30 червня 2025 року справа № 580/4548/25
м. Черкаси
Черкаський окружний адміністративний суд одноособово у складі головуючого судді Бабич А.М., розглянувши у порядку спрощеного письмового провадження в залі суду адміністративну справу за позовом адвоката Євича С.П. від імені ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_1 про визнання протиправною бездіяльності та зобов'язання вчинити дії,
25.03.2025 у Черкаський окружний адміністративний суд надійшов позов адвоката Євича С.П.(19200, Черкаська обл., Уманський р-н, м.Жашків, вул.Волошкова, 82; РНОКПП від імені ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ; РНОКПП НОМЕР_2 ) (далі - позивач) до Військової частини НОМЕР_1 ( АДРЕСА_2 ; код ЄДРПОУ НОМЕР_3 ) (далі - відповідач) про:
визнання протиправною бездіяльності, яка полягає у не оформленні та невидачі позивачу посвідчення учасника бойових дій;
зобов'язання відповідача оформити та видати йому вказане посвідчення на виконання Рішення Комісії Військової частини НОМЕР_4 від 25.04.2024 №5 з питань розгляду матеріалів про визначення військовослужбовців учасниками бойових дій.
Обґрунтовуючи зазначив, що брав участь у бойових діях у районі м.Авдіївка Донецької області. Проте відповідач всупереч вимог законодавства не надав посвідчення УБД.
Ухвалою від 30 квітня 2025 року суд прийняв позовну заяву до розгляду, відкрив провадження у справі та вирішив здійснювати її розгляд правилами спрощеного позовного провадження.
09.05.2025 від відповідача на адресу суду надійшов відзив на позовну заяву, в якому просив залишити без розгляду позовну заяву та відмовити у задоволенні позову повністю. Обґрунтовуючи зазначив, що позивач під час оформлення позовної заяви не дотримався вимог ст.160 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України). Стверджує, що лише 02.05.2025 отримав витяг з протоколу №5 про визнання позивача учасником бойових дій, що є підставою для видачі посвідчення, нагрудного знака та листа талонів.
Ухвалою суду від 23 серпня 2024 року суд задовольнив частково клопотання вх. від 09.08.2024 відповідача, залучив до адміністративної справи другого відповідача Черкаську обласну державну адміністрацію (18001, Україна, Черкаська обл., місто Черкаси, бульвар Шевченка, будинок, 185; код 00022668) (далі - відповідач 2). Того ж дня суд ухвалою відмовив повністю у задоволенні клопотання вх. від 09.08.2024 відповідача 1 про розгляд адміністративної справи у порядку спрощеного провадження в судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін.
Оскільки сторони клопотань про розгляд справи з їх повідомленням (викликом у судове засідання) або заперечень на розгляд справи саме у спрощеному провадженні суду не надали, суд вирішив розглянути справу у спрощеному провадженні без проведення судового засідання та їх виклику (у письмовому провадженні).
Дослідивши письмові докази, оцінивши заявлені доводи сторін, суд дійшов висновку про наявність підстав для задоволення позовних вимог з огляду на таке.
Згідно з довідкою В/ч НОМЕР_5 від 14.05.2023 №14 позивач з 14.05.2023 перебуває на військовій службі у вказаній військовій частині.
Листом від 16.12.2024 №388/13228 Кадровий центр ЗСУ повідомив представнику позивача на його запит щодо видачі посвідчення учасника бойових дій, що витяг із протоколу від 25.05.2024 №5 Військовою частиною НОМЕР_4 буде надіслано відповідачу, який уповноважений видавати вказані посвідчення, нагрудні знаки та листи талонів військовослужбовцям В/ч НОМЕР_6 .
Листом від 18.12.2024 Військова частина НОМЕР_4 повідомила, що відповідно до протоколу засідання комісії від 25.04.2024 №5 з питань розгляду матеріалів про визнання учасниками бойових дій позивачу встановлено статус учасника бойових дій.
18.03.2025 представник позивача звернувся адвокатською вимогою до відповідача, в якій просив видати позивачу посвідчення учасника бойових дій.
Військова частина НОМЕР_4 супровідним листом від 01.05.2025 надіслала відповідачу витяг з вказаний вище з протоколу №5.
Не отримавши посвідчення, позивач звернувся до суду.
