17 червня 2025 року Справа № 480/1262/24
Сумський окружний адміністративний суд у складі:
головуючого судді - Осіпової О.О.,
за участю секретаря судового засідання - Жучкова Т.В. ,
представника відповідача - Бабченко І.О. ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду в м. Суми адміністративну справу № 480/1262/24 за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Національної поліції в Сумській області про визнання протиправним та скасування наказу, поновлення на посаді,-
ОСОБА_1 звернувся до Сумського окружного адміністративного суду з позовною заявою до Головного управління Національної поліції в Сумській області, в якій просить:
1. Визнати протиправним і скасувати наказ начальника ГУНП в Сумській області Петра Токаря № 135 від 05.02.2024 «Про застосування дисциплінарних стягнень до поліцейських БПОГІ ГУНП в Сумській області» в частині застосування до лейтенанта поліції ОСОБА_1 (0149613) інспектора-вибухотехніка взводу № 1 роти № 1 батальйону поліції особливого призначення ГУНП в Сумській області дисциплінарного стягнення у виді звільнення зі служби в поліції.
2. Визнати протиправним і скасувати наказ Начальника ГУНП в Сумській області від 05.02.2024 № 44 о/с «По особовому складу» в частині звільнення зі служби в поліції ОСОБА_1 .
3. Поновити ОСОБА_1 на посаді інспектора-вибухотехніка взводу № 1 роти № 1 батальйону поліції особливого призначення ГУНП в Сумській області з 06.02.2024.
4. Стягнути з відповідача на користь позивача середній заробіток за час вимушеного прогулу із розрахунку 750 грн. 87 коп. за кожен день вимушеного прогулу з 06.02.2024 по день ухвалення рішення;
Стягнути з відповідача на користь позивача судові витрати по справі, які складаються з витрат на правову допомогу у розмірі 12000,00 гривень.
Свої вимоги мотивує тим, що під час проведення службового розслідування він надав пояснення із зазначенням, що не відмовляється виконувати наказ та готовий до відрядження ще до спливу строку виконання наказу.
Більш того, під час оголошення наказу до особового складу від керівництва пролунало запитання: «Хто не готовий виконувати наказ?» жодної відповіді про неготовність озвучено не було.
Питання, які лунали від присутніх на зборах поліцейських, стосувались не самого наказу, оскільки всі були готові його виконати, а списків працівників поліції, які були затверджені керівництвом, та критеріїв відбору поліцейських, порядку виконання наказу.
Зазначає, що його покарали за невиконання наказу ще до закінчення строку виконання такого наказу, зокрема наказ мав бути виконаний 05.02.2024, але позивачу створено перешкоду у виконанні наказу, залишено для відібрання пояснень та звільнено цього ж дня фактично до завершення строку виконання наказу. З його письмових пояснень, з вбачається, що він погоджується виконувати наказ і не відмовляється його виконувати, отже, йому не надано можливості виконати наказ ГУНП від 02.02.2024 № 221 дск.
Після надання ним письмових пояснень командир ОСОБА_2 відпустив позивача та інших співробітників для підготовки до відрядження та збору речей, але близько 15-30 позивачу телефонним зв'язком повідомили про необхідність з'явитись на місце дислокації, після приїзду на яку оголосили наказ про звільнення.
На думку позивача, відповідачем не дотримано вимог Порядку проведення службових розслідувань у Національній поліції України в частині призначення службового розслідування, як і не зазначено, невиконання якого саме наказу нібито вчинено, коли саме надійшла ця інформація, від кого тощо.
Крім того, з підставами проведення службового розслідування та його матеріалами він ознайомлений не був, а на його клопотання ознайомитись з матеріалами службового розслідування під час проведення службового розслідування йому було відмовлено, матеріали не надано, натомість направлено повідомлення про можливість ознайомитись у будь-який день з матеріалами службового розслідування, про наявність якого стало відомо лише після отримання відповіді на адвокатський запит.
Вказане, як вважає позивач, безумовно є грубим порушенням порядку проведення службового розслідування, що прямо впливає на забезпечення можливості особи, стосовно якої проводиться розслідування, ефективно реалізувати надані їй права.
Відповідач обмежився застосуванням крайнього і найтяжчого виду дисциплінарного стягнення, не дослідивши повною мірою всі обставини і докази та не встановивши належним чином наявність в діях позивача дисциплінарного проступку та ступінь вини позивача, проігнорував відсутність попередніх стягнень, не прийняв до уваги попередню бездоганну поведінку позивача.
Ухвалою від 23.02.2024р. провадження у справі відкрито, розгляд справи вирішено здійснювати за правилами загального позовного провадження, призначено справу до розгляду у підготовчому засіданні, яке було відкладено з метою недопущення загрози життю, здоров'ю та безпеці відвідувачів суду, працівників апарату суду та суддів внаслідок оголошення "Повітряної тривоги" на території Сумської області.
Представником відповідача подано відзив на позовну заяву (а.с.73-87), в якому у задоволенні позову просив відмовити, оскільки під час оголошення наказу ГУНП від 02.02.2024 № 221 дск про відрядження поліцейських БПОП на зборах лише поліцейські ОСОБА_3 , ОСОБА_4 та Лисицький В.О. повідомили про готовність до виконання його вимог, натомість інші поліцейські обговорювали та критикували наказ та керівництво.
Разом з тим, під час опитування ОСОБА_1 висловив прохання ознайомитись з матеріалами службового розслідування, підставами його призначення та всіма наявними документами.
За результатами розгляду дисциплінарною комісією висловлених під час опитування клопотань до підрозділу, де проходить службу вказаний поліцейський, 05.02.2024р. направлено письмові відповіді з повідомленням про можливість прибуття для ознайомлення із зібраними на момент ознайомлення матеріалами службового розслідування до УГІ ГУНП із зазначенням адреси.
Вивченням причин та обставин неможливості відбути у відрядження, які вказували поліцейські під час опитування, встановлено, що під час формування списку поліцейських БПОП керівництвом управління превентивної діяльності та ГУНП враховано стан здоров'я, сімейні та особисті обставини поліцейських, перебування частини особового складу БПОП станом на 02.02.2024 в спільних з військовими нарядах відповідно до бойових розпоряджень.
Разом з тим, керівництвом враховано правовий режим воєнного стану на території України, що обумовлює необхідність безумовного виконання у визначений строк завдань, в тому числі участі в складі спеціальних підрозділів в обороні України відповідно до Закону України «Про оборону України» шляхом безпосереднього ведення бойових дій у ході відсічі збройної агресії Російської Федерації та/або інших держав проти України (протокол наради керівництва ГУНП від 02.02.2024 № 5).
Тобто ОСОБА_1 , будучи працівниками правоохоронного органу та представником влади, проходячи службу в підрозділі особливого призначення, нехтуючи даною на вірність Українському народові Присягою, ігноруючи вимоги нормативно-правових актів, що регламентують діяльність поліції, допустив вчинення дисциплінарного проступку, що виразилося у обговоренні, критиці та невиконанні пункту 2 наказу начальника ГУНП від 02.02.2024 № 221 дек «Про відрядження поліцейських БПОП ГУНП в Сумській області».
