01 липня 2025 року м. Рівне №640/11165/21
Рівненський окружний адміністративний суд у складі судді Зозулі Д.П., розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи, адміністративну справу за позовом
ОСОБА_1
доГоловного управління Пенсійного фонду України в м.Києві
про визнання бездіяльності протиправною та зобов'язання вчинити дії, -
21 квітня 2021 року до Окружного адміністративного суду міста Києва надійшла позовна заява ОСОБА_1 (далі - ОСОБА_1 , позивач) до Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві (далі - відповідач), в якій позивач просить:
- визнати протиправною бездіяльність Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві щодо не виплати недоплаченої пенсії ОСОБА_1 ;
- стягнути з Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві за рахунок Державного бюджету України шляхом списання коштів з єдиного казначейського рахунку на користь ОСОБА_1 недоплаченої пенсії в сумі 77651,45 грн. за період з 01.01.2018 по 21.01.2020;
- стягнути з Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві за рахунок Державного бюджету України шляхом списання коштів з єдиного казначейського рахунку на користь ОСОБА_1 компенсацію втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків їх виплати в сумі - 5602,45 грн.
Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 22.04.2021 провадження у справі було відкрито, та ухвалено розглядати справу за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні).
Позов мотивований тим, що ОСОБА_1 , перебуває на обліку в Головному управлінні Пенсійного фонду України в м. Києві та отримує пенсію по інвалідності, відповідно до Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб». Рішенням Окружного адміністративного суду міста Києва від 23.10.2019 у справі №826/13424/18 адміністративний позов задоволено повністю, визнано протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві щодо відмови у перерахунку пенсії ОСОБА_1 на підставі довідки Національного центру управління та випробувань космічних засобів від 05.02.2018 № 410/б. Зобов'язано Головне управління Пенсійного фонду України в м. Києві перерахувати та виплатити з 01.01.2018 пенсію ОСОБА_1 на підставі довідки Національного центру управління та випробувань космічних засобів від 05.02.2018 № 410/б. На виконання рішення суду відповідачем нараховано та перераховано на картковий рахунок позивача пенсію за період з 22.01.2020 по 31.03.2020. Однак пенсію за період з 01.01.2018 по 21.01.2020 у сумі 77651,45 грн. на виконання вказаного рішення суду було нараховано відповідачем, разом з тим на картковий рахунок позивача перераховано не було. Таким чином фактичний розрахунок по пенсії на думку позивача проведено не було. З метою добровільного виконання рішення суду позивачем була подана заява від 07.12.2020. За результатами розгляду заяви на адресу позивача надійшла відповідь Головного управління Пенсійного фонду України у місті Києві, згідно якої відповідач відмовив у виплаті недоплаченої різниці пенсії та у виплаті компенсації втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків їх виплати, посилаючись на відсутність бюджетного фінансування та разовий характер нарахованої суми коштів. Вважаючи вказану бездіяльність протиправною, з метою захисту порушених прав, позивач звернувся до суду.
15.06.2021 на адресу суду, представником відповідача, подано відзив на позовну заяву, в тексті якого зазначено наступне. Так, рішенням Окружного адміністративного суду міста Києва від 23.10.2019 у справі №826/13424/18 зобов'язано Головне управління Пенсійного фонду України в м. Києві перерахувати та виплатити з 01.01.2018 пенсію ОСОБА_1 на підставі довідки Національного центру управління та випробувань космічних засобів від 05.02.2018 № 410/б. На виконання рішення суду відповідачем у березні 2020 року нараховано та перераховано на картковий рахунок позивача пенсію за період з 22.01.2020 по 31.03.2020. різниця пенсії на виконання зазначеного рішення за період з 01.01.2018 по 21.01.2020 в сумі 77651,45 грн. підлягала виплаті відповідно до постанови Кабінету Міністрів України № 649 від 22.08.2018 «Питання погашення заборгованості з пенсійних виплат за рішеннями суду». Виплату заборгованості за вказаним рішенням суду буде здійснено в межах бюджетних асигнувань, виділених на цю мету. Позовні вимоги в частині нарахування та виплатити позивачу компенсації втрати частини грошових доходів задоволенню не підлягають, оскільки в розумінні Закону України «Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків їх виплати» від 19.10.2000 року № 2050-ІІІ (зі змінами в редакції від 04.02.2021), пенсія позивачу не нараховувалась та виплачена виключно на підставі судового рішення, тобто носить разовий характер, тому вважає, що позовні вимоги позивача є безпідставними.
Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 17.08.2021 заяву позивача про уточнення позовних вимог в адміністративній справі № 640/11165/21 - повернуто без розгляду.
