Справа № 522/12453/25
Провадження по справі № 1-кс/522/3667/25
(повний текст)
25 червня 2025 року місто Одеса
Слідчий суддя Приморського районного суду м. Одеси ОСОБА_1 , за участю секретаря ОСОБА_2 , за участю аскаржниці ОСОБА_3 , прокурора ОСОБА_4 , розглянувши у судовому засіданні скаргу ОСОБА_3 на бездіяльність прокурора, яка полягає у невнесенні відомостей про кримінальне правопорушення до Єдиного реєстру досудових розслідувань після отримання заяви про кримінальне правопорушення,-
ОСОБА_3 звернулась до слідчого судді зі скаргою в порядку ст.303 КПК України на бездіяльність, в якій просить зобов'язати прокурора Приморської окружної прокуратури м.Одеси виконати вимоги ст.214 КПК України та внести до Єдиного реєстру досудових розслідувань відомості про вчинення кримінального правопорушення, на підставі заяви ОСОБА_3 від 19.05.2025 (щодо свідка ОСОБА_5
19.05.2025 на адресу керівника Приморської окружної прокуратури м.Одеси направлено заяву від про вчинення кримінального правопорушення.
Однак до цього часу уповноваженими особами Приморської окружної прокуратури м.Одеси відповідні відомості до Єдиного реєстру досудових розслідувань за заявою не внесено.
Вказані дії уповноважених осіб Приморської окружної прокуратури м.Одеси скаржниця вважає незаконними, у зв'язку з чим, просить суд зобов'язати зазначених осіб внести відомості про вчинення вказаних кримінальних правопорушення до Єдиного реєстру досудових розслідувань.
ОСОБА_3 в судовому засіданні підтримала свою скаргу в повному обсязі.
Прокурор в судовому засіданні заперечував проти задоволення вимог скарги, оскільки завідомо неправдиві відомості свідка повинні бути констатовані вироком суду, ухваленим за результатами розгляду обвинувального акту.
Розглянувши скаргу, дослідивши матеріали судового провадження, приходжу до наступних висновків.
Європейський суд з прав людини у своїй прецедентній практиці виходить із того, що положення пункту 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод гарантує кожному право звернення до суду. Проте, право на суд не є абсолютним і воно може бути піддане обмеженням, тому що право на доступ до суду за своєю природою потребує регулювання з боку держави.
Відповідно до ст.19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією України та законами України.
Стаття 55 Конституції України гарантує кожному право на оскарження в суді рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади, органів місцевого самоврядування, посадових чи службових осіб.
Відповідно до ст.2 КПК України, завданнями кримінального провадження є захист інтересів суспільства та держави від кримінальних правопорушень, охорона прав, свобод та інтересів учасників кримінального провадження, а також забезпечення швидкого, повного та неупередженого досудового розслідування та судового розгляду з тим, щоб кожний, хто вчинив кримінальне правопорушення, був притягнутий до кримінальної відповідальності в міру своєї вини, жоден невинуватий не був обвинувачений або засуджений, щоб до кожного учасника кримінального провадження була застосована належна правова процедура.
За приписами ст.5 КПК України, процесуальна дія проводиться, а процесуальне рішення приймається згідно з положеннями цього Кодексу, чинними на момент початку виконання такої дії або прийняття такого рішення.
Згідно ч. 1 п. 1 ст. 303 КПК України на досудовому провадженні може бути оскаржена бездіяльність, зокрема слідчого, яка полягає у невнесенні відомостей про кримінальне правопорушення до Єдиного реєстру досудових розслідувань після отримання заяви чи повідомлення про вчинене кримінальне правопорушення.
За змістом ст. 214 КПК України, підставою для внесення відомостей про кримінальне правопорушення до ЄРДР та початку досудового розслідування є подання заяви, повідомлення про вчинене кримінальне правопорушення або самостійне виявлення слідчим, прокурором з будь-якого джерела обставин, що можуть свідчити про вчинення кримінального правопорушення.
Слідчий, прокурор, інша службова особа, уповноважена на прийняття та реєстрацію заяв і повідомлень про кримінальні правопорушення, зобов'язані прийняти та зареєструвати таку заяву чи повідомлення. Відмова у прийнятті та реєстрації заяви чи повідомлення про кримінальне правопорушення не допускається.
Разом із цим слідчий, прокурор після прийняття та реєстрації заяви чи повідомлення про кримінальне правопорушення, виходячи з їх змісту, має перевірити достатність даних, що можуть свідчити про вчинення кримінального правопорушення, за наслідками чого ним приймається рішення про початок досудового розслідування шляхом внесення відповідних відомостей до ЄРДР.