Тому, з метою запобігання вчиненню подібних порушень іншими поліцейськими ГУНП в Сумській області, недопущення створення впевненості у безкарності за відмову від виконання наказів керівництва або уникнення їх виконання, обговорення та критику наказів, враховуючи, що такі дії та бездіяльність з боку поліцейських підрозділу особливого призначення в умовах воєнного стану свідчить про підвищену суспільну небезпечність вчиненого дисциплінарного проступку, оскільки може призвести до підриву службової дисципліни, розлагодженості дій, спрямованих на захист суверенітету держави, що в умовах воєнного стану є неприпустимим, дисциплінарна комісія приходить до висновку про необхідність застосування до них найсуворішого заходу дисциплінарного впливу.
Під час проведення службового розслідування обставини, що пом'якшують чи обтяжують відповідальність ОСОБА_1 , не встановлені.
Вивченням причин і умов, що сприяли згаданим вище порушенням службової дисципліни з боку ОСОБА_1 , встановлено, що вони стали можливими унаслідок його особистої недисциплінованості, ігнорування ним вимог чинного законодавства та нормативних документів, що регламентують діяльність поліції, зокрема в умовах воєнного стану.
При визначенні виду дисциплінарного стягнення комісією враховано характер дисциплінарних проступку, вчиненого вищевказаним поліцейським, обставини, за яких його скоєно, попередня його поведінка, ставлення до виконання службових обов'язків, рівень кваліфікації, тощо.
Отже, на думку представника відповідача, оскаржувані накази ГУНП в Сумській області від 05.02.2024 №135 та від 05.02.024 №44 о/с є законними, обґрунтованими, прийнятими у межах і в спосіб, визначений чинним законодавством України, та є такими, що не підлягають скасуванню.
Крім того, на його переконання, твердження позивача про відсутність підстави для призначення службового розслідування, призначеного наказом ГУНП в Сумській області від 05.02.2024 №92, не заслуговують на увагу, оскільки з урахуванням вимог пункту 1 розділу II Порядку проведення службових розслідувань у Національній поліції України, затвердженого наказом МВС України 07.11.2018 № 893 та зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 28.11.2018 за № 1355/32807 (надалі - Порядок №893), підставою для призначення службового розслідування відносно позивача слугував рапорт від 05.02.2024 командира БПОП ГУНП в Сумській області підполковника поліції Сергія Мартинова.
Зазначає, що під час проведення службового розслідування позивач реалізував своє право щодо подання пояснень та клопотань, що підтверджується матеріалами службового розслідування.
Окрім того, як вважає представник відповідача, не заслуговує на увагу посилання позивача на факт його не ознайомлення з матеріалами службового розслідування, оскільки відповідно до відповіді Управління головної інспекції ГУНП в Сумській області від 05.02.2024 №163/37/01-2024 (міститься в матеріалах справи), яка була надана на клопотання позивача, вищезазначеним правом він міг скористатися звернувшись при цьому в будь-який день з 09:00 до 18:00 до Управління головної інспекції ГУНИ в Сумській області за адресою: вул. Г. Кондратьєва б. 83, м. Суми.
Тобто, позивачу не було відмовлено в ознайомленні із матеріалами службового розслідування.
Щодо порушення порядку накладення дисциплінарного стягнення представник відповідача вказує, що законодавством регламентовано спеціальний режим органів поліції у разі виникнення загрози державному суверенітету України та її територіальної цілісності, а також у ході відсічі збройної агресії проти України та в умовах воєнного стану.
Таким чином, з урахуванням виявленого під час проведення службового розслідування порушення службової дисципліни з боку позивача до останнього було застосовано найсуворіший вид дисциплінарного стягнення у виді «звільнення із служби в поліції».
Отже, матеріалами службового розслідування доведено факт порушення позивачем службової дисципліни, а тому у ГУНП в Сумській області були достатні та законні підстави для застосування до позивача дисциплінарного стягнення у виді звільнення зі служби в поліції.
Ухвалою від 17.04.2024р. підготовче провадження у справі закрито та призначено справу до судового розгляду по суті у відкритому судовому засіданні, яке відкладалося за клопотанням представника позивача та внаслідок оголошення «Повітряної тривоги» на території Сумської області.
Представником позивача подана відповідь на відзив (а.с.143-146), згідно з якою, як убачається з відеозапису, долученого відповідачем до відзиву, жодної відповіді про відмову виконувати наказ позивачем озвучено не було.
На клопотання позивача про надання можливості ознайомитись з матеріалами службового розслідування під час його проведення позивачу в усному порядку 05.02.2024 було відмовлено, а матеріали не надано. Натомість направлено повідомлення про можливість ознайомитись у будь-який день з матеріалами службового розслідування вже після звільнення позивача, і про наявність якого стало відомо лише після отримання відповіді на адвокатський запит.
05.02.2024 під час проведення службового розслідування отримав від позивача клопотання про можливість ознайомитись з матеріалами службового розслідування, та в цей же день направив на адресу підрозділу, де позивач проходив службу (з якого позивача вже було звільнено), листа про можливість ознайомлення із зібраними матеріалами, і в цей же день видано наказ про звільнення позивача.
Стверджує, що відбулось порушення прав позивача на можливість ознайомлення з матеріалами службового розслідування, адже можливість оголошувати відвід членам дисциплінарної комісії, користуватися правничою допомогою при дисциплінарному провадженні, подавати клопотання про долучення матеріалів виключається після завершення дисциплінарного провадження та звільнення позивача, що відбулось в день призначення службового розслідування (фактично за половину робочого дня), а саме 05.02.2024р.
У запереченнях на відповідь на відзив (а.с.155-161) представник відповідача посилається на те, що навіть під час надання пояснень в рамках проведення службового розслідування, призначеного наказом ГУНП в Сумській області від 05.02.2024 №92, позивач чіткої згоди щодо виконання вказаного наказу не надав, при цьому в будь-який спосіб намагався його не виконувати.
В контексті аргументів позивача щодо строку проведення службового розслідування слід зазначити, що приписами Порядку проведення службових розслідувань у Національній поліції України, затвердженого наказом МВС України 07.11.2018 № 893 та зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 28.11.2018 за № 1355/32807, не передбачено мінімального строку для проведення службового розслідування.
При цьому зазначає, що характер та обставини, за яких було вчинено позивачем дисциплінарний проступок, не потребувало дослідження великої кількості документів, інформації, тощо.
За таких обставин, на думку представника відповідача, твердження позивача про порушення строку проведення службового розслідування не заслуговують на увагу.
Представник позивача, належним чином повідомлений про день, час та місце розгляду справи, у судове засідання не з'явився, надіслав заяву (а.с.205), в якій позовні вимоги підтримав, просив позов задовольнити та розглядати справу у його відсутність.
Представник відповідача в судовому засіданні проти задоволення позовних вимог заперечував.
Вислухавши особу, яка з'явилася в судове засідання, дослідивши матеріали справи, оцінивши наявні в ній докази в їх сукупності, суд прийшов до висновку, що позовні вимоги є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню, з огляду на таке.
Судом встановлено, що позивач проходив службу у поліції на посаді інспектора - вибухотехніка взводу № 1 роти № 1 БПОП ГУНП в Сумській області.
