Справа № 826/18226/14
іменем України
01 липня 2025 рокум. Хмельницький
Хмельницький окружний адміністративний суд в особі головуючого-судді Петричковича А.І. розглянувши адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Служби безпеки України , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідача Міністерство юстиції України про визнання протиправним та скасування наказу, зобов'язати вчинити дії,
ОСОБА_1 звернувся до Окружного адміністративного суду міста Києва з адміністративним позовом від 21.11.2014 в якому просить: 1) Визнати протиправним і скасувати наказ Голови Служби безпеки України № 10/14-ос від 24 жовтня 2014 року у частині звільнення ОСОБА_1 з посади офіцера діючого резерву по посаді першого заступника начальника управління Головного управління контррозвідувального захисту інтересів держави у сфері економічної безпеки Служби безпеки України відповідно до пункту 2 Прикінцевих та перехідних положень Закону України «Про очищення влади»; 2) Зобов'язати Службу безпеки України поновити ОСОБА_1 на посаді офіцера діючого резерву по посаді першого заступника начальника управління Головного управління контррозвідувального захисту інтересів держави у сфері економічної безпеки Служби безпеки України шляхом видачі наказу Головою Служби безпеки України про поновлення на посаді з 24 жовтня 2014 року; 3) Зобов'язати Службу безпеки України (01034, м. Київ, вул. Володимирська, 33) проінформувати Міністерство юстиції України (01001, м. Київ, вул. Архітектора Городецького, 13) щодо відкликання відомостей про застосування до ОСОБА_1 заборони, передбаченої ч. 3 ст. 1 Закону України «Про очищення влади» та виключення таких відомостей з Єдиного державного реєстру осіб, щодо яких застосовано положення Закону України «Про очищення влади».
У позові пояснив, що з 01.03.1996 проходить військову службу в органах Служби безпеки України, має військове звання полковник, загальний термін календарної вислуги становить 21 рік 1 місяць 18 днів. Головою Служби безпеки України виданий наказ за №10/14-ос від 24.10.2014, яким ОСОБА_1 звільнено з посади офіцера діючого резерву на посаді першого заступника начальника Головного управління контррозвідувального захисту інтересів держави у сфері економічної безпеки Служби безпеки України на підставі відомостей матеріалів особової справи, а саме того, що займав такі посади: з 21.07.2010 по 28.11.2012 - заступника начальника Управління - начальника головного відділу по боротьбі з корупцією та організованою злочинністю УСБ України у м. Києві (в наказі №10/14-ос від 24.10.2014 помилково вказаний термін з 21.07.2010 по 28.11.2011); з 28.11.2012 по 22.05.2013 - заступника начальника Управління - начальника відділу по боротьбі з корупцією та організованою злочинністю УСБ України в Миколаївській області (в наказі №10/14-ос від 24.10.2014 помилково вказаний термін з 28.11.2011 по 22.05.2013); з 22.05.2023 по 22.02.2014 - першого заступника начальника Управління СБ України в Миколаївській області. Вважає дії відповідача неправомірними щодо звільнення з посади, тому звернувся до суду з цим позовом (арк. спр. 2 - 22, т.1).
Окружний адміністративний суд міста Києва ухвалою від 25.11.2014 відкрив провадження у справі №826/18226/14 (арк. спр.1, т.1).
Відповідно до ухвали від 17.03.2025 Хмельницький окружний адміністративний суд прийняв справу №826/18226/14 до свого провадження та вирішив проводити розгляд за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників (арк. спр.230, т.1).
Згідно з ухвалою від 07.05.2025 суд поновив провадження у справі, задовольнив клопотання представника позивача від 18.11.2022 за №23-22 та представника відповідача від 11.04.2025, і залучив до участі у розгляді справи як третю особу, яка не заявляє самостійних вимог на стороні відповідача - Міністерство юстиції України (арк. спр.12-13, т.2).
