Харківський окружний адміністративний суд
61022, м. Харків, майдан Свободи, 6, inbox@adm.hr.court.gov.ua, ЄДРПОУ: 34390710
за наслідками розгляду питання про зміну способу і порядку виконання судового рішення
01 липня 2025 року № 520/23556/23
Суддя Харківського окружного адміністративного суду Рубан В.В., розглянувши заяви ОСОБА_1 та головного державного виконавця відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Харківській області Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції Пересічанської Яни Володимирівни про зміну способу та порядку виконання судового рішення по справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , НОМЕР_1 ) до Територіального управління Державної судової адміністрації України у Харківській області (майдан Героїв Небесної Сотні, буд. 36, корпус 2, м. Харків, 61050, ЄДРПОУ 26281249), Державної судової адміністрації України (вул. Липська, буд. 18/5, м. Київ, 01601, ЄДРПОУ 26255795) про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити певні дії
Рішенням Харківського окружного адміністративного суду від 25.12.2023 по справі №520/23556/23 адміністративний позов ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , код НОМЕР_1 ) до Територіального управління Державної судової адміністрації України у Харківській області (майдан Героїв Небесної Сотні, буд. 36, корпус 2, м. Харків, 61050, ЄДРПОУ 26281249), Державної судової адміністрації України (вул. Липська, буд. 18/5, м. Київ, 01601, ЄДРПОУ 26255795) про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити певні дії задоволено частково.
Визнано протиправною бездіяльність Державної судової адміністрації України щодо незабезпечення Територіального управління Державної судової адміністрації України у Харківській області в повному обсязі бюджетними асигнуваннями на проведення видатків з виплати суддівської винагороди та допомоги на оздоровлення судді Дзержинського районного суду м. Харкова ОСОБА_1 за період з 01 січня 2021 року по 31 грудня 2021 року включно, виходячи з встановленого на 01 січня 2021 року прожиткового мінімуму для працездатних осіб, розмір якого складає 2270 грн., за період з 01 січня 2022 року по 31 грудня 2022 року включно, виходячи з встановленого на 01 січня 2022 року прожиткового мінімуму для працездатних осіб, розмір якого складає 2481 грн., за період з 01 січня 2023 року по 31 серпня 2023 року, виходячи з встановленого на 01 січня 2023 року прожиткового мінімуму для працездатних осіб, розмір якого складає 2684 грн.
Зобов'язано Державну судову адміністрацію України забезпечити Територіальне управління Державної судової адміністрації України у Харківській області бюджетними асигнуваннями, необхідними та достатніми для здійснення видатків з виплати суддівської винагороди та допомоги на оздоровлення судді Дзержинського районного суду м. Харкова ОСОБА_1 за період з 01 січня 2021 року по 31 грудня 2021 року включно, виходячи з встановленого на 01 січня 2021 року прожиткового мінімуму для працездатних осіб, розмір якого складає 2270 грн., за період з 01 січня 2022 року по 31 грудня 2022 року включно, виходячи з встановленого на 01 січня 2022 року прожиткового мінімуму для працездатних осіб, розмір якого складає 2481 грн., за період з 01 січня 2023 року по 31 серпня 2023 року, виходячи з встановленого на 01 січня 2023 року прожиткового мінімуму для працездатних осіб, розмір якого складає 2684 грн.
Визнано протиправними дії Територіального управління Державної судової адміністрації України в Харківській області щодо нарахування та виплати судді Дзержинського районного суду м. Харкова ОСОБА_1 у період з 01 січня 2021 року по 31 серпня 2023 року суддівської винагороди та допомоги на оздоровлення, виходячи з прожиткового мінімуму для працездатних осіб, який застосовується для визначення базового розміру посадового окладу судді у розмірі 2102 грн.
Зобов'язано Територіальне управління Державної судової адміністрації України в Харківській області провести нарахування та виплату судді Дзержинського районного суду м. Харкова ОСОБА_1 недонарахованої та невиплаченої суддівської винагороди та допомоги на оздоровлення за період з 01 січня 2021 року по 31 серпня 2023 року на підставі частин 2, 3 статті 135 Закону України “Про судоустрій і статус суддів» від 02.06.2016 №1402-VIII, виходячи з базового розміру посадового окладу судді місцевого суду - 30 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, розмір якого встановлено на 1 січня 2021 року - 2270 грн., на 1 січня 2022 року - 2481 грн., на 1 січня 2023 року - 2684 грн., з врахуванням виплачених сум та утриманням передбачених законом податків та обов'язкових платежів при їх виплаті.
В задоволенні іншої частини позовних вимог відмовлено.