З метою виконання вимог телеграми Національної поліції України від 02.02.2024р. №507 дск та подальшого відрядження поліцейських БПОП ГУНП до Управління поліції особливого призначення № 2 штурмовий полк (Цунамі) Департаменту поліції особливого призначення «Об'єднана штурмова бригада Національної поліції « ІНФОРМАЦІЯ_1 »» наказом ГУНП від 02.02.2024 № 221 дск «Про відрядження поліцейських БПОП ГУНП в Сумській області» затверджено список двадцяти поліцейських БПОП, які відповідно до п.2 вказаного наказу зобов'язані з 05.02.2024р. до особливого розпорядження пройти навчання перед відрядженням.
05.02.2024 о 10:26 вказаний наказ із застосуванням відеофіксації доведено до включених до зазначеного списку поліцейських БПОП ГУНП. При цьому на запитання командира БПОП «Хто згоден виконати наказ?» з присутніх на зборі 17 поліцейських лише ОСОБА_3 , ОСОБА_4 та ОСОБА_5 надали чітку згоду.
На підставі наказу ГУНП від 05.02.2024р. №92 було призначено службове розслідування за фактом можливих порушень службової дисципліни, допущених окремими поліцейськими БПОП ГУНП, що зокрема виразилось у невиконанні наказу ГУНП в Сумській області.
Опитаний під час службового розслідування ОСОБА_1 зазначив, що виконувати наказ ГУНП не відмовляється, але має підстави для відстрочки від виконання, а саме розлучення його батьків та необхідність догляду за хворим батьком, який проходить військову службу у в/ч НОМЕР_1 . Крім цього також зазначив про незрозумілі критерії відбору та відсутність роз'яснень керівництва.
Разом з тим, під час опитування ОСОБА_1 висловив прохання ознайомитись з матеріалами службового розслідування, підставами його призначення та всіма наявними документами.
За результатами розгляду дисциплінарною комісією висловлених під час опитування клопотань до підрозділу, де проходить службу вказаний поліцейський, 05.02.2024р. направлено письмові відповіді з повідомленням про можливість прибуття для ознайомлення із зібраними на момент ознайомлення матеріалами службового розслідування до УГІ ГУНП із зазначенням адреси.
Вивченням причин та обставин неможливості відбути у відрядження, які вказували поліцейські під час опитування, встановлено, що під час формування списку поліцейських БПОП керівництвом управління превентивної діяльності та ГУНП враховано стан здоров'я, сімейні та особисті обставини поліцейських, перебування частини особового складу БПОП станом на 02.02.2024р. у спільних із військовими нарядах відповідно до бойових розпоряджень.
Разом з тим, керівництвом враховано правовий режим воєнного стану на території України, що обумовлює необхідність безумовного виконання у визначений строк завдань, в тому числі участі в складі спеціальних підрозділів в обороні України відповідно до Закону України «Про оборону України» шляхом безпосереднього ведення бойових дій у ході відсічі збройної агресії Російської Федерації та/або інших держав проти України (протокол наради керівництва ГУНП від 02.02.2024р. №5).
За результатом службового розслідування 05.02.2024 начальником ГУНП в Сумській області затверджено висновок.
Наказом ГУНП в Сумській області від 05.02.2024 № 135 «Про застосування дисциплінарних стягнень до поліцейських БПОП ГУНП» за вчинення дисциплінарного проступку, що виразилося у обговоренні, критиці та невиконанні пункту 2 наказу начальника ГУНП від 02.02.2024 № 221 дск «Про відрядження поліцейських БПОП ГУНП в Сумській області», відданого в межах наданих повноважень та відповідно до закону, та призвело до порушення вимог підпункту 2.1 пункту 2 наказу ГУНП в Сумській області від 15.06.2023 № 500, пунктів 1, 4 частини 3 статті 1, частини 1 статті 5 Дисциплінарного статуту Національної поліції України, затвердженого Законом України від 15.03.2018 № 2337-УІІІ, пунктів 1, 2 частини 1 статті 18, Присяги поліцейського, текст якої закріплено ст. 64 Закону України «Про Національну поліцію», пункту 24 частини 1 статті 23, частини 2 статті 24 Закону України «Про Національну поліцію», застосовано до лейтенанта поліції ОСОБА_1 , інспектора - вибухотехніка взводу № 1 роти № 1 БПОП ГУНП в Сумській області дисциплінарне стягнення у виді звільнення із служби в поліції.
З даним наказом позивач ознайомлений 05.02.2024.
Наказом ГУНП в Сумській області від 05.02.2024 №44 о/с відповідно до п.6 (внаслідок реалізації дисциплінарного стягнення у вигляді звільнення зі служби, накладеного відповідно до Дисциплінарного статуту Національної поліції України ч. 1 ст. 77 Закону України «Про Національну поліцію» лейтенанта поліції ОСОБА_1 , інспектора - вибухотехніка взводу № 1 роти № 1 БПОП ГУНП в Сумській області), звільнено зі служби в поліції 06.02.2024.
Із вказаним наказом позивач ознайомлений 06.02.2024р.
Надаючи оцінку спірним правовідносинам, суд зазначає, що вони врегульовані Законом України "Про Дисциплінарний статут Національної поліції України" від 15 березня 2018 року №2337-VIII (далі - Дисциплінарний статут), Законом України "Про Національну поліцію" від 02 липня 2015 року №580-VIII (далі - Закон №580-VIII), Порядком проведення службового розслідування у Національній поліції України, затвердженою наказом Міністерства внутрішніх справ України від 07 листопада 2018 року №893 (далі - Порядок №893).
Відповідно до частини першої статті 18 Закону №580-VIII (тут та надалі у редакції, чинній на момент виникнення спірних відносин) передбачено, що поліцейський зобов'язаний, зокрема: неухильно дотримуватися положень Конституції України, законів України та інших нормативно-правових актів, що регламентують діяльність поліції, та Присяги поліцейського (п.1); професійно виконувати свої службові обов'язки відповідно до вимог нормативно-правових актів, посадових (функціональних) обов'язків, наказів керівництва (п.2).
Згідно з частинами першою та другою статті 19 Закону №580-VIII у разі вчинення протиправних діянь поліцейські несуть кримінальну, адміністративну, цивільно-правову, матеріальну та дисциплінарну відповідальність відповідно до закону, а також з урахуванням бойового імунітету, визначеного Законом України "Про оборону України". Підстави та порядок притягнення поліцейських до дисциплінарної відповідальності, а також застосування до поліцейських заохочень визначаються Дисциплінарним статутом Національної поліції України, що затверджується законом.
За вимогами статті 64 Закону №580-VIII передбачено, що особа, яка вступає на службу в поліції, складає Присягу на вірність Українському народові такого змісту: "Я, (прізвище, ім'я та по батькові), усвідомлюючи свою високу відповідальність, урочисто присягаю вірно служити Українському народові, дотримуватися Конституції та законів України, втілювати їх у життя, поважати та охороняти права і свободи людини, честь держави, з гідністю нести високе звання поліцейського та сумлінно виконувати свої службові обов'язки".
