1[1]
Колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ
Київського апеляційного суду в складі:
головуючого суддіОСОБА_1 ,
суддів при секретарі судового засіданняОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4
розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду в м. Києві 28 травня 2025 року, апеляційні скарги з доповненнями захисника ОСОБА_5 , який діє в інтересах підозрюваної ОСОБА_6 та прокурора Офісу Генерального прокурора ОСОБА_7 , на ухвалу слідчого судді Печерського районного суду м. Києва від 01 квітня 2025 року, відносно,
ОСОБА_6 , яка народилася ІНФОРМАЦІЯ_1 в м. Києві, українки, громадянки України, з вищою освітою, зареєстрованої за адресою: АДРЕСА_1 та проживаючої у тому АДРЕСА_2 , раніше не судимої,
підозрюваної у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 5 ст. 191 КК України,
за участі: прокурора захисника підозрюваної ОСОБА_8 , ОСОБА_9 ОСОБА_6
Вказаною ухвалою задоволено клопотання старшого слідчого Головного слідчого управління Державного бюро розслідувань ОСОБА_10 та продовжено підозрюваній ОСОБА_6 запобіжний захід у вигляді тримання під вартою до 31 травня 2025 року включно, одночасно визначено заставу у розмірі 4 000 000 гривень, та покладено обов'язки, передбачені ч. 5 ст. 194 КПК України.
Не погоджуючись з таким рішенням, захисник ОСОБА_5 , який діє в інтересах підозрюваної ОСОБА_6 та прокурор Офісу Генерального прокурора ОСОБА_7 , кожен окремо, подали апеляційні скарги, в яких просили скасувати ухвалу слідчого та постановити нову ухвалу.
Зокрема, захисник просив відмовити у задоволенні клопотання слідчого, а прокурор просив продовжити підозрюваній строк тримання під вартою із визначенням альтернативного запобіжного заходу у вигляді застави у розмірі 2 150 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, що становить 6 510 200 гривень та у разі внесення застави покласти обов'язки, передбачені ч. 5 ст. 194 КПК України.
Захисник у своїй апеляційній скарзі зазначає, що 17 березня 2025 року ОСОБА_6 подала заяву стороні обвинувачення про визнання вини у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 5 ст. 191 КПК України.
Крім того, ОСОБА_6 сприяла ефективному здійсненню досудового розслідування та прибувала за викликами до органу досудового розслідування.
Зауважує, що ОСОБА_6 п'ять місяців перебуває під вартою, а ризики, передбачені ст. 177 КПК України припинили своє існування.
Разом із тим, визначений розмір застави є непомірним для підозрюваної, що суперечить положенням п. 3 ч. 5 ст. 182 КПК України.
Посилається на характеризуючі дані про особу підозрюваної, яка раніше не судима, має міцні соціальні зв'язки, чоловіка, доньку, мати пенсіонерку, яка перебуває на її утриманні, постійне місце роботи, незадовільний стан здоров'я.
Прокурор у поданій скарзі зазначає, що слідчим суддею не дотримано норми закону під час зменшення ОСОБА_6 альтернативного запобіжного заходу у вигляді застави.
Окрім того, в клопотанні слідчий просив визначити альтернативний запобіжний захід у вигляді застави у сумі 6 510 200 гривень, однак відповідно до резолютивної частини ухвали, слідчий суддя задовольнив вказане клопотання та визначив заставу у розмірі 4 000 000 гривень.
Заслухавши доповідь судді, доводи захисника та підозрюваної, які підтримали подану стороною захисту апеляційну скаргу, просили її задовольнити та заперечували щодо апеляційної скарги прокурора, доводи прокурора, який підтримав подану ним апеляційну скаргу та заперечив щодо апеляційної скарги сторони захисту, вивчивши матеріали провадження і перевіривши доводи скарг, колегія суддів приходить до наступних висновків.
Як убачається з матеріалів судового провадження, Головним слідчим управлінням Державного бюро розслідувань здійснюється досудове розслідування у кримінальному провадженні, відомості про яке 25 листопада 2019 року внесено до Єдиного реєстру досудових розслідувань під № 42019221430000469, за підозрою, у тому числі ОСОБА_6 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 5 ст. 191 КК України.
12 грудня 2024 року ОСОБА_6 повідомлено про підозру у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 5 ст. 191 КК України та того ж дня о 10 год. 47 хв. підозрювану затримано в порядку, передбаченому п. 6 ч. 1 ст. 615 КПК України.
