Апеляційне провадження № 22-ц/824/12544/2025
Справа № 757/9185/22-ц
30 червня 2025 року
м. Київ
Київський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ: головуючого судді Кашперської Т.Ц., суддів Фінагеєва В.О., Яворського М.А., вирішуючи питання щодо відкриття апеляційного провадження за апеляційною скаргою ОСОБА_1 , поданою представником Іванченком Олександром Володимировичем , на рішення Печерського районного суду міста Києвавід 16 квітня 2024 рокуу справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «РАДА 5» до ОСОБА_1 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 про стягнення заборгованості за оплату житлово-комунальних послуг,
Рішенням Печерського районного суду міста Києва від 16 квітня 2024 року в позові відмовлено. Повний текст рішення суду складено 16 квітня 2024 року. Не погоджуючись із даним рішенням, відповідач ОСОБА_1 в особі представника Іванченка О.В. 02 червня 2025 року засобами електронного зв'язку через систему "Електронний суд" подала апеляційну скаргу до Київського апеляційного суду, та, пропустивши строк на апеляційне оскарження, заявила клопотання про його поновлення, мотивоване тим, що повний текст рішення суду був отриманий відповідачем ОСОБА_1 27 травня 2025 року.
Для вирішення питання щодо можливості відкриття апеляційного провадження з суду першої інстанції було витребувано матеріали справи, яка на даний час надійшла до апеляційного суду.
Вирішуючи питання щодо можливості відкриття апеляційного провадження, суд апеляційної інстанції враховує наступне.
Відповідно до статті 354 ЦПК України апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів, а на ухвалу суду - протягом п'ятнадцяти днів з дня його (її) проголошення. Якщо в судовому засіданні було проголошено скорочене (вступну та резолютивну частини) судове рішення або якщо розгляд справи (вирішення питання) здійснювався без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Учасник справи, якому повне рішення або ухвала суду не були вручені у день його (її) проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження: на рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду; на ухвали суду - якщо апеляційна скарга подана протягом п'ятнадцяти днів з дня вручення йому відповідної ухвали суду.
Відповідно до ч. 2 ст. 358 ЦПК України незалежно від поважності причин пропуску строку на апеляційне оскарження суд апеляційної інстанції відмовляє у відкритті апеляційного провадження у разі, якщо апеляційна скарга подана після спливу одного року з дня складення повного тексту судового рішення, крім випадків: подання апеляційної скарги особою, не повідомленою про розгляд справи або не залученою до участі в ній, якщо суд ухвалив рішення про її права, свободи, інтереси та (або) обов'язки; пропуску строку на апеляційне оскарження внаслідок виникнення обставин непереборної сили.
З матеріалів справи було встановлено, що рішення Печерського районного суду міста Києва було ухвалене 16 квітня 2024 року. Повний текст рішення суду виготовлено 16 квітня 2024 року.
З матеріалів справи вбачається, що відповідач ОСОБА_1 у розумінні ч. 2 ст. 358 ЦПК України вважається належним чином повідомленою та обізнаною про розгляд даної справи, оскільки судом першої інстанції було надіслано на її поштову адресу ( АДРЕСА_1 ) копію ухвали Печерського районного суду м. Києва від 02 серпня 2022 року про відкриття провадження у справі разом з позовною заявою та долученими до неї письмовими матеріалами, на підтвердження чого на а.с. 50, том 1 наявне рекомендоване повідомлення про вручення поштового відправлення ОСОБА_1 на якому міститься підпис відповідача про отримання даного листа.
Суд першої інстанції неодноразово направляв інші судові повідомлення та судові виклики на вказану поштову адресу відповідачу ОСОБА_1 , проте дані листи вручені адресату не були та підлягати поверненню відправнику з відмітками "за закінченням терміну зберігання" та "адресат відсутній за вказаною адресою" (а.с. 63, 66, 71, 118, том 2).
Разом з тим, в матеріалах справи містяться такі заяви ОСОБА_1 з процесуальних питань, як: відзив на позовну заяву (а.с. 68, том 1), заява про залишення позову без розгляду (а.с. 83, том 1), клопотання про розгляд справи в судовому засіданні з повідомленням (викликом) осіб (а.с. 91а, том 1), клопотання про витребування доказів (а.с. 92, том 1), заперечення на відповідь позивача на відзив (а.с. 195, том 1), клопотання про долучення доказів до матеріалів справи (а.с. 215, том 1), заява щодо ухвалення судом рішення про стягнення з позивача витрат на професійну правничу допомогу (а.с. 225, том 1).
Як вбачається з матеріалів справи, інтереси ОСОБА_1 в суді першої інстанції представляв адвокат Іванченко О.В., що підтверджується ордером про надання правничої (правової) допомоги від 26 травня 2023 року № 1309526 (а.с. 42, том 2), який також подавав до Печерського районного суду м. Києва заяви з процесуальних питань, такі, як: заява про розгляд справи без його участі, в якій адвокат просив залишити позовну заяву без розгляду та стягнути з позивача на користь ОСОБА_1 витрати на правову допомогу (а.с. 41, том 2), заява про здійснення розгляду справи без фіксації технічними засобами (а.с. 73, том 2), клопотання про перенесення розгляду справи (а.с. 88, том 2) та заява про розгляд без його участі, що була подана адвокатом особисто до суду першої інстанції 16 квітня 2024 року (а.с. 119, том 2).
Посилань на будь-які обставини непереборної сили в апеляційній скарзі також немає.
