за наслідками розгляду звіту суб'єкта владних повноважень
01 липня 2025 р. Р і в н е №460/48169/22
Рівненський окружний адміністративний суд у складі судді С.М. Дуляницька розглянувши в порядку письмового провадження питання про прийняття звіту про виконання судового рішення в адміністративній справі за позовом
ОСОБА_1
до Державної установи "Територіальне медичне об'єднання МВС України по Рівненській області", Головного управління ДФС у Рівненській області ;
про визнання дій протиправними, зобов'язання вчинити дії,
У провадженні Рівненського окружного адміністративного суду перебувала адміністративна справа №460/47169/24 за позовом ОСОБА_1 до Головного управління ДФС у Рівненській області, Державної установи "Територіальне медичне об'єднання МВС України по Рівненській області" про визнання протиправними дій, зобов'язання вчинення певних дій.
Рішенням Рівненського окружного адміністративного суду від 04 липня 2023 року адміністративний позов ОСОБА_1 до Державної установи «Територіальне медичне об'єднання МВС України по Рівненській області» та Головного управління ДФС у Рівненській області - задоволено частково.
Зобов'язано Головне управління ДФС у Рівненській області скласти та подати до Головного управління Пенсійного фонду України в Рівненській області довідку про розмір грошового забезпечення ОСОБА_1 станом на 25.11.2021 за відповідною прирівняною посадою поліцейського на день звільнення, у відповідності до вимог статей 43 і 63 Закону України від 09.04.1992 №2262-ХІІ «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб», з урахуванням положень Постанови Кабінету Міністрів України від 13.02.2008 №45 «Про затвердження Порядку проведення перерахунку пенсій, призначених відповідно до Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» та постанови Кабінету Міністрів України від 11.11.2015 №988 «Про грошове забезпечення поліцейських Національної поліції», із зазначенням відомостей про розміри щомісячних основних та додаткових видів грошового забезпечення (надбавки, підвищення, доплати) та премій для проведення з 01 грудня 2021 року перерахунку основного розміру пенсії.
В задоволенні решти позовних вимог - відмовлено.
Ухвалою суду від 19.07.2024 задоволено заяву ОСОБА_1 про встановлення судового контролю та зобов'язано Головне управління ДФС у Рівненській області подати до Рівненського окружного адміністративного суду у строк до 19.08.2024 звіт про виконання судового рішення Рівненського окружного адміністративного суду від 04.07.2023 у справі №460/48169/22.
Ухвалою суду від 14.04.2025 заяву ОСОБА_1 про зобов'язання суб'єкта владних повноважень, не на користь якого ухвалене судове рішення, подати у встановлений судом строк звіт про виконання судового рішення в адміністративній справі №460/48169/22 задоволено частково; встановлено Головному управлінню ДФС у Рівненській області новий строк для подання звіту про виконання судового рішення у справі №460/48169/22; зобов'язано Головне управління ДФС у Рівненській області подати звіт про виконання судового рішення у справі №460/48169/22 протягом 30 днів з дня набрання законної сили цією ухвалою; у задоволенні заяви ОСОБА_1 про накладення штрафу на керівника Головного управління ДФС у Рівненській області відмовлено.
Ухвалою суду від 27.05.2025 витребувано у Головного управління ДПС України у Рівненській області (вулиця Відінська, 12, місто Рівне, 33023) докази (інформацію) про актуальні засоби зв'язку (адреса, електронна адреса, телефонний зв'язок тощо) щодо голови з припинення Головного управління ДФС у Рівненській області (код ЄДРПОУ 39394217) - ОСОБА_2 , та особи, уповноваженої вчиняти дії від імені юридичної особи - Намчук Ірини Михайлівни.
Ухвала суду від 14.04.2025 набрала законної сили.
За правилами статті 370 КАС України, судове рішення, яке набрало законної сили, є обов'язковим для учасників справи, для їхніх правонаступників, а також для всіх органів, підприємств, установ та організацій, посадових чи службових осіб, інших фізичних осіб і підлягає виконанню на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, або за принципом взаємності, - за її межами.
