який встановлюється у главі 4 ЦПК України (за аналогією визнання фізичної особи безвісно відсутньою).
Відповідно до ч. 1 ст.46 ЦК України фізична особа може бути оголошена судом померлою, якщо у місці її постійного проживання немає відомостей про місце її перебування протягом трьох років, а якщо вона пропала безвісти за обставин, що загрожували їй смертю або дають підставу припускати її загибель від певного нещасного випадку, - протягом шести місяців, а за можливості вважати фізичну особу загиблою від певного нещасного випадку або інших обставин внаслідок надзвичайних ситуацій техногенного та природного характеру - протягом одного місяця після завершення роботи спеціальної комісії, утвореної внаслідок надзвичайних ситуацій техногенного та природного характеру.
З огляду на конкретні обставини справи суд може оголосити фізичну особу померлою і до спливу цього строку, але не раніше спливу шести місяців.
У разі оголошення померлим громадянина, який пропав безвісти за обставин, що загрожували смертю або давали підстави припускати його загибель від певного нещасного випадку, суд може визнати днем смерті громадянина можливий день його загибелі.
Оголошення громадянина померлим тягне за собою ті самі наслідки, що і смерть фізичної особи, а саме, відкривається спадщина, відбувається перехід майна до правонаступників.
Підставою для оголошення особи померлою в судовому порядку є не факти, які напевне свідчать про її загибель, а обставини, що дають підставу припускати смерть такої особи.
Тож, для встановлення юридичного факту, а саме, визнання людини померлою, заявникові, рідним, подружжю, дітям необхідно звернутися до суду із відповідною заявою та доданими до неї доказами безрезультатного розшуку особи, відомостей про обставини її останнього відомого місця перебування та зникнення, можливо повідомлення про бойові дії, фізичні втрати за місцем служби або перебування особи.
За результатами розгляду зазначеної заяви суд приймає рішення про визнання особи померлою.
Після оголошення фізичної особи померлою відкривається спадщина (ст. 1220 ЦК України), утриманцям призначається пенсія, шлюб припиняється (ст. 104 Сімейного кодексу України), припиняється представництво за довіреністю, яку видала особа, оголошена померлою, та/або представництво за довіреністю, виданою особі, яка оголошена померлою (ст. 248 ЦК України).
Судове рішення, яке підтверджує факт смерті відсутньої особи шляхом оголошення її померлою, з моменту набрання законної сили є підставою для припинення правосуб'єктності такої фізичної особи. На підставі рішення суду органом державної реєстрації актів цивільного стану буде видано Свідоцтво про смерть особи.
Одним з обов'язкових реквізитів такого актового запису про смерть, а також свідоцтва про смерть є дата смерті. Згідно з ч. 3 ст.46 ЦК України днем смерті відсутньої фізичної особи вважається день набрання законної сили рішенням суду про оголошення її померлою. У випадку оголошення померлою фізичної особи, яка пропала безвісти за обставин, що загрожували їй смертю або дають підстави припустити її загибель від певного нещасного випадку, а також у зв'язку з воєнними діями суд має право визнати днем смерті цієї фізичної особи день її вірогідної смерті. У випадку припущення загибелі особи у зв'язку з воєнними діями, бойовими операціями, дата можливої загибелі буде встановлена та зазначена саме в судовому рішенні.
Після набрання законної сили таке рішення суду про оголошення особи померлою надсилається або надається, крім органу державної реєстрації актів цивільного стану, також нотаріусу за місцем відкриття спадщини, а в населеному пункті, де немає нотаріуса, відповідному органу місцевого самоврядування для вжиття заходів щодо охорони спадкового майна.
Оголошення особи померлою необхідно для усунення невизначеності, яка склалася щодо правовідносин за участю особи, яка тривалий час є відсутньою за місцем свого постійного проживання і місце перебування якої невідоме.
Особливості цієї категорії справ є те, що висновок суду про оголошення громадянина померлим ґрунтується на юридичному припущенні смерті особи.
Однак необхідно відрізняти оголошення фізичної особи померлою від встановлення факту смерті особи. Оголошення фізичної особи померлою - це ствердження судовим рішенням припущення про смерть даної особи, тобто констатація високого ступеня ймовірності смерті. Встановлення факту смерті особи можливо, якщо суд на підставі незаперечних доказів ствердить, тобто доведе обставини, які вірогідно свідчать про смерть особи у точно визначений час, обставини, за яких настала смерть і факт неможливості реєстрації органом державної РАЦС факту смерті. У цих справах суд визнає днем смерті громадянина, оголошеного померлим, день його гаданої смерті, якщо він пропав безвісті за обставин, які загрожували смертю або давали підстави припускати його загибель від певного нещасного випадку, а в інших випадках днем смерті вважається день набрання законної сили рішення суду про оголошення громадянина померлим (п. 13 постанови Пленуму Верховного Суду України №5 від 31.03.1995 «Про судову практику в справах про встановлення фактів, що мають юридичне значення»).
Правові наслідки оголошення фізичної особи померлою прирівнюються до правових наслідків, які настають у разі смерті.
