Справа № 199/7872/25
(3/199/4230/25)
іменем України
02.07.2025 місто Дніпро
Суддя Амур-Нижньодніпровського районного суду міста Дніпра Щербина-Почтовик І.В., розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду справу про адміністративне правопорушення відносно: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянина України, військовослужбовця, проживаючого у будинку АДРЕСА_1 ,
- який притягується до адміністративної відповідальності за ч.1 ст. 130 КУпАП,
Відповідно до рішення Вищої ради правосуддя № 2797/0/15-24 від 24.09.2024, змінено з 7 жовтня 2024 року територіальну підсудність судових справ Добропільського міськрайонного суду Донецької області шляхом її передачі до Амур-Нижньодніпровського районного суду міста Дніпра.
Так, відповідно до протоколу про адміністративне правопорушення серії ЕПР1 №329012 від 13.05.2025, того ж дня 13.05.2025 року о 10:40 годині біля будинку №28 по вулиці Степовій у селищі Водянське, водій ОСОБА_1 керував транспортним засобом «Audi A6» номерний знак НОМЕР_1 з явними ознаками алкогольного сп'яніння, а саме: різкий запах алкоголю з порожнини рота, почервоніння очей, від проходження огляду на стан наркотичного сп'яніння у медичному закладі водій ОСОБА_1 - відмовився. Від керування транспортним засобом відсторонений шляхом передачі керівнику.
На думку посадової особи, уповноваженої на складання протоколу, своїми діями ОСОБА_1 порушив вимоги п. 2.5 Правил дорожнього руху, за що передбачена адміністративна відповідальність ч. 1 ст. 130 КУпАП.
У судовому засіданні ОСОБА_1 з обставинами вкладеними у протоколі не погодився, вказавши, що 13.05.2025 він отримав усний наказ про прибуття до медичної частини. Так, в ході руху був зупинений працівниками поліції, де відмовився від проходження огляду на стан сп'яніння, оскільки не вживав алкогольні напої та поспішав на виконання наказу. Далі, поліцейські склали протокол про адміністратвин е правопорушення, однак транспортний засіб не передавали його командиру, останнього навіть не викликали на місце події.
Свідок ОСОБА_2 у судовому засіданні повідомив, що являється командиром ОСОБА_1 . Так, йому відомо про зупинку ОСОБА_1 працівниками поліції, де останній відмовився від проходження огляду на стан сп'яніння, оскільки дійсно мав усний наказ начальника медичної частини про негайний виклик. На місці події він не був, транспортний засіб йому не передавався, оскільки він взагалі не вміє керувати транспортним засобом та не отримував посвідчення водія.
У відповідності до ч. 2 ст. 251 КУпАП обов'язок щодо збирання доказів покладається на осіб, уповноважених на складання протоколів про адміністративні правопорушення, визначених статтею 255 цього Кодексу.
Незважаючи на вимоги ч. 2 ст. 251 КУпАП та вказане рішення ЄСПЛ, яке згідно ст. 19 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» обов'язкове і для працівників Національної поліції, протокол про адміністративне правопорушення, який визначає межі судового розгляду і є доказом у справі, суперечить іншим матеріалам справи про адміністративне правопорушення, оскільки відомості зазначені у ньому належним чином не узгоджуються з іншими матеріалами справи.
Так, відповідно до протоколу про адміністративне правопорушення серії ЕПР1 №329012 від 13.05.2025, того ж дня 13.05.2025 року о 10:40 годині біля будинку №28 по вулиці Степовій у селищі Водянське, водій ОСОБА_1 керував транспортним засобом «Audi A6» номерний знак НОМЕР_1 з явними ознаками алкогольного сп'яніння, а саме: різкий запах алкоголю з порожнини рота, почервоніння очей, від проходження огляду на стан наркотичного сп'яніння у медичному закладі водій ОСОБА_1 - відмовився. Від керування транспортним засобом відсторонений шляхом передачі керівнику.
При цьому, як слідує із дослідженого судом відеозапису, на ньому не зафіксовано ознак алкогольного сп'яніння, оскільки ОСОБА_1 ніхто не оглядав. Тобто у працівників поліції, були відсутні підстави вважати, що ОСОБА_1 перебуває в стані сп'яніння згідно з ознаками визначеними ІНСТРУКЦІЄЮ про порядок виявлення у водіїв транспортних засобів ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції. При цьому, інформація викладена у матеріалах провадження спростовується показами свідка ОСОБА_2 в частині передачі йому транспортного засобу, та свідчить про те, що ОСОБА_1 фактично не був відсторонений від керування транспортним засобом.
Наведене свідчить про недотримання працівниками поліції вимог вищезазначених норм, тому, наразі неможливо дійти ґрунтовного висновку про наявність вини ОСОБА_1 у інкримінованому йому правопорушенні за ч.1 ст. 130 КУпАП, оскільки працівниками поліції в повній мірі не дотримано вимог ст. 251 КУпАП, а досліджені судом докази, не доводять факту вчинення ОСОБА_1 адміністративного правопорушення за ч.1 ст. 130 КУпАП.
Положеннями ч. 1 ст. 11 Загальної декларації прав людини від 10 грудня 1948 року та ч. 2 ст. 6 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод від 01 листопада 1950 року, рішенням Конституційного Суду України від 22 грудня 2010 року № 23 рп/2010 у справі за конституційним зверненням щодо офіційного тлумачення положень ч. 1 ст. 14-1 КУпАП передбачено, що кожен, кого обвинувачено у вчиненні правопорушення, вважається невинуватим доти, доки його вину не буде доведено у законному порядку при додержанні, зокрема, процедури притягнення до адміністративної відповідальності, яка повинна ґрунтуватись на конституційних принципах та правових презумпціях, які зумовлені визнанням і дією принципу верховенства права в Україні.
Наведені правові позиції закріплюють, що особа не вважається винною, доки її провина не буде доведена у встановленому законом порядку. Тобто, особа не повинна доказувати свою невинуватість і її поведінка вважається правомірною, доки не буде доведено зворотне.
Оскільки згідно ст. 62 Конституції України обвинувачення не може ґрунтуватися на доказах, одержаних незаконним шляхом та на припущеннях, то усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на її користь.
Вищевикладене свідчить про те, що Національною поліцією не дотримано відповідного доказового забезпечення, що передбачає такий рівень доказування, який не залишає жодних розумних сумнівів щодо доведеності вини особи, яка притягається до адміністративної відповідальності поза розумним сумнівом
Отже, оцінивши наявні в справі докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю, приходжу до висновку про відсутність поставленого у вину працівником патрульної поліції в діях ОСОБА_1 адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП, у зв'язку з чим справа про адміністративне правопорушення підлягає закриттю на підставі п. 1) ст. 247 КУпАП, за відсутністю складу адміністративного правопорушення.
Керуючись ст.ст. 283, 284 КУпАП,
На підставі п. 1) ст. 247 КУпАП провадження по справі про адміністративне правопорушення відносно ОСОБА_1 за ч. 1 ст. 130 КУпАП - закрити, за відсутністю складу адміністративного правопорушення.
Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги.
Постанова може бути оскаржена протягом десяти днів з дня винесення постанови особою, яку притягнуто до адміністративної відповідальності, її законним представником, захисником, потерпілим, його представником, а також прокурором у випадках, передбачених ч. 5 ст. 7 та ч. 1 ст. 287 КУпАП.
Апеляційна скарга подається до Дніпровського апеляційного суду через Амур-Нижньодніпровський районний суд міста Дніпра.
Суддя: І.В. Щербина-Почтовик