Поряд з цим, відповідно до частини першої статті 1 Дисциплінарного статуту службова дисципліна - це дотримання поліцейським Конституції і законів України, міжнародних договорів, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, актів Президента України і Кабінету Міністрів України, наказів Національної поліції України, нормативно-правових актів Міністерства внутрішніх справ України, Присяги поліцейського, наказів керівників.
Службова дисципліна, крім основних обов'язків поліцейського, визначених статтею 18 Закону №580-VIII, зобов'язує поліцейського, з-поміж іншого, бути вірним Присязі поліцейського, мужньо і вправно служити народу України; знати закони, інші нормативно-правові акти, що визначають повноваження поліції, а також свої посадові (функціональні) обов'язки; безумовно виконувати накази керівників, віддані (видані) в межах наданих їм повноважень та відповідно до закону (пункти 1, 2, 4 частини третьої статті 1 Дисциплінарного статуту).
Відповідно до частини першої статті 5 Дисциплінарного статуту поліцейський отримує наказ від керівника в порядку підпорядкованості та зобов'язаний неухильно та у визначений строк точно його виконувати. Забороняється обговорення наказу чи його критика.
Згідно з частиною другою статті 14 Дисциплінарного статуту з метою своєчасного, повного та об'єктивного з'ясування всіх обставин вчинення поліцейським дисциплінарного проступку, встановлення причин і умов його вчинення, вини, ступеня тяжкості дисциплінарного проступку, розміру заподіяної шкоди та для підготовки пропозицій щодо усунення причин вчинення дисциплінарних проступків проводиться службове розслідування.
За вимогами пункту 1 розділу І Правил етичної поведінки поліцейських, затверджених Наказ Міністерства внутрішніх справ України 09.11.2016 № 1179, зареєстровано в Міністерстві юстиції України 06 грудня 2016 року за № 1576/29706 (далі - Правила №1179), ці Правила є узагальненим зібранням професійно-етичних вимог щодо правил поведінки поліцейських та спрямовані на забезпечення служіння поліції суспільству шляхом забезпечення охорони прав і свобод людини, протидії злочинності, підтримання публічної безпеки і порядку на засадах етики та загальнолюдських цінностей.
Пункт 5 розділу І Правил №1179 визначає, що поліцейський здійснює свою діяльність відповідно до основоположних принципів, які закріплені в Конституції України, Законі України «Про Національну поліцію», інших законодавчих актах України, а також у цих Правилах, зокрема: верховенства права; дотримання прав і свобод людини; законності; відкритості та прозорості; політичної нейтральності; взаємодії з населенням на засадах партнерства; безперервності; справедливості, неупередженості та рівності.
Відповідно до пункту 1 розділу ІІ Правил №1179 передбачено, що під час виконання службових обов'язків поліцейський повинен, зокрема: неухильно дотримуватися положень Конституції та законів України, інших нормативно-правових актів, що регламентують діяльність поліції, та Присяги поліцейського; поводитися стримано, доброзичливо, відкрито, уважно і ввічливо, викликаючи в населення повагу до поліції і готовність співпрацювати, тощо.
Отже, Присяга працівника Національної поліції України є одностороннім усвідомлено вольовим публічним невідкличним зобов'язанням громадянина України: 1) вірно служити інтересам Українського народу; 2) дотримуватися Конституції та законів України; 3) поважати права і свободи людини, честь держави; 4) охороняти права і свободи людини, честь держави; 5) з гідністю вести високе звання поліцейського; 6) сумлінно виконувати службові обов'язки.
Інститут Присяги працівника Національної поліції України вже сам по собі призначений імперативно забезпечити зразкове та бездоганне дотримання публічним службовцем - поліцейським закону у повсякденній та службовій діяльності.
Верховний Суд у постанові від 07.03.2019 справа № 819/736/18 (пункт № 60) та у постанові від 05.03.2020 справа № 815/4478/16 (пункт № 48) встановив, що в основі поведінки працівника поліції закладені етичні, правові та службово-дисциплінарні норми поведінки, порушення яких утворює факт порушення Присяги.
Щодо порядку проведення службових розслідувань в органах поліції, оформлення результатів службового розслідування та прийняття за ними рішення, то на підставі вимог частини десятої статті 14 Дисциплінарного статуту Національній поліції України він визначався Порядком проведення службового розслідування у Національній поліції України, затвердженою наказом Міністерства внутрішніх справ України від 07 листопада 2018 року №893 (далі - Порядок №893).
Пунктом 2 розділу V Порядку №893 проведення службового розслідування полягає в діяльності дисциплінарної комісії із збирання, перевірки та оцінки матеріалів і відомостей про дисциплінарний проступок поліцейського з метою своєчасного, повного та об'єктивного з'ясування всіх обставин його вчинення, установлення причин і умов учинення дисциплінарного проступку, вини поліцейського, ступеня тяжкості дисциплінарного проступку, розміру заподіяної шкоди та для підготовки пропозицій щодо усунення причин учинення дисциплінарних проступків.
Відповідно до пункту 4 розділу V Порядку №893 службове розслідування має встановити: наявність чи відсутність складу дисциплінарного проступку в діянні (дії чи бездіяльності) поліцейського, з приводу якого (якої) було призначено службове розслідування; наявність чи відсутність порушень положень законів України чи інших нормативно-правових актів, організаційно-розпорядчих документів або посадових інструкцій; ступінь вини кожної з осіб, що вчинили дисциплінарний проступок; обставини, що пом'якшують або обтяжують ступінь і характер відповідальності поліцейського чи знімають безпідставні звинувачення з нього; відомості, що характеризують поліцейського, а також дані про наявність або відсутність у нього дисциплінарних стягнень; вид і розмір заподіяної шкоди; причини та умови, що призвели до вчинення дисциплінарного проступку.
Згідно з пунктом 7 розділу V Порядку №893 розгляд справи дисциплінарною комісією проводиться зазвичай у формі письмового провадження. Збирання та перевірка матеріалів і відомостей про дисциплінарний проступок поліцейського у разі розгляду справи у формі письмового провадження здійснюються зазвичай шляхом: одержання пояснень щодо обставин справи від поліцейського, стосовно якого проводиться службове розслідування, та від інших осіб; одержання в органах, закладах, установах поліції та їх підрозділах чи за запитом в інших органах державної влади та органах місцевого самоврядування необхідних документів або їх копій та долучення до матеріалів справи; отримання консультацій спеціалістів з питань, що стосуються службового розслідування.
За порушення службової дисципліни поліцейські незалежно від займаної посади та спеціального звання несуть дисциплінарну відповідальність згідно з цим Статутом (частина перша статті 11 Дисциплінарного статуту).
Відповідно до частини першої статті 12 Дисциплінарного статуту дисциплінарним проступком визнається протиправна винна дія чи бездіяльність поліцейського, що полягає в порушенні ним службової дисципліни, невиконанні чи неналежному виконанні обов'язків поліцейського або виходить за їх межі, порушенні обмежень та заборон, визначених законодавством для поліцейських, а також у вчиненні дій, що підривають авторитет поліції.
