27 травня 2025 року колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ Київського апеляційного суду у складі:
головуючого судді ОСОБА_1 ,
суддів ОСОБА_2 , ОСОБА_3
за участі секретаря ОСОБА_4
прокурора ОСОБА_5
підозрюваного ОСОБА_6
захисника ОСОБА_7
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в місті Києвіапеляційну скаргу захисника ОСОБА_7 в інтересах підозрюваного ОСОБА_6 на ухвалу слідчого судді Святошинського районного суду міста Києвавід 06 травня 2025 року,
Ухвалою слідчого судді Святошинськогорайонного суду міста Києва від 06.05.2025 задоволено клопотання старшого слідчого Святошинського УП ГУНП у м. Києві ОСОБА_8 , погоджене прокурором у кримінальному провадженні ОСОБА_9 ,та застосовано стосовно підозрюваного ОСОБА_6 запобіжний захід у виді тримання під вартою строком на 60 днів, тобто до 03.07.2025 включно, без визначення розміру застави.
Не погоджуючись із зазначеною ухвалою, захисник ОСОБА_7 в інтересах підозрюваного ОСОБА_6 подав апеляційну скаргу, в якій просив скасувати ухвалу слідчого судді та постановити нову ухвалу, якою застосувати до ОСОБА_6 запобіжний захід у виді домашнього арешту із забороною підозрюваному залишати житло цілодобово.
Обґрунтовуючи доводи апеляційної скарги, апелянт зазначав, що даний запобіжний захід є занадто суворим і до підозрюваного можливо застосувати запобіжний захід, не пов'язаний з триманням під вартою.
При цьому зазначав, що підозрюваний ОСОБА_6 раніше до кримінальної відповідальності не притягувався, інкримінований йому злочин ____________________________________________________________________________________
Справа № 759/9402/25 Слідчий суддя - ОСОБА_10
Апеляційне провадження № 11-сс/824/4049/2025 Суддя-доповідач - ОСОБА_1
не є корисливим та вчинений в результаті провокаційної поведінки самого потерпілого.
Підозрюваний має батьків та рідного брата, з якими він постійно спілкується, неофіційно працює в автомобільній майстерні, де характеризується позитивно, має постійний дохід.
Також вказував, що ОСОБА_6 лише 22 роки, а тому твердження сторони обвинувачення про відсутність стійких соціальних зв'язків є необґрунтованим, оскільки у такому віці цілком нормальним та природнім є відсутність дружини та дітей.
Підозрюваний повністю визнає свою вину, щиро розкаюється у вчиненому та не має на меті уникати кримінальної відповідальності. За його проханням будуть вчинятися дії щодо відшкодування шкоди потерпілому.
Заслухавши доповідь судді-доповідача, доводи підозрюваного ОСОБА_6 , який приймав участь в судовому засіданні в режимі відеоконференцзв'язку, та його захисника ОСОБА_7 , які підтримали апеляційну скаргу та просили її задовольнити, думку прокурора ОСОБА_9 , яка в режимі відеоконференцзв'язку заперечувала проти задоволення апеляційної скарги, вивчивши матеріали судового провадження та доводи апеляційної скарги, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з наступного.
Згідно матеріалів судового провадження, у провадженні слідчого відділу Святошинського управління поліції Головного управління Національної поліції у м. Києві знаходиться кримінальне провадження № 12025100080001537 від 05.05.2025, за підозрою ОСОБА_6 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 121 КК України.
Як встановлено органом досудового розслідування, 04.05.2025 приблизно о 21 годині ОСОБА_6 разом з ОСОБА_11 перебували біля центрального входу до магазину «Фора», де в цей час до них підійшов ОСОБА_12 . Під час проведення бесіди, на ґрунті раптово виниклих неприязних стосунків, між ОСОБА_12 та ОСОБА_13 розпочався словесний конфлікт, який в подальшому переріс в штовханину. В свою чергу ОСОБА_6 , будучи обуреним поведінкою ОСОБА_14 , відчуваючи до нього раптово виниклу особисту неприязнь, вирішив заподіяти останньому тілесні ушкодження.