Невиконання судового рішення тягне за собою відповідальність, встановлену законом.
Конституційний Суд України зазначив, що складовою права кожного на судовий захист є обов'язковість виконання судового рішення (абзац третій пункту 2.1 мотивувальної частини Рішення від 26 червня 2013 року № 5-рп/2013). Це право охоплює, зокрема, законодавчо визначений комплекс дій, спрямованих на захист і відновлення порушених прав, свобод, законних інтересів фізичних та юридичних осіб, суспільства, держави (пункт 2 мотивувальної частини Рішення від 13 грудня 2012 року № 18-рп/2012); невиконання судового рішення загрожує сутності права на справедливий розгляд судом (пункт 3 мотивувальної частини Рішення від 25 квітня 2012 року № 11-рп/2012).
Конституційний Суд України у Рішенні від 26 червня 2013 року взяв до уваги практику Європейського суду з прав людини (далі - ЄСПЛ), який, зокрема, в пункті 43 рішення у справі “Шмалько проти України» (заява № 60750/00, від 20 липня 2004 року) вказав, що право на виконання судового рішення є складовою права на судовий захист, передбаченого статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, для цілей якої виконання рішення, ухваленого будь-яким судом, має розцінюватися як складова частина судового розгляду.
Крім того, у Рішенні від 15 травня 2019 року № 2-р(II)/2019 Конституційний Суд України з посиланням на практику ЄСПЛ підкреслив, що визначене статтею 6 Конвенції право на суд було б ілюзорним, якби правова система держави допускала, щоб остаточне обов'язкове судове рішення не виконувалося на шкоду одній зі сторін; і саме на державу покладено позитивний обов'язок створити систему виконання судових рішень, яка була б ефективною як у теорії, так і на практиці, і гарантувала б їх виконання без неналежних затримок; ефективний доступ до суду включає право на те, щоб рішення суду було виконане без невиправданих затримок; держава та її державні органи відповідальні за повне та своєчасне виконання судових рішень, які постановлені проти них (пункт 84 рішення у справі "Валерій Фуклєв проти України" від 7 червня 2005 року, заява № 6318/03; пункт 43 рішення у справі "Шмалько проти України" від 20 липня 2004 року, заява № 60750/00; пункти 46, 51, 54 рішення у справі "Юрій Миколайович Іванов проти України" від 15 жовтня 2009 року, заява № 40450/04; пункт 64 рішення у справі "Apostol v. Georgia" від 28 листопада 2006 року, заява № 30779/04).
На підставі аналізу статей 3, 8, частин першої та другої статті 55, частин першої та другої статті 129-1 Конституції України в системному взаємозв'язку Конституційний Суд України в пункті 2.1 мотивувальної частини Рішення від 15 травня 2019 року № 2-р(II)/2019 констатував, що обов'язкове виконання судового рішення є необхідною умовою реалізації конституційного права кожного на судовий захист, тому держава не може ухилятися від виконання свого позитивного обов'язку щодо забезпечення виконання судового рішення задля реального захисту та відновлення захищених судом прав і свобод, законних інтересів фізичних та юридичних осіб, суспільства, держави. Позитивний обов'язок держави щодо забезпечення виконання судового рішення передбачає створення належних національних організаційно-правових механізмів реалізації права на виконання судового рішення, здатних гарантувати здійснення цього права та обов'язковість судових рішень, які набрали законної сили, що неможливо без їх повного та своєчасного виконання.
Відповідно до статті 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» від 23.02.2006 № 3477-IV, суди застосовують при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини та основоположних свобод та практику Суду як джерело права.
Слід зазначити, що Європейський суд з прав людини неодноразово висловлював думку в контексті тлумачення статті 6 Європейської конвенції з прав людини, що без ефективної системи виконання судових рішень існування судової системи позбавлене будь-якого сенсу. Як неодноразово підкреслював Суд, органи державної влади є одним із компонентів держави й інтереси цих органів повинні збігатися з необхідністю належного здійснення правосуддя, кінцевим етапом якого є виконання судового рішення.
