"01" липня 2025 р. Справа № 480/4677/25
Сумський окружний адміністративний суд у складі: головуючого судді Шевченко І.Г., розглянувши у приміщенні суду в м. Суми заяву представника позивача про поновлення строку на звернення до суду у адміністративній справі за позовом ОСОБА_1 до Державної установи "Центр пробації" Міністерства юстиції України про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити дії,-
До Сумського окружного адміністративного суду звернулася через представника ОСОБА_1 з позовною заявою до Державної установи "Центр пробації" Міністерства юстиції України, в якій просить:
1) визнати протиправними дії Державної установи «Центр пробації» які полягають у застосуванні з січня 2020 по лютий 2023 року розрахункової величини прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня 2018 року, при нарахуванні ОСОБА_2 грошового забезпечення, одноразової грошової допомоги при звільненні, допомоги на оздоровлення, компенсації за невикористану відпустку при звільненні, інших надбавок і доплат, нарахованих та виплачених у зв'язку з проходженням служби та звільненням з неї,
2) зобов'язати Державну установу Центр пробації» здійснити перерахунок та виплату ОСОБА_2 з січня 2020 року по лютий 2023 року грошового забезпечення, одноразової грошової допомоги при звільненні, допомоги на оздоровлення, компенсації за невикористану відпустку при звільненні, інших надбавок і доплат, нарахованих та виплачених у зв'язку з проходженням служби та звільненням з неї, із застосуванням розрахункової величини прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 01.01.2020, 01.01.2021,01.01.2022 та 01.01.2023 відповідно.
Ухвалою суду від 16.06.2025 позовну заяву залишено без руху та встановлено позивачу 10-денний строк з дня отримання ухвали для усунення недоліків шляхом подання заяви про поновлення строку на звернення з позовом до суду із зазначенням у ній підстав та наданням доказів поважності його пропуску в частині вимог з 19.07.2022 до 28.02.2023.
Зазначену ухвалу було надіслано представнику, як особі, яка звернулася з цим позовом в інтересах позивача, та отримано представником через систему Електронний суд 18.06.2025 (наступний робочий день).
У строк, встановлений ухвалою суду від 16.06.2025, представник позивача Шаповаленко Р.О. подав заяву, в якій просив визнати поважними причини пропуску строку звернення до суду та поновити такий строк за період з 19.07.2022 до 28.02.2023.
Заяву обґрунтував тим, що відповідач ні під час проходження служби, ні під час звільнення не повідомляв позивачку про розмір застосованого для обрахунку грошового забезпечення величини прожиткового мінімуму. Від своєї колишньої колеги в червні 2025 року позивач дізналась, що під час проходження ними служби в Державній установі «Центр пробації» роботодавець невірно нараховував та виплачував як постійні, так і одноразові складові грошового забезпечення, застосовуючи для їхнього обчислення розрахункову величину прожитковий мінімум для працездатних осіб, встановлений законом на 01 січня 2018 року, а також те, що відповідач нараховував та виплачував індексацію грошового забезпечення без врахуванням вимог абзацу 4 пункту 5 «Порядку проведення індексації грошових доходів населення», затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17 липня 2003 року №1078 у частині розрахунку індексації, як різниці між сумою індексації і розміром підвищення доходу. Тому саме з цього моменту, як позивач дізналась про порушення своїх прав, остання реалізувала своє право на звернення до суду. Наголосив, що позивача жодного разу не було ознайомлено із вказаними величинами прожиткового мінімуму які застосовувались для обрахунку грошового забезпечення.
Також в обґрунтування заяви вказав, що позивач оскаржує бездіяльність відповідача, яка, на відміну від дії, має триваючий характер та існує до часу початку дій, які свідчать про припинення бездіяльності. Триваюче правопорушення передбачає перебування у стані безперервного тривалого не вчинення особою певних дій (бездіяльності), у зв'язку із чим неправомірна бездіяльність може бути оскаржена упродовж усього часу її перебігу.
Оцінюючи вказані доводи, суд зазначає наступне.
Згідно ч.5 ст.122 КАС України для звернення до суду у справах щодо прийняття громадян на публічну службу, її проходження, звільнення з публічної служби встановлюється місячний строк.
