Справа № 752/8844/25 Слідчий суддя в суді першої інстанції: ОСОБА_1
Провадження № 11-сс/824/4317/2025 Суддя-доповідач: ОСОБА_2
19 червня 2025 року м. Київ
Київський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду кримінальних справ:
Головуючого судді: ОСОБА_2 ,
суддів: ОСОБА_3 , ОСОБА_4 ,
при секретарі: ОСОБА_5
за участю:
захисника: ОСОБА_6
розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за апеляційною скаргою ТОВ «Ореол Клін»на ухвалу слідчого судді Голосіївського районного суду міста Києва від 6 травня 2025 року у кримінальному провадженні №42024100000000182 від 16.04.2024 в справі клопотанням старшого слідчого відділу розслідування злочинів у сфері господарської та службової діяльності слідчого управління Головного управління Національної поліції у м. Києві капітана поліції ОСОБА_7 про накладення арешту на майно,-
Слідчий слідчого відділу розслідування злочинів у сфері господарської та службової діяльності слідчого управління Головного управління Національної поліції у м. Києві капітана поліції ОСОБА_7 звернувся до суду з клопотанням про накладення арешту.
Просив суд накласти арешт на майно у кримінальному провадженні № 42024100000000182 від 16.04.2024, на нерухоме майно, яке фактично належить підозрюваному ОСОБА_8 :
- цілісно майновий комплекс, корпоративні права та майно ДП «Шабалинівський спиртовий завод», місцезнаходження Чернігівська обл., Борзнянський р-н, с. Іванівка, вул. Заводська, буд. 1.
В обґрунтування клопотання зазначив, що слідчим управлінням Головного управління Національної поліції у м. Києві здійснюється досудове розслідування у кримінальному провадженні № 42024100000000182 від 16.04.2024 за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 369-2 КК України.
Досудовим розслідуванням встановлено, що мешканець м. Ірпінь Київської області ОСОБА_9 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , будучи громадянином України, у 2023 році на виконання вимог чинного законодавства пройшов військово - лікарську комісію під час якої його було визнано непридатним до військової служби та виключено з військового обліку.
В червні - липні 2024 року, у відповідності до прийнятого нового Закону України «Про мобілізацію», ОСОБА_9 звернувся до одного із Центру надання адміністративних послуг з метою оновлення своїх даних.
В ході здійснення оновлення даних останньому повідомили, що в державних реєстрах відсутні дані щодо зняття його з військового обліку.
ОСОБА_9 звернувся до ІНФОРМАЦІЯ_2 за місцем проходження військово-лікарської комісії, де останньому повідомили щодо необхідності повторного проходження військово - лікарської комісії.
У серпні місяці 2024 року, більш точний час досудовим розслідуванням не встановлений, ОСОБА_9 , перебуваючи у місті Києві, звернувся до знайомого ОСОБА_8 ІНФОРМАЦІЯ_3 з приводу роз'яснення йому порядку уточнення облікових даних та проходження військово-лікарської комісії, не за місцем обліку, а за місцем фактичного проживання, так як ОСОБА_8 казав, що він знає багато знайомих та зможе допомогти у вирішенні будь-яких побутових питань. В ході спілкування, реалізуючи свій злочинний умисел, ОСОБА_8 під час розмови вказав ОСОБА_9 на наявність великої кількості впливових друзів серед працівників Державних органів, у зв'язку з чим він може здійснити на них вплив для вирішення питання про виключення із військового обліку ОСОБА_9 , у зв'язку із нібито непридатністю останнього до військової служби. За виконання вказаних дій ОСОБА_8 , який усвідомлював суспільно небезпечний характер своїх дій, передбачав їх суспільно небезпечні наслідки і бажав їх настання, висловив вимогу про передачу ОСОБА_9 неправомірної вигоди у сумі 5 000 доларів США.
На дану пропозицію ОСОБА_9 вимушено погодився, оскільки усвідомлював, що у разі ненадання неправомірної вигоди він обов'язково підлягатиме загальній мобілізації як військовослужбовець.
15.10.2024 ОСОБА_8 , на виконання свого злочинного наміру зустрівся із ОСОБА_9 в офісі за адресою АДРЕСА_1 та на реалізацію свого злочинного наміру направленого на одержання неправомірної вигоди для себе за вплив на прийняття рішення особою, уповноваженою на виконання функцій держави, поєднаному з вимаганням такої вигоди, о 18 годині 15 хвилин отримав від ОСОБА_9 неправомірну вигоду у сумі 5000 доларів США, що на час вчинення кримінального правопорушення складало за офіційним курсом Національного банку України 205 981 гривень, за вплив на прийняття рішення особами, уповноваженими на виконання функцій держави, а саме службовими особами ІНФОРМАЦІЯ_4 щодо взяття на облік ОСОБА_9 в ІНФОРМАЦІЯ_4 та Київської області та отримання негативного висновку ВЛК, що дасть можливість ОСОБА_9 знятись з обліку військовозобов'язаних за станом здоров'я, у зв'язку з непридатністю останнього до військової служби.
