Справа № 500/2602/25
01 липня 2025 рокум.Тернопіль
Тернопільський окружний адміністративний суд, у складі головуючої судді Мірінович У.А., розглянувши у письмовому провадженні в порядку спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Тернопільській області про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити певні дії, -
До Тернопільського окружного адміністративного суду надійшла позовна заява ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Тернопільській області, у якій просить суд:
визнати протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в Тернопільський області щодо застосування з 01.01.2025 та з 01.03.2025 понижуючих коефіцієнтів, встановлених постановою Кабінету Міністрів України від 03.01.2025 №1 "Про визначення порядку виплати пенсій деяким категоріям осіб у 2025 році у період воєнного стану" при нарахуванні та виплаті пенсії;
зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Тернопільський області здійснити нарахування та виплату пенсії з 01.01.2025 та з 01.03.2025 без застосування понижуючих коефіцієнтів, встановлених постановою Кабінету Міністрів України від 03.01.2025 №1 "Про визначення порядку виплати пенсій деяким категоріям осіб у 2025 році у період воєнного стану", з урахуванням раніше проведених виплат.
В обґрунтування позову позивач зазначив, що йому призначено пенсію відповідно до Закону України “Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та забезпечення деяких інших осіб» від 09.04.1992 №2262-ХІІ (далі - Закон №2262-ХІІ).
Після перерахунку пенсії проведеного перерахунку на підставі пункту 2 постанови Кабінету Міністрів України від 25.02.2025 №209 «Про індексацію пенсійних і страхових виплат та додаткових заходів щодо підвищення рівня соціального захисту найбільш вразливих верств населення у 2025 році», відповідачем з 01.01.2025 та з 01.03.2025 обмежено максимальний розмір пенсії позивача, із застосуванням пониження суми згідно постанови Кабінету Міністрів України "Про визначення порядку виплати пенсій деяким категоріям осіб у 2025 році у період воєнного стану" № 1 від 03.01.2025
На заяву про усунення такого порушення та виплату пенсії в повному розмірі, позивач отримав відмову відповідача з посиланням на правомірність застосування обмеження пенсії максимальним розміром.
Вважаючи свої права порушеними обмеженням виплати пенсії з обмеженням встановлених пунктом 1 постанови Кабінету Міністрів України №1 від 03.01.2025 "Про визначення порядку виплати пенсій деяким категоріям осіб у 2025 році у період воєнного стану" з 01.01.2025 та з 01.03.2025, позивач звернувся до суду з позовом.
Ухвалою суду від 07.05.2025 позовну заяву залишено без руху.
Ухвалою суду від 13.05.2025 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі, судовий розгляд справи ухвалено проводити за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін суддею одноособово.
24.05.2025 до суду від Головного управління Пенсійного фонду України в Тернопільській області надійшов відзив на позовну заяву, в якому представник відповідача просить відмовити в задоволенні позовних вимог та вказує, що на виконання Закону України «Про Державний бюджет України на 2025 рік» Кабінетом міністрів України 03.01.2025 прийнято постанову №1, якою передбачено проведення виплати пенсій розмір яких перевищує 10 розмірів прожиткового мінімуму, встановленого для осіб, які втратили працездатність, із застосуванням коефіцієнтів до відповідних сум перевищення. Враховуючи зазначене розмір пенсійної виплати позивача складає 35325,11 грн. Пенсія перерахована та виплачується відповідно до вимог чинного законодавства. З огляду на викладене, відповідач просив суд відмовити у задоволенні позовних вимог.
Ухвалою суду від 29.05.2025 відмовлено у задоволенні клопотання Головного управління Пенсійного фонду України в Тернопільський області про залучення Міністерства соціальної політики до участі в даній справі в якості третьої особи.
Суд зазначає, що розгляд даної справи здійснено за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін з урахуванням строку перебування в основній щорічній відпустці головуючої судді у даній справі, в порядку черговості.
Дослідивши письмові докази та перевіривши доводи, викладені у заявах по суті, суд встановив наступні обставини.
Позивач перебуває на обліку в Головному управлінні Пенсійного фонду України в Тернопільський області та отримує пенсію по інвалідності як особа з інвалідністю II групи (захворювання, пов'язане з виконанням службових обов'язків по ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС) відповідно до статті 54 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" №796-XII від 28.02.1991 (далі - Закон №796-XII) (у розмірі відшкодування фактичних збитків).
