Справа № 757/39093/24-к Слідчий суддя ОСОБА_1
Провадження № 11-сс/824/4408/2025 Доповідач в суді ІІ інстанції ОСОБА_2
24 червня 2025 року м. Київ
Колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ Київського апеляційного суду у складі:
головуючого судді ОСОБА_2 ,
суддів: ОСОБА_3 , ОСОБА_4 ,
та секретаря судового засідання ОСОБА_5 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу захисника ОСОБА_6 на ухвалу слідчого судді Печерського районного суду міста Києва від 02 вересня 2024 року про обрання запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою стосовно ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , підозрюваного у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 5 ст. 190 КК України у кримінальному провадженні №12023000000001546 від 24.08.2023,
Ухвалою слідчого судді Печерського районного суду міста Києва від 02 вересня 2024 року задоволено клопотання старшого слідчого в особливо важливих справах Головного слідчого управління Національної поліції України капітана поліції ОСОБА_8 , погоджене прокурором першого відділу управління процесуального керівництва досудовим розслідуванням та підтримання публічного обвинувачення Департаменту нагляду за додержанням законів Національною поліцією України та органами, які ведуть боротьбу з організованою злочинністю, Офісу Генерального прокурора ОСОБА_9 , про обрання запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою.
Обрано ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , запобіжний захід у вигляді тримання під вартою.
Не погоджуючись із зазначеною ухвалою, захисник ОСОБА_6 в інтересах ОСОБА_7 подав апеляційну скаргу, в якій просить її скасувати та постановити нову ухвалу, якою обрати відносно ОСОБА_7 запобіжний захід, не пов'язаний з триманням під вартою.
Обґрунтовує доводи апеляційної скарги тим, що стороною обвинувачення не надано достатніх доказів того, що ОСОБА_7 вчинено кримінальне правопорушення та пред'явлене йому повідомлення про підозру є обґрунтованим.
Апелянт вказує на відсутність належного вручення ОСОБА_7 повідомлення про підозру, даних про оголошення та перебування останнього у міжнародному розшуку, а також ризиків, передбачених ст.177 КПК України.
Крім цього, просить поновити пропущений строк на апеляційне оскарження.
Відповідно до вимог ч. 2 ст. 395 КПК України апеляційна скарга, якщо інше не передбачено цим Кодексом, може бути подана на ухвалу слідчого судді - протягом п'яти днів з дня її оголошення.
З урахуванням наведеного, оскільки слідчим суддею розглянуто клопотання без участі підозрюваного, а копію оскаржуваної ухвали захисник ОСОБА_6 в інтересах ОСОБА_7 отримав 26.05.2025, а апеляційну скаргу подав до суду 30.05.2025, тому колегія суддів вважає, що строк на апеляційне оскарження підлягає поновленню.
Заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення захисника ОСОБА_6 , який підтримав апеляційну скаргу та просив її задовольнити, думку прокурора ОСОБА_9 , який заперечував проти задоволення апеляційної скарги, вивчивши матеріали судового провадження та доводи апеляційної скарги, колегія суддів доходить висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з наступного.
Відповідно до вимог ч. 1 ст. 404 КПК України, суд апеляційної інстанції переглядає судові рішення суду першої інстанції в межах апеляційної скарги.
Відповідно до вимог п. 1 ч. 3 ст. 407 КПК України, за наслідками апеляційного розгляду за скаргою на ухвалу слідчого судді суд апеляційної інстанції має право залишити ухвалу без змін.
Як вбачається із матеріалів судового провадження, Головним слідчим управлінням Національної поліції України проводиться досудове розслідування у кримінальному провадженні № 12023000000001546 від 24.08.2023 за ознаками кримінальних правопорушень, передбачених ч. 3 ст. 15, ч. 5 ст. 190, ч. 5 ст. 190, ч. 3 ст. 362, ч. 2 ст. 15 ч. 5 ст. 190, ч. 3 ст. 28, ч. 3 ст. 358, ч. 3 ст. 28, ч. 4 ст. 358 Кримінального кодексу України.
За наведених у клопотанні слідчого обставин, 23.07.2024 ОСОБА_7 повідомлено про підозру у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 5 ст. 190 КК України.
