01 липня 2025 року справа №200/5889/24
м. Дніпро
Перший апеляційний адміністративний суд у складі суддів: Гайдара А.В., Гаврищук Т.Г., Казначеєва Е.Г., розглянув у порядку письмового провадження апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області на рішення Донецького окружного адміністративного суду від 24 вересня 2024 року (головуючий суддя І інстанції Голубова Л.Б.), складеного в повному обсязі 24 вересня 2024 року, у справі № 200/5889/24 за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області про визнання протиправною бездіяльності, зобов'язання вчинити певні дії, -
ОСОБА_1 звернулася до Донецького окружного адміністративного суду з позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області про:
- визнання протиправною бездіяльності щодо не здійснення перерахунку розміру пенсії, щодо не виплати компенсації втрати частини доходу та не виплати пенсії на визначений пенсіонером банківський рахунок;
- зобов'язання перерахувати розмір пенсії та виплачувати пенсію на визначений пенсіонером банківський рахунок за заявою поданою представником відповідно зазначеним банком в заяві реквізитам;
- зобов'язання виплатити компенсацію втрати частини доходу з 07.10.2009 по 31.03.2024 за невиплачені суми пенсійних виплат, з 31.03.2024 року за невиплату пенсії у встановленому Законом розмірі.
Рішенням Донецького окружного адміністративного суду від 24 вересня 2024 року позовні вимоги задоволено.
Визнано протиправною бездіяльність Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області щодо не здійснення ОСОБА_1 перерахунку розміру пенсії та щодо не виплати компенсації втрати частини доходу та не виплати пенсії на визначений пенсіонером банківський рахунок.
Зобов'язано Головне управління Пенсійного фонду України в Донецькій області перерахувати ОСОБА_1 розмір пенсії та виплачувати пенсію на визначений пенсіонером банківський рахунок, відкритий в АТ «Ощадбанк» за заявою поданою представником відповідно зазначеним банком в заяві реквізитам.
Зобов'язано Головне управління Пенсійного фонду України в Донецькій області нарахувати та виплатити ОСОБА_1 компенсацію втрати частини доходу за період з 07.10.2009 по 31.03.2024 та з 01.04.2024 року у зв'язку з порушенням термінів виплати пенсії.
З таким рішенням суду першої інстанції не погодився відповідач, Головне управління Пенсійного фонду України в Донецькій області, звернувся з апеляційною скаргою, в якій посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права просив його скасувати та відмовити у задоволені позовних вимог.
В обґрунтуванні апеляційної скарги, апелянт зазначив, що до управління заява уповноваженого банку щодо відкриття рахунку не надходила, відтак, підстав для виплати пенсії не має.
Сторони в судове засідання не викликались, про дату та місце розгляду справи повідомлялись судом належним чином.
Апеляційним судом витребувано у Донецького окружного адміністративного суду справу № 200/5889/24, однак листом суд першої інстанції повідомив про відсутність справи в паперовому вигляді у зв'язку з тим, що справа зареєстрована через підсистему «Електронний суд».
Відтак, апеляційний суд вважає за можливе здійснити апеляційний перегляд за документами, наявними в підсистемі «Електронний суд».
Суд апеляційної інстанції, заслухав доповідь судді-доповідача, перевірив матеріали справи і обговорив доводи апеляційної скарги, перевірив юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення, дослідив правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, встановив наступне
ОСОБА_1 є громадянкою України, про що підтверджується паспортом громадянина України для виїзду за кордон НОМЕР_1 , виданого 28.09.2018 року.
Позивач до листопада 1999 року проживала в АДРЕСА_1 , де отримувала пенсію за віком. В подальшому виїхала на постійне місце проживання до Ізраїлю, в зв'язку з чим виплату пенсій їй було припинено.
05.09.2016 року ОСОБА_1 звернулася до Артемівського об'єднаного управління Пенсійного фонду України Донецької області із заявою про перерахунок та поновлення виплати пенсії за віком.
Постановою Артемівського міськрайонного суду Донецької області від 09.03.2017 року у справі № 219/54/17 зобов'язано Бахмутське об'єднане управління Пенсійного фонду України Донецької області перерахувати та поновити виплату пенсії за віком ОСОБА_1 з 05 вересня 2016 року із застосуванням всіх підвищень, індексації, надбавок та доплат, як непрацюючому пенсіонеру та дитині війни, передбачених чинним пенсійним законодавством України на визначений пенсіонером банківський рахунок.
