з питань забезпечення позову
01 липня 2025 року м. Рівне №460/11118/25
Рівненський окружний адміністративний суд у складі судді Н.В. Друзенко, розглянувши заяву про забезпечення адміністративного позову по справі за позовом
ОСОБА_1
доІНФОРМАЦІЯ_1
30.06.2025 ОСОБА_1 звернувся в суду з позовом до ІНФОРМАЦІЯ_1 про визнання протиправною бездіяльності щодо не розгляду заяви про надання відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації на підставі пункту 9 частини 1 стаття 23 Закону України «Про мобілізаційну підготовку і мобілізацію» та зобов'язання розглянути заяву про надання відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації на підставі пункту 9 частини 1 стаття 23 Закону України «Про мобілізаційну підготовку і мобілізацію».
Одночасно з позовною заявою подав заяву про вжиття заходів забезпечення позову шляхом заборони ІНФОРМАЦІЯ_2 вчиняти дії щодо призову ОСОБА_1 (реєстраційний номер ОКПП НОМЕР_1 ) на військову службу під час мобілізації до набрання законної сили рішенням суду в адміністративній справі.
Заява обґрунтована тим, що 12.06.2025 ОСОБА_1 подав заяву про надання відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації, та долучив до неї підтверджуючі документи, що є підставою для отримання ним відстрочки згідно п.9 ч.1 ст. 23 Закону України «Про мобілізаційну підготовку і мобілізацію». Вказана заява із додатками була подана засобами поштового зв'язку і отримана відповідачем 13.06.2025. В подальшому, позивачем отримана відповідь відповідача №1/12692 від 18.06.2025, у якій вказано, що для вирішення питання щодо надання та оформлення відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації потрібно особисто прибути для подачі заяви, а надіслані поштою документи відповідач поверне. Оскільки чинним законодавством не передбачено особистого прибуття для подачі заяви про відстрочку від призову на військову службу під час мобілізації, а станом на день подання позовної заяви відповідь щодо результатів розгляду уже поданої засобами поштового зв'язку заяви позивача про відстрочу від відповідача не надійшла, заява не розглянута, то позивач звернувся до суду з позовом. Разом з тим, відповідач вручив позивачу повістку для прибуття з метою призову на військову службу. Наразі позивач перебуває на лікуванні, про що повідомляв відповідача листами ід 12.06.2025 та 19.06.2025. Оскільки позивач вже пройшов медичний огляд у військово-лікарській комісії та його визнано придатним до військової служби, а також отримав повістку про явку для призову на військову службу, його заява про відстрочку від призову на військову службу під час мобілізації повернена відповідачем без розгляду, тому забезпечення позову є необхідною умовою для можливості відновлення порушених прав позивача у випадку задоволення судом позову. Вказує, що у випадку невжиття судом заходів забезпечення позову, існує очевидна реальна небезпека заподіяння шкоди правам та інтересам позивача до ухвалення рішення в адміністративній справі, для відновлення яких необхідно буде докласти значних зусиль та витрат.
Відповідно до частини першої статті 154 Кодексу адміністративного судочинства України, заява про забезпечення позову розглядається судом, у провадженні якого перебуває справа або до якого має бути поданий позов, не пізніше двох днів з дня її надходження, без повідомлення учасників справи.
Розглянувши у вказаний строк заяву про забезпечення позову, та докази, подані на підтвердження такої необхідності, суд дійшов висновку про відсутність правових підстав для її задоволення, виходячи з наступного.
В силу вимог частини другої статті 150 Кодексу адміністративного судочинства України, забезпечення позову допускається як до пред'явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо:
1) невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду; або
2) очевидними є ознаки протиправності рішення, дії чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень, та порушення прав, свобод або інтересів особи, яка звернулася до суду, таким рішенням, дією або бездіяльністю.
Відповідно до частини першої статті 151 Кодексу адміністративного судочинства України, позов може бути забезпечено: 1) зупиненням дії індивідуального акта або нормативно-правового акта; 2) забороною відповідачу вчиняти певні дії; 4) забороною іншим особам вчиняти дії, що стосуються предмета спору; 5) зупиненням стягнення на підставі виконавчого документа або іншого документа, за яким стягнення здійснюється у безспірному порядку.
Аналіз вказаних норм дозволяє зробити висновок, що заходи забезпечення позову повинні бути нерозривно пов'язані з предметом позову і правами, про судовий захист яких іде мова, та заява, подана в порядку вказаних статей Кодексу адміністративного судочинства України, повинна містити відповідні належні обґрунтування необхідності застосування таких процесуальних повноважень з поданням на їх підтвердження належних, допустимих, достовірних і достатніх доказів.
Заходи забезпечення позову застосовуються задля гарантування реального виконання в майбутньому судового рішення у випадку його ухвалення на користь позивача. Водночас, для виконання таких заходів потрібно додержуватися щонайменше однієї з умов, визначених у частині другій статті 150 Кодексу адміністративного судочинства України.
