Справа № 211/5653/24
Провадження № 2/211/249/25
іменем України
01 липня 2025 року
Довгинцівський районний суд міста Кривого Рогу Дніпропетровської області у складі:
головуючого судді - Костенко Є.К.,
за участю секретаря судового засідання - Гоєнко Т.В.,
представника позивача Німченко А.Р.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Кривому Розі у порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовною заявою Товариства з обмеженою відповідальністю «КОЛЛЕКТ ЦЕНТР» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за договором, -
05.09.2024 до суду надійшла позовна заява Товариства з обмеженою відповідальністю «КОЛЛЕКТ ЦЕНТР» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за договором.
В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що 30.08.2021 між Товариством з обмеженою відповідальністю «МАНІФОЮ» (далі - ТОВ «МАНІФОЮ») та ОСОБА_1 укладено Договір позики №3069774. Відповідач здійснив дії, спрямовані на укладання договору шляхом заповнення заяви про надання (отримання) кредиту на сайті, з введенням коду підтвердження, який є одноразовим ідентифікатором на підписання електронного договору, та зазначенням інформації щодо реквізитів банківської картки, на рахунок якої кредитодавцем було перераховано грошові кошти у розмірі 3700,00 грн. 29.12.2021 між ТОВ "МАНІФОЮ" та Товариством з обмеженою відповідальністю «ВЕРДИКТ КАПІТАЛ» (далі - ТОВ «ВЕРДИКТ КАПІТАЛ») було укладено Договір факторингу №29/12-2021 про відступлення права вимоги за Договором позики №3069774. 10.01.2023 право вимоги перейшло до позивача згідно з Договором відступлення (купівлю-продаж) прав вимоги №10-01/2023. Відповідач свої зобов'язання не виконав, у зв'язку з чим позивач звернувся з позовом до суду та просить суд стягнути з відповідача на користь ТОВ «КОЛЛЕКТ ЦЕНТР» заборгованість у розмірі 30417,00 грн. за Договором позики №3069774 від 30.08.2021, судовий збір у розмірі 3028,00 грн та витрати на правову допомогу у розмірі 9000,00 грн.
Ухвалою суду від 23.09.2024 позовну заяву прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі, розгляд якої ухвалено проводити в порядку спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) сторін.
12.05.2025 від представника відповідача ОСОБА_1 - адвоката Горбенко І.В. надійшов відзив на позовну заяву, в якому проти позову заперечує, посилаючись на те, що відповідач договору з ТОВ "МАНІФОЮ" не укладала, коштів на свій рахунок не отримувала, а належних доказів протележного позивачем не надано. Також про відступлення права вимоги її не було повідомлено, при цьому заміна сторони у договорі є істотною умовою, яка може змінюватися лише на підставі додаткової угоди, яка, відповідно, з нею не укладалася. Крім того, сторона відповідача вважає, що оскільки строк кредитування був встановлений 27 днів, то нарахування процентів можливо здійснювати лише у проміжку часу з 30.08.2021 по 26.09.2021. З огляду на зазначені обставини, у позові просить відмовити у повному обсязі.
14.05.2025 представником позивача надано відповідь на відзив, в якому зазначає, що форма, зміст та процедура укладання договору позики №3069774 від 30.08.2021 відповідає вимогам Закону України "Про електронну комерцію". Факт зарахування коштів на рахунок відповідача підтвердується листом ТОВ "Універсальні платіжні рішення", яким підтверджено успішне зарахування переказу коштів на картку НОМЕР_1 у сумі 3700 грн. Також вважає, що оскільки позика не повернута, то на підставі п. 3.2.1 проценти могли бути нараховані за кожен день прострочення. Додатково представником позивача було заявлено клопотання про витребування доказів.
На виконання ухвали суду від 28.05.2025 про витребування доказів АТ "УкрСибБанк" 06.06.2025 надіслав виписку по рахунку НОМЕР_2 / НОМЕР_3 , відкритого на ім'я ОСОБА_1 .
Представник позивача в судове засідання з'явилася, позовні вимоги підтримала у повному обсязі та просила їх задовольнити.
Відповідач та його представник у судове засідання не з'явились, подали відзив, у якому просили у задоволенні позову відмовити.
Суд, вивчивши та проаналізувавши матеріали справи, приходить до висновку, що позов підлягає частковому задоволенню з таких підстав.
Згідно зі ст. 526 ЦК України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору.
