Справа № 560/14229/24
іменем України
01 липня 2025 рокум. Хмельницький
Хмельницький окружний адміністративний суд в особі головуючого-судді Печеного Є.В., розглянувши адміністративну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Козяр Транс" до Вінницької митниці про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити дії,
Товариство з обмеженою відповідальністю "Козяр Транс" звернулося до суду з позовом до Вінницької митниці, в якому просить:
" - визнати протиправним та скасувати картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення №UA401020/2024/000995 від 30.07.2024 р.;
- визнати протиправним та скасувати рішення про коригування митної вартості товарів №UA401000/2024/000225/1 від 30.07.2024 р.".
В обґрунтування позовних вимог позивач зазначає, що ним було подано достатньо доказів на підтвердження заявленої митної вартості товару за основним методом. Проте Вінницькою митницею, всупереч вимогам діючого законодавства, за результатами опрацювання поданих митних декларацій та документів, винесена картка відмови у прийнятті митної декларації та прийнято рішення про коригування митної вартості товарів.
ТОВ «Козяр-Транс» не погоджується із карткою-відмовою №UA401020/2024/000957 від 25.07.2024 р., та рішенням про коригування митної вартості товарів №UA401000/2024/000220/1 від 25.07.2024 р., та твердженнями викладеними митним органом у вказаному рішенні, вважає їх такими, що суперечать чинному законодавству України, незаконними та такими, що підлягають скасуванню.
Ухвалою від 01.10.2024 позовну заяву залишено без руху та надано строк звернення до суду для усунення недоліків позовної заяви.
Ухвалою від 14.10.2024 відкрито провадження в цій справі та вирішено її розглянути за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін.
До суду відповідачем подано відзив на позовну заяву, у якому останній посилається на те, що Вінницька митниця у спірних правовідносинах діяла лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені законодавством України.
Зазначає, що надана позивачем довідка про транспортні витрати б/н від 30.07.2024 містить фразу «Страхування транспортного засобу не проводилось», хоча страхування на території ЄС є обов'язковим для ТЗ, що пересуваються своїм ходом по шляхах загального користування.
Відповідач зазначає, що інвойс, який подавався до митного оформлення не містить достовірної інформації щодо «дійсної вартості» транспортного засобу відповідно до статті VII ГАТТ.
Відповідач вимоги позовної заяви вважає безпідставними та необґрунтованими, а тому, просить відмовити позивачу у задоволенні позову.
Ухвалою суду від 01.07.2025 у задоволенні клопотання Вінницької митниці про розгляд справи в судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін відмовлено.
Дослідивши матеріали справи, суд встановив таке.
ТОВ «Козяр-Транс» здійснювало розмитнення товару на Вінницькій митниці Держмитслужби України, а саме: Напівпричіп вантажний, тентований, б/в, марка - SCHMITZ CARGOBULL, модель SCB*S3T, шасі № НОМЕР_1 , календарний рік виготовлення - 2019 р., модельний рік виготовлення - 2019 р., дата першої реєстрації -09.07.2020., кількість осей - 3 шт., маса в разі максимального навантаження - 39 000 кг, вантажопідйомність - 32 191 кг, для використання по дорогах загального користування. Торговельна марка: SCHMITZ CARGOBULL. Фірма- виробник: SCHMITZ CARGOBULL AG. Країна виробництва: DE
До митного оформлення, у тому числі, для підтвердження митної вартості товару, були подані наступні документи: рахунок-фактуру 3/7/24/FAKTSPWL/SPRZ від 18.07.2024 р., декларація про походження товару №04/07/24 від 04.07.2024 р., свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу DR/BAQ2601284 від 13.07.2020, платіжне доручення №1 від 05.07.2024 р., довідку про транспортні витрати №30/07-1 від 30.07.2024 р., звіт про експертну оцінку транспортного засобу №88/07 від 29.07.2024 р., контракт №04/07/24 від 04.07.2024 р., митну декларацію країни відправлення 24PL391010E2457285 від 25.07.2024.
