Харківський окружний адміністративний суд
61022, м. Харків, майдан Свободи, 6, inbox@adm.hr.court.gov.ua, ЄДРПОУ: 34390710
Харків
01 липня 2025 року справа № 640/14736/20
Харківський окружний адміністративний суд у складі:
головуючого судді Григоров Д.В.,
розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження без виклику сторін (в письмовому провадженні) в приміщенні суду адміністративну справу за позовом Приватного підприємства "Прінстонські лабораторії бімолекулярних досліджень" (вул. Саперне поле, буд.26А,м. Київ,01042, код ЄДРПОУ33302843) до Головного управління ДПС у м.Києві (вул. Шолуденка, буд. 33/19,м. Київ,04116, код ЄДРПОУ44116011) визнання протиправним та скасування рішення,-
Позивач - ПП «Прінстонські лабораторії бімолекулярних досліджень» звернулося до суду з позовними вимогами, згідно яких просив:
- визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління ДПС в м. Києві №0355593308 від 18.06.2020р. про штраф у розмірі 30604,69 грн. та пені в сумі 3683,68 грн.
Ухвалою Окружного адміністративного суду м. Києва від 07.07.2020р. відкрито спрощене провадження у справі.
Ухвалою Харківського окружного адміністративного суду від 18.03.2025р. справу прийнято до провадження судді Григорова Д.В.
Ухвалою Харківського окружного адміністративного суду від 21.04.2025р. замінено в цій справі відповідача - Головне управління ДПС у м. Києві (код ЄДРПОУ:43141267) на його правонаступника - Головне управління ДПС у м. Києві (код ЄДРПОУ: 44116011) .
В обгрунтування позовних вимог було зазначено, що позивач не згоден з оскаржуваним податковим повідомлення-рішенням та вважає його протиправним.
Відповідач надав до суду відзив на позовну заяву, згідно якого позовні вимоги не визнав та просив в задоволенні адміністративного позову відмовити.
Дослідивши матеріали справи, суд встановив наступне.
Позивач з 02.05.2019р. по 04.07.2019р. здійснив перерахування ЄСВ із заробітної плати на р/р 37198204002655 (символ 204) замість р/р 37191201002655 (символ 201) Головного управління Державної Податкової служби у м. Києві.
Після звернення позивача до ДП Печерського р-ну м. Києва із заявою від 17.07.19 р Nє19-07/24 та заява від 02.10.2019 р. Nє 19-10/33 кошти були перераховані відповідачем з рахунку НОМЕР_1 (символ 204) на рахунок НОМЕР_2 (символ 201).
Позивач листом Nє19-11/38 від 12.11.2019 р. звернувся до контролюючого органу з проханням не застосовувати штрафні санкції, оскільки з 01.05.2019 р. були змінені бюджетні рахунки для зарахування єдиного внеску. Позивач стверджував, що під час усного звернення до ДІІ Печерського р-ну м. Києва була отримана консультація, що ЄСВ із заробітної плати треба платити на символ 204, що і було зроблено позивачем.
07.05.2020 р. контролюючий орган ухвалив повідомлення-рішення №0242283308 про застосування штрафних санкцій у розмірі 31 904,50 грн. та пені у сумі 4993,26 грн. 19.05.2020 р. Позивач, листом Nє20-05/19 від 19.05.2020р. звернувся до контролюючого органу вищого рівня - ДПС України з проханням скасувати рішення ГУ ДПС у м. Києві Nє 0242283308 від 07.05.2020 та надав пояснення, що вказані штрафні санкції виникли внаслідок помилкового перерахування ЄСВ із заробітної плати за період з 02.05.19 по 04.07.19 на р/р 37198204002655 (символ 204) замість р/р НОМЕР_2 (символ 201).
ДПС України скасувало частково рішення ГУ ДПС у м. Києві, зобов?язавши ГУ ДПС у м. Києві винести нове рішення. Таким чином, контролюючий орган ухвалив оскаржуване податкове повідомлення-рішення Nє0355593308 від 18.06.2020 р., відповідно до якого нарахував позивачу штрафні санкції в сумі 30604,69 грн. та пеню в сумі 3683,68 грн. з посиланням на ч. 10 та п. 2 ч. 11 ст. 25 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування» за несплату (неперерахування) єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування.
Не погодившись з таким рішенням контролюючого органу, позивач звернувся до суду.
Вирішуючи спір, суд зазначає наступне.
Відповідно до частин 7 та 8 ст. 9 Закону України від 08.07.2010 №2464-VI "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов?язкове державне соціальне страхування» (надалі - Закон Nє2464-VI) в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин, єдиний внесок сплачується шляхом перерахування платником безготівкових коштів з його банківського рахунку.
