30 червня 2025 року м. Рівне №460/215/24
Рівненський окружний адміністративний суд у складі судді Дудар О.М., розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи адміністративну справу за позовом
ОСОБА_1
доДержавної установи "Городоцький виправний центр (№131)"
про визнання протиправним та скасування рішення, зобов'язання вчинення певних дій,
ОСОБА_1 (далі - позивач) звернувся з позовом до Державної установи "Городоцький виправний центр (№131)" (далі - відповідач) про визнання протиправним та скасування рішення, зобов'язання вчинення певних дій.
Позивач просить суд:
- визнати протиправним та скасувати рішення Державної установи "Городоцький виправний центр (№131)", викладене у витягу з протоколу від 05.10.2023 №19 засідання комісії Державної установи "Городоцький виправний центр (№131)", про відмову застосування умовно-дострокового звільнення засудженого;
- зобов'язати Державну установу "Городоцький виправний центр (№131)" на засіданні комісії розглянути питання можливого умовно-дострокового звільнення засудженого ОСОБА_1 від невідбутої частини основного покарання у виді позбавлення волі.
Позов обґрунтовано тим, що відповідачем прийнято рішення про визнання позивача таким, що не довів свого виправлення, відтак умовно-дострокове звільнення від відбування покарання є передчасним. Це рішення мотивоване тим, що позивач не має сумлінної поведінки і ставлення до праці. Проте, характеристика позивача від 05.10.2023 підтверджує, що позивач довів своє виправлення. Позивач має стійкі соціальні зв'язки - має дорослу дочку та брата, особу з інвалідністю ІІІ групи з дитинства, з яким він проживав до початку відбування покарання. Відповідач у спірних правовідносинах не дотримався загальних засад кримінального процесуального закону та зробив висновки без врахування діючих норм. Відтак, оспорюване рішення є протиправним, прийняте без законних підстав.
Ухвалою суду від 11.01.2024 прийнято позовну заяву до розгляду, відкрито провадження та вирішено здійснювати розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін, встановлено відповідачу строк для подання відзиву на позовну заяву.
Відповідачем подано відзив на позовну заяву, згідно з яким сукупність зібраної на засудженого ОСОБА_1 інформації не дозволила комісії прийняти рішення про виправлення позивача та можливість його умовно-дострокового звільнення. Висновок комісії від 05.10.2023 про передчасність дострокового звільнення позивача зроблено на підставі всебічно вивчених матеріалів та об'єктивного оцінювання. Так, було встановлено, що засуджений не дотримується норм, які визначають порядок і умови відбування покарання та розпорядку дня установи виконання покарань, про що свідчать дисциплінарні стягнення. Позивач за час відбування покарання в установі характеризується негативно, заходи заохочення не застосовувалися, до виконання передбачених законом вимог персоналу ставиться не завжди сумлінно. Крім того, ОСОБА_1 не працював до ув'язнення та не виявляв бажання працювати під час відбування покарання. Отже, рішення є комісії є законним, відповідає вимогам чинного законодавства. Відповідач просить відмовити у задоволенні позову повністю.
Розглянувши позовну заяву та відзив, дослідивши письмові докази, суд встановив такі фактичні обставини справи та відповідні їм правовідносини.
ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , засуджений вироком Пустомитівського районного суду Львівської області від 21.12.2021 за ч.2 ст.286-1 КК України на строк 3 роки позбавлення волі без позбавлення права керування транспортними засобами.
Початок строку перебування під вартою - 30.09.2021, кінець строку перебування під вартою - 06.05.2022.
Початок строку відбування покарання - 30.09.2021, кінець строку відбування покарання - 30.09.2024.
Ця обставина підтверджується характеристикою на засудженого, затвердженою 05.10.2023 начальником Державної установи "Городоцький виправний центр (№131)" (а.а.с.10-13).
