01 липня 2025 р. № 400/3490/25
м. Миколаїв
Миколаївський окружний адміністративний суд у складі судді Н.О. Бульби розглянув за правилами спрощеного позовного провадження в порядку письмового провадження адміністративну справу
за позовомОСОБА_1 , АДРЕСА_1 ,
до відповідачаДержавної екологічної інспекції України, пров. Новопечерський, 3, корп. 2, м. Київ, 01042,
простягнення коштів в розмірі 19228,83 грн,
ОСОБА_1 звернувся до адміністративного суду з позовом до Державної екологічної інспекції України про стягнення коштів в розмірі 19228,83 грн, а саме просить суд:
стягнути з Державної екологічної інспекції України на користь позивача інфляційні втрати та три відсотки річних в сумі 19228,83 грн (дев'ятнадцять тисяч двісті двадцять вісім гривень 83 коп) за несвоєчасне виконання рішення Миколаївського окружного адміністративного суду від 20 травня 2024 року у справі № 400/1772/24.
Позовні вимоги мотивовані тим, що відповідач виконав із затримкою рішення Миколаївського окружного адміністративного суду від 20.05.2024 у справі № 400/1772/24 на суму 32298,75 грн за період з 20.05.2024 по 28.02.2025 і на суму 100449,44 грн. за період з 20.05.2024 по 28.03.2025. Оскільки відповідач порушив строки виконання грошового зобов'язання зі сплати коштів, у позивача виникло право на застосування наслідків такого порушення у вигляді стягнення 3 % річних та інфляційних нарахувань відповідно до статті 625 ЦК України.
Ухвалою суду від 14.04.2025 відкрито провадження у справі. Справу вирішено розглядати за правилами спрощеного позовного провадження.
Враховуючи воєнний стан та ведення бойових дій на території Миколаївської області, з метою безпеки учасників судового процесу, суд не призначав судового засідання, та розглянув справу без виклику сторін (в порядку письмового провадження).
Заперечень від учасників процесу щодо розгляду справи в порядку письмового провадження до суду не надходило.
Відповідач надав до суду відзив на позов, проти задоволення позовних вимог повністю заперечує.
Заперечення відповідача мотивовані тим, що компенсація громадянам втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків їх виплати за Законом України «Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків їх виплати» проводиться лише у випадку затримки грошових доходів громадян, які не мають разового характеру.
Позивачу виплачено середній заробіток за час затримки виконання рішення суду на підставі рішень суду, отже такі виплати є разовими та відповідно не є об'єктом компенсації в розумінні вище наведених норм.
Розглянувши матеріали справи в сукупності з наданими доказами, судом встановлено наступне.
Рішенням Миколаївського окружного адміністративного суду від 20.05.2024 у справі
№ 400/1772/24 задоволено позовні вимоги ОСОБА_1 до Державної екологічної інспекції України про стягнення середнього заробітку за час затримки виконання рішення суду про поновлення на роботі за період з 11.11.2023 до 23.02.2024 в сумі 172400,25 грн.
21 червня 2024 року видано виконавчий лист у справі № 400/1772/24. Позивачем звернено виконавчий лист до примусового виконання до Головного Управління Державної казначейської служби України у місті Києві.
Рішення суду було виконане частково на суму 32298,72 грн 28 лютого 2025 року, і на суму 100 449,44 грн 28 березня 2025 року, що підтверджується банківськими квитанціями про надходження коштів на рахунок позивача від АТ КБ «Приватбанк».
Вважаючи, що відповідно до статті 625 ЦК України з відповідача підлягають стягненню три проценти річних та інфляційні втрати за період з 20.05.2024 по 28.02.2025 і на суму 100449,44 грн. за період з 20.05.2024 по 28.03.2025, позивач звернувся до суду з позовом.
Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, що виникли між сторонами, суд виходив з такого.
Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
У пункті 7.55 постанови Великої Палати Верховного Суду від 09.02.2021 у справі № 520/17342/18 зазначено, що спори про відшкодування передбачених статтею 625 Цивільного кодексу України грошових сум, з огляду на їх похідний характер від основного спору, підлягають розгляду за правилами тієї юрисдикції, за правилами якої підлягає розгляду основний спір.
Що стосується безпосередньо спірних правовідносин, суд зазначає наступне.
Згідно зі статтею 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Відповідно до статті 625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання.
Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Частинами першою та другою статті 509 ЦК України встановлено, що зобов'язання є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від вчинення певної дії (негативне зобов'язання), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.
Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.
Відповідно до частини першої статті 11 ЦК України цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки.
Таким чином, статтею 625 ЦК України встановлено відповідальність за прострочення грошового зобов'язання, яке виникло в цивільних правовідносинах.
Натомість заборгованість відповідача перед позивачем виникла внаслідок несвоєчасної виплати середнього заробітку за час затримки виконання рішення суду про поновлення на роботі, тобто у правовідносинах публічної служби, які відносяться до адміністративних правовідносин.
Між позивачем і відповідачем відсутні цивільно-правові відносини, а отже відсутні цивільно-правові правопорушення з боку відповідача, який мав би складатися з протиправної поведінки (умисне протиправне користування відповідачем коштами належними позивачеві), що спричинили збитки, вини заподіювача шкоди та причинно-наслідкового зв'язку між ними.
Аналогічний правовий висновок викладений у постанові Верховного Суду від 18.07.2018 у справі № 2а-11853/10/1570.
Тобто відповідач не є боржником, що прострочив виконання грошового зобов'язання, у розумінні статті 625 ЦК України, і норми зазначеної статті не застосовуються до спірних правовідносин. Чинним адміністративним законодавством (законодавством з питань проходження публічної служби) передбачені інші спеціальні види відповідальності за несвоєчасну виплату грошового забезпечення.
Отже, у позивача відсутні правові підстави для стягнення з відповідача трьох процентів річних та інфляційних втрат.
Оцінивши докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх всебічному, повному та об'єктивному дослідженні, та враховуючи всі наведені обставини, суд дійшов до висновку про те, що позовні вимоги задоволенню не підлягають.
Позивачу відмовлено у задоволенні позову, відсутні підстави для вирішення питання розподілу судових витрат відповідно до статті 139 КАС України.
Керуючись ст. ст. 2, 19, 139, 241, 244, 242 - 246 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
1. У задоволенні позову ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) до Державної екологічної інспекції України (пров. Новопечерський, 3, корп. 2, м. Київ, 01042, код ЄДРПОУ 37508533) відмовити.
Рішення суду першої інстанції набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи в порядку, визначеному ст. 255 КАС України. Апеляційна скарга може бути подана до П'ятого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Рішення складено в повному обсязі 01.07.2025.
Суддя Н.О. Бульба