Відповідно до частини 3 статті 122 КАС України для захисту прав, свобод та інтересів особи цим Кодексом та іншими законами можуть встановлюватися інші строки для звернення до адміністративного суду, які, якщо не встановлено інше, обчислюються з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.
Таким спеціальним строком для звернення до суду у справах щодо прийняття громадян на публічну службу, її проходження, звільнення з публічної служби є місячний строк, установлений частиною п'ятою статті 122 КАС України.
Як вбачається з прохальної частини позову, позивачем оскаржується правомірність нарахування та виплати позивачу в неповному обсязі грошового забезпечення за період з 01.01.2020 до 28.02.2023. Тобто, цей спір щодо нарахування та виплати позивачу грошового забезпечення у належному розмірі є спором, пов'язаним з недотриманням законодавства про оплату праці.
Водночас у зазначених положеннях КАС України відсутні норми, що регулювали б порядок звернення осіб, які перебувають (перебували) на публічній службі, до адміністративного суду у справах про стягнення належної їм заробітної плати у разі порушення законодавства про оплату праці.
Умови проходження більшості видів публічної служби, зокрема й у питаннях щодо оплати праці, регулюються як спеціальним законодавством, так і загальними нормами трудового законодавства, тобто нормами законодавства про працю.
Так, відповідно до частини 2 статті 233 Кодексу законів про працю України (у редакції, яка діяла до 19.07.2022) у разі порушення законодавства про оплату праці працівник мав право звернутися до суду з позовом про стягнення належної йому заробітної плати без обмеження будь-яким строком.
Відповідно до частини 2 статті 233 Кодексу законів про працю України (у редакції Закону України від 01.07.2022 №2352-IX, який набрав чинності 19.07.2022) із заявою про вирішення трудового спору у справах про звільнення працівник має право звернутися до суду в місячний строк з дня вручення копії наказу (розпорядження) про звільнення, а у справах про виплату всіх сум, що належать працівникові при звільненні, - у тримісячний строк з дня одержання ним письмового повідомлення про суми, нараховані та виплачені йому при звільненні (стаття 116).
Внесенням вказаних змін законодавець запровадив строки звернення до суду у відповідних категоріях спорів, у тому числі й у спорах з приводу перерахунку і виплати всіх сум грошового забезпечення та заробітної плати.
Разом з тим Верховний Суд у складі cудової палати з розгляду справ щодо виборчого процесу та референдуму, а також захисту політичних прав громадян Касаційного адміністративного суду у постанові від 21.03.2025 у справі №460/21394/23 дійшов наступних висновків:
"Спірний період умовно варто поділити на дві частини: до набрання чинності Законом України “Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо оптимізації трудових відносин» [19 липня 2022 року] та п і с л я цього.
Період до 19 липня 2022 року регулюється положеннями статті 233 КЗпП України, у редакції до внесення змін Законом України “Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо оптимізації трудових відносин», яка визначає право особи на звернення до суду із позовом про стягнення належної їй заробітної плати [грошового забезпечення] без обмеження будь-яким строком.
Проте період з 19 липня 2022 року регулюється вже нині чинною редакцією статті 233 КЗпП України, яка передбачає тримісячний строк звернення до суду з дня одержання ним письмового повідомлення про суми, нараховані та виплачені йому при звільненні".
При цьому у зазначеній постанові Верховний Суд наголосив, що з урахуванням пункту 1 глави ХІХ "Прикінцеві положення" КЗпП України відлік строку звернення з позовними вимогами, що стосується періоду з 19.07.2022 до скасування карантину, розпочинається 01.07.2023 та спливає 30.09.2023.
У цій справі позивач визначає спірним період з 01.01.2020 до 28.02.2023, а з позовом до суду звернулася через представника 12.06.2025.
В контексті зазначеного вище, суд зауважує, що спірні правовідносини з 01.01.2020 до 18.07.2022 охоплюють період до набрання чинності Законом України “Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо оптимізації трудових відносин», тому строк звернення до суду не застосовується.
Водночас, період з 19.07.2022 охоплює період після набрання чинності Законом України “Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо оптимізації трудових відносин», який передбачає тримісячний строк звернення до суду.
