30 червня 2025 року м. ПолтаваСправа № 440/11091/24
Полтавський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Бойка С.С., розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження у письмовому провадженні справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Міністерства внутрішніх справ України, третя особа: Ліквідаційна комісія Управління внутрішніх справ України в Полтавській області про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити певні дії,
ОСОБА_1 звернувся до Полтавського окружного адміністративного суду з позовною заявою до Міністерства внутрішніх справ України, третя особа: Ліквідаційна комісія Управління внутрішніх справ України в Полтавській області, в якій просить суд:
визнати протиправними дії Міністерства внутрішніх справ України в незатвердженні ОСОБА_1 висновку про призначення одноразової грошової допомоги складеного 28 червня 2024 року Ліквідаційною комісією Управління Міністерства внутрішніх справ України в Полтавській області;
зобов'язати Міністерство внутрішніх справ України затвердити складений 28 червня 2024 року Ліквідаційною комісією Управління міністерства внутрішніх справ України в Полтавській області висновок про призначення одноразової грошової допомоги ОСОБА_1 з огляду на встановлення йому другої групи інвалідності, пов'язаної з проходженням служби в органах внутрішніх справ у відповідності до Порядку та умов призначення і виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності працівника міліції, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 21 жовтня 2015 року №850.
В обґрунтування позовних вимог зазначено, що позивач проходив службу в органах внутрішніх справ з 01.09.2001 по 20.04.2011. Після звільнення з органів внутрішніх справ (надалі - ОВС), йому встановлено ІІ групу інвалідності внаслідок захворювання, пов'язаного з проходженням служби в ОВС. З метою реалізації свого права на отримання ОГД у зв'язку з настанням зазначених обставин, звернувся до відповідача з відповідними документами, проте останній відмовив у затвердженні висновку про призначення ОГД, що на переконання позивача є протиправним.
Ухвалою Полтавського окружного адміністративного суду від 23.09.2024 позовну заяву прийнято до розгляду, відкрито провадження у цій справі, а її розгляд призначено за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін (у письмовому провадженні).
У наданому до суду відзиві на позовну заяву представник відповідача заперечувала проти позовних вимог та просила відмовити в їх задоволенні позову з підстав того, що Положення № 1317 передбачає спеціальні вимоги до проведення медико-соціальної експертизи колишнім працівникам міліції, зокрема, необхідність залучення при проведенні медико-соціальної експертизи колишнім працівникам міліції представників закладів охорони здоров'я МВС України до складу комісії. Однак, при проведенні медико-соціальної експертизи позивачу дана вимога дотримана не була. Отже, невідповідність надісланих матеріалів вимогам Положення № 1317 унеможливила прийняття рішення про призначення одноразової грошової допомоги позивачу згідно із Порядком № 850, внаслідок чого прийнято рішення про відмову в призначенні ОСОБА_2 одноразової грошової допомоги та 04.08.2024 затверджено відповідний висновок, про що Відділом координації пенсійних питань МВС України листом від 14.08.2024 № 23559-2024 повідомлено Ліквідаційну комісію УМВС України в Полтавській області.
У поясненнях третьої особи представник Ліквідаційної комісії УМВС України в Полтавській області просить відмовити у задоволенні позову. Свою позицію мотивовано тим, що представники закладів охорони здоров'я МВС до складу комісії не долучалися і те, що ОСОБА_1 не оформлював направлення на медико - соціальну експертну комісію в Державній установі «Територіальне медичне об'єднання Міністерства внутрішніх справ України по Полтавській області» .
Згідно з частиною п'ятою статті 262 Кодексу адміністративного судочинства України суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої зі сторін про інше.
За відсутності клопотань учасників справи про розгляд справи у відкритому судовому засіданні чи за правилами загального позовного провадження, зважаючи на достатність наданих сторонами доказів та повідомлених обставин, суд розглянув справу у порядку письмового провадження.
ОСОБА_1 проходив службу в органах внутрішніх справ України з 2001 по 2011 роки. Наказом УМВС України в Полтавській області від 20.04.2011 № 106о/с позивача звільнено з органів внутрішніх справ.
Відповідно довідки до акту огляду медико-соціальною експертною комісією серії 12 ААГ № 111857 позивачу встановлено з 19.09.2023 ІІ групу інвалідності у зв'язку з захворюванням, пов'язаним з проходженням служби в органах внутрішніх справ.
