12 червня 2025 р. № 400/2997/25
м. Миколаїв
Миколаївський окружний адміністративний суд у складі судді Птичкіної В.В., розглянувши у відкритому судовому засіданні за участю секретаря судового засідання Тарнавської О.О., представника позивача Дементьєвої Ю.С., представників відповідача Паламарчук Н.Р., Палієнко Д.Т., за правилами загального позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Департаменту патрульної поліції Національної поліції України про визнання протиправним та скасування пункту 4 наказу № 147 від 12.03.2025, наказу № 456 о/с від 15.03.2025, поновлення на посаді, стягнення середньомісячного грошового забезпечення за період вимушеного прогулу
ОСОБА_1 (далі - позивач) звернувся до суду з адміністративним позовом, що містить вимоги:
визнати протиправним та скасувати пункт 4 наказу Департаменту патрульної поліції Національної поліції (далі - Департамент або відповідач) від 12.03.2025 № 147 «Про застосування до працівників полку поліції особливого призначення патрульної поліції (стрілецький) («Хижак-1») дисциплінарних стягнень»;
визнати протиправним та скасувати наказ Департаменту від 15.03.2024 № 456 о/с «По особовому складу»;
поновити ОСОБА_1 на посаді інспектора взводу № 2 роти № 1 полку поліції особливого призначення патрульної поліції (стрілецький) («Хижак-1») Департаменту з 16.03.2025;
стягнути з Департаменту на користь ОСОБА_1 середньомісячне грошове забезпечення за період вимушеного прогулу.
На обґрунтування вимог позивач, зокрема, вказав, що стан його здоров'я унеможливив виконання наказу від ЗСП «Хижак-2» Департаменту від 17.02.2025 № 226дск «Про здійснення ротації» (далі - Наказ № 226), про цю обставину він повідомив безпосереднього керівника, відповідно до частини другої статті 5 затвердженого Законом України від 15.03.2018 № 2377-VIII Дисциплінарного статуту Національної поліції України, далі - Дисциплінарний статут. 18.02.2025 (наступного дня після ознайомлення з Наказом № 226) лікар медичної роти провів медичний огляд позивача і підтвердив незадовільний стан його здоров'я, його тимчасову неможливість виконувати фізично важку працю та необхідність обстеження та лікування. В подальшому у період з 24.02.2025 до 14.03.2025 позивач проходив амбулаторне лікування, що підтверджується довідкою про тимчасову непрацездатність.
Відповідно до викладеного у позові, відповідачем «… не проведено об'єктивного, повного та всебічного дослідження всіх обставин; не встановлено об'єктивної та суб'єктивної сторони складу проступку; не встановлено та не обґрунтовано, в чому полягають наслідки проступку та тяжкість вчиненого проступку; не дотримано прав особи, щодо якої проводилося службове розслідування …». Також позивач послався на незаконність застосування найбільш суворого дисциплінарного стягнення.
Відповідач позов не визнав з підстав, що викладені у поясненнях (т. 1, арк. 75-87).
Позивач подав пояснення (т. 1, арк. 104-105).
В судовому засіданні представник позивача вимоги адміністративного позову підтримала, представники відповідача просили у задоволенні позову відмовити.
Як встановлено судом, ОСОБА_2 з 05.08.2024 проходив службу в полку поліції особливого призначення патрульної поліції (стрілецький) («Хижак-1»).
17.02.2025 командир ЗСП «Хижак-2» видав Наказ № 226, яким, зокрема, передбачалося здійснення ротації. У виконанні Наказу № 226 (18.02.2025) мав брати участь позивач (т. 2, арк. 144-146).
Зміст Наказу № 226 ввечері 17.02.2025 було доведено до групи поліцейських, у тому числі до позивача, який повідомив про неготовність до виконання у зв'язку зі станом здоров'я.
