Справа № 560/2731/25
іменем України
30 червня 2025 рокум. Хмельницький
Хмельницький окружний адміністративний суд в особі головуючої-судді Ковальчук О.К. розглянувши адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до відділу державного нагляду (контролю) у Хмельницькій області Державної служби України з безпеки на транспорті про визнання протиправною та скасування постанови,
ОСОБА_1 звернулася в суд з позовом до відділу державного нагляду (контролю) у Хмельницькій області Державної служби України з безпеки на транспорті, в якому просить визнати протиправною та скасувати постанову № ПШ 133241 від 30.10.2024 про накладення на адміністративного стягнення у вигляді штрафу в розмірі 17000 грн.
В обґрунтування позовних вимог вказує, що під час проведення перевірки 10.10.2024 ОСОБА_2 (водій) здійснював перевезення вантажу транспортним засобом, який належить позивачці, без тахокарт за 02.10.2024, 06.10.2024, 07.10.2024 або бланку підтвердження діяльності водія за вказані дати. Вважає протиправною спірну постанову, оскільки не є автомобільним перевізником, адже транспортний засіб переданий у користування ОСОБА_2 . Тому, відповідачем при винесенні постанови належними та допустимими доказами не доведене вчинення порушення. Просить задовольнити позовні вимоги.
Ухвалою від 21.02.2025 Хмельницький окружний адміністративний суд позовну заяву ОСОБА_1 залишив без руху та надав строк для усунення недоліків позовної заяви.
Хмельницький окружний адміністративний суд відкрив провадження в адміністративній справі за правилами спрощеного позовного провадження.
Відповідач подав до суду відзив на позовну заяву в якому вказує, що Закон України "Про автомобільний транспорт" не ставить у залежність можливість застосування відповідальності від наявності чи відсутності в особи - порушника статусу підприємця. Стверджує, що водієм ( ОСОБА_2 ) 10.10.2024 виконувались перевезення вантажу за відсутності на момент перевірки тахокарт за 02.10.2024, 06.10.2024, 07.10.2024 або бланку підтвердження діяльності водія за вказані дати. При здійснені перевірки водій транспортного засобу надав наступні документи: посвідчення водія, свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу, накладну, протокол перевірки технічного стану транспортного засобу, тахокарти, окрім тахокарт за 02.10.2024, 06.10.2024, 07.10.2024. Відповідно до наданого на момент перевірки свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу, посвідчення водія та протоколу технічного стану на транспортний засіб автомобільним перевізником є позивачка. Тому, постанова про застосування адміністративно-господарського штрафу винесена саме щодо ОСОБА_1 , як до автомобільного перевізника, тобто суб'єкта господарювання. Просить відмовити у задоволенні позовних вимог.
Позивачка подала до суду відповідь на відзив на позовну заяву, у якому зазначає, що висновок відповідача про перевізника ґрунтується лише на тому, що автомобіль, яким здійснювалось перевезення зареєстрований на неї. Водночас, свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу надає лише майнові права на транспортний засіб, а не визначає статусу автомобільного перевізника. Актом перевірки зафіксовані загальні відомості про автомобіль (марка, номерний знак і т.д.). Поряд з цим, в ньому не зазначено тих відомостей, про які усно повідомив ОСОБА_2 при перевірці, а саме те, що він здійснює перевезення власного вантажу, використовує транспортний засіб для власних потреб, а не на замовлення чи прохання (пояснення третьої особи додаються). Вказана інформація не була врахована відповідачем ні при складанні акту перевірки, ні при розгляді справи по суті, що стало наслідком некоректного встановлення особи (суб'єкта, який має відповідати за порушення законодавства про автомобільний транспорт).
ОСОБА_2 подав до суду письмові пояснення, у яких стверджує, що 10.10.2024 придбавши товари для власних потреб, про що свідчить відповідна накладна від 10.10.2024, здійснював їх доставку до складу, який знаходиться в м. Нетішин. Працівники також повідомили про те, що за результатами перевірки буде складений відповідний акт перевірки, та те, що додатково буде повідомлено про час розгляду адміністративної справи. Жодного повідомлення не надходило, оскільки вважав, що ця справа стосується виключно його. Зазначає, що у трудових відносинах з позивачкою не перебуває, а перевезення вантажу 10.10.2024 здійснював для власних потреб, а не на замовлення чи прохання позивачки.