14 грудня 2024 року ухвалою слідчого судді Печерського районного суду м. Києва до підозрюваної ОСОБА_6 застосовано запобіжний захід у вигляді тримання під вартою строком на 60 діб.
06 лютого 2025 року ухвалою слідчого судді Печерського районного суду м. Києва від 06 лютого строк досудового розслідування у кримінальному провадженні продовжено до дванадцяти місяців, тобто до 12 грудня 2025 року.
07 лютого 2025 року ухвалою слідчого судді Печерського районного суду м. Києва підозрюваній ОСОБА_6 продовжено застосований запобіжний захід у вигляді тримання під вартою до 05 квітня 2025 року у межах строку досудового розслідування. Одночасно визначено альтернативний запобіжний захід у вигляді застави у розмірі 21 500 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, що становить 65 102 000 гривні та покладено обов'язки, передбачені ч. 5 ст. 194 КПК України.
Ухвалою Київського апеляційного від 26 березня 2025 року скасовано ухвалу Печерського районного суду м. Києва від 07 лютого 2025 року, продовжено ОСОБА_6 запобіжний захід у вигляді тримання під вартою до 05 квітня 2025 року. Одночасно визначено заставу у розмірі 6 510 200 гривень та покладено обов'язки, передбачені ч. 5 ст. 194 КПК України.
01 квітня 2025 року старший слідчий Головного слідчого управління Державного бюро розслідувань ОСОБА_10 звернувся до Печерського районного суду м. Києва із клопотанням про продовження підозрюваній ОСОБА_6 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою в межах строку досудового розслідування на 60 днів із визначенням застави у розмірі 2 150 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, що становить 6 510 200 гривень.
Ухвалою слідчого судді Печерського районного суду м. Києва від 01 квітня 2025 року клопотання слідчого задоволено та продовжено підозрюваній ОСОБА_6 запобіжний захід у вигляді тримання під вартою до 31 травня 2025 року включно, одночасно визначено заставу у розмірі 4 000 000 гривень, та покладено обов'язки, передбачені ч. 5 ст. 194 КПК України.
Колегія суддів погоджується із прийнятим рішенням слідчого судді, вважає його законним, вмотивованим, та обґрунтованим з наступних підстав.
Перевіряючи законність прийнятого рішення слідчим суддею, колегія суддів враховує практику Європейського суду з прав людини та дотримання ним вимог КПК України, які регулюють норми застосування та продовження запобіжного заходу.
Відповідно до ст. 2 КПК України, завданнями кримінального провадження є захист особи, суспільства та держави від кримінальних правопорушень, охорона прав, свобод та законних інтересів учасників кримінального провадження, а також забезпечення швидкого, повного та неупередженого розслідування і судового розгляду з тим, щоб кожний, хто вчинив кримінальне правопорушення, був притягнутий до відповідальності в міру своєї вини, жоден невинуватий не був обвинувачений або засуджений, жодна особа не була піддана необґрунтованому процесуальному примусу і щоб до кожного учасника кримінального провадження була застосована належна правова процедура.
Згідно з положеннями ч. 1 ст.183 КПК України, тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що жоден із більш м'яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим статтею 177 цього Кодексу, крім випадків, передбачених частиною шостою та восьмою статті 176 цього Кодексу.
Розглядаючи клопотання слідчого про продовження строку тримання під вартою для прийняття законного та обґрунтованого рішення, в порядку ст. 199 КПК України, суд повинен з'ясувати всі обставини, які передбачають підстави для застосування цього запобіжного заходу та умови, за яких таке продовження можливе.
Європейський суд з прав людини неодноразово підкреслював, що наявність підстав для тримання особи під вартою має оцінюватись в кожному кримінальному провадженні з урахуванням його конкретних обставин. Тримання особи під вартою завжди може бути виправдано, за наявності ознак того, що цього вимагають справжні інтереси суспільства, які, незважаючи на існування презумпції невинуватості, переважають інтереси забезпечення поваги до особистої свободи.
Згідно з вимогами ст. ст. 197, 199 КПК України, за відсутності підстав для зміни запобіжного заходу з тримання під вартою на такий, що не пов'язаний з ізоляцією від суспільства, строк тримання підозрюваного під вартою може бути продовжений у разі неможливості закінчення досудового розслідування в частині доведеного обвинувачення в строки, встановлені статтею 219 цього Кодексу.