У Відзиві на позов від 04.05.2025 представник відповідача просить відмовити у задоволенні позову. Пояснила, що позивач у період з 21.07.2010 по 22.02.2014 (тривалістю 3 роки 7 місяців 27 днів, тобто більше одного року) проходив службу на посадах на які поширюються вимоги передбачені п.2 Прикінцевих та перехідних положень Закону України «Про очищення влади», а саме у період з 25.02.2010 по 22.02.2014 займав посади керівника, заступника керівника регіонального органу, тому його звільнено з посади внаслідок застосування ч.3 ст.1, ч.1 ст.3 та п.2 Прикінцевих та перехідних положень Закону (арк. спр.5-7, т.2).
Третя особа у поясненні за №15754/12.6-25/вх.15814/12-25 від 22.05.2025 просить відмовити у задоволенні позову. Представник пояснив, що позивач у період з 21.07.2010 по 22.02.2014 (03 роки 07 місяців 27 днів) обіймав керівні посади до яких застосовується Закон України "Про очищення влади" (далі - Закон). Тобто, позивач обіймав керівні посади понад один календарний рік, і відповідно до частини 3 статті 1 та частини 1 статті 3 Закону є суб'єктом застосування заборони перебування на таких посадах терміном 10 років, тому оскаржуваний наказ не порушує Закон. На підставі наданих відповідачем документів у листі від 25.10.2014 за №11/7138 (вх. 498-0-35-14 від 28.10.2014) відомості стосовно позивача були внесені до Реєстру 28.10.2014, які є також станом на 19.05.2025 у цьому Реєстрі (арк. спр.17 - 21, т.2).
Відповідно до ухвали від 29.05.2025 суд витребував у відповідача та третьої особи докази (арк. спр.27-28, т.2).
Встановивши обставини (факти), якими учасники справи пояснюють вимоги та заперечення, оцінивши надані ними докази, беручи до уваги норми права, які регулюють спірні правовідносини, суд робить такі висновки, враховуючи наступне.
Згідно з Витягом з наказу голови Служби безпеки України за №10/14-ОС від 24.10.2014, відповідно до п.2 Прикінцевих та Перехідних положень Закону України "Про очищення влади" та Положення про проходження військової служби військовослужбовцями Служби безпеки України, вирішено полковника ОСОБА_1 звільнити з посади офіцера діючого резерву Служби безпеки України по посаді першого заступника начальника управління в Головному управлінні контрозвідувального захисту інтересів держави у сфері економічної безпеки та одночасно виключити його з діючого резерву Служби безпеки України, зарахувавши в розпорядження за пп. "б" п.48 (у зв'язку з проведенням організаційних заходів згідно з розпорядженням Центрального управління Служби безпеки України від 08.01.2014 №1/ДСК) з 24.10.2024 до 24.01.2015 (арк. спр.187, т.1).
Відповідно до Витягу з Єдиного державного реєстру осіб, щодо яких застосовано положення Закону України "Про очищення влади" за №4580011 від 05.06.2025 у ньому міститься інформація щодо ОСОБА_1 , зокрема вказано: посада - офіцер діючого резерву; відомості про стан проходження перевірки - відповідно до п.2 Прикінцевих та Перехідних положень Закону України "Про очищення влади"; час, протягом якого на особу поширюється заборона, передбачена Законом України "Про очищення влади" - 10 років (арк. спр.41, т.2).
Згідно з наказом голови Служби безпеки України від 18.09.2015 за №957-ос полковника ОСОБА_1 звільнено з військової служби за пп."а" п.61 та пп. "г" п.63 ( у зв'язку із скороченням штатів або проведення організаційних заходів) у запас Служби безпеки України (арк. спр.76, т.2).
Отже, позивач після видання оскаржуваного в частині наказу №10/14-ОС від 24.10.2024, перебував у розпорядженні відповідного начальника, проходив військову службу без призначення на конкретну посаду, після чого був звільнений наказом від 18.09.2015 за №957-ос у запас, що також підтверджено додатковим письмовим поясненням представника відповідача від 16.06.2025 (арк. спр. 47-48, т.2).