У додаткових поясненнях відповідач вказує, що твердження позивача та ОСОБА_2 щодо того, що автомобільним перевізником начебто є саме водій про був повідомлений інспектор є хибними та неправдивими та спростовуються відеозаписом із нагрудної камери.
Водночас, відтворити запис нагрудної камери є неможливим, оскільки за посиланням, яке міститься у додаткових поясненнях, не вдалося знайти запитану URL-адресу на сервері.
Дослідивши наявні в матеріалах справи докази в їх взаємному зв'язку та сукупності, суд встановив таке.
Позивач - ОСОБА_1 є власником транспортного засобу марки Mersedes-Benz, ATEGO 817, державний реєстраційний номер НОМЕР_1 , що підтверджується свідоцтвом про реєстрацію транспортного засобу НОМЕР_2 .
10.10.2024 старший державний інспектор відділу державного нагляду (контролю) у Хмельницькій області Державної служби України з безпеки на транспорті здійснив рейдову перевірку транспортного засобу марки Mersedes-Benz, ATEGO 817, державний реєстраційний номер НОМЕР_1 , яким керував водій ОСОБА_2 , під час якої встановив здійснення водієм внутрішніх вантажних перевезень без тахокарт за 02.10.2024, 06.10.2024, 07.10.2024 або бланку підтвердження діяльності водія за вказані дати. За результатом перевірки складений акт №053345. Водій зі змістом акту ознайомлений, про що свідчить підпис а вкті.
На підставі акту перевірки від 10.10.2024 №053345 відповідач за порушення вимог статті 48 Закону України "Про автомобільний транспорт" прийняв постанову від 30.10.2024 №ПШ133241 про застосування до позивачки адміністративно-господарського штрафу в розмірі 17000,00 грн, встановленого абзацом 3 частини першої статті 60 Закону України "Про автомобільний транспорт".
Вважаючи постанову від 30.10.2024 №ПШ133241 протиправною, позивачка звернулася до суду з цим позовом.
Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд враховує таке.
Засади організації та діяльності автомобільного транспорту визначає Закон України "Про автомобільний транспорт" від 05.04.2001 № 2344-IIІ (далі - Закон № 2344-III).
Відповідно до частини 12 статті 6 Закону № 2344-III державному контролю підлягають усі транспортні засоби українських та іноземних перевізників, що здійснюють автомобільні перевезення пасажирів і вантажів на території України.
Згідно зі статтею 6 Закону № 2344-III постановою Кабінету Міністрів України від 08.11.2006 № 1567 затверджений Порядок здійснення державного контролю на автомобільному транспорті.
Державний контроль на автомобільному транспорті (далі - державний контроль) здійснюється посадовими особами органу державного контролю (далі - посадові особи) у форменому одязі, які мають відповідне службове посвідчення, направлення на перевірку, сигнальний диск (жезл) та індивідуальну печатку, шляхом проведення рейдових перевірок (перевірок на дорозі) (пункт 4 Порядку № 1567).
Згідно з пунктом 15 Порядку № 1567 під час проведення рейдової перевірки перевіряється виключно: зокрема, наявність визначених статтею 39 Закону № 2344-III документів, на підставі яких здійснюються перевезення автомобільним транспортом; додержання водієм режиму праці та відпочинку; виконання водієм вимог Правил перевезень вантажів автомобільним транспортом в Україні, інших нормативно-правових актів.
За приписами частин першої, другої статті 48 Закону № 2344-ІІІ установлено, що автомобільні перевізники, водії повинні мати і пред'являти особам, які уповноважені здійснювати контроль на автомобільному транспорті та у сфері безпеки дорожнього руху, документи, на підставі яких виконують вантажні перевезення. Документами для здійснення внутрішніх перевезень вантажів є: для автомобільного перевізника - документ, що засвідчує використання транспортного засобу на законних підставах, інші документи, передбачені законодавством; для водія - посвідчення водія відповідної категорії, реєстраційні документи на транспортний засіб, товарно-транспортна накладна або інший визначений законодавством документ на вантаж, інші документи, передбачені законодавством.
Згідно з пункту 6.1. розділу VI Положення про робочий час і час відпочинку водіїв колісних транспортних засобів, затвердженого наказом Міністерства транспорту та зв'язку України від 07.06.2010 № 340, автобуси, що використовуються для нерегулярних і регулярних спеціальних пасажирських перевезень, для регулярних пасажирських перевезень на міжміських автобусних маршрутах протяжністю понад 50 км, вантажні автомобілі з повною масою понад 3,5 тонн повинні бути обладнані діючими та повіреними тахографами. Водії зберігають записи щодо режиму праці та відпочинку протягом робочої зміни та 28 днів з дня її закінчення.
