30 червня 2025 рокуЛьвівСправа № 300/2218/24 пров. № А/857/27873/24
Восьмий апеляційний адміністративний суд в складі:
головуючої судді Хобор Р.Б.,
суддів Бруновської Н.В., Шавеля Р.М.
розглянувши в порядку письмового провадження в електронній формі в м. Львові, апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України у Волинській області на рішення Івано - Франківського окружного адміністративного суду від 30 вересня 2024 року, що ухвалив суддя Бобров Ю.О. у м. Івано - Франківську, в порядку письмового провадження у справі № 300/2218/24 за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України у Волинській області про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити певні дії,
Позивач звернувся в суд з позовом до відповідача, у якому просить суд:
- визнати протиправними рішення Головного управління Пенсійного фонду України у Волинській області №091630018808 від 13.02.2024 року щодо відмови у зарахуванні до страхового стажу позивача для призначення пенсії за віком період провадження позивачем підприємницької діяльності з 18.06.2002 року по 31.12.2003 року
- зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України у Волинській області повторно розглянути заяву позивача від 05.02.2024 року про призначення пенсії за віком, з урахуванням страхового стажу за період здійснення підприємницької діяльності з 18.06.2002 по 31.12.2003..
30 вересня 2024 року Івано - Франківський окружний адміністративний суд прийняв постанову, якою позов задовольнив частково.
Визнав протиправним та скасував рішення Головного управління Пенсійного фонду України у Волинській області від 13.02.2024 №091630018808 про відмову ОСОБА_1 у призначенні пенсії за віком на пільгових умовах.
Зобов'язав Головне управління Пенсійного фонду України у Волинській області зарахувати ОСОБА_1 до страхового стажу період здійснення підприємницької діяльності з 25.06.2002 по 31.12.2003.
Зобов'язав Головне управління Пенсійного фонду України у Волинській області повторно розглянути заяву ОСОБА_1 від 05.02.2024 про призначення пенсії за віком на пільгових умовах.
В задоволенні решти позовних вимог відмовив.
Приймаючи рішення у цій справі, суд першої інстанції виходив з того, що період підприємницької діяльності ОСОБА_1 з 25.06.2002 по 31.12.2003 необхідно зарахувати до страхового стажу, оскільки законодавство прямо встановлює, що для зарахування такого періоду до страхового стажу достатньо самого факту державної реєстрації фізичної особи як підприємця, без необхідності підтвердження факту сплати страхових внесків у персоніфікованому обліку.
Посилання відповідача на відсутність даних про сплату внесків суд вважав безпідставними, оскільки відсутність заборгованості підтверджує дотримання податкових зобов'язань. Тому, на думку суду першої інстанції, рішення про відмову в зарахуванні спірного періоду до страхового стажу позивача та відмову у призначенні пенсії на пільгових умовах необхідно скасувати як протиправне.
Не погодившись із цією постановою суду, його оскаржив відповідач, подавши апеляційну скаргу, в якій просить постанову суду першої інстанції скасувати та ухвалити нове рішення, яким в задоволенні позову відмовити.
Відповідач апеляційну скаргу обґрунтовує тим, що суд першої інстанції неправильно застосував положення Закону України від 09.07.2003 № 1058-IV "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" (далі - Закон № 1058-IV), помилково визначивши, що достатньою підставою для зарахування спірного періоду підприємницької діяльності до страхового стажу є лише факт реєстрації особи як фізичної особи - підприємця. На думку відповідача, положення пункту 3№ розділу XV «Прикінцеві положення» Закону № 1058-IV прямо передбачають необхідність наявності факту сплати страхових внесків (єдиного внеску) для зарахування такого періоду до страхового стажу.