Відповідно до ч.2 ст.19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
У ч.1 ст.46 Конституції України закріплено, що громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.
Доводи відповідача про те, що позивач під час оформлення позовної заяви не дотримався вимог ст.160 КАС України, не обґрунтовані та не враховані судом, оскільки обов'язок щодо перевірки дотримання позивачем вимог оформлення позовної заяви покладено на суд. Під час відкриття провадження у справі суд не встановив недотримання позивачем, передбачених ст.160 КАС України вимог щодо оформлення позову. Водночас відсутні підстави, визначені у ст.240 КАС України для залишення позову без розгляду.
Правовий статус ветеранів війни визначено Законом України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту" від 22.10.1993 № 3551-XII (далі - Закон № 3551-XII).
Відповідно до ст.1 Закону №3551-XII Закон спрямований на захист ветеранів війни шляхом: створення належних умов для підтримання здоров'я й активного довголіття; організації соціального та інших видів обслуговування, зміцнення матеріально-технічної бази створених для цієї мети закладів і служб та підготовки відповідних спеціалістів; виконання цільових програм соціального і правового захисту ветеранів війни; надання пільг, переваг та соціальних гарантій у процесі трудової діяльності відповідно до професійної підготовки і з урахуванням стану здоров'я.
Приписами ст.2 Закону №3551-XII передбачено, що законодавство України про статус ветеранів війни та їх соціальні гарантії складається з цього Закону та інших актів законодавства України. Права та пільги для ветеранів війни і членів їх сімей, встановлені раніше законодавством України і законодавством колишнього Союзу PCP, не можуть бути скасовані без їх рівноцінної заміни. Нормативні акти органів державної влади і органів місцевого самоврядування, які обмежують права і пільги ветеранів війни, передбачені цим Законом, є недійсними.
Статтею 5 Закону №3551-XII визначено, що учасниками бойових дій є особи, які брали участь у виконанні бойових завдань по захисту Батьківщини у складі військових підрозділів, з'єднань, об'єднань всіх видів і родів військ Збройних Сил діючої армії (флоту), у партизанських загонах і підпіллі та інших формуваннях як у воєнний, так і у мирний час*.
Пільги та гарантії соціального захисту вищевказаних осіб встановлено розділом III Закону №3551-XII, а саме ст.12 - для учасників бойових дій та осіб, прирівняних до них, ст.13 - для осіб з інвалідністю внаслідок війни; ст.14 - для учасників війни.
Відповідно до ч.1 ст.18 Закону № 3551-ХП на підтвердження свого статусу ветеранам війни вручаються посвідчення та нагрудні знаки, порядок виготовлення та видачі яких встановлюється Кабінетом Міністрів України та міжнародними договорами, в яких бере участь Україна.
Правила видачі посвідчень і нагрудних знаків ветеранів війни врегульовані Положенням про порядок видачі посвідчень і нагрудних знаків ветеранів війни, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 12.05.1994 №302 (далі - Порядок № 302).
Пунктом 2 Порядку № 302 визначено, що посвідчення є документом, що підтверджує статус ветеранів війни та інших осіб, на яких поширюється чинність Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту", на підставі якого надаються відповідні пільги і компенсації.
Згідно з п.4 Порядку №302 учасникам бойових дій (стаття 6 Закону) видається нагрудний знак “Ветеран війни - учасник бойових дій», лист талонів на право одержання ветеранами війни проїзних документів (квитків) з 50-відсотковою знижкою їх вартості і за бажанням посвідчення учасника бойових дій.
Відповідно до п.9 Порядку №302 посвідчення учасника бойових дій і нагрудний знак видаються Мінветеранів, Держспецтрансслужбою, Державним бюро розслідувань, Національним антикорупційним бюро, органами Мін'юсту, Міноборони, МВС, Національної поліції, Національної гвардії, ДСНС, СБУ, розвідувальних органів, Управління державної охорони, Держприкордонслужби, Держспецзв'язку, а також міністерствами та іншими центральними органами виконавчої влади, в яких утворені комісії з питань розгляду матеріалів про визначення учасників бойових дій на виконання пункту 2 постанови Кабінету Міністрів України від 13 січня 1995 р. № 16 “Про застосування пункту 2 статті 6 Закону України “Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» (ЗП України, 1995 р., № 3, ст. 73), в порядку, затвердженому відповідними державними органами згідно із законодавством.