Так, у рішенні по справі Горнсбі проти Греції (Hornsby v. Greece) від 19 березня 1997 року, заява № 18357/91, Суд зазначив, що право на звернення до суду було б ілюзорним, якби національна правова система Договірної Сторони дозволяла, щоб остаточне, обов'язкове для виконання судове рішення залишалося невиконаним на шкоду одній зі сторін. Важко уявити ситуацію, щоб пункт 1 статті 6 докладно описував процедурні гарантії, які надаються сторонам цивільного судового процесу - у провадженні, що є справедливим, відкритим і оперативним, - і не передбачав би при цьому гарантій виконання судових рішень; тлумачення статті 6 як такої, що стосується виключно права на звернення до суду і проведення судового розгляду, могло б призвести до ситуацій, несумісних із принципом верховенства права, що його Договірні Сторони зобов'язалися дотримуватися, коли вони ратифікували Конвенцію. Отже, виконання рішення, винесеного будь-яким судом, має розглядатися як невід'ємна частина судового процесу для цілей статті 6.
Якщо адміністративний (виконавчий) орган відмовляється виконувати, не виконує чи затягує виконання судового рішення, то передбачені статтею 6 гарантії, які забезпечуються стороні на етапі судового розгляду справи, фактично втрачають свій сенс (рішення у справі "Піалопулос та інші проти Греції", пункт 68).
У справі "Сорінг проти Об'єднаного Королівства" від 07.07.1989 Європейський суд визначив, що на державі лежить прямий обов'язок дотримуватися громадянських прав осіб і забезпечувати належне та своєчасне виконання рішення суду, що набрало законної сили. Виконання будь-якого судового рішення є невід'ємною стадією процесу правосуддя, а отже, має відповідати вимогам статті 6 Конвенції. Поза сумнівом, вирішення справи в суді без невиправданого і необґрунтованого зволікання є запорукою ефективного захисту особою своїх прав. Водночас судовий захист, як і діяльність суду, не може вважатися дієвим, якщо судові рішення не виконуються або виконуються неналежним чином і без контролю суду за їх виконанням.
Право на судовий захист є конституційною гарантією прав і свобод людини і громадянина, а обов'язкове виконання судових рішень - складовою права на справедливий судовий захист.
Отже, обов'язок виконати судове рішення виникає з моменту набрання ним законної сили.
Відповідно до статті 381-1 КАС України, судовий контроль за виконанням судових рішень в адміністративних справах здійснює суд, який розглянув справу як суд першої інстанції. Суд може здійснювати судовий контроль за виконанням судового рішення у порядку, встановленому статтями 287, 382-382-3 і 383 цього Кодексу.
Як зазначалося вище, ухвалою суду від 14.04.2025 заяву ОСОБА_1 про зобов'язання суб'єкта владних повноважень, не на користь якого ухвалене судове рішення, подати у встановлений судом строк звіт про виконання судового рішення в адміністративній справі №460/48169/22 задоволено частково; встановлено Головному управлінню ДФС у Рівненській області новий строк для подання звіту про виконання судового рішення у справі №460/48169/22; зобов'язано Головне управління ДФС у Рівненській області подати звіт про виконання судового рішення у справі №460/48169/22 протягом 30 днів з дня набрання законної сили цією ухвалою; у задоволенні заяви ОСОБА_1 про накладення штрафу на керівника Головного управління ДФС у Рівненській області відмовлено.
Поштове відправлення повернулося на адресу суду через відсутність адресата за вказаною адресою.
Водночас на виконання ухвали суду, Головне управління ДПС у Рівненській області повідомило, що адреса Головного управління ДФС у Рівненській області - 33023, Рівненська область, місто Рівне, вул.Відінська, 12, тобто та ж сама адреса, на яку суд направляв ухвали. Голова комісії з припинення: Кащевський Віктор Олегович.