На аркуші ознайомлення з Наказом № 226 позивач вказав: «… до виконання завдань відповідно до наказу не готовий. Причина не готовності вади фізичного стану, а саме болі в попереку, підвищений тиск, погіршення зору …» (т. 2, арк. 79).
Викликаний до місця ознайомлення поліцейських з Наказом № 226 інспектор роти домедичної допомоги ПП «(«Хижак-1») оглянув позивача, встановив наявність у ОСОБА_1 певних медичних проблем, у тому числі - підвищений артеріальний тиск.
17.02.2025 о 20 годині був складений «Акт про відмову від виконання наказу зведеного стрілецького полку «Хижак-2» ДПП від 17 лютого 2025 року № 226дск «Про здійснення ротації»», яким зафіксовано, що позивач відмовився від виконання Наказу № 226 (т. 2, арк. 83). Позивач з актом ознайомлений.
18.02.2025 командир ЗСП «Хижак-2» звернувся до начальника Департаменту з доповідною запискою, в якій повідомив про відмову ОСОБА_1 від виконання Наказу № 226 (т. 2, арк. 40-41).
19.02.2025 начальник Департаменту видав наказ № 462 «Про призначення службового розслідування» (т. 2, арк. 37).
Наказом начальника Департаменту від 05.03.2025 № 618 термін службового розслідування було продовжено (т. 2, арк. 43).
У поясненнях (т. 2, арк. 54-55) ОСОБА_1 зазначив: « 17.02.2025р. приблизно об 11год 00хв. я звернувся до медичної роти в зв'язку з погіршенням стану здоров'я, та мене було направлено … на 18.02.2025 р. до … Управління домедичної та медичної допомоги («Медична рота»), до лікаря-невропатолога. 17.02.2025 р. … мене було ознайомлено з наказом № 226 ДСК … Виконувати даний наказ я відмовився , у зв'язку з погіршенням здоров'я, вказав на це, на місці був присутній медичний працівник … та під час огляду зафіксував погіршення мого стану здоров'я … 18.02.2025 р. я звернувся до лікаря-невропатолога … яка провела огляд та призначила лікування … Станом на 17.02.2025 на лікарняному не перебував та фізичних обмежень не мав; станом на 18.02.2025 лікарем-невропатологом призначено лікування та обмеження від фізичних навантажень до 22.02.2025 р.; 23.02.2025 з'явився повторно на дообстеження …».
У поясненнях (т. 2, арк. 68-69) інспектор роти домедичної допомоги зазначив, що після ознайомлення з Наказом № 226 «… поліцейські … звернулися до мене для проведення огляду стану здоров'я. Я оглянув поліцейських, при собі вони не мали медичних довідок, висновків непрацездатності. На мою думку вказані поліцейські станом на 17.02.2025 не мали протипоказань до виконання бойових завдань. Посилаючись на частину першу статті 40 Закону України «Основи законодавства України про охорону здоров'я» детальні відомості про медичне обстеження, огляд та його результати щодо поліцейських ОСОБА_3 , … надати не можу …».
12.03.2025 дисциплінарна комісія склала висновок службового розслідування (далі - Висновок, т. 2, арк. 5-35).
Як вказано у Висновку, дисциплінарна комісія визнала відомості, що викладені у доповідній записці від 18.02.2025, що стали підставою для призначання службового розслідування, такими, що знайшли своє об'єктивне підтвердження. Дисциплінарна комісія кваліфікувала дії позивача як дисциплінарний проступок, встановила обставини вчинення проступку, з'ясувала причини та умови, що сприяли його вчиненню, зазначила, що «… відмова виконувати наказ командира про виконання бойових (спеціальних) завдань по відсічі збройній агресії рф … не може бути віднесена до незначного проступку, а отже поліцейські … заслуговують на застосування до них найсуворішого виду дисциплінарного стягнення у вигляді звільнення із служби в поліції …».