Постановою Верховного Суду від 31 липня 2020 року постанову Артемівського міськрайонного суду Донецької області від 9 березня 2017 року та ухвалу Донецького апеляційного адміністративного суду від 30 травня 2017 року змінено в частині дати, з якої зобов'язано Бахмутське об'єднане управління Пенсійного фонду України Донецької області перерахувати та поновити виплату пенсії за віком ОСОБА_1 із застосуванням всіх підвищень, індексації, надбавок та доплат, як непрацюючим пенсіонерам та дитині війни, передбачених чинним пенсійним законодавством України, на визначений пенсіонером банківський рахунок, а саме замість 5 вересня 2016 року зазначено як 7 жовтня 2009 року.
Сторони погоджуються, що пенсія зараховувалась на поточний рахунок позивача, відкритий в ПАТ КБ «Приватбанк».
Однак, у зв'язку з надходженням від банку відомостей про отримання пенсії за довіреністю більше, як один рік, виплата пенсії з серпня 2019 року переведена на поштове відділення 84511, за адресою: АДРЕСА_2 , проте в подальшому виплату пенсії припинено.
Рішенням Донецького окружного адміністративного суду від 14 грудня 2021 року позов задоволено частково. Визнано протиправною бездіяльність Бахмутсько-Лиманського об'єднаного управління Пенсійного фонду України Донецької області щодо неналежного розгляду заяви 21.12.2020 про поновлення пенсії ОСОБА_1 та зобов'язано Головне управління Пенсійного фонду України в Донецькій області повторно розглянути заяву ОСОБА_1 про поновлення пенсії від 21.12.2020 з урахуванням висновків суду.
Постановою першого апеляційного адміністративного суду від 24 травня 2022 року по справі № 200/10579/21 рішення Донецького окружного адміністративного суду від 14 грудня 2021 року у справі № 200/10579/21 змінено.
Зокрема, абзац п'ятий резолютивної частини рішення Донецького окружного адміністративного суду від 14 грудня 2021 року у справі № 200/10579/21 викладено в наступній редакції: «Зобов'язано Головне управління Пенсійного фонду України в Донецькій області поновити виплату пенсії ОСОБА_1 та виплачувати на визначений пенсіонером банківський рахунок».
На виконання вказаного рішення суду Головним управлінням поновлено виплату пенсії за віком з 01.08.2019 року.
Нараховані доплати по пенсійній справі ОСОБА_1 (за період з 07.10.2009 по 30.09.2017 та з 01.08.2019 по 31.03.2024 у сумі 343759,57 грн.) виплачені у квітні 2024 року на поточний рахунок, відкритий в банківській установі АТ «ОТП Банк», що також не спростовується сторонами та підтверджується довідкою від 18.06.2024 про розмір нарахованої та виплаченої пенсії ОСОБА_1 за період з 07.10.2009 року по 31.05.2024 року.
Разом з тим, зобов'язання до Головного управління здійснити нарахування та виплату компенсації втрати частини доходів ОСОБА_1 в зазначених рішенні суду та постанові відсутні.
04.05.2024 року представник позивача звернувся до Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області із заявою, в якій просив:
1. Повідомити підстави не здійснення перерахунку розміру пенсії з червня 2019 року.
2. Перерахувати розмір пенсії відповідно до вимог чинного законодавства. Документ сформований в системі «Електронний суд» 25.08.2024 року.
3. Надіслати довідку про розмір нарахованої та виплаченої пенсії ОСОБА_1 з 07 жовтня 2009 року по травень 2024 року.
4. Виплатити компенсацію втрати частини доходу за невиплачені суми пенсійних виплат з 07.10.2009 року по дату фактичної виплати квітень 2024 року.
5. Пенсійні виплати ОСОБА_1 здійснювати в АТ «Ощадбанк» відповідно зазначеним банком в заяві реквізитам.
Листом Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області від 18.06.2024 року представника позивача повідомлено про те, що 24.07.2019 року по пенсійній справі ОСОБА_1 змінено спосіб виплати на поштове відділення № 84511. З 01.08.2019 пенсію ОСОБА_1 засобами поштового зв'язку не отримувала, у зв'язку з чим з 01.02.2020 виплату пенсії припинено тривалою неоплатою.
Спірним питанням даної справи є правомірність дій відповідача стосовно не виплати пенсії позивачу.
Відповідно до ч. 1 ст. 308 Кодексу адміністративного судочинства України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги.
Суд апеляційної інстанції погоджується з рішенням суду першої інстанції щодо задоволення позовних вимог, з наступних підстав.
Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та Законами України.