Реалізуючи свій злочинний умисел, спрямований на умисне заподіяння тілесних ушкоджень, ОСОБА_6 близько 21 години 00 хвилин, продовжуючи перебувати біля магазину «Фора» за адресою: м. Київ, бульвар Миколи Руденка, 24, дістав з кишені власної куртки ніж та, утримуючи його в правій руці, наблизився з ним до ОСОБА_12 . Усвідомлюючи суспільно небезпечний характер своїх дій, передбачаючи суспільно небезпечні наслідки і бажаючи їх настання, розуміючи, що вказаний ніж за своїми характеристиками здатен заподіяти тяжкі тілесні ушкодження, ОСОБА_6 , утримуючи його в своїй правій руці, наніс не менше чотирьох ударів в область тулуба ОСОБА_14 , чим заподіяв останньому тілесні ушкодження у вигляді колото-різаного проникаючого поранення зліва - проникаюче до черевної порожнини, колото-різаного поранення зліва проникаючого до лівої плевральної порожнини.
Після цього, ОСОБА_6 , не надавши будь-якої допомоги потерпілому, залишив місце події.
Згідно даних протоколу затримання від 05.05.2025, цього ж дня о 12 год. 00 хв. ОСОБА_6 затримано на підставі ст. 208 КПК України.
05.05.2025 ОСОБА_6 повідомлено про підозру в умисному тяжкому тілесному ушкодженні, тобто умисному тілесному ушкодженні, небезпечному для життя в момент заподіяння, з правовою кваліфікацією таких дій за ч. 1 ст. 121 КК України.
06.05.2025 старший слідчий Святошинського УП ГУНП у м. Києві ОСОБА_8 звернувся до слідчого судді святошинського районного суду міста Києва з клопотанням, погодженим прокурором у кримінальному провадженні ОСОБА_9 , в якому просив застосувати стосовно підозрюваного ОСОБА_6 запобіжний захід у виді тримання під вартою строком на 60 днів, без визначення застави.
Ухвалою слідчого судді Святошинськогорайонного суду міста Києва від 06.05.2025 задоволено клопотання слідчого та застосовано стосовно підозрюваного ОСОБА_6 запобіжний захід у виді тримання під вартою строком на 60 днів, тобто до 03.07.2025 включно, без визначення розміру застави.
З такими висновками слідчого судді суду першої інстанції погоджується і колегія суддів апеляційної інстанції.
Відповідно до положень ч. 1 ст. 183 КПК України, тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що жоден із більш м'яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим статтею 177 цього Кодексу, крім випадків, передбачених частинами шостою та восьмою статті 176 цього Кодексу.
Як убачається з ч. 2 ст. 177 КПК України, підставою для застосування запобіжного заходу є наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення, а також наявність ризиків, які дають достатні підстави слідчому судді, суду вважати, що підозрюваний може здійснити дії, передбачені частиною першою цієї статті, тобто з метою запобігання спробам:
1) переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду;
2) знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення;
3) незаконно впливати на потерпілого, свідка, іншого підозрюваного, обвинуваченого, експерта, спеціаліста у цьому ж кримінальному провадженні;
4) перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином;
5) вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, у якому підозрюється, обвинувачується.
Розглядаючи клопотання про застосування запобіжного заходу у виді тримання під вартою, для прийняття законного і обґрунтованого рішення, суд, відповідно до ст. 178 КПК України та практики Європейського суду з прав людини, повинен врахувати тяжкість кримінального правопорушення, у вчиненні якого підозрюється особа та особисті обставини життя особи, які можуть свідчити на користь збільшення (зменшення) ризику переховування від правосуддя чи інших способів неналежної процесуальної поведінки.