ТОВ «Козяр-Транс» розраховано митну вартість товару за товар - 13 800 EUR (13 500,00 фактурна вартість + витрати на транспортування 300,00), курс валют 44,4055, що становить суму 612 795,90 грн.
Позивачу направлені електронні повідомлення щодо витребування додаткових документів, згідно ч.2,3 ст. 53 Митного кодексу України.
Позивач листом від 30.07.2024 повідомив відповідача про те, що інші документи надаватись не будуть.
30.07.2024 Вінницькою митницею Держмитслужби України за результатами перевірки митної декларації винесено картку-відмову №UA401020/2024/000995 від 30.07.2024 р. у митному оформленні товарів з причин: в процесі митного контролю та митного оформлення з'ясовано, що декларантом заявлено неповні відомості про митну вартість товару. Рішення про відмову прийнято відповідно до п.5,6 ст.54: ст.256 Митного кодексу України, у зв'язку із винесеним Рішенням про коригування митної вартості товарів №UA401000/2024/000225/1 від 30.07.2024 року.
Вінницькою митницею винесено Рішення про коригування митної вартості товарів №UA401000/2024/000225/1 від 30.07.2024 р., яким збільшено митну вартість задекларованого товару до 18 000 EUR, що еквівалентно 799 299,00 грн. (курс валюти 44,4055).
Не погоджуючись із карткою-відмовою №UA401020/2024/000995 від 30.07.2024 р. та Рішенням про коригування митної вартості товарів №UA401000/2024/000225/1 від 30.07.2024 р. позивач звернувся до суду з цим позовом.
Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд зазначає таке.
Згідно з пунктами 23 та 24 частини 1 статті 4 Митного кодексу України від 13.03.2012 №4495-VI (далі - МК України), митне оформлення - виконання митних формальностей, необхідних для випуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення; митний контроль - сукупність заходів, що здійснюються з метою забезпечення додержання норм цього Кодексу, законів та інших нормативно-правових актів з питань державної митної справи, міжнародних договорів України, укладених у встановленому законом порядку.
За змістом статей 49, 50 МК України, митною вартістю товарів, які переміщуються через митний кордон України, є вартість товарів, що використовується для митних цілей, яка базується на ціні, що фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.
Відомості про митну вартість товарів використовуються, зокрема, для нарахування митних платежів.
Митна вартість товарів, що переміщуються через митний кордон України, визначається декларантом відповідно до норм цього Кодексу. Митна вартість товарів, що ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, визначається відповідно до глави 9 цього Кодексу (частини 1 та 2 статті 51 МК України).
Так, частинами 1 - 3 статті 57 (глава 9 розділу ІІІ) МК України передбачено, що визначення митної вартості товарів, які ввозяться в Україну відповідно до митного режиму імпорту, здійснюється за такими методами: 1) основний - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються (вартість операції); 2) другорядні: а) за ціною договору щодо ідентичних товарів; б) за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів; в) на основі віднімання вартості; г) на основі додавання вартості (обчислена вартість); ґ) резервний.
Основним методом визначення митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є перший метод - за ціною договору (вартість операції).
Кожний наступний метод застосовується лише у разі, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу відповідно до норм цього Кодексу.
Згідно із частинами 1 - 2 статті 58 МК України, метод визначення митної вартості за ціною договору (контракту) щодо товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, застосовується у разі, якщо:
1) немає жодних обмежень щодо прав покупця (імпортера) на використання оцінюваних товарів, за винятком тих, що: а) встановлюються законом чи запроваджуються органами державної влади в Україні; б) обмежують географічний регіон, у якому товари можуть бути перепродані (відчужені повторно); в) не впливають значною мірою на вартість товару;
2) щодо продажу оцінюваних товарів або їх ціни відсутні будь-які умови або застереження, які унеможливлюють визначення вартості цих товарів;
3) жодна частина виручки від будь-якого подальшого перепродажу, розпорядження або використання товарів покупцем не надійде прямо чи опосередковано продавцеві, якщо тільки не буде зроблено відповідне коригування з урахуванням положень частини десятої цієї статті;
4) покупець і продавець не пов'язані між собою особи або хоч і пов'язані між собою особи, однак ці відносини не вплинули на ціну товарів.
