30 червня 2025 р. Справа № 440/1670/25
Другий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:
Головуючого судді: Перцової Т.С.,
Суддів: Макаренко Я.М. , Жигилія С.П. ,
розглянувши в порядку письмового провадження у приміщенні Другого апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Полтавського окружного адміністративного суду від 13.03.2025, головуючий суддя І інстанції: А.О. Чеснокова, м. Полтава, повний текст складено 13.03.25 по справі № 440/1670/25
за позовом ОСОБА_1
до Головного управління Пенсійного фонду України в Полтавській області , Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві
про визнання дій та бездіяльності протиправними та зобов'язання вчинити певні дії,
ОСОБА_1 (далі по тексту - ОСОБА_1 , позивач) звернувся до Полтавського окружного адміністративного суду з позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в Полтавській області (далі по тексту - ГУ ПФУ в Полтавській області, перший відповідач), Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві (далі - ГУ ПФУ в м. Києві, другий відповідач), в якому просив суд:
- визнати протиправною бездіяльність Головного управління Пенсійного фонду України в Полтавській області щодо не зняття обмеження максимальним розміром з пенсії ОСОБА_1 під час виконання рішення суду у справі № 440/6390/24;
- визнати протиправною бездіяльність Головного управління Пенсійного фонду України в місті Києві щодо не зняття обмеження максимальним розміром з пенсії ОСОБА_1 внаслідок звернення до нього позивача;
- зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в місті Києві нараховувати та виплачувати позивачу пенсію за віком ОСОБА_1 як з дати її призначення, тобто з 27.02.2024, так і з моменту набуття законної сили рішенням суду у цій справі без обмеження максимальним розміром.
В обґрунтування позовних вимог зазначив, що на виконання рішення Полтавського окружного адміністративного суду від 26.06.2024 у справі № 440/6390/24, першим відповідачем здійснено призначення позивачу пенсії за віком на умовах Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» від 09.07.2003 № 1058-IV (далі - Закон № 1058-IV), однак протиправно обмежено її розмір максимальним, що призвело до порушення прав позивача на отримання пенсії у належному розмірі.
Посилаючись на рішення Конституційного Суду України № 7-рп/2016 від 20.12.2016, яким визнано неконституційними положення частини сьомої статті 43 Закону України “Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби та деяких інших осіб» від 01.01.1992 № 2262-ХІІ (далі по тексту - Закон № 2262-ХІІ), зокрема в частині обмеження пенсії максимальним розміром, що становить десять прожиткових мінімумів, встановлених для осіб, які втратили працездатність, зазначив, що оскільки до призначення пенсії за віком на умовах Закону № 1058-IV позивач отримував пенсію за вислугу років на умовах Закону № 2262-ХІІ, він належить до осіб, звільнених з військової служби, а тому набув право на отримання пенсії без її обмеження максимальним розміром, що не було враховано ані першим, ані другим відповідачем.
Рішенням Полтавського окружного адміністративного суду від 13.03.2025 по справі № 440/1670/25 відмовлено у задоволенні позову ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , рнокпп НОМЕР_1 ) до Головного управління Пенсійного фонду України в Полтавській області (вул. Гоголя, 34, м. Полтава, Полтавська область, 36014, ЄДРПОУ 13967927), Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві (вул. Бульварно-Кудрявська, 16, м. Київ, 04053, ЄДРПОУ 42098368) про визнання дій та бездіяльності протиправними та зобов'язання вчинити певні дії.
Позивач, не погодившись із вказаним рішенням суду першої інстанції подав апеляційну скаргу, у якій, посилаючись на неправильне встановлення обставин справи та невірне застосування норм матеріального права, що призвело до неправильного вирішення справи, просив суд апеляційної інстанції скасувати рішення Полтавського окружного адміністративного суду від 13 березня 2025 року у справі № 440/1670/25 та прийняти нове, яким задовольнити позовні вимоги в повному обсязі.
