Харківський окружний адміністративний суд
61022, м. Харків, майдан Свободи, 6, inbox@adm.hr.court.gov.ua, ЄДРПОУ: 34390710
01 липня 2025 року справа № 520/3449/23
Суддя Харківського окружного адміністративного суду Григоров Д.В., розглянувши в порядку письмового провадження заяву про зміну способу і порядку виконання судового рішення по справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , код НОМЕР_1 ) до Територіального управління Служби судової охорони у Харківській області (майдан Героїв Небесної Сотні, буд. 36,м. Харків,61001, код ЄДРПОУ43181818) про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити певні дії, -
Рішенням Харківського окружного адміністративного суду від 07.12.2023р. по справі №520/3449/23 визнано протиправною бездіяльність Територіального управління Служби судової охорони у Харківській області щодо не нарахування та не виплати ОСОБА_1 з 24 лютого 2022 року по 20 січня 2023 року додаткової винагороди у розмірі 30000,00 грн. щомісячно на підставі Постанови Кабінету Міністрів України «Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім'ям під час дії воєнного стану»;
зобов'язано Територіальне управління Служби судової охорони у Харківській області нарахувати та виплатити ОСОБА_1 з 24 лютого 2022 року по 20 січня 2023 року додаткову винагороду у розмірі 30000,00 грн. щомісячно на підставі Постанови Кабінету Міністрів України «Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім'ям під час дії воєнного стану».
Рішення суду набрало законної сили.
До суду надійшла заява представника Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції про зміну способу і порядку виконання судового рішення, в якій вона просила:
- вирішити питання про зміну способу та порядку виконання рішення по справі №520/3449/23 шляхом стягнення з Територіального управління Служби судової охорони у Харківській області на користь ОСОБА_1 нарахованої та невиплаченої додаткової винагороди, передбаченої постановою Кабінету Міністрів України від 28.02.2022 № l68 "Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового i начальницького складу, поліцейським та їм сім'ям під час дії воєнного стану" у розмірі 318 260,37 грн. (триста вісімнадцять тисяч двісті шістдесят гривень 37 коп.).
Учасники справи в судове засідання не прибули, про дату, час та місце розгляду справи були повідомлені належним чином, в зв'язку з чим суд розглядає вказане питання в порядку письмового провадження, враховуючи неприбуття учасників процесу в судове засідання.
При цьому суд ураховує, що згідно ч. 9 ст. 205 КАС України, якщо немає перешкод для розгляду справи у судовому засіданні, визначених цією статтею, але всі учасники справи не з'явилися у судове засідання, хоча і були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового розгляду, суд має право розглянути справу у письмовому провадженні у разі відсутності потреби заслухати свідка чи експерта.
Перевіривши матеріали справи, суд зазначає наступне.
Згідно зі статтею 129-1 Конституції України суд ухвалює рішення іменем України. Судове рішення є обов'язковим до виконання. Держава забезпечує виконання судового рішення у визначеному законом порядку.
Відповідно до частини 2 статті 14 КАС України судові рішення, що набрали законної сили, є обов'язковими до виконання всіма органами державної влади, органами місцевого самоврядування, їх посадовими та службовими особами, фізичними і юридичними особами та їх об'єднаннями на всій території України.
В силу приписів статті 370 КАС України судове рішення, яке набрало законної сили, є обов'язковим для учасників справи, для їхніх правонаступників, а також для всіх органів, підприємств, установ та організацій, посадових чи службових осіб, інших фізичних осіб і підлягає виконанню на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, або за принципом взаємності, - за її межами. Невиконання судового рішення тягне за собою відповідальність, встановлену законом.
Таким чином, рішення суду, яке набрало законної сили є обов'язковим для учасників справи. Це забезпечується, в першу чергу, через примусове виконання судових рішень відповідно до Закону України "Про виконавче провадження".
Відповідно до статті 1 Закону України від 02.06.2016 № 1404-VІІІ “Про виконавче провадження» (далі - Закон 1404-VІІІ) виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) - сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.
За приписами частини 1 статті 5 Закону №1404-VIIІ примусове виконання рішень покладається на органи державної виконавчої служби (державних виконавців) та у передбачених цим Законом випадках на приватних виконавців, правовий статус та організація діяльності яких встановлюються Законом України «Про органи та осіб, які здійснюють примусове виконання судових рішень і рішень інших органів».
У частинах 1 та 2 статті 5 Закону України «Про органи та осіб, які здійснюють примусове виконання судових рішень і рішень інших органів» від 02.06.2016 № 1403-VIII (далі - Закон № 1403-VIII) визначено, що державний виконавець, приватний виконавець під час здійснення професійної діяльності є незалежними, керуються принципом верховенства права та діють виключно відповідно до закону. Забороняється втручання державних органів, органів влади Автономної Республіки Крим, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, політичних партій, громадських об'єднань, інших осіб у діяльність державного виконавця, приватного виконавця з примусового виконання рішень.
Частиною 2 статті 7 Закону № 1403-VIII передбачено, що державний виконавець є представником влади, діє від імені держави і перебуває під її захистом та уповноважений державою здійснювати діяльність з примусового виконання рішень у порядку, передбаченому законом.
