01 липня 2025 року Справа № 480/350/25
Сумський окружний адміністративний суд у складі:
головуючого судді - Прилипчука О.А.,
розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження без виклику сторін в приміщенні суду в м. Суми адміністративну справу №480/350/25
за позовом ОСОБА_1
до Міністерства у справах ветеранів України,
Міжвідомчої комісії з питань розгляду матеріалів про визнання УБД та виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті) або інвалідності волонтера і деяких інших категорій осіб
про визнання протиправним та скасування рішення, зобов'язання вчинити дії,-
ОСОБА_1 звернувся до Сумського окружного адміністративного суду з позовною заявою до Міністерства у справах ветеранів України, в якій просить:
1. Визнати протиправним та скасувати рішення Міністерства у справах ветеранів України, в особі його міжвідомчої комісії з питань розгляду матеріалів про визнання учасниками бойових дій та виплати одноразової допомоги в разі загибелі (смерті) або інвалідності волонтера і деяких інших категорій осіб відповідно до Закону України “Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту», № 11/ІІІ/24/115 від 28 серпня 2024 року, про відмову ОСОБА_1 у наданні статусу учасника бойових дій.
2. Зобов'язати Міністерство у справах ветеранів України, в особі його міжвідомчої комісії з питань розгляду матеріалів про визнання учасниками бойових дій та виплати одноразової допомоги в разі загибелі (смерті) або інвалідності волонтера і деяких інших категорій осіб відповідно до Закону України “Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» розглянути по суті вимог заяву ОСОБА_1 про надання статусу учасника бойових дій.
В обгрунтування позовних вимог зазначив, що 26.02.2024 позивач звернувся до відповідача із заявою про надання статусу учасника бойових дій, додавши до заяви копію контракту добровольця територіальної громади, довідку командира військової частини НОМЕР_1 , від 17.11.2023, № 2/3930, про його участь у заходах необхідних для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави у зв'язку з військовою агресією Російської Федерації проти України, перебуваючи у м. Суми у період з 25.02.2022 по 25.03.2022.
Рішенням відповідача від 28.08.2024 № 11/ІІІ/24/115 в особі створеної ним міжвідомчої комісії, позивачу відмовлено у наданні статусу учасника бойових дій у зв'язку з відсутністю правових підстав для надання такого статусу.
Відповідач мотивував своє рішення тим, що вирішення питання про надання позивачу статусу учасника бойових дій виходить за межу компетенції утвореної ним міжвідомчої і комісії, оскільки зміст довідки командира військової частини НОМЕР_1 від 17.11.2023, № 2/3930, що видана ним відповідно до Додатку 6 Порядку надання та позбавлення статусу учасника бойових дій, суперечить п. 13 Контракту добровольця територіальної оборони укладеного 14.04.2022 і діючого з 25.02.2022.
Відповідач вважає, що за змістом довідки командира військової частини НОМЕР_1 , від 17.11.2023, № 2/3930, позивач самостійно з 25.02.2022 по 25.03.2022 брав участь у заходах необхідних для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави у зв'язку з військовою агресією Російської Федерації проти України, у той час, як відповідно до п. 13 Контракту добровольця територіальної оборони позивач з 25.02.2022 був зарахований до добровольчого формування, у складі якого і приймав участь у вказаних заходах.
За таких обставин відповідач вважає, що відносно позивача може вирішуватись питання про надання статусу учасника бойових дій відповідно до п. 19 ч. 1 ст. 6 Закону України “Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту», а не п. 25 ч. 1 ст. 6 вказаного Закону, вирішення якого належить до компетенції комісій з питань розгляду матеріалів про визнання учасниками бойових дій утвореними при міністерствах, інших центральних органах влади чи інших державних органах України, на підставі довідки командира військової частини виданої ним відповідно до Додатку 7 Порядку надання та позбавлення статусу учасника бойових дій.
Вважаючи відмову протиправною, позивач звернувся до суду з даним позовом.
Ухвалою суду від 17.01.2025 відкрито спрощене позовне провадження в адміністративній справі без виклику сторін та встановлено строк відповідачу для подання відзиву та доказів, які наявні у відповідача, а також встановлено строк позивачу для подання відповіді на відзив, а відповідачу заперечення.
Відповідач, заперечуючи проти позовних вимог, у відзиві на позовну заяву зазначив, що Міжвідомча комісія є окремим суб'єктом владних повноважень, який наділений окремими від Мінветеранів дискреційними повноваженнями, що полягають у можливості вибору на власний розсуд одного з декількох варіантів управлінських рішень, передбачених Порядками № 413, № 604 та № 203, а саме: повернути документи; надати, відмовити у наданні або позбавити статусу учасника бойових дій; призначити або відмовити у призначенні одноразової грошової допомоги.
