30 червня 2025 р. № 400/5394/25
м. Миколаїв
Миколаївський окружний адміністративний суд у складі судді Брагар В. С. в порядку спрощеного позовного провадження розглянувши адміністративну справу
за позовомОСОБА_1 , АДРЕСА_1 ,
до відповідачаГоловного управління Пенсійного фонду України в Миколаївській області, вул. Морехідна, 1,м. Миколаїв,54008, Головного управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області, просп-т Соборний, буд 158 Б, м. Запоріжжя, Запорізька область, 69057
провизнання протиправним та скасування рішення від 07.05.2025 року № 143750004497; зобов'язання вчинити певні дії,
ОСОБА_1 (надалі - позивач) звернувся з позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в Миколаївській області, Головного управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області в якому просить:
-визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області від 07.05.2025 року №143750004497 про відмову в призначенні пенсії за віком;
- зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Миколаївській області зарахувати до страхового стажу позивача періоди роботи з 01.01.1992 по 01.02.1994, з 09.02.1994 по 15.10.1998, 18.06.2011 по 08.05.2002, з 01.11.2002 по 12.06.2006 та повторно розглянути заяву від 30.04.2025 року про призначення пенсії за віком.
Свої вимоги позивач обґрунтовує тим, що Головним управлінням ПФУ в Запорізькій області прийнято рiшення від 07.05.2025 про вiдмову йому в призначеннi пенсiї за віком у зв'язку з відсутністю страхового стажу. Не зараховано до стажу перiод роботи з 01.01.1992 по 01.02.1994, з 09.02.1994 по 15.10.1998, 18.06.2011 по 08.05.2002, з 01.11.2002 по 12.06.2006, оскільки з 19.06.2023 для України припинено дію Угоди про гарантії прав громадян держав - учасниць Співдружності Незалежних держав у галузі пенсійного забезпечення, а тому стаж роботи зараховується до 31.12.1991. Позивач вважає рішення про відмову у перерахунку пенсії протиправним та звернувся з даним позовом до суду.
Ухвалою від 28.05.2025 провадження у справі відкрито за правилами спрощеного позовного провадження.
Відповідачі позов не визнали, просили відмовити в його задоволенні. Зазначивши, що страховий стаж позивача склав 15 років 03 місяці 10 днів, що є недостатнім для призначення пенсії за віком відповідно до п. 4 ч. 1 статті 115 Закону № 1058. Починаючи з 19.06.2023 року обчислення страхового стажу, набутого в республіках колишнього СРСР, а в подальшому незалежних держав, та врахування нарахованої на їх території заробітної плати здійснюється відповідно до Законодавства України з урахуванням двосторонніх угод/договорів. На сьогодні такі двосторонні угоди/договори в галузі пенсійного забезпечення не укладено з Киргизькою Республікою. У зв'язку з цим до страхового стажу зараховуються періоди роботи в Киргизькій Республіці лише до 31.12.1991 року. Враховуючи зазначене, відсутні підстави для зарахування до страхового стажу періодів роботи позивача в Киргизькій Республіці з 01.01.1992 по 01.02.1994, з 09.02.1994 по 15.10.1998, з 18.06.2001 по 08.05.2002, з 01.11.2002 по 12.06.2006 згідно трудової книжки НОМЕР_1 від 22.04.1991 року. Відтак, позовні вимоги необґрунтовані, а оскаржуване рішення є правомірним.
Дослідивши матеріали справи та оцінивши наявні в них фактичні дані, суд,
30 квітня 2025 року позивач звернувся до територіального органу Пенсійного фонду України в Миколаївській області з заявою про призначення пенсії за віком.
07.05.2025 року Головним управлінням Пенсійного фонду України в Запорізькій області за принципом екстериторіальності прийнято рішення № 143750004487 про відмову в призначенні дострокової пенсії за віком відповідно до пункту 4 частини 1 статті 115 Закону № 1058 у зв'язку із відсутністю необхідного страхового стажу, оскільки з 19.06.2023 року для України припинено дію Угоди про гарантії прав громадян держав - учасниць Співдружності Незалежних Держав у галузі пенсійного забезпечення від 13.03.1990 року, у зв'язку з чим, стаж роботи зараховується по 31.12.1991 рік та не враховано періодів роботи позивача в Киргизькій Республіці з 01.01.1992 по 01.02.1994, з 09.02.1994 по 15.10.1998, з 18.06.2001 по 08.05.2002, з 01.11.2002 по 12.06.2006.