Частиною першою статті 13 Дисциплінарного статуту встановлено, що дисциплінарне стягнення є засобом підтримання службової дисципліни, що застосовується за вчинення дисциплінарного проступку з метою виховання поліцейського, який його вчинив, для безумовного дотримання службової дисципліни, а також з метою запобігання вчиненню нових дисциплінарних проступків.
Згідно з частинами другою, третьою статті 13 Дисциплінарного статуту дисциплінарне стягнення має індивідуальний характер та не застосовується до поліцейського, вина якого у вчиненні дисциплінарного проступку не встановлена у визначеному порядку або який діяв у стані крайньої необхідності чи необхідної оборони.
До поліцейських можуть застосовуватися такі види дисциплінарних стягнень: зауваження; догана; сувора догана; попередження про неповну службову відповідність; пониження у спеціальному званні на один ступінь; звільнення з посади; звільнення із служби в поліції.
За приписами частин першої та третьої статті 19 Дисциплінарного статуту визначено, що у висновку за результатами службового розслідування зазначаються: дата і місце складання висновку, прізвище та ініціали, посада і місце служби членів дисциплінарної комісії, що проводила службове розслідування; підстава для призначення службового розслідування; обставини справи, зокрема обставини вчинення поліцейським дисциплінарного проступку; пояснення поліцейського щодо обставин справи; пояснення інших осіб, яким відомі обставини справи; пояснення безпосереднього керівника поліцейського щодо обставин справи; документи та матеріали, що підтверджують та/або спростовують факт вчинення дисциплінарного проступку; відомості, що характеризують поліцейського, а також дані про наявність або відсутність у нього дисциплінарних стягнень; причини та умови, що призвели до вчинення проступку, вжиті або запропоновані заходи для їх усунення, обставини, що знімають з поліцейського звинувачення; висновок щодо наявності або відсутності у діянні поліцейського дисциплінарного проступку, а також щодо його юридичної кваліфікації з посиланням на положення закону; вид стягнення, що пропонується застосувати до поліцейського у разі наявності в його діянні дисциплінарного проступку.
Під час визначення виду стягнення дисциплінарна комісія враховує характер проступку, обставини, за яких він був вчинений, особу порушника, ступінь його вини, обставини, що пом'якшують або обтяжують відповідальність, попередню поведінку поліцейського, його ставлення до служби.
Таким чином, підставою для застосування дисциплінарного стягнення є вчинення дисциплінарних проступків, зокрема, порушення службової дисципліни, невиконання чи неналежне виконання обов'язків поліцейського. Ці обставини, як і причини та умови, що їх зумовили, а також ступінь вини працівника органів поліції, обставини, за яких він був вчинений, особу порушника, ступінь його вини, обставини, що пом'якшують або обтяжують відповідальність, попередню поведінку поліцейського, його ставлення до служби, з'ясовуються під час службового розслідування, за наслідками якого начальник вирішує питання щодо наявності чи відсутності у діянні порушника складу дисциплінарного проступку, та, відповідно, вирішує питання щодо наявності підстав для притягнення його до дисциплінарної відповідальності, обґрунтувавши при цьому своє рішення у відповідному наказі, у тому числі в частині обрання виду стягнення серед установлених законом.
Згідно з пунктами 1, 2, 4 частини третьої статті 1 Дисциплінарного статуту службова дисципліна, крім основних обов'язків поліцейського, визначених статтею 18 Закону України «Про Національну поліцію», зобов'язує поліцейського, зокрема, бути вірним Присязі поліцейського, мужньо і вправно служити народу України; знати закони, інші нормативно-правові акти, що визначають повноваження поліції, а також свої посадові (функціональні) обов'язки; безумовно виконувати накази керівників, віддані (видані) в межах наданих їм повноважень та відповідно до закону.
Відповідно до частин першої - третьої статті 4 Дисциплінарного статуту наказ є формою реалізації службових повноважень керівника, згідно з якими визначаються мета і предмет завдання, строк його виконання та відповідальна особа. Наказ має бути чітко сформульований і не може допускати подвійного тлумачення. Наказ, прийнятий на основі Конституції та законів України і спрямований на їх виконання, віддається (видається) керівником під час провадження ним управлінської діяльності з метою виконання покладених на нього завдань та здійснення функцій відповідно до наданих повноважень. Наказ може віддаватися усно чи видаватися письмово, у тому числі з використанням технічних засобів зв'язку.
За змістом частин першої, другої, четвертої та п'ятої статті 5 Дисциплінарного статуту поліцейський отримує наказ від керівника в порядку підпорядкованості та зобов'язаний неухильно та у визначений строк точно його виконувати. Забороняється обговорення наказу чи його критика.
За відсутності можливості виконати наказ поліцейський зобов'язаний негайно повідомити про це безпосередньому керівнику з обґрунтуванням причин невиконання і повідомленням про вжиття заходів до подолання перешкод у виконанні наказу.
Поліцейському забороняється виконувати злочинний або явно незаконний наказ. У разі одержання наказу, що суперечить закону, підлеглий не повинен виконувати його, про що зобов'язаний невідкладно в письмовій формі доповісти керівнику, який віддав (видав) наказ, та своєму безпосередньому керівникові, а в разі наполягання на його виконанні - письмово повідомити про це прямому керівнику.
Виконання поліцейським злочинного або явно незаконного наказу, а також невиконання правомірного наказу тягнуть за собою відповідальність, передбачену цим Статутом та законом.
Як вбачається із матеріалів справи, під час проведення службового розслідування було встановлено, що 02.02.2024 начальником ГУНП в Сумській області видано наказ №221 дск, яким затверджено список поліцейських БПОП ГУНП в Сумській області для проведення навчань для подальшого відрядження до Управління поліції особливого призначення № 2 штурмовий полк (Цунамі) Департаменту поліції особливого призначення “Об'єднана штурмова бригада Національної поліції “ ІНФОРМАЦІЯ_1 » (далі - наказ №221 дск), до складу яких увійшов і ОСОБА_1 (а.с.67-69).
Відповідно до п. 2 вказаного вище наказу поліцейські, включені до списку, зобов'язані з 05.02.2024р до особливого розпорядження пройти навчання для подальшого відрядження до Управління поліції особливого призначення № 2 штурмовий полк (Цунамі) Департаменту поліції особливого призначення “Об'єднана штурмова бригада Національної поліції “ ІНФОРМАЦІЯ_1 ».
Отже, строк початку виконання наказу був визначений відповідачем саме як 05.02.2024р., а тому строк для його виконання наказу повинен був тривати до закінчення цієї доби.
Так, у матеріалах справи міститься рапорт командира БПОП ГУНП в Сумській області підполковника поліції ОСОБА_6 (а.с.101), яким він доповів начальнику ГУНП полковнику поліції Петру Токарю про те, що 05.02.2024р. о 10год.26хв. особовому складу БПОП ГУНП в Сумській області доведено наказ начальника ГУНП в Сумській області від 02.02.2024р. №221 дск, яким затверджено список поліцейських БПОП ГУНП в Сумській області для проведення навчань на полігоні та для подальшого відрядження до Управління поліції особливого призначення №2 штурмовий полк (Цунамі) Департаменту поліції особливого призначення «Об'єднана штурмова бригада Національної поліції України « ІНФОРМАЦІЯ_1 », на виконання вимог телеграми Національної поліції України від 02.02.2024р. №507дск.
