Справа № 500/1009/25
01 липня 2025 рокум.Тернопіль
Тернопільський окружний адміністративний суд, у складі:
головуючої судді Дерех Н.В.
розглянувши в порядку письмового провадження за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Тернопільській області, Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області про визнання протиправним та скасування рішення, зобов'язання вчинити певні дії, -
ОСОБА_1 (надалі, позивач) звернувся до суду з позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в Тернопільській області (надалі, відповідач -1), Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області (надалі, відповідач-2), в якому просить визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області від 11.10.2024 №192650010273 про відмову у призначенні пенсії, зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Тернопільській області призначити пенсію ОСОБА_1 з 21.11.2023, зарахувавши до загального страхового стажу періоди роботи згідно трудової книжки від 08.09.1977 року: - період роботи з 26.01.1978 по 15.10.1979 роки, - період з 12.12.1989 року, - період з 02.03.1992 по 29.11.1994 роки, та з 30.11.1994 по 28.12.1999 роки, - період роботи з 01.01.1992 по 30.06.1992 в радгоспі.
Позов обґрунтований тим, що позивач вважає відмову Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області від 11.10.2024 у призначенні пенсії незаконною, протиправною, а також такою, що порушує його законні права та інтереси. Вказує, що у трудовій книжці ОСОБА_1 наявні відповідні записи про роботу у спірний період, тому ці записи є належними та допустимими доказами на підтвердження страхового (трудового) стажу. Також, просить врахувати, що позивач не може нести відповідальність за правильність заповнення та ведення трудової книжки, а отже не може бути обмежений в праві неврахування до трудового стажу періоду роботи на підприємстві внаслідок порушення відділом кадрів правил оформлення записів про особу трудовій книжці.
Ухвалою Тернопільського окружного адміністративного суду (суддя Осташ А.В.) від 27.02.2025 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі, постановлено справу розглядати суддею одноособово за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) учасників справи.
Заперечуючи проти позовних вимог, представник Головного управління Пенсійного фонду України в Тернопільській області та представник Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області подали до суду відзиви на позовну заяву, в яких просять відмовити у задоволенні позову повністю. Доводи відповідачів загалом зводяться до відсутності необхідного страхового стажу у позивача для призначення пенсії за віком. Також, просять врахувати, що згідно з пенсійним законодавством України, прийняття рішень про поновлення виплати пенсії, про призначення (перерахунок або про відмову у призначенні (перерахунку) пенсії та визначення її розміру відноситься виключно до компетенції Пенсійного фонду.
У зв'язку з відрахуванням зі штату Тернопільського окружного адміністративного суду судді Осташа А.В. (у провадженні якого перебувала дана справа) 31.03.2025 проведено повторний автоматизований розподіл цієї адміністративної справи. Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями Тернопільського окружного адміністративного суду цю справу передано для розгляду судді Дерех Н.В.
Ухвалою суду від 04.04.2025 дану адміністративну справу прийнято до провадження судді Дерех Н.В.
Судом встановлено, що позивач 04.10.2024 звернувся до територіального органу Пенсійного фонду України із заявою про призначення пенсії за віком.
Рішенням Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області позивачу відмовлено у призначенні пенсії за віком у зв'язку із відсутністю необхідного страхового стажу. Зокрема, вказано, що страховий стаж становить 10 років 4 місяці 21 день. До загального страхового стажу не зараховано періоди роботи згідно трудової книжки від 08.09.1977 року: - період роботи з 26.01.1978 по 15.10.1979 роки, оскільки не зазначено дату наказу при звільненні з роботи; період з 12.12.1989 року, оскільки відсутня інформація про звільнення з роботи; період з 02.03.1992 по 29.11.1994 роки, та з 30.11.1994 по 28.12.1999 роки, оскільки відсутня інформація про реорганізацію установи; період роботи з 01.01.1992 по 30.06.1992 в радгоспі «Комсомолець» не підтверджено актом перевірки №1900-1102-1/3656 від 07.08.2024 року.
Не погоджуючись з рішенням Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області про відмову у призначенні пенсії за віком, позивач звернувся з даним позовом до суду.