Таким чином, підставою початку досудового розслідування є не будь-які прийняті та зареєстровані заяви, повідомлення, а лише ті з них, з яких вбачаються вагомі обставини, що можуть свідчити про вчинення кримінального правопорушення, короткий виклад яких разом із прізвищем, ім'ям, по-батькові (найменуванням) потерпілого або заявника, серед іншого, вноситься до ЄРДР.
Аналогічний правовий висновок викладено у постанові Верховного Суду від 30.09.2021 у справі № 556/450/18.
Положення статті 214 КПК України перебувають у взаємозв'язку з ч. 1 ст. 2 КК України, згідно з якою підставою кримінальної відповідальності є вчинення особою суспільно небезпечного діяння, яке містить склад злочину, передбаченого Кримінальним Кодексом України, і саме тому фактичні дані, які вказують на ознаки складу злочину (кримінального правопорушення), мають бути критерієм внесення заяви до Єдиного реєстру досудових розслідувань.
Відповідно до п. 1.2 розділу II Положення про Єдиний реєстр досудових розслідувань, порядок його формування та ведення, затвердженого наказом Генерального прокурора від 30.06.2020 №298, відомості про кримінальне правопорушення, викладені у заяві, повідомленні чи виявлені з іншого джерела, повинні відповідати вимогам пункту 4 частини п'ятої статті 214 КПК України, зокрема мати короткий виклад обставин, що можуть свідчити про вчинення кримінального правопорушення.
Так, частиною 5 статті 214 КПК України визначено, що до Єдиного реєстру досудових розслідувань вносяться відомості про, зокрема, короткий виклад обставин, що можуть свідчити про вчинення кримінального правопорушення, наведених потерпілим, заявником чи виявлених з іншого джерела; попередня правова кваліфікація кримінального правопорушення з зазначенням статті (частини статті) закону України про кримінальну відповідальність.
Отже, сама норма кримінального процесуального закону опосередковано містить вимогу наявності у заяві, повідомленні відомостей про кримінальне правопорушення, а саме наявність ознак кримінального правопорушення. Для початку досудового розслідування достатньою є мінімально необхідна кількість таких ознак: суспільна небезпечність і протиправність (ознаки правопорушення) та об'єкт і об'єктивна сторона (ознаки складу правопорушення). Разом з тим, відомостями про кримінальне правопорушення можна вважати інформацію про подію, яка може бути предметом кримінально-правової оцінки, або про діяння, яке виглядає як суспільно-небезпечне і протиправне.
З матеріалів скарги, які були надані слідчому судді встановлено, що 19.05.2025 ОСОБА_3 звернулась зі скаргою на бездіяльність уповноважених осіб Приморської окружної прокуратури м.Одеси із заявою в порядку ст. 214 КПК України про вчинення кримінального правопорушення за фактом неправдивих свідчень свідка
ОСОБА_5 пояснень прокурора в судовому засіданні встановлено, що факт завідомо неправдивих свідчень, наданих свідком, повинен бути констатований вироком суду за результатами розгляду обвинувального акту. З тексту заяви ОСОБА_3 та її пояснень в судовому засіданні слідчий суддя з'ясував, що це її власні ствердження щодо того, що свідок надавав неправдиві свідчення. Вироком суду відносно ОСОБА_3 вказана обставина не встановлена.
Тобто, заява не містить конкретних фактичних даних, які б свідчили про наявність обставин, які вказують на вчинення конкретних кримінальних правопорушень, що б надало змогу кваліфікувати такі обставини та внести короткі відомості про них до Єдиного реєстру досудових розслідувань, щоб в подальшому проводити досудове розслідування.
Вказане позбавляє орган досудового розслідування провести перевірку конкретних фактів на предмет наявності/відсутності у діях/бездіяльності особи складу злочину.
Так, КК України має своїм завданням правове забезпечення охорони прав і свобод людини і громадянина, власності, громадського порядку та громадської безпеки, довкілля, конституційного устрою України від кримінально-протиправних посягань, забезпечення миру і безпеки людства, а також запобігання кримінальним правопорушенням. Для здійснення цього завдання КК України визначає, які суспільно небезпечні діяння є кримінальними правопорушеннями та які покарання застосовуються до осіб, що їх вчинили (ст.1 цього Кодексу).
Стадія ініціювання кримінального провадження є важливою для виконання вказаних завдань і покликана, з одного боку, забезпечити рішуче оперативне реагування на кожне повідомлення про злочин, що є гарантією швидкого та повного його розкриття, притягнення винних до відповідальності, а з іншого виключити незаконне і необґрунтоване залучення громадян в орбіту кримінального процесу, а також марне витрачання сил і засобів правоохоронних органів.