Отже, зміст наведених норм права дає підстави зробити висновок, що саме Закон №3551-XII та прийняті відповідно до нього нормативно-правові акти є спеціальними нормативними документами, які регламентують порядок розгляду питань пов'язаних із встановленням особі статусу УБД.
Вказаними вище доказами підтверджується, що відповідна комісія прийняла рішення про встановлення позивачу статусу учасника бойових дій. Отже, він має право на отримання відповідного посвідчення.
Згідно з п.3 Інструкції про порядок видачі в Міністерстві оборони України посвідчень учасника бойових дій, нагрудних знаків «Ветеран війни - учасник бойових дій» та листів талонів на право одержання ветеранами війни проїзних квитків з 50-відсотковою знижкою їх вартості, затвердженої, затвердженої Наказом Міністерства оборони України 10 листопада 2022 року № 369 (далі - Інструкція) посвідчення, нагрудні знаки та листи талонів видаються:
військовослужбовцям Збройних Сил України, які проходять військову службу в Міноборони, військових частинах, вищих військових навчальних закладах, військових навчальних підрозділах закладів вищої освіти, установах та організаціях безпосереднього підпорядкування Міноборони,- структурним підрозділом служби персоналу апарату Міноборони;
військовослужбовцям Збройних Сил України, які проходять військову службу в органах військового управління, з'єднаннях, військових частинах, вищих військових навчальних закладах, військових навчальних підрозділах закладів вищої освіти, установах та організаціях, підпорядкованих Головнокомандувачу Збройних Сил України (крім військових частин НОМЕР_7 , НОМЕР_8 , НОМЕР_9 , НОМЕР_10 , НОМЕР_11 , НОМЕР_12 , НОМЕР_13 , командувань видів Збройних Сил України),- Кадровим центром Збройних Сил України;
військовослужбовцям Державної спеціальної служби транспорту (далі - ДССТ), які проходять військову службу в ДССТ,- структурним підрозділом служби персоналу Адміністрації ДССТ;
військовослужбовцям Збройних Сил України, які проходять військову службу у військовій частині НОМЕР_14 , військових частинах, закладах, установах, підпорядкованих військовій частині НОМЕР_14 ,- структурним підрозділом служби персоналу військової частини НОМЕР_14 ;
військовослужбовцям Збройних Сил України, які проходять військову службу у військових частинах НОМЕР_7 , НОМЕР_8 , НОМЕР_9 , НОМЕР_10 , НОМЕР_11 , НОМЕР_12 , НОМЕР_13 , НОМЕР_15 , НОМЕР_16 , НОМЕР_17 , командуваннях видів Збройних Сил України, оперативних командуваннях, управліннях повітряних командувань Повітряних Сил Збройних Сил України (далі - повітряні командування), органах військового управління, з'єднаннях, військових частинах, вищих військових навчальних закладах, військових навчальних підрозділах закладів вищої освіти, установах та організаціях, які їм підпорядковані, - структурними підрозділами служби персоналу (кадровими центрами) військових частин НОМЕР_7 , НОМЕР_8 , НОМЕР_9 , НОМЕР_10 , НОМЕР_11 , НОМЕР_12 , НОМЕР_13 , НОМЕР_15 , НОМЕР_16 , НОМЕР_17 , командувань видів Збройних Сил України, оперативних командувань, управлінь повітряних командувань відповідно.
працівникам Збройних Сил України та ДССТ, особам, звільненим з військової служби (роботи), які набули право на отримання статусу під час проходження військової служби (роботи) у Збройних Силах України, ДССТ та у Збройних Силах колишнього СРСР, колишнім партизанам та підпільникам, особам, які брали участь у всіх формах збройної боротьби за незалежність України у XX столітті у складі Української повстанської армії, Української повстанчої армії отамана Тараса Боровця (Бульби) «Поліська Січ», Української народної революційної армії (УНРА), Організації народної оборони «Карпатська Січ», Української військової організації (УВО), збройних підрозділів Організації українських націоналістів і відповідно до Закону України «Про правовий статус та вшанування пам'яті борців за незалежність України у XX столітті» визнані борцями за незалежність України у XX столітті, особам, які в складі добровольчих формувань, що були утворені або самоорганізувалися для захисту незалежності, суверенітету та територіальної цілісності України, брали безпосередню участь в антитерористичній операції, перебуваючи безпосередньо в районах антитерористичної операції в період її проведення, за умови, що в подальшому такі добровольчі формування були включені до складу військових частин Збройних Сил України,- обласними та ІНФОРМАЦІЯ_1 за місцем реєстрації таких осіб (перебування на військовому обліку);
особам, визначеним абзацом сьомим цього пункту, видача нових листів талонів, після закінчення дії попередніх, здійснюється територіальними центрами комплектування та соціальної підтримки за місцем їх реєстрації (перебування на військовому обліку);
громадянам інших держав, що перебували у складі колишнього СРСР, у разі переїзду на постійне місце проживання в Україну, посвідчення, листи талонів до них та нагрудні знаки видаються обласними та ІНФОРМАЦІЯ_1 за місцем їх реєстрації (перебування на військовому обліку).