Крім того, відповідач посилається на положення Порядку підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 12.08.1993 № 637 (далі - Порядок № 637), згідно з яким підтвердженням страхового стажу за період здійснення підприємницької діяльності із застосуванням спрощеної системи оподаткування є документи про сплату єдиного податку або свідоцтво про його сплату. Водночас позивач не надав жодного підтвердження факту здійснення таких платежів у спірний період, а надана довідка податкового органу не містить інформації про суми надходжень до Пенсійного фонду України. За відсутності таких доказів, вважає відповідач, суд не мав правових підстав для зарахування вказаного періоду до страхового стажу позивача.
Заслухавши суддю - доповідача, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, апеляційний суд при розгляді цієї справи виходить з наступних міркувань.
Суд першої інстанції встановив те, що ОСОБА_1 ІНФОРМАЦІЯ_1 , 05.02.2024 звернувся до пенсійного органу із заявою про призначення пенсії за віком на пільгових умовах.
Органом призначення пенсії за принципом екстериторіальності визначено Головне управління Пенсійного фонду України у Волинській області.
За результатами розгляду заяви, Головне управління Пенсійного фонду України у Волинській області від 13.02.2024 № 091630018808 прийняло рішення про відмову у призначенні позивачу пенсії за віком на пільгових умовах, у зв'язку з відсутністю необхідного страхового стажу. Зазначено, що страховий стаж позивача складає 23 роки 2 місяці 8 днів, пільговий стаж роботи за Списком №2 становить 6 років 5 місяців 15 днів. До страхового стажу позивача не зараховано періоди роботи, згідно з трудовою книжкою: з 20.09.1990 по 02.01.1991, оскільки підстава звільнення непридатна для читання; з 01.12.2000 по 29.05.2001, оскільки зарахування до страхового стажу даного виду допомоги не передбачені законодавством; період здійснення позивачем підприємницької діяльності з 18.06.2002 по 31.12.2003, оскільки, на підставі довідки від 23.11.2023, встановлено відсутність нарахувань внесків/збору на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування у цей період.
Вважаючи відмову щодо зарахування до страхового стажу періоду здійснення підприємницької діяльності з 18.06.2002 по 31.12.2003 протиправною, позивач звернувся з даним позовом до суду.
Надаючи правову оцінку правильності вирішення судом першої інстанції даного публічно - правового спору, суд апеляційної інстанції виходить із такого.
Частиною другою статті 24 Закону № 1058-IV визначено, що страховий стаж обчислюється територіальними органами Пенсійного фонду відповідно до вимог цього Закону за даними, що містяться в системі персоніфікованого обліку, а за періоди до впровадження системи персоніфікованого обліку - на підставі документів та в порядку, визначеному законодавством, що діяло до набрання чинності цим Законом, а також даних, включених на підставі цих документів до реєстру застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов'язкового державного соціального страхування.
Згідно з пунктом 3-1 розділу XV Закону № 1058-IV до страхового стажу для визначення права на призначення пенсії згідно із статтею 26 Закону включаються періоди ведення підприємницької діяльності із застосуванням спрощеної системи оподаткування, а також із застосуванням фіксованого податку: з 1 січня 1998 року по 30 червня 2000 року включно, що підтверджуються довідкою про реєстрацію як суб'єкта підприємницької діяльності; з 01 липня 2000 року по 31 грудня 2017 року включно, за умови сплати страхових внесків (єдиного внеску) незалежно від сплаченого розміру (крім випадків звільнення від сплати єдиного внеску).
За змістом підпункту 2 пункту 2.1 Порядку подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону № 1058-IV, затвердженого постановою Правління Пенсійного фонду України від 25 листопада 2005 року №22-1 (далі - Порядок № 22-1) період здійснення фізичною особою підприємницької діяльності підтверджується індивідуальними відомостями про застраховану особу. Для підтвердження періоду здійснення підприємницької діяльності до 01 січня 2004 року можуть прийматись інші документи про сплату страхових внесків. Періоди підприємницької діяльності за спрощеною системою оподаткування до 01 січня 2004 року, в тому числі із застосуванням фіксованого податку, можуть зараховуватись до страхового стажу також на підставі свідоцтва про сплату єдиного податку або спеціального торгового патента, або патента про сплату фіксованого розміру прибуткового податку з громадян, або довідки про реєстрацію особи як суб'єкта підприємницької діяльності за спрощеною системою оподаткування.
