м. Миколаїв
01 липня 2025 р.справа № 400/1848/25
Миколаївський окружний адміністративний суд, у складі судді Мороза А.О., в спрощеному позовному провадженні без повідомлення сторін, розглянув адміністративну справу
за позовомОСОБА_1 , АДРЕСА_1 ,
до відповідачаІНФОРМАЦІЯ_1 у АДРЕСА_2 ,
провизнання дій неправомірними та зобов'язання вчинити певні дії
ОСОБА_1 (далі - позивач або ОСОБА_1 ) звернувся з позовом до ІНФОРМАЦІЯ_2 (далі - відповідач або ІНФОРМАЦІЯ_3 ), в якому просить суд:
- визнати неправомірними дії ІНФОРМАЦІЯ_4 щодо не внесення військово-облікових даних позивача до Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов'язаних та резервістів (Оберіг), як такого, що виключений з військового обліку ІНФОРМАЦІЯ_4 за ст. 37 ч. 6 п. 6 Закону України "Про військовий обов'язок і військову службу", відповідно до даних військового квитка серії НОМЕР_1 ;
- зобов'язати ІНФОРМАЦІЯ_3 привести у відповідність в Єдиному державному реєстрі призовників, військовозобов'язаних та резервістів (Оберіг) військово-облікові дані позивача, відповідно до даних військового квитка серії НОМЕР_1 , виданого 24 травня 1993 р.
На обґрунтування своїх вимог позивач пояснив, що в травні 2022 р. ІНФОРМАЦІЯ_3 виключив його з військового обліку на підставі ст. 37 ч. 6 п. 6 Закону України "Про військовий обов'язок і військову службу", тобто у зв'язку з засудженням до позбавлення волі за вчинення тяжкого або особливо тяжкого злочину. В подальшому, позивач неодноразово звертався до відповідача із заявами, в яких просив внести відповідні дані до Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов'язаних та резервістів, але відповідач по суті ці заяви не розглянув, обмежившись лише цитуванням п. 4 Порядку проведення призову громадян на військову службу під час мобілізації, на особливий період, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 16 травня 2024 р. № 560 (далі - Порядок № 560). Позивач наполягає на тому, що він був фактично виключений з військового обліку 11 травня 2022 р., про що проставлена відповідна відмітка в його військовому квитку, тож дані про це відповідач зобов'язаний був внести до Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов'язаних та резервістів, чого він не зробив.
Відповідач відзиву не подав, будь-яких заяв чи клопотань до суду від нього не надходило.
Як передбачено ст. 159 ч. 4 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України), неподання суб'єктом владних повноважень відзиву на позов без поважних причин може бути кваліфіковано судом як визнання позову.
Суд не вбачає підстав вважати неподання відповідачем відзиву в даній справі, як визнання ним позову.
Відповідно до ст. 162 ч. 6 КАС України, у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд вирішує справу за наявними матеріалами.
На підставі наведеної норми, суд розглядає справу за відсутності відзиву відповідача, на підставі поданих позивачем доказів.
Під час розгляду справи, судом відмовлено у задоволенні заяви про забезпечення позову.
Вирішуючи справу, суд виходить з наступного.
Згідно з записом у військовому квитку серії НОМЕР_1 , 11 травня 2022 р. ОСОБА_1 був виключений з військового обліку військовозобов'язаних на підставі ст. 37 ч. 6 п. 6 Закону України "Про військовий обов'язок і військову службу".
На момент внесення такого запису дана стаття передбачала, що виключенню з військового обліку підлягають громадяни України, які були раніше засуджені до позбавлення волі за вчинення тяжкого або особливо тяжкого злочину.
23 січня 2025 р. позивач подав до ІНФОРМАЦІЯ_4 заяву, в якій просив внести до Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов'язаних та резервістів інформацію про те, що його виключено з військового обліку з 11 травня 2022 р.
Вказана заява отримана відповідачем 29 січня 2025 р., але відповіді на неї, як стверджує позивач, не надано.
4 лютого 2025 р. на адвокатський запит представника позивача, ІНФОРМАЦІЯ_3 надав відповідь, яка зводиться до цитування п. 4 Порядку № 560 щодо можливості мобілізації осіб, які були раніше засуджені за вчинення тяжкого або особливо тяжкого злочину.
Також, на адвокатський запит представника позивача, Первомайським районним відділом поліції надано інформацію про те, що від ІНФОРМАЦІЯ_4 не надходили матеріали щодо розшуку ОСОБА_1 .
Суд звертає увагу на суттєву невідповідність між обставинами, якими позивач обґрунтовує свої вимоги та власне самими позовними вимогами - так, позивач посилається на те, що його заява про внесення до Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов'язаних та резервістів відповідачем залишилась без відповіді, а заява представника не розглянута по суті, тобто відповідачем вчинена бездіяльність, яка полягає у ненаданні відповіді на заяви і в такому разі предметом доказування є неправомірна бездіяльність відповідача, а належним способом захисту є зобов'язання останнього розглянути заяви по суті та надати вмотивовану відповідь. В той же час, позивач просить суд визнати протиправними дії відповідача щодо невнесення до Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов'язаних та резервістів даних про виключення позивача з військового обліку та покласти на Первомайський РТЦК обов'язок внести такі дані. Разом з тим, позивач не надав будь-яких доказів того, що на момент виключення його з військового обліку в травні 2022 р. та/або звернення до ІНФОРМАЦІЯ_4 в січні 2025 р. відповідач такі дані до реєстру не вніс і в ньому досі міститься інформація (запис) про те, що позивач має статус військовозобов'язаного.