Відповідно до п.3 ст.3 Закону України "Про очищення влади" (далі - Закон) заборона, передбачена частиною третьою статті 1 цього Закону, застосовується до осіб, які обіймали сукупно не менше одного року посаду (посади) у період з 25 лютого 2010 року по 22 лютого 2014 року: Генерального прокурора України, Голови Служби безпеки України, Голови Служби зовнішньої розвідки України, начальника Управління державної охорони України, керівника центрального органу виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну податкову та/або митну політику, податкової міліції, їх першого заступника чи заступника, заступника Міністра внутрішніх справ України.
Пунктом 2 Прикінцевих та перехідних положень Закону встановлено, що впродовж десяти днів з дня набрання чинності цим Законом керівник органу (орган), до повноважень якого належить звільнення та/або ініціювання звільнення з посади осіб, до яких застосовується заборона, зазначена в частині третій статті 1 цього Закону, на основі критеріїв, визначених частиною першою статті 3 цього Закону, на підставі відомостей, наявних в особових справах цих осіб: 1) звільняє цих осіб з посад або надсилає керівнику органу (органу), до повноважень якого належить звільнення з посади таких осіб, відповідні документи для їх звільнення не пізніше ніж на 10 робочий день з дня отримання таких документів; 2) інформує Міністерство юстиції України про їх звільнення з посад та надає відповідні відомості про застосування до таких осіб заборони, передбаченої частиною третьою статті 1 цього Закону, для їх оприлюднення на офіційному веб-сайті Міністерства юстиції України та внесення до Єдиного державного реєстру осіб, щодо яких застосовано положення Закону України "Про очищення влади", у порядку та строки, визначені цим Законом. 3. Закони та інші нормативно-правові акти застосовуються в частині, що не суперечить цьому Закону.
Відповідно до ст. 1 Закону України "Про Службу безпеки України" в редакції на час спірних правовідносин, Служба безпеки України - державний правоохоронний орган спеціального призначення, який забезпечує державну безпеку України. Служба безпеки України підпорядкована Президенту України і підконтрольна Верховній Раді України.
Статтею 15 Закону України "Про Службу безпеки України" в редакції на час спірних правовідносин визначено, що начальники підрозділів Центрального управління Служби безпеки України: контррозвідки, військової контррозвідки, контррозвідувального захисту інтересів держави у сфері інформаційної безпеки, захисту національної державності, боротьби з корупцією і організованою злочинною діяльністю, інформаційно-аналітичного, оперативно-технічного, оперативного документування, слідчого, по роботі з особовим складом, а також начальники регіональних органів - обласних управлінь Служби безпеки України призначаються Президентом України за поданням Голови Служби безпеки України.
Суд погоджується з твердженням позивача про допущені відповідачем помилки в оскаржуваному наказі, зокрема, зазначення у цьому наказі: 1) перебування на посаді заступника начальника Управління - начальника головного відділу по боротьбі з корупцією та організованою злочинністю УСБ України у м. Києві з 21.07.2010 по 28.11.2012, замість: з 21.07.2010 по 28.11.2011; 2) заступника начальника Управління - начальника відділу по боротьбі з корупцією та організованою злочинністю УСБ України в Миколаївській області з 28.11.2012 по 22.05.2013, замість: з 28.11.2011 по 22.05.2013.
Сторонами не оспорюється обставина, яка також підтверджена матеріалами справи, що позивач обіймав не менше одного року посади у період з 25 лютого 2010 року по 22 лютого 2014 року на які поширюється заборона передбачена ч.3 ст.1 Закону, а саме у Службі безпеки України, тому це не потребує доказуванню в силу вимог ч.1 ст.78 КАС України.