23.04.2025 ОСОБА_8 повідомлено про підозру у вчиненні ним кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 369-2 КК України, за яке передбачено позбавлення волі на строк до 8 років з конфіскацією майна.
Додатково встановлено, що ОСОБА_8 є фактичним власником ДП «Шабалинівський спиртовий завод» (ЄДРПОУ 00375332), який у відповідності до наказу № 11/357 від 27.09.2024 Регіонального відділення фонду державного майна України по Київській, Черкаській та Чернігівській областях за результатами електронного аукціону з продажу об?єкта малої приватизації був переданий у приватну власність ТОВ «Ореол Клін» (ЄДРПОУ 43524249, засновник та керівник ОСОБА_10 ).
Майновий комплекс ДП «Шабалинівський спиртовий завод» було придбано за кошти ТОВ «Ореол Клін», які воно попередньо отримало від ТОВ «Юридична скеля України» та інших фізичних осіб, які є працівниками вказаних компаній в якості поворотної фінансової допомоги.
Фізичні особи, які надавали вказану фінансову допомогу не мали офіційного доходу, яким можливо підтвердити походження грошових коштів.
Отримано дані, що ОСОБА_8 при здійсненні протиправної діяльності пов?язаної з отриманням неправомірної вигоди здійснював легалізацію грошових коштів шляхом зарахування готівки в якості поворотної фінансової допомоги на банківські рахунки підконтрольних йому суб?єктів господарювання, які в подальшому використав для участі в аукціоні щодо придбання цілісного майнового комплексу ДП «Шабалинівський спиртовий завод».
В ході досудового розслідування виникла необхідність накладення арешту на нерухоме майно, яке фактично належить підозрюваному ОСОБА_8 , а саме:
- цілісно майновий комплекс, корпоративні права та майно ДП «Шабалинівський спиртовий завод», місцезнаходження Чернігівська обл., Борзнянський р-н, с. Іванівка, вул. Заводська, буд. 1.
Ухвалою слідчого судді Голосіївського районного суду міста Києва від 6 травня 2025 року клопотання прокурора задоволено.
Накладено арешт на нерухоме майно, яке фактично належить підозрюваному ОСОБА_8 на цілісно майновий комплекс, корпоративні права та майно ДП «Шабалинівський спиртовий завод», місцезнаходження Чернігівська обл., Борзнянський р-н, с. Іванівка, вул. Заводська, буд. 1.
Не погоджуючись із ухвалою слідчого судді, ТОВ «ТОВ «Ореол Клін» 26 травня 2025 року, подало апеляційну скаргу, у якій просило скасувати ухвалу слідчого судді Голосіївського районного суду міста Києва від 6 травня 2025 року, та постановити нову про відмову у задоволенні клопотання слідчого про накладення арешту.
В обґрунтування апеляційної скарги зазначило, що слідчий суддя дійшов помилкових висновків про наявність підстав для накладення арешту.
Зазначає, що розгляд клопотання відбувся без власника майна. Матеріали справи не містять інформації про те яке відношення має ОСОБА_11 до кримінального провадження та ТОВ «Ореол Клін».
Зазначає, що 13.09.2024 ТОВ "Ореол Клін" уклало договір купівлі - продажу об'єкта малої приватизації - єдиного майнового комплексу ДП "Шабалинівський спиртовий завод". Товариство внесло оплату за об'єкт в розмірі 981 651,00 грн.
Вказує, що ТOB "Юридична скеля Україна" надало ТОВ "Ореол Клін" поворотну фінансову допомогу для купівлі майнового комплексу ДП "Шабалинівський спиртовий завод".
У судове засідання прокурор не з'явився, про час та місце розгляду справи повідомлявся належним чином.
Колегія суддів вирішила за можливе розглянути дану справу у його відсутності, що не суперечить положенням ч. 4 ст. 405 КПК України.
Заслухавши доповідь судді, доводи представника власника майна, яка підтримала апеляційну скаргу та просила її задовольнити в повному обсязі, перевіривши та обговоривши доводи апеляційної скарги з доповненнями, вивчивши матеріали судового провадження, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню, виходячи з наступних підстав.
Відповідно до п. 2 ч. 3 ст. 407 КПК України, за наслідками апеляційного розгляду за скаргою на ухвали слідчого судді суд апеляційної інстанції має право скасувати ухвалу і постановити нову ухвалу.
При застосуванні заходів забезпечення кримінального провадження слідчий суддя повинен діяти у відповідності до вимог КПК України та судовою процедурою гарантувати дотримання прав, свобод та законних інтересів осіб, а також умов, за яких жодна особа не була б піддана необґрунтованому процесуальному обмеженню.