Відповідно до ст. 536 ЦК України, за користування чужими грошовими коштами боржник зобов'язаний сплачувати проценти, розмір яких встановлюється договором, законом або іншим актом цивільного законодавства.
Як встановлено судом, 30.08.2021 між ТОВ «МАНІФОЮ» та ОСОБА_1 укладено Договір позики №3069774, шляхом підписання одноразовим електронним ідентифікатором v47355. За умовами зазначеного договору позикодавець надав позичальнику грошові кошти (позику) у сумі 3700,00 грн. строком на 27 днів, тобто до 26.09.2021, з базовою процентною ставкою 1,99000% від суми позики за один день та процентною ставкою у випадку прострочення виплати позики та процентів за її користування - 1,01% від суми позики за один день. Додатком №1 до даного договору долучено розрахунок, який також підписано відповідачем одноразовим електронним ідентифікатором v47355 (а.с. 7-12).
Паспорт позики також був підписаний відповідачем шляхом накладення одноразового ідентифікатора j83283 (а.с. 13-14).
З матеріалів справи вбачається, що Договір позики №3069774 від 30.08.2021 був укладений в електронній формі, а тому на нього поширюються вимоги Закону України «Про електронну комерцію», який визначає організаційно-правові засади діяльності у сфері електронної комерції в Україні, встановлює порядок вчинення електронних правочинів із застосуванням інформаційно-телекомунікаційних систем та визначає права і обов'язки учасників відносин у сфері електронної комерції.
Відповідно до Закону України «Про електронну комерцію» №675-VIII від 03.09.2015, який набрав чинності 30.09.2015, на законодавчому рівні встановлено порядок укладення договорів в мережі, спрощено процедуру підписання договору та надання згоди на обробку персональних даних.
Пунктами 5 та 6 частини 1 статті 3 Закону України "Про електронну комерцію" визначено, що електронний договір - це домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов'язків та оформлена в електронній формі.
Електронний підпис одноразовим ідентифікатором - це дані в електронній формі у вигляді алфавітно-цифрової послідовності, що додаються до інших електронних даних особою, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір, та надсилаються іншій стороні цього договору.
При цьому, одноразовий ідентифікатор - це алфавітно-цифрова послідовність, що її отримує особа, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір шляхом реєстрації в інформаційно-телекомунікаційній системі суб'єкта електронної комерції, що надав таку пропозицію. Одноразовий ідентифікатор може передаватися суб'єктом електронної комерції, що пропонує укласти договір, іншій стороні електронного правочину засобом зв'язку, вказаним під час реєстрації у його системі, та додається (приєднується) до електронного повідомлення від особи, яка прийняла пропозицію укласти договір (пункт 12 частини 1 статті 3 Закону України «Про електронну комерцію»).
Електронний договір укладається і виконується в порядку, передбаченоу ЦК України та ГК України, а також іншими актами законодавства. Електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному статтею 12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеному у письмовій формі. Кожний примірник електронного документа з накладеним на нього підписом, визначеним статтею 12 цього Закону, є оригіналом такого документа. Електронний договір вважається укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти такий договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції в порядку, визначеному частиною 6 цієї статті. Відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти електронний договір, про її прийняття (акцепт) може бути надана шляхом: надсилання електронного повідомлення особі, яка зробила пропозицію укласти електронний договір, підписаного в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; заповнення формуляра заяви (форми) про прийняття такої пропозиції в електронній формі, що підписується в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; вчинення дій, що вважаються прийняттям пропозиції укласти електронний договір, якщо зміст таких дій чітко роз'яснено в інформаційній системі, в якій розміщено таку пропозицію, і ці роз'яснення логічно пов'язані з нею (стаття 11 Закону України "Про електронну комерцію).
Частиною 5 статті 11 Закону України "Про електронну комерцію" передбачено, що пропозиція укласти електронний договір (оферта) може включати умови, що містяться в іншому електронному документі, шляхом перенаправлення ( відсилання) до нього. Особі, якій адресована пропозиція укласти електронний договір (оферта), має надаватися безперешкодний доступ до електронних документів, що включають умови договору, шляхом перенаправлення ( відсилання) до них.
Згідно ч. 8 ст. 11 цього Закону у разі якщо укладення електронного договору відбувається в інформаційно-телекомунікаційній системі суб'єкта електронної комерції, для прийняття пропозиції укласти такий договір особа має ідентифікуватися в такій системі та надати відповідь про прийняття пропозиції (акцепт) у порядку, визначеному частиною шостою цієї статті. Такий документ оформляється у довільній формі та має містити істотні умови, передбачені законодавством для відповідного договору.