Відповідно до п.6 Інструкції посвідчення, нагрудні знаки та листи талонів вручаються особисто учасникам бойових дій або за їхнім дорученням рідним чи іншим особам, за що вони розписуються у відповідних документах.
Згідно з п.7 Інструкції організацію роботи з видачі посвідчень, нагрудних знаків та листів талонів, здійснення контролю за виконанням цієї роботи та її законністю забезпечують керівник структурного підрозділу служби персоналу апарату Міноборони, керівники структурних підрозділів служби персоналу (кадрових центрів) Адміністрації ДССТ, військових частин НОМЕР_14 , НОМЕР_7 , НОМЕР_8 , НОМЕР_9 , НОМЕР_10 , НОМЕР_11 , НОМЕР_12 , НОМЕР_13 , НОМЕР_15 , НОМЕР_16 , НОМЕР_17 , командувань видів Збройних Сил України, оперативних командувань, повітряних командувань, начальник Кадрового центру Збройних Сил України, начальники обласних та ІНФОРМАЦІЯ_2 .
Отже, саме на відповідача покладено обов'язок щодо видачі посвідчення учасника бойових дій.
Належні, достовірні та допустимі докази щодо видачі позивачу такого посвідчення відсутні, у т. ч. після отримання 02.05.2025 відповідачем вказаного вище витягу з протоколу від 25.04.2024 №5. Суд установив, що відповідач 2 не дотримався вказаних вище вимог законодавства щодо вирішення питання про оформлення та видачу позивачу посвідчення учасника бойових дій. Отже, така бездіяльність є протиправною.
Для забезпечення виконання завдання адміністративного суду, вказаного у ст.2 КАС України щодо ефективного способу повного захисту порушеного права, суд дійшов висновку визнати вказану бездіяльність протиправною та зобов'язати відповідача оформити та видати йому вказане посвідчення на виконання Рішення Комісії Військової частини НОМЕР_4 від 25.04.2024 №5 з питань розгляду матеріалів про визначення військовослужбовців учасниками бойових дій.
Отже, позовні вимоги обґрунтовані та підлягають задоволенню.
Вирішуючи питання розподілу судових витрат суд урахував.
Згідно з вимогами ст.132 КАС України судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи. До витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать витрати: 1) на професійну правничу допомогу; 2) сторін та їхніх представників, що пов'язані із прибуттям до суду; 3) пов'язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів, експертів та проведенням експертиз; 4) пов'язані з витребуванням доказів, проведенням огляду доказів за їх місцезнаходженням, забезпеченням доказів; 5) пов'язані із вчиненням інших процесуальних дій або підготовкою до розгляду справи.
Згідно з ч.1 ст.139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.
Оскільки позивач звільнений від сплати судового збору за звернення до адміністративного суду зі вказаним позовом, відсутні підстави для його розподілу.
Щодо професійної правничої допомоги адвоката.
У позовній заяві представник позивача адвокат Євич С.П. зазначив, що до витрат відносяться витрати на правничу допомогу в сумі 15000,00грн, докази будуть надані додатково.
У подальшому за заявою позивача суд долучив до матеріалів справи договір про надання професійної правничої допомоги від 31.01.2024, згідно з п.3 якого розмір гонорару, який клієнт сплачує за надану професійну правничу допомогу визначається сторонами окремо додатковою угодою.