12.03.2025 начальник Департаменту видав наказ № 147 «Про застосування до працівників полку поліції особливого призначення патрульної поліції (стрілецький) («Хижак-1») дисциплінарних стягнень», пунктом 4 якого «… за вчинення дисциплінарного проступку, порушення вимог пунктів 1 та 2 частини першої статті 18, частини першої статті 64 Закону України «Про Національну поліцію», пунктів 1, 4, 6 частини третьої статті 1, частини першої статті 5 Дисциплінарного статуту, відповідно до пункту 7 частини третьої статті 13 Дисциплінарного статуту до старшого лейтенанта поліції ОСОБА_1 … інспектору взводу № 2 роти № 1 полку поліції особливого призначення патрульної поліції (стрілецький) («Хижак-1») Департаменту патрульної поліції …» застосував дисциплінарне стягнення у вигляді звільнення із служби в поліції (далі - Наказ № 147, т. 2, арк. 139-142).
Позивач з Наказом № 147 був ознайомлений 14.03.2025.
15.03.2025 начальник Департаменту видав наказ № 456 о/с «По особовому складу», яким звільнив ОСОБА_1 зі служби в поліції на підставі пункту 6 частини першої статті 77 Закону України від 02.07.2015 № 580-VIIІ «Про Національну поліцію» (далі - Закон) - у зв'язку із реалізацією дисциплінарного стягнення у вигляді звільнення зі служби, накладеного відповідно до Дисциплінарного статуту Національної поліції України (далі - Наказ № 456, т. 2, арк. 143).
Правомірність пункту 4 Наказу № 147 та Наказу № 456 є предметом розгляду у цій справі.
При прийнятті рішення суд виходив з такого.
У пунктах 1, 2 частини першої статті 18 Закону вказано, що поліцейський зобов'язаний:
неухильно дотримуватися положень Конституції України, законів України та інших нормативно-правових актів, що регламентують діяльність поліції, та Присяги поліцейського;
професійно виконувати свої службові обов'язки відповідно до вимог нормативно-правових актів, посадових (функціональних) обов'язків, наказів керівництва.
Згідно з частиною першою статті 64 Закону, особа, яка вступає на службу в поліції, складає Присягу на вірність Українському народові такого змісту:
«Я, (прізвище, ім'я та по батькові), усвідомлюючи свою високу відповідальність, урочисто присягаю вірно служити Українському народові, дотримуватися Конституції та законів України, втілювати їх у життя, поважати та охороняти права і свободи людини, честь держави, з гідністю нести високе звання поліцейського та сумлінно виконувати свої службові обов'язки».
У частинах першій - третій статті 3 Дисциплінарного статуту вказано, що службова дисципліна - дотримання поліцейським Конституції і законів України, міжнародних договорів, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, актів Президента України і Кабінету Міністрів України, наказів Національної поліції України, нормативно-правових актів Міністерства внутрішніх справ України, Присяги поліцейського, наказів керівників.
Службова дисципліна ґрунтується на створенні необхідних організаційних та соціально-економічних умов для чесного, неупередженого і гідного виконання обов'язків поліцейського, повазі до честі і гідності поліцейського, вихованні сумлінного ставлення до виконання обов'язків поліцейського шляхом зваженого застосування методів переконання, заохочення та примусу.
Службова дисципліна, крім основних обов'язків поліцейського, визначених статтею 18 Закону України «Про Національну поліцію», зобов'язує поліцейського:
бути вірним Присязі поліцейського, мужньо і вправно служити народу України;
знати закони, інші нормативно-правові акти, що визначають повноваження поліції, а також свої посадові (функціональні) обов'язки;
безумовно виконувати накази керівників, віддані (видані) в межах наданих їм повноважень та відповідно до закону;
вживати заходів до негайного усунення причин та умов, що ускладнюють виконання обов'язків поліцейського, та негайно інформувати про це безпосереднього керівника.