Платники єдиного внеску, крім платників, зазначених у пунктах 4, 5 та 5-1 частини першої статті 4 цього Закону, зобов?язані сплачувати єдиний внесок, нарахований за календарний місяць, не пізніше 20 числа наступного місяця, крім гірничих підприємств, які зобов?язані сплачувати єдиний внесок, нарахований за календарний місяць, не пізніше 28 числа наступного місяця.
Згідно п. 1 ч. 10 ст. 9 Закон Nє2464-VI, днем сплати єдиного внеску вважається у разі перерахування сум єдиного внеску з рахунку платника на відповідні рахунки органу доходів і зборів - день списання банком або центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері казначейського обслуговування бюджетних коштів, суми платежу з рахунку платника незалежно від часу її зарахування на рахунок органу доходів і зборів.
Відповідно до ч. 13 ст. 9 Закон №2464-VI, суми помилково сплаченого єдиного внеску зараховуються в рахунок майбутніх платежів єдиного внеску або повертаються платникам у порядку і строки, визначені центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну податкову і митну політику, за погодженням з центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної бюджетної політики, центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері казначейського обслуговування бюджетних коштів, Пенсійним фондом та фондами загальнообов?язкового державного соціального страхування.
При виконанні державного бюджету і місцевих бюджетів застосовується казначейське обслуговування бюджетних коштів. Державна казначейська служба України, діяльність якої спрямовується і координується через Міністра фінансів України, забезпечує казначейське обслуговування бюджетних коштів на основі ведення єдиного казначейського рахунку, відкритого у Національному банку України (частина перша статті 43 Бюджетного Кодексу).
Абзацом 1 ч. 6 ст. 9 Закону Nє2464 передбачено, що для зарахування єдиного внеску в центральному органі виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері казначейського обслуговування бюджетних коштів, та його територіальних органах відкриваються в установленому порядку не бюджетні рахунки відповідному органу доходів і зборів. Зазначені рахунки відкриваються виключно для обслуговування коштів єдиного внеску.
Згідно з п. 6 ст. 1 Закону N 2464, недоїмка - сума єдиного внеску, своєчасно не нарахована та/або не сплачена у строки, встановлені цим Законом, обчислена органом доходів і зборів у випадках, передбачених цим Законом.
Відповідно до п. 2 ч. 11 ст. 25 Закону Nє 2464, за несплату (неперерахування) або несвоєчасну сплату (несвоєчасне перерахування) єдиного внеску накладається штраф у розмірі 20 відсотків своєчасно не сплачених сум.
Згідно з ч. 10 та 13 ст. 25 Закону N 2464, на суму недоїмки нараховується пеня з розрахунку 0,1 відсотка суми недоплати за кожний день прострочення платежу.
Нарахування пені, передбаченої цим Законом, починається з першого календарного дня, що настає за днем закінчення строку внесення відповідного платежу, до дня його фактичної сплати (перерахування) включно.
Відповідно до п. 1 розд. VII Інструкції про порядок нарахування і сплати єдиного внеску на загальнообов?язкове державне соціальне страхування, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 20.04.2015 Nє 449 (далі - Інструкція Nє 449) за порушення норм законодавства про єдиний внесок на загальнообов?язкове державне соціальне страхування до платників, на яких згідно із Законом покладено обов'язок нараховувати, обчислювати та сплачувати єдиний внесок, застосовуються фінансові санкції (штрафи та пеня) відповідно до Закону.
Підпунктом 2 п. 2 роз. VII Інструкції № 449 передбачено, що відповідно до ч. 11 ст. 25 Закону до платників, визначених пп. 1 - 4 п.1 розд. ІІ цієї Інструкції, фіскальні органи застосовують штрафні санкції у таких розмірах, зокрема, за несплату (неперерахування) або несвоєчасну сплату (несвоєчасне перерахування) єдиного внеску на платників, які допустили зазначене порушення у період до 01 січня 2015 року, на накладається штраф у розмірі 10 відсотків своєчасно не сплачених сум.
За несплату (неперерахування) або несвоєчасну сплату (несвоєчасне перерахування) єдиного внеску на платників, які допустили зазначене порушення, починаючи з 01 січня 2015 року накладається штраф у розмірі 20 відсотків своєчасно не сплачених сум.
При цьому складається рішення про застосування штрафних санкцій та нарахування пені за несплату (неперерахування) або несвоєчасну сплату (несвоєчасне перерахування) єдиного внеску за формою згідно з додатком 12 до цієї Інструкції.
Розрахунок цієї фінансової санкції здійснюється на підставі даних інформаційної системи органу доходів і зборів.
При застосуванні штрафів, зазначених у цьому підпункті, приймається одне рішення на всю суму сплаченої (погашеної) недоїмки незалежно від періодів та кількості випадків сплати за вказані періоди.