Виключний перелік осіб, які визнаються учасниками бойових дій, визначений статтею 6 Закону № 3551-ХІІ, а пунктами 19-25 частини першої статті 6 Закону № 3551-ХІІ визначені різні категорії осіб, які можуть отримати статус учасника бойових дій, та визначено різний механізм отримання такого статусу. Зокрема, законодавець розмежував поняття звичайного “добровольчого формування» (в розумінні пункту 25 частини першої статті 6 Закону №3551-ХІІ) та добровольчого формування територіальної громади/ДФТГ (в розумінні пункту 19 частини першої статті 6 Закону №3551-ХІІ), виокремивши для різних категорій свій механізм набуття статусу учасника бойових дій.
Для встановлення статусу учасника бойових дій саме на підставі пункту 25 частини першої статті 6 Закону № 3551-ХІІ особа повинна була брати участь у здійсненні заходів, необхідних для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави шляхом самооборони відповідно до Закону України “Про забезпечення участі цивільних осіб у захисті України» або у складі добровольчого формування у взаємодії Збройними Силами України, Міністерством внутрішніх справ України, Державною прикордонною службою України, Національною поліцією, Національною гвардією України, Службою безпеки України та іншими утвореними відповідно до закону військовими формуваннями та правоохоронними органами.
Із поданих позивачем на розгляд Міжвідомчої комісії документів можна однозначно зробити висновок, що позивач брав участь у здійсненні заходів, необхідних для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави у зв'язку з військовою агресією Російської Федерації проти України у складі саме добровольчого формування територіальної громади (як це передбачено пунктом 19 частини першої статті 6 Закону №3551-ХІІ), а не у складі добровольчого формування (як це передбачено пунктом 25 частини першої статті 6 Закону № 3551-ХІІ).
Добровольче формування (в розумінні пункту 25 частини першої статті 6 Закону № 3551-ХІІ) та добровольче формування територіальної громади (в розумінні пункту 19 частини першої статті 6 Закону № 3551-ХІІ) є різними добровольчими формуваннями, за участь в складі яких у бойових діях встановлений різний механізм набуття статусу учасника бойових дій.
Таким чином, виходячи із норм чинного законодавства та зазначених документів, які позивач надав до позовної заяви, позивач відноситься до категорії осіб, які можуть отримати статус учасника бойових дій на підставі пункту 19 частини першої статті 6 Закону № 3551-ХІ як особа, яка входила до складу добровольчого формування територіальної громади, та брала участь у заходах, необхідних для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави у зв'язку з військовою агресією Російської Федерації проти України, що згідно з пунктами 19, 21 Порядку № 413 виходить за межі компетенції Міжвідомчої комісії.
Крім того, відповідач зазначив, що подана позивачем довідка, видана командиром в/ч НОМЕР_1 підполковником ОСОБА_2 , не відповідає формі, встановленій Порядком №413, оскільки не містить назви, дати, реєстраційного номеру (індексу) не менш як одного документа, що підтверджує безпосередню участь позивача у заходах, а вказаний у довідці як підставу її видачі Закон України “Про забезпечення участі цивільних осіб у захисті України» не підтверджує факт безпосередньої участі позивача у заходах, а лише надає позивачу право на таку участь.
Таким чином під час розгляду питання про надання позивачу статусу учасника бойових дій 28.08.2024 міжвідомча комісія правомірно відмовила позивачу в наданні статусу учасника бойових дій у зв'язку із відсутністю правових підстав відповідно до пункту 25 частини першої статті 6 Закону № 3551-ХІІ.
Крім цього, у довідці, виданої командиром в/ч НОМЕР_1 підполковником ОСОБА_2 від 17.11.2023 № 2/3930, не зазначено яким чином позивач брав безпосередню участь у заходах, необхідних для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави у зв'язку з військовою агресією російської федерації проти України (самостійно чи у складі добровольчого формування), а зазначено лише, що він брав участь на підставі Закону України “Про забезпечення участі цивільних осіб у захисті України».
Також позивачем було додано копію контракту добровольця територіальної оборони від 14.04.2022, який набрав чинність з 25.02.2022, укладеного між ОСОБА_1 та добровольчим формуванням Сумської міської територіальної громади № 7 ГС “Центр військово-патріотичного виховання допризовної молоді Сумщини», згідно з пунктом 13 якого позивач з 25.02.2022 був зарахований до складу добровольчого формування територіальної громади.
А отже, згідно копії контракту добровольця територіальної оборони, який набрав чинності з 25.02.2022, свідчить про те, що ДФТГ-7 було створено на період участі позивача у відповідних заходах, функціонувало та здійснювало свою діяльність.
На думку позивача, до часу укладення даного контракту тобто 25.02.2022 по 14.04.2022 позивач захищав місто Суми та Сумський район як цивільна особа - доброволець, але відповідач не погоджується із цим, оскільки згідно копії контракту наданого самим позивачем, він є членом добровольчого формування територіальної громади починаючи з 25.02.2022, як зазначено пункту 13 контракту.
Враховуючи вищезазначене, просить відмовити у задоволенні позовних вимог (а.с. 25-33).