Відповідно до бланку підтвердження діяльності транспортний засіб позивачки обладнаний тахографом, відповідно до чинного законодавства України.
За змістом пункту 6.4. розділу VI Положення №340 у разі тимчасової непрацездатності водія чи перебування його у відпустці, а також якщо водій не здійснював перевезення пасажирів чи/та вантажів, перевізник може заповнювати бланк підтвердження діяльності.
Відповідно до частини другої статті 49 Закону № 2344-ІІІ водій транспортного засобу зобов'язаний, зокрема, мати при собі та передавати для перевірки уповноваженим на те посадовим особам документи, передбачені законодавством, для здійснення зазначених перевезень.
Згідно зі статтею 1 Закону № 2344-ІІІ автомобільний перевізник - фізична або юридична особа, яка здійснює на комерційній основі чи за власний кошт перевезення пасажирів чи (та) вантажів транспортними засобами.
За приписами абзацу 3 частини 1 статті 60 Закону № 2344-III за порушення законодавства про автомобільний транспорт до автомобільних перевізників застосовуються адміністративно-господарські штрафи за: перевезення пасажирів та вантажів за відсутності на момент проведення перевірки документів, визначених статтями 39 і 48 цього Закону, - штраф у розмірі однієї тисячі неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.
Таким чином, положення статті 60 згаданого Закону застосовуються виключно до автомобільного перевізника і не можуть бути застосовані до особи, яка не є учасником правовідносин, щодо яких компетентним органом проводиться перевірка дотримання законодавства про автомобільний транспорт.
Відтак, відповідальність за порушення законодавства про автомобільний транспорт, передбачена абзацом 3 частини першої статті 60 Закону № 2344-ІІІ застосовується до автомобільних перевізників, а не до власників транспортного засобу. При цьому, автомобільний перевізник не може визначатися тільки на підставі реєстраційних документів на транспортний засіб, адже такі дані не завжди можуть співпадати.
Такий висновок узгоджується з правовою позицією Верховного Суду, яка є сталою та послідовною і неодноразово зазначалась у постановах, зокрема, від 22.02.2023 у справі № 240/22448/20, від 12.10.2023 у справі №280/3520/22 та від 07.12.2023 у справі № 620/18215/21.
Проте, автомобільним перевізником є той, хто за умовами договору (із замовником) про перевезення вантажу надає відповідну послугу, а не власник/користувач транспортного засобу. Надання цієї послуги може передбачати використання (на законних підставах) транспортного засобу, який належить іншій особі, але ця обставина не змінює правового статусу перевізника в цих правовідносинах, особливо коли йдеться про застосування відповідальності, передбаченої абзацом шістнадцятим частини першої статті 60 Закону № 2344-ІІІ. Тому автомобільний перевізник не може визначатися тільки на підставі реєстраційних документів на транспортний засіб (адже такі дані не завжди можуть збігатися).
Аналогічний висновок узгоджено з правовою позицією, яку викладено у постановах Верховного Суду від 23.08.2023 у справі № 600/1407/22-а, від 12.10.2023 у справі № 280/3520/22.
Таким чином, відповідальність за порушення законодавства про автомобільний транспорт, яка передбачена положеннями частини першої статті 60 Закону № 2344-III, застосовується лише до автомобільних перевізників, а не до власників/користувачів транспортного засобу, яким перевозиться вантаж.
Суд враховує, що згідно з накладною, яка надавалась водієм співробітникам відповідача під час проведення перевірки, вантаж відпущений ОСОБА_2 , водночас, доказів того, що позивачка є автомобільним перевізником вантажу, який перебував у транспортному засобі під час проведення перевірки, матеріали справи не містять.
Разом з тим, посадові особи відповідача повинні забезпечити відповідні вимоги Закону № 2344-III про те, що відповідальність за порушення законодавства про автомобільний транспорт повинен нести дійсний автомобільний перевізник, тобто особа, яка в момент перевірки здійснювала автомобільне перевезення, при цьому була зобов'язана дотримуватись вимог указаного Закону і, серед іншого, забезпечити водія (та/або іншу уповноважену особу, присутню при перевірці) відповідною документацією, яка є необхідною для повното та всебічного встановлення усіх обставин, які були предметом перевірки.