Згідно ч. 1, ч. 2 ст. 194 КПК України, під час розгляду клопотання про застосування запобіжного заходу слідчий суддя, суд зобов'язаний встановити, чи доводять надані сторонами кримінального провадження докази обставини, які свідчать про: наявність обґрунтованої підозри у вчиненні підозрюваним, обвинуваченим кримінального правопорушення; наявність достатніх підстав вважати, що існує хоча б один із ризиків, передбачених статтею 177 цього Кодексу, і на які вказує слідчий, прокурор; недостатність застосування більш м'яких запобіжних заходів для запобігання ризику або ризикам, зазначеним у клопотанні.
Застосовуючи щодо підозрюваного ОСОБА_6 запобіжний захід у виді тримання під вартою, слідчим суддею встановлено, що матеріали провадження містять достатні дані, які підтверджують існування обґрунтованої підозри у вчиненні ним кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 121 КК України.
Відповідно до практики Європейського суду з прав людини, вимога розумної підозри передбачає наявність доказів, які об'єктивно зв'язують підозрюваного з певним злочином і вони не повинні бути достатніми, щоб забезпечити засудження, але мають бути достатніми, щоб виправдати подальше розслідування або висунення звинувачення.
Для вирішення питання щодо обґрунтованості повідомленої підозри оцінка наданих слідчому судді доказів здійснюється не в контексті оцінки доказів з точки зору їх достатності і допустимості для встановлення винуватості чи її відсутності у особи за вчинення злочину, доведення чи не доведення винуватості особи, з метою досягнення таких висновків, які необхідні суду при постановленні вироку, а з тією метою, щоб визначити вірогідність та достатність підстав причетності тієї чи іншої особи до вчинення кримінального правопорушення, а також чи є підозра обґрунтованою, щоб виправдати подальше розслідування або висунення обвинувачення.
Як вважає колегія суддів, слідчий суддя, дослідивши матеріали клопотання та долучені до нього документи, оцінюючи їх достатність для висновку про причетність ОСОБА_6 до інкримінованого йому кримінального правопорушення, дійшов обґрунтованого висновку про наявність у провадженні достатньої сукупності доказів, які свідчать про обґрунтованість підозри ОСОБА_6 у вчиненні інкримінованого йому злочину.
Крім того, слідчим суддею визнано доведеними вказані у клопотанні слідчого ризики, передбачені ч. 1 ст. 177 КПК України.
Так, враховуючи тяжкість кримінального правопорушення, у вчиненні якого підозрюється ОСОБА_6 , тяжкість можливого покарання, характер та обставини інкримінованих йому дій, дані про особу підозрюваного, колегія суддів дійшла висновку, що слідчим у клопотанні доведено існування у кримінальному провадженні ризиків, передбачених ст. 177 КПК України, а саме можливості підозрюваного переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду; незаконно впливати на потерпілого та свідків кримінального провадження; вчинити інше кримінальне правопорушення.
З урахуванням вказаного, на думку колегії суддів, слідчий суддя дійшов правильного висновку про необхідність застосування виняткового запобіжного заходу щодо підозрюваного ОСОБА_6 , оскільки встановлені судом обставини свідчать про те, що жоден із більш м'яких запобіжних заходів, окрім тримання під вартою, не зможе забезпечити належної процесуальної поведінки підозрюваного та запобігти ризикам, передбаченим ст. 177 КПК України.
При цьому, застосувавши до підозрюваного запобіжний захід у виді тримання під вартою, слідчий суддя обґрунтовано, у відповідності до положень п. 1 ч. 4 ст. 183 КПК України не визначив йому розмір застави, оскільки ОСОБА_6 підозрюється у вчиненні злочину із застосуванням насильства.
На переконання колегії суддів, саме такий запобіжний захід здатен забезпечити гарантії належної процесуальної поведінки підозрюваного ОСОБА_6 .