Частиною 1 статті 46 Конституції України встановлено, що громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом. Дане право деталізоване у Законах України від 05.11.1991 року № 1788-XII "Про пенсійне забезпечення" (далі - Закон №1788-XII) та від 09.07.2003 року № 1058-IV "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" (далі - Закон №1058-IV).
Відповідно до положень ст. 24 Закону № 1058-IV, страховий стаж - період (строк), протягом якого особа підлягає загальнообов'язковому державному пенсійному страхуванню та за який щомісяця сплачені страхові внески в сумі не меншій, ніж мінімальний страховий внесок.
Страховий стаж обчислюється територіальними органами Пенсійного фонду відповідно до вимог Закону № 1058-IV за даними, що містяться в системі персоніфікованого обліку, а за періоди до впровадження системи персоніфікованого обліку - на підставі документів та в порядку, визначеному законодавством, що діяло до набрання чинності цим Законом.
Періоди трудової діяльності та інші періоди, що враховувалися до стажу роботи для призначення пенсії до набрання чинності зазначеним Законом, зараховуються до страхового стажу в порядку і на умовах, передбачених законодавством, що діяло раніше, крім випадків, передбачених Законом № 1058-IV.
У законодавстві, що діяло раніше (до 01.01.2004), зокрема, у статті 56 Закону №1788-XII передбачено, що до стажу роботи зараховується робота, виконувана на підставі трудового договору на підприємствах, в установах, організаціях і кооперативах, незалежно від використовуваних форм власності та господарювання, а також на підставі членства в колгоспах та інших кооперативах, незалежно від характеру й тривалості роботи і тривалості перерв.
До стажу роботи, серед іншого, також зараховується: а) будь-яка інша робота, на якій працівник підлягав державному соціальному страхуванню, або за умови сплати страхових внесків, період одержання допомоги по безробіттю, а також робота в'язнів і робота за угодами цивільно-правового характеру за умови сплати страхових внесків, д) навчання у вищих і середніх спеціальних навчальних закладах, в училищах і на курсах по підготовці кадрів, підвищенню кваліфікації та перекваліфікації, в аспірантурі, докторантурі і клінічній ординатурі; ж) час догляду непрацюючої матері за малолітніми дітьми, але не довше ніж до досягнення кожною дитиною 3-річного віку.
Отже, законодавець, крім роботи, виконуваної на підставі трудового договору на підприємствах, передбачив можливість зарахування до страхового стажу періоду навчання, час догляду за дітьми до досягнення трирічного віку, період одержання допомоги по безробіттю і визначив для цього певні умови та порядок.
Статтею 62 Закону № 1788-XII встановлено, що основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка.
На виконання зазначеної норми Закону, постановою Кабінету Міністрів України №637 від 12.08.1993 року затверджено Порядок підтвердження наявного трудового стажу при відсутності трудової книжки чи відповідних записів в ній (далі - Порядок).
Пунктом 1 Порядку встановлено, що основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. За відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній, трудовий стаж встановлюється на підставі інших документів, виданих за місцем роботи, служби, навчання, а також архівними установами.
Пунктом 3 зазначеного Порядку передбачено, що за відсутності трудової книжки, а також у тих випадках, коли в трудовій книжці відсутні необхідні записи або містяться неправильні чи неточні записи про періоди роботи, для підтвердження трудового стажу приймаються довідки, виписки із наказів, особові рахунки і відомості на видачу заробітної плати, посвідчення, характеристики, письмові трудові договори і угоди з відмітками про їх виконання та інші документи, які містять відомості про періоди роботи. За відсутності зазначених у цьому пункті документів для підтвердження трудового стажу приймаються членські квитки профспілок. При цьому підтверджуються періоди роботи лише за той час, за який є відмітки про сплату членських внесків.
Також згідно із ст. 48 Кодексу законів про працю України трудова книжка є основним документом про трудову діяльність працівника.
Аналіз наведених правових положень свідчить про те, що основним документом, який підтверджує стаж роботи є трудова книжка. А необхідність підтверджувати періоди роботи для визначення стажу роботи виникає у разі відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній.
Подібний висновок відображений у постанові Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду від 21.01.2020 року у справі № 588/647/17.