Рішенням Тернопільського окружного адміністративного суду від 26.05.2024 по справі №500/2497/24 зобов'язано Головне управління Пенсійного фонду України в Тернопільській області провести ОСОБА_1 з 20.03.2024 перерахунок та виплату пенсії без обмеження розміру пенсії максимальним розміром десятьма прожитковими мінімумами, установленими для осіб, які втратили працездатність, з урахуванням виплачених сум.
На виконання вказаного рішення суду Головним управлінням Пенсійного фонду України в Тернопільській області проведено перерахунок пенсії позивача без обмеження розміру пенсії максимальним розміром десятьма прожитковими мінімумами, установленими для осіб, які втратили працездатність, з урахуванням виплачених сум, станом на 20.03.2024 розмір пенсії позивача склав 87319,09 грн.
В лютому 2025 року проведено перерахунок позивача пенсії на підставі постанови Кабінету Міністрів України від 25.02.2025 №209 «Про індексацію пенсійних і страхових виплат та додаткових заходів щодо підвищення рівня соціального захисту найбільш вразливих верств населення у 2025 році».
Розрахований розмір пенсії з 01.03.2025 склав 88819,09 грн, однак із встановленими з обмеженням визначеними статтею 67 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» та з урахуванням норм Постанови №1 "Про визначення порядку виплати пенсій деяким категоріям осіб у 2025 році у період воєнного стану" розмір пенсії позивача складає 35175,11 грн.
03.03.2025 та 24.03.2025 позивач звертався до Головного управління Пенсійного фонду України в Тернопільській області із заявами, в яких просив здійснити перерахунок та виплату пенсії з 01.01.2025 та з 01.02.2025 без обмеження максимальним розміром, без застосування обмежуючих коефіцієнтів передбачених постановою Кабінету міністрів України "Про визначення порядку виплати пенсій деяким категоріям осіб у 2025 році у період дії воєнного стану" від 03.01.2025 № 1.
На вищевказані заяви відповідачем надано відповіді від 17.02.2025 та від 07.04.2025, в яких зазначено, що на виконання рішення Тернопільського окружного адміністративного суду від 26.06.2024 по справі № 500/2497/24, проведено перерахунок пенсії без обмеження розміру пенсії максимальним розміром десятьма прожитковими мінімумами, установленими для осіб, які втратили працездатність, станом на дату, з якої судом зобов'язано провести перерахунок, тобто на 20.03.2024, розмір пенсії склав 87319,09 грн. В лютому 2025 року проведено перерахунок пенсії на підставі постанови Кабінету Міністрів України від 25.02.2025 №209 «Про індексацію пенсійних і страхових виплат та додаткових заходів щодо підвищення рівня соціального захисту найбільш вразливих верств населення у 2025 році». Розрахований розмір пенсії з 01.03.2025 склав 88819,09 грн.
Із посиланням на статтю 67 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» відповідач вказав, що виплата пенсії проводиться у розмірі що не перевищує десяти прожиткових мінімумів, установлених для осіб, які втратили працездатність, тобто - 23610,00 грн (2361,00*10). Крім того. зазначено, що з 01.01.2025 пенсія виплачується із врахуванням відповідних понижуючих коефіцієнтів встановлених постановою Кабінетом Міністрів України від 03.01.2025 №1.
Вважаючи протиправними дії відповідача щодо виплати пенсії з 01.01.2025 та з 01.03.2025 із застосуванням понижуючих коефіцієнтів та з обмеженням максимальним розміром, позивач звернувся до суду з цим позовом.
Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд зазначає наступне.
Основні положення щодо реалізації конституційного права громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, на охорону їх життя і здоров'я, створення єдиного порядку визначення категорій зон радіоактивно забруднених територій, умов проживання і трудової діяльності на них, соціального захисту потерпілого населення, визначає Закон України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» від 28.02.1991 №796-ХІІ (далі - Закон №796-ХІІ).
