12 червня 2025 року м. Дніпросправа № 160/23110/24
Третій апеляційний адміністративний суд
у складі колегії суддів: головуючого - судді Дурасової Ю.В. (доповідач),
суддів: Божко Л.А., Лукманової О.М.,
розглянувши в порядку письмового провадження в м. Дніпрі апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в Закарпатській області
на рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 06.01.2025 року (головуючий суддя Ремез К.І.)
в адміністративній справі №160/23110/24 за позовом ОСОБА_1 до відповідачів: Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області Головного управління Пенсійного фонду України в Закарпатській області про визнання протиправними дій та зобов'язання вчинити певні дії,-
Позивачка, ОСОБА_1 , звернулася 26.08.2024 до Дніпропетровського окружного адміністративного суду з позовом до відповідача Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області, в якому просила:
- визнати протиправним рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області щодо відмови у призначенні пенсії за віком ОСОБА_1 з 15.06.2024;
- зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області призначити пенсію за віком ОСОБА_1 ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , з 15.06.2024, врахувавши весь стаж роботи;
- зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області виплатити ОСОБА_1 ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 пенсію з дати призначення.
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що згідно рішення №047150014254 від 24.06.2024 вік заявника - 63 роки, необхідний стаж 21 рік, страховий стаж становить 16 років 10 місяців 15 днів, пенсійний фонд не зарахував до страхового стажу періоди роботи згідно трудової книжки НОМЕР_2 від 16.06.1979, оскільки титульна сторінка не завірена печаткою підприємства, а у довідці№62-504 від 09.08.2021 за період з 09.08.1979 по 01.07.1981 відсутня підстава видачі. На думку позивача Головне управління Пенсійного фонду України в Закарпатській області безпідставно не зарахувало вказаний період роботи позивача.
Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 04.12.2024 у справу залучено відповідачем-2 Головне управління Пенсійного фонду України в Закарпатській області. (а.с.33)
Рішенням Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 06.01.2025 року позов задоволено частково.
Визнано протиправним рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Закарпатській області №047150014254 від 24.06.2024 щодо відмови у призначенні пенсії за віком ОСОБА_1 з 15.06.2024.
Зобов'язано Головне управління Пенсійного фонду України в Закарпатській області ОСОБА_1 ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , врахувавши страховий стаж за спірні періоди:
з 09.08.1979 по 01.07.1981, 01.07.1981 по 03.05.1983, 22.12.1983 по 01.04.1987, 01.04.1987 по 24.08.1987, 02.09.1987 по 28.12.1992, 27.09.1996 по 27.11.1996, 29.11.1996 по 25.03.1998, 03.04.1998 по 20.03.2001, 16.09.2001 по 09.12.2002 та повторно розглянути заяву від 17.06.2024 з урахуванням висновків суду.
Рішення суду першої інстанції обґрунтовано тим, що записами трудової книжки позивачки підтверджується її стаж роботи, тому до страхового стажу позивача підлягають зарахуванню спірні періоди роботи, порушені права позивача підлягають захисту шляхом зобов'язання відповідача-1 повторно розглянути заяву про призначення пенсії за віком.
Не погодившись з рішенням суду першої інстанції, Головним управлінням Пенсійного фонду України в Закарпатській області (відповідачем-1) подана апеляційна скарга, в якій просить рішення суду першої інстанції скасувати та прийняти нове судове рішення, яким у задоволенні позову відмовити.
Вказує, що позивачка проживає на території, що обслуговується Головним управлінням Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області, відтак скаржник не є уповноваженим органом щодо подальшої виплати пенсії позивачу.
Перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів апеляційної інстанції зазначає наступне.
Судом першої інстанції встановлено, що Рішенням Головного управління Пенсійного фонду України в Закарпатській області №047150014254 від 24.06.2024 позивачці відмовлено у призначенні пенсії, через відсутність необхідного страхового стажу (а.с. 10).
Згідно вказаного рішення №047150014254 від 24.06.2024 вік заявника - 63 роки, необхідний стаж 21 рік, страховий стаж становить 16 років 10 місяців 15 днів.
Результати розгляду документів, доданих до заяви від 17.06.2024.