Ухвалою від 18.01.2024 виправлено описку, допущену у рішенні Харківського окружного адміністративного суду від 25 грудня 2023 року по справі №520/23556/23. Зазначено вірний реєстраційний номер облікової картки платника податків ОСОБА_1 НОМЕР_2 , замість помилково вказаного - 3092207763.
Позивач 02.06.2025 року звернувся до Харківського окружного адміністративного суду з заявою про зміну способу та порядку виконання судового рішення, в якій просить суд: вирішити питання про зміну способу та порядку виконання рішення Харківського окружного адміністративного суду від 25 грудня 2023 року по справі 520/23556/23, шляхом його зміни на стягнення з Територіального управління Державної судової адміністрації України у Харківській області (майдан Героїв Небесної Сотні, буд. 36, корпус 2, м. Харків, 61050, код ЄДРПОУ 26281249) на користь ОСОБА_1 недонарахованої та невиплаченої суддівської винагороди та допомоги на оздоровлення за період з 01 січня 2021 року по 31 серпня 2023 року (з утриманням з цих сум передбачених законом податків та обов'язкових платежів при їх виплаті шляхом безспірного списання коштів з бюджетної програми 0501150 “Виконання рішень судів на користь суддів і працівників апаратів судів», відкритої на рівні територіального управління) в розмірі 518 457 (п'ятсот вісімнадцять тисяч чотириста п'ятдесят сім) гривень 11 копійок.
Ухвалою від 05.06.2025 прийнято до розгляду заяву ОСОБА_1 про зміну способу та порядку виконання судового рішення по справі № 520/23556/23, розгляд якої призначено на 18.06.2025 о 10:00 год.
18.06.2025 судове засідання не відбулось, в зв'язку з перебуванням судді Рубан В.В. на лікарняному з 09.06.2026 по 20.06.2025.
17.06.2025 року головний виконавець відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Харківській області Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції Пересічанська Яна Володимирівна звернулася до Харківського окружного адміністративного суду з заявою про зміну способу та порядку виконання судового рішення, що виражається у стягненні з Територіального управління Державної судової адміністрації України у Харківській області (майдан Героїв Небесної Сотні, буд. 36, корпус 2, м. Харків, 61050, код ЄДРПОУ 26281249) на користь ОСОБА_1 (адреса: АДРЕСА_2 , РНОКПП: НОМЕР_2 ) недонарахованої та невиплаченої суддівської винагороди за періоди: з 01 січня 2021 року по 31 грудня 2021 року, з 01 січня 2022 року по 31 грудня 2022 року, з 01 січня 2023 року по 31 серпня 2023 року у розмірі 417 357,98 грн.
Ухвалою від 24.06.2025 прийнято до розгляду заяву головного державного виконавця відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Харківській області Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції Пересічанської Яни Володимирівни про зміну способу та порядку виконання судового рішення по справі № 520/23556/23.
Об'єднано заяву головного державного виконавця відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Харківській області Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції Пересічанської Яни Володимирівни про зміну способу та порядку виконання судового рішення по справі № 520/23556/23 в одне провадження з заявою ОСОБА_1 про зміну способу та порядку виконання судового рішення по справі № 520/23556/23.
Заяви обґрунтовані тим, що Територіальне управління здійснило розрахунок суддівської винагороди ОСОБА_1 за періоди: з 01 січня 2021 року по 31 грудня 2021 року, з 01 січня 2022 року по 31 грудня 2022 року, з 01 січня 2023 року по 31 серпня року (розрахунки на 3-х аркушах від 18.09.2024 за № 04-49/420 , № 04-49/421, від 25.09.2024 за № 04 49/425 додано). Загальна сума, яка підлягає доплаті становить 518 457,11 грн., з неї: податок з доходів фізичних осіб 93322,28грн., військовий збір 7776,85грн. Сума, яка підлягає до виплати ОСОБА_1 , становить 417357,98грн. Територіальне управління не має правових підстав самостійно виконати рішення Харківського окружного адміністративного суду від 25.12.2023 по справі № 520/23556/23 оскільки, повноваження Територіального управління визначаються положеннями статті 154 Закону України від 02.06.2016 № 1402-VIII “Про судоустрій і статус суддів» (далі - Закон) та Положенням про Територіальне управління Державної судової адміністрації України у Харківській області, затвердженого наказом Голови Державної судової адміністрації України № 229 від 10.05.2023. Згідно з пунктом другим частини третьої статті 148 Закону ДСА України здійснює функцію головного розпорядника коштів Державного бюджету України щодо фінансового забезпечення діяльності судів. Пунктом четвертим частини п'ятої статті 22 Бюджетного кодексу України від 08.07.2010 № 2456-VI