Вказане рішення відповідача про відмову у призначенні пенсії, позивач вважає протиправним, а тому за захистом своїх прав, свобод та інтересів звернувся до суду з цим позовом.
Суд установив, що згідно із записами у трудовій книжці серії НОМЕР_1 від 22.04.1991 року позивач працював:
- з 01.01.1992 по 01.02.1994 працював на підприємстві Калининский комбинат хлебопродуктов (мовою оригіналу);
- з 09.02.1994 по 15.10.1998 працював оператором-грузчиком по 2-му разряду на Совместном Кыргызско-Китайском обществе с ограниченой отвестственностью "Нитлап" (мовою оригіналу);
- 18.06.2001 по 08.05.2002 працював водієм за трудовим договором у ГП "Буудай- Кара-Балта" (мовою оригіналу);
- з 01.11.2002 по 12.06.2006 працював водієм 1-го класу за трудовим договором у ГП "Буудай- Кара-Балта" (мовою оригіналу).
Суд зазначає, що 15.05.1992 набула чинність Угода про гарантії прав громадян держав - учасниць Співдружності Незалежних Держав у галузі пенсійного забезпечення (даліУгода). Вказана Угода укладена між наступними державами-учасницями: Азербайджанська Республіка, Російська Федерація, Республіка Білорусь, Республіка Таджикистан, Республіка Вірменія, Туркменистан, Республіка Казахстан, Республіка Узбекистан, Республіка Киргизстан, Україна, Республіка Молдова.
Статтею 1 Угоди про гарантії прав громадян держав-учасниць Співдружності Незалежних Держав в галузі пенсійного забезпечення від 13.03.1992, чинної на момент трудової діяльності позивача (надалі - Угода), було передбачено, що пенсійне забезпечення громадян держав - учасниць цієї Угоди та членів їхніх сімей здійснюється за законодавством держави, на території якої вони проживають.
Метою Угоди є взаємне визнання і виконання державами-учасницями зобов'язань "відносно непрацездатних осіб, які набули право на пенсійне забезпечення на їхній території або на території інших республік за період їх входження в СРСР і реалізують це право на території держав-учасниць Угоди". Держави-учасниці цієї Угоди, визнавши відповідальність за пенсійне забезпечення своїх громадян, взяли на себе зобов'язання щодо захисту їхніх пенсійних прав.
Статтею 5 Угоди, яка підписана Україною 13.03.1992, передбачалося, що ця Угода поширюється на всі види пенсійного забезпечення громадян, які встановлені або будуть встановлені законодавством держав-учасниць Угоди.
Відповідно до ст. 6 Угоди, призначення пенсій громадянам держав - учасниць Угоди проводиться за місцем проживання. Для встановлення права на пенсію, в тому числі пенсію на пільгових умовах і за вислугу років, громадянам держав - учасниць Угоди враховується трудовий стаж, набутий на території будь-якої з цих держав, а також на території колишнього СРСР за час до набуття чинності цією Угодою.
Необхідні для пенсійного забезпечення документи, видані у належному порядку на території держав - учасниць Співдружності Незалежних Держав і держав, що входили до складу СРСР або до 1 грудня 1991 року, приймаються на території держав - учасниць Співдружності без легалізації (ст. 11 Угоди).
Таким чином, на громадян України, які працювали на територіях інших держав учасниць Співдружності Незалежних Держав, які приєднались до вказаної Угоди, розповсюджувалася дія нормативних актів приймаючої Держави в галузі пенсійного забезпечення, у тому числі тих, які визначали порядок зарахування трудового стажу
Наведені положення вказаних міжнародних угод передбачають правило про те, що стаж, набутий на території будь-якої з держав-учасниць угоди, та заробіток (дохід) за періоди роботи, які зараховуються до трудового стажу, враховуються при встановленні права на пенсію і її обчисленні. При цьому, обчислення стажу здійснюється згідно із законодавством сторони, на території якої відбувалась трудова діяльність, а пенсійне забезпечення громадян держав-учасниць проводиться за законодавством держави, на території якого вони проживають.
Відповідно до ст. 13 Угоди, кожний учасник цієї Угоди може вийти з неї, направивши відповідне письмове повідомлення депозитарію. Дія Угоди стосовно цього учасника припиняється після закінчення шести місяців з дня отримання депозитарієм такого повідомлення. Пенсійні права громадян держав-учасниць Співдружності, що виникли відповідно до положень цієї Угоди, не втрачають своєї сили і в разі виходу із Угоди держави-учасниці, на території якої вони проживають.
Тож Угодою визначено стаж, який підлягає безумовному врахуванню при визначенні розміру пенсії.