Чинним КПК України закріплено спрощену процедуру початку досудового розслідування (без проведення дослідчої перевірки). Так, згідно вимог ч.1 та 2 ст.214 КПК України слідчий, дізнавач, прокурор невідкладно, але не пізніше 24 годин після подання заяви, повідомлення про вчинене кримінальне правопорушення або після самостійного виявлення ним з будь-якого джерела обставин, що можуть свідчити про вчинення кримінального правопорушення, зобов'язаний внести відповідні відомості до ЄРДР, розпочати розслідування та через 24 години з моменту внесення таких відомостей надати заявнику витяг з ЄРДР. Досудове розслідування розпочинається з моменту внесення відомостей до ЄРДР.
Проте така спрощена процедура не означає, що взагалі відсутні критерії для внесення чи невнесення відповідних відомостей до ЄРДР. Її спрощеність виражається у тому, що для перевірки наявності зазначених вище критеріїв не потрібно проводити попередню перевірку викладених у заяві відомостей, а необхідно лише перевірити зміст самої заяви.
У свою чергу, якщо ж зі змісту скарги є очевидним, що обставини, викладені в заяві про злочин, на даний счас не свідчать про те, що існує ймовірність вчинення будь-якого кримінального правопорушення і ці обставини для отримання зазначеного вище висновку не потребують перевірки засобами кримінального процесу або в силу його занадто абстрактного характеру неможливо встановити ані попередню кваліфікацію кримінального правопорушення, ані предмет, межі та напрямок досудового розслідування, яке ініціюється заявником, то такі повідомлення не мають вноситися до ЄРДР.
Такий висновок відповідає Рішенню Конституційного Суду України від 17 червня 2020 року, згідно пункту 5 мотивувальної частини якого зазначено, що «встановлений законодавцем обсяг судового захисту стосовно оцінки бездіяльності уповноважених державних органів має забезпечити ефективність судового контролю, який має бути забезпечено під час розгляду відповідних питань хоча б у двох судових інстанціях: законодавець має запровадити такий обсяг судового контролю за бездіяльністю слідчого чи прокурора, яка полягає у невнесенні відомостей про кримінальне правопорушення до Реєстру після отримання заяви, повідомлення про кримінальне правопорушення, що дозволяв би здійснити ефективний судовий контроль щодо відповідних питань та за наявності підстав надати особі можливість ініціювати початок кримінального провадження, а отже, надати їй реальний доступ до судового захисту».
Таким чином, закон передбачає необхідність попередньої оцінки (аналізу) слідчим, прокурором, слідчим суддею (у разі оскарження заявником бездіяльності уповноваженої особи щодо невнесення відомостей до ЄРДР) змісту заяви, повідомлення про вчинене кримінальне правопорушення на предмет викладення в ньому інформації саме про кримінальне правопорушення на основі критеріїв викладених вище.
За наведеного слідчий суддя приходить до висновку про відсутність правової підстави для виникнення обов'язку вчинити певні дії щодо початку досудового розслідування кримінального провадження відповідно до ст.214 КПК України.
Згідно правової позиції, викладеної у рішенні Європейського суду з прав людини (Рішення Суду "Артіко проти Італії" (Artico c. Italie) від 13.05.1980 р.), не гарантується захист теоретичних і ілюзорних прав, а гарантується захист прав конкретних та ефективних. Відповідно до ч.5 ст.9 КПК України, Кримінальне процесуальне законодавство України застосовується з урахуванням практики Європейського суду з прав людини.
З урахуванням викладеного, підстави для зобов'язання уповноважених осіб Приморської окружної прокуратури м.Одеси виконати вимоги ч.1 ст.214 КПК України і внести відповідні відомості про кримінальне правопорушення в ЄРДР за заявою ОСОБА_3 відсутні.
Керуючись ст. 129-1 Конституції України, ст.ст. 214, 303-307, 369-372, 376 КПК України, слідчий суддя
Відмовити у задоволенні скарги ОСОБА_3 на бездіяльність уповноважених осіб Приморської окружної прокуратури м.Одеси, яка полягає у невнесенні відомостей про кримінальні правопорушення до ЄРДР після отримання заяви чи повідомлення про кримінальне правопорушення від 19.05.2025 (щодо надання неправдивих свідчень свідком ОСОБА_6 ) з підстав, зазначених у мотивувальній частині ухвали слідчого судді.
Ухвала може бути оскаржена безпосередньо до Одеського апеляційного суду протягом 5 днів з дня її оголошення.
Повний текст ухвали слідчого судді складено та проголошено 27.06.2025 року о 16:10 годині
Слідчий суддя ОСОБА_7