Положеннями статті 12 Закону України "Про електронну комерцію" визначено, якщо відповідно до акта цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання: електронного підпису відповідно до вимог законів України "Про електронні документи та електронний документообіг" та "Про електронну ідентифікацію та електронні довірчі послуги", за умови використання засобу електронного підпису усіма сторонами електронного правочину; електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом; аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.
Положеннями ст.1054 ЦК України визначено, що за кредитним договором банк зобов'язується надати грошові кошти позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти (ч. 1 ст. 1048 ЦК України).
За змістом ст. 626 ЦК України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства, а сам договір є обов'язковим для виконання сторонами (ст.ст. 628, 629 ЦК України).
Договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору, до яких закон відносить умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду (ч. 1 ст. 638 ЦК України).
Договір укладається шляхом пропозиції однієї сторони укласти договір (оферти) і прийняття пропозиції (акцепту) другою стороною (ч. 2 ст. 638 ЦК України).
Частиною 1 статті 205 ЦК України передбачено, що правочин може вчинятися усно або в письмовій (електронній) формі.
Аналізуючи викладене, слід дійти висновку про те, що будь-який вид договору, який укладається на підставі Цивільного кодексу України, може мати електронну форму. Договір, укладений в електронній формі, є таким, що укладений у письмовому вигляді. Такі висновки викладені у постановах Верховного Суду від 09 вересня 2020 року у справі №732/670/19, від 23 березня 2020 року у справі №404/502/18, від 07 жовтня 2020 року №127/33824/19, від 16 грудня 2020 року у справі № 561/77/19.
Доказів на спростування того, що відповідачем не було укладено даного електронного договору суду надано не було, а доводи відповідача про заперечення факту укладання такого договору суд оцінює критично, оскільки, як вбачається з договору позики та паспорту позики для їх підписання використовувався фінансовий номер відповідача +380972081467 і саме цей номер відповідач та його представник зазначають як контактний у своїх заявах.
Крім того, факт перерахування коштів у розмірі 3700 грн відповідачу підтверджується листом ТОВ "Універсальні платіжні рішення" від 14.06.2024 та випискою по рахунку НОМЕР_2 / НОМЕР_3 , відкритого на ім'я ОСОБА_1 , яка надана АТ "УкрСибБанк".
Згідно із частиною 1 статті 510 ЦК України, сторонами у зобов'язанні є боржник і кредитор. Законодавством також передбачені порядок та підстави заміни сторони (боржника чи кредитора) у зобов'язанні.
Відповідно до пункту 1 частини 1 статті 512 ЦК України кредитор у зобов'язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги).
Відступлення права вимоги по суті - це договірна передача зобов'язальних вимог первісного кредитора новому кредитору. Відступлення права вимоги відбувається шляхом укладення договору між первісним кредитором та новим кредитором.
Частиною першою статті 1077 ЦК України передбачено, що за договором факторингу (фінансування під відступлення права грошової вимоги) одна сторона (фактор) передає або зобов'язується передати грошові кошти в розпорядження другої сторони (клієнта) за плату (у будь-який передбачений договором спосіб), а клієнт відступає або зобов'язується відступити факторові своє право грошової вимоги до третьої особи (боржника).
Згідно зі статтею 514 ЦК до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов'язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.
29.12.2021 між ТОВ «МАНІФОЮ» та ТОВ «ВЕРДИКТ КАПІТАЛ» укладено Договір факторингу №29/12-2021, у відповідності до умов якого ТОВ «МАНІФОЮ» передає (відступає) ТОВ «ВЕРДИКТ КАПІТАЛ» права грошової вимоги до боржників за договорами позики, у тому числі за Договором позики №3069774 від 30.08.2021 (а.с. 20-21 - копія договору, а.с. 22 - копія платіжного доручення, а.с. 23-24 - копія реєстру боржників, а.с. 25 - копія витягу з реєстру боржників).