В обґрунтування вимог апеляційної скарги зазначив, що судом першої інстанції безпідставно відмовлено у задоволенні позовних вимог лише на підставі того, що на теперішній час позивач отримує пенсію за віком на умовах Закону № 1058-IV та не враховано спеціальний статус ОСОБА_1 - військовослужбовця, який первинно набув право на пенсійне забезпечення на умовах Закону № 2262-ХІІ, яке є визначальним як для безумовного забезпечення соціального захисту у повному обсязі, так і для посиленого соціального захисту, зокрема, на отримання пенсії без її обмеження максимальним розміром незалежно від виду пенсії, який позивач отримує на теперішній час.
Оскільки Конституційний Суд України у Рішенні від 08.06.2016 № 4-рп/2016 дійшов висновку, що приписи статті 2 Закону України "Про заходи щодо законодавчого забезпечення реформування пенсійної системи" № 3668-VI від 08 липня 2011 року (далі - Закон № 3668-VI), що поширюють свою дію на Закон № 2262-ХІІ, не відповідають приписам статей 1, 3, 8, частин першої, другої, п'ятої статті 17, частини першої статті 46, частини першої статті 65 Конституції України, як такі, що не забезпечують соціальних гарантій високого рівня для громадян України, які перебувають на службі у Збройних Силах України та в інших військових формуваннях, наполягав, що застосовуючи до пенсії позивача обмеження максимальним розміром, перший відповідач діяв протиправно.
Відповідач, правом подання відзиву на апеляційну скаргу не скористався.
Відповідно до пункту 3 частини 1 статті 311 КАС України суд апеляційної інстанції може розглянути справу без повідомлення учасників справи (в порядку письмового провадження) за наявними у справі матеріалами, якщо справу може бути вирішено на підставі наявних у ній доказів, у разі подання апеляційної скарги на рішення суду першої інстанції, які ухвалені в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін (у порядку письмового провадження).
Згідно з частиною 4 статті 229 КАС України фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.
Колегія суддів, вислухавши суддю-доповідача, перевіривши в межах апеляційної скарги рішення суду першої інстанції, доводи апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи, вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.
Судом першої інстанції встановлено, що ОСОБА_1 отримував пенсію за вислугу років на підставі Закону № 2262-ХІІ.
27.02.2024 ОСОБА_1 подано до ГУ ПФУ в м. Києві заяву про призначення пенсії за віком на підставі Закону № 1058-IV.
За принципом екстериторіальності заяву ОСОБА_1 розглянуто ГУ ПФУ в Полтавській області та 12.03.2024 прийнято рішення № 262240025352 про перерахунок пенсії ОСОБА_1 з 27.02.2024 на підставі Закону № 1058-IV.
У подальшому ОСОБА_1 звернувся до ГУ ПФУ в м. Києві із заявою щодо перерахунку пенсії, на яку пенсійним органом листом від 16.04.2024 № 15019-13191/Ж-02/8-2600/24 надано відповідь, згідно з якою, при переведенні з пенсії за вислугу років відповідно до Закону № 2262-ХІІ на пенсію за віком відповідно до Закону № 1058-IV був застосований показник середньої заробітної плати (доходу) у середньому на одну застраховану особу в цілому в Україні, з якої сплачено страхові внески за 2014-2016 роки з урахуванням коефіцієнтів підвищення (3764,40* 1.17* 1.11 * 1.11 * 1.14 * 1.197 * 1.096 = 7994,47 грн.).
Оскільки позивачу вже призначалась пенсія, то застосувати показник середньої заробітної плати (доходу) у середньому на одну застраховану особу в цілому в Україні, з якої сплачено страхові внески, за три роки, що передують року звернення за призначенням пенсії, при переході на пенсію за віком відповідно до Закону № 1058-IV немає підстав, оскільки це суперечить нормам чинного законодавства.
Позивач не погоджуючись із призначенням пенсії за віком на підставі Закону № 1058-IV виходячи із середньої заробітної плати за 2014-2016 роки, звернувся до суду з відповідним позовом.