Позивач звернувся до ліквідаційної комісії УМВС України в Полтавській області із заявою (рапортом) від 17.11.2023 про виплату одноразової грошової допомоги у зв'язку з тим, що в установленому законом порядку йому встановлено ІІ групу інвалідності у зв'язку із наявністю пов'язаного з проходженням служби в ОВС захворювання.
Ліквідаційною комісією УМВС України в Полтавській області складено висновок про призначення позивачу одноразової грошової допомоги, який надіслано до МВС України для розгляду.
За результатами вивчення поданих документів Департамент пенсійних питань та соціального захисту МВС України листом від 15.01.2024 № 1180/49-2024 повернув документи позивача без ухвалення жодного з можливих рішень.
У зазначеному листі зазначено, що медико-соціальна експертиза щодо позивача проведена з порушеннями, зокрема, непроведення експертизи комісією спеціалізованого профілю, до складу якої входять представники закладів охорони здоров'я МВС, та за відсутності направлення на експертизу від ДУ "ТМО МВС України по Полтавській області".
Позивач не погоджуючись із вказаною позицією відповідача щодо питання виплати йому одноразової допомоги, вважаючи її протиправною, звернувся до суду з позовом.
Рішенням Полтавського окружного адміністративного суду від 19.03.2024 у справі № 440/1912/24 адміністративний позов ОСОБА_1 до Міністерства внутрішніх справ України, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача, Ліквідаційна комісія Управління МВС України в Полтавській області про визнання дій та бездіяльності протиправними та зобов'язання вчинити певні дії задоволено частково. Визнано протиправними дії Міністерства внутрішніх справ України щодо повернення документів ОСОБА_1 щодо виплати одноразової грошової допомоги як інваліду ІІ групи до Управління Міністерства внутрішніх справ України в Полтавській області без прийняття рішення, передбаченого постановою Кабінету Міністрів України від 21 жовтня 2015 року № 850 "Про затвердження Порядку та умов призначення і виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без установлення інвалідності працівника міліції". Зобов'язано Міністерство внутрішніх справ України повторно розглянути висновок з відповідними документами ОСОБА_1 щодо призначення одноразової грошової допомоги та прийняти рішення, передбачене постановою Кабінету Міністрів України від 21 жовтня 2015 року № 850 "Про затвердження Порядку та умов призначення і виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без установлення інвалідності працівника міліції".
На виконання Рішення Полтавського окружного адміністративного суду від 19.03.2024 у справі № 440/1912/24 відповідачем прийнято висновок від 04.08.2024 про відмову у призначенні одноразової грошової допомоги.
Вважаючи дії відповідача щодо відмови у призначенні одноразової грошової допомоги, позивач звернулася до суду з даним позовом.
Надаючи оцінку спірним правовідносинам та встановленим обставинам справи, суд керується такими мотивами.
Частиною 2 статті 19 Конституції України встановлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Стаття 46 Конституції України визначає, що громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.
Правовідносини щодо виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті) або каліцтва працівника міліції були врегульовані Законом України «Про міліцію» від 20.12.1990 року №565-ХІІ (далі по тексту - Закон №565-ХІІ).
Частиною 6 ст.23 Закону №565-ХІІ визначено, що у разі поранення (контузії, травми або каліцтва), заподіяного працівнику міліції під час виконання ним службових обов'язків, яке призвело до встановлення йому інвалідності, а також інвалідності, що настала в період проходження служби в органах внутрішніх справ або не пізніше ніж через три місяці після звільнення зі служби чи після закінчення цього строку, але внаслідок захворювання або нещасного випадку, що мали місце в період проходження служби в органах внутрішніх справ, залежно від ступеня втрати працездатності йому виплачується одноразова грошова допомога в розмірі 250-кратного прожиткового мінімуму, встановленого законом для працездатних осіб, - у разі встановлення інвалідності I групи, 200-кратного прожиткового мінімуму, встановленого законом для працездатних осіб, - у разі встановлення інвалідності II групи, 150-кратного прожиткового мінімуму, встановленого законом для працездатних осіб, - у разі встановлення інвалідності III групи в порядку та на умовах, визначених Кабінетом Міністрів України. Визначення ступеня втрати працездатності працівником міліції у період проходження служби в органах внутрішніх справ у кожному випадку ушкодження здоров'я здійснюється в індивідуальному порядку відповідно до законодавства.
З 07.11.2015 року Закон №565-ХІІ втратив чинність у зв'язку з набранням чинності Законом України «Про Національну поліцію» від 02.07.2015 року №580-VІІІ (далі по тексту - Закон №580-VІІІ).