Ухвалою суду від 07.03.2025 залучено до участі у справі № 480/350/25 Міжвідомчу комісію з питань розгляду матеріалів про визнання учасниками бойових дій та виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті) або інвалідності волонтера і деяких інших категорій осіб відповідно до Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту" (01001, м. Київ, пров. Музейний, 12), в якості співвідповідача, встановлено 10-денний строк з дня вручення даної ухвали для подання відзиву на позовну заяву.
У відповіді на відзив позивач не погоджується з позицією відповідача та просить позовні вимоги задовольнити (а.с. 59-61).
Відповідач (Міжвідомча комісія) у відзиві на позовну заяву висловив свою позицію аналогічну позиції відповідача - Міністерства у справах ветеранів (а.с. 62-71).
Дослідивши наявні матеріали справи, заяви по суті справи, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини справи та об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив наступне.
Судом встановлено, що 14.04.2022 позивачем укладено контракт добровольця територіальної оборони з командиром добровольчого формування Сумської міської територіальної громади ГС "Центр військово-патріотичного виховання допризивної молоді Сумщини" територіальної громади № 7 (а.с.15-16).
28.01.2023 позивачем укладено контракт добровольця територіальної оборони з командиром добровольчого формування № НОМЕР_2 Сумської міської територіальної громади (а.с.17-18).
17.11.2023 командиром Військової частини НОМЕР_1 видано довідку про безпосередню участь особи у заходах необхідних для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави у зв'язку з військової агресією Російської Федерації проти України №2/3930 про те, що ОСОБА_1 дійсно в період з 25.02.2022 до 25.03.2022 брав участь у заходах, необхідних для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави у зв'язку з військовою агресією російської федерації проти України м.Суми (а.с. 8).
Позивач звернувся до відповідача із заявою від 27.02.2024, в якій просив розглянути подані документи та надати статус учасника бойових дій у відповідності до п. 25 ч. 1 ст. 6 Закону №3551-ХІІ, та до якої додав копії вказаних вище контрактів добровольця та довідки про безпосередню участь у заходах оборони України, паспорту, РНОКПП, військового квитка та посвідчення добровольця, витягу з книги бойових розпоряджень, подяк, грамот, а також фотокартку (а.с. 34).
28.08.2024 Міжвідомча комісія прийняла рішення №11/ІІІ/24/115 про відмову позивачу у наданні статусу учасника бойових дій, у зв'язку з відсутністю правових підстав відповідно до п. 25 ч. 1 ст. 6 Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту" (а.с. 7).
В обґрунтування рішення зазначено, що згідно із абзацом першим підпункту 6 пункту 4 Порядку надання та позбавлення статусу учасника бойових дій осіб, які захищали незалежність, суверенітет та територіальну цілісність України і брали безпосередню участь в антитерористичній операції, забезпеченні її проведення чи у здійсненні заходів із забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії Російської Федерації в Донецькій та Луганській областях, забезпеченні їх здійснення, у заходах, необхідних для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави у зв'язку з військовою агресією Російської Федерації проти України, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 20.08.2014 №413 (далі - Порядок №413), підставою для надання статусу учасника бойових дій особам, зазначеним в абзаці першому пункту 25 частини першої статті 6 Закону №3551-ХІІ, є довідка за формою згідно з додатком 6 Порядку, видана командиром (начальником) військової частини (органу, підрозділу) Збройних Сил, МВС, інших утворених відповідно до закону військових формувань чи правоохоронних органів, у взаємодії з якими особа сама або у складі добровольчого формування брала безпосередню участь у здійсненні заходів, необхідних для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави у зв'язку з військовою агресією Російської Федерації проти України, перебуваючи безпосередньо в районах та у період здійснення зазначених заходів, про період участі у таких заходах.
Згідно довідки командира в/ч НОМЕР_1 підполковника ОСОБА_3 від 17.11.2023 №2/3930 ОСОБА_1 відповідно до Закону України “Про забезпечення участі цивільних осіб у захисті України" самостійно брав безпосередню участь у заходах, необхідних для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави у зв'язку з військовою агресією Російської Федерації проти України з 25.02.2022 по 25.03.2022.
Однак згідно з пунктом 13 наданого контракту добровольця територіальної оборони, укладеного між позивачем та Добровольчим формуванням № 1 Сумської міської територіальної громади, заявник з 25.02.2022 був зарахований до складу цього добровольчого формування територіальної громади.
Таким чином, інформація про самостійну участь ОСОБА_1 у заходах необхідних для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави у зв'язку з військовою агресією Російської Федерації спростовується наданим контрактом добровольця територіальної оборони.
Натомість особи, які входили до складу добровольчого формування територіальної громади та брали безпосередню участь у заходах, необхідних для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави у зв'язку з військовою агресією Російської Федерації проти України, мають право на отримання статусу учасника бойових дій відповідно до пункту 19 частини першої статті 6 Закону, а не пункту 25 частини першої статті 6 Закону.