Згідно з витягом з протоколу від 05.10.2023 №19, комісія Державної установи "Городоцький виправний центр (№131)" по розгляду матеріалів згідно із ст.81 Кримінального кодексу України і можливого умовно-дострокового звільнення від відбування покарання та по розгляду матеріалів згідно із ст.82 Кримінального кодексу України і можливої заміни невідбутого терміну покарання більш м'яким, на засуджених до обмеження волі та на засуджених до позбавлення волі (далі - Комісія) , вивчивши матеріали особової справи засудженого ОСОБА_1 , прийняла рішення, що засуджений за період відбування покарання не довів свого виправлення, зарекомендував себе посередньо, умовно-дострокове звільнення засудженого є передчасним (а.с.21).
Вважаючи зазначене рішення протиправним, позивач звернувся до суду із позовом у цій справі.
Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд зазначає таке.
Статтею 19 Конституції України визначено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Відповідно до ст.1 Кримінально-виконавчого кодексу України (далі - КВК України), порядок і умови виконання та відбування кримінальних покарань з метою захисту інтересів особи, суспільства і держави шляхом створення умов для виправлення і ресоціалізації засуджених, запобігання вчиненню нових кримінальних правопорушень як засудженими, так і іншими особами, а також запобігання тортурам та нелюдському або такому, що принижує гідність, поводженню із засудженими регламентує Кримінально-виконавче законодавство України.
Кримінально-виконавче законодавство України складається з цього Кодексу, інших актів законодавства, а також чинних міжнародних договорів, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України (ст.2 КВК України).
Згідно з ч.2 ст.67 КВК України, засуджені, які стали на шлях виправлення або сумлінною поведінкою і ставленням до праці довели своє виправлення, можуть бути у встановленому законом порядку представлені до заміни невідбутої частини покарання більш м'яким або до умовно-дострокового звільнення від відбування покарання.
За приписами ч.1 ст.107 КВК України, засуджені, які відбувають покарання у виді позбавлення волі, мають право в порядку, встановленому цим Кодексом і нормативно-правовими актами Міністерства юстиції України, звертатися до адміністрації з проханням внести подання щодо умовно-дострокового звільнення від відбування покарання чи щодо заміни невідбутої частини покарання більш м'яким покаранням.
Однією з підстав звільнення від відбування покарання, визначених ст.152 КВК України, є умовно-дострокове звільнення від відбування покарання.
Відповідно до ч.3 ст.154 КВК України, стосовно засудженого, щодо якого відповідно до статей 81, 82 Кримінального кодексу України може бути застосовано умовно-дострокове звільнення від відбування покарання, заміну покарання у виді довічного позбавлення волі на покарання у виді позбавлення волі на певний строк або заміну невідбутої частини покарання більш м'яким, орган або установа виконання покарань у місячний термін надсилає клопотання до суду у порядку, встановленому кримінальним процесуальним законодавством. Адміністрація органу або установи виконання покарань після відбуття засудженим установленого Кримінальним кодексом України строку покарання зобов'язана в місячний термін розглянути питання щодо можливості представлення його до умовно-дострокового звільнення від відбування покарання, заміни покарання у виді довічного позбавлення волі на покарання у виді позбавлення волі на певний строк або заміни невідбутої частини покарання більш м'яким.
Згідно з ч.ч.2, 3 Кримінального кодексу України (далі - КК України), умовно-дострокове звільнення від відбування покарання може бути застосоване, якщо засуджений сумлінною поведінкою і ставленням до праці довів своє виправлення.
Умовно-дострокове звільнення від відбування покарання може бути застосоване після фактичного відбуття засудженим, зокрема, не менше двох третин строку покарання, призначеного судом за корупційний нетяжкий злочин або кримінальне правопорушення, пов'язане з корупцією, порушення правил безпеки дорожнього руху або експлуатації транспорту особами, які керували транспортними засобами у стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебували під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, умисний тяжкий злочин чи необережний особливо тяжкий злочин, а також у разі, якщо особа раніше відбувала покарання у виді позбавлення волі за умисне кримінальне правопорушення і до погашення або зняття судимості знову вчинила умисне кримінальне правопорушення, за яке вона засуджена до позбавлення волі.
Відповідно до ч.1 ст.6 КВК України, виправлення засудженого - процес позитивних змін, які відбуваються в його особистості та створюють у нього готовність до самокерованої правослухняної поведінки.