За змістом статті 1 Закон №796-ХІІ, цей Закон спрямований на захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, та розв'язання пов'язаних з нею проблем медичного і соціального характеру, що виникли внаслідок радіоактивного забруднення території; громадян, які постраждали внаслідок інших ядерних аварій та випробувань, військових навчань із застосуванням ядерної зброї, та розв'язання пов'язаних з цим проблем медичного і соціального характеру.
Згідно статті 49 Закону №796-ХІІ, пенсії особам, віднесеним, до категорій, 1, 2, 3, 4, встановлюються у вигляді: державної пенсії; додаткової пенсії за шкоду, заподіяну здоров'ю, яка призначається після виникнення права на державну пенсію.
Особам, віднесеним до категорії 1, призначається щомісячна додаткова пенсія за шкоду, заподіяну здоров'ю, у порядку та розмірах, встановлених Кабінетом Міністрів України (стаття 50 Закону №796-ХІІ).
Пенсійне забезпечення осіб, які віднесені до І категорії постраждалих внаслідок Чорнобильської катастрофи врегульовано положеннями статті 54 Закону № 796-XII, яка неодноразово зазнавала змін.
Відповідно до статті 54 Закону № 796-XII у редакції Закону № 230/96-ВР пенсії по інвалідності, що настала внаслідок каліцтва чи захворювання, і пенсії у зв'язку з втратою годувальника внаслідок Чорнобильської катастрофи можуть призначатися за бажанням громадянина із заробітку, одержаного за роботу в зоні відчуження в 1986-1990 роках, у розмірі відшкодування фактичних збитків, який визначається згідно з законодавством.
В усіх випадках розмір середньомісячної заробітної плати для обчислення пенсії за роботу в зоні відчуження у 1986-1990 роках не може перевищувати 3,0 тис. карбованців.
Обчислення і призначення пенсій по інвалідності, що настала внаслідок каліцтва чи захворювання, і пенсій у зв'язку з втратою годувальника внаслідок Чорнобильської катастрофи із заробітку за межами зони відчуження провадиться на загальних підставах відповідно до Закону України «Про пенсійне забезпечення» (№ 1788 - XII).
В усіх випадках розміри пенсій для інвалідів, щодо яких встановлено зв'язок з Чорнобильською катастрофою, не можуть бути нижчими:
по I групі інвалідності - 10 мінімальних пенсій за віком;
по II групі інвалідності - 8 мінімальних пенсій за віком;
по III групі інвалідності - 6 мінімальних пенсій за віком;
дітям-інвалідам - 3 мінімальних пенсій за віком.
Порядок обчислення пенсії по інвалідності, що настала внаслідок каліцтва чи захворювання, і пенсії у зв'язку з втратою годувальника внаслідок Чорнобильської катастрофи визначається Кабінетом Міністрів України.
Частиною першою статті 2 Закону України "Про заходи щодо законодавчого забезпечення пенсійної системи" (далі - Закон №3668-VI), який набрав чинності 01.10.2011, встановлено, що максимальний розмір пенсії (крім пенсійних виплат, що здійснюються з Накопичувального пенсійного фонду) або щомісячного довічного грошового утримання (з урахуванням надбавок, підвищень, додаткової пенсії, цільової грошової допомоги, пенсії за особливі заслуги перед Україною, індексації та інших доплат до пенсії, встановлених законодавством, крім доплати до надбавок окремим категоріям осіб, які мають особливі заслуги перед Батьківщиною), призначених (перерахованих) відповідно до, зокрема, Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" не може перевищувати десяти прожиткових мінімумів, установлених для осіб, які втратили працездатність.
Крім цього, згідно з пунктом 6 розділу II "Прикінцеві та перехідні положення" Закону №3668-VI частину 3 статті 67 Закону № 796-XII викладено в такій редакції:
"Максимальний розмір пенсії (з урахуванням надбавок, підвищень, додаткової пенсії, цільової грошової допомоги, пенсії за особливі заслуги перед Україною, індексації та інших доплат до пенсії, встановлених законодавством, крім доплати до надбавок окремим категоріям осіб, які мають особливі заслуги перед Батьківщиною) не може перевищувати десяти прожиткових мінімумів, установлених для осіб, які втратили працездатність".