визначено, що головний розпорядник бюджетних коштів затверджує кошториси розпорядників бюджетних коштів нижчого рівня (плани використання бюджетних коштів одержувачів бюджетних коштів), якщо інше не передбачено законодавством. Відповідно до положень статей 3, 23 Бюджетного кодексу України будь-які бюджетні зобов'язання та платежі з бюджету здійснюються лише за наявності відповідного бюджетного призначення виключно в рамках бюджетного періоду, який становить один календарний рік який починається 1 січня кожного року і закінчується 31 грудня того ж року. Згідно з частиною першою статті 48 Бюджетного кодексу України розпорядники бюджетних коштів беруть бюджетні зобов'язання та здійснюють платежі тільки в межах бюджетних асигнувань. Таким чином, територіальне управління здійснює всі нарахування і виплати лише у межах бюджетних асигнувань, встановлених кошторисом, який затверджує Державна судова адміністрація України. 15 серпня 2023 року у розпорядника бюджетних коштів нижчого рівня - територіального управління, було відкрито реєстраційний рахунок по КПКВ 0501150 “Виконання рішень судів на користь суддів та працівників апаратів судів» для забезпечення виконання рішень судів, прийнятих на користь суддів та працівників апаратів судів. Відповідно до абзацу третього пункту 25 Постанови Кабінету Міністрів України № 845 від 03.08.2011 “Про затвердження Порядку виконання рішень про стягнення коштів державного та місцевих бюджетів або боржників» у разі наявності у боржника або головного розпорядника бюджетних коштів окремої бюджетної програми для забезпечення виконання рішень суду безспірне списання коштів здійснюється лише за цією бюджетною програмою. Таким чином, заявники зазначають, що виконання рішення Харківського окружного адміністративного суду від 25.12.2023 по справі № 520/23556/23 можливе лише після зміни способу і порядку виконання судового рішення, на підставі частини третьої статті 33 Закону України “Про виконавче провадження» від 2 червня 2016 року № 1404- VIII та статті 378 Кодексу адміністративного судочинства України від 06 липня 2005 року № 2747-IV, шляхом стягнення з бюджетної програми 0501150 “Виконання рішень судів на користь суддів і працівників апаратів судів», відкритої на рівні територіального управління.
Сторони у судове засідання, призначене на 01.07.2025р. о 10:00 год., не прибули, про дату, час та місце розгляду заяви повідомлялися своєчасно та належним чином, що підтверджується матеріалами справи, надали до суду клопотання про розгляд заяв за їх відсутності
Відповідно до положень ч. 2 ст.378 КАС України неприбуття у судове засідання осіб, які були належним чином повідомлені про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає судовому розгляду.
Відповідно до п. 10 ч. 1 ст. 4, ч. 4 ст. 229, ст.378 КАС України, суд приходить до висновку про можливість розгляду заяви у порядку письмового провадження без фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу.
Дослідивши матеріали адміністративної справи та заяви про зміну способу виконання судового рішення, суд зазначає наступне.
Судом встановлено, що до Харківського окружного адміністративного суду звернулася позивач, ОСОБА_1 , з адміністративним позовом до Територіального управління Державної судової адміністрації України у Харківській області Державної судова адміністрація України, в якому, з урахуванням уточнень, просила суд:
- визнати протиправними дії Територіального управління Державної судової адміністрації України в Харківській області щодо нарахування та виплати ОСОБА_1 суддівської винагороди та допомоги на оздоровлення за період з 01 січня 2021 року по 31 серпня 2023 року, виходячи із розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, який застосовується для визначення базового розміру посадового окладу судді у розмірі 2102,00 гривні.
- стягнути з Державної судової адміністрації України на її користь: недонараховану та невиплачену суддівську винагороду та допомогу на оздоровлення за період з 01 січня 2021 року по 31 грудня 2021 року в розмірі 97 020,00 грн.; недонараховану та невиплачену суддівську винагороду та допомогу на оздоровлення за період з 01 січня 2022 року по 31 грудня 2022 року в розмірі 218 872,50 грн.; недонараховану та невиплачену суддівську винагороду та допомогу на оздоровлення за період з 01 січня 2023 року по 31 серпня 2023 року в розмірі 231 345,00 грн., а всього 547 237, 50 грн., з утриманням із цих сум передбачених законом податків та обов'язкових платежів при їх виплаті, шляхом безспірного списання коштів з бюджетної програми КПКВК 0501150 “Виконання рішень судів на користь суддів та працівників апарату судів».