Єдині підходи до визначення ступеня виправлення засуджених, щодо яких може бути застосовано заміну покарання у виді довічного позбавлення волі на покарання у виді позбавлення волі на певний строк, умовно-дострокове звільнення від відбування покарання або заміну невідбутої частини покарання більш м'яким (далі - заміна покарання) відповідно до статей 81, 82 Кримінального кодексу України, та в інших випадках, передбачених кримінально-виконавчим законодавством, для визначення ступеня виправлення засудженого визначає Методика визначення ступеня виправлення засудженого, затверджена наказом Міністерства юстиції України 19.01.2023 №294/5, зареєстрована в Міністерстві юстиції України 19.01.2023 за №117/39173 (далі - Методика №294/5).
Відповідно до п.2 розд.І. Методики №294/5Ю, ступінь виправлення засудженого визначається з урахуванням оцінки ризиків вчинення повторного кримінального правопорушення, проведеної згідно з методичними рекомендаціями, визначеними Міністерством юстиції України та з використанням підсистеми "КАСАНДРА" Єдиного реєстру засуджених та осіб, узятих під варту, а також стану реалізації індивідуальної програми соціально-виховної роботи із засудженим (далі - Індивідуальна програма засудженого), яка є складовою Щоденника індивідуальної роботи із засудженим, Щоденника соціально-виховної роботи із засудженим неповнолітнім, визначених Положенням про відділення соціально-психологічної служби, затвердженим наказом Міністерства юстиції України від 04 листопада 2013 року № 2300/5, зареєстрованим у Міністерстві юстиції України 04 листопада 2013 року за № 1863/24395 (далі - Щоденник), інформації, отриманої від уповноваженого органу з питань пробації (щодо засуджених, до яких відповідно до статті 82 Кримінального кодексу України може бути застосовано заміну покарання у виді довічного позбавлення волі на покарання у виді позбавлення волі на певний строк), та відображається у висновку щодо ступеня виправлення засудженого (далі - висновок), форма якого наведена в додатку до цієї Методики.
Згідно з п.3 розд.І Методики №294/5Ю, основною метою висновку є забезпечення суду інформацією, що є необхідною для визначення можливості заміни покарання або можливості застосування до засудженого умовно-дострокового звільнення.
Відповідно до п.1 розд.ІІ Методики №294/5Ю, під час складання проєкту висновку враховуються: інформація, отримана з матеріалів особової справи; інформація, отримана від уповноваженого органу з питань пробації (щодо засуджених, до яких відповідно до статті 82 Кримінального кодексу України може бути застосовано заміну покарання у виді довічного позбавлення волі на покарання у виді позбавлення волі на певний строк); дані з Єдиного реєстру засуджених та осіб, узятих під варту; оцінка ризику вчинення повторного кримінального правопорушення, визначена за допомогою підсистеми "КАСАНДРА" Єдиного реєстру засуджених та осіб, узятих під варту; стан реалізації індивідуальної програми соціально-виховної роботи із засудженим; дані Щоденника.
У структурі висновку передбачаються шість розділів: І "Загальна інформація", II "Критерії оцінки виправлення засудженого", III "Оцінка ризику вчинення повторного кримінального правопорушення", IV "Стан реалізації індивідуальної програми соціально-виховної роботи", V "Характеристика під час відбування покарання", VI "Психологічна характеристика засудженого" (п.2 розд.ІІ Методики №294/5Ю).
Відповідно до п.9 розд.ІІ Методики №294/5Ю, складений проєкт висновку подається для подальшого обговорення та розгляду комісією, визначеною розділом VI Інструкції про роботу відділів (груп, секторів, старших інспекторів) контролю за виконанням судових рішень установ виконання покарань та слідчих ізоляторів, затвердженої наказом Міністерства юстиції України від 08 червня 2012 року № 847/5, зареєстрованої у Міністерстві юстиції України 14 червня 2012 року за № 957/21269 (далі - комісія).
За приписами п.10 розд.ІІ Методики №294/5Ю, після обговорення результатів інформації, наведеної у проєкті висновку, комісією підсумовується загальний бал розділів ІІ-VІ та визначається відповідний ступінь виправлення засудженого.