Для платників, зазначених у п. п. 1 та 2 п. 1 розд. ІІ Інструкції N 449, таким періодом є календарний місяць.
Відповідно до п. 5 розд. VII Інструкції N 449, на суму недоїмки платнику єдиного внеску нараховується пеня з розрахунку 0,1 відсотка суми недоплати за кожний день прострочення платежу.
Нарахування пені починається з першого календарного дня, що настає за днем закінчення строку внесення відповідного платежу, до дня його фактичної сплати (перерахування) включно.
В цій справі підставою для застосування штрафних санкцій та нарахуванню пені до ПП «Прінстонські лабораторії бімолекулярних досліджень» стала несвоєчасна сплата єдиного внеску по звітам про суми нарахованої заробітної плати (доходу, грошового забезпечення, допомоги, компенсації) застрахованих осіб та сум нарахованого єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування за період 321.05.2019р. по 03.10.2019р.
В Інтегрованій картці платника позивача за кодом бюджетної класифікації 71010000 наявна наступна інформація щодо нарахування та сплати єдиного внеску (період застосування фінансової санкції).
В адміністративному позові позивач вказував, що узгоджена сума грошового зобов'язання помилково направлена на рахунок, передбачений для сплати єдиного внеску фізичними особами-підприємцями ( за кодом бюджетної класифікації 71040000), що в свою чергу спричинило виникнення недоїмки за кодом платежу 71010000.
Відповідно до пл 2 п.5 Порядку №6 зарахування у рахунок майбутніх платежів єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування або повернення надміру та/або помилково сплачених коштів, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 16.01.2016, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України від 05.02.2016 №183/28323 (далі - Порядок N 6) в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин, повернення коштів здійснюється у випадку помилкової сплати сум єдиного внеску та/або застосованих фінансових санкцій на невідповідний рахунок 3719.
Повернення коштів здійснюється на підставі заяви платника про таке повернення (п.6 Порядку N 6).
У разі подання платником заяви на перерахування помилково сплачених коштів, з наступного дня за днем подання заяви платником, органом доходів і зборів не застосовується штрафна санкція та не нараховується пеня за несвоєчасну сплату єдиного внеску.
Як вказувалося вище та не заперечується сторонами, позивач звернувся з заявами від 17.07.2019 N 19-07/24 та від 03.10.2019 N 19-10/33 про перерахування помилково сплачених коштів та проведення зарахування коштів на відповідний рахунок. Згідно даних ІКП платника перерахування коштів згідно заяви від 17.07.2019р. здійснено 01.08.2019, згідно заяви від 03.10.2019 - 18.10.2019 відповідно, після проведення відповідної перевірки наданої платником інформації.
Одночасно, органи доходів і зборів застосовують штрафні санкції та нараховують пеню за несвоєчасну сплату єдиного внеску за період з першого календарного дня, що настає за днем настання строку сплати відповідного платежу, до дня, наступного за днем подання платником заяви про перерахування помилково сплачених коштів.
Таким чином, така підстава для застосування штрафних санкцій та нарахуванню пені до позивача як несвоєчасна сплата єдиного внеску по звітам про суми нарахованої заробітної плати (доходу, грошового забезпечення, допомоги, компенсації) застрахованих осіб та сум нарахованого єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування за період з 21.05.2019р. по 03.10.2019р. є правомірною.
Окрім цього, слід зазначити, що п.1 розд. 3 «Положення про рух коштів єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування», затверджено Наказом Міністерства фінансів України від 12.02.2016 N54 (надалі - Наказ N 54), було визначено що, страхові кошти, що сплачуються страхувальниками, зараховуються на рахунки 3719 у розрізі відокремлених підрозділів ДПС.
Відповідно до п. 2 розд. З Наказу N 54 страхові кошти, які надійшли за день (3 урахуванням повернення помилково або надміру сплачених сум та/або безпідставно стягнутих сум єдиного внеску) на рахунки 3719 у розрізі відокремлених підрозділів
ДПС наприкінці операційного дня у регламентований час засобами програмного забезпечення шляхом формування меморіальних документів перераховуються Казначейством на відповідні рахунки 3719 головних управлінь ДПС з подальшим перерахуванням на відповідні рахунки 3719 ДПС на підставі договорів про здійснення розрахунково-касового обслуговування, укладених органами Казначейства з власниками рахунків.
Пунктом 1 глави 1 розд. І «Порядку ведення органами Державної фіскальної служби України оперативного обліку податків і зборів, митних та інших платежів до бюджетів, єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування», затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 07.04.2016 N 422 (надалі - Порядок N 422), було визначено що, з метою обліку нарахованих і сплачених сум податків, зборів, митних та інших платежів до бюджетів, єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування (далі - єдиний внесок) органами ДФС відкриваються інтегровані картки платника (далі - ІКП) за кожним платником та кожним видом платежу, які повинні сплачуватися такими платниками.