Відповідно до пункту 19 Порядку №413 рішення про надання статусу учасника бойових дій приймається:
1) комісіями з питань розгляду матеріалів про визнання учасниками бойових дій, утвореними в Міноборони, МВС, Мін'юсті, Національній поліції, Національній гвардії, СБУ, Службі зовнішньої розвідки, Адміністрації Держприкордонслужби, Адміністрації Держспецтранслужби, Офісі Генерального прокурора, Управлінні державної охорони, Адміністрації Держспецзв'язку, ДСНС, ДФС (далі - відомчі комісії) - стосовно осіб, зазначених у пункті 19 частини першої статті 6 Закону № 3551-ХІІ;
2) міжвідомчою комісією, яка утворюється Мінветеранів - у разі виникнення спірних питань, що потребують міжвідомчого врегулювання, при наданні статусу особам, зазначеним у пункті 19 частини першої статті 6 Закону, та особам, зазначеним у пункті 21 або пункті 25 частини першої статті 6 Закону.
Таким чином, надання статусу учасника бойових дій членам добровольчих формувань територіальних громад відповідно до пункту 19 частини першої статті 6 Закону виходить за межі компетенції міжвідомчої комісії.
Відповідно до підпункту 1 пункту 5 розділу III Положення про міжвідомчу комісію з питань розгляду матеріалів про визнання учасниками бойових дій та виплати одноразової грошової допомоги в разі загибелі (смерті) або інвалідності волонтера і деяких інших категорій осіб відповідно до Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту", затвердженого наказом Міністерства у справах ветеранів України від 26.02.2021 № 43, Міжвідомча комісія відмовляє в наданні статусу учасника бойових дій у разі відсутності правових підстав для надання статусу учасника бойових дій.
Враховуючи вищезазначене, Міжвідомчою комісією прийнято рішення відмовити позивачу в наданні статусу учасника бойових дій у зв'язку з відсутністю правових підстав для надання статусу учасника бойових дій відповідно до пункту 25 частини першої статті 6 Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту".
Вважаючи протиправним вказане рішення Міжвідомчої комісії, позивач звернувся до суду.
Надаючи правову оцінку спірним відносинам, суд зазначає наступне.
Частиною другою статті 19 Конституції України визначено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Правовий статус ветеранів війни визначається Законом України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту" від 22.10.1993 № 3551-XII (далі - Закон України №3551-XII), який забезпечує створення належних умов для їх життєзабезпечення, сприяє формуванню в суспільстві шанобливого ставлення до них.
Згідно зі статтею 5 цього Закону учасниками бойових дій є особи, які брали участь у виконанні бойових завдань по захисту Батьківщини у складі військових підрозділів, з'єднань, об'єднань всіх видів і родів військ Збройних Сил діючої армії (флоту), у партизанських загонах і підпіллі та інших формуваннях як у воєнний, так і у мирний час.
Згідно з пунктом 19 частини 1 статті 6 Закону України №3551-XII (у редакції чинній на час прийняття оскаржуваного рішення) учасниками бойових дій визнаються військовослужбовці (резервісти, військовозобов'язані, добровольці Сил територіальної оборони) Збройних Сил України, Національної гвардії України, Служби безпеки України, розвідувальних органів України, Державної прикордонної служби України, Державної спеціальної служби транспорту, військовослужбовці військових прокуратур, особи рядового та начальницького складу підрозділів оперативного забезпечення зон проведення антитерористичної операції центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну податкову політику, державну політику у сфері державної митної справи, поліцейські, особи рядового, начальницького складу, військовослужбовці Міністерства внутрішніх справ України, Управління державної охорони України, Державної служби спеціального зв'язку та захисту інформації України, Державної служби України з надзвичайних ситуацій, Державної пенітенціарної служби України, особи рядового і начальницького складу Державного бюро розслідувань, особи начальницького складу Національного антикорупційного бюро України, особи, які входили до складу добровольчого формування територіальної громади, інших утворених відповідно до законів України військових формувань, які захищали незалежність, суверенітет та територіальну цілісність України і брали безпосередню участь в антитерористичній операції, забезпеченні її проведення, перебуваючи безпосередньо в районах антитерористичної операції у період її проведення, у здійсненні заходів із забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії Російської Федерації у Донецькій та Луганській областях, забезпеченні їх здійснення, перебуваючи безпосередньо в районах та у період здійснення зазначених заходів, у заходах, необхідних для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави у зв'язку з військовою агресією російської федерації проти України.