Суд звертає увагу на тому, що законодавцем покладено обов'язок ведення трудових книжок на адміністрацію підприємств, тому їх не належне ведення не може позбавити позивача права на включення спірних періодів роботи до його страхового стажу і на отримання пенсії з його врахуванням.
У цій справі відповідач позивачу відмовлено у призначенні пенсії за віком у зв'язку з відсутністю необхідного страхового стажу.
Відповідно до записів трудової книжки від 01.09.1977, ОСОБА_1 у спірні періоди: 26.01.1978 - прийнятий на роботу в склоцех робітником, 15.10.1979 - звільнений з роботи по ст. 36 п.3, 10.01.1984 - прийнятий на роботу в будівельну бригаду робочим, 14.11.1985 звільнений з роботи по переведенню в Чортківське ПМ на будівництво школи, з 12.12.1989- прийнятий на роботу робочим на завод Кам.-Под. філіалу, з 02.03.1992 - прийнятий на завод Кам.-Под. філіалу робочим, з 29.11.1994 - звільнений з роботи згідно поданої заяви, з 30.11.1994 - прийнятий на посаду сторожа Горішівської ЗОШ з 30.11.1994, з 28.12.1999 звільнений з посади сторожа за власним бажанням по ст. 38 КЗпП України.
Крім цього, на підтвердження роботи у спірні періоди позивачем долучено до позовної заяви довідку Мельницеподільської селищної ради №875 від 16.08.2023, довідку Заліщицького районного спортивно-технічного клубу №10 від 07.09.2023, довідку ТДВ Чернівецька Виробничо-торговельнаколективна фірма "Акцент ЛТД" №217 від 13.11.2023, №218 від 13.11.2023, виписку з Наказу Мельнице-подільської селищної ради №12/01-20 від 02.02.2024 та довідку Мельнице-подільської селищної ради №74101-20 від 25.03.2024.
Суд зауважує, що працівник не може відповідати за правильність та повноту оформлення бухгалтерських документів на підприємстві, та у свою чергу неналежний порядок ведення та заповнення трудової книжки та іншої документації з вини адміністрації підприємства не може бути підставою для позбавлення позивача його конституційного права на соціальний захист.
Аналогічна правова позиція викладена Верховним Судом у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду в постанові від 21.02.2018 року у справі №687/975/17.
Формальні неточності у документах, за загальним правилом, не можуть бути підставою для органів пенсійного фонду для обмеження особи у реалізації конституційного права на соціальний захист.
Подібна позиція була висловлена Верховним Судом у постановах від 25.04.2019 року у справі №593/283/17 та від 30.09.2019 року у справі № 638/18467/15-а.
Відтак, на думку суду, дії відповідача щодо не зарахування стажу лише через формальні неточності (не зазначено дату наказу при звільненні з роботи, відсутня інформація про звільнення з роботи; відсутня інформація про реорганізацію установи; період роботи з 01.01.1992 по 30.06.1992 в радгоспі «Комсомолець» не підтверджено актом перевірки №1900-1102-1/3656 від 07.08.2024 року), є протиправними.
Також, вирішуючи спір по суті, суд зазначає, що частиною третьою ст. 44 Закону №1058 передбачено, що органи Пенсійного фонду мають право вимагати відповідні документи від підприємств, організацій і окремих осіб, видані ними для оформлення пенсії, а також в необхідних випадках перевіряти обґрунтованість їх видачі та достовірність поданих відомостей про осіб, які підлягають загальнообов'язковому державному пенсійному страхуванню, умови їх праці та інших відомостей, передбачених законодавством для визначення права на пенсію. На такі перевірки не поширюється дія положень законодавства про здійснення державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності.
Доказів вжиття будь-яких із вказаних вище заходів у розумінні частини третьої Закону №1058 щодо зарахування або не зарахування спірних періодів роботи до страхового стажу позивача, відповідачами суду не подано та судом таких доказів не здобуто.