У статті 12 Дисциплінарного статуту вказано, що дисциплінарним проступком визнається протиправна винна дія чи бездіяльність поліцейського, що полягає в порушенні ним службової дисципліни, невиконанні чи неналежному виконанні обов'язків поліцейського або виходить за їх межі, порушенні обмежень та заборон, визначених законодавством для поліцейських, а також у вчиненні дій, що підривають авторитет поліції.
Частинами першою, другою статі 5 Дисциплінарного статуту встановлено, що поліцейський отримує наказ від керівника в порядку підпорядкованості та зобов'язаний неухильно та у визначений строк точно його виконувати. Забороняється обговорення наказу чи його критика.
За відсутності можливості виконати наказ поліцейський зобов'язаний негайно повідомити про це безпосередньому керівнику з обґрунтуванням причин невиконання і повідомленням про вжиття заходів до подолання перешкод у виконанні наказу.
Факт відмови ОСОБА_1 від виконання Наказу № 226 підтверджений ним у поясненнях, що були дані під час службового розслідування, а також іншими доказами, в тому числі відеозаписом, зробленим під час ознайомлення поліцейських з Наказом № 226.
Виходячи із змісту частини другої статті 5 Дисциплінарного статуту, причини, з яких наказ не може бути виконаний поліцейським, мають існувати до ознайомлення з наказом, об'єктивно, і, стверджуючи про існування цих причин (в даному випадку - стан здоров'я, що унеможливлює виконання поліцейським бойових (спеціальних) завдань (операцій), пов'язаних з участю органів (підрозділів) поліції у ході відсічі збройної агресії проти України, в обороні України), поліцейський має посилатися на відповідні докази, що доводять його фізичну неспроможність виконати наказ.
У справі відсутні належні, допустимі, достовірні та достатні докази на підтвердження існування об'єктивних причин, з яких 17.02.2025 він відмовився від виконання Наказу № 226.
З урахуванням наведеного суд визнав, що відповідач правомірно кваліфікував відмову позивача від виконання Наказу № 226 як вчинення дисциплінарного проступку.
У позові вказано, що під час проведення службового розслідування не були враховані медичні документи, які представник позивача додала до клопотання від 01.03.2025 (т. 1, арк. 35-37, 42, 43, 44).
У Висновку (стор. 12) дисциплінарна комісія вказала, що ці документи не було взято до уваги, оскільки вони (за датами їх створення) не доводять правомірність відмови позивача 17.02.2025 від виконання Наказу № 226.
На думку суду, така позиція є обґрунтованою.
Також у позові вказано про недотримання відповідачем статті 18 Дисциплінарного статуту.
Відповідно до частин першої, другої статті 18 Дисциплінарного статуту, під час проведення службового розслідування поліцейський має право на захист, що полягає в наданні йому можливості надавати письмові пояснення щодо обставин вчинення дисциплінарного проступку та докази правомірності своїх дій.
Поліцейський, стосовно якого проводиться службове розслідування, має прав ознайомлюватися з матеріалами, зібраними під час проведення службового розслідування, робити їх копії за допомогою технічних засобів з урахуванням обмежень, передбачених Кримінальним процесуальним кодексом України, законами України «Про захист персональних даних», «Про державну таємницю» та іншими законами.
Частиною дванадцятою статті 18 Дисциплінарного статуту встановлено, що представником поліцейського може бути адвокат, повноваження якого підтверджені копією свідоцтва про право на зайняття адвокатською діяльністю, ордером та копією договору із представником. Представник користується правами поліцейського, щодо якого проводиться службове розслідування, крім прав, реалізація яких здійснюється безпосередньо поліцейським і не може бути доручена представнику, а також користується правами з урахуванням обмежень, передбачених Криманільним процесуальним кодексом України, законами України «Про захист персональних даних», «Про державну таємницю» та іншими законами, з моменту надання дисциплінарній комісії підтвердних документів.