Абзацом третім пункту 15 розділу XI «Прикінцеві та перехідні положення» Закону №580-VІІІ визначено, що право на отримання одноразової грошової допомоги, інших виплат, передбачених Законом України «Про міліцію», зберігається і здійснюється в порядку, що діяв до набрання чинності Законом України «Про Національну поліцію».
З метою реалізації положень статті 23 Закону України «Про міліцію» Кабінет Міністрів України 21.10.2015 року прийняв постанову №850, якою затвердив Порядок та умови призначення і виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без установлення інвалідності працівника міліції (далі по тексту - Порядок №850).
Постановою №850 установлено, що особам, які мають право на отримання одноразової грошової допомоги у разі каліцтва працівника міліції до набрання чинності Законом України №208-VІІІ від 13.02.2015 «Про внесення змін до статті 23 Закону України «Про міліцію», одноразова грошова допомога виплачується відповідно до Порядку та умов виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті) або інвалідності працівника міліції, податкової міліції, затверджених постановою Кабінету Міністрів України №707 від 12.05.2007.
З аналізу вказаних норм випливає, що колишні працівники міліції, яким внаслідок захворювання, що пов'язане з проходженням служби в органах внутрішніх справ, встановлено інвалідність після набрання чинності Законом України №208-VІІІ від 13.02.2015 «Про внесення змін до статті 23 Закону України «Про міліцію», мають право на отримання одноразової грошової допомоги відповідно до положень ст.23 Закону України «Про міліцію» в порядку та на умовах, визначених Порядком та умовами №850 від органу, під час проходження служби в якому особою було набуто захворювання, що надалі спричинило інвалідність.
Згідно з п.2 Порядку №850 днем виникнення права на отримання грошової допомоги є: у разі загибелі (смерті) працівника міліції - дата смерті, що зазначена у свідоцтві про смерть; у разі встановлення працівнику міліції інвалідності або ступеня втрати працездатності без установлення інвалідності - дата встановлення втрати працездатності, що зазначена в довідці медико-соціальної експертної комісії.
Відповідно до пп.2 п.3 Порядку №850 грошова допомога призначається і виплачується у разі установлення працівникові міліції інвалідності, що настала внаслідок поранення (контузії, травми або каліцтва), отриманого під час виконання ним службових обов'язків, а також інвалідності, що настала в період проходження служби в органах внутрішніх справ або не пізніше ніж через три місяці після звільнення із служби чи після закінчення цього строку, але внаслідок захворювання або нещасного випадку, що мали місце в період проходження служби в органах внутрішніх справ, у розмірі: 250-кратного прожиткового мінімуму, установленого законом для працездатних осіб на дату встановлення інвалідності, - у разі встановлення інвалідності I групи; 200-кратного прожиткового мінімуму, установленого законом для працездатних осіб на дату встановлення інвалідності, - у разі встановлення інвалідності II групи; 150-кратного прожиткового мінімуму, установленого законом для працездатних осіб на дату встановлення інвалідності, - у разі встановлення інвалідності III групи.
Згідно з п.7 Порядку №850 працівник міліції, якому призначається грошова допомога у разі встановлення інвалідності чи часткової втрати працездатності без установлення інвалідності, подає за місцем служби такі документи: заяву (рапорт) про виплату грошової допомоги у зв'язку з установленням інвалідності або ступеня втрати працездатності без установлення інвалідності за формою згідно з додатком до цих Порядку та умов; довідку медико-соціальної експертної комісії про результати визначення у застрахованої особи ступеня втрати професійної працездатності (у відсотках).
До заяви додаються копії: довідки до акта огляду медико-соціальною експертною комісією; постанови відповідної військово-лікарської комісії щодо встановлення причинного зв'язку поранення (контузії, травми або каліцтва), захворювання; акта розслідування нещасного випадку та акта, що свідчить про причини та обставини поранення (контузії, травми або каліцтва) працівника міліції, зокрема про те, що воно не пов'язане з учиненням ним кримінального чи адміністративного правопорушення або не є наслідком учинення ним дій у стані алкогольного, наркотичного, токсичного сп'яніння, або навмисного спричинення собі тілесного ушкодження, за формою, що затверджується МВС; сторінок паспорта з даними про прізвище, ім'я та по батькові і місце реєстрації; документа, що підтверджує реєстрацію у Державному реєстрі фізичних осіб - платників податків (сторінки паспорта громадянина України - для особи, яка через свої релігійні переконання відмовляється від прийняття реєстраційного номера облікової картки платника податків та повідомила про це відповідному контролюючому органу і має відповідну відмітку у паспорті громадянина України).