- допустити негайне виконання рішення суду в частині стягнення грошової винагороди в межах суми стягнення за один місяць.
Рішенням Харківського окружного адміністративного суду від 25.12.2023 по справі №520/23556/23 адміністративний позов ОСОБА_1 до Територіального управління Державної судової адміністрації України у Харківській області, Державної судової адміністрації України про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити певні дії задоволено частково.
Визнано протиправною бездіяльність Державної судової адміністрації України щодо незабезпечення Територіального управління Державної судової адміністрації України у Харківській області в повному обсязі бюджетними асигнуваннями на проведення видатків з виплати суддівської винагороди та допомоги на оздоровлення судді Дзержинського районного суду м. Харкова ОСОБА_1 за період з 01 січня 2021 року по 31 грудня 2021 року включно, виходячи з встановленого на 01 січня 2021 року прожиткового мінімуму для працездатних осіб, розмір якого складає 2270 грн., за період з 01 січня 2022 року по 31 грудня 2022 року включно, виходячи з встановленого на 01 січня 2022 року прожиткового мінімуму для працездатних осіб, розмір якого складає 2481 грн., за період з 01 січня 2023 року по 31 серпня 2023 року, виходячи з встановленого на 01 січня 2023 року прожиткового мінімуму для працездатних осіб, розмір якого складає 2684 грн.
Зобов'язано Державну судову адміністрацію України забезпечити Територіальне управління Державної судової адміністрації України у Харківській області бюджетними асигнуваннями, необхідними та достатніми для здійснення видатків з виплати суддівської винагороди та допомоги на оздоровлення судді Дзержинського районного суду м. Харкова ОСОБА_1 за період з 01 січня 2021 року по 31 грудня 2021 року включно, виходячи з встановленого на 01 січня 2021 року прожиткового мінімуму для працездатних осіб, розмір якого складає 2270 грн., за період з 01 січня 2022 року по 31 грудня 2022 року включно, виходячи з встановленого на 01 січня 2022 року прожиткового мінімуму для працездатних осіб, розмір якого складає 2481 грн., за період з 01 січня 2023 року по 31 серпня 2023 року, виходячи з встановленого на 01 січня 2023 року прожиткового мінімуму для працездатних осіб, розмір якого складає 2684 грн.
Визнано протиправними дії Територіального управління Державної судової адміністрації України в Харківській області щодо нарахування та виплати судді Дзержинського районного суду м. Харкова ОСОБА_1 у період з 01 січня 2021 року по 31 серпня 2023 року суддівської винагороди та допомоги на оздоровлення, виходячи з прожиткового мінімуму для працездатних осіб, який застосовується для визначення базового розміру посадового окладу судді у розмірі 2102 грн.
Зобов'язано Територіальне управління Державної судової адміністрації України в Харківській області провести нарахування та виплату судді Дзержинського районного суду м. Харкова ОСОБА_1 недонарахованої та невиплаченої суддівської винагороди та допомоги на оздоровлення за період з 01 січня 2021 року по 31 серпня 2023 року на підставі частин 2, 3 статті 135 Закону України “Про судоустрій і статус суддів» від 02.06.2016 №1402-VIII, виходячи з базового розміру посадового окладу судді місцевого суду - 30 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, розмір якого встановлено на 1 січня 2021 року - 2270 грн., на 1 січня 2022 року - 2481 грн., на 1 січня 2023 року - 2684 грн., з врахуванням виплачених сум та утриманням передбачених законом податків та обов'язкових платежів при їх виплаті.
В задоволенні іншої частини позовних вимог відмовлено.
Зазначене рішення суду набрало законної сили 29.02.2024 року.
На виконанні у Відділі примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Харківській області Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції перебуває виконавче провадження № 75989743 з примусового виконання виконавчого листа по справі № 520/23556/23, виданого 27.08.2024 року Харківським окружним адміністративним судом про зобов'язання Територіального управління Державної судової адміністрації України в Харківській області провести нарахування та виплату судді Дзержинського районного суду м. Харкова ОСОБА_1 недорахованої та невиплаченої суддівської винагороди та допомоги на оздоровлення за період з 01 січня 2021 року по 31 січня 2023 року на підставі частини 2, 3 статті 135 Закону України "Про судоустрій і статус суддів" від 02.06.2016 №1402-VIIІ, виходячи з базового розміру посадового окладу судді місцевого суду - 30 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, розмір якого встановлено на 1 січня 2021 року - 2270 грн., на 1 січня 2022 року - 2481 грн., на 1 січня 2023 року - 2684 грн., з врахуванням виплачених сум та утриманням передбачених законом податків та обов'язкових платежів при їх виплаті.