Метод визначення митної вартості товарів за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються, не застосовується, якщо використані декларантом або уповноваженою ним особою відомості не підтверджені документально або не визначені кількісно і достовірні та/або відсутня хоча б одна із складових митної вартості, яка є обов'язковою при її обчисленні.
У разі якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом послідовного використання методів, зазначених у статтях 58 - 63 цього Кодексу, митна вартість оцінюваних товарів визначається з використанням способів, які не суперечать законам України і є сумісними з відповідними принципами і положеннями Генеральної угоди з тарифів і торгівлі (GATT) (частина 1 статті 64 Резервний метод МК України).
Відповідно до частини 2 статті 52 МК України, декларант або уповноважена ним особа, які заявляють митну вартість товару, зобов'язані: 1) заявляти митну вартість, визначену ними самостійно, у тому числі за результатами консультацій з органом доходів і зборів; 2) подавати органу доходів і зборів достовірні відомості про визначення митної вартості, які повинні базуватися на об'єктивних, документально підтверджених даних, що піддаються обчисленню; 3) нести всі додаткові витрати, пов'язані з коригуванням митної вартості або наданням органу доходів і зборів додаткової інформації.
За змістом частин 1 - 3 статті 53 МК України, у випадках, передбачених цим Кодексом, декларант подає митному органу документи, що підтверджують заявлену митну вартість товарів і обраний метод її визначення.
Документами, які підтверджують митну вартість товарів, є: 1) декларація митної вартості, що подається у випадках, визначених у частинах п'ятій і шостій статті 52 цього Кодексу, та документи, що підтверджують числові значення складових митної вартості, на підставі яких проводився розрахунок митної вартості; 2) зовнішньоекономічний договір (контракт) або документ, який його замінює, та додатки до нього у разі їх наявності; 3) рахунок-фактура (інвойс) або рахунок-проформа (якщо товар не є об'єктом купівлі-продажу); 4) якщо рахунок сплачено, - банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару; 5) за наявності - інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару; 6) транспортні (перевізні) документи, якщо за умовами поставки витрати на транспортування не включені у вартість товару, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів; 7) ліцензія на імпорт товару, якщо імпорт товару підлягає ліцензуванню; 8) якщо здійснювалося страхування, - страхові документи, а також документи, що містять відомості про вартість страхування.
У разі якщо документи, зазначені у частині другій цієї статті, містять розбіжності, які мають вплив на правильність визначення митної вартості, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, декларант або уповноважена ним особа на письмову вимогу митного органу зобов'язані протягом 10 календарних днів надати (за наявності) такі додаткові документи: 1) договір (угоду, контракт) із третіми особами, пов'язаний з договором (угодою, контрактом) про поставку товарів, митна вартість яких визначається; 2) рахунки про здійснення платежів третім особам на користь продавця, якщо такі платежі здійснюються за умовами, визначеними договором (угодою, контрактом); 3) рахунки про сплату комісійних, посередницьких послуг, пов'язаних із виконанням умов договору (угоди, контракту); 4) виписку з бухгалтерської документації; 5) ліцензійний чи авторський договір покупця, що стосується оцінюваних товарів та є умовою продажу оцінюваних товарів; 6) каталоги, специфікації, прейскуранти (прайс-листи) виробника товару; 7) копію митної декларації країни відправлення; 8) висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, та/або інформація біржових організацій про вартість товару або сировини.
Забороняється вимагати від декларанта або уповноваженої ним особи будь-які інші документи, відмінні від тих, що зазначені в цій статті. Декларант або уповноважена ним особа за власним бажанням може подати додаткові наявні у них документи для підтвердження заявленої ними митної вартості товару (частини 5 - 6 статті 53 МК України).