Для того, щоб арешт на підставі обґрунтованої підозри був виправданий у відповідності до статті 5 § 1 (с), поліція не зобов'язана мати докази, достатні для пред'явлення обвинувачення, ні в момент арешту, ні в момент перебування під вартою (Brogan and Others v. the United Kingdom, judgment of 29 November 1988, § 53). Також не обов'язково, щоб затриманій особі, було в подальшому висунуто обвинувачення або щоб справа проти особи була надіслана до суду. Метою попереднього тримання під вартою є подальше розслідування кримінальної справи, яке має підтвердити або спростувати підозру, яка є підставою для затримання (Murray v. the United Kingdom, judgmentof 28 October 1994, § 55).
Слідчий суддя дослідив клопотання і матеріали, які його обґрунтовують, та, всупереч твердженням сторони захисту, правильно встановив, що зазначені у клопотанні обставини підозри мають місце і підтверджуються на цьому етапі розслідування достатньою сукупністю доказів, які приведені у клопотанні слідчого та доданих до нього матеріалах.
Враховуючи те, що слідчий суддя на даному етапі провадження не вправі вирішувати ті питання, які повинен вирішувати суд під час розгляду кримінального провадження по суті, зокрема, не вправі оцінювати докази з точки зору їх достатності і допустимості для визнання особи винною чи невинною у вчиненні злочину, а лише зобов'язаний на підставі розумної оцінки сукупності отриманих доказів визначити, що причетність особи до вчинення кримінального правопорушення є вірогідною та достатньою для продовження застосування щодо неї обмежувального заходу.
Обґрунтована підозра означає, що існують факти і інформація, які можуть переконати об'єктивного спостерігача, що особа, про яку йдеться, могла вчинити правопорушення (п. 175 рішення Європейського суду з прав людини від 21 квітня 2011 року у справі «Нечипорук і Йонкало проти України»).
Під час розгляду клопотання органу досудового розслідування слідчим суддею встановлено, що ОСОБА_6 обґрунтовано підозрюється у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченогоч. 5 ст. 191 КК України, що підтверджується долученими до клопотання матеріалами, сукупність яких є достатньою для продовження дії запобіжного заходу, оскільки ризики, передбачені ч. 1 ст. 177 КПК України не зменшилися та продовжують існувати.
Як вбачається з матеріалів клопотання запобіжний захід у вигляді тримання під вартою був застосований та продовжений підозрюваній ОСОБА_6 з урахуванням тяжкості інкримінованого їй кримінального правопорушення, з врахуванням даних про її особу при наявності ризиків, передбачених ч. 1 ст. 177 КПК України.
Слідчий суддя, всупереч доводам апеляційної скарги захисника, прийшов до обґрунтованого висновку, що ризики, які були підставою для застосування до підозрюваній ОСОБА_6 запобіжного заходу, передбачені ч. 1 ст. 177 КПК України, об'єктивно продовжують існувати та для їх запобігання необхідно продовжити підозрюваному запобіжний захід у вигляді тримання під вартою.
Зокрема, підозрювана ОСОБА_6 може переховуватися від органів досудового розслідування та суду; знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення; незаконно впливати на потерпілого, свідка, іншого підозрюваного у цьому кримінальному провадженні, обвинуваченого, експерта. спеціаліста; перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином; продовжити вчиняти інкриміноване кримінальне правопорушення або вчинити нове кримінальне правопорушення.
Окрім того, колегія суддів перевіряє наявність існування вказаних ризиків на момент постановлення оскаржуваної ухвали та вважає їх доведеними.
Слідчий суддя врахувавши характеризуючі дані про особу підозрюваної ОСОБА_6 наявність ризиків, передбачених ч. 1 ст. 177 КПК України, які на даний час не змінилися, є реальними та достатніми, прийшов до обґрунтованого висновку про необхідність продовження підозрюваній аналогічного запобіжного заходу.
Щодо визначення розміру застави, колегія суддів вважає за необхідне зазначити наступне.
Відповідно до п. 3 ч. 5 ст. 182 КПК України щодо особи, підозрюваної чи обвинуваченої у вчиненні особливо тяжкого злочину, розмір застави визначається у межах від вісімдесяти до трьохсот розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.