Згідно з пунктом 4 Порядку підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 12 серпня 1993 року № 637 (далі - Порядок № 637) (у редакції, чинній на момент звернення позивача із заявою про призначення пенсії) періоди провадження фізичною особою підприємницької діяльності зараховуються до стажу роботи за умови підтвердження документами про сплату страхових внесків (платіжними дорученнями, квитанціями установ банків, документами, що підтверджують поштовий переказ, інформацією Пенсійного фонду України про сплату страхових внесків (за наявності), а періоди провадження підприємницької діяльності із застосуванням спрощеної системи оподаткування, фіксованого податку, спеціального торгового патенту підтверджуються свідоцтвом про сплату єдиного податку; спеціальним торговим патентом; документами про сплату єдиного податку, фіксованого податку, придбання спеціального торгового патенту (за наявності платіжних доручень, квитанцій установ банків, документів, що підтверджують поштовий переказ).
Періоди провадження фізичною особою підприємницької діяльності можуть підтверджуватися даними, наявними в реєстрі застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов'язкового державного соціального страхування.
Апеляційний суд встановив, що вирішуючи спір, суд першої інстанції виходив з того, що законодавчо визначеною умовою для зарахування до страхового стажу періоду здійснення підприємницької діяльності з 01.01.1998 по 31.12.2003 на спрощеній системі оподаткування є сам лише факт реєстрації особи як суб'єкта підприємницької діяльності.
Апеляційний суд не погоджується із вказаним висновком суду першої інстанції, оскільки, як встановлено вище, періоди провадження підприємницької діяльності із застосуванням спрощеної системи оподаткування, фіксованого податку, підтверджуються свідоцтвом про сплату єдиного податку.
Також апеляційний суд встановив, що до заяви про призначення пенсії позивач свідоцтво про сплату єдиного податку не додавав і відповідний документ відповідач не витребовував.
Відповідно до частини третьої статті 44 Закону № 1058-IV органи Пенсійного фонду мають право вимагати відповідні документи від підприємств, організацій і окремих осіб, видані ними для оформлення пенсії, а також в необхідних випадках перевіряти обґрунтованість їх видачі та достовірність поданих відомостей про осіб, які підлягають загальнообов'язковому державному пенсійному страхуванню, умови їх праці та інших відомостей, передбачених законодавством для визначення права на пенсію.
В контексті обставин цієї справи та доводів ГУ ПФУ, що покладені відповідачем в основу свого рішення про відмову у призначенні пенсії позивачу, апеляційний суд вважає, що суд першої інстанції не встановив, а матеріали справи не містять доказів звернення ГУ ПФУ до відповідних підприємств, установ та організацій з метою надання необхідних додаткових документів, а також здійснення відповідної перевірки достовірності поданих позивачем відомостей про здійснення підприємницької діяльності з 18.06.2002 по 31.12.2003.
Відтак, роблячи висновок про відсутність підстав для зарахування до страхового стажу позивача періоду здійснення позивачем підприємницької діяльності, відповідач, тягар доказування переклав на позивача. По суті відповідач свою позицію побудував виключно на припущеннях (сумнівах) щодо непідтвердження наявності у позивача страхового (трудового) стажу у спірні періоди.
Апеляційний суд зазначає, що хоча й витребування та перевірка додаткових документів і довідок є правом пенсійного органу, однак перекладання обов'язку доказування, надання відомостей на позивача є неприйнятним. Неможливість пенсійного органу скористатися правом на перевірку зазначених у трудовій книжці відомостей не може слугувати умовою для обмеження особи у реалізації конституційного права на соціальний захист.