Згідно із частинами 1 - 3 статті 54 МК України, контроль правильності визначення митної вартості товарів здійснюється органом доходів і зборів під час проведення митного контролю і митного оформлення шляхом перевірки числового значення заявленої митної вартості.
Контроль правильності визначення митної вартості товарів за основним методом - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту (вартість операції), здійснюється органом доходів і зборів шляхом перевірки розрахунку, здійсненого декларантом, за відсутності застережень щодо застосування цього методу, визначених у частині першій статті 58 цього Кодексу.
За результатами здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів орган доходів і зборів визнає заявлену декларантом або уповноваженою ним особою митну вартість чи приймає письмове рішення про її коригування відповідно до положень статті 55 цього Кодексу.
У той же час, частиною 6 зазначеної статті передбачено, що митний орган може відмовити у митному оформленні товарів за заявленою декларантом або уповноваженою ним особою митною вартістю виключно за наявності обґрунтованих підстав вважати, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів, у разі:
1) невірно проведеного декларантом або уповноваженою ним особою розрахунку митної вартості;
2) неподання декларантом або уповноваженою ним особою документів згідно з переліком та відповідно до умов, зазначених у частинах другій - четвертій статті 53 цього Кодексу, або відсутності у цих документах всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари;
3) невідповідності обраного декларантом або уповноваженою ним особою методу визначення митної вартості товару умовам, наведеним у главі 9 цього Кодексу;
4) надходження до митного органу документально підтвердженої офіційної інформації митних органів інших країн щодо недостовірності заявленої митної вартості.
Відповідно до частин 1 та 2 статті 55 МК України рішення про коригування заявленої митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України з поміщенням у митний режим імпорту, приймається митним органом у письмовій формі під час здійснення контролю правильності визначення митної вартості цих товарів як до, так і після їх випуску, якщо митним органом у випадках, передбачених частиною шостою статті 54 цього Кодексу, виявлено, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів.
Прийняте митним органом письмове рішення про коригування заявленої митної вартості товарів має містити:
1) обґрунтування причин, через які заявлену декларантом митну вартість не може бути визнано;
2) наявну в митного органу інформацію (у тому числі щодо числових значень складових митної вартості, митної вартості ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, інших умов, що могли вплинути на ціну товарів), яка призвела до виникнення сумнівів у правильності визначення митної вартості та до прийняття рішення про коригування митної вартості, заявленої декларантом;
3) вичерпний перелік вимог щодо надання додаткових документів, передбачених частиною третьою статті 53 цього Кодексу, за умови надання яких митна вартість може бути визнана митним органом;
4) обґрунтування числового значення митної вартості товарів, скоригованої митним органом, та фактів, які вплинули на таке коригування;
5) інформацію про:
а) право декларанта або уповноваженої ним особи на випуск у вільний обіг товарів, що декларуються: у разі згоди декларанта або уповноваженої ним особи з рішенням митного органу про коригування митної вартості товарів - за умови сплати митних платежів згідно з митною вартістю, визначеною митним органом; у разі незгоди декларанта або уповноваженої ним особи з рішенням митного органу про коригування заявленої митної вартості товарів - за умови сплати митних платежів згідно із заявленою митною вартістю товарів та надання гарантій відповідно до розділу Х цього Кодексу в розмірі, визначеному митним органом відповідно до частини сьомої цієї статті;
б) право декларанта або уповноваженої ним особи оскаржити рішення про коригування заявленої митної вартості до органу вищого рівня відповідно до глави 4 цього Кодексу або до суду.
У разі відмови у прийнятті митної декларації посадовою особою митного органу заповнюється картка відмови у прийнятті митної декларації за формою, встановленою центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну фінансову політику. Один примірник зазначеної картки невідкладно вручається (надсилається) декларанту або уповноваженій ним особі. Інформація про відмову у прийнятті для оформлення електронної митної декларації надсилається декларанту електронним повідомленням, засвідченим електронним цифровим підписом посадової особи митного органу (частина 12 статті 264 МК України).