Ухвалою Рівненського окружного адміністративного суду від 12.03.2025 прийнято до провадження адміністративну справу №640/11165/21 за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві про визнання бездіяльності протиправною та зобов'язання вчинити дії. Розгляд справи вирішено провести за правилами спрощеного позовного провадження, без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами.
Оскільки розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження, то відповідно до ч.4 ст.229 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.
Розглянувши матеріали та з'ясувавши всі обставини адміністративної справи, які мають юридичне значення для розгляду та вирішення спору по суті, дослідивши наявні у справі докази у їх сукупності, суд встановив наступне.
Судом встановлено, що ОСОБА_1 , перебуває на обліку в Головному управлінні Пенсійного фонду України в м. Києві та отримує пенсію по інвалідності, відповідно до Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб».
Рішенням Окружного адміністративного суду міста Києва від 23.10.2019 у справі №826/13424/18 адміністративний позов задоволено повністю, визнано протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві щодо відмови у перерахунку пенсії ОСОБА_1 на підставі довідки Національного центру управління та випробувань космічних засобів від 05.02.2018 № 410/б. Зобов'язано Головне управління Пенсійного фонду України в м. Києві перерахувати та виплатити з 01.01.2018 пенсію ОСОБА_1 на підставі довідки Національного центру управління та випробувань космічних засобів від 05.02.2018 № 410/б.
На виконання рішення суду Головний управління Пенсійного фонду України в м. Києві у березні 2020 року нараховано та перераховано у квітні 2020 року на картковий рахунок позивача пенсію у розмірі 8088,18 грн. за період з 22.01.2020 по 31.03.2020.
Пенсію за період з 01.01.2018 по 21.01.2020 у сумі 77651,45 грн. на виконання вказаного рішення суду було нараховано відповідачем, разом з тим на картковий рахунок позивача перераховано не було.
З метою добровільного виконання рішення суду позивачем була подана заява від 07.12.2020, згідно якої ОСОБА_1 просив повідомити дату виплати не отриманої пенсії в сумі 77651,45 грн. та компенсації втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків їх виплати в сумі - 5602,45 грн..
За результатами розгляду заяви на адресу позивача надійшла відповідь Головного управління Пенсійного фонду України у місті Києві від 13.01.2021 № 696-31955/О-02/8-2600/21, згідно якої відповідач відмовив у виплаті недоплаченої різниці пенсії та у виплаті компенсації втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків їх виплати, посилаючись на відсутність бюджетного фінансування та разовий характер нарахованої суми коштів.
Вважаючи, що Головним управління Пенсійного фонду України в м. Києві не виконано рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 23.10.2019 у справі №826/13424/18 в повному обсязі, позивач звернувся до суду з даною позовною заявою.
Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд враховує наступне.
Статтями 8, 55 Конституції України передбачено, що звернення до суду для захисту конституційних прав і свобод людини і громадянина безпосередньо на підставі Конституції України гарантується. Кожному гарантується право на оскарження в суді рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади, органів місцевого самоврядування, посадових і службових осіб.
Конституційне право на судовий захист належить до невідчужуваних та непорушних. Частина перша статті 55 Конституції України містить загальну норму, яка означає право кожного звернутися до суду, якщо його права чи свободи порушені або порушуються, створено або створюються перешкоди для їх реалізації або мають місце інші ущемлення прав та свобод. Зазначена норма зобов'язує суди приймати заяви про розгляд навіть у випадку відсутності в законі спеціального положення про судовий захист. Відмова суду у прийнятті позовних та інших заяв чи скарг, які відповідають встановленим законом вимогам, є порушенням права на судовий захист, яке відповідно до статті 64 Конституції України не може бути обмежене.
Отже, положення частини першої статті 55 Конституції України закріплює одну з найважливіших гарантій здійснення як конституційних, так й інших прав та свобод людини і громадянина. Кожен, тобто громадянин України, іноземець, особа без громадянства, має гарантоване державою право оскаржити в суді загальної юрисдикції рішення, дії чи бездіяльність будь-якого органу державної влади, органу місцевого самоврядування, посадових і службових осіб, якщо громадянин України, іноземець, особа без громадянства вважають, що їх рішення, дія чи бездіяльність порушують або ущемляють права і свободи громадянина України, іноземця, особи без громадянства чи перешкоджають їх здійсненню, а тому потребують правового захисту в суді.
Як зазначалося, статтею 55 Конституції України передбачено, що кожній людині гарантовано право на оскарження в суді рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади, місцевого самоврядування, посадових осіб і службових осіб, а тому суд не має права відмовляти особі в прийнятті чи розгляді скарги з підстав, передбачених законом, який це право обмежує.