Як вказано у рапорті, вказаний наказ окремі поліцейські почали обговорювати, висловлювати незгоду з включенням їх до наказу, тобто фактично відмовилися його виконувати, в тому числі й позивач.
Під час зазначених подій проводилася відеофіксація.
Тобто зі змісту рапорту чітко вбачається, що фактично строк для виконання наказу позивачем станом на 10год.26хв. ще не сплинув, водночас того ж дня наказом №92 від 05.02.2024р. (а.с.100) було призначено службове розслідування, складено висновок за результатами його проведення (а.с.91-99), а також відібрані пояснення від підполковника поліції ОСОБА_2 (а.с.102), позивача ОСОБА_1 (а.с.103), складена на нього службова характеристика (а.с.104) та доповідна записка, складена старшим психологом ВПЗ УКЗ ГУНП в Сумській області капітаном поліції ОСОБА_7 за результатами проведеної роботи у БПОП ГУПН в Сумській області (а.с.111), згідно з якою з метою встановлення психологічних причин щодо неготовності виконувати наказ 05.02.2024р. було проведено 12 індивідуальних бесід з поліцейськими БПОП ГУНП.
Того ж дня відповідачем було прийнято наказ №135 «Про застосування дисциплінарних стягнень до поліцейських БПОП ГУНП в Сумській області», тобто до спливу доби 05.02.2024р., протягом якої позивач мав право приступити до виконання наказу шляхом надання згоди пройти навчання перед відрядженням, місця якого відповідачем повідомлено не було з міркувань безпеки та неявку на яке ОСОБА_1 не було документально зафіксовано.
Таким чином, твердження представника поліції про відмову позивача виконати спірний наказ є передчасним та спростовується наданими під час службового розслідування письмовими поясненнями останнього (а.с.103), в яких він зазначає, що він не відмовлявся виконувати наказ, але має поважні причини на відстрочку від його виконання через сімейні обставини, оскільки має хворого батька (у якого є проблеми із зором, відсутність чіткої координації рухів внаслідок бойових травм), а також те, що йому не зрозуміло, за якими критеріями були відібрані поліцейські до списку, на що йому відповідь ніхто не надав.
Отже, зі змісту письмових пояснень позивача можна дійти висновку, що він не заперечував необхідність виконання наказу, а лише повідомив про неможливість його виконання станом на момент його оголошення (на 10год.26хв. 05.02.2024р.), оскільки мав вирішити питання щодо догляду за його хворим батьком у його відсутність.
При цьому, щодо посилань представника відповідача як на доказ вини позивача у невиконанні наказу про відрядження поліцейських на відеофіксацію, здійснену у момент його оголошення (а.с.126), суд зазначає, що із дослідженого під час розгляду справи відеозапису неможливо встановити, що саме позивач відмовився виконувати наказ від 02.02.2024р. №221 дск, оскільки на відеозаписі лише зафіксовано момент оголошення цього наказу поліцейським БПОП підполковником поліції Мартиновим С.В., на питання якого «Хто не готовий виконувати наказ? Всі готові?» один із поліцейських (не позивач) висловив незгоду із включенням його до списку та спитав, чому поставили перед фактом необхідності їхати у відрядження та які були критерії відбору тих, хто має їхати, оскільки вони йому незрозумілі. Після чого ще один з поліцейських (не позивач) почав задавати підполковнику поліції ОСОБА_2 аналогічні питання, додавши, що спочатку їм повідомили представники «Об'єднаної штурмової бригади Національної поліції «Лють», що виконання наказу буде за бажанням, тобто у добровільному, а не у примусовому порядку. На питання цих двох поліцейських підполковник поліції Мартинов С.В. дав деякі пояснення, щодо яких двоє поліцейських (не позивач) висловили свою позицію. Після чого на питання «Хто готовий виконувати наказ?» ще один із поліцейських (не позивач) зауважив, що їх незаконно включили до списку, порушивши їх конституційні права, оскільки поліція не є воєнізованим підрозділом на відміну від «Об'єднаної штурмової бригади Національної поліції «Лють». Після повторного питання «Хто готовий виконувати наказ?» двоє поліцейських піднялися зі свого місця, підійшли до столу, поруч з яким стояв підполковник поліції ОСОБА_2 , та поставили свої підписи у відповідному документі. В подальшому ОСОБА_2 повідомив, що поліцейські вибувають у відрядження з 05.02.2024р. (тобто з дати оголошення наказу) та на питання «Хто не готовий виконувати наказ?» один з поліцейських (не ОСОБА_1 ) відповів, що вони готові їхати всім підрозділом. До столу підійшов ще один поліцейський (не позивач), який погодився поїхати у відрядження та розписався у документі.
Тобто із поданого представником відповідача до суду відеозапису безпосередньо не вбачається, що саме позивач висловив незгоду виконати наказ, обговорював його чи критикував керівництво, а у наданих ним під час проведення службового розслідування письмових поясненнях навпаки зазначав про згоду бути відрядженим.
Будь-які інші докази, які б підтверджували факт обговорення та критику наказу №221 дск безпосередньо позивачем, в матеріалах справи відсутні.
Допитаний у судовому засіданні в якості свідка командир БПОП ГУНП в Сумській області підполковник поліції ОСОБА_2 не повідомив конкретної інформації про те, що було вчинено саме позивачем після оголошення наказу №221 дск, а лише повідомив про перебіг події оголошення поліцейським цього наказу.
Крім того, його пояснення не спростовують передчасного висновку відповідача про відмову ОСОБА_1 їхати у відрядження, оскільки оголошення наказу було о 10год.26хв., після чого у той самий день було розпочато та завершено службове розслідування та прийнято оскаржуваний наказ про звільнення.
З приводу посилань представника відповідача на те, що приписами Порядку проведення службових розслідувань у Національній поліції України, затвердженого наказом МВС України 07.11.2018 № 893 та зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 28.11.2018 за № 1355/32807, не передбачено мінімального строку для проведення службового розслідування, суд вважає необхідним відмітити, що хоча такого строку нормами чинного законодавства не передбачено, проте згідно з ч.2 ст.2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони, серед іншого, своєчасно, тобто протягом розумного строку (п.9) та обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії) (п.3).
Водночас, з матеріалів справи вбачається не дотримання такого розумного строку, оскільки у той самий день було розпочато та завершено службове розслідування та прийнято оскаржуваний наказ про звільнення ще до спливу строку на виконання позивачем наказу ГУНП від 02.02.2024р. №221дск «Про відрядження поліцейських БПОП ГУНП в Сумській області».
Тому, суд вважає за необхідне визнати протиправним та скасувати наказ начальника ГУНП в Сумській області Петра Токаря № 135 від 05.02.2024 «Про застосування дисциплінарних стягнень до поліцейських БПОП ГУНП в Сумській області» в частині застосування до лейтенанта поліції ОСОБА_1 (0149613) інспектора-вибухотехніка взводу № 1 роти № 1 батальйону поліції особливого призначення ГУНП в Сумській області дисциплінарного стягнення у виді звільнення зі служби в поліції, а також визнати протиправним та скасувати наказ Начальника ГУНП в Сумській області від 05.02.2024 № 44 о/с «По особовому складу» в частині звільнення зі служби в поліції ОСОБА_1 .