При вирішенні питання про арешт майна для прийняття законного та справедливого рішення слідчий суддя згідно ст.ст. 94, 132, 173 КПК України повинен врахувати правову підставу для арешту майна, можливість використання майна як доказу у кримінальному провадженні або застосування щодо нього конфіскації, в тому числі і спеціальної, наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення, розмір шкоди, завданої кримінальним правопорушенням, неправомірної вигоди, яка отримана юридичною особою, розумність та співрозмірність обмеження права власності завданням кримінального провадження, а також наслідки арешту майна для підозрюваного, третіх осіб.
Відповідні дані мають міститися і у клопотанні слідчого чи прокурора, який звертається з проханням арештувати майно, оскільки відповідно до ст. 1 Першого протоколу Конвенції про захист прав та основоположних свобод будь-яке обмеження права власності повинно здійснюватися відповідно до закону, а отже суб'єкт, який ініціює таке обмеження, повинен обґрунтувати свою ініціативу з посиланням на норми закону.
У кожному конкретному кримінальному провадженні слідчий суддя, застосовуючи вид обтяження, в даному випадку арешт майна, має неухильно дотримуватись вимог закону. При накладенні арешту на майно слідчий суддя має обов'язково переконатися в наявності доказів на підтвердження вчинення кримінального правопорушення. При цьому, закон не вимагає аби вони були повними та достатніми на цій стадії кримінального провадження, однак вони мають бути такими, щоб слідчий суддя був впевнений у тому, що дані докази можуть дати підстави для пред'явлення обґрунтованої підозри у вчиненні того чи іншого злочину. Крім того, наявність доказів у кримінальному провадженні має давати слідчому судді впевненість в тому, що в даному кримінальному провадженні необхідно накласти вид обмеження з метою уникнення негативних наслідків.
Відповідно до ч. 1 ст. 170 КПК України арештом майна є тимчасове, до скасування у встановленому цим Кодексом порядку, позбавлення за ухвалою слідчого судді або суду права на відчуження, розпорядження та/або користування майном, щодо якого існує сукупність підстав чи розумних підозр вважати, що воно є доказом злочину, підлягає спеціальній конфіскації у підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, третіх осіб, конфіскації у юридичної особи, для забезпечення цивільного позову, стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди, можливої конфіскації майна. Арешт майна скасовується у встановленому цим Кодексом порядку.
Згідно ч. 2 ст. 170 КПК України, арешт майна допускається з метою забезпечення: 1) збереження речових доказів; 2) спеціальної конфіскації; 3) конфіскації майна як виду покарання або заходу кримінально-правового характеру щодо юридичної особи; 4) відшкодування шкоди, завданої внаслідок кримінального правопорушення (цивільний позов), чи стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди.
Дослідивши доводи клопотання прокурора та матеріали судового провадження, колегія суддів вважає, що слідчий суддя дійшов передчасного висновку, що прокурором наведено достатніх підстав, щодо доцільності застосування ініційованого заходу забезпечення кримінального провадження у вигляді арешту майна яке на думку прокурора фактично належіть ОСОБА_8 ..
Відповідно до ч. 2 ст. 173 КПК України при вирішенні питання про арешт майна слідчий суддя, суд повинен враховувати:
1) правову підставу для арешту майна;
2) можливість використання майна як доказу у кримінальному провадженні (якщо арешт майна накладається у випадку, передбаченому пунктом 1 частини другої статті 170 цього Кодексу);
3) наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення або суспільно небезпечного діяння, що підпадає під ознаки діяння, передбаченого законом України про кримінальну відповідальність (якщо арешт майна накладається у випадках, передбачених пунктами 3, 4 частини другої статті 170 цього Кодексу);
3-1) можливість спеціальної конфіскації майна (якщо арешт майна накладається у випадку, передбаченому пунктом 2 частини другої статті 170 цього Кодексу);
4) розмір шкоди, завданої кримінальним правопорушенням, неправомірної вигоди, яка отримана юридичною особою (якщо арешт майна накладається у випадку, передбаченому пунктом 4 частини другої статті 170 цього Кодексу);
5) розумність та співрозмірність обмеження права власності завданням кримінального провадження;
6) наслідки арешту майна для підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, третіх осіб.
Дослідивши матеріали, які обґрунтовують вимоги клопотання про арешт майна, а саме на цілісно майновий комплекс, корпоративні права та майно ДП «Шабалинівський спиртовий завод», місцезнаходження Чернігівська обл., Борзнянський р-н, с. Іванівка, вул. Заводська, буд. 1, колегія суддів встановила, що матеріали провадження не містять достатньо відомостей про належність майна ОСОБА_8 , і прокурором не надано інформації щодо власника майна, вартості майна, доказів причетності ОСОБА_8 до цього майна.