Порядок надання статусу учасника бойових дій (крім осіб, особливості набуття статусу учасника бойових дій якими визначені у статті 6-1 цього Закону) особам, зазначеним в абзаці першому цього пункту, категорії таких осіб та терміни їх участі (забезпечення проведення) в антитерористичній операції, у заходах із забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії російської федерації у Донецькій та Луганській областях, у заходах, необхідних для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави у зв'язку з військовою агресією російської федерації проти України, визначаються Кабінетом Міністрів України. Райони антитерористичної операції визначаються Кабінетом Міністрів України, а райони здійснення заходів із забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії російської федерації у Донецькій та Луганській областях - відповідно до Закону України "Про забезпечення прав і свобод громадян та правовий режим на тимчасово окупованій території України". Порядок позбавлення статусу учасника бойових дій осіб, зазначених в абзаці першому цього пункту, визначає Кабінет Міністрів України.
Особи, зазначені в абзаці першому цього пункту (крім військовослужбовців (резервістів, військовозобов'язаних) Служби безпеки України та осіб, які входять до складу розвідувальних органів України), або їх представники мають право відповідно до Закону України "Про особливості надання публічних (електронних публічних) послуг" подати заяву про надання статусу учасника бойових дій, у тому числі засобами Реєстру та/або Державного вебпорталу електронних публічних послуг у сфері національної безпеки і оборони, та/або Єдиного державного веб-порталу електронних послуг, у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України, до комісії з питань розгляду матеріалів про визнання учасниками бойових дій, повноваження якої визначаються законодавством.
У такій заяві зазначаються відомості про безпосередню участь в антитерористичній операції, забезпеченні її проведення, перебуваючи безпосередньо в районах антитерористичної операції, здійсненні заходів із забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії російської федерації у Донецькій та Луганській областях, забезпеченні їх здійснення та перебування безпосередньо в районах та у період здійснення зазначених заходів, у заходах, необхідних для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави у зв'язку з військовою агресією російської федерації проти України, а також додаються копії відповідних документів, засвідчені підписом суб'єкта звернення (за наявності).
Якщо особа, яка подає заяву про надання статусу учасника бойових дій, не володіє такими відомостями (документами), комісія з питань розгляду матеріалів про визнання учасниками бойових дій витребовує такі відомості (документи) за запитом в уповноваженого органу або особи в рамках міжвідомчої взаємодії суб'єктів владних повноважень, але не пізніше ніж через п'ять календарних днів від дати надходження такої заяви. Уповноважений орган або особа зобов'язані надати запитувані відомості (документи) або обґрунтувати причину відмови у наданні не пізніше ніж через 15 календарних днів від дати надходження такого запиту.
Не пізніше ніж через 10 календарних днів після отримання відомостей (документів) комісія з питань розгляду матеріалів про визнання учасниками бойових дій приймає рішення про надання (відмову у наданні) статусу учасника бойових дій.
Поряд з цим, відповідно до п. 25 ч. 1 ст. 6 Закону України № 3551-XII учасниками бойових дій визнаються особи, які з 24 лютого по 25 березня 2022 року відповідно до Закону України "Про забезпечення участі цивільних осіб у захисті України" або у складі добровольчих формувань у взаємодії із Збройними Силами України, Міністерством внутрішніх справ України, Державною прикордонною службою України, Національною поліцією, Національною гвардією України, Службою безпеки України та іншими утвореними відповідно до закону військовими формуваннями та правоохоронними органами брали участь у здійсненні заходів, необхідних для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави у зв'язку з військовою агресією російської федерації проти України, перебуваючи безпосередньо в районах та у період здійснення зазначених заходів.
Рішення про надання статусу учасника бойових дій особам, зазначеним в абзаці першому цього пункту, приймається міжвідомчою комісією, утвореною центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну політику у сфері соціального захисту ветеранів війни, осіб, які мають особливі заслуги перед Батьківщиною, постраждалих учасників Революції Гідності, членів сімей таких осіб і членів сімей загиблих (померлих) ветеранів війни, членів сімей загиблих (померлих) Захисників та Захисниць України.
Порядок надання статусу учасника бойових дій особам, зазначеним в абзаці першому цього пункту, категорії таких осіб, а також райони проведення заходів, необхідних для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави у зв'язку з військовою агресією російської федерації проти України, визначаються Кабінетом Міністрів України. Порядок позбавлення статусу учасника бойових дій осіб, зазначених в абзаці першому цього пункту, визначає Кабінет Міністрів України.
Підставою для надання статусу учасника бойових дій особам, зазначеним в абзаці першому цього пункту, є довідка, видана командиром (начальником) військової частини (органу, підрозділу) Збройних Сил України, Міністерства внутрішніх справ України, Національної поліції, Національної гвардії України, Державної прикордонної служби України, Служби безпеки України та інших утворених відповідно до закону військових формувань чи правоохоронних органів, у взаємодії з якими особа сама або у складі добровольчого формування брала безпосередню участь у здійсненні заходів, необхідних для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави у зв'язку з військовою агресією російської федерації проти України, перебуваючи безпосередньо в районах та у період здійснення зазначених заходів, про період участі у таких заходах.
