Справа № 932/7852/24
Провадження № 2-о/932/76/25
01 липня 2025 року м. Дніпро
Шевченківський районний суд міста Дніпра у складі:
головуючого - судді Потоцької С.С.,
за участю секретаря судового засідання - Карапиш А.М.,
представника заявника - ОСОБА_1 ,
представника заінтересованої особи - Янковська Л.Ю., розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за заявою ОСОБА_2 , заінтересована особа: Головне управління Державної міграційної служби України в Дніпропетровській області про встановлення юридичного факту постійного проживання ОСОБА_2 на території України,
Адвокат Довженко О.В. в інтересах ОСОБА_2 звернувся до суду з заявою, в якій просить встановити факт постійного проживання ОСОБА_2 на території України.
Заінтересованою особою вказав Головне управління Державної міграційної служби України в Дніпропетровській області.
В обґрунтування заяви зазначив, що у березні 1991 року ОСОБА_2 переїхала разом зі своєю донькою до України, м. Дніпро (на той час - Дніпропетровськ), де познайомилась із ОСОБА_3 , із яким в неї зав'язались подружні стосунки, у зв'язку із чим з березня 1991 року ОСОБА_2 стала постійно проживати в Україні, за місцем проживання та реєстрації майбутнього чоловіка, а саме за адресою: АДРЕСА_1 (на даний час: АДРЕСА_1 ). 20.06.1992 між ОСОБА_3 та ОСОБА_2 укладено шлюб. В Україні також народилася ще одна донька. Оскільки, починаючи з березня 1991 року вона постійно проживає в Україні, в м. Дніпрі, вийшла тут заміж, народила доньку, стала бабусею, продовжує працювати, їй не вдається належним чином оформити свій статус громадянки України та одержати паспорт громадянина України.
Ухвало від 06.05.2025 відкрито провадження у справі, призначено судове засідання.
Від заінтересованої особи- Головне управління Державної міграційної служби України в Дніпропетровській області надійшли пояснення, в яких просить відмовити у задоволенні заяви та зазначає, що процедура встановлення належності до громадянства України відповідно до часин першої та другої ст. 3 Закону України «Про громадянство» виключно до громадян колишнього СРСР. Також вказує, що ОСОБА_2 документована паспортом громадянина рф (термін дії 06.11.2018-06.11.2028), і тому положення ст. 3 ЗУ «Про громадянство України» до неї не може бути застосовані. Зареєстрована за адресою: АДРЕСА_1 лише з 20.08.1993. Знята з постійного місця проживання в рф-18.06.1993. Також ОСОБА_2 документована посвідкою на постійне проживання як громадянка рф. ОСОБА_2 ОСОБА_2 заяву про вихід з громадянства рф на території України не подавала. 01.05.2024 ГУ ДМС у Дніпропетровській області скасовані дозвіл на імміграцію в Україну, посвідка на постійне проживання. У зв'язку з чим , просить відмовити у задоволенні заяви.
У судовому засіданні поставлено на обговорення питання щодо залишення позовної заяви без розгляду.
Представник заявника заперечував проти залишення заяви без розгляду та зазначив, що спір про право відсутній, посилався на практику Верховного суду. Представник заінтересованої особи покладався на розсуд суду.
Дослідивши матеріали справи, заслухавши думку учасників справи, суд вважає, заява ОСОБА_2 про встановлення юридичного факту постійного проживання ОСОБА_2 на території України, підлягає залишенню без розгляду.
У частині першій статті 293 ЦПК України визначено, що окреме провадження - це вид непозовного цивільного судочинства, в порядку якого розглядаються цивілні справи про підтвердження наявності або відсутності юридичних фактів, що мають значення для охорони прав, свобод та інтересів особи або створення умов здійснення нею особистих немайнових чи майнових прав або підтвердження наявності чи відсутності неоспорюваних прав.
Отже, законодавством передбачено встановлення юридичних фактів щодо виникнення, зміни або припинення особистих чи майнових прав фізичних осіб, до яких відносяться й факти, що породжують право особи на підтвердження належності до громадянства України, зокрема, постійного проживання на території України.
Встановлення факту постійного проживання на території України на момент проголошення незалежності України або набрання чинності Законом України "Про громадянство України" є підставою для оформлення належності до громадянства України відповідно до пунктів 1, 2 частини першої статті 3 цього Закону.