09.09.2024 державним виконавцем прийнято постанову про відкриття виконавчого провадження.
Відповіддю боржника від 01.10.2024 на вимогу державного виконавця повідомлено наступне: “Територіальне управління здійснило розрахунок суддівської винагороди ОСОБА_1 за періоди: з 01 січня 2021 року по 31 грудня 2021 року, з 01 січня 2022 року по 31 грудня 2022 року, з 01 січня 2023 року по 31 серпня 2023 року (розрахунки на 3-ох аркушах від 18.09.2024 за № 04-49/420, № 04-49/421, від 25.09.2024 за № 04-49/425 додаються). Загальна сума, яка підлягає доплаті становить 518 457,11 грн., з неї: податок з доходів фізичних осіб 93 322,28 грн., військовий збір 7776,85 грн. Сума, яка підлягає до виплати ОСОБА_1 становить 417 357,98 грн. Територіальне управління не має правових підстав самостійно виконати рішення Харківського окружного адміністративного суду від 25.12.2023 по справі № 520/23556/23.
Вказані обставини зумовили звернення ОСОБА_1 та головного державного виконавця відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Харківській області Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції Пересічанської Яни Володимирівни до суду з заявами про зміну способу та порядку виконання вказаного рішення.
Надаючи правову оцінку вказаним обставинам, суд зазначає наступне.
Відповідно до статті 129-1 Конституції України суд ухвалює рішення іменем України; судове рішення є обов'язковим до виконання; держава забезпечує виконання судового рішення у визначеному законом порядку; контроль за виконанням судового рішення здійснює суд.
Суд звертає увагу, що Верховним Судом уже сформована судова практика щодо застосування цих положень Основного Закону України, зокрема, у постановах від 14 серпня 2018 року у справі № 826/4174/16, від 18 жовтня 2018 року у справі № 802/2135/17-а, від 22 січня 2019 року у справі № 813/142/16, від 11 листопада 2020 року у справі № 191/1169/16-а(2-а/191/7/17), від 18 травня 2022 року у справі № 140/279/21, від 1 червня 2022 року у справі № 640/25836/20, від 27 липня 2022 року у справі № 540/606/20 тощо.
Конституційний Суд України зазначив, що складовою права кожного на судовий захист є обов'язковість виконання судового рішення (абзац третій пункту 2.1 мотивувальної частини Рішення від 26 червня 2013 року № 5-рп/2013). Це право охоплює, зокрема, законодавчо визначений комплекс дій, спрямованих на захист і відновлення порушених прав, свобод, законних інтересів фізичних та юридичних осіб, суспільства, держави (пункт 2 мотивувальної частини Рішення від 13 грудня 2012 року № 18-рп/2012); невиконання судового рішення загрожує сутності права на справедливий розгляд судом (пункт 3 мотивувальної частини Рішення від 25 квітня 2012 року № 11-рп/2012).
Також Конституційний Суд України у Рішенні від 26 червня 2013 року взяв до уваги практику Європейського суду з прав людини (далі - ЄСПЛ), який, зокрема, у пункті 43 рішення у справі “Шмалько проти України» (заява № 60750/00, від 20 липня 2004 року) вказав, що право на виконання судового рішення є складовою права на судовий захист, передбаченого статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, для цілей якої виконання рішення, ухваленого будь-яким судом, має розцінюватися як складова частина судового розгляду.
Крім того, у Рішенні від 15 травня 2019 року № 2-р(II)/2019 Конституційний Суд України з посиланням на практику ЄСПЛ підкреслив, що визначене статтею 6 Конвенції право на суд було б ілюзорним, якби правова система держави допускала, щоб остаточне обов'язкове судове рішення не виконувалося на шкоду одній зі сторін; і саме на державу покладено позитивний обов'язок створити систему виконання судових рішень, яка була б ефективною як у теорії, так і на практиці, і гарантувала б їх виконання без неналежних затримок; ефективний доступ до суду включає право на те, щоб рішення суду було виконане без невиправданих затримок; держава та її державні органи відповідальні за повне та своєчасне виконання судових рішень, які постановлені проти них (пункт 84 рішення у справі “Валерій Фуклєв проти України» від 7 червня 2005 року, заява № 6318/03; пункт 43 рішення у справі “Шмалько проти України» від 20 липня 2004 року, заява № 60750/00; пункти 46, 51, 54 рішення у справі “Юрій Миколайович Іванов проти України» від 15 жовтня 2009 року, заява № 40450/04; пункт 64 рішення у справі “Apostol v. Georgia» від 28 листопада 2006 року, заява № 30779/04).