При цьому з урахуванням висновків Верховного Суду, викладених у постанові від 21.03.2025 у справі №460/21394/23 відлік строку звернення з позовними вимогами в цій частині, розпочався 01.07.2023 та мав сплинути 30.09.2023.
Представник позивача у заяві про поновлення строку звернення до суду в обґрунтування причин пропуску строку звернення вказує, що відповідач не повідомляв позивача про розмір застосованого для обрахунку грошового забезпечення величини прожиткового мінімуму ні під час проходження служби, ні під час звільнення. Позивач дізналася про порушення своїх прав лише у червні 2025 року.
Також у заяві представник наголошує на тому, що у цьому випадку мають місце триваючі відносини, а неправомірна бездіяльність відповідача може бути оскаржена упродовж усього часу її перебігу.
Щодо вказаних доводів представника позивача у заяві, суд вказує, що під поняттям “дізнався» необхідно розуміти конкретний час, момент, факт настання обізнаності особи щодо порушених її прав, свобод та інтересів.
Поняття ж “повинен був дізнатися» необхідно розуміти як неможливість незнання, високу вірогідність, можливість дізнатися про порушення своїх прав.
Грошове забезпечення є щомісячною виплатою, її розмір щомісяця відомий особі, яка її отримує, та отримуючи її у неналежному на думку особи розмірі вона має реальну, об'єктивну можливість виявити належну зацікавленість та вчинити активні дії з метою отримання інформації про складові виплати, як обрахована та на підставі яких нормативно-правових актів був здійснений саме такий її розрахунок чи розрахунок її складових.
Отже, з дня отримання виплати особою вона вважається такою, що повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи законних інтересів.
Суд наголошує, що в матеріалах позову міститься копія наказу від 20.02.2023 №172к "Про особовий склад", в якому поряд з підставами звільнення позивача, датою її виключення зі списків особового складу також зазначено усі види забезпечення належного позивачу при звільненні.
Отже, позивач повинен був дізнатися про порушення своїх прав саме з моменту отримання відповідної виплати при звільненні. Винятком з цього правила є випадок, коли така особа без зайвих зволікань, в розумний строк після отримання виплати, демонструючи свою необізнаність щодо причин визначення спірного розміру виплати звернулась до вповноваженої особи із заявою про надання відповідної інформації. У такому випадку особа вважається такою, що дізналась про порушення її прав при отриманні від такого органу відповіді на подану заяву.
За відсутності будь-яких переконливих та логічних з погляду стороннього спостерігача підкріплених доказами пояснень щодо пасивної поведінки позивача протягом досить тривалого часу, суд не має підстав вважати поведінку позивача у контексті наведених ним мотивів про поновлення процесуальних строків раціональною, послідовною та добросовісною, а стверджувані перешкоди в реалізації його прав - дійсними, реальними та доведеними.
Аналогічного висновку дійшов Верховний Суд у постанові від 10 квітня 2025 року у справі № 200/2237/24.
Представник позивача у заяві про поновлення строку звернення до суду стверджує, що про порушення своїх прав позивач дізналася лише у червні 2025 року від колишньої колеги щодо невірного нарахування та виплати відповідачем грошового забезпечення.
Однак з матеріалів позовної заяви судом встановлено, що між позивачем та представником позивача Шаповаленком Р.О. було укладено договір про надання правничої допомоги за №11/03-01 ще 11.03.2025, та на підставі такого договору адвокатом 11.03.2025 виписано ордер про надання правничої допомоги ОСОБА_1 . У свою чергу представником позивача Шаповаленком Р.О. на підставі виписаного 11.03.2025 ордеру цей позов до суду подано лише 12.06.2025.
З огляду на дату укладення між позивачем та представником позивача Шаповаленком Р.О. договору про надання правничої допомоги (11.03.2025), на підставі якого і було подано цей позов до суду представником, суд оцінює критично твердження представника позивача Шаповаленка Р.О. у заяві про поновлення строку звернення до суду про те, що позивач дізналася про порушення своїх прав лише у червні 2025 року.