При цьому, визначальною обставиною під час розгляду заяви про встановлення певних фактів у порядку окремого провадження є те, що встановлення такого факту не пов'язане з наступним вирішенням спору про право цивільне. Під спором про право необхідно розуміти певний стан суб'єктивного права; спір є суть суперечності, конфлікт, протиборство сторін, спір поділяється на матеріальний і процесуальний.
Таким чином, виключається під час розгляду справ у порядку окремого провадження існування спору про право, який пов'язаний з порушенням, оспорюванням або невизнанням, а також недоведенням наявності суб'єктивного права за умов, що є певні особи, які перешкоджають у реалізації такого права.
Відповідно до ч. 4 ст. 263 ЦПК України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.
У постанові Великої Палати Верховного Суду від 10.04.2019 у справі № 320/948/18 (провадження № 14-567 цс18) зазначено, що у порядку окремого провадження розглядаються справи про встановлення фактів, за наявності певних умов. А саме, якщо: згідно з законом такі факти породжують юридичні наслідки, тобто від них залежить виникнення, зміна або припинення особистих чи майнових прав громадян; чинним законодавством не передбачено іншого порядку їх встановлення; заявник не має іншої можливості одержати або відновити загублений чи знищений документ, який посвідчує факт, що має юридичне значення; встановлення факту не пов'язується з наступним вирішенням спору про право.
Справи про встановлення фактів, що мають юридичне значення, належать до юрисдикції суду за таких умов:
- факти, що підлягають встановленню, повинні мати юридичне значення, тобто від них мають залежати виникнення, зміна або припинення особистих чи майнових прав громадян. Для визначення юридичного характеру факту потрібно з'ясувати мету встановлення;
- встановлення факту не пов'язується з подальшим вирішенням спору про право. Якщо під час розгляду справи про встановлення факту заінтересованими особами буде заявлений спір про право або суд сам дійде висновку, що у цій справі встановлення факту пов'язане з необхідністю вирішення в судовому порядку спору про право, суд залишає заяву без розгляду і роз'яснює цим особам, що вони вправі подати позов на загальних підставах;
- заявник не має іншої можливості одержати чи відновити документ, який посвідчує факт, що має юридичне значення. Для цього заявник разом із заявою про встановлення факту подає докази на підтвердження того, що до її пред'явлення він звертався до відповідних організацій за одержанням документа, який посвідчував би такий факт, але йому в цьому було відмовлено із зазначенням причин відмови (відсутність архіву, відсутність запису в актах цивільного стану тощо);
- чинним законодавством не передбачено іншого позасудового порядку встановлення юридичних фактів.
Під час судового засідання встановлено, що заінтересована особа заперечує проти встановлення факту, оскільки наявність громадянства рф у ОСОБА_2 виключає можливість застосування положень ст. 3 ЗУ «Про громадянство», заперечує факт її проживання станом на 24.08.1991 та 13.11.1991 на території України, а встановлення факту пов'язується з подальшим вирішенням спору про право, яке виникне у разі задоволення заяви, а саме: встановлення факту постійного проживання на території України є підставою для оформлення належності до громадянства України.
Суд не бере до уваги посилання представника заявниці на постанову Верховного суду від 19.05.2021 у справі № 496/818/19, оскільки справи не є тотожними. Крім того, під час розгляду справи № 496/818/19 у суді першої інстанції не виник спір про право.
Згідно з ч.6 ст.294 ЦПК України якщо під час розгляду справи у порядку окремого провадження виникає спір про право, який вирішується в порядку позовного провадження, суд залишає заяву без розгляду і роз'яснює заінтересованим особам, що вони мають право подати позов на загальних підставах.
Враховуючи те, що заінтересована особа у справі Головне управління Державної міграційної служби України в Дніпропетровській області заперечує факт проживання на території України, факт постійного проживання станом на 24.08.1991 та 13.11.1991 на території України , просить відмовити у задоволенні заяви, тобто між заявником та заінтересованою особою існує реальний спір про право, суд дійшов висновку про неможливість розгляду цієї справи в порядку окремого провадження, у зв'язку з чим заява підлягає залишенню без розгляду.
Керуючись статтями 258-261, 315, 353, 354, 355 ЦПК України, суд
Залишити без розгляду заяву ОСОБА_2 , заінтересована особа: Головне управління Державної міграційної служби України в Дніпропетровській області про встановлення юридичного факту постійного проживання ОСОБА_2 на території України.
Роз'яснити заявниці, що вона має право подати позов на загальних підставах.
Ухвала може бути оскаржена до Дніпровського апеляційного суду протягом п'ятнадцяти днів.
Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Повний текст ухвали складений 02.07.2025.
Суддя С.С. Потоцька