У разі відсутності такої довідки, відповідно до абз. 6 п. 25 ст. 6 Закону підставою для надання статусу учасника бойових дій зазначеним особам є документи, дані та інформація, вказана у абзацах сьомому, восьмому пункту 25 частини першої статті 6 Закону № 3551-XII.
Згідно із ст. 1 Закону України "Про забезпечення участі цивільних осіб у захисті України" у період дії воєнного стану громадяни України, а також іноземці та особи без громадянства, які на законних підставах перебувають на території України (далі - цивільні особи), можуть брати участь у відсічі та стримуванні збройної агресії російської федерації та/або інших держав, у тому числі отримати вогнепальну зброю і боєприпаси до неї відповідно до порядку та вимог, встановлених Міністерством внутрішніх справ України.
Так, наказом Міністерства у справах ветеранів України від 26.02.2021 № 43, затверджено Положення про міжвідомчу комісію з питань розгляду матеріалів про визнання учасниками бойових дій та виплати одноразової грошової допомоги в разі загибелі (смерті) або інвалідності волонтера і деяких інших категорій осіб, відповідно до Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту" (далі - Положення про міжвідомчу комісію), відповідно до якого, основними завданнями міжвідомчої комісії за обставин цього судового спору є:
1) надання статусу учасника бойових дій у разі виникнення спірних питань, що потребують міжвідомчого врегулювання, особам, зазначеним в пунктах 19, 20 та 22 частини першої статті 6 Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту";
2) надання статусу учасника бойових особам, зазначеним в пунктах 21, 25 частини першої статті 6 Закону № 3551-XII;
3) надання статусу учасника бойових дій працівникам підприємств, установ, організацій, які у порядку, встановленому законодавством, залучалися та брали безпосередню участь в антитерористичній операції в районах її проведення у період з дня набрання чинності Законом України від 01 липня 2014 року № 1547-VII "Про внесення зміни до статті 6 Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту" до набрання чинності Законом України від 07 квітня 2015 року № 291-VIII "Про внесення змін до Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту" щодо статусу осіб, які захищали незалежність, суверенітет та територіальну цілісність України".
Пунктом 2 розділу ІІ Положення про міжвідомчу комісію визначено, що Міжвідомча комісія має право, зокрема:
1) розглядати документи зі спірних питань, що потребують міжвідомчого врегулювання, надіслані комісіями при міністерствах, інших центральних органах виконавчої влади чи інших державних органах, щодо надання статусу учасника бойових дій особам, зазначеним у підпункті 1 пункту 1 цього розділу, або позбавлення їх такого статусу;
2) розглядати документи щодо надання статусу учасника бойових дій особам, зазначеним в підпункті 2 пункту 1 цього розділу, або позбавлення їх такого статусу, надіслані такими особами або командирами добровольчих формувань, у складі яких вони брали участь в антитерористичній операції, у заходах, необхідних для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави у зв'язку з військовою агресією Російської Федерації проти України;
6) уточнювати інформацію про осіб, стосовно яких подано документи, заслуховувати пояснення цих осіб, свідків та представників державних органів;
7) приймати рішення про надання (відмову у наданні) статусу учасника бойових дій особам, зазначеним у підпунктах 1-3 пункту 1 цього розділу;
10) повертати документи щодо надання статусу учасника бойових дій комісіям при міністерствах, інших центральних органах виконавчої влади чи інших державних органах у разі відсутності в поданих документах спірних питань, що потребують міжвідомчого врегулювання (стосовно осіб, зазначених у підпункті 1 пункту 1 цього розділу).
Підстави для відмови міжвідомчої комісії в наданні статусу учасника бойових дій врегульовані п. 5 розділу ІІ Порядку про міжвідомчу комісію, відповідно до якого Міжвідомча комісія відмовляє в наданні статусу учасника бойових дій у разі:
1) відсутності правових підстав для надання статусу учасника бойових дій;
2) відсутності документів, що містять достатні докази безпосередньої участі особи у виконанні завдань антитерористичної операції у районах її проведення чи у здійсненні заходів із забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії Російської Федерації в Донецькій та Луганській областях, забезпеченні їх здійснення, у заходах, необхідних для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави у зв'язку з військовою агресією Російської Федерації проти України;
3) виявлення факту подання недостовірної інформації про участь в антитерористичній операції чи здійсненні заходів із забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії російської федерації в Донецькій та Луганській областях, у забезпеченні їх проведення, у заходах, необхідних для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави у зв'язку з військовою агресією російської федерації проти України або подання недостовірних даних про особу;
4) виявлення факту підробки поданих документів;
5) наявності обвинувального вироку суду, який набрав законної сили, за вчинення особою умисного тяжкого або особливо тяжкого злочину в період участі в антитерористичній операції чи здійсненні заходів із забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії російської федерації в Донецькій та Луганській областях, у заходах, необхідних для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави у зв'язку з військовою агресією російської федерації проти України.
Матеріалами справи підтверджено, що позивачем укладено контракт добровольця територіальної оборони (а.с.15-16, 17-18).