Підозра ОСОБА_7 , у даному кримінальному провадженні обґрунтовується зібраними під час здійснення досудового розслідування доказами, зокрема:
- фактичними даними, отриманими в ході огляду мобільного телефону, вилученого у ОСОБА_7 ;
- показаннями свідків у кримінальному провадженні;
- документами та даними, які в них містяться, що були вилучені в ході проведення санкціонованих обшуків за місцем мешкання ОСОБА_7 ;
- відомостями, отриманими в ході здійснення тимчасового доступу до роздруківок з'єднань, які здійснювались з мобільних терміналів з SIM - картками абонентських номерів, що використовувались учасниками злочинної групи в ході підготовки та вчинення злочинів, які розслідуються у провадженні;
- відомостями, отриманими від оперативних підрозділів за результатами виконання доручень слідчого.
Вжитими заходами під час здійснення досудового розслідування місцезнаходження ОСОБА_7 встановлено не було.
На виконання доручення органу досудового розслідування відпрацьовано сусідів за місцем проживання підозрюваного ОСОБА_7 , які інформацією про місце знаходження останнього не володіють.
На виклики слідчого ОСОБА_7 не з'явився та про причини своєї неявки не повідомив, у зв'язку з чим, 23.07.2024 письмове повідомлення про підозру ОСОБА_7 було вручено у спосіб, передбачений Главою 11 КПК України, зокрема, шляхом вручення письмового повідомлення про підозру його дружині ОСОБА_10 .
22.08.2024 підозрюваний ОСОБА_7 оголошений в міжнародний розшук.
Так, згідно інформації, отриманої з міжвідомчої системи «Аркан» та даних, наданих Головним центром обробки спеціальної інформації Державної прикордонної служби України, ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , виїхав за межі України 16.06.2024 та до України не повертався.
02.09.2024 ухвалою слідчого судді Печерського районного суду міста Києва ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , обрано запобіжний захід у вигляді тримання під вартою.
Слідчий суддя виходив з того, що слідчим доведено, що матеріали провадження містять достатні дані, які підтверджують існування обґрунтованої підозри у вчиненні ним кримінального правопорушення, передбаченого ч. 5 ст. 190 КК України. При цьому, була вислухана думка прокурора, захисника підозрюваного, з'ясовані обставини, які мають значення для вирішення питання про обрання запобіжного заходу в порядку ч. 6 ст. 193 КПК України.
Колегія суддів погоджується з такими висновками слідчого судді, з огляду на наступне.
Чинним кримінальним процесуальним законом України передбачено спеціальну процедуру вирішення питання, коли особа, щодо якої ставиться питання про обрання запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, виїхав та/або перебуває на тимчасово окупованій території України, території держави, визнаної Верховною Радою України державою-агресором, та/або оголошений у міжнародний розшук.
Зокрема, відповідно до частини шостої статті 193 КПК України, слідчий суддя може розглянути клопотання про обрання запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою та обрати такий запобіжний захід за відсутності підозрюваного за наявності підстав, передбачених ст. 177 КПК України, та за наявності достатніх підстав вважати, що підозрюваний, обвинувачений виїхав та/або перебуває на тимчасово окупованій території України, території держави, визнаної Верховною Радою України державою-агресором, та/або оголошений у міжнародний розшук. У такому разі після затримання особи і не пізніш як через сорок вісім годин з часу її доставки до місця кримінального провадження слідчий суддя, суд за участю підозрюваного, обвинуваченого розглядає питання про застосування обраного запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою або його зміну на більш м'який запобіжний захід, про що постановляє ухвалу.
Розглядаючи клопотання про обрання запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою щодо ОСОБА_7 слідчий суддя встановив обставини того, що він обґрунтовано підозрюється у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 5 ст. 190 КК України, та жоден із більш м'яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим статтею 177 КПК України.
Положеннями ч. 1 ст. 5 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод 1950 року, ратифікованої Законом України від 17.07.1997 № 475/97 ВР (далі - Конвенція) визначено, що нікого не може бути позбавлено свободи, крім установлених цією статтею Конвенції випадків і відповідно до процедури, встановленої законом.
Відповідно до п. «с» ч.1 ст. 5 Конвенції, законними є арешт або затримання особи, здійснені з метою допровадження особи до компетентного судового органу за наявності обґрунтованої підозри у вчиненні нею правопорушення або якщо обґрунтовано вважається необхідним запобігти вчиненню нею правопорушення чи її втечі після його вчинення.