Рішенням Полтавського окружного адміністративного суду від 26.06.2024 у справі №440/6390/24 зобов'язано Головне управління пенсійного фонду України в Полтавській області перерахувати ОСОБА_1 пенсію за віком з 27.02.2024, на умовах і в порядку, передбаченому частиною другою статті 40 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" із застосуванням показника середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачено страхові внески, обчисленої як середній показник за 2021-2023 роки, що передують року звернення за призначенням пенсії за віком, з урахуванням проведених виплат.
У серпні 2024 року на виконання вищевказаного судового рішення ГУ ПФУ в Полтавській області здійснено перерахунок пенсії за віком ОСОБА_1 з 27.02.2024 на умовах і в порядку, передбаченому частиною другою статті 40 Закону № 1058-IV із застосуванням показника середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачено страхові внески, обчисленої як середній показник за 2021-2023 роки, що передують року звернення за призначенням пенсії за віком.
Розмір пенсії за віком з доплатою після такого перерахунку для позивача визначено у розмірі 25357,43 грн, при цьому, до виплати розмір пенсії визначено у сумі 23610,00 грн (обмежено 10 прожитковими мінімумами, встановленими для осіб, що втратили працездатність).
ГУ ПФУ в Полтавській області отримано звернення ОСОБА_1 від 19.11.2024, зареєстроване за вх. №19343/Ж-1600-24, щодо виконання рішення Полтавського окружного адміністративного суду від 26.06.2024 у справі №440/6390/24, що учасниками справи не заперечується.
Відповідно до абзацу 3 статті 7 Закону України "Про звернення громадян", Головним управлінням Пенсійного фонду України в Полтавській області звернення ОСОБА_1 направлено до ГУ ПФУ в м. Києві (за місцем перебування позивача на обліку), про що позивача повідомлено листом від 11.12.2024 №21472-19343/Ж-02/8-1600/24.
У подальшому, ГУ ПФУ в м. Києві своїм листом від 07.01.2025 №1089-53167/Ж-02/8-2600/25 повідомило позивача, що рішення Полтавського окружного адміністративного суду від 26.06.2024 у справі № 440/6390/24 виконано в межах його резолютивної частини. Виплата пенсії за віком, призначеної відповідно до Закону № 1058-IV без обмеження її граничного розміру чинним законодавством не передбачена. Зобов'язання щодо виплати ОСОБА_1 пенсії без обмеження максимальним розміром в рішенні суду відсутнє.
Позивач, вважаючи протиправною бездіяльність ГУ ПФУ в Полтавській області в частині не зняття пенсійним органом обмеження максимальним розміром з пенсії позивача під час виконання рішення суду у справі № 440/6390/24, а також протиправною бездіяльність ГУ ПФУ в місті Києві щодо не зняття обмеження з пенсії внаслідок звернення до нього позивача, звернувся до суду з цим позовом.
Відмовляючи у задоволенні позовних вимог, суд першої інстанції виходив з їх необґрунтованості, оскільки на відміну від приписів частини сьомої статті 43 Закону № 2262-ХІІ (зі змінами, внесеними Законом № 3668-VI), якими передбачалось обмеження пенсій військовослужбовців максимальним розміром та які втратили чинність з дня ухвалення рішення Конституційного Суду України від 20.12.2016 № 7-рп/2016, приписи Закону № 3668-VI та частини третьої статті 27 Закону № 1058-ІV неконституційними не визнавалися, є чинними, а тому обов'язкові для застосування. Оскільки ОСОБА_1 з 27.02.2024 отримує пенсію за віком на умовах Закону № 1058-ІV, а не пенсію за вислугу років згідно із Законом № 2262-ХІІ, суд дійшов висновку, що на позивача, як на особу, якій пенсія призначена (перерахована) відповідно до Закону № 1058-ІV, та розмір якої перевищує максимальний розмір, встановлений цим Законом, поширюються приписи законодавства, чинні на час здійснення такого призначення (перерахунку).
