30 червня 2025 року м. Дніпросправа № 160/15792/24
Третій апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів: головуючого - судді Білак С.В. (доповідач), суддів: Юрко І.В., Чабаненко С.В., розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 14.02.2025 року в адміністративній справі №160/15792/24 за позовом ОСОБА_1 до Державного закладу «Центральна медико-соціальна експертна комісія Міністерства охорони здоров'я України», третя особа: Головне управління Пенсійного фонду України в Луганській області про визнання протиправним та скасування рішення, зобов'язання вчинити певні дії,-
ОСОБА_1 (далі - позивач) звернувся до Дніпропетровського окружного адміністративного суду з позовом до Державного закладу «Центральна медико-соціальна експертна комісія Міністерства охорони здоров'я України», в якому просив визнати протиправним та скасувати рішення відповідача - Державного закладу «Центральна медико - соціальна експертна комісія Міністерства охорони здоров'я України» від 21.12.2023 року про скасування рішення про встановлення другою групи інвалідності для позивача ОСОБА_1 , яке датовано 20.01.2023 року.
Рішенням Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 14 лютого 2025 року адміністративний позов задоволено частково.
Визнано протиправними дії Державного закладу «Центральна медико-соціальна експертна комісія Міністерства охорони здоров'я України» щодо встановлення згідно з випискою з протоколу засідання МСЕК № 163 21.12.2023 року ОСОБА_1 третьої групи інвалідності, замість другої групи інвалідності.
Не погодившись з рішенням суду першої інстанції, позивач подав апеляційну скаргу, в якій просив рішення суду скасувати та прийняти нове рішення про задоволення позовних вимог в повному обсязі з підстав, зазначених в позові.
В обґрунтування апеляційної скарги зазначено, що рішення суду першої інстанції ухвалено з неповним з'ясуванням обставин, що мають значення для справи, прийняте з порушенням норм матеріального та процесуального права. Апелянт вказує, якщо дотримуватися судового рішення, що оскаржується, то немає предмету спору та справа підлягає закриттю, у зв'язку із відсутністю рішення суб'єкта владних повноважень. На підтвердження цього сам суд вказує про те, що надана виписка з протоколу засідання МСЕК за №163 не є рішенням суб'єкта владних повноважень, що безпосередньо встановлює права чи обов'язки, а є технічним документом, тому така виписка не може бути скасована.
Відповідач відзив на апеляційну скаргу не подав, що не перешкоджає розгляду справи.
Суд апеляційної інстанції розглянув справу відповідно до приписів статті 311 КАС України в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами.
Відповідно до частин першої та другої статті 308 Кодексу адміністративного судочинства України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов'язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права.
Колегія суддів, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, встановила наступне.
Позивачу ОСОБА_1 встановлено другу групу інвалідності за загальним захворюванням та він отримував пенсію по інвалідності.
27.01.2023 року ОСОБА_1 був оглянутий повторно, та йому була підтверджена друга група інвалідності з 20.01.2023 року по загальному захворюванню; інвалідність другої групи була встановлена до 01.02.2025 року, що підтверджується довідкою до акта огляду медико-соціальною експертною комісією серії 12 ААГ № 390657.
Листом від 05 грудня 2024 року № 56-12(08)-1888 відповідач запросив позивача прибути для огляду до ДЗ «Центральна медико-соціальна експертна комісія Міністерства охорони здоров'я України» стосовно перевірки обґрунтованості прийнятого рішення про визначення групи інвалідності в межах кримінального провадження №42023132610000268.
05 січня 2024 року позивач звернувся із заявою до головного лікаря ДЗ «Центральна медико-соціальна експертна комісія Міністерства охорони здоров'я України», в якій зазначив, що запрошення отримав із пропуском встановленого відповідачем строку для проведення огляду. Просить визначити іншу дату та запросити його для огляду.
08 лютого 2024 року позивач повторно звернувся із заявою до головного лікаря ДЗ «Центральна медико-соціальна експертна комісія Міністерства охорони здоров'я України», в якому просив надати відповідь на лист від 05.01.2024р.
Листом ДЗ «Центральна медико-соціальна експертна комісія Міністерства охорони здоров'я України» від 23 квітня 2024 року № 1912/В/-1296 позивача повідомлено про те, що в межах кримінального провадження №42023132610000268 здійснено перевірку медичних документів щодо встановлення ОСОБА_1 2 групи інвалідності. За результатами перевірки 21.12.2023 року рішення скасовано, встановлена третя група інвалідності з 20.01.2023р., так як зазначені в медико-експертній справі стосовно позивача функціональні порушення відповідають 3 групі інвалідності.
Згідно з випискою з акта огляду МСЕК № 0034116 ОСОБА_1 встановлена третя група інвалідності з 20.01.2023 р. (огляд повторний, кримінальне провадження).