До страхового стажу не зараховано періоди роботи згідно трудової книжки НОМЕР_2 від 16.06.1979, оскільки титульна сторінка не завірена печаткою підприємства, що суперечить Інструкції про порядок ведення трудових книжок. Також, у довідці №62-504 від 09.08.2021 за період з 09.08.1979 по 01.07.1981 відсутня підстава видачі.
Позивачка вважає протиправним рішення №047150014254 від 24.06.2024. Суд першої інстанції позов задовольнив частково.
Досліджуючи правильність прийняття судом першої інстанції рішення, колегія суддів апеляційної інстанції вважає за необхідне дослідити ряд норм законодавства, що регулюють дані правовідносини та обставини справи.
Стаття 19 Конституції України передбачає, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Отже, суб'єкти владних повноважень (до яких відноситься відповідач) мають діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Таким чином межі дій відповідача чітко визначені Конституцією та законами України.
За правилами частини 1 статті 46 Конституції України громадяни мають право на соціальний захист, з яким кореспондується обов'язок держави щодо його забезпечення. Реалізація цього обов'язку здійснюється органами державної влади відповідно до їх повноважень.
Зазначене у вказаній статті право деталізоване у Законах України від 05.11.1991 року №1788-XII «Про пенсійне забезпечення» та від 09.07.2003 року №1058-IV «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування».
Слід взяти до уваги, що право на отримання пенсій та соціальних послуг із солідарної системи мають, зокрема, громадяни України, які застраховані згідно із цим Законом та досягли встановленого цим Законом пенсійного віку чи визнані особами з інвалідністю в установленому законодавством порядку і мають необхідний для призначення відповідного виду пенсії страховий стаж, а в разі смерті цих осіб - члени їхніх сімей, зазначені у статті 36 цього Закону, та інші особи, передбачені цим Законом (ст. 8 ЗУ №1058-IV).
Статтею 26 Закону №1058-IV встановлено, що особи мають право на призначення пенсії за віком після досягнення віку 63 років за наявності страхового стажу не менше 21 років .
Матеріалами справи підтверджується, що на час звернення ОСОБА_1 із заявою про призначення пенсії за віком (17.06.2024), вона досягла 63 років, що підтверджується паспортними даними (а.с.5.
Відтак, згідно ст.26 Закону України №1058-IV позивачка має необхідний вік для звернення з заявою до пенсійного органу для призначення пенсії за віком.
Водночас, позивачці не зараховано до страхового стажу періоди роботи згідно трудової книжки НОМЕР_2 від 16.06.1979, оскільки титульна сторінка не завірена печаткою підприємства, а у довідці №62-504 від 09.08.2021 за період з 09.08.1979 по 01.07.1981 відсутня підстава видачі.
Також, з форми РС-право, вбачається, що періоди роботи 09.08.1979 по 09.12.2002 також не зараховані пенсійним органом, окрім з 05.05.1980 по 04.05.1983 та 27.12.1989 по 28.12.1992 період за догляду за дитиною.
Позивачка вважає, що Головне управління Пенсійного фонду України в Закарпатській області безпідставно не зарахувало вказані періоди.
Надаючи оцінку зазначеним правовідносинам, колегія суддів апеляційної інстанції зазначає наступне.
Відповідно до частин 1, 2, 4 статті 24 Закону № 1058-IV страховий стаж - це період (строк), протягом якого особа підлягає загальнообов'язковому державному пенсійному страхуванню та за який щомісяця сплачені страхові внески в сумі не меншій, ніж мінімальний страховий внесок.
Страховий стаж обчислюється територіальними органами Пенсійного фонду відповідно до вимог цього Закону за даними, що містяться в системі персоніфікованого обліку, а за періоди до впровадження системи персоніфікованого обліку - на підставі документів та в порядку, визначеному законодавством, що діяло до набрання чинності цим Законом.
Водночас, статтею 62 Закону України «Про пенсійне забезпечення» визначено, що основним документом, який підтверджує стаж роботи, є трудова книжка.
Порядок підтвердження наявного трудового стажу при відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній встановлюється Кабінетом Міністрів України.
Постановою Кабінету Міністрів України від 12.08.1993 року №637 затверджений Порядок підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній (Порядок №637).
Відповідно до п. 1 зазначеного Порядку № 637, основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка.
За відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній трудовий стаж встановлюється на підставі інших документів, виданих за місцем роботи, служби, навчання, а також архівними установами.
За змістом приписів пункту 20 Порядку №637 у тих випадках, коли в трудовій книжці відсутні відомості, що визначають право на пенсії на пільгових умовах або за вислугу років, установлені для окремих категорій працівників, для підтвердження спеціального трудового стажу приймаються уточнюючі довідки підприємств, установ, організацій або їх правонаступників.
У довідці має бути вказано: періоди роботи, що зараховуються до спеціального стажу; професія або посада; характер виконуваної роботи; розділ, підрозділ, пункт, найменування списків або їх номери, куди включається цей період роботи; первинні документи за час виконання роботи, на підставі яких видана зазначена довідка.
У разі коли підприємства, установи, організації або їх правонаступники розміщуються на тимчасово окупованих територіях у Донецькій та Луганській областях, Автономній Республіці Крим і м. Севастополі, спеціальний трудовий стаж може підтверджуватися за даними, наявними в реєстрі застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов'язкового державного соціального страхування.
Аналіз наведених вище законодавчих приписів дає підстави для висновку, що основним документом, що підтверджує стаж роботи є трудова книжка (ст.62 ЗУ №1788-XII та п.1 Порядку №637).
При цьому, лише за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній трудовий стаж встановлюється на підставі інших документів, виданих за місцем роботи, служби, навчання, а також архівними установами.
Відповідно до п.2.1 Порядку подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування, затвердженого Постановою Правління Пенсійного фонду України від 25.11.2005 №22-1(Порядок №22-1), до заяви для призначення пенсії за віком додаються такі документи (надаються копії документів з оригіналами):
паспорт та документи про місце проживання (реєстрації) особи;
документ про присвоєння реєстраційного номеру;
трудова книжка (відомості про роботу);
диплом, атестат училища, які стверджують денну форму навчання;
свідоцтво про шлюб (для жінок); свідоцтво про народження дітей (для жінок); та інші документи.
Згідно з п.п.3 п.4.2 Порядку №22-1 орган, що призначає пенсію, перевіряє копії відповідних документів, фіксує й засвідчує виявлені розбіжності (невідповідності).
Орган, що призначає пенсію, має право вимагати від підприємств, установ та організацій, фізичних осіб дооформлення у тримісячний строк з дня подання заяви прийнятих і подання додаткових документів, передбачених законодавством, а також перевіряти обґрунтованість їх видачі.
Слід зазначити, що право органів, які призначають пенсію, вимагати від підприємств, установ та організацій, фізичних осіб дооформлення прийнятих і подання додаткових документів, передбачених законодавством, а також перевіряти обґрунтованість їх видачі, не повинно нівелювати обов'язок пенсійного органу щодо установлення права особи на одержання пенсії на підставі всебічного, повного і об'єктивного розгляду всіх поданих документів, як це визначено у пункті 4.7 Порядку №22-1.
Матеріалами справи підтверджується, що згідно трудової книжки НОМЕР_2 позивачка у період з 09.08.1979 по 01.07.1981 працювала в Народицькому районному вузлі зв'язку, також підтверджується довідкою Житомирської дирекції акціонерного товариства «Укрпошта» від 09.08.2021 №62-504.
Також, матеріалами справи підтверджується, що Головним управлінням Пенсійного фонду України в Закарпатській області не зараховано наступні періоди зазначені в трудовій книжці та підтверджені довідкою Житомирської дирекції акціонерного товариства «Укрпошта» від 09.08.2021 №62-504:
- З 09.08.1979 по 01.07.1981 час роботи у Народицькому районному вузлі зв'язку
-з 01.07.1981 по 03.05.1983 час роботи в інспекції Держстраху нештатним страховим агентом;
-з 22.12.1983 по 01.04.1987 час роботи на посаді санітарки-буфетниці терапевтичного відділення Народицької центральної районної лікарні;
-з 01.04.1987 по 24.08.1987 час роботи учнем швачки-мотористки, швачкою- мотористкою 1 розряду Народицької філії Житомирського виробничого швейного об'єднання «Полисянка»;
-з 02.09.1987 по 28.12.1992 час роботи робочою Хмелесовхозу «Україна»;
-з 27.09.1996 по 27.11.1996 перебування на обліку у Великоолександрівському центрі зайнятості;
-з 29.11.1996 по 25.03.1998 час роботи на посаді прибиральниці у ТОВ «Горизонт», Лтд;
-з 03.04.1998 по 20.03.2001 час роботи помічницею кухаря м/о 2, робочою у КСП «Дружба»;
-з 16.09.2001 по 09.12.2002 перебування обліку у Великоолександрівському районному центрі зайнятості;
-з 01.10.2004 по 16.03.2007 час роботи на посаду кухонної працівниці в їдальню середньої загальноосвітньої школи №84;
-з 03.04.2007 по 28.11.2008 час роботи штукатуром третього розряду в будівельне управління ЗАТ «Криворіжіндустрбуд»;
-з 10.08.2009 по 27.06.2013 час роботи двірником в КП «ЖКП №45»;
-з 01.07,2013 по 10.09.2013 час роботи двірником по строковому договору в КП «Послуга».