Пенсійний фонд України є центральним органом виконавчої влади, діяльність якого спрямовується і координується Кабінетом Міністрів України через Міністра соціальної політики України. Пенсійний фонд України у своїй діяльності керується Конституцією України та законами України, актами Президента України та Кабінету Міністрів України, наказами Міністерства соціальної політики України, іншими актами законодавства України, а також дорученнями Президента України та Міністра.
Отже, відповідач має діяти в межах та у спосіб, встановлених законодавчих норм.
Згідно із статтею 46 Конституції України, норми якої є нормами прямої дії, громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх в разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та інших випадках передбачених законом.
Це право гарантується загальнообов'язковим державним соціальним страхуванням за рахунок страхових внесків громадян, підприємств, установ і організацій, а також бюджетних та інших джерел соціального забезпечення; створенням мережі державних, комунальних, приватних закладів для догляду за непрацездатними. Пенсії, інші види соціальних виплат та допомоги, що є основним джерелом існування, мають забезпечувати рівень життя, не нижчий від прожиткового мінімуму, встановленого законом.
Статтею 8 Закону України “Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» передбачено право громадян України на отримання пенсійних виплат та соціальних послуг.
Положенням ч. 1 ст. 9 Закону України “Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» (далі - Закон № 1058-IV) передбачено, що за рахунок коштів Пенсійного фонду в солідарній системі призначаються такі пенсійні виплати: пенсія за віком; пенсія по інвалідності внаслідок загального захворювання (у тому числі каліцтва, не пов'язаного з роботою, інвалідності з дитинства); пенсія у зв'язку з втратою годувальника.
Пунктом 15 Розділу XV «Прикінцеві положення» Закону № 1058-IV в редакції на дату прийняття цього Закону було встановлено, що до приведення законодавства України у відповідність із цим Законом закони України та інші нормативно-правові акти застосовуються в частині, що не суперечить цьому Закону.
Пунктом 4 Розділу XV «Прикінцеві положення» Закону № 1058-IV в редакції на дату його прийняття було передбачено, що у разі якщо внаслідок перерахунку пенсії за нормами цього Закону її розмір зменшується, пенсія виплачується в раніше встановленому розмірі.
Відповідно до абз. 3 ч. 2 ст. 27 Закону №1058-ІV, розмір пенсії за віком, обчислений за раніше діючим законодавством, підвищується з дня набрання чинності цим Законом до дня її призначення в порядку, передбаченому частинами першою та другою статті 42 цього Закону.
Водночас, статтею 43 Закону №1058-ІV урегульовані питання щодо перерахунку пенсій, призначених до набрання чинності цим Законом.
Згідно з частинами 1-2 ст. 43 Закону №1058-ІV, перерахунок пенсій за віком, по інвалідності, в разі втрати годувальника, за вислугу років, призначених до набрання чинності цим Законом, здійснюється за нормами цього Закону на підставі документів про вік, страховий стаж, заробітну плату (дохід) та інших документів, що знаходяться на час перерахунку в пенсійній справі та відповідають вимогам законодавства, що діяло раніше, а також додаткових документів, одержаних органами Пенсійного фонду.
Для перерахунку пенсій, призначених до набрання чинності цим Законом, враховується заробітна плата (дохід), з якої було раніше обчислено пенсію, за документами, наявними в пенсійній справі, або за вибором пенсіонера - заробітна плата (дохід) за період, передбачений абзацом першим частини першої статті 40 цього Закону. При цьому заробітна плата (дохід) для обчислення пенсії визначається відповідно до частини другої статті 40 цього Закону із застосуванням середньої заробітної плати працівників, зайнятих у галузях економіки України, за 2002 рік.
Відповідно до приписів частин 2-3 ст. 42 Закону №1058-IV, яка регулює питання індексації та перерахунку пенсій, для забезпечення індексації пенсії щороку проводиться перерахунок раніше призначених пенсій шляхом збільшення показника середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачено страхові внески, та який враховується для обчислення пенсії.
Показник середньої заробітної плати (доходу) в Україні, який застосовується для обчислення пенсії, щороку збільшується на коефіцієнт, що відповідає 50 відсоткам показника зростання споживчих цін за попередній рік та 50 відсоткам показника зростання середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачено страхові внески, за три календарні роки, що передують року, в якому проводиться збільшення, порівняно з трьома календарними роками, що передували року, який є попереднім щодо року, в якому проводиться збільшення.
У разі відсутності дефіциту коштів Пенсійного фонду для фінансування виплати пенсій у солідарній системі розмір щорічного збільшення показника середньої заробітної плати (доходу) в Україні, який застосовується для обчислення пенсії, передбачений абзацом другим цієї частини, може бути збільшений, але не повинен перевищувати 100 відсотків показника зростання середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачено страхові внески, за три календарні роки, що передують року, в якому проводиться збільшення, порівняно з трьома календарними роками, що передували року, який є попереднім щодо року, в якому проводиться збільшення.