Здійснюючи передбачене статтею 55 Конституції України право на судовий захист, звертаючись до суду, особа вказує в позові власне суб'єктивне уявлення про порушене право чи охоронюваний інтерес та спосіб його захисту. Вирішуючи спір, суд зобов'язаний надати об'єктивну оцінку наявності порушеного права чи інтересу на момент звернення до суду, а також визначити, чи відповідає обраний позивачем спосіб захисту порушеного права тим, що передбачені законодавством, та чи забезпечить такий спосіб захисту відновлення порушеного права позивача.
Відсутність порушеного права чи невідповідність обраного позивачем способу його захисту, визначеним законодавством, встановлюється при розгляді справи по суті та є підставою для прийняття судового рішення про відмову в позові.
Як вбачається зі змісту відзиву на позовну заяву, на виконання рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 23.10.2019 у справі №826/13424/18, Головним управління Пенсійного фонду України в м. Києві у березні 2020 року нараховано та перераховано у квітні 2020 року на картковий рахунок позивача пенсію у розмірі 8088,18 грн. за період з 22.01.2020 по 31.03.2020. Пенсію за період з 01.01.2018 по 21.01.2020 у сумі 77651,45 грн. на виконання вказаного рішення суду було нараховано відповідачем, разом з тим на картковий рахунок позивача перераховано не було у зв'язку із відсутністю бюджетних асигнувань виділених на цю мету.
Тобто, у межах спірних відносин позивач фактично не погоджується із бездіяльністю відповідача, які пов'язані із не виплатою пенсії за період з 01.01.2018 по 21.01.2020, яка нарахована на виконання рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 23.10.2019 у справі №826/13424/18 та невиплатою компенсації втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків виплати зазначеної пенсії.
Суд зазначає, що оскільки позовні вимоги щодо стягнення з Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві за рахунок Державного бюджету України шляхом списання коштів з єдиного казначейського рахунку на користь ОСОБА_1 компенсації втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків їх виплати є похідними вимогами, то ключовим аспектом спірних правовідносин, які розглядаються у даній справі є неналежне виконання Головним управління Пенсійного фонду України в м. Києві рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 23.10.2019 у справі №826/13424/18, яке набрало законної сили.
Суд вважає за необхідне зазначити, що процесуальні питання, пов'язані з виконанням судових рішень в адміністративній справі, врегульовано у стаття 370-383 розділу ІV Кодексу адміністративного судочинства України, якими не передбачено можливості вирішення в порядку позовного провадження вимог особи-позивача, що випливають з обставин невиконання або неналежного виконання судового рішення відповідачем.
Відповідно до ч. ч. 1, 2 ст. 382 КАС України суд, який ухвалив судове рішення в адміністративній справі, може зобов'язати суб'єкта владних повноважень, не на користь якого ухвалене судове рішення, подати у встановлений судом строк звіт про виконання судового рішення. За наслідками розгляду звіту суб'єкта владних повноважень про виконання рішення суду або в разі неподання такого звіту суддя своєю ухвалою може встановити новий строк подання звіту, накласти на керівника суб'єкта владних повноважень, відповідального за виконання рішення, штраф.
Відповідно до ч. 1 ст. 383 КАС України, особа-позивач, на користь якої ухвалено рішення суду, має право подати до суду першої інстанції заяву про визнання протиправними рішень, дій чи бездіяльності, вчинених суб'єктом владних повноважень - відповідачем на виконання такого рішення суду, або порушення прав позивача, підтверджених таким рішенням суду.
Отже, приписами ст. ст. 382, 383 КАС України передбачено декілька видів судового контролю за виконанням судових рішень в адміністративних справах: зобов'язання суб'єкта владних повноважень подати звіт про виконання судового рішення, накладення штрафу та визнання протиправними рішень, дій чи бездіяльності, вчинених суб'єктом владних повноважень - відповідачем на виконання рішення суду.
Суд зазначає, що зазначені правові норми КАС України мають на меті забезпечення належного виконання судового рішення. Підставами їх застосування є саме невиконання судового рішення, ухваленого на користь особи-позивача та обставини, що свідчать про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень, пов'язаних з невиконанням судового рішення в цій справі.
Наявність у КАС України спеціальних норм, спрямованих на забезпечення належного виконання судового рішення, виключає можливість застосування загального судового порядку захисту прав та інтересів стягувача шляхом подання позову. Судовий контроль за виконанням судового рішення здійснюється в порядку, передбаченому КАС України (ст.382, ст.383 КАС України), який не передбачає можливості подання окремого позову, предметом якого є спонукання відповідача до виконання судового рішення, яке набрало законної сили.