Як передбачено п.15 розд.ІІІ Положення про відділення соціально-психологічної служби, затвердженого наказом Міністерства юстиції України від 04.11.2013 №2300/5, зареєстрованого у Міністерстві юстиції України 04.11.2013 за № 1863/24395 (далі - Положення №2300/5), до обов'язків начальника відділення соціально-психологічної служби належить складання характеристики на засуджених (додаток 3), у тому числі на підставі оцінки ризиків вчинення повторного кримінального правопорушення, визначеної з використанням підсистеми "КАСАНДРА" ЄРЗО, для розгляду питань щодо зміни умов тримання, заміни невідбутої частини покарання більш м'яким, умовно-дострокового звільнення від відбування покарання, переведення засуджених із виховної колонії до виправної колонії, залишення у виховних колоніях засуджених, які досягли 18-річного віку, застосування амністії або помилування, та в інших необхідних випадках.
Характеристика складається згідно з методикою складення характеристики на засудженого (додаток 4).
Як встановлено судом, на виконання наведених норм начальником відділення СПС СМРБ з ПУТ В.Солов'єм складено характеристику на засудженого ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 (а.с.36-37).
У цій характеристиці, серед іншого, зазначено про те, що ОСОБА_1 за час відбування в установі характеризується негативно, три рази допустив порушення встановленого порядку відбування покарання, за що накладалися дисциплінарні стягнення, які погашені у встановленому законом порядку. Заходи заохочення не застосовувалися. До виконання передбачених законом вимог персоналу ставиться не завжди сумлінно.
Суд констатує, що порушення позивачем встановленого порядку відбування покарання підтверджується матеріалами справи.
Так, згідно з постановою про накладення на засудженого дисциплінарного стягнення від 23.06.2022 засудженому ОСОБА_1 оголошено попередження за порушення вимог п.1, п.3 ст.9, п.1, п.3 сч.3 ст.107 КВК України та вимог п.1, п.2 п.8 ч.3 розд.ІІ, ч.1 розд.ІV наказу Міністерства юстиції України від 28.08.2018 №2823/5 "Про затвердження Правил внутрішнього розпорядку установ виконання покарань" (а.с.39).
Постановою про накладення на засудженого дисциплінарного стягнення від 23.06.2022 засудженому ОСОБА_1 оголошено догану за порушення вимог абз.1 ч.1 ст.9, абз.1 ч.3 ст.107 КВК України та абз.2 п.3 розд.ІІ наказу Міністерства юстиції України від 28.08.2018 №2823/5 "Про затвердження Правил внутрішнього розпорядку установ виконання покарань" (а.с.40).
Постановою про накладення на засудженого дисциплінарного стягнення від 03.01.2023 засудженому ОСОБА_1 оголошено догану за порушення вимог абз.1 ч.1 ст.9, абз.15 ч.4 ст.107 КВК України та вимог абз.15 п.4 розд.ІІ наказу Міністерства юстиції України від 28.08.2018 №2823/5 "Про затвердження Правил внутрішнього розпорядку установ виконання покарань" (а.с.41).
Згідно з висновком Комісії щодо ступеня виправлення засудженого ОСОБА_1 (станом на 05.10.2023) (далі - Висновок), із урахуванням аналізу критеріїв оцінки виправлення засудженого, характеристики під час відбування покарання, психологічної характеристики засудженого, підсумкової оцінки ризику вчинення повторного кримінального правопорушення та результатів індивідуальної програми соціально-виховної роботи (за підсумком (загальним балом - 60) розділів ІІ-VI): засуджений не довів своє виправлення та не може бути представлений до умовно-дострокового звільнення від відбування покарання (ст.81 КК України) (а.а.с.32-35).
Як встановлено судом, зазначений Висновок складений Комісією відповідно до вимог Методики №294/5Ю та містить критерії, результати яких оцінюються відповідними балами.
Так, у п.4 "Ставлення до праці" розд.ІІ "Критерії оцінки виправлення засудженого" ОСОБА_1 отримав 0 балів, оскільки не має бажання працювати, до роботи ставиться негативно.