Враховуючи висновок щодо протиправності звільнення позивача зі служби та наявність підстав для скасування наказів про застосування дисциплінарного стягнення та його звільнення зі служби в поліції, з поновленням позивача на посаді, суд дійшов також висновку про наявність правових підстав для стягнення за рахунок бюджетних асигнувань відповідача на корить позивача середнього заробітку (грошового забезпечення) за час вимушеного прогулу, виходячи з наступного.
Згідно з пунктом 10 постанови Пленуму Верховного Суду України №13 від 24.12.99 «Про практику застосування судами законодавства про оплату праці», якщо буде встановлено, що на порушення ст.46 КЗпП роботодавець із власної ініціативи без законних підстав відсторонив працівника від роботи із зупиненням виплати заробітної плати, суд має задовольнити позов останнього про стягнення у зв'язку з цим середньої заробітної плати за час вимушеного прогулу (ст.235 КЗпП).
Відповідно до частин першої та другої статті 235 Кодексу законів про працю України (далі - КЗпП України) у разі звільнення без законної підстави або незаконного переведення на іншу роботу працівник повинен бути поновлений на попередній роботі органом, який розглядає трудовий спір. При винесенні рішення про поновлення на роботі орган, який розглядає трудовий спір, одночасно приймає рішення про виплату працівникові середнього заробітку за час вимушеного прогулу або різниці в заробітку за час виконання нижчеоплачуваної роботи, але не більш як за один рік. Якщо заява про поновлення на роботі розглядається більше одного року не з вини працівника, орган, який розглядає трудовий спір, виносить рішення про виплату середнього заробітку за весь час вимушеного прогулу.
Так, наказом Міністерства внутрішніх справ України від 06 квітня 2016 року №260, затверджено Порядок та умови виплати грошового забезпечення поліцейським Національної поліції та курсантам вищих навчальних закладів МВС із специфічними умовами навчання (надалі - Порядок №260).
Пунктом 6 розділу ІІІ цього Порядку №260 передбачено, що поліцейським, звільненим зі служби в поліції, а потім поновленим на службі у зв'язку з визнанням звільнення незаконним, за час вимушеного прогулу з дня звільнення виплачуються всі види грошового забезпечення (в тому числі премія), які були їм визначені на день звільнення. Підставою для нарахування та виплати грошового забезпечення є наказ керівника органу поліції про поновлення особи на службі або скасування наказу про його звільнення.
Відповідно до пункту 9 розділу І вказаного Порядку №260 при виплаті поліцейським грошового забезпечення за неповний місяць розмір виплати за кожний календарний день визначається шляхом ділення суми грошового забезпечення за повний місяць на кількість календарних днів у місяці, за який здійснюється виплата.
Таким чином, зі змісту Порядку № 260 вбачається, що грошове забезпечення поліцейських обраховується та виплачується з розрахунку календарних днів відповідного місяця їх служби.
У свою чергу, пунктом 8 Порядку обчислення середньої заробітної плати, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 08.02.1995 №100 (далі - Порядок №100), визначено, що нарахування виплат, які обчислюються із середньої заробітної плати за останні два місяці роботи, провадяться шляхом множення середньоденного (годинного) заробітку на число робочих днів/годин, а у випадках, передбачених чинним законодавством, календарних днів, які мають бути оплачені за середнім заробітком. Середньоденна (годинна) заробітна плата визначається діленням заробітної плати за фактично відпрацьовані протягом двох місяців робочі (календарні) дні на число відпрацьованих робочих днів (годин), а у випадках, передбачених чинним законодавством, - на число календарних днів за цей період.
Оскільки відсутній чітко визначений порядок для підрахунку середнього грошового забезпечення для поліцейських, у випадку їх звільнення, суд зазначає, що можливо застосувати як положення Порядку №100, так і норми Порядку №260.
Відтак, застосовуючи правила підрахунку середньої заробітної плати за Порядком №100, суд враховує вимоги Порядку №260 щодо особливостей обрахунку грошового забезпечення поліцейських з розрахунку календарних днів відповідного місяця їх служби.
Як вбачається із довідки про доходи (а.с.54), позивачу нараховано заробітну плату у розмірі 23777,00 гривень за 31 фактичну кількість відпрацьованих робочих днів, а у січні 2024 року - 23276,97 гривень за 31 робочий день.
Отже, згідно з даними про заробітку плату позивача за грудень 2023 року - січень 2024 року розмір його заробітної плати за дані місці становив 46 553,97 гривень.
Враховуючи, що загальна кількість робочих днів за грудень 2023 року та січень 2024 року становила 62 робочих днів, то середньоденний розмір грошового забезпечення позивача складав 750, 87 гривень (46 553,97 грн/62 днів = 750,87 грн/день).
Період вимушеного прогулу позивача з 06 лютого 2024 року (день наступний за днем звільнення) до 17 червня 2025 року (день ухвалення рішення про поновлення на службі) складає 498 календарних днів.
Відтак, грошове забезпечення позивача за час вимушеного прогулу з 06 лютого 2024 року до 17 червня 2025 року складає 373 933, 26 гривень (750,87 грн х 498 календарних днів).
Наведені висновки суду щодо питань підрахунку середнього заробітку узгоджуються із правовими позиціями Верховного Суду викладеними у постановах від 04 серпня 2022 року у справі № 824/3161/14-а, від 24 жовтня 2019 року у справі № 821/1226/16 та від 28 квітня 2022 року у справі № 806/1914/17.
За таких обставин суд вважає, що наявні підстави для задоволення позову в частині вимог про визнання протиправним та скасування наказу про звільнення позивача, поновлення на посаді та стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу з 06 лютого 2024 року до 17 червня 2025 року у сумі 373 933, 26 гривень.
Згідно з пунктами 2, 3 частини 1 статті 371 КАС України рішення суду про поновлення на посаді у відносинах публічної служби, про присудження виплати заробітної плати, іншого грошового утримання у відносинах публічної служби - у межах суми стягнення за один місяць підлягають негайному виконанню.
Суд вважає за необхідне допустити негайне виконання рішення суду в частині поновлення позивача на посаді інспектора-вибухотехніка взводу № 1 роти № 1 батальйону поліції особливого призначення ГУНП в Сумській області та стягнення середнього заробітку за один місяць у сумі 23 276 (двадцять три тисячі двісті сімдесят шіть) грн. 98 (дев'яносто вісім) коп.
Суд також зауважує, що Європейський суд з прав людини (далі - ЄСПЛ) у рішенні від 10 лютого 2010 року у справі «Серявін та інші проти України» зауважив, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях, зокрема, судів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод (далі - Конвенція) зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожний аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною залежно від характеру рішення. У справі «Трофимчук проти України» ЄСПЛ також зазначив, що хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не можна розуміти як вимогу детально відповідати на кожен довід. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов'язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи.
Відповідно до пункту 41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень, обов'язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов'язку може змінюватися залежно від характеру рішення.