Вказаний правовий висновок відповідає позиції, яка викладена в постанові Верховного Суду від 28.12.2023 у справі № 300/4673/22.
Відтак, автомобільний перевізник має використовувати транспортний засіб для перевезення вантажу на законних підставах, проте суд наголошує, що автомобільним перевізником є той, хто за умовами договору (із замовником) про перевезення вантажу надає відповідну послугу (статті 33, 50 Закону № 2344-III), а не власник/користувач транспортного засобу.
Не без того, що надання цієї послуги може передбачати використання (на законних підставах) транспортного засобу, який належить іншій особі, але ця обставина не змінює правового статусу перевізника в цих правовідносинах, особливо коли йдеться про застосування відповідальності, передбаченої абзацом чотирнадцятим частини першої статті 60 Закону 2344-ІІІ.
Враховуючи, що позивачка не була зазначена як автомобільний перевізник у накладній від 10.10.2024, яка надавалась відповідачу водієм під час перевірки, а інших доказів того, що саме ОСОБА_3 здійснювала перевезення вантажу, як автомобільний перевізник, відповідачем не надано.
Та обставина, що власником транспортного засобу є позивачка, має значення для з'ясування питання законності його користування для перевезення вантажу, але не особи, яка має відповідати за порушення вимог статті 48 Закону № 2344-III.
Суд вказує, що автомобільний перевізник визначається на основі документів, якими підтверджується укладення договору перевезення вантажу.
Натомість, в обсязі встановлених обставин у цій справі відповідач зосередив свою увагу лише на реєстраційних документах на транспортний засіб позивача та відомостях акта від 10.10.2024, внаслідок чого застосував адміністративно-господарський штраф щодо особи, причетність якої до перевезення вантажу не підтверджена належними доказами.
Відтак, під час розгляду справи відповідачем не надано жодного доказу щодо того, що під час проведення рейдової перевірки 10.10.2024 автомобільним перевізником була саме позивачка, тобто співробітниками Укртранспбезпеки не спростовано доводів щодо безпідставності застосування саме до неї адміністративної відповідальності за встановлене порушення.
Також слід звернути увагу на те, що посадові особи відповідача в акті від 10.10.2024 не зазначали, на підставі яких документально підтверджених доказів ними було вказано автомобільного перевізника саме позивачку та чи було їм надано в момент перевірки документи, що засвідчують використання водієм транспортного засобу на договірних умовах.
Аналогічна правова позиція застосована у постанові Верховного Суду від 24.01.2025 у справі №520/11723/23.
Отже, спірна постанова від 30.10.2024 №ПШ133241 про застосування адміністративно-господарського штрафу за порушення вимог статті 48 Закону № 2344-ІІІ застосована у спірних правовідносинах без з'ясування належного автомобільного перевізника при здійсненні вантажних перевезень транспортним засобом, який належить позивачці.
Положеннями частини другої статті 77 КАС України передбачено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. Суб'єкт владних повноважень повинен подати суду всі наявні у нього документи та матеріали, які можуть бути використані як докази у справі.
В процесі судового розгляду відповідач не довів правомірність постанови про застосування адміністративно-господарського штрафу від 30.10.2024 №ПШ133241. Тому, позовні вимоги про визнання протиправною та скасування постанови необхідно задовольнити.
У зв'язку із задоволенням позовних вимог відповідно до статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України сплачений позивачкою судовий збір слід стягнути з відповідача за рахунок його бюджетних асигнувань.
Керуючись статтями 6, 72-77, 139, 244, 246, 250, 255, 295 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
позов задовольнити.
Визнати протиправною та скасувати постанову відділу державного нагляду (контролю) у Хмельницькій області Державної служби України з безпеки на транспорті про застосування адміністративно-господарського штрафу від 30.10.2024 №ПШ133241.
Стягнути на користь ОСОБА_1 1211,20 грн судового збору за рахунок бюджетних асигнувань відділу державного нагляду (контролю) у Хмельницькій області Державної служби України з безпеки на транспорті.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку до Сьомого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Позивач:ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , ідентифікаційний номер - НОМЕР_3 )
Відповідач:Відділ державного нагляду (контролю) у Хмельницькій області Державної служби України з безпеки на транспорті (вул. Соборна, 75,м. Хмельницький,Хмельницький р-н, Хмельницька обл.,29005 , код ЄДРПОУ - 39816845)
Головуючий суддя О.К. Ковальчук