Відтак, суд вважає, що спірні періоди роботи позивача з 26.01.1978 по 15.10.1979 роки, з 12.12.1989 по 01.03.1992, з 02.03.1992 по 29.11.1994, та з 30.11.1994 по 28.12.1999 роки, - період роботи з 01.01.1992 по 30.06.1992 в радгоспі, підлягають до зарахування до страхового стажу ОСОБА_1 .
Крім цього, вирішуючи даний спір по суті, суд звертає увагу на тому, що призначення, перерахунок, нарахування та виплата пенсій відноситься до дискреційних повноважень Головного управління Пенсійного фонду України.
Відповідно до частини першої статті 58 Закону №1058-IV, пенсійний фонд є органом, який, зокрема, здійснює керівництво та управління солідарною системою, забезпечує збирання, акумуляцію та облік страхових внесків, призначає пенсії та готує документи для її виплати, забезпечує своєчасне і в повному обсязі фінансування виплати пенсій.
Так, питання призначення пенсії є дискреційним повноваженням та виключною компетенцією уповноваженого органу.
За таких обставин адміністративний суд не може підміняти інший орган державної влади та перебирати на себе повноваження щодо вирішення питань, які законодавством віднесені до компетенції цього органу державної влади.
У сукупності наведених вище обставин належним способом захисту порушеного права позивача у цій частині позовних вимог є зобов'язання Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області зарахувати до страхового стажу позивача періоди роботи з 26.01.1978 по 15.10.1979, з 12.12.1989 року по 01.03.1992, з 02.03.1992 по 29.11.1994 роки, з 30.11.1994 по 28.12.1999, з 01.01.1992 по 30.06.1992 в радгоспі, а також повторно розглянути заяву позивача від 04.10.2024 про призначення пенсії за віком та прийняти відповідне рішення, з урахуванням правової оцінки, наданої судом у рішенні.
Відповідно до частини першої та другої статті 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Суд, враховуючи встановлені обставини справи та положення чинного законодавства, об'єктивно оцінивши докази, що мають юридичне значення для вирішення спору по суті, приходить до переконання, що позовні вимоги підлягають до часткового задоволення.
Сплачений судовий збір підлягає стягненню за рахунок бюджетних асигнувань суб'єктів владних повноважень в порядку ст. 139 КАС України.
Керуючись статтями 139, 241-246, 250 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
Позов задовольнити частково.
Визнати протиправним та скасувати Рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області №192650010273 від 11.10.2024 про відмову ОСОБА_1 у призначенні пенсії за віком.
Зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Харківській області зарахувати до загального страхового стажу ОСОБА_1 періоди роботи з 26.01.1978 по 15.10.1979, з 12.12.1989 року по 01.03.1992, з 02.03.1992 по 29.11.1994 роки, з 30.11.1994 по 28.12.1999, з 01.01.1992 по 30.06.1992 в радгоспі.
Зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Харківській області повторно розглянути заяву ОСОБА_1 від 04.10.2024 про призначення пенсії за віком та прийняти відповідне рішення, з урахуванням правової оцінки, наданої судом у рішенні.
У задоволенні решти позовних вимог відмовити.
Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області на користь ОСОБА_1 484 (чотириста вісімдесят чотири) грн. 50 коп. сплаченого судового збору.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Відповідно до частини першої статті 295 Кодексу адміністративного судочинства України, апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Згідно із статтею 297 Кодексу адміністративного судочинства України, апеляційна скарга подається безпосередньо до Восьмого апеляційного адміністративного суду.
Повне судове рішення складено та підписано 01 липня 2025 року.
Копію рішення надіслати учасникам справи.
Реквізити учасників справи: позивач - ОСОБА_1 (місце проживання: АДРЕСА_1 РНОКПП НОМЕР_1 );відповідачі: Головне управління Пенсійного фонду України в Тернопільській області (місцезнаходження: майдан Волі, 3,м. Тернопіль, Тернопільський р-н, Тернопільська обл.,46001 код ЄДРПОУ:14035769), Головне управління Пенсійного фонду України в Харківській області (місцезнаходження: майдан Свободи, 5, Держпром, 3 під.,2 пов., м. Харків, Харківський р-н, Харківська обл.,61022 код ЄДРПОУ:14099344).
Головуюча суддя Дерех Н.В.