Посилання представника ОСОБА_1 - адвоката Іванченка О.В. в апеляційній скарзі про те, що копію повного тексту оскаржуваного рішення було отримано відповідачем ОСОБА_1 27 травня 2025 року не є підставою для поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, з огляду на встановлені обставини подання апеляційної скарги після спливу одного року з дня складення повного тексту судового рішення, і оскільки наслідки пропуску такого строку передбачені вищенаведеними положеннями ч. 2 ст. 358 ЦПК України.
Апеляційним судом враховано правовий висновок, викладений в постанові Верховного Суду від 27 січня 2021 року в справі № 201/13990/15-ц (провадження № 61-22496св19), відповідно до якого аналіз ст. 358 ЦПК України дає підстави для висновку про те, що за відсутності виключних випадків сплив річного строку з дня складення повного тексту судового рішення є підставою для відмови у відкритті апеляційного провадження незалежно від причин пропуску строку на апеляційне оскарження, тобто законодавець імперативно встановив процесуальні обмеження для оскарження судового рішення зі спливом річного строку. В контексті наведеної статті під неповідомленням особи про розгляд справи розуміються випадки, коли учасник справи взагалі ніяким чином не повідомлявся судом і не знав про наявність справи у провадженні суду. Однак до таких випадків не може бути віднесено неповідомлення особи про окреме судове засідання у справі, навіть якщо в цьому засіданні було ухвалено рішення (за умови, що матеріалами справи безспірно підтверджується факт обізнаності особи про розгляд судом справи та її участь у ній).
Крім того, в постановах Верховного Суду від 21 липня 2021 року в справі № 613/1167/15-ц (провадження № 61-18650св19), від 01 грудня 2021 року в справі № 613/1250/15-ц (провадження № 61-20989св19), від 19 березня 2021 року в справі № 210/2663/18 (провадження № 61-710св21), а також в ухвалі Верховного Суду від 17 листопада 2023 року № 757/42246/20-ц (провадження № 61-16240ск23) наведено схожі за змістом правові висновки, а саме про те, що сама по собі обізнаність учасника справи про розгляд справи судом першої інстанції є підставою для відмови у відкритті апеляційного провадження у разі подання ним апеляційної скарги після спливу одного року з дня складення повного тексту судового рішення.
Згідно зі статтями 43, 44 ЦПК України учасники судового процесу та їхні представники повинні добросовісно користуватися процесуальними правами; зловживання процесуальними правами не допускається. На осіб, які беруть участь у справі, покладається загальний обов'язок - добросовісно здійснювати свої процесуальні права і виконувати процесуальні обов'язки. При цьому під добросовісністю необхідно розуміти таку реалізацію прав і виконання обов'язків, що передбачають користування правами за призначенням, здійснення обов'язків в межах, визначених законом, недопустимість посягання на права інших учасників цивільного процесу, заборона зловживати наданими правами.
Суд зобов'язаний запобігати зловживанню учасниками процесу їхніми права та вживає заходів для виконання ними їхніх обов'язків (пункт 5 частини п'ятої статті 12 цього Кодексу).
Стаття 17 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод містить принцип неприпустимості зловживання правами.
Забезпечення права на апеляційний перегляд справи є однією з основних засад судочинства (пункт 8 статті 129 Конституції України).
При цьому забезпечення апеляційного оскарження рішення суду має бути здійснено судами з урахуванням принципу верховенства права і базуватися на справедливих судових процедурах, передбачених вимогами законодавства, які регулюють вирішення відповідних процесуальних питань.
У статті 129 Конституції України однією із засад судочинства також проголошено рівність усіх учасників судового процесу перед законом і судом.
Процесуальний порядок провадження у цивільних справах визначається ЦПК України та іншими законами України, якими встановлюється зміст, форма, умови виконання процесуальних дій, сукупність цивільних процесуальних прав і обов'язків суб'єктів цивільно-процесуальних правовідносин та гарантій їх реалізації.
За приписами частин першої, другої статті 2 ЦПК України завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.
Суд та учасники судового процесу зобов'язані керуватися завданням цивільного судочинства, яке превалює над будь-якими іншими міркуваннями в судовому процесі.
Безпідставне та необґрунтоване поновлення строків на апеляційне оскарження рішення суду є порушенням законних права та інтересів сторін і суперечить принципу правової визначеності та праву на справедливий суд, що закріплене у статті 6 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод (далі - Конвенції) (пункт 53 рішення ЄСПЛ від 29 жовтня 2015 року у справі «Устименко проти України»).
За таких обставин, оскільки апеляційна скарга подана після спливу одного року з дня складення повного тексту судового рішення особою, яка повідомлена про розгляд справи, у відповідності до вимог ч. 2 ст. 358 ЦПК України правові підстави для відкриття апеляційного провадження за апеляційною скаргою ОСОБА_1 , поданою представником Іванченком О.В. , на рішення Печерського районного суду міста Києвавід 16 квітня 2024 рокувідсутні.
Керуючись ч. 2 ст. 358 ЦПК України, суд,
Відмовити у відкритті апеляційного провадження за апеляційною скаргою ОСОБА_1 , поданою представником Іванченком Олександром Володимировичем , на рішення Печерського районного суду міста Києва від 16 квітня 2024 року.
Ухвала апеляційного суду може бути оскаржена до Верховного Суду протягом тридцяти днів.
Головуючий Кашперська Т.Ц.
Судді Фінагеєв В.О.
Яворський М.А.