Тому такі доводи представника позивача суд оцінює критично та не приймає до уваги.
Верховний Суд у постановах від 27.01.2020 у справі № 420/3001/19, від 25.02.2020 у справі №360/1870/19 дійшов висновку, що незнання про порушення своїх прав через байдужість або небажання про це дізнатися не можуть розглядатися як поважна причина пропуску строку звернення до суду з адміністративним позовом, оскільки є результатом суб'єктивних дій самого позивача, а не об'єктивно існуючими обставинами, що перешкоджають їй вчасно реалізувати своє право на судовий захист.
Щодо посилань представника позивача на триваюче порушення прав позивача та оскарження неправомірної бездіяльності відповідача упродовж усього часу її перебігу, суд вказує, що розмір грошового забезпечення щомісяця відомий особі, яка його отримує, та отримуючи його у неналежному, на думку особи, розмірі вона має реальну, об'єктивну можливість виявити належну зацікавленість та вчинити активні дії з метою отримання інформації про складові виплати, як обрахована та на підставі яких нормативно-правових актів був здійснений саме такий її розрахунок чи розрахунок її складових.
Отже, з дня отримання виплати особою вона вважається такою, що повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи законних інтересів.
Суд враховує, що поважними причинами пропуску строку звернення до суду можуть бути визнані ті обставини, які є об'єктивно непереборними, не залежать від волевиявлення особи та пов'язані з дійсними істотними перешкодами та труднощами для своєчасного вчинення відповідних дій та підтверджені належними доказами.
Доводів, які б свідчили про наявність об'єктивно непереборних обставин, пов'язаних з дійсними істотними перешкодами та труднощами для своєчасного вчинення дій щодо звернення до суду з позовом за захистом порушеного права, протягом установленого законом строку, позивачем суду не наведено.
Таким чином, доводи викладені представником позивача у заяві про поновлення строку звернення до суду, поданій у порядку усунення недоліків позовної заяви, є безпідставними, тому суд не знайшов підстав для задоволення заяви представника позивача про поновлення строку звернення до суду з цією позовною заявою.
За таких обставин позивачем пропущено тримісячний строк звернення до суду в частині вимог, що стосуються періоду з 19.07.2022 до 28.02.2023.
Відповідно до ч.ч.1,2 ст.123 Кодексу адміністративного судочинства України у разі подання особою позову після закінчення строків, установлених законом, без заяви про поновлення пропущеного строку звернення до адміністративного суду, або якщо підстави, вказані нею у заяві, визнані судом неповажними, позов залишається без руху. При цьому протягом десяти днів з дня вручення ухвали особа має право звернутися до суду з заявою про поновлення строку звернення до адміністративного суду або вказати інші підстави для поновлення строку (ч.1). Якщо заяву не буде подано особою в зазначений строк або вказані нею підстави для поновлення строку звернення до адміністративного суду будуть визнані неповажними, суд повертає позовну заяву (ч.2).
Відповідно до п.п.1,9 ч.4 ст.169 Кодексу адміністративного судочинства України позовна заява повертається позивачеві, якщо позивач не усунув недоліки позовної заяви, яку залишено без руху, у встановлений судом строк (п.1); у випадках, передбачених частиною другою статті 123 цього Кодексу (п.9).
З урахуванням наведеного вище, вбачається необхідним позовну заяву повернути позивачу в частині вимог, що стосуються періоду з 19.07.2022 до 28.02.2023.
Роз'яснити позивачу, що відповідно до ч.8 ст.169 Кодексу адміністративного судочинства України повернення позовної заяви не позбавляє права повторного звернення до адміністративного суду у вказаній частині вимог в порядку, встановленому законом.
Керуючись ст.ст. 169, 248, 256, 293-295 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
Позовну заяву ОСОБА_1 до Державної установи "Центр пробації" Міністерства юстиції України про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити дії в частині вимог, що стосуються періоду з 19.07.2022 до 28.02.2023 - повернути позивачу.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання та може бути оскаржена в апеляційному порядку до Другого апеляційного адміністративного суду шляхом подачі апеляційної скарги протягом п'ятнадцяти днів з дня прийняття ухвали.
Суддя І.Г. Шевченко