Період трудової діяльності та інші періоди, що враховували до трудового стажу для призначення пенсії до 1 січня 2004 року, зараховують до страхового стажу в порядку і на умовах, передбачених законодавством, чинним раніше, а саме згідно трудової книжки.
За приписами пункту 1.1 Інструкції про порядок ведення трудових книжок працівників, затвердженої спільним наказом Міністерства праці України, Міністерства юстиції України, Міністерства соціального захисту населення України від 29.07.1993р. №58 (Інструкція №58), зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 17.08.1993р. за №110, трудова книжка є основним документом про трудову діяльність працівника.
При цьому, пунктом 4 постанови Кабінету Міністрів України від 27.04.1993р. №301 «Про трудові книжки працівників» передбачено, що заповнення трудової книжки вперше провадиться адміністрацією підприємства, установи, організації в присутності працівника, а відповідальність за організацію ведення обліку, зберігання і видачу трудових книжок покладається на керівника підприємства, установи, організації.
Відповідно до пункту 1 Інструкції № 58 трудова книжка є основним документом про трудову діяльність працівника.
Трудові книжки ведуться на всіх працівників підприємств, установ і організацій (надалі підприємств) усіх форм власності, які пропрацювали на них понад 5 днів, включаючи осіб, які є співвласниками (власниками) підприємств, селянських (фермерських) господарств, сезонних і тимчасових працівників, а також позаштатних працівників за умови, що вони підлягають державному соціальному страхуванню.
Відповідно до пункту 2.4 Інструкції № 58 усі записи в трудовій книжці про прийняття на роботу, переведення на іншу постійну роботу або звільнення, а також про нагороди та заохочення вносяться власником або уповноваженим ним органом після видання наказу (розпорядження), але не пізніше тижневого строку, а в разі звільнення - у день звільнення і повинні точно відповідати тексту наказу (розпорядження).
Записи виконуються арабськими цифрами (число і місяць двозначними).
Записи виконуються акуратно, ручкою кульковою або з пером, чорнилом чорного, синього або фіолетового кольорів, і завіряються печаткою запис про звільнення, а також відомості про нагородження та заохочення.
Отже, з вищенаведених норм слідує, що позивач не несе відповідальності за заповнення трудової книжки, оскільки записи у його трудову книжку вносяться відповідальним працівником підприємства, а не особисто позивачем, більше того, недоліки її заповнення не є підставою вважати про відсутність трудового стажу позивача за спірний період.
Також слід зазначити, що згідно постанови Кабінету Міністрів України від 27.04.1993 року №301 «Про трудові книжки працівників відповідальність за організацію ведення обліку, зберігання і видачу трудових книжок покладається на керівника підприємства, установи, організації.
За порушення встановленого порядку ведення, обліку, зберігання і видачі трудових книжок посадові особи несуть дисциплінарну, а в передбачених законом випадках іншу відповідальність.
Водночас, недотримання правил ведення трудової книжки може мати негативні наслідки саме для особи, яка допустила такі порушення, а не для особи, щодо якої такі порушення було вчинено, а отже, й не може впливати на її особисті права.
Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 09.08.2019 по справі № 654/890/17 (провадження № К/9901/22832/18).