17.11.2023 командиром Військової частини НОМЕР_1 видано довідку про безпосередню участь особи у заходах необхідних для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави у зв'язку з військової агресією російської федерації проти України №2/3930 про те, що позивач дійсно в період з 25.02.2022 до 25.03.2022 брав участь у заходах, необхідних для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави у зв'язку з військовою агресією російської федерації проти України м.Суми (а.с.8).
Позивач звернувся до відповідача із заявою від 27.02.2024, в якій просив визнати його учасником бойових дій у відповідності до п. 25 ч. 1 ст. 6 Закону №3551-ХІІ, та до якої додав копії вказаних вище контрактів добровольця та довідки про безпосередню участь у заходах оборони України, паспорту, РНОКПП, військового квитка та посвідчення добровольця, витягу з книги бойових розпоряджень, подяк, грамот, а також фотокартку (а.с. 8).
Втім наданим вище доказам Комісією не було надано належної оцінки під час прийняття оскаржуваного рішення.
При цьому доводи відповідача у відзиві щодо неналежності доказу, а саме довідки від 17.11.2023 №2/3930, суд вважає безпідставними, оскільки вказана обставина не була підставою для прийняття оскаржуваного рішення, а зазначені відповідачем події щодо призначення службового розслідування з вказаного питання мали місце вже після прийняття оскаржуваного рішення.
Так, суб'єкт владних повноважень не може обґрунтовувати правомірність рішення, що оскаржується, іншими обставинами, ніж ті, що зазначені безпосередньо в документі, що оскаржується. За іншого підходу суб'єкт владних повноважень міг би самостійно та довільно змінювати (доповнювати) обґрунтування своїх дій (рішень) після їх вчинення (ухвалення), що не сумісне з принципами правової визначеності та належного урядування, які є фундаментальними для правової держави.
Аналогічний правовий висновок викладено у постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду від 28 травня 2020 року у справі № 826/17201/17.
Крім того, суду не надано доказів щодо скасування на підставі чинного законодавства України даної довідки.
Доказів, що піддають сумніву достовірність зазначених у довідці відомостей, відповідачами суду не надано.
Водночас, відповідальність за достовірність даних у довідці несе орган, який її видав. Доказів, які б підтверджували вчинення неправомірних дій службовими особами при вирішенні питання про надання вказаної довідки, відповідач суду також не надав.
Суд зазначає, що під час розгляду поданих документів Міжвідомча комісія повинна ретельно вивчати зміст поданих до розгляду первинних документів, в разі необхідності заслуховувати пояснення осіб. Наявність будь-яких документів не є автоматичною підставою для надання особі статусу учасника бойових дій, разом із тим, саме на відповідача покладено обов'язок обґрунтувати прийняте рішення, а разі зауважень до поданих документів чи відсутність доказів участі позивача у бойових діях зазначити у рішенні підстави та мотиви прийнятого рішення.
Належна мотивація рішення (як форма зовнішнього вираження дискреційних повноважень) дає можливість перевірити, як саме (за якими ознаками) відбувалася процедура прийняття відповідного рішення.
Обсяг і ступінь мотивації рішення залежить від конкретних обставин, які були предметом обговорення, але у будь-якому випадку має показувати, приміром, що доводи/пояснення/документи взято до уваги і, що важливо, давати розуміння чому і чим керувалася Комісія, коли досліджувала документи під час засідання, тобто встановити мотиви ухваленого рішення. Особливо-виняткової значимості обґрунтованість/вмотивованість рішення набуває тоді, коли йдеться про відмову у наданні особі статусу учасника бойових дій, з огляду на наслідки, які це потягне.
Беручи до уваги, що приписами пункту 5 розділу ІІ Порядку про міжвідомчу комісію визначені вичерпні випадки відмови в наданні статусу учасника бойових дій, суд визнає, що відмова за відсутності правових підстав для надання статусу учасника бойових дій можлива лише внаслідок дослідження доказів та надання їм належної оцінки у випадку не підтвердження права особи на отримання такого статусу, а не у випадку непідвідомчості цього питання міжвідомчій комісії.
Між тим, судовим розглядом встановлено, що оскаржуваним рішенням Міжвідомчої комісії позивачу відмовлено в наданні статусу учасника бойових дій саме, у зв'язку з відсутністю правових підстав, відповідно до пункту 25 частини 1 статті 6 Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту", вказуючи на наявність підстав для надання такого статусу за п. 19 ч.1 ст.6 Закону № 3551-XII, що виходить за межі компетенції комісії.
Однак посилання відповідача в оскаржуваному рішенні на наявність у позивача підстав для набуття статусу учасника бойових дій відповідно до п. 19 частини 1 статті 6 Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту", не звільняє відповідача від обов'язку надати обґрунтовану оцінку у своєму рішенні щодо наявності або відсутності у позивача підстав для набуття статусу учасника бойових дій, передбачених пунктом 25 частини 1 статті 6 Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту", у межах поданої заяви.