Розмір, дата та порядок такого збільшення визначаються у межах бюджету Пенсійного фонду за рішенням Кабінету Міністрів України з урахуванням мінімального розміру збільшення, визначеного абзацом другим цієї частини.
Тимчасово, у період з 1 квітня 2015 року по 31 грудня 2015 року, у разі збільшення розміру прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, визначеного законом, підвищується розмір пенсії, обчислений відповідно до статті 28 цього Закону. Перерахунок пенсії проводиться з дня встановлення нового розміру прожиткового мінімуму.
З 1 січня 2016 року у разі збільшення розміру прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, визначеного законом, а також у разі збільшення розміру мінімальної заробітної плати, визначеної законом про Державний бюджет України на відповідний рік, підвищується розмір пенсії, обчислений відповідно до статті 28 цього Закону (крім пенсіонерів, які працюють (провадять діяльність, пов'язану з отриманням доходу, що є базою нарахування єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування). Перерахунок пенсії проводиться з дня встановлення нового розміру прожиткового мінімуму/мінімальної заробітної плати. Пенсіонерам, які працюють (провадять діяльність, пов'язану з отриманням доходу, що є базою нарахування єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування), після звільнення з роботи або припинення такої діяльності пенсія перераховується з урахуванням прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність/мінімальної заробітної плати, визначених законом на дату звільнення з роботи або припинення такої діяльності.
З наведених приписів Закону № 1058-IV вбачається, що з дня поновлення виплати пенсії за судовим рішенням позивач має право на підвищення та перерахунок пенсії згідно вимог Закону №1058-IV та будь-яких обмежень прав, як пенсіонера, якому призначено виплату пенсії за рішенням суду, наведеним Законом не встановлено.
Разом з тим, перерахунок пенсій здійснюється автоматизованим способом за матеріалами пенсійних справ, виходячи з прожиткового мінімуму, встановленого для осіб, які втратили працездатність, визначеного законом.
З матеріалів справи вбачається, що не здійснював перерахунок розміру пенсії позивача після її поновлення на підставі рішення суду, про що зазначив у листі від 23.05.2024 року.
Як зазначив пенсійний орган в довідках в графі «Особливості» - «Пенсія в твердому розмірі», не підлягає перерахунку, пенсії призначені за рішенням суду.
В листі від 30.01.2023 року Департамент пенсійного забезпечення ПФУ надає вказівку, зокрема ГУ ПФУ в Луганській області не здійснювати перерахунок розміру пенсії ОСОБА_2 на виконання рішення Луганського окружного адміністративного суду від 01.07.2022 №360/1193/22.
Таким чином, при поновленні позивачу пенсії відповідачем безпідставно встановлено особливість - «Пенсія в твердому розмірі», не підлягає перерахунку, пенсії призначені за рішенням суду, що призвело до порушення права позивача на належний розрахунок пенсії, оскільки Закон України №1058 не містить застережень щодо встановлення твердого розміру пенсійної виплати та заборону перерахунків пенсій осіб, які постійно проживають за межами України.
Крім того, частиною 1 статті 47 Закону № 1058-IV пенсія виплачується щомісяця організаціями, що здійснюють виплату і доставку пенсій, у строк не пізніше 25 числа місяця, за який виплачується пенсія, виключно в грошовій формі за зазначеним у заяві місцем фактичного проживання пенсіонера в межах України або перераховується на визначений цією особою банківський рахунок у порядку, передбаченому Кабінетом Міністрів України.
Згідно з пунктом 1.2 Порядку подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону №1058, затвердженого постановою правління Пенсійного фонду України від 25.11.2005 № 22-1 (далі - Порядок 22-1), заява про виплату пенсії шляхом зарахування на поточний рахунок пенсіонера в банку подається заявником згідно з Порядком виплати пенсій та грошової допомоги через поточні рахунки в банках, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 30 серпня 1999 року №1596 (далі- Порядок №1596), яким визначено механізм виплати пенсій та грошової допомоги їх одержувачам в уповноважених банках.
Пунктом 10 Порядку №1596 зокрема визначено, що заява про виплату пенсії або грошової допомоги (додаток 1) подається одержувачем особисто до органу Пенсійного фонду України за зазначеним у заяві місцем фактичного проживання одержувача в населеному пункті в межах України.