Стосовно наявності підстав для виключення ОСОБА_1 з військового обліку на теперішній час, суд зазначає наступне.
Як наведено вище, 11 травня 2022 р. ІНФОРМАЦІЯ_3 виключив ОСОБА_1 з військового обліку про що вніс відповідний запис на аркуші 25 військового квитка.
Правовою підставою для виключення позивача з військового обліку, відповідачем визначена ст. 37 ч. 6 п. 6 Закону України "Про військовий обов'язок і військову службу", яка передбачала, що виключенню з військового обліку у районних (міських) військових комісаріатах (військовозобов'язаних Служби безпеки України у Центральному управлінні або регіональних органах Служби безпеки України, військовозобов'язаних Служби зовнішньої розвідки України у відповідному підрозділі Служби зовнішньої розвідки України) підлягають громадяни України, які були раніше засуджені до позбавлення волі за вчинення тяжкого або особливо тяжкого злочину.
Отже, виключення позивача з військового обліку в травні 2022 р. відбулось на підставі діючої на той час норми Закону України "Про військовий обов'язок і військову службу", а правовідносини, пов'язані з перебуванням позивача на військовому обліку, завершились (припинились).
Законом України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо окремих питань проходження військової служби, мобілізації та військового обліку" від 11 квітня 2024 р. № 3633-IX, ст. 37 Закону України "Про військовий обов'язок і військову службу" була викладена в новій редакції, а саме:
виключенню з військового обліку у відповідних районних (міських) територіальних центрах комплектування та соціальної підтримки (військовозобов'язаних та резервістів Служби безпеки України - у Центральному управлінні або регіональних органах Служби безпеки України, військовозобов'язаних та резервістів розвідувальних органів України - у відповідному підрозділі розвідувальних органів України) підлягають громадяни України, які:
1) померли або визнані в установленому законом порядку безвісно відсутніми або оголошені померлими;
2) припинили громадянство України;
3) визнані непридатними до військової служби;
4) досягли граничного віку перебування в запасі.
Ця редакція набрала чинності з 18 травня 2024 р.
Під час чинності попередньої редакції ст. 37 Закону України "Про військовий обов'язок і військову службу", яка в якості однієї з підстав виключення з військового обліку передбачала таку підставу, як засудження особи до позбавлення волі за вчинення тяжкого або особливо тяжкого злочину, позивач був виключений з військового обліку. Правовими наслідками виключення з військового обліку є те, що така особа втрачає статус військовозобов'язаного і у неї припиняються всі обов'язки, пов'язані з перебуванням на військовому обліку - проходження військово-лікарської комісії, оновлення облікових даних, тощо. Таким чином, із внесенням 11 травня 2022 р. відповідного запису до військового квитка, правовідносини позивача у сфері військового обліку завершились (припинились), припинились.
З прийняттям нової редакції цієї статті, виникли нові правовідносини, пов'язані з новими підставами виключення з військового обліку.
Закон України "Про військовий обов'язок і військову службу" не містить обмежень чи заборон з приводу можливості взяття особи на військовий облік, після її попереднього виключення з цього обліку.
Так, ст. 37 ч. 1 п. 2 абз. 7 Закону України "Про військовий обов'язок і військову службу" в редакції від 18 травня 2024 р. передбачає, що взяттю на військовий облік військовозобов'язаних у територіальних центрах комплектування та соціальної підтримки підлягають громадяни України, які досягли 25-річного віку під час перебування на військовому обліку призовників.
Позивач цьому критерію взяття на облік як військовозобов'язаного, відповідає.
Таким чином, позивач був виключений з військового обліку на підставі чинної на той час редакції ст. 37 Закону України "Про військовий обов'язок і військову службу". Нова редакція цієї статті від 18 травня 2024 р. не змінила правовідносин, які мали місце до того, а встановила нові правовідносини у виді нових підстав виключення з військового обліку, які почали діяти з 18 травня 2024 р. Наслідком нового унормування стало те, що якщо особа, яка була виключена на законних підставах з військового обліку, після того як такі підстави відпали і за умови, що вона відповідає законодавчо встановленим критеріям взяття на військовий облік, підлягає взяттю на такій облік. При цьому, нове взяття на військовий облік, слід розглядати не як продовження попередніх правовідносин під час дії яких особа була виключена з військового обліку, так як ці правовідносини завершились, а їх слід розцінювати як нові правовідносини, які виникли на підставі нової норми права.
За встановлених обставин, суд не вбачає підстав для задоволення позову.
Судові витрати покладаються на позивача.
Керуючись ст. ст. 2, 19, 139, 241-246 КАС України, суд, -
1. У задоволенні позову ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ) до ІНФОРМАЦІЯ_2 ( АДРЕСА_2 , ЄДРПОУ НОМЕР_2 ) відмовити.
2. Рішення суду першої інстанції набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи в порядку, визначеному ст. 255 КАС України. Апеляційна скарга може бути подана до П'ятого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Суддя А. О. Мороз