На підставі аналізу статей 3, 8, частин першої та другої статті 55, частин першої та другої статті 129-1 Конституції України в системному взаємозв'язку Конституційний Суд України в пункті 2.1 мотивувальної частини Рішення від 15 травня 2019 року № 2-р(II)/2019 констатував, що обов'язкове виконання судового рішення є необхідною умовою реалізації конституційного права кожного на судовий захист, тому держава не може ухилятися від виконання свого позитивного обов'язку щодо забезпечення виконання судового рішення задля реального захисту та відновлення захищених судом прав і свобод, законних інтересів фізичних та юридичних осіб, суспільства, держави. Позитивний обов'язок держави щодо забезпечення виконання судового рішення передбачає створення належних національних організаційно-правових механізмів реалізації права на виконання судового рішення, здатних гарантувати здійснення цього права та обов'язковість судових рішень, які набрали законної сили, що неможливо без їх повного та своєчасного виконання.
Відповідно до статті 14 КАС України судове рішення, яким закінчується розгляд справи в адміністративному суді, ухвалюється іменем України.
Судові рішення, що набрали законної сили, є обов'язковими до виконання всіма органами державної влади, органами місцевого самоврядування, їхніми посадовими та службовими особами, фізичними та юридичними особами та їх об'єднаннями на всій території України.
Невиконання судового рішення тягне за собою відповідальність, установлену законом.
Аналогічні положення містяться у статті 370 КАС України, відповідно до якої судове рішення, яке набрало законної сили, є обов'язковим для учасників справи, для їхніх правонаступників, а також для всіх органів, підприємств, установ та організацій, посадових чи службових осіб, інших фізичних осіб і підлягає виконанню на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, або за принципом взаємності, - за її межами. Невиконання судового рішення тягне за собою відповідальність, встановлену законом.
Отже, обов'язковість виконання судового рішення є важливою складовою права особи на справедливий суд, що гарантоване статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, та однією з основних засад судочинства, визначених статтею 129-1 Конституції України, а також статтями 14 та 370 КАС України.
Зазначені висновки узгоджуються з правовою позицією Верховного Суду, висловленою у постановах від 23 квітня 2020 року у справі №560/523/19, від 1 лютого 2022 року у справі № 420/177/20 та від 18 травня 2022 року у справі №140/279/21.
Подібний підхід застосований Верховним Судом у постанові від 26 січня 2021 року у справі № 611/26/17, у якій Суд зазначив, що обов'язковість судового рішення є важливою складовою права особи на справедливий суд, що гарантовано статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, та однією з основних засад судочинства, визначених статтями 129, 129-1 Конституції України, статтями 2, 14, 370 КАС України та статтею 13 Закону України “Про судоустрій і статус суддів». Обов'язковість судового рішення означає, що таке рішення буде виконано своєчасно (у розумні строки), належним чином (у спосіб, визначений судом) та у повному обсязі (у точній відповідності до приписів мотивувальної та резолютивної частин рішення).
Також суд зазначає, що в адміністративному судочинстві обов'язковість виконання судового рішення має особливо важливе значення, оскільки, виходячи із завдань адміністративного судочинства щодо ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень, судовий захист може вважатися ефективним лише за умови своєчасного та належного виконання судового рішення, зазвичай, боржником в якому є держава в особі її компетентних органів, а тому адміністративні суди, які, здійснюючи судовий контроль та застосовуючи інші пов'язані процесуальні засоби, повинні максимально сприяти реалізації конституційної засади обов'язковості судового рішення.
Зазначені висновки суду узгоджуються з позицією Верховного Суду, викладеною в постанові від 1 лютого 2022 року у справі № 420/177/20 та ухвалах від 26 січня 2021 року у справі № 611/26/17, від 7 лютого 2022 року у справі № 200/3958/19-а.
Відповідно до статті 1 Закону України “Про виконавче провадження» № 1404-VІІІ від 02.06.2016 (далі також - Закон № 1404-VІІІ) виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) - сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.
Згідно з частиною третьою статті 33 Закон №1404-VIII за наявності обставин, що ускладнюють виконання судового рішення або роблять його неможливим, сторони, а також виконавець за заявою сторін або державний виконавець з власної ініціативи у випадку, передбаченому Законом України “Про гарантії держави щодо виконання судових рішень», мають право звернутися до суду, який розглядав справу як суд першої інстанції, із заявою про встановлення або зміну способу і порядку виконання рішення.