АТ «Ощадбанк» віднесено до уповноважених банків, яким надано право виплати пенсії пенсіонерам через відкритий в ньому поточний рахунок.
В матеріалах справи наявна заява ОСОБА_3 від 02.05.2024 року, якою вона уповноважила представника АТ "Ощадбанк" передати цю заяву на здійснення перарахування пенсіїї на вказаний рахунок, відкритий у вказаному банку від її імені до органів ПФУ.
Пунктом 6 Порядку№ 1596 (в редакції постанови Кабінету Міністрів України від 22.09.2016р. № 662) передбачено, що одержувачі самостійно вибирають уповноважений банк для відкриття поточного рахунка.
23.06.2024 року позивач направила заяву про виплату в АТ «Ощадбанк» з особистого кабінету, проте листом від 16.07.2024 року позивачу відмовлено у виплаті пенсії.
Верховний Суд в постанові від 20 січня 2022 року у справі № 280/4551/21 зазначив наступне.
«Відсутність чіткого законодавчого механізму щодо відновлення виплати пенсій особам, які виїхали на постійне проживання за межі України, призвела до ситуації, за якої громадяни України були позбавлені можливості отримувати належні їм пенсійні виплати, або створювалися умови за яких пенсіонерам, які проживають за межами України, для отримання належних їм пенсійних виплат необхідно було докласти значних зусиль, зокрема, звертатись до суду.
Крім того, як вже зазначено вище, наразі відсутній чіткий механізм щодо відновлення виплати пенсій особам, які виїхали на постійне проживання за межі України, а тому існуючі «загальні» норми не повинні тлумачитись Пенсійним фондом з надмірним формалізмом, зважаючи на те, що не проведення виплати пенсії таким особам відбулося з вини держави в особі її компетентних органів.
Очевидним є те, що необхідність приїзду людей похилого віку, які виїхали на постійне проживання за межі України, виключно з метою особистого звернення до Пенсійного органу задля виправлення помилки, допущеної державою, є додатковим тягарем для таких осіб і не сприяє відновленню їх порушеного права. Такий підхід суперечить тезам, покладеним Конституційним судом України в основу рішення від 07.10.2009 №25-рп/2009.
Таким чином, Верховний Суд вважає за необхідне сформувати наступний правовий висновок: подання заяви про поновлення виплати пенсії пенсіонеру, який виїхав на постійне проживання за межі України, у період дії Порядку № 22-1 у редакції постанов правління Пенсійного фонду України від 07.07.2014 №13-1 та від 16.12.2020 № 25-1 допускається, у тому числі, представником такого пенсіонера за довіреністю і така заява повинна бути розглянута Пенсійним органом з урахуванням інших вимог Порядку №22-1».
Відтак, відповідач протиправно не проводив позивачу перерахунок пенсії і не виплачував її на визначений пенсіонером банківський рахунок.
Відповідно до ч. 1 ст. 308 Кодексу адміністративного судочинства України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги.
В іншій частині рішення суду не оскаржувалось.
Враховуючи вищевикладене, суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що судом першої інстанції дійшов правильного висновку про задоволення позовних вимог.
Згідно п.41 висновку №11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Європи щодо якості судових рішень обов'язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов'язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Слід зазначити, що згідно практики Європейського суду з прав людини та зокрема, рішення у справі "Серявін та інші проти України" від 10 лютого 2010 року, заява 4909/04, відповідно до п.58 якого суд повторює, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі "Руїс Торіха проти Іспанії" від 9 грудня 1994 року, серія A, N 303-A, п.29).
Відповідно до положень ч.1 ст. 316 Кодексу адміністративного судочинства України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Враховуючи вищевикладене, суд апеляційної інстанції вважає за необхідне залишити апеляційну скаргу без задоволення, а рішення суду першої інстанції - без змін, оскільки суд правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права, а доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду першої інстанції.
Керуючись статтями 250, 257, 308, 311, 316, 321, 322, 328 Кодексу адміністративного судочинства України суд, -
Апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області на рішення Донецького окружного адміністративного суду від 24 вересня 2024 року у справі № 200/5889/24 - залишити без задоволення.
Рішення Донецького окружного адміністративного суду від 24 вересня 2024 року у справі № 200/5889/24 - залишити без змін.
Постанова суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду набирає законної сили з дати її ухвалення та не підлягає касаційному оскарженню крім випадків, передбачених п. 2 ч. 5 ст. 328 Кодексу адміністративного судочинства України, протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Повне судове рішення складено 01 липня 2025 року.
Судді А.В. Гайдар
Т.Г.Гаврищук
Е.Г. Казначеєв