У відповідності до п.8 Порядку №850 керівник органу внутрішніх справ, у якому проходив (проходить) службу працівник міліції, подає Міністерству внутрішніх справ в 15-денний строк з дня реєстрації документи, зазначені в пунктах 6 або 7 Порядку № 850, висновок щодо виплати грошової допомоги, а також у разі загибелі (смерті) працівника міліції: витяг з наказу про виключення загиблого (померлого) працівника міліції із списків особового складу; витяг з особової справи про склад сім'ї загиблого (померлого) працівника міліції.
Згідно з п.9 Порядку №850 МВС в місячний строк після надходження зазначених у пункті 8 цих Порядку та умов документів приймає рішення про призначення або у випадках, передбачених пунктом 14 цих Порядку та умов, про відмову в призначенні грошової допомоги і надсилає його разом із зазначеними документами керівникові органу внутрішніх справ, у якому проходив (проходить) службу працівник міліції, для видання наказу про виплату такої допомоги, або у разі відмови - для письмового повідомлення осіб із зазначенням мотивів відмови.
Аналіз наведених норм права дає суду підстави дійти наступних висновків з метою правильного їх застосування до спірних правовідносин:
- за працівниками міліції зберігається право на отримання одноразової грошової допомоги, інших виплат, передбачених Законом №565-ХІІ відповідно до Порядку №850, який діяв до набрання чинності Законом №580-VІІІ;
- розгляд заяви (рапорту) і доданих до неї документів, поданих працівником міліції для призначення і виплати одноразової грошової допомоги, повинен закінчуватись прийняттям відповідного рішення (про призначення або відмову у призначенні одноразової грошової допомоги). Повернення документів як таких, що не відповідають вимогам законодавства, для доопрацювання, Порядком №850 не передбачено.
- обов'язок прийняти рішення про призначення або про відмову у призначенні одноразової грошової допомоги за наслідками розгляду поданих працівником міліції заяви (рапорту) та документів покладений на Міністерство внутрішніх справ України.
Судом встановлено, що Ліквідаційна комісія УМВС України в Полтавській області склала висновок про призначення позивачу одноразової грошової допомоги, який надіслала до МВС України для розгляду питання про призначення позивачу одноразової грошової допомоги у зв'язку із встановленням йому захворювання, пов'язаного з проходженням служби в ОВС.
Суд зазначає, що у відповідності до приписів п.9 Порядку №850, МВС України у місячний строк після надходження зазначених вище документів зобов'язане було прийняти рішення про призначення або у випадках, передбачених пунктом 14 цього Порядку, про відмову в призначенні одноразової грошової допомоги та надіслати таке рішення (разом із зазначеними документами) керівникові органу внутрішніх справ, у якому проходив службу позивач.
Проте, начальником відділу координації пенсійний питань Міністерства внутрішніх справ України, на виконання рішення Полтавського окружного адміністративного суду від 19.03.2024 у справі № 440/1912/24 прийнято висновок про відмову у призначенні одноразової грошової допомоги позивачу.
Твердження відповідача про те, що при проведенні медико-соціальної експертизи представники закладів охорони здоров'я МВС до складу комісії не залучались, судом оцінюються критично, оскільки не підтверджені належним чином. Крім того, позивач не обізнаний з тим, хто входить до складу комісії, а з довідки таку інформацію встановити неможливо, оскільки довідка містить підпис лише голови МСЕК. Також висновки відповідної МСЕК, яким позивачу встановлено ІІ групу інвалідності та ступінь втрати професійної працездатності 70% внаслідок захворювання, пов'язаного з проходженням служби в ОВС, зацікавленими особами не оспорювалися та недійсними не визнавалися.
Отже, дії відповідача щодо відмови у виплаті одноразової грошової допомоги позивачу як інваліду ІІ групи, передбаченого постановою Кабінету Міністрів України від 21 жовтня 2015 року № 850 «Про затвердження Порядку та умов призначення і виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без установлення інвалідності працівника міліції», є неправомірними.
Суд враховує, що спосіб захисту має враховувати суть порушення, допущеного суб'єктом владних повноважень - відповідачем, а тому суд має обрати спосіб захисту права, який би гарантував дотримання і захист прав, свобод, інтересів від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
Статтею 13 "Право на ефективний засіб юридичного захисту" Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод установлено, що кожен, чиї права та свободи, визнані в цій Конвенції, було порушено, має право на ефективний засіб юридичного захисту в національному органі, навіть якщо таке порушення було вчинене особами, які здійснювали свої офіційні повноваження.