Рішенням Конституційного Суду України від 20.03.2024 № 2-р (II)/2024 у справі щодо гарантованого рівня соціального захисту громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи визнано такими, що не відповідають Конституції України (є неконституційними), припис статті 2 Закону України "Про заходи щодо законодавчого забезпечення реформування пенсійної системи" від 08.07.2011 № 3668-VI зі змінами, що поширює свою дію на Закон України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" від 28.02.1991 № 796-XII зі змінами, припис першого речення частини третьої статті 67 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" від 28.02.1991 № 796-XII зі змінами.
Згідно з пунктом 2 резолютивної частини рішення Конституційного Суду України від 20.03.2024 №2-р (II)/2024 вищезазначені приписи втратили чинність із дня ухвалення Конституційним Судом України цього Рішення.
Відповідно до частини другої статті 152 Конституції України закони, інші акти або їх окремі положення, що визнані неконституційними, втрачають чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України рішення про їх неконституційність, якщо інше не встановлено самим рішенням, але не раніше дня його ухвалення.
Конституційний Суд України у Рішенні від 03 квітня 2024 року № 4-р(І)/2024 дійшов висновку, що пенсія за інвалідністю, що настала внаслідок каліцтва чи захворювання внаслідок Чорнобильської катастрофи, призначається особам виходячи з імперативних вимог Конституції України як особлива форма відшкодування завданої їм шкоди та є такою, що не може бути скасованою чи зменшеною, поставленою в залежність від наявних фінансових ресурсів чи будь-яких інших обставин. Скасування, обмеження або зменшення пенсії для осіб з інвалідністю, що настала внаслідок каліцтва чи захворювання внаслідок Чорнобильської катастрофи, призведе до порушення сутнісного змісту конституційних засад, якими людське життя та здоров'я визнано найвищими соціальними цінностями.
Статтею 46 Закону України «Про Державний бюджет України на 2025 рік» від 19 листопада 2024 року № 4059-IX встановлено, що у 2025 році у період дії воєнного стану пенсії, призначені (перераховані) відповідно до Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи", (з урахуванням надбавок, підвищень, додаткової пенсії, цільової грошової допомоги, пенсії за особливі заслуги перед Україною, індексації та інших доплат до пенсії, встановлених законодавством), розмір яких (пенсійної виплати) перевищує десять прожиткових мінімумів, установлених для осіб, які втратили працездатність, виплачуються із застосуванням до суми перевищення коефіцієнтів у розмірах і порядку, визначених Кабінетом Міністрів України.
На виконання статті 46 Закону України Про Державний бюджет України на 2025 рік Кабінетом Міністрів України прийнято постанову від 03.01.2025 №1 Про визначення порядку виплати пенсій деяким категоріям осіб у 2025 році у період дії воєнного стану визначено розміри й порядок застосування обмежувальних коефіцієнтів до спеціальних пенсій:
1) до частини пенсії, що перевищує 10 прожиткових мінімумів, тобто 23610,00 гривень та не перевищує 11 прожиткових мінімумів, а саме 25971,00 гривня застосовується коефіцієнт 0,5;
2) до частини пенсії, що перевищує 11 прожиткових мінімумів, тобто 25971,00 гривень та не перевищує 13 прожиткових мінімумів, а саме 30693,00 грн застосовується коефіцієнт 0,4;
3) до частини пенсії, що перевищує 13 прожиткових мінімумів, тобто 30693,00 гривні та не перевищує 17 прожиткових мінімумів, а саме 40137,00 грн застосовується коефіцієнт 0,3;
4) до частини пенсії, що перевищує 17 прожиткових мінімумів, тобто 40137,00 гривень та не перевищує 21 прожиткових мінімумів, а саме 49581,00 грн застосовується коефіцієнт 0,2;
5) до частини пенсії, що перевищує 21 прожитковий мінімум, тобто 49581,00 грн застосовується коефіцієнт 0,1.
Суд зазначає, що Закон України «Про Державний бюджет України на 2025 рік» не повинен містити інакшого чи додаткового правового регулювання правовідносин, що охоплюються предметом регулювання інших законів України, особливо тієї сфери суспільних відносин, для яких діють спеціальні (виняткові) норми. Конституція України не надає закону про Державний бюджет України вищої юридичної сили стосовно інших законів.