10.01.2023 між ТОВ «ВЕРДИКТ КАПІТАЛ» та ТОВ «КОЛЛЕКТ ЦЕНТР» укладено Договір відступлення (купівлю-продаж) прав вимоги № 10-01/2023 (а.с. 26 - 29 - копія договору з додатком), а 29.12.2023 було укладено Додаткову угоду № 1 до Договору відступлення (купівлю-продаж) прав вимоги № 10-01/2023 від 10.01.2023 (а.с. 30-33 - копія додаткової угоди з додатком), у відповідності до умов яких ТОВ «ВЕРДИКТ КАПІТАЛ» відступило ТОВ «КОЛЛЕКТ ЦЕНТР» за плату належні йому права грошової вимоги за кредитними договорами, у тому числі за Договором позики №3069774 від 30.08.2021.
Відповідно до витягу з Додатку № 1 до Додаткової угоди № 1 від 29.12.2023 - Зміни в Реєстрі боржників в друкованому (підписаному) вигляді до Договору № 10-01/2023 про відступлення (купівлі-продажу) прав вимоги від 10.01.2023, ТОВ «КОЛЛЕКТ ЦЕНТР» набуло права грошової вимоги до відповідача за Договором позики №3069774 від 30.08.2021 (а.с. 34).
Як передбачено ч. 1 ст. 1077 ЦК України, за договором факторингу (фінансування під відступлення права грошової вимоги) одна сторона (фактор) передає або зобов'язується передати грошові кошти в розпорядження другої сторони (клієнта) за плату (у будь-який передбачений договором спосіб), а клієнт відступає або зобов'язується відступити факторові своє право грошової вимоги до третьої особи (боржника). Клієнт може відступити факторові свою грошову вимогу до боржника з метою забезпечення виконання зобов'язання клієнта перед фактором.
Статтею 1078 ЦК України визначено, що предметом договору факторингу може бути право грошової вимоги, строк платежу за якою настав (наявна вимога), а також право вимоги, яке виникне в майбутньому (майбутня вимога). Майбутня вимога вважається переданою фактору з дня виникнення права вимоги до боржника. Якщо передання права грошової вимоги обумовлене певною подією, воно вважається переданим з моменту настання цієї події. У цих випадках додаткове оформлення відступлення права грошової вимоги не вимагається.
Як передбачено ч. 1 ст. 1081 ЦК України клієнт відповідає перед фактором за дійсність грошової вимоги, право якої відступається, якщо інше не встановлено договором факторингу. Грошова вимога, право якої відступається, є дійсною, якщо клієнт має право відступити право грошової вимоги і в момент відступлення цієї вимоги йому не були відомі обставини, внаслідок яких боржник має право не виконувати вимогу. Клієнт не відповідає за невиконання або неналежне виконання боржником грошової вимоги, право якої відступається і яка пред'явлена до виконання фактором, якщо інше не встановлено договором факторингу.
Згідно із правовою позицією, яка висловлена Верховним Судом України в постанові від 23.09.2015 у справі №6-979цс15 «боржник, який не отримав повідомлення про передачу права вимоги іншій особі, не позбавляється обов'язку погашення заборгованості, а лише має право на погашення заборгованості первісному кредитору, неповідомлення боржника про зміну кредитора не звільняє його від обов'язку погашення кредиту взагалі».
З огляду на зазначене, суд не приймає до уваги доводи відповідача про те, що йому не повідомлялося про заміну кредитора та з ним не укладалися жодні додаткові угоди про заміну сторони зобов'язання, оскільки чинне законодавство не передбачає необхідності укладання додаткових правочинів при відступлені права вимоги.
Крім того, доказів того, що ОСОБА_1 виконувала свої зобов'язання перед первісним кредитором суду також надано не було.
Отже, судом встановлено факт невиконання належним чином зобов'язань по поверненню кредитних коштів відповідачем. У результаті чого виникла заборгованість за кредитним договором, право вимоги за яким, на підставі договору факторингу перейшло до ТОВ «КОЛЛЕКТ ЦЕНТР».
У зв'язку з порушеннями відповідачем зобов'язань за договором позивач вважає, що заборгованість відповідача за Договором позики №3069774 від 30.08.2021 становить 53085,01 грн., яка складається з: 3700,00 грн. - заборгованість за сумою позики; 49385,01 грн. - заборгованість за процентами. Разом із цим, враховуючи принцип співмірності та пропорційності, позивач просить стягнути з відповідача 30417,00 грн, з яких 3700,00 грн. - заборгованість за сумою позики; 26717,00 грн. - заборгованість за процентами.
Враховуючи зазначене, суд не погоджується з заявленим до стягнення розміром заборгованості, вважаючи його не обґрунтованим з огляду на таке.