Відповідно до виписки із протоколу засідання МСЕК Державного закладу «Центральна медико - соціальна експертна комісія Міністерства охорони здоров'я України» від 21 грудня 2023р. №063, ОСОБА_1 встановлена третя група інвалідності з 20.01.2023р. до 01.02.2025р.
Не погоджуючись з прийнятим рішенням, позивач звернувся до суду з цим позовом.
Апеляційний суд, переглядаючи рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги та на підставі встановлених фактичних обставин справи, перевіривши правильність застосування судом норм матеріального та процесуального права, зазначає про таке.
Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та Законами України.
Відповідно до ст. 2 Закону України "Про основи соціальної захищеності осіб з інвалідністю в Україні", особою з інвалідністю є особа зі стійким розладом функцій організму, що при взаємодії із зовнішнім середовищем може призводити до обмеження її життєдіяльності, внаслідок чого держава зобов'язана створити умови для реалізації нею прав нарівні з іншими громадянами та забезпечити її соціальний захист.
Постановою Кабінету Міністрів України від 03 грудня 2009 року №1317 затверджено Положення про медико-соціальну експертизу та Положення про порядок, умови та критерії встановлення інвалідності (яка була чинною на час спірних правовідносин).
Згідно з пунктом 1 Положення № 1317, це Положення визначає процедуру проведення медико-соціальної експертизи хворим, що досягли повноліття, потерпілим від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, особам з інвалідністю (далі - особи, що звертаються для встановлення інвалідності) з метою виявлення ступеня обмеження життєдіяльності, причини, часу настання, групи інвалідності, а також компенсаторно-адаптаційних можливостей особи, реалізація яких сприяє медичній, психолого-педагогічній, професійній, трудовій, фізкультурно-спортивній, фізичній, соціальній та психологічній реабілітації.
Положеннями пункту 3 Положення № 1317 передбачено, що Медико-соціальна експертиза проводиться особам, що звертаються для встановлення інвалідності, за направленням лікувально-профілактичного закладу охорони здоров'я після проведення діагностичних, лікувальних і реабілітаційних заходів за наявності відомостей, що підтверджують стійке порушення функцій організму, обумовлених захворюваннями, наслідками травм чи вродженими вадами, які спричиняють обмеження життєдіяльності.
Медико-соціальна експертиза потерпілим від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання проводиться після подання акта про нещасний випадок на виробництві, акта розслідування професійного захворювання за встановленими формами, затвердженими постановою Кабінету Міністрів України від 17 квітня 2019 р. № 337 «Про затвердження Порядку розслідування та обліку нещасних випадків, професійних захворювань та аварій на виробництві» (Офіційний вісник України, 2019 р., № 34, ст. 1217), висновку спеціалізованого медичного закладу (науково-дослідного інституту професійної патології чи його відділення) про професійний характер захворювання, направлення лікувально-профілактичного закладу охорони здоров'я або роботодавця чи профспілкового органу підприємства, на якому потерпілий одержав травму чи професійне захворювання, або територіального органу Пенсійного фонду України, суду чи прокуратури.
Абзац четвертий пункту 13 Положення № 1317 передбачає, що Центральна медико-соціальна експертна комісія МОЗ: проводить перевірку обґрунтованості рішень, прийнятих обласними, Київською та Севастопольською центральними міськими комісіями, і в разі необхідності скасовує їх.
Пунктом 13 (абз. 10) вказаної постанови передбачено, що Центральна медико-соціальна експертна комісія МОЗ на виконання постанови слідчого, прокурора, ухвали слідчого судді або за запитом правоохоронних органів/органів спеціального призначення з правоохоронними функціями відповідно до абзацу четвертого пункту 13 цього Положення проводить перевірку обґрунтованості рішень та/або переогляд шляхом проведення медико-соціальної експертизи стосовно відповідної особи, зазначеної у запиті, постанові слідчого, прокурора, ухвалі слідчого судді, і приймає відповідні рішення. Медико-соціальна експертиза проводиться на підставі медичних документів, сформованих за результатами повного медичного обстеження та проведених необхідних досліджень на базі державної установи «Український державний науково-дослідний інститут медико-соціальних проблем інвалідності Міністерства охорони здоров'я України» або Науково-дослідного інституту реабілітації осіб з інвалідністю навчально-наукового лікувального комплексу Вінницького національного медичного університету імені М.І. Пирогова. За результатом переогляду Центральна медико-соціальна експертна комісія МОЗ приймає рішення щодо скасування, підтвердження, зміни попереднього висновку або формування нового висновку. У разі відмови особи, зазначеної у запиті, постанові слідчого, прокурора, ухвалі слідчого судді, від повного медичного обстеження, проведення необхідних досліджень та/або неприбуття такої особи, крім випадків наявності виключних підстав, до державної установи «Український державний науково-дослідний інститут медико-соціальних проблем інвалідності Міністерства охорони здоров'я України» або Науково-дослідного інституту реабілітації осіб з інвалідністю навчально-наукового лікувального комплексу Вінницького національного медичного університету імені М.І. Пирогова приймається рішення про скасування попереднього рішення комісії. Виключними підставами для перенесення строку проведення повного медичного обстеження є відрядження, тимчасова непрацездатність або мобілізація до Збройних Сил.