Також варто зазначити, що трудовим законодавством України не передбачено обов'язку працівника здійснювати контроль за веденням обліку та заповнення роботодавцем, іншими органами трудової книжки, а тому працівник не може нести і негативних наслідків порушення порядку заповнення його трудової книжки.
Період трудової діяльності та інші періоди, що враховували до трудового стажу для призначення пенсії до 1 січня 2004 року, зараховують до страхового стажу в порядку і на умовах, передбачених законодавством, чинним раніше.
Підставою для призначення пенсії є відповідний стаж роботи, а не дотримання усіх формальних вимог при заповненні трудової книжки.
В постанові від 21.02.2018 у справі №687/975/17 Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду зазначив, що працівник не може відповідати за правильність та повноту оформлення бухгалтерських документів на підприємстві, та у свою чергу неналежний порядок ведення та заповнення трудової книжки та іншої документації з вини адміністрації підприємства не може бути підставою для позбавлення позивача його конституційного права на соціальний захист.
З огляду на викладене, суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку, що Головним управлінням Пенсійного фонду України в Закарпатській області протиправно не було зараховано до страхового стажу позивача спірні періоди роботи з 09.08.1979 по 01.07.1981, з 01.07.1981 по 03.05.1983, з 22.12.1983 по 01.04.1987, з 01.04.1987 по 24.08.1987, з 02.09.1987 по 28.12.1992, з 27.09.1996 по 27.11.1996, з 29.11.1996 по 25.03.1998, з 03.04.1998 по 20.03.2001, з 16.09.2001 по 09.12.2002.
Аналіз трудової книжки позивачки та вищезазначених норм пенсійного законодавства дають підстави для зарахування вказаних періодів до стажу роботи позивачки під час повторного перегляду заяви про призначення пенсії.
Таким чином, рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Закарпатській області від 24.06.2024 за № 047150014254, яким не зараховано до стажу роботи позивача періоди роботи, що стало підставою для відмови в призначенні пенсії, є протиправним та підлягає скасуванню.
Колегія суддів апеляційної інстанції вважає, що незарахування зазначених періодів роботи до стажу позивача буде суперечити принципу правової визначеності, оскільки в п.3.1 Рішення Конституційного Суду України (Справа №1-25/2010 від 29.06.2010 року) зазначено, що одним з елементів верховенства права є принцип правової визначеності, у якому стверджується, що обмеження основних прав людини та громадянина і втілення цих обмежень на практиці допустиме лише за умови забезпечення передбачуваності застосування правових норм, встановлюваних такими обмеженнями.
Тобто обмеження будь-якого права повинне базуватися на критеріях, які дадуть змогу особі відокремлювати правомірну поведінку від протиправної, передбачати юридичні наслідки своєї поведінки.
Право особи на гарантоване Конституцією і законами України пенсійне забезпечення не може ставитись в залежність від дотримання відповідальною особою правильності заповнення довідок про заробітну плату, належне зберігання архівної документації, або неможливості підтвердження даних зазначених у трудовій книжці через надзвичайні або непереборні події, у тому числі війни чи ведення бойових дій на території, де розташоване підприємство, оскільки трудовим законодавством України не передбачено обов'язку працівника здійснювати контроль за веденням обліку та заповнення роботодавцем, іншими органами довідок про заробітну плату, а тому працівник не може нести і негативних наслідків порушення порядку їх заповнення.
При цьому, при вирішенні цієї справи суд враховує те, що позивачка жодним чином не впливає на дотримання порядку заповнення трудової книжки та не може нести негативні наслідки за окремі недоліки у внесених в ній записах.
Законодавством України встановлено пріоритетність записів у трудовій книжці та підставою для призначення пенсії є відповідний стаж роботи, а не дотримання усіх формальних вимог при її заповненні.
Аналогічну позицію викладено в постанові Верховного Суду від 06.03.2018 року у справі №754/14898/15-а.
Стаж до 01.01.2004 обчислюється згідно із записами трудової книжки та на підставі інших підтверджуючих документів (атестата, диплома, військового квитка, довідок підприємств, установ, організацій).
Відповідно до п.4 та п.10 ч.2ст. 245 КАС України у разі задоволення позову суд може прийняти рішення про визнання бездіяльності суб'єкта владних повноважень протиправною та зобов'язання вчинити певні дії; інший спосіб захисту прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб'єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб'єктів владних повноважень, який не суперечить закону і забезпечує ефективний захист таких прав, свобод та інтересів.
