01 липня 2025 рокуЛьвівСправа № 140/7733/24 пров. № А/857/26822/24
Восьмий апеляційний адміністративний суд в складі:
головуючого судді: Гудима Л.Я.,
суддів: Онишкевича Т.В., Судової-Хомюк Н.М.,
розглянувши в порядку письмового провадження у м. Львові апеляційну скаргу Волинської митниці на додаткове рішення Волинського окружного адміністративного суду від 01 жовтня 2024 року, головуючий суддя - Лозовський О.А., ухвалене у м. Луцьк, у справі за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Арт-Експрес Україна» до Волинської митниці про визнання протиправними та скасування рішення та картки відмови у прийнятті митних декларацій, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення,-
Рішенням Волинського окружного адміністративного суду від 23 вересня 2024 року адміністративний позов задоволено; визнано протиправним та скасовано рішення Волинської митниці про визначення коду товару від 08.03.2024 року №КТ-UA205000-0021-2024 року; визнано протиправною та скасовано картку відмови Волинської митниці в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення від 08.03.2024 року №UA205100/2024/000038.
До суду надійшла заява представника ТзОВ «Арт-Експрес Україна» щодо стягнення судових витрат, а саме витрат на правничу допомогу в розмірі 10 000,00 грн, що понесені позивачем 27.09.2024 року згідно платіжної інструкції №22076 від 27.09.2024 року на суму 10 000,00 грн.
Додатковим рішенням Волинського окружного адміністративного суду від 01 жовтня 2024 року заяву представника позивача про ухвалення додаткового рішення задоволено частково; стягнуто за рахунок бюджетних асигнувань Волинської митниці (44350, Волинська область, Ковельський район, село Римачі, вулиця Призалізнична, 13, код ЄДРПОУ 43958385) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Арт-Експрес Україна» (01011, місто Київ, провулок Киянівський, 3-7, код ЄДРПОУ 40819336) витрати на правничу допомогу у розмірі 5 000 (п'ять тисяч) гривень 00 копійок; у задоволенні решти вимог відмовлено.
Не погоджуючись з вищезазначеним додатковим рішенням суду першої інстанції, Волинська митниця оскаржила його в апеляційному порядку, яка, покликаючись на неповне з'ясування судом обставин, що мають значення для справи, недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції вважає встановленими, порушення судом норм матеріального та процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи, просить суд апеляційної інстанції скасувати додаткове рішення суду першої інстанції та прийняти нову постанову, якою в задоволенні поданої заяви відмовити.
Свою апеляційну скаргу обґрунтовує тим, що судом при винесенні додаткового рішення не враховано ані факту розгляду даної справи в порядку спрощеного позовного провадження, ані відсутність обґрунтованої заяви позивача щодо поважних причин неможливості подачі підтверджуючих документів понесення витрат на правову допомогу до винесення рішення.
На підставі пункту 1 частини 1 статті 311 КАС України розгляд справи проводиться в порядку письмового провадження.
Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги у їх сукупності, колегія суддів дійшла переконання, що подана апеляційна скарга задоволенню не підлягає, виходячи з наступних підстав.
Згідно із ч. 1 ст. 252 КАС України суд, що ухвалив судове рішення, може за заявою учасника справи чи з власної ініціативи ухвалити додаткове рішення, якщо:1) щодо однієї із позовних вимог, з приводу якої досліджувалися докази, чи одного з клопотань не ухвалено рішення;2) суд, вирішивши питання про право, не визначив способу виконання судового рішення;3) судом не вирішено питання про судові витрати.
Відповідно до ч. 1 ст. 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.
Відповідно до ч. 1 ст. 132 КАС України судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи.
До витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать витрати на професійну правничу допомогу (п. 1 ч. 3 ст. 132 Кодексу адміністративного судочинства України).
Як передбачено ст. 134 КАС України, за результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами, за винятком витрат суб'єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката.
Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.
Для визначення розміру витрат на правничу допомогу та з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.
Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.
У разі недотримання вимог частини п'ятої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами.
Відповідно до практики Європейського суду з прав людини, про що, зокрема, зазначено у рішеннях від 26 лютого 2015 року у справі “Баришевський проти України», від 10 грудня 2009 року у справі “Гімайдуліна і інших проти України», від 12 жовтня 2006 року у справі “Двойних проти України», від 30 березня 2004 року у справі “Меріт проти України», заявник має право на відшкодування судових та інших витрат лише у разі, якщо доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їх розмір обґрунтованим.
З матеріалів справи слідує, зокрема із доданих письмових доказів: копії договору з адвокатом Якименко З.С. від 04.07.2024, копії акту наданих послуг адвокатом Якименко З.С. від 10.09.2024, копії платіжної інструкції від 27.09.24, копії рахунку на оплату №03/09-24 від 20.09.2024, ордеру про надання правничої (правової) допомоги серії АС №1103383, адвокатом Якименко З.С. надано ТзОВ «Арт-Експрес Україна» послуги з надання правничої допомоги на суму 10 000,00 грн, які складаються з: підготовки позовної заяви до Волинської митниці про визнання протиправними та скасування рішення про визначення коду товару та картки відмови у прийнятті митних декларацій, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення.- 6 000,00 грн без ПДВ; підготовка відповіді на відзив Волинської митниці на позовну заяву. - 4 000,00 грн без ПДВ.
Беручи до уваги зміст виконаних робіт (наданих послуг), колегія суддів погоджується з висновком суду попередньої інстанції про те, що витрати на правничу допомогу за такі послуги є не співмірними із складністю справи та наданими послугами, обсягом наданих послуг та виконаних робіт, значенням справи для сторони, та підлягає зменшенню.
Аналізуючи вищенаведене, колегія суддів дійшла висновку про те, що наявні всі підстави для стягнення судових витрат на правничу допомогу адвоката у розмірі 5000 грн, а доводи апеляційної скарги щодо протиправності оскарженого додаткового рішення є безпідставними та не заслуговують на увагу.
При цьому, колегія суддів звертає увагу, що рішення у даній справі було прийнято 23.09.2024 року, із заявою про ухвалення додаткового судового рішення про стягнення витрат на професійну правничу допомогу представник позивача звернувся до суду через підсистему «Електронний суд» 27.09.2024 року, тобто у строк передбачений ст. 139 КАС України.
Відповідно до ч. 1 ст. 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
З огляду на наведене, суд першої інстанції правильно і повно встановив обставини справи та ухвалив додаткове судове рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права, доводи апеляційної скарги не спростовують висновків рішення суду, а тому підстав для скасування додаткового рішення колегія суддів не знаходить і вважає, що апеляційну скаргу на нього слід залишити без задоволення.
Керуючись ст.ст. 243, 308, 311, 315, 316, 321, 322, 325, 328 КАС України, суд,-
Апеляційну скаргу Волинської митниці залишити без задоволення, а додаткове рішення Волинського окружного адміністративного суду від 01 жовтня 2024 року у справі №140/7733/24 - без змін.
Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дати її прийняття та касаційному оскарженню не підлягає, крім випадків, передбачених пунктом другим частини п'ятої статті 328 КАС України, шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Головуючий суддя Л. Я. Гудим
судді Т. В. Онишкевич
Н. М. Судова-Хомюк