Відповідно до ст. 129-1 Конституції України судове рішення є обов'язковим до виконання. Держава забезпечує виконання судового рішення у визначеному законом порядку. Контроль за виконанням судового рішення здійснює суд.
Отже, судове рішення виконується безпосередньо і для його виконання не вимагається ухвалення будь-яких інших, додаткових судових рішень.
На підставі вищевикладеного, у разі невиконання судового рішення, позивач має право вимагати вжиття спеціальних заходів впливу на боржника, передбачених законодавством про виконавче провадження, за КАС України. Невиконання судового рішення не може бути самостійним предметом окремого судового провадження.
Аналогічна правова позиція викладена у постановах Верховного Суду від 20.02.2019 (справа №806/2143/15), від 03 квітня 2019 року (справа №820/4261/18), від 09 липня 2019 року (справа №826/17587/18), від 31 липня 2019 року (справа №803/688/18), від 23 липня 2020 року (справа №661/89/17), від 24 липня 2020 року (справа №501/2172/15-а), Великої Палати Верховного Суду від 16 січня 2019 року у справі №686/23317/13-а.
При цьому, при розгляді позовних вимог стосовно невиконання окремого судового рішення в іншій справі, суд не може зобов'язувати виконувати рішення суду шляхом ухвалення нового судового рішення, оскільки виконання судового рішення являє собою завершальну стадію судового провадження.
Аналогічна правова позиція висловлена в постановах Великої Палати Верховного Суду від 16.01.2019 у справі №686/23317/13-а, від 06.02.2019 у справі №816/2016/17, а також в постанові Верховного Суду від 20.02.2019 у справі №806/2143/15, постанові Верховного Суду від 30.03.2021 у справі №580/3376/20.
Суд зазначає, що за наслідками аналізу предмету позову у даній справі вбачається, що він фактично спрямований на виконання іншого судового рішення у справі № 826/13424/18.
Обраний позивачем у цій справі спосіб захисту є одним із способів виконання рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 23.10.2019 у справі №826/13424/18.
Отже, у спірних відносинах наявні обставини, з якими ст. 382 КАС України пов'язує наявність підстав для встановлення судового контролю за виконанням судового рішення. За вказаних обставин, якщо позивач вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю відповідача на виконання вищевказаного судового рішення порушувалися його права, свободи чи інтереси, то він повинен був звертатися до суду в порядку ст. 383 КАС України із заявою про визнання протиправними рішень, дій чи бездіяльності відповідача (тобто в порядку судового контролю за виконанням рішення), а не пред'являти новий адміністративний позов.
Суд зазначає, що відповідні заяви повинні бути подані в рамках справи № 826/13424/18.
Позивач не скористався правом на подання у справі № 826/13424/18 заяв, в порядку статей 383 та 382 КАС України.
У зв'язку з цим, вимоги про визнання протиправними рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень, які прийняті (вчинені або не вчинені) на виконання судового рішення, в окремому судовому провадженні не розглядаються.
Отже, спір у цій справі № 640/11165/21 є тотожним, тому, що був предметом розгляду у справі 826/13424/18, але виник на стадії виконання судового рішення.
Враховуючи вищевикладене, суд приходить до висновку, що позивачем обрано невірний спосіб захисту своїх прав, що є підставою для відмови у задоволенні позовної заяви ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві про визнання протиправною бездіяльності та зобов'язання вчинити певні дії.
Вирішуючи питання щодо розподілу судових витрат, суд виходить з наступного.
Відповідно до ч.1 ст.139 КАС України, при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.
Оскільки позивач звільнений від сплати судового збору та суд дійшов висновку щодо відмови у задоволенні позовної заяви поданої до Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві про визнання протиправною бездіяльності та зобов'язання вчинити певні дії, то підстави для розподілу судових витрат відсутні.
Керуючись статтями 241-246, 255, 257-262, 295 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
У задоволенні позовної заяви ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві про визнання протиправною бездіяльності та зобов'язання вчинити певні дії, - відмовити повністю.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення. Апеляційна скарга подається безпосередньо до Шостого апеляційного адміністративного суду.
Повний текст рішення складений 01 липня 2025 року
Учасники справи:
Позивач - ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , ЄДРПОУ/РНОКПП НОМЕР_1 )
Відповідач - Головне управління Пенсійного фонду України в м.Києві (вул. Бульварно-Кудрявська, 16,м. Київ,04053, ЄДРПОУ/РНОКПП 42098368)
Суддя Д.П. Зозуля