На підтвердження порушення цієї норми позивач послався на те, що відповідач не задовольнив адвокатський запит від 28.02.2025 (т. 1, арк. 33-34), в якому представник позивача, зокрема, просила надати їй та позивачу «… на ознайомлення матеріали, зібрані під час проведення службового розслідування, з можливістю робити їх копії за допомогою технічних засобів …».
Суд зазначив, що службове розслідування проводилося у м. Київ. Інформації про те, що посадові особи Департаменту відмовили позивачу та/або його представнику у наданні для ознайомлення матеріалів, зібраних під час проведення службового розслідування, позов не містить.
Обов'язок дисциплінарної комісії з надсилання копій цих матеріалів Дисциплінарним статутом не встановлений.
У позові вказано про порушення відповідачем статті 29 Дисциплінарного статуту, у частині другій якої вказано, що дисциплінарні стягнення застосовуються в порядку зростання від менш суворого, яким є зауваження, до більш суворого - звільнення зі служби в поліції.
Згідно з частиною третьою статті 19 Дисциплінарного статуту, під час визначення виду стягнення дисциплінарна комісія враховує характер проступку, обставини, за яких він був вчинений, особу порушника, ступінь його вини, обставини, що пом'якшують або обтяжують відповідальність, попередню поведінку поліцейського, його ставлення до служби.
Застосування дисциплінарного стягнення у вигляді звільнення зі служби є крайнім заходом дисциплінарного впливу, проте його застосування здійснюється на розсуд уповноваженої особи з урахуванням обставин у справі та не потребує наведення неможливості застосування інших видів дисциплінарних стягнень.
Підставою для застосування до поліцейського дисциплінарних стягнень є вчинення дій, що порушують службову дисципліну. Ці обставини, як і причини та умови, що їх зумовили, а також ступінь вини працівника органів поліції, з'ясовуються під час службового розслідування, за наслідками якого керівник вирішує питання щодо наявності чи відсутності у діянні порушника складу дисциплінарного проступку, та, відповідно, вирішує питання щодо наявності підстав для притягнення його до дисциплінарної відповідальності, обґрунтувавши при цьому своє рішення у відповідному наказі, зокрема, в частині обрання виду стягнення серед установлених законом.
Проаналізувавши зміст статті 29 Дисциплінарного статуту у постанові від 23.11.2023 у справі № 420/14443/22, Верховний Суд зауважив, що вказаною нормою встановлено правило, відповідно до якого за вчинення поліцейським кожного наступного дисциплінарного проступку неможливо застосувати таке саме або менш суворе дисциплінарне стягнення, якщо це прямо не передбачено цією нормою. Іншими словами, згадана норма визначає, що дисциплінарне стягнення накладається в порядку зростання, а не застосовується послідовно.
У цій же постанові Верховний Суд підсумував, що повноваження керівника щодо обрання одного з видів дисциплінарного стягнення у період дії воєнного стану залишаються дискреційними, але з урахуванням особливості його застосування, визначеного у статті 29 Дисциплінарного статуту, зокрема, з дотриманням порядку зростання.
Вказані висновки підтримані Верховним Судом і у постановах від 29.02.2024 у справі № 260/5566/22, від 21.03.2024 у справі № 380/4470/23.
У постанові від 07.03.2024 у справі № 420/3952/20 Верховний Суд зауважив, що визначення виду дисциплінарного стягнення є дискреційними повноваженнями відповідача. При цьому, суд вправі лише перевірити аргументованість, вмотивованість застосованого виду дисциплінарного стягнення, в аспекті вимог статті 19 Дисциплінарного статуту.
На підставі викладеного суд дійшов висновку про відмову у задоволенні позову.
Судові витрати у справі відсутні.
Керуючись статтями 2, 19, 139, 241 - 246 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
У задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 відмовити.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду. Апеляційна скарга на рішення суду першої інстанції подається протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення. Апеляційна скарга подається учасниками справи безпосередньо до П'ятого апеляційного адміністративного суду.
Суддя В.В. Птичкіна
Дата складання повного тексту рішення - 01.07.2025.