Верховний Суд у постанові від 11 вересня 2020 року у справі №820/10288/15 зазначив, що митний орган при здійсненні контролю за правильністю визначення митної вартості зобов'язаний перевірити складові числового значення митної вартості, правильність розрахунку, здійсненого декларантом, упевнитись в достовірності та точності заяв, документів чи розрахунків, поданих декларантом, а також відсутності обмежень для визначення митної вартості за ціною договору, наведених у статті 58 МК України (у разі визначення декларантом митної вартості імпортованого товару за першим методом).
При цьому, митний орган має право відійти від наведених вище законодавчих обмежень, пов'язаних з перевіркою основного переліку документів, які підтверджують митну вартість товарів, та витребувати від декларанта додаткові документи лише у тому випадку, якщо надані декларантом документи містять розбіжності, наявні ознаки підробки або ці документи не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, або ж у разі якщо митний орган має обґрунтовані підстави вважати, що існуючий взаємозв'язок між продавцем і покупцем вплинув на заявлену декларантом митну вартість.
Водночас, приписи вказаних статей зобов'язують митний орган зазначити конкретні обставини, які викликали відповідні сумніви, причини неможливості їх перевірки на підставі наданих декларантом документів, а також обґрунтувати необхідність перевірки спірних відомостей та зазначити документи, надання яких зможе усунути сумніви у їх достовірності.
Як установив суд, підставою для прийняття спірного рішення став сумнів Вінницької митниці стосовно «дійсної вартості» задекларованого напівпричепа відповідно до статті VII ГАТТ, оскільки довідка про транспортно-експедиційні витрати від 30.07.2024 №30/07-1 містить фразу «страхування транспортного засобу не проводилось», хоча страхування на території ЄС є обов'язковим для ТЗ, що пересуваються своїм ходом по шляхах загального користування (статтею 3 Директиви 2009/103/ЄС Європейського Парламенту та Ради від 16 вересня 2009 року визначено, що відповідно до статті 5, кожна держава-член вживає всіх заходів необхідних для забезпечення покриття страховкою цивільної відповідальності відносно використання автотранспортних засобів.
Разом з тим, суд зазначає, що відсутність у позивача документів, пов'язаних зі страхуванням напівпричепа, зумовлена тим, що позивач не здійснював таке страхування.
Суд зазначає, що, якщо за твердженням декларанта, страхування товару не здійснювалося, то декларант не повинен доводити цей факт: декларант повинен підтвердити лише ті факти, які пов'язані з понесеними витратами, які, на його думку, входять до митної вартості товарів.
Натомість, якщо митний орган стверджує, що страхування все ж таки здійснювалися, то митний орган повинен довести наявність цього факту.
При цьому, понесених позивачем витрат на страхування товару митницею не доведено, а відтак, не доведення і включення цих витрат до митної вартості.
Аналогічна правова позиція сформульована Верховним Судом, зокрема, у постанові від 18.01.2018 року у справі №814/1204/15 (реєстраційний номер судового рішення в ЄДРСР 71692619) та у постанові від 13.02.2018 року у справі № 803/1112/17 (реєстраційний номер судового рішення в ЄДРСР 72290108).
Стосовно обраного відповідачем методу коригування митної вартості, то слід зазначити таке.
У оскаржуваному рішенні зазначено, що: «джерелом числового значення митної вартості є МД від 13.05.2024 №UA305160/2024/015807 за якою оформлено товар за резервним методом «напівпричіп - тентовий, тривісний, призначений для перевезення вантажів по дорогах загального користування, що був у використанні, марки - Schmitz, модель - SCB S3T, рік випуску 2019, номер шасі НОМЕР_2 - 1 шт.» та складає 18 000 Євро».