З наведеного убачається, що слідчим суддею враховано обставини справи, які вказують на можливість останнього вчиняти дії, передбачені ч. 1 ст. 177 КПК України, в зв'язку з чим відносно ОСОБА_6 застосовано запобіжний захід у виді тримання під вартою, який, на думку колегії суддів, в сукупності з існуючими ризиками, особою підозрюваного, тяжкістю інкримінованого йому кримінального правопорушення, є обґрунтованим, та підстав для застосування щодо ОСОБА_6 запобіжного заходу, не пов'язаного із триманням під вартою, або визначення йому розміру застави, колегія суддів не вбачає.
Викладені в апеляційній скарзі доводи про те, що у клопотанні не доведено існування ризиків, передбачених ч. 1 ст. 177 КПК України, колегія суддів також вважає безпідставними.
Так, враховуючи дані про особу підозрюваного у їх сукупності, відповідно до яких підозрюваний не одружений, не має на утриманні осіб, офіційно не працевлаштований, є внутрішньо переміщеною особою, раніше не судимий, беручи до уваги характер, тяжкість та конкретні обставини кримінального правопорушення, у вчиненні якого підозрюється ОСОБА_6 , відповідно до яких останній наніс не менше чотирьох ударів ножем потерпілому, чим заподіяв останньому тяжкі тілесні ушкодження, колегія суддів дійшла висновку, що слідчим у клопотанні доведено існування ризиків, передбачених ч. 1 ст. 177 КПК України, а саме можливості підозрюваного переховуватися від органів досудового розслідування та суду; незаконно впливати на потерпілого та свідків кримінального провадження; вчинити інше кримінальне правопорушення.
При цьому слід зазначити, що при визначенні ризиків закон не вимагає неспростовних доказів того, що підозрюваний однозначно, поза всяким сумнівом, здійснюватиме відповідні дії, однак вимагає обґрунтування, що він має реальну можливість їх здійснити під час вирішення питання про застосування запобіжного заходу або в майбутньому.
На переконання колегії суддів, таке обмеження права ОСОБА_6 на свободу не суперечить положенням ст. 5 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод, так як існують ознаки суспільного інтересу, які незважаючи на презумпцію невинуватості, переважають принцип поваги до особистої свободи.
При цьому, посилання апелянта на те, що ОСОБА_6 повністю визнає свою вину, щиро розкаюється у вчиненому та не має на меті уникати кримінальної відповідальності, самі по собі не забезпечують впевненості у належній процесуальній поведінці підозрюваного, у випадку застосування щодо нього більш м'якого запобіжного заходу.
Доводи апелянта про те, що ОСОБА_6 раніше до кримінальної відповідальності не притягувався, має батьків та рідного брата, з якими він постійно спілкується, не офіційно працює в автомобільній майстерні, де характеризується позитивно, має постійний дохід, не спростовують правильність висновків слідчого судді про існування у кримінальному провадженні ризиків, передбачених ч. 1 ст. 177 КПК України та не є достатньою підставою для зміни підозрюваному запобіжного заходу.
Інші доводи апеляційної скарги висновків слідчого судді не спростовують.
Істотних порушень вимог кримінального процесуального закону під час розгляду клопотання, які перешкодили чи могли перешкодити слідчому судді постановити законну та обґрунтовану ухвалу, колегією суддів апеляційної інстанції не встановлено.
За таких обставин у їх сукупності, ухвала слідчого судді суду першої інстанції відповідно до вимог статті 370 КПК України є законною, обґрунтованою і вмотивованою, а тому колегія суддів не вбачає підстав для її скасування.
Ураховуючи вищевикладене та керуючись ст. ст. 176-178, 183, 193, 376, 407, 418, 422 КПК України, колегія суддів,
Апеляційну скаргу захисника ОСОБА_7 в інтересах підозрюваного ОСОБА_6 залишити без задоволення, а ухвалу слідчого судді Святошинського районного суду міста Києвавід 06 травня 2025 року,- без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення і оскарженню не підлягає.
Судді:
____________ ___________ ___________
ОСОБА_1 ОСОБА_2 ОСОБА_3