Наведена позиція ЄСПЛ також застосовується у практиці Верховним Судом, що, як приклад, відображено у постанові від 24.01.2020 (справа № 420/2921/19).
Тому за наведених вище підстав, якими суд обґрунтував своє рішення, не вбачається необхідності давати докладну відповідь на інші аргументи, оскільки вони не є визначальними для прийняття рішення у справі.
Відповідно до частини 1 статті 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дій чи бездіяльності покладається на відповідача (ч.2 ст.77 КАС України).
Суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні (ч.1 ст.90 КАС України).
Оцінивши докази, які є у справі, враховуючи те, що відповідачем належними та допустимими доказами не доведено правомірності звільнення позивача, суд дійшов висновку про задоволення позову.
Відповідно до п.1 ч.1 ст.6 Закону України «Про судовий збір» позивач звільнений від сплати судового збору, оскільки справа стосується стягнення заробітної плати та поновлення на роботі, тому питання щодо стягнення судового збору у цій справі щодо судового збору не вирішується.
Стосовно відшкодування судових витрат, пов'язаних із правничою допомогою адвоката, у розмірі 12000,00 грн., суд зазначає, що статтею 132 КАС України встановлено вичерпний перелік видів судових витрат.
Так, згідно з ч.1 ст.132 КАС України судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи. До витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать, крім іншого, витрати на професійну правничу допомогу та витрати по підготовці справи до розгляду.
Відповідно до статті 30 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту.
Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги.
При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини.
Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час.
Згідно з частинами першою - третьою статті 134 КАС України витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.
Для визначення розміру витрат на правничу допомогу та з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги (частина четверта статті 134 КАС України).
Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи (частина п'ята статті 134 КАС України).
У разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами (частина шоста статті 134 КАС України).
Обов'язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами (частина сьома статті 134 КАС України).
Частиною сьомою статті 139 КАС України встановлено, що розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв'язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).
Аналіз наведених положень процесуального законодавства дає підстави для висновку про те, що документально підтверджені судові витрати на правничу допомогу адвоката підлягають компенсації стороні, яка не є суб'єктом владних повноважень та на користь якої ухвалене рішення, за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень.
При цьому, суд не зобов'язаний присуджувати стороні, на користь якої ухвалене судове рішення, всі понесені нею витрати на професійну правничу допомогу, якщо, керуючись принципами справедливості та верховенством права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, враховуючи такі критерії, як складність справи, витрачений адвокатом час, значення спору для сторони тощо.
При визначенні суми компенсації витрат, понесених на правничу допомогу, необхідно досліджувати на підставі належних та допустимих доказів обсяг фактично наданих адвокатом послуг і виконаних робіт, кількість витраченого часу, розмір гонорару, співмірність послуг категоріям складності справи, витраченого адвокатом часу, об'єму наданих послуг, ціни позову та (або) значенню справи.
На підтвердження наданих послуг представником позивача до суду надано: ордер на надання правничої допомоги серія ВМ №1026714 (а.с.58), копію свідоцтва про право на заняття адвокатською діяльністю (а.с.59), договір про надання правничої допомоги №б/н від 06.02.2024 року (а.с.56), пунктом 4.2 якого передбачено виплату клієнтом адвокатському об'єднанню гонорару у розмірі 12000грн., квитанцію №9 від 06.02.2024р. на суму 12000грн. (а.с.57).
У наданому відзиві на позовну заяву (а.с.84-86) представник відповідача заперечує проти стягнення витрат на професійну правничу допомогу у заявленому розмірі, оскільки предмет спору в цій справі не є складним, існує вже стала судова практика в побідних правовідносинах, а, отже, складання на написання адвокатом позовної заяви та відповіді на відзив не потребувало значних часових затрат.
Крім того, послуга щодо консультування, вивчення матеріалів складання, направлення та подання документів по суті спору є одним комплексом дій.
Тому, на думку представника поліції, сума витрат на правову допомогу, заявлена позивачем в розмірі 12 000, 00 грн., не відповідає вимогам розумності та співмірності.
Отже, розглянувши вищевказану заяву представника позивача, враховуючи клопотання представника відповідача про зменшення розміру витрат на професійну правничу допомогу, суд вважає, що понесені витрати позивача на правничу допомогу адвоката Маховика Р.В. у розмірі 12000,00 грн. не є співмірними зі складністю справи та часом, витраченим адвокатом на виконання робіт, а тому суд вважає за можливе присудити на користь ОСОБА_1 за рахунок бюджетних асигнувань ГУНП в Сумській області судові витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката, у розмірі 7000,00 грн. (сім тисяч грн.) 00 коп.
Керуючись ст.ст. 90, 139, 143, 241-246, 250, 255, 295 КАС України, суд, -
Адміністративний позов ОСОБА_1 до Головного управління Національної поліції в Сумській області про визнання протиправним та скасування наказу, поновлення на посаді - задовольнити.
Визнати протиправним та скасувати наказ начальника ГУНП в Сумській області Петра Токаря № 135 від 05.02.2024 «Про застосування дисциплінарних стягнень до поліцейських БПОП ГУНП в Сумській області» в частині застосування до лейтенанта поліції ОСОБА_1 (0149613) інспектора-вибухотехніка взводу № 1 роти № 1 батальйону поліції особливого призначення ГУНП в Сумській області дисциплінарного стягнення у виді звільнення зі служби в поліції.
Визнати протиправним та скасувати наказ Начальника ГУНП в Сумській області від 05.02.2024 № 44 о/с «По особовому складу» в частині звільнення зі служби в поліції ОСОБА_1 .
Поновити ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП: НОМЕР_2 ) на посаді інспектора-вибухотехніка взводу № 1 роти № 1 батальйону поліції особливого призначення ГУНП в Сумській області з 06.02.2024.
Стягнути з Головного управління Національної поліції в Сумській області (вул. Герасима Кондратьєва, 23,м. Суми,Сумська область,40000, код ЄДРПОУ 40108777) на користь ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП: НОМЕР_2 ) середній заробіток за час вимушеного прогулу за період з 06.02.2024 року до 17.06.2025 року у розмірі 373 933 (триста сімдесят три тисячі дев'ятсот тридцять три) грн. 26 (двадцять шість) коп.
Допустити до негайного виконання рішення суду в частині поновлення ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП: НОМЕР_2 ) на посаді інспектора-вибухотехніка взводу № 1 роти № 1 батальйону поліції особливого призначення ГУНП в Сумській області та стягнення середнього заробітку за один місяць у сумі 23 276 (двадцять три тисячі двісті сімдесят шіть) грн. 98 (дев'яносто вісім) коп.
Стягнути з Головного управління Національної поліції в Сумській області (вул. Герасима Кондратьєва, 23,м. Суми,Сумська область,40000, код ЄДРПОУ 40108777) на користь ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП: НОМЕР_2 ) витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 7 000,00 грн (сім тисяч гривень 00 копійок).
Рішення може бути оскаржено до Другого апеляційного адміністративного суду шляхом подачі апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня складення повного рішення.
Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Повний текст рішення складено 30.06.2025 р.
Суддя О.О. Осіпова