Відповідно до частин першої, третьої статті 378 КАС України за заявою сторони суд, який розглядав справу як суд першої інстанції, може відстрочити або розстрочити виконання рішення, а за заявою стягувача чи виконавця (у випадках, установлених законом), - установити чи змінити спосіб або порядок його виконання. Питання про відстрочення або розстрочення виконання, зміну чи встановлення способу і порядку виконання судового рішення може бути розглянуто також за ініціативою суду.
Підставою для встановлення або зміни способу або порядку виконання, відстрочення чи розстрочення виконання судового рішення є обставини, що істотно ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим.
З аналізу положень частин першої, третьої статті 378 КАС України суд робить висновок, що підставою для застосування правил цієї норми є настання обставини, що перешкоджають належному виконанню судового рішення в адміністративній справі, ускладнюють його виконання або роблять неможливим. Для відстрочення чи розстрочення виконання судового рішення такою обставиною може бути недостатність коштів на рахунку, стихійне лихо, а для зміни способу чи порядку виконання судового рішення - неможливість виконання судового рішення внаслідок відсутності, пошкодження або знищення об'єкта стягнення або з інших причин. Тобто зміна способу і порядку виконання рішення суду - це прийняття судом нових заходів для реалізації рішення в разі неможливості його виконання у порядку і способом, раніше встановленими судом. Отже, суд за наявності обґрунтованих підстав та належних доказів може змінити спосіб та порядок виконання рішення суду, однак не змінюючи при цьому його змісту, або ж відмовити у задоволенні такої заяви.
Такий висновок узгоджується з правовою позицією Великої Палати Верховного Суду, висловленою у постанові від 12 червня 2019 року у справі № 800/203/17.
Як встановлено з матеріалів справи Територіальне управління здійснило розрахунок суддівської винагороди ОСОБА_1 за періоди: з 01 січня 2021 року по 31 грудня 2021 року, з 01 січня 2022 року по 31 грудня 2022 року, з 01 січня 2023 року по 31 серпня 2023 року (розрахунки на 3-ох аркушах від 18.09.2024 за № 04-49/420, № 04-49/421, від 25.09.2024 за № 04-49/425). Загальна сума, яка підлягає доплаті становить 518 457,11 грн., з неї: податок з доходів фізичних осіб 93 322,28 грн., військовий збір 7776,85 грн. Сума, яка підлягає до виплати ОСОБА_1 становить 417 357,98 грн.
Судом встановлено, що відповідач у справі, який є боржником, не відмовляється виплачувати ОСОБА_1 нараховані грошові кошти, проте вказує, що 15 серпня 2023 року у розпорядника бюджетних коштів нижчого рівня - територіального управління, було відкрито реєстраційний рахунок по KПKB 0501150 «Виконання рішень судів на користь суддів та працівників апаратів судів» для забезпечення виконання рішень судів, прийнятих на користь суддів та працівників апаратів судів. Відповідно до абзацу третього пункту 25 Постанови Кабінету Міністрів України № 845 від 03.08.2011 «Про затвердження Порядку виконання рішень про стягнення коштів державного та місцевих бюджетів a6o боржників» у разі наявності у боржника або головного розпорядника бюджетних коштів окремої бюджетної програми для забезпечення виконання рішень суду безспірне списання коштів здійснюється лише за цією бюджетною програмою.
Заяви ОСОБА_1 та головного державного виконавця відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Харківській області Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції Пересічанської Яни Володимирівни обґрунтовані тим, що виконання рішення Харківського окружного адміністративного суду від 25.12.2023 по справі №520/23556/23 в повному обсязі можливе лише після зміни способу i порядку виконання судового рішення на підставі частини третьої статті 33 Закону України «Про виконавче провадження» від 2 червня 2016 року № 1404 - VIII та статті 378 Кодексу адміністративного судочинства України від 06 липня 2005 року № 2747-IV, шляхом стягнення з бюджетної програми 0501150 «Виконання рішень судів на користь суддів i працівників апаратів судів», відкритої на рівні територіального управління».
При цьому, суд звертає увагу, що здійснене відповідачем нарахування суддівської винагороди позивачу, сума якої не виплачена, не є обставиною, що вказує на неможливість виконання судового рішення у цій справі саме через спосіб захисту, застосований судом при його ухваленні, та не надає достатніх правових підстав для застосування процесуального інституту встановлення порядку і способу виконання судового рішення, регламентованого статтею 378 КАС України.
Зобов'язання відповідача вчинити певні дії з нарахування і виплати щомісячної суддівської винагороди та стягнення з бюджетної програми 0501150 «Виконання рішень судів на користь суддів i працівників апаратів судів», відкритої на рівні територіального управління» відповідної суми коштів є різними за своєю суттю способами захисту прав та інтересів позивача, які обираються судом при ухваленні рішення.