Враховуючи вищезазначені загальні підходи до обґрунтованості підозри, а також встановлені згідно з матеріалами судового провадження факти, колегія суддів вважає, що у справі наявна достатня кількість даних, які можуть переконати об'єктивного спостерігача у тому, що ОСОБА_7 своїми діями, про які йдеться у повідомленні про підозру, вчинив інкриміновані йому кримінальні правопорушення.
Так, викладені в клопотанні слідчого фактичні обставини інкримінованого ОСОБА_7 злочину, додані до клопотання матеріали, зокрема текст повідомлення про підозру у вчиненні ним кримінального правопорушення, передбаченого ч. 5 ст. 190 КК України, на даному етапі досудового розслідування, на думку колегії суддів, свідчать про обґрунтованість вказаного вище висновку слідчого судді.
Крім того, слідчим суддею обґрунтовано визнано доведеними вказані у клопотанні слідчого ризики, передбачені ч. 1 ст. 177 КПК України.
Зокрема, врахувавши наявність обґрунтованої підозри у вчиненні ОСОБА_7 кримінального правопорушення, його тяжкість та суворість покарання, що загрожує у разі визнання його винуватості, дані про особу підозрюваного, слідчий суддя дійшов правильного висновку про доведеність слідчим наявності у кримінальному провадженні ризиків, передбачених ст. 177 КПК України, а саме, можливості ОСОБА_7 переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду; знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення; незаконно впливати на свідків, інших підозрюваних у цьому ж кримінальному провадженні; перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином, вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, в якому підозрюється, що підтверджується доданими до клопотання доказами.
Оцінюючи можливість обрання іншого більш м'якого запобіжного заходу з метою запобігання встановленим ризикам, враховуючи, що така оцінка стосується перспективних фактів, суд апеляційної інстанції насамперед використовує стандарт доказування «обґрунтованої ймовірності», за яким слід вважати, що інші більш м'які запобіжні заходи ніж тримання під вартою не зможуть запобігти встановленим ризикам за умови встановлення обґрунтованої ймовірності цього.
При цьому КПК не вимагає доказів того, що підозрюваний при застосуванні до нього більш м'якого запобіжного заходу обов'язково (поза всяким сумнівом) порушить покладені на нього процесуальні обов'язки чи здійснить одну із спроб, що передбачена ч. 1 ст. 177 КПК, однак вимагає доказів того, що він має реальну можливість допустити це в конкретному кримінальному провадженні в майбутньому.
З урахуванням вказаного, на думку колегії суддів, слідчий суддя дійшов правильного висновку про необхідність обрання виняткового запобіжного заходу щодо підозрюваного, оскільки встановлені судом обставини свідчать про те, що жоден із більш м'яких запобіжних заходів, окрім тримання під вартою, не зможе запобігти ризикам, передбаченим ст. 177 КПК України.
Також, з наданих суду матеріалів провадження вбачається, що повідомлення про підозру ОСОБА_7 , відповідно до вимог ч. 1 ст. 278, 111, 135 КПК України, 23.07.2024, у зв'язку із не встановленням місця перебування останнього, було вручено у спосіб, передбачений Главою 11 КПК України, а саме, шляхом вручення письмового повідомлення про підозру ОСОБА_10 (дружина).
Крім того, слідчим суддею враховано, що ОСОБА_7 не перебуває на території України з 16.06.2024 року, а 22.08.2024 року слідчим винесено постанову про оголошення його в міжнародний розшук.
Таким чином, органом досудового розслідування вжито всіх заходів на встановлення місцезнаходження підозрюваного ОСОБА_7 , проте встановити його фактичне місцезнаходження не виявилось можливим.
За наведених обставин, органом досудового розслідування та слідчим суддею в повній мірі дотримано вимог ч. 6 ст. 193 КПК України.
З наведеного вбачається, що слідчим суддею при розгляді клопотання у порядку ч. 6 ст. 193 КПК України, враховано обставини справи в сукупності з даними про особу підозрюваного, які вказують на можливість останнього вчиняти дії, передбачені ч. 1 ст. 177 КПК України, в зв'язку з чим відносно ОСОБА_7 обрано запобіжний захід у виді тримання під вартою, який на думку колегії суддів в сукупності з існуючими ризиками, особою підозрюваного та конкретними ознаками інкримінованого йому кримінального правопорушення є обґрунтованим та підстав для залишення без задоволення клопотання детектива колегія суддів не вбачає.