Надаючи правову оцінку встановленим обставинам справи та доводам апеляційної скарги, а також виходячи з меж апеляційного перегляду справи, визначених статтею 308 КАС України, колегія суддів зазначає таке.
Відповідно до частини 2 статті 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Частиною 1 статті 46 Конституції України визначено, що громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.
За приписами пункту 6 частини 1 статті 92 Конституції України основи соціального захисту, форми і види пенсійного забезпечення визначаються виключно законами України.
Принципи, засади і механізми функціонування системи загальнообов'язкового державного пенсійного страхування, особливості призначення, перерахунку і виплати пенсій врегульовано Законом № 1058-IV.
Статтею 9 Закону № 1058-ІV визначено, що відповідно до цього Закону в солідарній системі призначаються такі пенсійні виплати: 1) пенсія за віком; 2) пенсія по інвалідності; 3) пенсія у зв'язку з втратою годувальника.
Відповідно до статті 10 Закону № 1058-ІV особі, яка має одночасно право на різні види пенсії (за віком, по інвалідності, у зв'язку з втратою годувальника), призначається один із цих видів пенсії за її вибором. Тобто, Законом № 1058-IV передбачено чіткий перелік видів пенсії, які призначаються за цим законом, а також визначено право вибору виду пенсії.
Умови, норми і порядок пенсійного забезпечення громадян України із числа осіб, які перебували, зокрема, на військовій службі, визначені Законом № 2262-XII.
Згідно зі статтею 1 Закону № 2262-ХІІ особи з числа військовослужбовців (крім військовослужбовців строкової служби) рядового, сержантського, старшинського та офіцерського складу, особи, які мають право на пенсію за цим Законом при наявності встановленої цим Законом вислуги на військовій службі, службі в органах внутрішніх справ, Національній поліції, Державному бюро розслідувань та на службі на посадах начальницького складу в Національному антикорупційному бюро України, Службі судової охорони і в державній пожежній охороні, службі в Державній службі спеціального зв'язку та захисту інформації України, в органах і підрозділах цивільного захисту, податкової міліції, Бюро економічної безпеки України, Державної кримінально-виконавчої служби України мають право на довічну пенсію за вислугу років.
З аналізу вищенаведених норм права вбачається, що пенсія за вислугу років на умовах Закону № 2262-ХІІ та пенсія за віком відповідно до Закону №1058-ІV є різними видами пенсій, які призначаються за різним законодавством.
Відповідно до частини третьої статті 27 Закону № 1058-VI максимальний розмір пенсії (з урахуванням надбавок, підвищень, додаткової пенсії, цільової грошової допомоги, пенсії за особливі заслуги перед Україною, індексації та інших доплат до пенсії, встановлених законодавством, крім доплати до надбавок окремим категоріям осіб, які мають особливі заслуги перед Батьківщиною) не може перевищувати десяти прожиткових мінімумів, установлених для осіб, які втратили працездатність. Тимчасово, по 31 грудня 2017 року, максимальний розмір пенсії (з урахуванням надбавок, підвищень, додаткової пенсії, цільової грошової допомоги, пенсії за особливі заслуги перед Україною, індексації та інших доплат до пенсії, встановлених законодавством, крім доплати до надбавок окремим категоріям осіб, які мають особливі заслуги перед Батьківщиною) не може перевищувати 10740 гривень.
Обмеження граничного розміру пенсії 10-ма прожитковими мінімумами, установленими для осіб, які втратили працездатність, вперше введено в дію Законом України "Про заходи щодо законодавчого забезпечення реформування пенсійної системи" від 08 липня 2011 року № 3668-VI (далі - Закон № 3668-VI), який набрав законної сили 01 жовтня 2011 року.
З огляду на положення статті 1 Закону № 2262-XII, останній спрямований на захист громадян, зокрема, з числа військовослужбовців (крім військовослужбовців строкової служби) рядового, сержантського, старшинського та офіцерського складу.