Тридцятиденний строк для подання до суду звіту про виконання судового рішення у справі №460/48169/22 сплинув 14.05.2025.
За приписами частини десятої статті 382-3 КАС України, у разі неподання звіту у строк, встановлений судом, або у разі подання звіту з порушенням такого строку та за відсутності поважних причин, які унеможливили його вчасне подання, суд встановлює новий строк для подання звіту відповідно до частини третьої статті 382-1 цього Кодексу, а також накладає штраф на керівника такого суб'єкта владних повноважень.
Відповідно до частини першої статті 144 КАС України, заходами процесуального примусу є процесуальні дії, що вчиняються судом у визначених цим Кодексом випадках з метою спонукання відповідних осіб до виконання встановлених в суді правил, добросовісного виконання процесуальних обов'язків, припинення зловживання правами та запобігання створенню протиправних перешкод у здійсненні судочинства.
Частиною другою статті 144 КАС України визначено, що заходи процесуального примусу застосовуються судом, як правило, негайно після вчинення порушення.
Відповідно до пункту 1 частини першої статті 149 КАС України, суд може постановити ухвалу про стягнення в дохід Державного бюджету України з відповідної особи штрафу у сумі від 0,3 до трьох розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб у випадках: невиконання процесуальних обов'язків, зокрема ухилення від вчинення дій, покладених судом на учасника судового процесу.
Станом на 01.01.2025 прожитковий мінімум для працездатних осіб на 2025 рік в Україні складає 3028 гривень.
Станом на 30.06.2025 Звіт про виконання судового рішення у справі №460/48169/22 відповідачем не поданий, а відповідач не повідомив суд про причини, які унеможливили його вчасне подання.
Тому, суд дійшов висновку про наявність достатніх правових підстав для накладення штрафу в порядку статті 149 КАС України та встановлення відповідачу нового строку для подання до суду звіту про виконання судового рішення протягом десяти днів, з дня набрання цією ухвалою законної сили.
За наведеного та керуючись статтями 149, 248, 294, 295, 382-2, 382-3 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
Застосувати до Головного управління ДФС України у Рівненській області захід процесуального примусу шляхом накладення штрафу в порядку частини першої статті 149 Кодексу адміністративного судочинства України.
Стягнути в дохід Державного бюджету України з голови комісії з припинення Головного управління ДФС України у Рівненській області - ОСОБА_3 суму штрафу в розмірі 9084,00 грн.
Копію ухвали надіслати Головному управлінню ДФС України у Рівненській області та Державній судовій адміністрації України у порядку, визначеному статтями 149, 373 Кодексу адміністративного судочинства України, для звернення до виконання.
Ухвала є виконавчим документом відповідно до вимог частини 5 статті 149 Кодексу адміністративного судочинства України.
Строк пред'явлення ухвали до примусового виконання протягом трьох місяців з наступного дня після набрання судовим рішенням законної сили.
Стягувач: Державна судова адміністрація України (вул. Липська, 18/5, м. Київ, 01601, код ЄДРПОУ 26255795).
Боржник: голова комісії з припинення Головного управління ДФС України у Рівненській області - Кащевський Віктор Олегович (вулиця Відінська, 12, місто Рівне, Рівненська область, 33023).
Встановити Головному управлінню ДФС України у Рівненській області новий строк для подання звіту про виконання судового рішення у справі №460/48169/22.
Зобов'язати Головне управління ДФС України у Рівненській області подати звіт про виконання судового рішення у справі №460/48169/22 протягом тридцяти днів з дня набрання законної сили цією ухвалою.
Ухвала набирає законної сили негайно після її підписання.
Ухвала може бути оскаржена. Апеляційна скарга на ухвалу суду подається протягом п'ятнадцяти днів з дня складення повного судового рішення. Апеляційна скарга подається безпосередньо до Восьмого апеляційного адміністративного суду.
Повний текст ухвали складений 01 липня 2025 року
Суддя С.М. Дуляницька