Твердження захисника про необґрунтованість підозри у вчиненні ОСОБА_7 кримінального правопорушення, передбаченого ч. 5 ст. 190 КК України є безпідставними, оскільки у відповідності до змісту ст. 368 КПК України, питання щодо наявності чи відсутності події та складу кримінального правопорушення в діянні, винуватості особи в його вчиненні, у тому числі наявності або відсутності умислу в діях особи, вирішуються судом під час ухвалення вироку, тобто на стадії судового провадження.
Такий висновок цілком узгоджується із правовими позиціями, наведеними у рішеннях Європейського суду з прав людини, зокрема у справі «Мюррей проти Сполученого Королівства» № 14310/88 від 23 жовтня 1994 року суд зазначив, що «факти, які є причиною виникнення підозри не повинні бути такими ж переконливими, як і ті, що є необхідними для обґрунтування вироку чи й просто висунення обвинувачення, черга якого надходить на наступній стадії процесу кримінального розслідування».
У розумінні положень, що наведені у численних рішеннях Європейського Суду з прав людини («Нечипорук, Йонкало проти України» №42310/04 від 21 квітня 2011 року, «Фокс, Кемпбелл і Хартлі проти Сполученого Королівства» №№12244/86,12245/86, 12383/86 від 30 серпня 1990 року, «Мюррей проти Сполученого Королівства» №14310/88 від 28 жовтня 1994 року та ін.), термін «обґрунтована підозра» означає, що існують факти або інформація, які можуть переконати об'єктивного спостерігача в тому, що особа, про яку йдеться, могла вчинити це правопорушення. При цьому слід зауважити, що слідчий суддя на етапі досудового розслідування не вправі вирішувати ті питання, які повинен вирішувати суд під час розгляду кримінального провадження по суті, зокрема, оцінювати докази з точки зору їх достатності і допустимості для визнання особи винною чи невинною у вчиненні злочину, та за якою нормою кримінального кодексу ця особа підлягає відповідальності.
Більш того, у п. 48 рішення «Чеботарь проти Молдови» № 35615/06 від 13.11.07 року - Європейський Суд з прав людини зазначив «Суд повторює, що для того, щоб арешт по обґрунтованій підозрі був виправданий у відповідності з статтею 5 & 1 (с), поліція не зобов'язана мати докази, достатні для пред'явлення обвинувачення, ні в момент арешту ні під час перебування заявника під вартою. Також не обов'язково, щоб затриманій особі були, по кінцевому рахунку, пред'явлені обвинувачення, або щоб ця особа була піддана суду. Метою попереднього тримання під вартою є подальше розслідування кримінальної справи, яке повинно підтвердити або розвіяти підозру, яка є підставою для затримання».
Крім того, апеляційний суд враховує правову позицію Європейського Суду з прав людини, викладену у рішенні за скаргою «Ферарі-Браво проти Італії», відповідно до якої затримання та тримання особи під вартою, безумовно, можливе не лише у випадку доведеності факту вчинення злочину та його характеру, оскільки така доведеність сама по собі і є метою досудового розслідування, досягненню цілей якого і є тримання під вартою.
Обставини здійснення підозрюваним конкретних дій, доведеність його винуватості, у тому числі правильність кваліфікації його дій, потребують перевірки та оцінки у сукупності з іншими доказами у кримінальному провадженні під час подальшого досудового розслідування, а дослідження та оцінка доказів, встановлення наявності або відсутності події та складу кримінального правопорушення, та достатності доказів для доведеності винуватості особи, відноситься до стадії судового розгляду по суті, та не вирішується на стадії досудового розслідування.
Сукупність зібраних доказів та матеріалів судового провадження на даному етапі кримінального провадження до моменту розгляду справи в суді є достатньою для обрання щодо підозрюваного запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою.
Щодо доводів апелянта про відсутність будь-яких підстав вважати, що існує хоча б один із ризиків передбачених ст. 177 КПК України, колегія суддів звертає увагу, що обрання запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою за відсутності підозрюваної особи в порядку ч. 6 ст. 193 КПК України не є остаточним застосуванням стосовно особи запобіжного заходу, натомість, за своєю правовою природою не призводить до негайного взяття особи під варту, а виступає підставою для затримання й доставки цієї особи до місця кримінального провадження.