Відповідно до статті 43 Закону № 2262-XII (в редакції Закону України від 08.07.2011 № 3668-VI "Про заходи щодо законодавчого забезпечення реформування пенсійної системи", який набрав чинності з 01.10.2011), максимальний розмір пенсії (з урахуванням надбавок, підвищень, додаткової пенсії, цільової грошової допомоги, пенсії за особливі заслуги перед Україною, індексації та інших доплат до пенсії, встановлених законодавством, крім доплати до надбавок окремим категоріям осіб, які мають особливі заслуги перед Батьківщиною) не може перевищувати десяти прожиткових мінімумів, установлених для осіб, які втратили працездатність.
За змістом статті 2 Закону №3668-VI максимальний розмір пенсії (крім пенсійних виплат, що здійснюються з Накопичувального пенсійного фонду) або щомісячного довічного грошового утримання (з урахуванням надбавок, підвищень, додаткової пенсії, цільової грошової допомоги, пенсії за особливі заслуги перед Україною, індексації та інших доплат до пенсії, встановлених законодавством, крім доплати до надбавок окремим категоріям осіб, які мають особливі заслуги перед Батьківщиною), призначених (перерахованих) відповідно до Митного кодексу України, законів України «Про державну службу», «Про прокуратуру», «Про статус народного депутата України», «Про Національний банк України», «Про Кабінет Міністрів України», «Про дипломатичну службу», «Про службу в органах місцевого самоврядування", «Про судову експертизу», «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», «Про державну підтримку засобів масової інформації та соціальний захист журналістів», «Про наукову і науково-технічну діяльність», «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб», «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», «Про пенсійне забезпечення», «Про судоустрій і статус суддів», Постанови Верховної Ради України від 13 жовтня 1995 року «Про затвердження Положення про помічника-консультанта народного депутата України», не може перевищувати десяти прожиткових мінімумів, установлених для осіб, які втратили працездатність.
Абзацом 1 пункту 2 розділу II «Прикінцеві та перехідні положення» Закону № 3668-VI передбачено, що обмеження пенсії (щомісячного довічного грошового утримання) максимальним розміром, встановленим цим Законом, не поширюється на пенсіонерів, яким пенсія (щомісячне довічне грошове утримання) призначена до набрання чинності цим Законом.
При цьому, абзацом 2 пункту 2 розділу ІІ «Прикінцевих та перехідних положень Закону № 3668-VI визначено, що пенсіонерам, яким пенсія (щомісячне довічне грошове утримання) призначена до набрання чинності цим Законом і в яких розмір пенсії (щомісячного довічного грошового утримання) (з урахуванням надбавок, підвищень, додаткової пенсії, цільової грошової допомоги, пенсії за особливі заслуги перед Україною, індексації та інших доплат до пенсії, встановлених законодавством, крім доплати до надбавок окремим категоріям осіб, які мають особливі заслуги перед Батьківщиною) перевищує максимальний розмір пенсії (щомісячного довічного грошового утримання), встановлений цим Законом, виплата пенсії (щомісячного довічного грошового утримання) (з урахуванням надбавок, підвищень, додаткової пенсії, цільової грошової допомоги, пенсії за особливі заслуги перед Україною, індексації та інших доплат до пенсії, встановлених законодавством, крім доплати до надбавок окремим категоріям осіб, які мають особливі заслуги перед Батьківщиною) здійснюється без індексації, без застосування положень частин другої та третьої статті 42 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» та проведення інших перерахунків, передбачених законодавством, до того часу, коли розмір пенсії (щомісячного довічного грошового утримання) (з урахуванням надбавок, підвищень, додаткової пенсії, цільової грошової допомоги, пенсії за особливі заслуги перед Україною, індексації та інших доплат до пенсії, встановлених законодавством, крім доплати до надбавок окремим категоріям осіб, які мають особливі заслуги перед Батьківщиною) відповідатиме максимальному розміру пенсії (щомісячного довічного грошового утримання), встановленому цим Законом.