Разом з тим, згідно чинного законодавства України відомості, які містяться в ЄАІС, мають лише допоміжний інформаційний характер при прийнятті митним органом відповідних рішень, та не можуть слугувати визначальним фактором під час прийняття рішення про коригування митної вартості товарів. Різниця між вартістю товару, задекларованого особою та вартістю схожих товарів, що розмитнювалися цією особою чи іншими особами у попередніх періодах також не свідчить про наявність порушень з боку декларанта і не є підставою для автоматичного збільшення митної вартості товарів до показників автоматизованої системи аналізу та управління ризиками (АСАУР).
Наявність у названій системі інформації про те, що подібний товар у попередні періоди розмитнювався за вартістю більшою, ніж задекларована декларантом, за відсутності інших визначених законом підстав, що обумовлюють межі і способи здійснення органом доходів і зборів контролю митної вартості, не утворює підстав для відмови у визнанні заявленої декларантом митної вартості за основним методом та її визначенні за другорядними методами, оскільки торгові відносини є різноманітними, здійснюються на принципах автономії волі та свободи договору, при цьому безліч обставин можуть впливати на їх ціну (характеристика товару, виробник, торгова марка, умови і обсяги поставок, наявність знижок тощо), і сама по собі не свідчить про наявність порушень з боку декларанта і не призводить до автоматичного збільшення митної вартості товарів, адже законодавство таких підстав прямо не встановлює, тому не є перешкодою для застосування обраного декларантом методу визначення митної вартості товару.
Верховний Суд у постанові від 29.09.2020 у справі №520/7041/19 вказав, що рішення про коригування митної вартості товарів є обґрунтованим та мотивованим у контексті норм пунктів 2, 4 частини другої статті 55 Митного кодексу, якщо містить не лише дату та номер митної декларації, на підставі якої здійснено коригування митної вартості, а й порівняння характеристик оцінюваного товару та характеристик товару, ціна якого взята за основу для коригування митної вартості за такими другорядними методами, як за ціною договору щодо ідентичних товарів, за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів, на основі віднімання вартості, резервним методом.
Крім того, формально нижчий рівень митної вартості імпортованого позивачем товару від рівня митної вартості подібних товарів не може вважатися заниженням митної вартості і не є перешкодою для застосування основного методу визначення митної вартості товару, та не може бути достатньою підставою для відмови у здійсненні митного оформлення товару за основним методом визначення його митної вартості.
Такого ж висновку дійшов Верховний Суд у постанові від 18.08.2021 у справі №821/1050/17, від 20 липня 2023 року у справі № 640/22572/20.
Інформація про вищу митну вартість ідентичних товарів не є перешкодою для визначення митної вартості товару на підставі укладеного між сторонами договору, оскільки в інформаційній базі відсутня інформація про коригування заявленої митної вартості товарів, а також інформація щодо можливих судових рішень з питань визначення митної вартості товарів та методів її визначення.
Аналогічна позиція викладена у постановах Верховного Суду від 09.10.2018 у справі №826/24835/15, від 24.01.2019 у справі №820/636/17, від 21.01.2020 у справі №812/2336/14, від 13.02.2020 у справі №810/1175/16, від 26.01.2021 у справі №826/13892/16.
Також слід врахувати, що в ЄАІС ДФС України відсутня інформація про коригування заявленої митної вартості товарів, а також інформація щодо судових рішень з питань визначення митної вартості товарів та методів її визначення, у зв'язку з чим така інформаційна база не містить всіх об'єктивних даних щодо імпортованих в Україну товарів, які підтверджуються документально та підлягають обчисленню. Крім того, у рішенні про коригування заявленої митної вартості, крім номера та дати митної декларації, яка взята за основу для визначення митної вартості оцінюваних товарів, митний орган повинен також навести пояснення щодо зроблених коригувань на обсяги партії ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, умов поставки, комерційних умов тощо та зазначити докладну інформацію і джерела, які використовувалися митним органом при визначенні митної вартості оцінюваних товарів із застосуванням другорядних методів.