Відповідно до частини 4 статті 245 КАС України, у випадку, якщо прийняття рішення на користь позивача передбачає право суб'єкта владних повноважень діяти на власний розсуд, суд зобов'язує суб'єкта владних повноважень вирішити питання, щодо якого звернувся позивач, з урахуванням його правової оцінки, наданої судом у рішенні.
Дискреційні повноваження - це сукупність прав та обов'язків органів державної влади та місцевого самоврядування, осіб, уповноважених на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, що надають можливість на власний розсуд визначити повністю або частково вид і зміст управлінського рішення, яке приймається, або можливість вибору на власний розсуд одного з декількох варіантів управлінських рішень, передбачених проектом нормативно-правового акта.
Отже, дискреційне право органу виконавчої влади обумовлене певною свободою (тобто вільним, або адміністративним розсудом) в оцінюванні та діях, у виборі одного з варіантів рішень та правових наслідків.
Наділивши державні органи дискреційними повноваженнями, законодавець надав відповідному органу держави певну свободу розсуду при прийнятті управлінського рішення.
Такі рішення приймаються на підставі звернення зацікавленої особи та за результатами аналізу поданих нею документів.
Враховуючи наведене, суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку, що порушені права позивача підлягають захисту шляхом зобов'язання відповідача (Головного управління Пенсійного фонду України в Закарпатській області) повторно розглянути заяву про призначення пенсії за віком.
Вирішуючи питання щодо органу Пенсійного фонду, який має обов'язок щодо поновлення порушеного права позивача, суд зазначає, що пунктом 4.2 Порядку подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування", затвердженого постановою правління ПФУ від 25.11.2005р. № 22-1 визначено, що після реєстрації заяви та сканування копій документів засобами програмного забезпечення за принципом екстериторіальності визначається структурний підрозділ органу, що призначає пенсію, який формує атрибути сканованих документів (із зазначенням часу їх створення), електронну пенсійну справу. Матеріалами справи підтверджується, що саме Головне управління Пенсійного фонду України в Закарпатській області прийняло рішення №047150014254 від 24.06.2024 (а.с. 10).
Тому саме на Головне управління Пенсійного фонду України в Закарпатській області покладається зобов'язання про зарахування вищезазначених періодів роботи позивачки при повторному перегляді її заяви від 17.06.2024 про призначення пенсії за віком.
Таким чином, колегія суддів апеляційної інстанції погоджується з висновком суду першої інстанції про наявність підстав для часткового задоволення позову.
Колегія суддів апеляційної інстанції вважає за необхідне зазначити, що при повторному розгляді заяви позивача про призначення пенсії, суб'єкт владних повноважень не може покладатися на свої висновки, які були спростовані судом в ході розгляду справи.
Доводи апеляційної скарги не спростовують правове обґрунтування, покладене в основу рішення суду першої інстанції, тому не можуть бути підставою для його скасування.
Дана справа є справою незначної складності, тому рішення суду апеляційної інстанції не підлягає оскарженню в касаційному порядку, крім випадків, зазначених в підпунктах: «а», «б», «в», «г» пункту 2 ч. 5 статті 328 КАС України.
Керуючись ст. 241-245, 250, 311, 316, 321, 322 КАС України, суд, -
Апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в Закарпатській області - залишити без задоволення.
Рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 06.01.2025 року - залишити без змін.
Постанова апеляційної інстанції набирає законної сили з дати її прийняття 12.06.2025 та не підлягає оскарженню в касаційному порядку, крім випадків, зазначених в підпунктах: «а», «б», «в», «г» пункту 2 ч. 5 статті 328 КАС України.
В силу п. 2 ч. 5 ст. 328 КАС України постанова може бути оскаржена до Верховного Суду протягом 30 днів згідно ст. 329 КАС України з дня складання повного судового рішення шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції.
Учасник справи, якому повне судове рішення не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на касаційне оскарження, якщо касаційна скарга подана протягом 30-ти днів з дня вручення йому такого судового рішення.
Головуючий - суддя Ю. В. Дурасова
суддя Л.А. Божко
суддя О.М. Лукманова