Верховний Суд у складі палати з розгляду справ щодо захисту соціальних прав Касаційного адміністративного суду в постанові від 24 червня 2020 року у справі № 580/234/19 вирішив правову проблему щодо визначення порядку здійснення перерахунку пенсій особам, яким пенсія призначена до набрання чинності Закону № 3668-VI, що запровадив обмеження пенсій максимальним розміром до низки спеціальних законів з питань пенсійного забезпечення громадян та зазначив наступне.
Наведені в пункті 2 «Прикінцевих та перехідних положень» Закону № 3668-VI норми є спеціальними, оскільки дія їх розповсюджується на окрему групу суб'єктів, яка обумовлена певними особливостями (зокрема, осіб, пенсія яким призначена до набрання чинності цим Законом, в яких розмір пенсії перевищує максимальний розмір пенсії (щомісячного довічного грошового утримання), встановлений цим Законом тощо).
Тлумачення пункту 2 «Прикінцевих та перехідних положень» Закону № 3668-VI в контексті розмежування пенсіонерів на дві категорії: 1) яким пенсія (щомісячне довічне грошове утримання) була встановлена до 01 жовтня 2011 року і розмір якої перевищував максимальний розмір пенсії (щомісячного довічного грошового утримання), встановлений Законом № 3668-VI; 2) яким пенсія (щомісячне довічне грошове утримання) була встановлена до 01 жовтня 2011 року, але розмір якої не перевищував максимальний розмір пенсії (щомісячного довічного грошового утримання), встановлений цим Законом, може призвести до порушення принципів рівності й справедливості, спотворення розуміння сутності обов'язку держави щодо гарантування права застрахованих осіб на пенсію.
При цьому, норми пункту 2 «Прикінцевих та перехідних положень» Закону № 3668-VI є лише частиною вказаного нормативно-правового акта, не дублюються іншими актами, встановлюють межі застосування норм інституту «обмеження максимального розміру пенсії» за колом осіб в момент набуття чинності Закону № 3668-VI та спрямовані на збереження соціальних прав і інтересів в сфері пенсійних відносин, реалізація яких мала місце до набуття вступу в силу даного Закону.
Разом з тим, з часу набрання чинності вказаним Законом, останній поширює свою дію на всю територію України і розповсюджується на всіх осіб, які отримують пенсії за законодавством України (зокрема, призначені (перераховані) відповідно до нормативно-правових актів, вказаних у статті 2 Закону № 3668-VI).
Відтак, на осіб, яким пенсія призначена після набрання чинності Закону № 3668-VI та перерахована відповідно до нормативно-правових актів, вказаних у статті 2 Закону № 3668-VI, та розмір якої перевищує максимальний розмір, встановлений даним Законом, поширюються приписи законодавства, чинні на час здійснення такого перерахунку.
До аналогічних правових висновків дійшов Верховний Суд у складі Касаційного адміністративного суду в постановах від 22 грудня 2022 року у справі № 440/608/19, від 26 грудня 2022 року у справі №280/5502/19, від 22 грудня 2022 року у справі №440/4371/18, від 21 травня 2021 року у справі №347/2083/16.
Рішенням Конституційного Суду України від 20.12.2016 р. № 7-рп/2016 визнано такими, що не відповідають Конституції України (є неконституційними), положення частини 7 статті 43 Закону № 2262-XII, згідно з якими максимальний розмір пенсії (з урахуванням надбавок, підвищень, додаткової пенсії, цільової грошової допомоги, пенсії за особливі заслуги перед Україною, індексації та інших доплат до пенсії, встановлених законодавством, крім доплати до надбавок окремим категоріям осіб, які мають особливі заслуги перед Батьківщиною) не може перевищувати десяти прожиткових мінімумів, установлених для осіб, які втратили працездатність; тимчасово, у період з 1 січня 2016 року по 31 грудня 2016 року, максимальний розмір пенсії (з урахуванням надбавок, підвищень, додаткової пенсії, цільової грошової допомоги, пенсії за особливі заслуги перед Україною, індексації та інших доплат до пенсії, встановлених законодавством, крім доплати до надбавок окремим категоріям осіб, які мають особливі заслуги перед Батьківщиною) не може перевищувати 10740 грн.