Тобто, у національному законодавчому полі існує колізія положень двох нормативно-правових актів рівня закону, подолати яку можливо, застосувавши загальний принцип права «спеціальний закон скасовує дію загального закону» (Lex specialis derogate generali).
Такий підхід використовується у випадку конкуренції норм: коли на врегулювання суспільних відносин претендують загальні та спеціальні норми права. Отже, за таким правовим підходом, при конкуренції норм необхідно застосовувати правило пріоритетності норм спеціального закону (lex specialis), тобто Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», а положення Закону України «Про Державний бюджет України на 2025 рік» вважати загальними нормами (lex generalis).
На такий аспект законодавчого регулювання звернув увагу Конституційний Суд України у рішеннях від 09.07.2007 №6-рп/2007 (справа про соціальні гарантії громадян) та від 22.05.2008 №10-рп/2008 (справа щодо предмета та змісту закону про Державний бюджет України).
Європейський суд з прав людини (далі - ЄСПЛ) у пунктах 52, 56 рішення від 14.10.2010 у справі "Щокін проти України" зазначив, що тлумачення й застосування національного законодавства є прерогативою національних органів. Суд, однак, зобов'язаний переконатися в тому, що спосіб, у який тлумачиться й застосовується національне законодавство, призводить до наслідків, сумісних із принципами Конвенції з погляду тлумачення їх у світлі практики Суду. На думку ЄСПЛ, відсутність у національному законодавстві необхідної чіткості та точності, які передбачали можливість різного тлумачення, порушує вимогу "якості закону", передбачену Конвенцією, і не забезпечує адекватний захист від свавільного втручання публічних органів державної влади в майнові права заявника. Таким чином, у випадку існування неоднозначного або множинного тлумачення прав та обов'язків особи в національному законодавстві, органи державної влади зобов'язані застосувати підхід, який був би найбільш сприятливим для особи.
Водночас положеннями статті 6 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що суд при вирішенні справи керується принципом верховенства права, відповідно до якого зокрема людина, її права та свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави. Суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики ЄСПЛ. Звернення до адміністративного суду для захисту прав і свобод людини і громадянина безпосередньо на підставі Конституції України гарантується.
Конституційний Суд України неодноразово зазначав, що "права делегування законодавчої функції парламентом іншому органу влади (у даному випадку Кабінету Міністрів України) Основним Законом України не передбачено.
Таке делегування порушує вимоги Конституції України, згідно з якими органи законодавчої, виконавчої та судової влади здійснюють свої повноваження у встановлених цією Конституцією межах і відповідно до законів України, а органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України (частина друга статті 6, частина друга статті 19 Основного Закону України).
Що стосується безпосередньо можливості обмеження пенсії максимальним розміром (встановлення коефіцієнтів до відповідних сум перевищення), то в ухвалі від 06.02.2025 у справі № 520/909/25 Верховний Суд звернув увагу на те, що він неодноразово висловлював правову позицію щодо застосування норм права у спорах, пов'язаних з обмеженням максимальним розміром пенсій, призначених відповідно до Закону № 2262-XII. Зокрема, у постановах від 16.12.2021 у справі № 400/2085/19, від 20.07.2022 у справі № 340/2476/21, від 25.07.2022 у справі № 580/3451/21, від 30.08.2022 у справі № 440/994/20, від 17.03.2023 у справі № 340/3144/21 та інших Верховний Суд дійшов висновку про те, що у правовідносинах щодо призначення та перерахунку пенсій відповідно до Закону № 2262-XII норми зазначеного закону підлягають застосуванню з урахуванням Рішення Конституційного Суду України від 20.12.2016 № 7-рп/2016, у зв'язку з чим будь-яке обмеження максимального розміру зазначених пенсій є протиправним.
Згідно з правовою позицією Конституційного Суду України «обмеження максимального розміру пенсії та призупинення виплати призначеної пенсії особам, яким право на пенсійне забезпечення встановлене Законом № 2262, порушує суть конституційних гарантій щодо безумовного забезпечення соціального захисту осіб, передбачених частиною п'ятою статті 17 Конституції України, які зобов'язані захищати суверенітет, територіальну цілісність і недоторканість України» (абзац 10 підпункту 2.2 пункту 2 мотивувальної частини рішення Конституційного Суду України від 20.12.2016 № 7-рп/2016 у справі щодо відповідності Конституції України(конституційності) положень другого речення частини сьомої статті 43, першого речення частини першої статті 54 Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб»).