Таким чином, апеляційний суд встановив, що відповідач, відмовивши у зарахуванні до страхового стажу позивача періоду здійснення ним підприємницької діяльності з підстав відсутності відомостей про сплату страхових внесків, не скористався наданими йому законодавством інструментами, спрямованими на надання допомоги у зборі необхідних даних, не вчинив жодних заходів щодо перевірки та підтвердження факту здійснення підприємницької діяльності з 18.06.2002 по 31.12.2003 й не витребував в уповноважених суб'єктів відповідних документів та інших відомостей для визначення права на пенсію, а також не запропонував позивачу усіх можливих способів отримання такої інформації.
Зважаючи на встановлені обставини, апеляційний суд вважає, що Головне управління Пенсійного фонду України у Волинській області при прийнятті рішення № 091630018808 від 13.02.2024 року щодо відмови у зарахуванні до страхового стажу позивача для призначення пенсії за віком період провадження позивачем підприємницької діяльності з 18.06.2002 року по 31.12.2003 року діяло всупереч вимогам чинного законодавства, а відтак протиправно, що є підставою для скасування спірного рішення.
Відповідно до частини 2 статті 9 КАС України суд може вийти за межі позовних вимог, якщо це необхідно для ефективного захисту прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб'єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
Враховуючи те, що відповідач не виконав свого обов'язку щодо належного розгляду заяви позивача про призначення пенсії, апеляційний суд, з огляду на норми ч. 2 ст. 9 КАС України, вважає, що відповідача необхідно зобов'язати розглянути відповідну заяву повторно, частково задовольнивши у такий спосіб позовні вимоги
Відповідно до частини 1 статті 317 КАС України, підставами для скасування судового рішення суду першої інстанції повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни рішення є:
1) неповне з'ясування судом обставин, що мають значення для справи;
2) недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими;
3) невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи;
4) неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права.
З огляду на викладене, апеляційний суд приходить до переконання в тому, що апеляційну скаргу необхідно задовольнити частково, оскільки суд першої інстанції не правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з порушенням норм матеріального права.
Отже рішення суду першої інстанції необхідно скасувати, а адміністративний позов задовольнити частково, а саме:
- визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України у Волинській області № 091630018808 від 13.02.2024 року щодо відмови у зарахуванні до страхового стажу позивача, для призначення пенсії за віком, періоду провадження позивачем підприємницької діяльності з 18.06.2002 по 31.12.2003.
- зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України у Волинській області повторно розглянути заяву ОСОБА_1 про призначення пенсії за віком на пільгових умовах від 05.02.2024, з урахуванням висновків суду у вказаній справі.
Керуючись ст.ст. 308, 310, 315, 317, 321, 325, 328, 329, 331 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
Апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України у Волинській області задовольнити частково.
Рішення Івано - Франківського окружного адміністративного суду від 30 вересня 2024 року у справі № 300/2218/24, скасувати та прийняти нову постанову.
Визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України у Волинській області № 091630018808 від 13.02.2024 щодо відмови у зарахуванні до страхового стажу ОСОБА_1 , для призначення пенсії за віком, періоду провадження ОСОБА_1 підприємницької діяльності з 18.06.2002 року по 31.12.2003.
Зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України у Волинській області повторно розглянути заяву ОСОБА_1 про призначення пенсії за віком на пільгових умовах від 05.02.2024, з урахуванням висновків суду у вказаній справі.
Постанову разом із паперовими матеріалами справи надіслати до Івано - Франківського окружного адміністративного суду для приєднання до матеріалів справи № 300/2218/25.
Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дати її прийняття.
Постанова може бути оскаржена в касаційному порядку у випадках, передбачених пунктом 2 частини п'ятої статті 328 КАС України, протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту постанови, шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду.
Головуюча суддя Р. Б. Хобор
судді Н. В. Бруновська
Р. М. Шавель