Згідно з пунктом 2 резолютивної частини вказаного рішення № 7-рп/2016 положення частини 7 статті 43 Закону № 2262-XII, які визнані неконституційними, втрачають чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України цього Рішення.
Таким чином, частина сьома статті 43 Закону № 2262-ХІІ, якою було передбачено обмеження пенсій максимальним розміром, втратила чинність з дня ухвалення рішення Конституційного Суду України від 20.12.2016 №7-рп/2016.
Разом з цим, колегія суддів звертає увагу, що Законом № 3668-VI також внесено зміни, зокрема і до Закону № 1058-ІV шляхом викладення частини третьої статті 27 Закону № 1058-ІV в новій редакції, згідно з якою максимальний розмір пенсії не може перевищувати десяти прожиткових мінімумів, установлених для осіб, які втратили працездатність.
Зазначені положення Закону № 3668-VI та частини третьої статті 27 Закону № 1058-ІV неконституційними не визнавалися, є чинними, а тому є обов'язковими для застосування.
На відміну від приписів частини сьомої статті 43 Закону № 2262-ХІІ (зі змінами внесеними Законом № 3668-VI), якою передбачалось обмеження пенсій військовослужбовців максимальним розміром та яка втратила чинність з дня ухвалення рішення Конституційного Суду України від 20.12.2016 № 7-рп/2016.
Наявним в матеріалах справи протоколом перерахунку пенсії версії 1.6.78.1 від 15.08.2024 підтверджено, що на виконання рішення Полтавського окружного адміністративного суду від 26.06.2024 по справі № 440/6390/24 позивачу з 27.02.2024 призначено пенсію за віком на умовах Закону № 1058-IV, розмір якої, з урахуванням максимального розміру склав 23610,00 грн.
Оскільки таке перевищення стало результатом перерахунку в період дії загальної норми частини першої статті 2 Закону № 3668-VI, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що до регулювання спірних правовідносин слід застосовувати положення вказаної статті, яка встановлює обмеження пенсії десятьма прожитковими мінімумами, установленими для осіб, які втратили працездатність.
Враховуючи те, що на теперішній час позивач не перебуває на обліку в ГУ ПФУ в Київській області як отримувач пенсії відповідно до Закону № 2262-ХІІ, посилання апелянта на частину 5 статті 43 Закону № 2262-ХІІ та Рішення Конституційного Суду України від 20.12.2016 р. № 7-рп/2016 є необґрунтованими.
З огляду на викладене, колегія суддів вважає правомірним обмеження пенсійним органом максимального розміру пенсії позивача, у зв'язку з чим, дійшла висновку про відсутність підстав для задоволення позовних вимог.
Відповідно до статті 242 КАС України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.
На підставі викладеного, колегія суддів, погоджуючись з висновками суду першої інстанції в частині задоволених позовних вимог, вважає, що суд дійшов вичерпних юридичних висновків щодо встановлення фактичних обставин справи і правильно застосував до спірних правовідносин норми матеріального та процесуального права.
Згідно з пунктом 1 частини 1 статті 315 КАС України за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право залишити апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін.
Відповідно до статті 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Доводи апеляційної скарги, з наведених вище підстав, висновків суду не спростовують.
Керуючись ч. 4 ст. 229, ч. 4 ст. 241, ст.ст.243, 250, 308, 311, 315, 316, 321, 322, 325, 326-329 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 - залишити без задоволення.
Рішення Полтавського окружного адміністративного суду від 13.03.2025 по справі № 440/1670/25 - залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з дати її ухвалення та не підлягає касаційному оскарженню, крім випадків, передбачених п. 2 ч. 5 ст. 328 КАС України.
Головуючий суддя Т.С. Перцова
Судді Я.М. Макаренко С.П. Жигилій