Відповідно до ч. 5 ст. 170 КПК України у випадку, передбаченому пунктом 3 частини другої цієї статті (арешт з метою забезпечення конфіскації майна як виду покарання), арешт накладається на майно підозрюваного, обвинуваченого, засудженого або юридичної особи, щодо якої здійснюється провадження, за наявності достатніх підстав вважати, що суд у випадках, передбачених Кримінальним кодексом України, може призначити покарання у виді конфіскації майна або застосувати до юридичної особи захід кримінально-правового характеру у виді конфіскації майна.
Арешт накладається на майно третьої особи, якщо вона набула його безоплатно або за ціною, вищою чи нижчою за ринкову вартість, і знала або повинна була знати, що таке майно відповідає будь-якій з ознак, передбачених пунктами 1-4 частини першої статті 96-2 Кримінального кодексу України.
Відповідно до ч. 1 ст. 96-1 КК України, спеціальна конфіскація полягає у примусовому безоплатному вилученні за рішенням суду у власність держави грошей, цінностей та іншого майна у випадках, визначених цим Кодексом, за умови вчинення умисного кримінального правопорушення або суспільно небезпечного діяння, що підпадає під ознаки діяння, передбаченого Особливою частиною цього Кодексу, за які передбачено основне покарання у виді позбавлення волі або штрафу понад три тисячі неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, а так само передбаченого частиною першою статті 150, статтею 154, частинами другою і третьою статті 159-1, частиною першою статті 190, статтею 192, частиною першою статей 204, 209-1, 210, частинами першою і другою статей 212, 212-1, частиною першою статей 222, 229, 239-1, 239-2, частиною другою статті 244, частиною першою статей 248, 249, частинами першою і другою статті 300, частиною першою статей 301, 302, 310, 311, 313, 318, 319, 362, статтею 363, частиною першою статей 363-1, 364-1, 365-2 цього Кодексу.
Згідно п.п. 1, 2 ст. 96-2 КК України, спеціальна конфіскація застосовується у разі, якщо гроші, цінності та інше майно одержані внаслідок вчинення кримінального правопорушення та/або є доходами від такого майна; призначалися (використовувалися) для схиляння особи до вчинення кримінального правопорушення, фінансування та/або матеріального забезпечення кримінального правопорушення або винагороди за його вчинення; були предметом кримінального правопорушення, крім тих, що повертаються власнику (законному володільцю), а у разі, коли його не встановлено, - переходять у власність держави; були підшукані, виготовлені, пристосовані або використані як засоби чи знаряддя вчинення кримінального правопорушення, крім тих, що повертаються власнику (законному володільцю), який не знав і не міг знати про їх незаконне використання.
Колегія суддів звертає увагу на те що на підставі ст. 59 ч. 1 КК України конфіскації підлягає майно лише засудженого, яким може бути обвинувачений після проголошення йому обвинувального вироку, а оскільки власник майна не є підозрюваним, обвинуваченим у даному кримінальному провадженні, то правових підстав для накладення арешту на майно осіб з цією метою немає.
Доказів того, що укладений договір-купівлі продажу від 27.09.2024 укладений з метою уникнення від відповідальності, а також те, що він оспорюється або визнаний недійсним матеріали справи не містять.
З урахуванням викладеного колегія суддів не погоджується з висновками слідчого судді.
На думку колегії суддів не може бути арештовано майно, якщо воно перебуває у власності добросовісного набувача, крім арешту майна з метою забезпечення збереження речових доказів.
Наведені обставини свідчать про однобічність і необ'єктивність судового розгляду, ухвала слідчого судді про арешт майна підлягає скасуванню, а апеляційна скарга - задоволенню, з постановленням апеляційним судом нової ухвали про відмову в задоволенні клопотання прокурора, оскільки останнім в повній мірі не доведено необхідність накладення арешту на майно та не надано доказів кому належить це майно.
Керуючись ст. ст. 170, 171, 173, 376, 407, 418, 422 КПК України, суд,
Апеляційну скаргу ТОВ «ТОВ «Ореол Клін» задовольнити.
Ухвалу слідчого судді Голосіївського районного суду міста Києва від 6 травня 2025 року скасувати.
Постановити нову ухвалу, якою клопотанням старшого слідчого відділу розслідування злочинів у сфері господарської та службової діяльності слідчого управління Головного управління Національної поліції у м. Києві капітана поліції ОСОБА_7 про накладення арешту на майно у кримінальному провадженні №42024100000000182 від 16.04.2024 залишити без задоволення.
Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення і оскарженню не підлягає.
Судді:
____________ _____________ ___________
ОСОБА_2 ОСОБА_4 ОСОБА_3