Резолютивна частина рішення Харківського окружного адміністративного суду від 25.12.2023 по справі №520/23556/23 має зобов'язальний характер, однак судом при розгляді вказаної справи не здійснювався розрахунок належної позивачеві доплати, а тому змінивши спосіб виконання судового рішення із зобов'язання провести нарахування та виплату недонарахованої та невиплаченої суддівської винагороди на стягнення з бюджетної програми 0501150 «Виконання рішень судів на користь суддів i працівників апаратів судів», відкритої на рівні територіального управління», однозначно свідчитиме про зміну судового рішення по суті з виходом при цьому за межі позовних вимог та вирішенням питання, що не було предметом судового дослідження при розгляді справи по суті.
Суд звертає увагу на те, що поняття “спосіб і порядок» виконання судового рішення мають спеціальне значення, яке розраховане на виконавче провадження. Порядок виконання судового рішення означає визначену у рішенні суду послідовність і зміст вчинення виконавчих дій державним/приватним виконавцем, спосіб виконання судового рішення це спосіб реалізації та здійснення способу захисту. Під зміною способу виконання рішення суду слід розуміти прийняття судом нових заходів для реалізації рішення в разі об'єктивної (безумовної) неможливості його виконання у спосіб, раніше встановлений судом.
Так, у постанові від 24 грудня 2014 року у справі № 21-506а14 Верховний Суд України дійшов висновку, що зміну способу і порядку виконання судового рішення слід розуміти як застосування судом нових заходів щодо його реалізації у зв'язку з неможливістю виконання цього рішення раніше визначеними способом і порядком. Разом з цим зміна способу виконання не має змінювати (зачіпати) суті самого судового рішення.
Подібного підходу дотримується і Верховний Суд, зокрема у постановах від 7 березня 2018 року у справі № 456/953/15-а, від 16 липня 2020 року у справі № 130/2176/17, від 11 листопада 2020 року у справі № 817/628/15, від 17 лютого 2021 року у справі № 295/16238/14-а.
Окрім того, Верховним Судом у постанові від 10 липня 2018 року у справі № 490/9519/16-а сформульовано наступний правовий висновок: “Змінивши спосіб виконання такої постанови із зобов'язання виплатити зазначені виплати на стягнення суми цих виплат, буде змінено постанову по суті, з виходом при цьому за межі позовних вимог та вирішенням питання, що не було предметом дослідження судом при розгляді справи по суті». Подібний висновок також було зроблено Верховним Судом у постанові від 30 липня 2019 року у справі № 281/1618/14-а.
Отже, оскільки у справі, що розглядається, встановлено, що способом відновлення порушеного права позивача у цій справі судом обрано зобов'язання відповідача вчинити певні дії, а стягнення з бюджетної програми 0501150 «Виконання рішень судів на користь суддів i працівників апаратів судів», відкритої на рівні територіального управління» не було предметом позовних вимог та способом відновлення порушених прав, то суд приходить до висновку про неможливість зміни способу та порядку виконання рішення суду у спосіб, який просять заявники, адже запропонований останніми спосіб виконання судового рішення фактично змінює зміст резолютивної частини судового рішення у справі № 520/23556/23, встановлення способу виконання рішення суду шляхом, який обраний заявниками, фактично змінить рішення суду у зв'язку зі зміною обраного способу захисту прав позивача.
З огляду на викладене, суд вважає безпідставними аргументи заявників, наведені в їх заявах, про наявність правових підстав для зміни способу та порядку виконання рішення суду у даній справі.
Зазначений висновок також узгоджуються з правовою позицією Другого апеляційного адміністративного суду, яка викладена у постановах від 19 лютого 2025 року у справі № 520/3879/24 та від 20 травня 2025 року у справі № 520/6934/24.
З огляду на вказане заяви позивача та головного державного виконавця задоволенню не підлягає.
Керуючись ст. 378 КАС України, суд, -
Заяви ОСОБА_1 та головного державного виконавця відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Харківській області Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції Пересічанської Яни Володимирівни про зміну способу та порядку виконання судового рішення - залишити без задоволення.
Ухвала набирає законної сили негайно після її проголошення, якщо інше не передбачено Кодексом адміністративного судочинства України. Ухвала, постановлена судом поза межами судового засідання або в судовому засіданні у разі неявки всіх учасників справи, під час розгляду справи в письмовому провадженні, набирає законної сили з моменту її підписання суддею (суддями).
Апеляційна скарга на ухвалу суду подається протягом п'ятнадцяти днів з дня її проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення (ухвали) суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Суддя Рубан В.В.