01 липня 2025 р. м. ХарківСправа № 440/7871/25
Другий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:
Головуючого судді Перцової Т.С.,
Суддів Жигилія С.П. , Макаренко Я.М. ,
розглянувши можливість відкриття апеляційного провадження за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на ухвалу Полтавського окружного адміністративного суду від 11.06.2025 по справі № 440/7871/25
за позовом ОСОБА_1
до Кваліфікаційно-дисциплінарної комісії адвокатури Полтавської області
про визнання порушеними прав та заборони вчиняти певні дії,
Ухвалою Полтавського окружного адміністративного суду від 11.06.2025 відмовлено у відкритті провадження у справі за позовом ОСОБА_1 до Кваліфікаційно-дисциплінарної комісії адвокатури Полтавської області про визнання порушеними прав та заборони вчиняти певні дії.
На зазначену ухвалу суду ОСОБА_1 подано апеляційну скаргу, в якій серед іншого заявлено клопотання про звільнення від сплати судового збору на підставі пункту 13 частини першої статті 5 Закону України "Про судовий збір" від 08 липня 2011 року № 3674-VI (далі - Закон № 3674-VI), як учасника бойових дій, на підтвердження чого надано копію посвідчення учасника бойових дій серії НОМЕР_1 від 04.11.2015.
Ухвалою Другого апеляційного адміністративного суду від 19.06.2025 відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на ухвалу Полтавського окружного адміністративного суду від 11.06.2025 по справі № 440/7871/25 за позовом ОСОБА_1 до Кваліфікаційно-дисциплінарної комісії адвокатури Полтавської області про визнання порушеними прав та заборони вчиняти певні дії.
У подальшому, у зв'язку із тим, що при підготовці справи до розгляду суддею-доповідачем було встановлено, що при відкритті апеляційного провадження у справі судом не було надано оцінку клопотанню позивача про звільнення від сплати судового збору на підставі пункту 13 частини першої статті 5 Закону № 3674-VI, ухвалою Другого апеляційного адміністративного суду від 20.06.2025 по справі № 440/7871/25 розглянуто вказане клопотання, за наслідками чого у задоволенні клопотання ОСОБА_1 про звільнення від сплати судового збору за подання апеляційної скарги на ухвалу Полтавського окружного адміністративного суду від 11.06.2025 по справі № 440/7871/25 - відмовлено.
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 на ухвалу Полтавського окружного адміністративного суду від 11.06.2025 по справі № 440/7871/25 за позовом ОСОБА_1 до Кваліфікаційно-дисциплінарної комісії адвокатури Полтавської області про визнання порушеними прав та заборони вчиняти певні дії - залишено без руху.
Надано позивачу строк для усунення недоліків поданої апеляційної скарги протягом п'яти днів з дня вручення ухвали про залишення апеляційної скарги без руху.
Роз'яснено заявнику апеляційної скарги, що недоліки апеляційної скарги можуть бути усунені шляхом направлення до Другого апеляційного адміністративного суду квитанції або оригіналу іншого документу про сплату судового збору у розмірі 2422,40 грн або інших доказів на підтвердження наявності обставин для звільнення від сплати судового збору.
Роз'яснено апелянту, що у разі неусунення зазначених недоліків апеляційної скарги відповідно до ст. 169 Кодексу адміністративного судочинства України скарга буде повернута скаржнику.
23.06.2025 до канцелярії Другого апеляційного адміністративного суду від ОСОБА_2 надійшла заява на виконання ухвали суду, в якій останній вимагав у суду апеляційної інстанції визнати ОСОБА_1 звільненим від сплати судового збору з підстав, передбачених п. 13 ч. 1 ст. 5 Закону України "Про судовий збір"; призначити справу № 440/7871/25 до апеляційного розгляду.
В обґрунтування вимог вказаної заяви стверджував про безпідставність залишення його апеляційної скарги без руху з посиланнями на висновки Верховного Суду, викладені у постановах від 09.10.2019 по справі № 9901/311/19, від 20.01.2021 по справі № 9901/258/20 та від 12.12.2023 по справі № 600/1927/23-а, оскільки застосування правових позицій Великої Палати Верховного Суду чи касаційних палат Верховного Суду можливе виключно у разі наявності у судовій справі одночасно одних і тих же учасників справи, однакового предмету і підстав позову, що не мало місця у спірних правовідносинах, а тому подібні покликання є некоректними та такими, що порушують норми процесуального права, а також обмежують позивачу доступ до правосуддя.