Відповідно до положень вищевказаної ч. 6 ст. 193 КПК України, у разі обрання стосовно підозрюваної особи запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою за її відсутності, після затримання такої особи та не пізніш як через 48 годин з часу її доставки до місця кримінального провадження слідчий суддя, суд за участю такої особи розглядає питання про застосування стосовно неї обраного запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою або його зміну на більш м'який запобіжний захід.
Доводи захисника у апеляційній скарзі про відсутність у матеріалах справи достатніх даних на підтвердження дотримання порядку повідомлення ОСОБА_7 про підозру є безпідставними, з огляду на таке.
Згідно ч. 1 ст. 42 КПК України, підозрюваним є особа, якій у порядку, передбаченому статтями 276-279 КПК України, повідомлено про підозру, особа, яка затримана за підозрою у вчиненні кримінального правопорушення, або особа, щодо якої складено повідомлення про підозру, однак його не вручено їй внаслідок не встановлення місцезнаходження особи, проте вжито заходів для вручення у спосіб, передбачений КПК України для вручення повідомлень.
Письмове повідомлення про підозру, згідно вимог ч. 1 ст. 278 КПК України, вручається особі в день його складання слідчим або прокурором, а у випадку неможливості такого вручення - у спосіб, передбачений цим Кодексом для вручення повідомлень.
Порядок вручення повідомлення передбачено статтею 135 КПК України, згідно ч. 1 якої, особа викликається до слідчого, прокурора, слідчого судді, суду шляхом вручення повістки про виклик, надіслання її поштою, електронною поштою чи факсимільним зв'язком, здійснення виклику по телефону або телеграмою.
Відповідно до ч. 2 ст. 135 КПК України, у разі тимчасової відсутності особи за місцем проживання повістка для передачі їй вручається під розписку дорослому члену сім'ї особи чи іншій особі, яка з нею проживає, житлово-експлуатаційній організації за місцем проживання особи або адміністрації за місцем її роботи.
Як вбачається із долучених до клопотання матеріалів, ОСОБА_7 не перебуває на території України з 16.06.2024 року, а відтак, повідомлення про підозру ОСОБА_7 , відповідно до вимог ч. 1 ст. 278, 111, 135 КПК України, 23.07.2024, у зв'язку із не встановленням місця перебування останнього, було вручено у спосіб, передбачений Главою 11 КПК України, а саме, шляхом вручення письмового повідомлення про підозру його дружині ОСОБА_10 .
З урахуванням наведеного, на переконання колегії суддів, органом досудового розслідування дотримано вимоги ст.ст. 135, 278 КПК України та вжито відповідних заходів для вручення ОСОБА_7 повідомлення про підозру від 24.03.2021 у кримінальному провадженні №12023000000001546 від 24.08.2023 у спосіб, передбачений КПК України для вручення повідомлень, а тому доводи апелянта у цій частині є необґрунтованими.
Посилання апелянта на відсутність достатніх даних на підтвердження дотримання встановленого законом порядку оголошення ОСОБА_7 у міжнародний розшук, спростовується даними долученої до клопотання постанови слідчого від 22.08.2024, якою підозрюваний ОСОБА_7 оголошений в міжнародний розшук.
Порушень органом досудового розслідування встановленого законом порядку оголошення підозрюваного ОСОБА_7 у міжнародний розшук, колегією суддів не встановлено.
Інші доводи апеляційної скарги висновків слідчого судді не спростовують.
Істотних порушень вимог кримінального процесуального закону, які перешкодили чи могли перешкодити слідчому судді постановити законну та обґрунтовану ухвалу, колегією суддів апеляційної інстанції не встановлено.
За таких обставин, ухвала слідчого судді суду першої інстанції відповідно до вимог статті 370 КПК України є законною, обґрунтованою і вмотивованою, а тому колегія суддів не вбачає підстав для її скасування.
Враховуючи вищевикладене та керуючись ст. ст. 407, 418, 422 КПК України, колегія суддів,
постановила:
Поновити захиснику ОСОБА_6 строк на апеляційне оскарження ухвали слідчого судді Печерського районного суду міста Києва від 02 вересня 2024 року.
Апеляційну скаргу захисника ОСОБА_6 залишити без задоволення, а ухвали слідчого судді Печерського районного суду міста Києва від 02 вересня 2024 року - без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення і оскарженню не підлягає.
Головуючий суддя ________________ ОСОБА_2
Судді:
ОСОБА_3 ____________ ОСОБА_4____________