В постанові від 07.04.2020 у справі №826/13413/18 Верховний Суд зазначив, що вищезазначені підстави забезпечення позову є оціночними, а тому містять небезпеку застосування заходів забезпечення позову всупереч цілям цієї статті при формальному дотриманні її вимог. Необґрунтоване вжиття таких заходів може привести до негативних правових наслідків для позивача та/чи відповідача, а також інших осіб, що не є сторонами провадження. Заходи забезпечення позову є втручанням суду у спірні правовідносини до вирішення спору по суті, тому вони повинні застосовуватися судом з підстав та в порядку, прямо передбаченому законом. Підстави для забезпечення позову повинні бути доведені відповідними доказами.
Заходи забезпечення мають бути вжиті лише в межах позовних вимог та бути адекватними і співмірними з позовними вимогами, а також застосовані у дозволений законодавством спосіб.
Співмірність передбачає співвідношення негативних наслідків від вжиття заходів забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати в результаті невжиття цих заходів, з урахуванням відповідності права чи законного інтересу, за захистом яких заявник звертається до суду, майнових наслідків заборони відповідачу здійснювати певні дії. Адекватність заходу до забезпечення позову, що застосовується судом, визначається його відповідністю вимогам, на забезпечення яких він вживається. Оцінка такої відповідності здійснюється судом, зокрема, з урахуванням співвідношення права (інтересу), про захист яких просить заявник, з майновими наслідками заборони відповідачеві вчиняти певні дії.
Отже, при вирішенні питання про забезпечення позову суд має здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням такого: розумності, обґрунтованості і адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу; наявності зв'язку між конкретним заходом до забезпечення позову і предметом позовної вимоги, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову; імовірності утруднення виконання або невиконання рішення суду в разі невжиття таких заходів; запобігання порушенню у зв'язку із вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не є учасниками даного судового процесу, дотримання дозволеного законодавством способу забезпечення позову.
Суд, який застосовує заходи забезпечення позову з підстав очевидності ознак протиправності оскарженого рішення, на основі наявних у справі доказів повинен бути переконаний, що рішення явно суперечить вимогам закону за критеріями, передбаченими частиною другою статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України, порушує права, свободи або інтереси позивача і вжиття заходів забезпечення позову є способом запобігання істотним та реальним негативним наслідкам цього порушення.
Твердження про «очевидність» порушення до розгляду справи по суті є висновком, який свідчить про правову позицію суду наперед. Тому застосування заходів забезпечення позову з цієї підстави допускається у виключних випадках.
Так, у постанові Верховного Суду від 10.04.2019 у справі №826/16509/18 щодо «очевидності» ознак протиправності дій та порушення прав позивача зазначено, що попри те, що такі ознаки не мають окреслених меж, йдеться насамперед про їх «якість»: вони повинні свідчити про протиправність оскаржуваних рішень (дій) поза обґрунтованим сумнівом. Сама ж лише незгода позивача із діями та/або рішеннями суб'єкта владних повноважень та звернення до суду з відповідним позовом про їх протиправність ще не є достатньою підставою для застосування судом заходів забезпечення позову.
З аналізу змісту поданої заяви про забезпечення позову суд приходить до висновку про ненаведення заявником обґрунтованих та переконливих доводів й, відповідно, ненадання належних доказів, які б у своїй сукупності могли свідчити про те, що невжиття заходів, про які просить позивач, може істотно ускладнити чи унеможливити:
1) виконання рішення суду, прийнятого за результатом розгляду адміністративної справи;
2) ефективний захист порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся;
3) поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся.
Також суд зазначає, що застосування заходу забезпечення позову шляхом заборони ІНФОРМАЦІЯ_2 вчиняти дії щодо призову ОСОБА_1 на військову службу під час мобілізації до набрання законної сили рішенням суду в адміністративній справі, буде необґрунтованим, оскільки такі обставини та підстави для застосування заходів забезпечення позову, про які просить позивач, без з'ясування фактичних обставин справи означатиме надання судом передчасних правових оцінок по суті позову.
Крім того, суд зазначає, що можливе настання негативних наслідків не є беззаперечним доказом для вжиття заходів забезпечення адміністративного позову. Суд здійснює захист реально порушених прав, а не тих, які ймовірно може бути порушено у майбутньому.
Аналогічна правова позиція викладена Верховним Судом у постанові від 06.02.2019 у справі №826/13306/18.
Таким чином, здійснивши оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів забезпечення позову, з урахуванням розумності та обґрунтованості вимог заявника щодо забезпечення позову, суд дійшов висновку, що заява про забезпечення позову є необґрунтованою та такою, що не підлягає задоволенню.
Керуючись статтями 150-158, 248, 256, 294, 295 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
Відмовити у задоволенні заяви про вжиття заходів забезпечення позову ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 шляхом заборони ІНФОРМАЦІЯ_2 вчиняти дії щодо призову ОСОБА_1 (реєстраційний номер ОКПП НОМЕР_1 ) на військову службу під час мобілізації до набрання законної сили рішенням суду в адміністративній справі.
Ухвала набирає законної сили негайно після її підписання. Ухвала може бути оскаржена. Оскарження ухвали про забезпечення позову не зупиняє її виконання, а також не перешкоджає подальшому розгляду справи. Апеляційна скарга на ухвалу суду подається протягом п'ятнадцяти днів з дня її складення в повному обсязі. Апеляційна скарга подається безпосередньо до Восьмого апеляційного адміністративного суду.
Повний текст ухвали складений 01 липня 2025 року.
Суддя Н.В. Друзенко