Звернув увагу, що Закон України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту" від 2 жовтня 1993 року № 3551-XII (далі - Закон № 3551-XII), було прийнято раніше, ніж Закон України "Про судовий збір" від 8 липня 2011 року № 3674-VI (далі - Закон № 3674-VI), а тому пріоритет має спеціальний нормативно-правовий акт - Закон № 3674-VI, відповідно до положень якого позивач підлягає звільненню від сплати судового збору.
Інших підстав для звільнення від сплати судового збору позивачем у вказаній заяві не наведено.
Надаючи оцінку поданій заяві, слід зазначити наступне.
Відповідно до статті 67 Конституції України кожен зобов'язаний сплачувати податки і збори в порядку і розмірах, встановлених законом.
Сплата судового збору також відповідає пункту 1 частини другої статті 129 Основного Закону України, згідно з яким до основних засад (принципів) судочинства віднесено рівність усіх учасників судового процесу перед законом і судом.
За змістом частин першої, другої статті 132 КАС України судовий збір входить до складу судових витрат, а його розмір та порядок сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом.
Правові засади справляння судового збору, платників, об'єкти та розміри ставок судового збору, порядок сплати, звільнення від сплати та повернення судового збору визначено Законом № 3674-VI.
Відповідно до статті 1 Закону № 3674-VI судовий збір - це збір, що справляється на всій території України за подання заяв, скарг до суду, за видачу судами документів, а також у разі ухвалення окремих судових рішень, передбачених цим Законом. Судовий збір включається до складу судових витрат.
Таким чином, судовий збір (Court fees) - це обов'язковий грошовий платіж на користь суду за розгляд справи в суді або за окремі процесуальні дії, вчинені судом. Метою запровадження судового збору є, зокрема, встановлення законодавчого обмежувального заходу для регулювання доступу до суду, а також захист суду від перенавантаження у зв'язку із поданням необґрунтованих або безпідставних позовів та апеляційних і касаційних скарг.
Згідно з пунктом 13 частини першої статті 5 Закону № 3674-VI від сплати судового збору під час розгляду справи в усіх судових інстанціях звільняються учасники бойових дій, постраждалі учасники Революції Гідності, Герої України - у справах, пов'язаних з порушенням їхніх прав.
Зазначена норма має відсильний характер та не містить вичерпного переліку справ, в яких учасники бойових дій та прирівняні до них особи звільняються від сплати судового збору.
Правовий статус ветеранів війни, пільги та гарантії їх соціального захисту визначені Законом України від 22 жовтня 1993 року № 3551-XII «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» (далі - Закон № 3551-XII).
У статті 12 Закону № 3551-XII закріплені пільги учасникам бойових дій та гарантії їх соціального захисту, а у частині другій статті 22 цього Закону встановлено, що ветерани війни та особи, на яких поширюється дія цього Закону, отримують безоплатну правову допомогу щодо питань, пов'язаних з їх соціальним захистом, а також звільняються від судових витрат, пов'язаних з розглядом цих питань.
Аналіз пункту 13 частини першої статті 5 Закону України "Про судовий збір", у сукупності з частиною другою статті 22 Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту" указує на те, що учасники бойових дій звільняються від сплати судового збору стосовно пільг, прав та гарантій, закріплених законодавством саме через набуття такого статусу.
Отже, сама по собі наявність статусу учасника бойових дій не гарантує звільнення від сплати судового збору в усіх спорах.
Вирішуючи питання про стягнення судового збору з особи, яка має статус учасника бойових дій (прирівняної до нього особи), для правильного застосування норм пункту 13 частини першої статті 5 Закону України "Про судовий збір" суд має враховувати предмет та підстави позову; перевіряти чи стосується така справа захисту прав цих осіб з урахуванням положень статей 12, 22 Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту".
Законом України "Про судовий збір" звільнення від сплати судового збору осіб, які мають такий статус, обмежено справами, пов'язаними з порушенням їхніх прав. Тобто, встановлені цим Законом положення стосуються випадків звернення до адміністративного суду за захистом прав, пов'язаних винятково зі статусом учасника бойових дій, і не поширюються на подання позовних заяв до суду із вимогами, що виходять за межі таких спірних правовідносин.
Перелік пільг учасникам бойових дій та особам, прирівняним до них, визначені у статті 12 цього Закону. Водночас серед них немає права на звернення до суду зі звільненням від сплати судового збору з вимогами, подібними до тих, з якими позивач звернувся у цій справі.