Надаючи оцінку доводам позивача про: порушення його прав; принципів невинуватості, індивідуальної відповідальності та неможливості притягнення до відповідальності та покарання не інакше, ніж на підставі закону; міжнародно-правових актів; невідповідності рішення відповідача про звільнення практиці Європейського суду з прав людини у справах про люстраційні заходи, суд враховує: 1) оскаржуваний в частині наказ прийнятий відповідно до Закону України "Про очищення влади", який не визнано неконституційним, тому немає порушень прав позивача; 2) очищення влади (люстрація) - це встановлена цим Законом заборона окремим фізичним особам обіймати певні посади (перебувати на службі) в органах державної влади та органах місцевого самоврядування, що є покаранням; 3) мета люстрації не порушує Конвенційні гарантії та практику ЄСПЛ, а саме недопущення до участі в управлінні державними справами осіб, які своїми рішеннями, діями чи бездіяльністю здійснювали заходи (та/або сприяли їх здійсненню), спрямовані на узурпацію влади Президентом України ОСОБА_2 , підрив основ національної безпеки і оборони України або протиправне порушення прав і свобод людини.
Позивач не надав доказів, які б свідчили, що перебуваючи на посадах на які поширюються вимоги Закону він проявив себе так, щоб однозначно стало зрозумілим його засудження режиму ОСОБА_3 , а також вчинення ним дій спрямованих на перешкоджанню узурпації влади, підриву основ національної безпеки й оборони України, протиправного порушення прав і свобод людини.
Крім цього, суд враховує позицію Великої Палати Верховного Суду викладену у постанові від 02 червня 2021 року N 800/527/14 (провадження N 11-358заі20), який ствердив наступне: "111. Велика Палата Верховного Суду вважає, що слід ураховувати ту негативну роль, яку відіграли силові структури в гострій політичній та соціальній кризі, яка виникла за часів президентства ОСОБА_3 та завершилася Революцією Гідності у листопаді 2013 року - лютому 2014 року, а також супроводжувалася трагічними подіями (такі обставини встановлені як у рішенні ЄСПЛ "Полях та інші проти України", так і в рішенні ЄСПЛ "Шморгунов та інші проти України").
112. Прийняття Закону України "Про очищення влади" було одним з найсуттєвіших кроків до відновлення суспільної довіри до політичних і силових інституцій, особливо тих, що відігравали та відіграють ключову роль у безпеці та обороноздатності країни.
113. Суд зазначає, що позивач займав досить високі посади в одному з ключових силових та безпекових органів, які суспільством сприймалися як такі, що сприяли узурпації влади Президентом України ОСОБА_3 протягом усієї президентської каденції.
114. Не заперечуючи принцип індивідуальної відповідальності, визначений Законом України "Про очищення влади", суд уважає за необхідне керуватися і метою, з якою прийнятий цей Закон - очищення влади для захисту та утвердження демократичних цінностей, верховенства права та прав людини в Україні з метою дотримання балансу між запитом суспільства на відновлення незалежності державних органів та демократичних і прозорих засад формування кадрової політики та немотивованим позбавленням осіб права на перебування на посадах державної та військової служби, яке вони набули до або під час періоду 2010 - 2014 років.
115. Водночас суд підкреслює, що позивач займав не "пересічну" посаду військової (державної) служби, його службова діяльність була безпосередньо пов'язана та підпорядкована тодішньому Президенту України ОСОБА_3 та стосувалась питань національної безпеки, що, очевидно, свідчить про участь позивача у формуванні тодішньої державної політики.
116. Позивач зауважував, що його звільнено за принципом колективної вини, однак не пояснив, з яким колективом пов'язує себе та до якого колективу державою були застосовані заходи з очищення влади, а також у чому вбачалася колективна вина.
117. Також слід зазначити, що в судовому засіданні ОСОБА_1 пояснив, що не вважає своє звільнення непропорційним, однак вважає його незаконним.
118. Суд не може із цим погодитися, адже, як уже було зазначено, звільнення позивача відбулося на підставі та в чіткій відповідності до вимог Закону України "Про очищення влади", про жодні порушення норм цього Закону, допущені Головою СБУ чи Президентом України, позивач не повідомив.