Спадкоємці фізичної особи, яка оголошена померлою, не мають права відчужувати протягом п'яти років нерухоме майно, що перейшло до них у зв'язку з відкриттям спадщини. Нотаріус, який видав спадкоємцеві свідоцтво про право на спадщину на нерухоме майно, накладає на нього заборону відчуження (ст. 47 ЦК України).
Правові наслідки появи фізичної особи, яка була оголошена померлою, визначені у статті 48 ЦК України. Так, якщо фізична особа, яка була оголошена померлою, з'явилася або якщо одержано відомості про місце її перебування, суд за місцем перебування цієї особи або суд, що постановив рішення про оголошення її померлою, за заявою цієї особи або іншої заінтересованої особи скасовує рішення суду про оголошення фізичної особи померлою. Незалежно від часу своєї появи фізична особа, яка була оголошена померлою, має право вимагати від особи, яка володіє її майном, повернення цього майна, якщо воно збереглося та безоплатно перейшло до неї після оголошення фізичної особи померлою, за винятком майна, придбаного за набувальною давністю, а також грошей та цінних паперів на пред'явника. Особа, до якої майно перейшло за відплатним договором, зобов'язана повернути його, якщо буде встановлено, що на момент набуття цього майна вона знала, що фізична особа, яка була оголошена померлою, жива. У разі неможливості повернути майно в натурі особі, яка була оголошена померлою, відшкодовується вартість цього майна. Якщо майно фізичної особи, яка була оголошена померлою і з'явилася, перейшло у власність держави, Автономної Республіки Крим або територіальної громади і було реалізоване ними, цій особі повертається сума, одержана від реалізації цього майна.
Аналізуючи зазначені норми права, підставою для оголошення особи померлою є не факти, які напевне свідчать про її загибель, а обставини, що дають підставу припускати смерть такої особи.
У частині першою статті 76 ЦПК України встановлено, що доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
За змістом статті 80 ЦПК України достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.
Згідно з ч. 1 ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності (ч. 1 і 2 ст. 89 ЦПК України).
Мотивована оцінка наведених учасниками справи аргументів щодо наявності чи відсутності підстав для задоволення заяви.
Судом встановлено на підставі безпосередньо досліджених та оцінених наявних у справі доказів, що на підставі рішення Дружківського міського суду від 08 грудня 2020 року ОСОБА_2 , який народився ІНФОРМАЦІЯ_1 у м. Вітебськ Білорусь визнано безвісти відсутнім.
У статті 82 ЦПК України зазначено, що обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.
Станом на день розгляду заяви по суті ОСОБА_2 більше п'яти років відсутній в місці постійного проживання та реєстрації, а також відсутні відомості про місце його перебування.
Наведені заявником обставини та мета, з якою заявнику необхідно оголосити особу померлою, свідчать про наявність між заявником та особою, яку він просить оголосити померлою, такого матеріально-правового зв'язку.
Відповідно до частини першої ст. 17 Закону України «Про державну реєстрацію актів цивільного стану» державна реєстрація смерті проводиться органом державної реєстрації актів цивільного стану на підставі: 1) документа встановленої форми про смерть, виданого закладом охорони здоров'я або судово-медичною установою; 2) рішення суду про встановлення факту смерті особи в певний час або про оголошення її померлою.
Таким чином, єдиною підставою для державної реєстрації смерті у даному випадку є рішення суду про оголошення особи померлою.
Беручи до уваги викладене, встановивши, що ОСОБА_2 , який народився ІНФОРМАЦІЯ_1 відсутній в місці його постійного проживання, а також відсутні відомості про місце його перебування більше п'яти років після рішення суду, суд вважає, що заява є законною та обґрунтованою, а тому підлягає задоволенню.
На підставі вищевикладеного, та керуючись ст. ст. 19, 89, 259, 263-265, 268, 273, 293-294, 305-309 ЦПК України, суд
вирішив:
заяву ОСОБА_1 про оголошення фізичної особи померлою - задовольнити.
Оголосити ОСОБА_2 , який народився ІНФОРМАЦІЯ_1 у м. Вітебськ Білорусія, мешкав за адресою: АДРЕСА_1 померлим.
Датою смерті ОСОБА_2 , який народився ІНФОРМАЦІЯ_1 у м. Вітебськ Білорусія, мешкав за адресою: АДРЕСА_1 вважати дату набрання рішенням законної сили.
У разі одержання заяви про появу фізичної особи, яку було визнано безвісно відсутньою або оголошено померлою, або відомостей про місцеперебування цієї особи суд за місцеперебуванням особи або суд, який ухвалив рішення про визнання фізичної особи безвісно відсутньою або оголосив її померлою, призначає справу до слухання за участю цієї особи, заявника та інших заінтересованих осіб і скасовує своє рішення про визнання фізичної особи безвісно відсутньою або оголошення її померлою. Заяву може бути подано особою, яку було визнано безвісно відсутньою або оголошено померлою, або іншою заінтересованою особою.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.
Рішення суду може бути оскаржено до Дніпровського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Повний текст рішення складено 01 липня 2025 року.
Суддя А.Л.Гонтар
Присяжні О.С.Рибка
Н.Л.Романчук