Суд апеляційної інстанції зауважує, що правова позиція із застосування норм пункту 13 частини першої статті 5 Закону України "Про судовий збір" з урахуванням положень статей 12, 22 Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту" є усталеною, підстав для неврахування таких висновків в суду апеляційної інстанції немає.
Оскільки позивач звернувся до суду з вимогою про оскарження дій Кваліфікаційно-дисциплінарної комісії адвокатури Полтавської області, які полягали у незаконному використанні конфіденційної інформації про ОСОБА_1 без його згоди, що, на його думку, призвело до порушення КДКА Полтавської області особистого немайнового права ОСОБА_1 на повагу до приватного (особистого) життя, та така вимога не зачіпає порядку надання, обсягу соціальних гарантій чи будь-яким іншим чином не стосується соціального і правового захисту особи зі статусом учасника бойових дій, то на нього не поширюються положення статті 5 частини 1 пункту 13 Закону України № 3674-VI у даній справі.
Крім того, Велика Палата Верховного Суду в ухвалі 11 вересня 2024 року по справі № № 567/79/23 зазначила, що із часу прийняття нею 09 жовтня 2019 року постанови у справі № 9901/311/19, як і постанови від 12 лютого 2020 року у справі № 545/1149/17, із висновками в яких щодо застосування пункту 13 частини першої статті 5 Закону № 3674-VI з урахуванням вимог статей 12 та 22 Закону № 3551-XII особа не погоджується, відсутні підстави стверджувати, що відбулась зміна суспільних відносин чи нормативного регулювання, внаслідок чого такий висновок втратив зрозумілість, набув ознак неузгодженості, необґрунтованості, незбалансованості чи помилковості.
Вказано, що наведені Третьою судовою палатою Касаційного цивільного суду мотиви про те, що сформульований Великою Палатою Верховного Суду висновок обмежує застосування пункту 13 частини першої статті 5 Закону № 3674-VI виключно статтями 12 та 22 Закону № 3551-XII, не підтверджують наявності підстав для прийняття справи до розгляду Великою Палатою Верховного Суду, оскільки висновки у наведених постановах, навпаки, є конкретними, однозначними і такими, що позбавляють можливості застосувати пункт 13 частини першої статті 5 Закону № 3674-VI у справі, що розглядається.
Вказаний висновок також був підтриманий в ухвалі Великої Палати Верховного Суду від 04.06.2025 по справі № 905/1426/23.
При цьому, суд апеляційної інстанції вважає безпідставними твердження Карповича А. П. про недопустимість врахування судом апеляційної інстанції висновків Верховного Суду, викладених у постановах від 09.10.2019 по справі № 9901/311/19, від 20.01.2021 по справі № 9901/258/20 та від 12.12.2023 по справі № 600/1927/23-а, оскільки Закон № 3674-VI щодо встановлення пільг та ставок і порядку сплати судового збору є універсальним і не розрізняє підходи до вирішення питання сплати судового збору залежно від юрисдикції, предмету, сторін та підстав виникнення спору.
У силу приписів пункту 1 частини другої статті 45 Закону України від 02.06.2016 № 1402-VIII «Про судоустрій та статус суддів» Велика Палата Верховного Суду здійснює перегляд судових рішень у касаційному порядку з метою забезпечення однакового застосування судами норм права.
Відповідно до частини 5 статті 242 КАС України, при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.
Таким чином, під час розгляду цієї справи мають враховуватися висновки висловлені Великою Палатою Верховного Суду та Верховним Судом.
З огляду на вказане, колегія суддів не приймає посилання заявника на п. 13 ч. 1 ст. 5 Закону України «Про судовий збір», як на підставу для звільнення від сплати судового збору, у зв'язку із чим дійшла висновку про відсутність підстав для звільнення позивача від сплати судового збору на підставі вимог пункту 13 частини 1 статті 5 пункту 13 Закону України № 3674-VI.
Відповідно до частини 1 статті 18 Кодексу адміністративного судочинства України у судах функціонує Єдина судова інформаційно-телекомунікаційна система.
За приписами частин 4-7 статті 18 КАС України Єдина судова інформаційно-телекомунікаційна система відповідно до закону забезпечує обмін документами (надсилання та отримання документів) в електронній формі між судами, між судом та учасниками судового процесу.