Відтак, відомості з інформаційних систем фіскальних органів не можуть слугувати беззаперечним джерелом інформації про митну вартість конкретного товару.
Однак, суд встановив, що в оскаржуваному рішенні про коригування митної вартості відсутня інформація, зокрема, щодо технічного стану транспортного засобу, який був розмитнений за МД від 13.05.2024 №UA305160/2024/015807.
При цьому, митний орган при посиланні на МД від 13.05.2024 №UA305160/2024/015807 в оскаржуваному рішенні зазначив, що товар за такою митною декларацією, яка взята за основу для визначення митної вартості, також визначено за резервним методом.
Одночасно не наведено інформації щодо адміністративного та/або судового оскарження визначення митної вартості за резервним методом вказаного товару, інформації щодо підстав та причин, які послугували підставою для визначення митної вартості за резервним методом тощо.
Окрім того, суд звертає увагу суду на той факт, що ТОВ «Козяр-Транс» до митного оформлення було надано Звіт №88/07 про експертну оцінку транспортного засобу від 29 липня 2024 року, відповідно до якого визначено, що вартість напівпричепа вантажного SCHMITZ CARGOBULL SCB*S3T, що ввозиться на митну території України, шасі №WSM00000003323287 на дату оцінки складає 13 148 євро.
Дослідивши матеріали адміністративної справи та зібрані докази в сукупності, суд дійшов висновку про те, що позивач надав митниці належний та достатній перелік документів на підтвердження повноти і достовірності заявленої митної вартості товару, визначеної за основним методом, проте відповідачем не підтверджено належними доводами наявність у поданих декларантом документах розбіжностей, ознак підробки або відсутність всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товару, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за цей товар.
Правильність визначення митної вартості позивачем за основним методом відповідачем не спростована, наявність належних підстав для коригування митної вартості відповідачем не доведена.
Згідно з частиною 1 статті 77 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
З огляду на викладене вище, суд дійшов висновку, що наявні законні підстави визнати протиправним та скасувати картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення №UA401020/2024/000995 від 30.07.2024 р. та визнати протиправним та скасувати рішення про коригування митної вартості товарів №UA401000/2024/000225/1 від 30.07.2024 р.
Інші аргументи сторін не спростовують вказаних вище висновків суду за результатами розгляду справи.
Суд також враховує позицію Європейського суду з прав людини (в аспекті оцінки аргументів учасників справи), сформовану в пункті 58 рішення у справі «Серявін та інші проти України» (№ 4909/04): згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються; хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент; міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі «Руїс Торіха проти Іспанії» (Ruiz Torija v. Spain) № 303-A, пункт 29).
Відповідно до ч.1 ст.139 КАС України, при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.
При зверненні до суду позивач сплатив судовий збір у розмірі 3028 грн, тому, враховуючи приписи статті 139 КАС України, витрати зі сплати судового збору необхідно стягнути на його користь за рахунок бюджетних асигнувань відповідача.
Керуючись статтями 6, 72-77, 139, 244, 246, 250, 255, 295 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
адміністративний позов задовольнити.
Визнати протиправним та скасувати картку відмови Вінницької митниці в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення №UA401020/2024/000995 від 30.07.2024 року.
Визнати протиправним та скасувати рішення Вінницької митниці про коригування митної вартості товарів №UA401000/2024/000225/1 від 30.07.2024 року.
Стягнути на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Козяр Транс" судові витрати у розмірі 3028 (три тисячі двадцять вісім) грн 00 коп за рахунок бюджетних асигнувань Вінницької митниці.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку до Сьомого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Позивач:Товариство з обмеженою відповідальністю "Козяр Транс" (вул. Заводська, 155, м. Хмельницький, Хмельницький р-н, Хмельницька обл., 29007 , код ЄДРПОУ - 37512870)
Відповідач:Вінницька митниця (вулиця Лебединського, будинок 17, м. Вінниця, Вінницька область, 21034 , код ЄДРПОУ - 43997544)
Головуючий суддя Є.В. Печений