У пункті 145 рішення від 15 листопада 1996 року у справі "Чахал проти Об'єднаного Королівства" (Chahalv. theUnitedKingdom, (22414/93) [1996] ECHR 54) Європейський суд з прав людини зазначив, що згадана норма гарантує на національному рівні ефективні правові засоби для здійснення прав і свобод, що передбачаються Конвенцією, незалежно від того, яким чином вони виражені в правовій системі тієї чи іншої країни.
Засіб захисту, що вимагається зазначеною статтею повинен бути ефективним як у законі, так і на практиці, щоб його використання не було ускладнене діями або недоглядом органів влади відповідної держави (п. 75 рішення Європейського суду з прав людини у справі "Афанасьєв проти України" від 5 квітня 2005 року (заява N 38722/02)).
Таким чином, ефективний засіб правого захисту у розумінні статті 13 Конвенції повинен забезпечити поновлення порушеного права і одержання особою бажаного результату.
При розгляді справи "Кечко проти України" Європейський Суд з прав людини зауважив, що в межах свободи дій держави визначати, які надбавки виплачувати своїм працівникам з державного бюджету. Держава може вводити, призупиняти чи закінчити виплату таких надбавок, вносячи відповідні зміни до законодавства. Однак, як що чинне правове положення передбачає виплату певних надбавок і дотримано всі вимоги, необхідні для цього, органи державної влади не можуть свідомо відмовляти у цих виплатах, доки відповідні положення є чинними.
Отже, спосіб відновлення порушеного права має бути ефективним та таким, який виключає подальші протиправні рішення, дії чи бездіяльність суб'єкта владних повноважень, а у випадку невиконання, або неналежного виконання рішення не виникала б необхідність повторного звернення до суду, а здійснювалося примусове виконання рішення.
Обираючи належний та ефективний спосіб захисту порушених прав позивача, суд вважає за необхідне визнати протиправними дії Міністерства внутрішніх справ України щодо відмови ОСОБА_1 у виплаті одноразової грошової допомоги як інваліду ІІ групи, передбаченого постановою Кабінету Міністрів України від 21 жовтня 2015 року № 850 "Про затвердження Порядку та умов призначення і виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без установлення інвалідності працівника міліції" та зобов'язати Міністерство внутрішніх справ призначити та виплатити ОСОБА_1 одноразову грошову допомогу як інваліду ІІ групи, передбаченого постановою Кабінету Міністрів України від 21 жовтня 2015 року № 850 "Про затвердження Порядку та умов призначення і виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без установлення інвалідності працівника міліції".
Зважаючи на встановлені в ході судового розгляду фактичні обставини справи та враховуючи вищенаведені норми законодавства, якими урегульовано спірні відносини, суд дійшов висновку про задоволення позовних вимог повністю.
Підстави для розподілу судових витрат відсутні.
Керуючись статтями 2, 3, 6-10, 72-77, 90, 241-246, 257-262 Кодексу адміністративного судочинства України, Полтавський окружний адміністративний суд
Позовні вимоги ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , рнокпп НОМЕР_1 ) до Міністерства внутрішніх справ України (вул. Академіка Богомольця, буд. 10, м.Київ, 01601, код ЄДРПОУ 0032684), третя особа: Ліквідаційна комісія Управління МВС України в Полтавській області (вул. Матівйчука Юліана, 83, м. Полтава, Полтавська область, 36014, ЄДРПОУ 08592276) про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити певні дії задовольнити.
Визнати протиправними дії Міністерства внутрішніх справ України щодо відмови ОСОБА_1 у виплаті одноразової грошової допомоги як інваліду ІІ групи, передбаченого постановою Кабінету Міністрів України від 21 жовтня 2015 року № 850 "Про затвердження Порядку та умов призначення і виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без установлення інвалідності працівника міліції".
Зобов'язати Міністерство внутрішніх справ призначити та виплатити ОСОБА_1 одноразову грошову допомогу як інваліду ІІ групи, передбаченого постановою Кабінету Міністрів України від 21 жовтня 2015 року № 850 "Про затвердження Порядку та умов призначення і виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без установлення інвалідності працівника міліції".
Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Рішення може бути оскаржене до Другого апеляційного адміністративного суду в порядку, визначеному частиною 8 статті 18, частинами 7-8 статті 44 та статтею 297 Кодексу адміністративного судочинства України.
Апеляційна скарга на дане рішення може бути подана протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Суддя С.С. Бойко