Слідчий суддя визначаючи розмір застави, виходив з вимог ст.ст. 178, 182 КПК України, співставивши існуючі у справі ризики, характер кримінального правопорушення та його наслідки з реальною можливістю забезпечити цим запобіжним заходом впевненість у тому, що підозрювана не буде порушувати покладені на неї процесуальні обов'язки, а також враховуючи матеріальний стан підозрюваної, визначив заставу у розмірі 4 000 000 гривень.
З таким висновком погоджується і колегія суддів, та вважає, що вказаний розмір застави є відповідним і достатнім у даному кримінальному провадженні. Оскільки, виходячи з практики Європейського суду з прав людини, розмір застави повинен визначатися тим ступенем довіри, при якому перспектива втрати застави, буде достатнім стримуючим засобом, щоб відбити у особи, щодо якої застосовано заставу, бажання будь-яким чином перешкоджати встановленню істини у кримінальному провадженні.
На переконання колегії суддів, такий запобіжний захід буде достатнім стримуючим засобом, який здатен забезпечити гарантії належної процесуальної поведінки підозрюваної ОСОБА_6 .
Підстав вважати вказаний розмір застави недостатнім для виконання підозрюваною покладених на неї процесуальних обов'язків, колегія суддів не вбачає.
З наведеного убачається, що слідчим суддею враховано обставини справи в сукупності з даними про особу підозрюваної, які вказують на можливість підозрюваною вчиняти дії, передбачені ч. 1 ст. 177 КПК України, в зв'язку з чим відносно ОСОБА_6 продовжено запобіжний захід у вигляді тримання під вартою із визначенням застави у розмірі 4 000 000 гривень, який, на думку колегії суддів, в сукупності з існуючими ризиками, особою підозрюваної, тяжкістю інкримінованого їй кримінального правопорушення та їх наслідками, є обґрунтованим.
На думку колегії суддів, запобіжний захід співмірний з існуючими ризиками, особою підозрюваної, тяжкістю кримінального правопорушення, та підстав вважати його занадто м'яким колегія суддів не убачає.
Доводи захисника про відсутність ризиків, передбачених ст. 177 КПК України, не знайшли свого підтвердження під час апеляційного розгляду. Зі змісту ухвали убачається, що слідчим суддею досліджено усі матеріали справи та підтверджено продовження існування зазначених у ній ризиків.
Доводи сторони захисту не спростовують обґрунтованості необхідності та виправданості продовження до підозрюваної запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, оскільки не містять відомостей про обставини, які не враховано під час вирішення питання про продовження запобіжного заходу.
Доводи, на які посилається прокурор в апеляційній скарзі, враховані слідчим суддею при визначенні підозрюваній розміру застави одночасно із продовженням запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою.
Посилання прокурора на те, що в резолютивній частині ухвали слідчим суддею зазначено, що клопотання підлягає задоволенню, однак по суті визначено заставу у меншому розмірі ніж просив слідчий, не є безмовною підставою ля скасування оскаржуваного рішення.
Крім того, колегією суддів враховано те, що строк дії оскаржуваної ухвали закінчився та 27 травня 2025 року ОСОБА_6 продовжено строк раніше застосованого запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою.
Істотних порушень вимог КПК України, які б перешкодили чи могли перешкодити слідчому судді місцевого суду постановити законну та обґрунтовану ухвалу, колегією суддів апеляційної інстанції - не встановлено.
Керуючись ст.ст. 176, 177, 178, 182, 183, 194, 376 404, 405, 418, 422 КПК України, колегія суддів -
Ухвалу слідчого судді Печерського районного суду м. Києва від 01 квітня 2025 року, відносно ОСОБА_6 , - залишити без змін, а апеляційні скарги захисника ОСОБА_5 , який діє в інтересах підозрюваної ОСОБА_6 та прокурора Офісу Генерального прокурора ОСОБА_7 , - без задоволення.
Ухвала апеляційного суду відповідно до правил, визначених ч. 4 ст. 424 КПК України, є остаточною й оскарженню в касаційному порядку не підлягає.
Судді:
ОСОБА_1 ОСОБА_2 ОСОБА_3
Єдиний унікальний № 757/14976/25-к Слідчий суддя в 1-ій інстанції: ОСОБА_14
Провадження № 11-сс/824/3202/2025 Доповідач: ОСОБА_1
Категорія ст.183 КПК України