Таким чином, суд дійшов до висновку, що відповідач зобов'язаний виплачувати позивачу пенсію без обмеження її максимальним розміром, зокрема і без застосування коефіцієнтів до відповідних сум перевищення, встановлених постановою Кабінету Міністрів України від 03.01.2025 №1 «Про визначення порядку виплати пенсій деяким категоріям осіб у 2025 році у період воєнного стану».
Зважаючи на встановлене суд приходить до висновку, що такі дії відповідача щодо застосування до пенсії позивача обмеження максимальним розміром та відповідно до Постанови № 1 коефіцієнтів до відповідних сум перевищення при перерахунку пенсії позивача з 01.01.2025 та 01.03.2025 є протиправними.
Підсумовуючи викладене вище, обираючи належний та ефективний спосіб захисту порушеного права позивача, з урахуванням частини 2 статті 9 КАС України, суд вважає за необхідне визнати протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в Тернопільській області щодо застосування з 01.03.2025 понижуючих коефіцієнтів, встановлених постановою Кабінету Міністрів України від 03.01.2025 №1 "Про визначення порядку виплати пенсій деяким категоріям осіб у 2025 році у період воєнного стану" та з 01.01.2025 обмеження максимальним розміром при нарахуванні та виплаті позивачу пенсії та зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Тернопільській області здійснити нарахування та виплату позивачу пенсії з 01.01.2025 та з 01.03.2025 без обмеження її максимальним розміром та без застосування понижуючих коефіцієнтів, встановлених постановою Кабінету Міністрів України від 03.01.2025 №1 "Про визначення порядку виплати пенсій деяким категоріям осіб у 2025 році у період воєнного стану", з урахуванням раніше проведених виплат.
За приписами частини другої статті 77 КАС України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
За наслідками судового розгляду, відповідач, як суб'єкт владних повноважень, не надав суду достатніх беззаперечних доказів на обґрунтування обставин, на яких ґрунтуються його заперечення, і не довів правомірності оскаржуваних дій.
Таким чином, враховуючи встановлені судом обставини справи, оцінивши добуті докази в їх сукупності за правилами статті 90 КАС України та аналізуючи наведені положення законодавства, суд приходить до висновку, що позов підлягає до задоволення.
Оскільки позивач звільнений від сплати судового збору, питання розподілу судових витрат судом не вирішується.
Керуючись статтями 139, 241-246, 250 КАС України, суд
Позовні вимоги ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Тернопільській області про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити певні дії, - задовольнити в повному обсязі.
Визнати протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в Тернопільській області щодо обмеження з 01.01.2025 пенсії ОСОБА_1 максимальним розміром та з 01.03.2025 застосування понижуючих коефіцієнтів, встановлених постановою Кабінету Міністрів України від 03.01.2025 № 1 «Про визначення порядку виплати пенсій деяким категоріям осіб у 2025 році у період воєнного стану», при проведенні перерахунку.
Зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Тернопільській області здійснити перерахунок та виплату пенсії ОСОБА_1 з 01.01.2025 без обмеження максимальним розміром та з 01.03.2025 без застосування понижуючих коефіцієнтів, встановлених постановою Кабінету Міністрів України від 03.01.2025 № 1 «Про визначення порядку виплати пенсій деяким категоріям осіб у 2025 році у період воєнного стану», з урахуванням раніше виплачених сум.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Відповідно до частини першої статті 295 Кодексу адміністративного судочинства України, апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Згідно із статтею 297 Кодексу адміністративного судочинства України, апеляційна скарга подається безпосередньо до Восьмого апеляційного адміністративного суду.
Повне судове рішення складено 01 липня 2025 року.
Реквізити учасників справи:
позивач:
- ОСОБА_1 (місце проживання: АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 );
відповідач:
- Головне управління Пенсійного фонду України в Тернопільській області (місцезнаходження: майдан Волі, 3, м. Тернопіль, 46001, код ЄДРПОУ 14035769).
Головуючий суддя Мірінович У.А.