Згідно зі ст. 536 ЦК України, за користування чужими грошовими коштами боржник зобов'язаний сплачувати проценти, розмір яких встановлюється договором, законом або іншим актом цивільного законодавства.
Відповідно до статті 1054 ЦК України, за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.
Договір є обов'язковим для виконання сторонами (стаття 629 ЦК України).
Згідно із ч. 1 ст. 610 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Відповідно до ч. 1 ст. 612 ЦК України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.
Згідно із частиною першою статті 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України.
Відповідно до частини другої статті 1056-1 ЦК України розмір процентів, тип процентної ставки (фіксована або змінювана) та порядок їх сплати за кредитним договором визначаються в договорі залежно від кредитного ризику, наданого забезпечення, попиту і пропозицій, які склалися на кредитному ринку, строку користування кредитом, розміру облікової ставки та інших факторів.
Згідно із частиною 1 статті 1050 ЦК України, якщо позичальник своєчасно не повернув суму позики, він зобов'язаний сплатити грошову суму відповідно до статті 625 цього Кодексу.
Відповідно до ст. 625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання.
Пунком 2.3.4 Договору позики №3069774 від 30.08.2021 зазначено, що строк позики: до 26.09.2021 (27 днів).
Згідно із Розділом І Договору, строк дії Договору - період, на який укладається Договір позики, що починає обчислюватись з дати укладення Договору позики і спливає через три місяці після спливу строку позики.
Тобто, строк дії Договору позики №3069774 від 30.08.2021 тривав з 30.08.2021 по 26.12.2021.
Як вже зазначалось раніше, Розділом І Договору позики визначено, що строк кредитування (строк дії договору) складає 27 днів + три місяці, тобто до 26.12.2021. Як вбачається з наданого первісним кредитором розрахунку, ТОВ «МАНІФОЮ» було здійснено нарахування відсотків станом на 29.12.2021, тобто лише в межах заявленого строку дії договору позики, а саме з 30.08.2021 по 26.12.2021 (включно) (а.с. 17 зворот). При цьому суд зауважує, що при визначенні розміру процентів суд керується саме цим розрахунком, оскільки, як вбачається з матеріалів справи, у подальшому факторами було здійснено нарахування процентів поза межами строку дії договору з 29.12.2021 по 09.01.2023.
Крім того, суд вважає невірними посилання позивача на вимоги п.3.2.1 Договору позики№3069774 від 30.08.2021, яким передбачалося нарахування процентів на прострочену позику у випадку невиконання Позичальником своїх зобов'язань за кожен день прострочення, оскільки даний пункт діє в межах строку дії договору, та не може застосовуватися після закінчення йогостроку, при цьому позивачем не обґрунтовано з посиланням на відповідні докази, що відбулась пролонгація договору позики відповідно до його умов.
Разом із цим, з наданого розрахунку вбачається, що відповідач взагалі не здійснювала свої зобов'язання перед кредитором щодо оплати кредиту та процентів.
Завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави (ч. 1 ст. 2 ЦПК України).
Ураховуючи встановлені судом обставини, оскільки відповідач свої зобов'язання за договором не виконала, суд дійшов висновку, що позивачем доведено порушення позичальником умов договору позики, тому з відповідача на користь позивача слід стягнути заборгованість за Договором позики №3069774 від 30.08.2021 у розмірі 11238,01 грн., яка складається з: 3700,00 грн. - заборгованість за сумою позики; 7538,01 грн. - заборгованість за процентами. Відтак, позовні вимоги підлягають частковому задоволенню.
Щодо вимоги про стягнення правової допомоги суд зазначає таке.
Відповідно до частини 1 статті 133 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи, до яких за частиною 3 статі 133 ЦПК належать витрати на професійну правову допомогу, які за змістом статті 137 ЦПК несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.
Приписами статті 141 ЦПК України визначено: розмір витрат, які сторона сплатила у зв'язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).
Суд звертає увагу, що при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану сторін.
Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.
Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.
У разі недотримання вимог частини 4 статті 137 ЦПК України суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами, тому обов'язок доведення не співмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами, а суд при вирішенні питання про стягнення витрат на професійну правничу допомогу повинен надати оцінку виключно тим обставинам, щодо яких відповідач має заперечення.
Частиною 3 статті 141 ЦПК України закріплено, що при вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує: чи пов'язані ці витрати з розглядом справи; чи є розмір таких витрат обґрунтованим, а також критерій розумності їх розміру, приймає до уваги конкретні обставини справи.