Водночас, положеннями статті 18 Закону №1404-VIIІ встановлені обов'язки і права виконавців, обов'язковість вимог виконавців, згідно з положеннями частини 1 якої виконавець зобов'язаний вживати передбачених цим Законом заходів щодо примусового виконання рішень, неупереджено, ефективно, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії.
Згідно з пунктом 10 частини 3 означеної статті виконавець під час здійснення виконавчого провадження має право звертатися до суду або органу, який видав виконавчий документ, із заявою (поданням) про роз'яснення рішення, про видачу дубліката виконавчого документа у випадках, передбачених цим Законом, до суду, який видав виконавчий документ, - із заявою (поданням) про встановлення чи зміну порядку і способу виконання рішення, про відстрочку чи розстрочку виконання рішення.
За наявності обставин, що ускладнюють виконання судового рішення або роблять його неможливим, сторони, а також виконавець за заявою сторін або державний виконавець з власної ініціативи у випадку, передбаченому Законом України «Про гарантії держави щодо виконання судових рішень», мають право звернутися до суду, який розглядав справу як суд першої інстанції, із заявою про встановлення або зміну способу і порядку виконання рішення (ч.3 ст.33 КАС України).
Відповідно до частини 1 статті 378 КАС України за заявою сторони суд, який розглядав справу як суд першої інстанції, може відстрочити або розстрочити виконання рішення, а за заявою стягувана чи виконавця (у випадках, встановлених законом), - встановити чи змінити спосіб або порядок його виконання. Питання про відстрочення або розстрочення виконання, зміну чи встановлення способу і порядку виконання судового рішення може бути розглянуто також за ініціативою суду.
Аналіз наведених правових норм свідчить про те, що з заявою про встановлення чи зміну способу або порядку виконання судового рішення має право звернутися стягувач у справі або виконавець. При цьому, слід мати на увазі, що виконавець є окремою процесуальною фігурою, що визначена згідно Закону України "Про виконавче провадження".
З матеріалів наданої заяви судом встановлено, що виконавче провадження № 74300707 з примусового виконання виконавчого листа № 520/3449/23, виданого 12.01.2024р. Харківським окружним адміністративним судом, відповідно до якого зобов'язано Територіальне управління Служби судової охорони у Харківській області нарахувати та виплатити ОСОБА_1 з 24 лютого 2022 року по 20 січня 2023 року додаткову винагороду у розмірі 30000,00 грн. щомісячно на підставі Постанови Кабінету Міністрів України «Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім'ям під час дії воєнного стану», стягувачем у якому є: ОСОБА_1 , перебуває на виконанні у головного державного виконавця Відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Харківській області Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції Жданової Олени Віталіївни.
Проте, заява про встановлення чи зміну способу і порядку виконання судового рішення подана до суду від імені Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції представником саме Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції - Ждановою Оленою Віталіївною.
Отже, в порушення наведених вимог заява про встановлення чи зміну способу або порядку виконання судового рішення подана представником Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (органу державної виконавчої служби, до компетенції якого віднесено зокрема забезпечення формування та реалізації державної правової політики, державної політики з питань організації примусового виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб) тоді як законом передбачене право на подання такої заяви виключно державним виконавцем.
При цьому, втручання державних органів, органів влади Автономної Республіки Крим, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, політичних партій, громадських об'єднань, інших осіб у діяльність державного виконавця з примусового виконання рішень забороняється.
Суд звертає увагу на те, що відповідно до абзацу першого частини шостої статті 18 КАС України адвокати, нотаріуси, державні та приватні виконавці, судові експерти, органи державної влади та інші державні органи, зареєстровані за законодавством України як юридичні особи, їх територіальні органи, органи місцевого самоврядування, інші юридичні особи, зареєстровані за законодавством України, реєструють свої електронні кабінети в Єдиній судовій інформаційно-комунікаційній системі або її окремій підсистемі (модулі), що забезпечує обмін документами, в обов'язковому порядку.
Тобто процесуальним законом саме на державного виконавця покладено обов'язок зареєструвати електронні кабінети в Єдиній судовій інформаційно-комунікаційній системі або її окремій підсистемі (модулі), що забезпечує обмін документами.
Вказане свідчить, що державний виконавець, подаючи документи до суду, має користуватися саме власним електронним кабінетом, а не кабінетом Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (його відділу, управління тощо).
Частиною 2 статті 167 КАС України встановлено, що якщо заяву (клопотання, заперечення) подано без додержання вимог частини першої цієї статті і ці недоліки не дають можливості її розглянути, або якщо вона є очевидно безпідставною та необґрунтованою, суд повертає таку заяву (клопотання, заперечення) заявнику без розгляду.
На підставі викладеного та керуючись ст. ст. 167, 240, 241, 243, 248, 250, 378 КАС України, суд, -
Заяву Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції про зміну способу і порядку виконання судового рішення - залишити без розгляду.
Ухвала суду може бути оскаржена в апеляційному порядку.
Апеляційна скарга на ухвалу суду подається протягом п'ятнадцяти днів до Другого апеляційного адміністративного суду. Зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Суддя Д.В. Григоров