Також суд першої інстанції обґрунтовано визначив, що Указом Президента України від 24.02.2022 року №64/2022 «Про введення воєнного стану в Україні», затвердженим Законом України від 24.02.2022 року №2102-ІХ, в Україні введено воєнний стан з 24.02.2022 року. У подальшому строк дії воєнного часу продовжений та триває станом на час розгляду справи.
Рішенням Ради національної безпеки і оборони України від 30 серпня 2023 року «Про військово-лікарську експертизу в Збройних Силах України», уведеним в дію Указом Президента України від 12 вересня 2023 року №576/2023, зокрема, визначено Кабінету Міністрів України забезпечити у тримісячний строк провести перевірку обґрунтованості рішень медико-соціальних експертних комісій та військово-лікарських комісій щодо встановлення інвалідності, визнання непридатності до військової служби, прийнятих у період дії правового режиму воєнного стану в Україні (тобто з 24 лютого 2022 року).
У разі виявлення фактів необґрунтованого прийняття таких рішень визначено ініціювати їх перегляд у встановленому порядку та інформувати за наявності підстав відповідні правоохоронні органи.
Разом з цим, 08.03.2022 року Кабінетом Міністрів України прийнято Постанову №225 «Деякі питання порядку проведення медико-соціальної експертизи на період дії воєнного стану на території України», яка передбачає, що на період дії воєнного стану на території України та протягом шести місяців після його припинення або скасування у разі коли особа, що звертається для встановлення інвалідності, не може прибути на огляд до медико-соціальної експертної комісії, така комісія може приймати рішення про встановлення інвалідності заочно на підставі направлення лікарсько-консультативної комісії.
Отже, пунктом 13 Положення №1317 на Центральну медико-соціальну експертну комісію МОЗ покладено повноваження перевірки обґрунтованості рішень, прийнятих обласними, Київською та Севастопольською центральними міськими комісіями, та їх скасування.
Також, зі змісту наведених норм, зокрема пункту 13 Положення № 1317 вбачається, що Центральна медико-соціальна експертна комісія МОЗ здійснює переогляд саме на виконання постанови слідчого, прокурора, ухвали слідчого судді або за запитом правоохоронних органів.
Крім того, за наслідками такого переогляду приймається рішення.
Також, зі змісту Постанови № 225 вбачається, що на період дії воєнного стану комісія може приймати рішення про встановлення інвалідності заочно, але лише, якщо особа не може прибути на огляд до медико-соціальної експертної комісії.
Предметом оскарження у цій справі є рішення відповідача - Державного закладу «Центральна медико - соціальна експертна комісія Міністерства охорони здоров'я України» від 21.12.2023 року про скасування рішення про встановлення другою групи інвалідності для позивача ОСОБА_1 , яке датовано 20.01.2023 року.
Разом з тим, суд першої інстанції три рази витребував у відповідача оскаржуване рішення, так було зобов'язано Державний заклад «Центральна медико-соціальна експертна комісія Міністерства охорони здоров'я України» надати рішення Державного закладу «Центральна медико-соціальна експертна комісія Міністерства охорони здоров'я України» від 21.12.2023 року, яким було скасовано рішення про встановлення другою групи інвалідності для позивача ОСОБА_1 та всі документи, які є підставою для прийняття такого рішення.
Проте, відповідач 13.01.2025 року надав лише виписку з протоколу засідання МСЕК № 163 та копію журналу протоколів засідань МСЕК.
Як встановлено судом першої інстанції, 21.12.2023 року відбулось засідання МСЕК, ОСОБА_1 встановлено 3 групу інвалідності з 20.01.2023 року.
Копію рішення, яке витребував суд першої інстанції, яким скасовано ОСОБА_1 2 групу інвалідності відповідач не надав. Крім того, відповідач не надав витребувані судом документи щодо підстав прийняття вказаного рішення.
При цьому відповідач у супровідному листі від 06.01.2025 року вказав, що медико-експертна справа ОСОБА_1 надіслана 02.05.2024 року № 19-12/13/-1360 старшому слідчому СУ ГУНП в Луганській області.