Приймаючи у такий спосіб рішення щодо розгляду заяви позивача про встановлення йому статусу учасника бойових дій, Міжвідомча комісія всупереч вимогам приведеного законодавства, фактично без розгляду справи по суті, вирішила про відсутність взагалі правових підстав для надання статусу учасника бойових дій, а не про відсутність у цієї комісії, як суб'єкту владних повноважень, повноважень на розгляд питання про надання статусу учасника бойових дій та не повідомила про орган чи посадову особу, до повноважень якого віднесено право вирішувати згідно діючого законодавства в цьому конкретному випадку питання про надання статусу УБД позивачу.
Виходячи з наведеного вище законодавства, суд визнає, що в цьому випадку міжвідомчій комісії, як суб'єкту владних повноважень, належало б діяти відповідно до правила, визначеного в пункті 3 розділу VII Положення про міжвідомчу комісію, згідно з яким у разі надходження документів, розгляд яких не належить до повноважень міжвідомчої комісії, визначених підпунктами 1-5 пункту 2 розділу II цього Положення, Міністерство у справах ветеранів України протягом п'яти робочих днів з дати їх отримання повертає документи заявнику з відповідними роз'ясненнями або надсилає їх за належністю без винесення таких документів на розгляд міжвідомчої комісії.
Щодо доводів відповідача, що Міжвідомча комісія є окремим суб'єктом владних повноважень, який наділений окремими від Мінветеранів дискреційними повноваженнями, суд зазначає наступне.
Міжвідомча комісія утворена Мінветеранів на виконання Порядку надання та позбавлення статусу учасника бойових дій осіб, які захищали незалежність, суверенітет та територіальну цілісність України і брали безпосередню участь в антитерористичній операції, забезпеченні її проведення чи у здійсненні заходів із забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії РФ в Донецькій та Луганській областях, забезпеченні їх здійснення, у заходах, необхідних для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави у зв'язку з військовою агресією РФ проти України, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 20 серпня 2014 року № 413.
Оскаржуване у цій справі рішення має печатку, саме Міністерства у справах ветеранів України (а.с.47 звор.бік).
Враховуючи викладене, суд зазначає, що визначення відповідачем у справі, крім іншого, Міністерства у справах ветеранів України є правомірним.
Відповідно до ч. 2 ст. 77 КАС України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.
З урахуванням викладеного, суд вважає, оскаржуване рішення є протиправним та підлягає скасуванню, а належним способом відновлення права позивача є зобов'язання Міжвідомчої комісії з питань розгляду матеріалів про визнання учасниками бойових дій та виплати одноразової грошової допомоги в разі загибелі (смерті) або інвалідності волонтера і деяких інших категорій осіб відповідно до Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантій їх соціального захисту" Міністерства у справах ветеранів України повторно розглянути заяву позивача про надання йому статусу учасника бойових дій, з урахуванням висновків суду.
Відповідно до ч.1 ст. 139 Кодексу адміністративного судочинства України при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.
Тому, суд вважає за необхідне стягнути на користь позивача за рахунок бюджетних асигнувань відповідача судовий збір, сплачений при подачі позову до суду (а.с. 5).
Керуючись ст.ст. 90, 139, 143, 241-246, 250, 255, 295 КАС України, суд, -
Адміністративний позов ОСОБА_1 до Міністерства у справах ветеранів України, Міжвідомчої комісії з питань розгляду матеріалів про визнання УБД та виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті) або інвалідності волонтера і деяких інших категорій осіб про визнання протиправним та скасування рішення, зобов'язання вчинити дії - задовольнити.
Визнати протиправним та скасувати рішення Міністерства у справах ветеранів України, в особі Міжвідомчої комісії з питань розгляду матеріалів про визнання учасниками бойових дій та виплати одноразової допомоги в разі загибелі (смерті) або інвалідності волонтера і деяких інших категорій осіб відповідно до Закону України “Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» від 28.08.2024 № 11/ІІІ/24/115 про відмову ОСОБА_1 у наданні статусу учасника бойових дій.
Зобов'язати Міжвідомчу комісію з питань розгляду матеріалів про визнання учасниками бойових дій та виплати одноразової грошової допомоги в разі загибелі (смерті) або інвалідності волонтера і деяких інших категорій осіб відповідно до Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантій їх соціального захисту" Міністерства у справах ветеранів України повторно розглянути заяву ОСОБА_1 про надання статусу учасника бойових дій, з урахуванням висновків суду.
Стягнути на користь ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_3 ) за рахунок бюджетних асигнувань Міністерства у справах ветеранів України (пров. Музейний, 12, м. Київ, 01001, код ЄДРПОУ 42657144) судовий збір в сумі 1211,20 грн.
Рішення може бути оскаржено до Другого апеляційного адміністративного суду шляхом подачі апеляційної скарги на рішення суду протягом тридцяти днів з дня складення судового рішення.
Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Суддя О.А. Прилипчук