119. Щодо твердження позивача про відсутність в оскаржуваному Указі Президента України від 25 жовтня 2014 року N 823/2014 підстав і мотивів звільнення Велика Палата Верховного Суду звертає увагу, що законодавчими нормами не передбачений обов'язок Президента України зазначати їх в Указі. Слід зазначити, що з цим доводом погодилася і представниця позивача, визнавши в судовому засіданні таке твердження необґрунтованим.
120. Позивач зазначав про порушення стосовно нього статті 7 Конвенції, відповідно до якої нікого не може бути визнано винним у вчиненні будь-якого кримінального правопорушення на підставі будь-якої дії чи бездіяльності, яка на час її вчинення не становила кримінального правопорушення згідно з національним законом або міжнародним правом. Також не може бути призначене суворіше покарання ніж те, що підлягало застосуванню на час вчинення кримінального правопорушення.
121. Однак Велика Палата Верховного Суду зауважує, що застосування до позивача Закону України "Про очищення влади" не є покаранням за кримінальне правопорушення, адже в жодному кримінальному правопорушенні позивач не звинувачується.
122. Заходи, передбачені Законом України "Про очищення влади", застосовані за пасивну поведінку та дії позивача, які полягали в тому, що він займав свою посаду під час президентства ОСОБА_3 , однак така поведінка та дії із займання посади не кваліфікуються як "кримінальні" та не є аналогічними будь-якій формі кримінальної поведінки, а самі заходи не є формою кримінальної відповідальності (див. пункти 156 та 268 рішення ЄСПЛ "Полях проти України").
123. Отже, доводи ОСОБА_1 щодо порушення стосовно нього статті 7 Конвенції судом не визнаються прийнятними.".
Відповідно до ч.1 ст.77 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
Частиною 5 ст.242 КАС України визначено, що при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.
Таким чином, суд робить висновок, що позивач частково довів позовні вимоги, зокрема про протиправність оскаржуваного наказу в частині зазначення періодів перебування на посаді заступника начальника Управління - начальника головного відділу по боротьбі з корупцією та організованою злочинністю УСБ України у м. Києві з 21.07.2010 по 28.11.2012, замість: з 21.07.2010 по 28.11.2011 і заступника начальника Управління - начальника відділу по боротьбі з корупцією та організованою злочинністю УСБ України в Миколаївській області з 28.11.2012 по 22.05.2013, замість: з 28.11.2011 по 22.05.2013. За відсутності підстав для задоволення першої вимоги про скасування наказу в частині не підлягають задоволенню дві інші зобов'язальні вимоги, які похідні.
Судових витрат, які визначені ст. 132 КАС України, і підлягають розподілу відповідно до ст. 139 КАС України, немає.
Керуючись статтями 6, 72-77, 139, 244, 246, 250, 255, 295 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
Адміністративний позов ОСОБА_1 від 21.11.2014 задовольнити частково.
Визнати протиправним та скасувати наказ голови Служби безпеки України за №10/14-ОС від 24.10.2014 в частині зазначення періодів перебування ОСОБА_1 на посаді заступника начальника Управління - начальника головного відділу по боротьбі з корупцією та організованою злочинністю УСБ України у м. Києві з 21.07.2010 по 28.11.2011, замість правильного: з 21.07.2010 по 28.11.2012, і заступника начальника Управління - начальника відділу по боротьбі з корупцією та організованою злочинністю УСБ України в Миколаївській області з 28.11.2011 по 22.05.2013, замість правильного: з 28.11.2012 по 22.05.2013.
В решті вимог позову відмовити.
Судових витрат, які визначені ст. 132 КАС України і підлягають розподілу, немає.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку до Шостого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Повне рішення складене 01 липня 2025 року
Позивач:ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , ідентифікаційний номер - НОМЕР_1 )
Відповідач:Служба безпеки України (вул. Володимирська, 33,м. Київ,01001 , код ЄДРПОУ - 00034074)
Третя особа:Міністерство юстиції України (вул. Городецького архітектора, 13, м. Київ, 01001 , код ЄДРПОУ - 00015622)
Головуючий суддя А.І. Петричкович