Також засуджений ОСОБА_1 отримав низьку оцінку (6 балів) у розд.V "Характеристика під час відбування покарання", згідно з яким засуджений не дотримується норм, які визначають порядок і умови відбування покарання та розпорядку дня установи виконання покарань; засуджений не дотримується розпорядку дня установи виконання покарань; засуджений не бере активну участь у реалізації програм диференційного виховного впливу; засуджений не бере активну участь в заходах соціально-виховного характеру; засуджений не здобуває (вже здобув) освіту, середню, професійну під час відбування покарання; засуджений не здобув (не здобуває) неформальну освіту під час відбування покарань; засуджений несумлінно дотримується трудової дисципліни.
Крім того, у розділі VI "Психологічна характеристика" Висновку низьку кількість балів засуджений ОСОБА_1 отримав у п.1 "Комунікативні особливості" (засуджений надає перевагу з обмеженим колом людей, займає уособлену позицію серед оточуючих, низька товариськість), п.7 "Вольові риси" (засуджений безініціативний та безпринципний), п.9 "Ставлення до вирішення проблем", п.10 "Соціально-психологічна адаптація", п.12 "Моральна нормативність", п.13 "Піддатливість до тиску іншої людини чи групи", п.14 "Взаємодія з соціумом", п.15 "Мотивація до змін".
Загальна кількість балів згідно з Висновком становить 60.
Така кількість балів відповідно п.10 розд.ІІ Методики №294/5Ю означає, що засуджений не став на шлях виправлення (не довів своє виправлення) та не може бути представлений до заміни покарання на підставі статей 81, 82 Кримінального кодексу України.
Суд бере до уваги посилання позивача про те, що він має стійкі соціальні зв'язки, зокрема із дочкою ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 (а.с.14) та братом ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , який є особою з інвалідністю з дитинства (а.с.15), проте зазначає, що ці обставини не є самостійно достатніми для визначення ступеня виправлення засудженого.
Для цього спеціально створена комісія виправної установи повинна комплексно враховувати ряд критеріїв, як це і передбачено Методикою №294/5Ю.
Як зазначено у Постанові Пленуму Верховного Суду України від 26.04.2002 №2 "Про умовно-дострокове звільнення від відбування покарання і заміну невідбутої частини покарання більш м'яким", умовно-дострокове звільнення від відбування покарання можливе лише після повного та всебічного вивчення даних про особу засудженого. При цьому головною умовою прийняття такого рішення є доведеність: при умовно- достроковому звільненні від відбування покарання - того, що засуджений сумлінною поведінкою і ставленням до праці довів своє виправлення.
Під час розгляду справи суд переконався, що висновок Комісії про передчасність дострокового звільнення засудженого ОСОБА_1 винесено на підставі всебічно вивчених матеріалів та об'єктивного оцінювання способами та засобами, визначеними чинним законодавством, а сукупність зібраної інформації свідчить про неможливість прийняття Комісією рішення про виправлення позивача та його умовно-дострокове звільнення згідно із ст.181 КК України.
За приписами частини першої та другої статті 77 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
У ході судового розгляду адміністративної справи відповідач виконав процесуальний обов'язок доказування та підтвердив правомірність своїх дій та рішення, натомість позивачем не доведено ті обставини, на яких ґрунтуються його позовні вимоги, а тому у задоволенні позову необхідно відмовити.
Підстави для розподілу судових витрат згідно із ст.139 КАС України у суду відсутні.
Керуючись статтями 241-246, 255, 257-262, 295 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
У задволенні позову ОСОБА_1 до Державної установи "Городоцький виправний центр (№131)" про визнання протиправним та скасування рішення, зобов'язання вчинення певних дій відмовити повністю.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення. Апеляційна скарга подається безпосередньо до Восьмого апеляційного адміністративного суду.
Позивач: ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ; РНОКПП НОМЕР_1 ).
Відповідач: Державна установа "Городоцький виправний центр (№131)" (вул.Барона Штейнгеля, буд.92А, с.Городок, Рівненський район, Рівненська область, 35331; ідентифікаційний код юридичної особи 08575616).
Рішення складено 30 червня 2025 року.
Суддя О.М. Дудар