Відповідно до п. 1 розд. ІІ Порядку N 422, для організації оперативного обліку кожній ІКП присвоюється код, який її ідентифікує в інформаційній системі оперативного обліку органів ДФС та не може бути присвоєний іншій ІКП.
Постійними реквізитами ІКП є:
податковий номер або серія та номер паспорта (для фізичних осіб, які мають відмітку в паспорті про право здійснювати будь-які платежі за серією та номером паспорта);
код виду бюджету;
код класифікації доходів бюджету/технологічний код класифікації єдиного внеску;
код області (Автономна Республіка Крим, область, міста Київ та Севастополь), району та органу ДФС, в якому відкрита ІКП.
Главою 2 розд. III Порядку N 422, ведення органами Державної фіскальної служби України оперативного обліку податків і зборів, митних та інших платежів до бюджетів, єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, передбачено відображення в ІКП надходжень сум податків, зборів, митних та інших платежів до бюджету та єдиного внеску.
З врахуванням наведеного, суд зазначає, що чинним на час виникнення спору законодавством України не було передбачено звільнення від застосування штрафних санкцій за несплату (неперерахування) або несвоєчасну сплату (несвоєчасне перерахування) єдиного внеску у разі невірного визначення платником номеру рахунку.
Відповідно до ч. 2 ч. 3 ст. 8 Закону N 2464 було визначено, що єдиний внесок не входить до системи оподаткування, а податкове законодавство не регулює порядок нарахування, обчислення та сплати єдиного внеску. Кошти, що надходять від сплати єдиного внеску, не можуть зараховуватися до Державного бюджету України, бюджетів інших рівнів.
Враховуючи вище викладене, слід погодитися з доводами контролюючого органу, що застосовуючи до позивача заходи впливу, передбачені Законом № 2464 та Інструкцію № 449, контролюючий орган діяв відповідно та в межах наданих чинним законодавством повноважень.
Крім цього слід звернути увагу суду на те, що п. 1.3 ст. 1 Податкового кодексу України від 2 грудня 2010 року N 2755-VI із змінами та доповненнями станом на час виникнення спірних правовідносин було визначено, що цей Кодекс не регулює питання погашення податкових зобов'язань або стягнення податкового боргу з осіб, на яких поширюються судові процедури, визначені Законом України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом", з банків, на які поширюються норми Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб", та погашення зобов'язань зі сплати єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, зборів на обов'язкове державне пенсійне страхування з окремих видів господарських операцій.
Відповідно до положень ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України, завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень. У справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.
Згідно частин 1, 2 статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. У таких справах суб'єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, за винятком випадків, коли він доведе, що ним було вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскаржуваного рішення, але вони не були отримані з незалежних від нього причин.
В цій справі відповідачем доведено законність та обгрунтованість оскаржуваного рішення шляхом надання до суду належних та достовірних доказів.
Відповідно до п. 30. Рішення Європейського Суду з прав людини у справі "Hirvisaari v. Finland" від 27 вересня 2001 р., рішення судів повинні достатнім чином містити мотиви, на яких вони базуються для того, щоб засвідчити, що сторони були заслухані, та для того, щоб забезпечити нагляд громадськості за здійсненням правосуддя.
При прийнятті рішення у даній справі суд врахував позицію Європейського суду з прав людини (в аспекті оцінки інших аргументів учасників справи), сформовану, зокрема у справах Салов проти України (заява № 65518/01; від 6 вересня 2005 року; пункт 89), Проніна проти України (заява № 63566/00; 18 липня 2006 року; пункт 23) та Серявін та інші проти України (заява № 4909/04; від 10 лютого 2010 року; пункт 58): принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, передбачає, що у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються; хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент; міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі Руїс Торіха проти Іспанії (RuizTorija v. Spain) серія A. 303-A; 09 грудня 1994 року, пункт 29).
Пунктом 41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень визначено, що обов'язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов'язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах. З тим, щоб дотриматися принципу справедливого суду, обґрунтування рішення повинно засвідчити, що суддя справді дослідив усі основні питання, винесені на його розгляд.
Із врахуванням такого підходу Європейського суду з прав людини до оцінки аргументів сторін, суд вважає, що ключові аргументи сторін отримали достатню оцінку. Інші доводи висновків суду не спростовують.
Враховуючи вищевикладене, суд доходить до висновку про відмову в задоволенні позовних вимог .
На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 19, 139, 205, 229, 241-247, 250, 255, 293, 295, 297 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
В задоволенні адміністративного позову відмовити.
Рішення може бути оскаржене до Шостого апеляційного адміністративного суду шляхом подачі апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Суддя Д.В. Григоров