Відповідно до статті 19 Закону України "Про міжнародні договори України", чинні міжнародні договори України, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, є частиною національного законодавства і застосовуються у порядку, передбаченому для норм національного законодавства. Якщо міжнародним договором України, який набрав чинності в установленому порядку, встановлено інші правила, ніж ті, що передбачені у відповідному акті законодавства України, то застосовуються правила міжнародного договору.
Приписами пункту "в" частини другої статті 24 Закону України "Про міжнародні договори України" передбачено, що припинення та зупинення дії міжнародного договору України здійснюються щодо міжнародних договорів, які укладено від імені Уряду України та які не потребували надання згоди на їх обов'язковість Верховною Радою України або затвердження Президентом України, а також щодо міжвідомчих договорів, затверджених Кабінетом Міністрів України, - у формі постанови Кабінету Міністрів України.
Згідно з ч. 1 ст. 25 Закону України "Про міжнародні договори України", припинення дії міжнародного договору України звільняє Україну від будь-якого зобов'язання щодо виконання договору і не впливає на права, зобов'язання чи правове становище України, що виникли в результаті виконання договору до припинення його дії.
Постановою Кабінету Міністрів України від 29.11.2022 №1328 "Про вихід з Угоди про гарантії прав громадян держав-учасниць Співдружності Незалежних Держав у галузі пенсійною забезпечення" зафіксовано факт виходу України з Угоди.
Листом Міністерства закордонних справ України від 29.12.2022 №72/14-612-108210 повідомлено Міністерство юстиції України про те, що відповідно до пункту 11 Порядку ведення Єдиного державного реєстру нормативно-правових актів та користування ним, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 23.04.2001 №376 (зі змінами), після письмового повідомлення Виконавчого комітету Співдружності Незалежних Держав про рішення української сторони вийти з Угоди про гарантії прав громадян держав-учасниць Співдружності Незалежних Держав у галузі пенсійного забезпечення, вчиненої 13.03.1992 у м. Москва, зазначений міжнародний договір України припинить свою дію для України 19.06.2023.
Міністерство юстиції України у повідомленні від 10.01.2023, яке опубліковано в Офіційному віснику України від 10.01.2023, підтвердило факт припинення Угоди для України з 19.06.2023.
З огляду на вищеозначені часові рамки дії та припинення дії міжнародного договору суд доходить висновку про те, що денонсація Угоди означає, що вказана Угода припиняє передбачені нею зобов'язання для сторін Угоди лише відносно правовідносин, які слідують за датою набуття денонсації, а не передують цій даті.
Суд наголошує на тому, що закон не має зворотної дії в часі.
Працюючи за межами України, особа мала легітимні очікування щодо її пенсійного забезпечення в Україні.
За наявності чинних у період роботи позивача положень Угоди, що передбачали відповідне право, така особа не може нести негативні наслідки у вигляді позбавлення її права на зарахування відповідного періоду роботи до страхового стажу.
Тож відповідач безпідставно не зарахував періоди роботи позивача, оскільки Угода, припинила свою дію лише з 19.06.2023.
Таким чином, відповідач протиправно відмовив у зарахуванні до страхового стажу періоду роботи з 01.01.1992 по 01.02.1994, з 09.02.1994 по 15.10.1998, 18.06.2011 по 08.05.2002, з 01.11.2002 по 12.06.2006.
Враховуючи вищевикладене, суд приходить до висновку, що позовні вимоги позивача підлягають задоволенню.
Судові витрати по справі відсутні.
Керуючись статтями 139, 241-246, 250 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
1. Позов ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_2 ) до Головного управління Пенсійного фонду України в Миколаївській області (вул. Морехідна, 1, м. Миколаїв, 54020, ідентифікаційний код 13844159), Головного управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області (просп-т Соборний, буд 158 Б, м. Запоріжжя, Запорізька область, 69057, ідентифікаційний код 20490012) - задовольнити.
2. Визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області від 07.05.2025 року №143750004497 про відмову ОСОБА_1 в призначенні пенсії за віком.
3. Зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Миколаївській області (вул. Морехідна, 1, м. Миколаїв, 54020, ідентифікаційний код 13844159) зарахувати до страхового стажу ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_2 ) періоди роботи з 01.01.1992 по 01.02.1994, з 09.02.1994 по 15.10.1998, 18.06.2011 по 08.05.2002, з 01.11.2002 по 12.06.2006 та повторно розглянути заяву ОСОБА_1 від 30.04.2025 року про призначення пенсії за віком.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга може бути подана до П'ятого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Суддя В. С. Брагар