ЦПК України передбачено такі критерії визначення та розподілу судових витрат: 1) їх дійсність; 2) необхідність; 3) розумність їх розміру, з урахуванням складності справи та фінансового стану учасників справи.
Аналогічна правова позиція була викладена Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 19 лютого 2020 року у справі №755/9215/15-ц.
Як вбачається з матеріалів справи, понесені позивачем витрати на правничу допомогу в розмірі 9000,00 грн. підтверджуються Договором №01-07/2024 від 01.07.2024 про надання правової допомоги Адвокатським Об'єднанням «Лігал Ассістанс» (а.с. 38 зворот - 39); Прайс-листом АО «Лігал Ассістанс», затвердженого Рішенням Загальних зборів №01-11/2023 від 01.11.2023 (а.с. 40); Заявкою на надання юридичної допомоги №82 від 30.07.2024 (а.с. 42); Актом №1 про надання юридичної допомоги від 06.08.2024 (а.с. 43); платіжною інструкцією №0453950000 від 13.08.2024 щодо сплати АО «Лігал Ассістанс» коштів за надання правової допомоги згідно договору №01-07/2024 від 01.07.2024, але не щодо заявки у межах цієї справи, а загалом за договором про надання правової допомоги у всіх справах позивача (а.с. 41).
Отже, з огляду на зазначені норми права, правову позицію Великої Палати Верховного Суду та встановлені обставин справи, суд дійшов переконання, що вимоги про відшкодування витрат позивача на правничу (правову) допомогу підлягають частковому задоволенню, оскільки вони пов'язані з розглядом справи, при цьому суд вважає, що позивачем не були дотримані критерії розумності їх вартості. Тому, на думку суду, розмір правничої (правової) допомоги має бути визначений у розмірі 6000,00 грн.
Згідно частини 1 статті 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених вимог.
Позивачем заявлено вимогу про відшкодування судових витрат: судового збору в сумі 3028,00 грн., сплачений ним при подачі позову, однак оскільки позов підлягає частковому задоволенню, суд з врахуванням положень статті 141 ЦПК України вважає можливим відшкодувати позивачу понесені витрати в сумі 1118,74 грн (11238,01 грн. (сума боргу, стягнута судом) х 3028,00 грн. (сума судового збору, сплачена позивачем) / (30417,00 грн. сума боргу, заявлена до стягнення).
Керуючись ст. ст. 525, 526, 530, 610, 625, 1050, 1054 ЦК України, ст. ст. 10, 12,13, 81, 141, 263, 265, 280-284, 288, 354 ЦПК України, суд, -
Позовну заяву Товариства з обмеженою відповідальністю «КОЛЛЕКТ ЦЕНТР» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за договором - задовольнити частково.
Стягнути з ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_4 , місце проживання зареєстровано за адресою: АДРЕСА_1 ) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «КОЛЛЕКТ ЦЕНТР» (ЄДРПОУ 44276926, юридична адреса: м. Київ, вул. Мечнікова, буд. 3, офіс 306) заборгованість за Договором позики №3069774 від 30.08.2021 у сумі 11238 (одинадцять тисяч двісті тридцять вісім) гривень 01 копійка, з яких: заборгованість за сумою позики - 3700 (три тисячі сімсот) гривень 00 копійок, заборгованість за процентами - 7538 (сім тисяч п'ятсот тридцять вісім) гривень 01 копійка.
Стягнути з ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_4 , місце проживання зареєстровано за адресою: АДРЕСА_1 ) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «КОЛЛЕКТ ЦЕНТР» (ЄДРПОУ 44276926, юридична адреса: м. Київ, вул. Мечнікова, буд. 3, офіс 306) витрати на правову допомогу у розмірі 6000 (шість тисяч) гривень 00 копійок.
Стягнути з ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_4 , місце проживання зареєстровано за адресою: АДРЕСА_1 ) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «КОЛЛЕКТ ЦЕНТР» (ЄДРПОУ 44276926, юридична адреса: м. Київ, вул. Мечнікова, буд. 3, офіс 306) в рахунок відшкодування судового збору 1118 (одну тисячу сто вісімнадцять) гривень 74 копійки.
В іншій частині в задоволенні позову - відмовити.
На рішення суду може бути подана апеляційна скарга до Дніпровського апеляційного суду протягом 30 днів з дня складення повного судового рішення
Учасник справи, якому повне рішення суду не були вручені у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження рішення суду, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Повний текст рішення складено 01.07.2025.
Суддя Є.К. Костенко