Відповідно до наявних у матеріалах справи документах причини скасування ОСОБА_1 3 групу інвалідності відображені у листі ДЗ «Центральна медико-соціальна експертна комісія Міністерства охорони здоров'я України» від 23 квітня 2024 року № 1912/В/-1296, яким позивача повідомлено про те, що в межах кримінального провадження №42023132610000268 здійснено перевірку медичних документів щодо встановлення ОСОБА_1 2 групи інвалідності. За результатами перевірки 21.12.2023 року рішення скасовано, встановлена третя група інвалідності з 20.01.2023 року, так як зазначені в медико-експертній справі стосовно позивача функціональні порушення відповідають 3 групі інвалідності.
При цьому, аналогічна інформація міститься у листі від 23.04.2024 року ДЗ «Центральна медико-соціальна експертна комісія Міністерства охорони здоров'я України» до ГУ ПФУ в Луганській області.
Згідно частини другої статті 77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. Суб'єкт владних повноважень повинен подати суду всі наявні у нього документи та матеріали, які можуть бути використані як докази у справі.
Таким чином, відповідач, як суб'єкт владних повноважень, не виконав свій обов'язок щодо доказування правомірності своїх дій щодо скасування ОСОБА_1 2 групи інвалідності.
Так, відповідач не надав самого рішення про скасування та підстав його прийняття.
Як зазначалось, підставою його прийняття, крім медичних документів (які направлено слідчому), є також і обов'язкова наявність постанови слідчого, прокурора, ухвали слідчого судді або за запиту правоохоронних органів.
Також, відповідач не надав доказів завчасного надсилання позивача запрошення на засідання МСЕК.
Крім того, відповідач не надав відзив на позовну заяву.
Поважних причин, що перешкоджали відповідачу надати витребувані судом документи та відзив на позовну заяву відповідач не вказав та не обґрунтував, суд таких причин не встановив.
Відповідно до частини четвертої статті 159 КАС України встановлено, що неподання суб'єктом владних повноважень відзиву на позов без поважних причин може бути кваліфіковано судом як визнання позову.
Апеляційний суд погоджується з висновком суду першої інстанції, що враховуючи не доведення відповідачем правомірності своєї бездіяльності, невиконання вимог суду про витребування доказів, ненадання відзиву, що суд кваліфікує, як визнання позову, визначає неправомірність дій позивача у спірних правовідносинах.
Разом з тим, відсутні підстави та фактична можливість для задоволення позову шляхом визнання протиправним та скасування рішення відповідача - Державного закладу «Центральна медико - соціальна експертна комісія Міністерства охорони здоров'я України» від 21.12.2023 року про скасування рішення про встановлення другої групи інвалідності для позивача ОСОБА_1 , яке датовано 20.01.2023 року.
Судом першої інстанції обгрунтовано враховано, що наявна у справі виписка з протоколу засідання МСЕК № 163 не є рішенням суб'єкта владних повноважень, що безпосередньо встановлює права чи обов'язки, а є технічним документом, тому така виписка не може бути скасована.
При цьому, виписка з протоколу засідання МСЕК № 163 підтверджує, що сам факт встановлення позивачу 3-ї групи інвалідності, замість 2-ї має місце, а отже це порушує права позивача, зокрема, пенсійні, оскільки зазначена зміна групи інвалідності відбулась без належних підстав, без прийняття рішення та в порушення встановленої процедури.
Відповідно до частини третьої статті 245 Кодексу адміністративного судочинства України у разі скасування нормативно-правового або індивідуального акта суд може зобов'язати суб'єкта владних повноважень вчинити необхідні дії з метою відновлення прав, свобод чи інтересів позивача, за захистом яких він звернувся до суду.
Таким чином, з метою відновлення прав та інтересів позивача, за захистом яких він звернувся до суду, та з метою дотримання судом гарантій на те, що спір між сторонами буде остаточно вирішений, суд першої інстанції вийшовши за межі позовних вимог відповідно до статті 9 КАС України дійшов обґрунтованого висновку про часткове задоволення адміністративного позову, визнавши протиправними дії відповідача щодо встановлення згідно з випискою з протоколу засідання МСЕК № 163 позивачу 3-ї групи інвалідності, замість 2-ї.
Відповідно до статті 90 Кодексу адміністративного судочинства України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні.
Враховуючи викладене, суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права, доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду першої інстанції, а зводяться до переоцінки доказів та незгоди з ними тому підстави для задоволення апеляційної скарги та скасування рішення суду відсутні.
Згідно частини першої статті 316 Кодексу адміністративного судочинства України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Керуючись статтями 77, 243, 250, 308, 311, 315, 316, 321, 322, 325, 328, 329 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 14 лютого 2025 року в адміністративній справі №160/15792/24 залишити без задоволення.
Рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 14 лютого 2025 року в адміністративній справі №160/15792/24 залишити без змін.
Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня проголошення.
Головуючий - суддя С.В. Білак
суддя І.В. Юрко
суддя С.В. Чабаненко