Згідно з актом приймання-передачі від 06.06.2025 загальна вартість послуг адвоката становить 20000,00грн. Відповідно до розписки/повідомлення від 06.06.2025 вказаний вище адвокат отримав від клієнта 20000,00грн. Належні, достовірні та допустимі докази сплати (платіжні доручення, банківські квитанції, касовий ордер) позивачем вказаної вище суми на рахунок зазначеного вище адвоката відсутні.
Відповідно до ч.ч.1, 2 ст.134 КАС України витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами, за винятком витрат суб'єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката.
Згідно з ч.3 вказаної статті КАС України для цілей розподілу судових витрат:
1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою;
2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.
Частиною п'ятою вказаної статті КАС України встановлено, що розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із:
1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг);
2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг);
3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт;
4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.
Отже, компенсації за рахунок іншої сторони підлягає не будь-яка правова допомога, а саме професійна правнича, виконавцем якої є адвокат.
Відповідно до ч.7 ст.134 КАС України обов'язок доведення не співмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.
Суд врахував, що відповідач клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката не подав.
Велика Палата Верховного Суду в пункті 21 додаткової постанови Великої Палати Верховного Суду від 19 лютого 2020 року у справі № 755/9215/15-ц вказувала на те, що при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи. В постанові Великої Палати Верховного Суду від 12.05.2020 у справі №904/4507/18 висловлено правову позицію, що не є обов'язковими для суду зобов'язання, які склалися між адвокатом та клієнтом, зокрема у випадку укладення ними договору, що передбачає сплату адвокату «гонорару успіху», у контексті вирішення питання про розподіл судових витрат. Вирішуючи останнє, суд повинен оцінювати витрати, що мають бути компенсовані за рахунок іншої сторони, ураховуючи як те, чи були вони фактично понесені, так і оцінювати їх необхідність.
Адміністративна справа розглядалася правилами спрощеного письмового провадження. Тобто, ознак складної не мала. Позовна заява підписана вказаним вище адвокатом. Зміст позовної заяви свідчить, що її складено фахівцем в галузі права. Розписка/повідомлення від 06.06.2025 не є належним, достовірним та допустимим доказом сплати позивачем вказаної вище суми на рахунок зазначеного вище адвоката відсутні. Такими доказами можуть бути платіжні доручення, банківські квитанції, касовий ордер. Водночас позивач не повідомляв суд про причини неможливості своєчасно подати докази сплати судових витрат, а саме витрат на правничу допомогу в сумі 20000,00грн. У цьому контексті суд урахував відсутність таких відомостей у позовній заяві та письмових заяв з дати відкриття провадження у справі - 30.04.2024. Враховуючи тривалість судового розгляду справи, суд дійшов висновку про відсутність поважних причин ненадання позивачем доказів таких витрат та наявність підстав для вирішення питання розподілу судових витрат під час вирішення позовних вимог, відповідно - про відсутність підстав для їх присудження з відповідача із-за відсутності належних, достовірних та допустимих доказів оплати послуг адвоката.
Керуючись ст.ст. 2-20, 72-78, 236, 241-246, 255, 295 КАС України, суд
1. Задовольнити адміністративний позов адвоката Євича С.П.( АДРЕСА_3 ; РНОКПП від імені ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ; РНОКПП НОМЕР_2 ) повністю.
Визнати протиправною бездіяльність Військової частини НОМЕР_1 , яка полягає у не оформленні та невидачі ОСОБА_1 посвідчення учасника бойових дій.
Зобов'язати Військову частину НОМЕР_1 ( АДРЕСА_2 ; код ЄДРПОУ НОМЕР_3 ) оформити та видати ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ; РНОКПП НОМЕР_2 ) посвідчення учасника бойових дій на виконання Рішення Комісії Військової частини НОМЕР_4 від 25.04.2024 №5 з питань розгляду матеріалів про визначення військовослужбовців учасниками бойових дій.
2. Судові витрати, у т.ч. витрати на правничу допомогу адвоката розподілу не підлягають.
3. Копію ухвали направити учасникам справи.
4. Рішення набирає законної сили після закінчення строку на подання апеляційної скарги, яка може бути подана до Шостого апеляційного адміністративного суду протягом 30 днів з складення повного тексту судового рішення.
Суддя Анжеліка БАБИЧ
Рішення ухвалене, складене у повному обсязі та підписане 30.06.2025.