Суд направляє судові рішення та інші процесуальні документи учасникам судового процесу на їх офіційні електронні адреси, вчиняє інші процесуальні дії в електронній формі із застосуванням Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи в порядку, визначеному цим Кодексом, Положенням про Єдину судову інформаційно-телекомунікаційну систему.
Адвокати, нотаріуси, приватні виконавці, судові експерти, державні органи та органи місцевого самоврядування, суб'єкти господарювання державного та комунального секторів економіки реєструють офіційні електронні адреси в Єдиній судовій інформаційно-телекомунікаційній системі в обов'язковому порядку.
Особам, які зареєстрували офіційні електронні адреси в Єдиній судовій інформаційно-телекомунікаційній системі, суд вручає будь-які документи у справах, в яких такі особи беруть участь, виключно в електронній формі шляхом їх направлення на офіційні електронні адреси таких осіб, що не позбавляє їх права отримати копію судового рішення у паперовій формі за окремою заявою.
Частиною 5 статті 251 КАС України встановлено, що учасникам справи, які не були присутні у судовому засіданні, або якщо судове рішення було ухвалено в порядку письмового провадження, копія судового рішення надсилається протягом двох днів із дня його складення у повному обсязі в електронній формі у порядку, визначеному законом, - у випадку наявності у особи офіційної електронної адреси, або рекомендованим листом з повідомленням про вручення - якщо така адреса відсутня.
Відповідно до пункту 2 частини 6 статті 251 КАС України, днем вручення судового рішення є день отримання судом повідомлення про доставлення копії судового рішення на офіційну електронну адресу особи.
Рішенням Вищої ради правосуддя №1845/0/15-21 від 17.08.2021 затверджено Положення про порядок функціонування окремих підсистем (модулів) Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи (далі ЄСІТС), яке набуло чинності 05.10.2021.
Пунктом 42 частини 2 Положення про порядок функціонування окремих підсистем (модулів) Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи, встановлено, що засобами ЄСІТС в автоматичному режимі здійснюється перевірка наявності в особи зареєстрованого Електронного кабінету.
У разі наявності в особи Електронного кабінету засобами ЄСІТС забезпечується надсилання до автоматизованої системи діловодства підтвердження доставлення до Електронного кабінету користувача документа у справі.
В іншому випадку до автоматизованої системи діловодства надходить повідомлення про відсутність в особи зареєстрованого Електронного кабінету.
Так, як вбачається з довідки про доставку електронного листа, сформованої в автоматизованій системі діловодства спеціалізованого суду, копію ухвали від 20.06.2025 про залишення апеляційної скарги без руху, доставлено до електронного кабінету ОСОБА_1 21.06.2025 о 10 год 29 хв (неробочий час), а тому датою вручення копії вказаної ухвали вважається 23.06.2025 (перший робочий день).
Відповідно до частини 13 статті 171 КАС України суддя, встановивши після відкриття провадження у справі, що позовну заяву подано без додержання вимог, викладених у статтях 160, 161 цього Кодексу, постановляє ухвалу не пізніше наступного дня, в якій зазначаються підстави залишення заяви без руху, про що повідомляє позивача і надає йому строк для усунення недоліків, який не може перевищувати п'яти днів з дня вручення позивачу ухвали.
Таким чином, строк для усунення недоліків закінчився 30.06.2025 (з урахуванням вихідних).
Станом на 01.07.2025 позивачем не усунуто недоліки апеляційної скарги, зазначені в ухвалі від 20.06.2025.
Згідно із частиною 15 статті 171 КАС України якщо позивач не усунув недоліки позовної заяви у строк, встановлений судом, позовна заява залишається без розгляду.
Враховуючи те, що вимоги ухвали суду від 20.06.2025 у встановлений судом строк не виконані, заяви чи клопотання щодо продовження строку усунення недоліків до апеляційного суду апелянтом не подано, наявні підстави для залишення апеляційної скарги без розгляду в порядку, передбаченому ч. 15 ст. 171 Кодексу адміністративного судочинства України.
Керуючись ст.ст. 118, 119, 169, 171, ч. 2 ст. 321 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 на ухвалу Полтавського окружного адміністративного суду від 11.06.2025 року по справі № 440/7871/25 за позовом ОСОБА_1 до Кваліфікаційно-дисциплінарної комісії адвокатури Полтавської області про визнання порушеними прав та заборони вчиняти певні дії - залишити без розгляду.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання та може бути оскаржена у касаційному порядку протягом тридцяти днів шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду.
Головуючий суддя Т.С. Перцова
Судді С.П. Жигилій Я.М. Макаренко