про повернення позовної заяви
01 липня 2025 рокум. ДніпроСправа № 360/1238/25
Суддя Луганського окружного адміністративного суду Петросян К.Є., перевіривши матеріали позовної заяви адвоката Гусач Сергія Юрійовича в інтересах ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду в Київській області про визнання протиправними дій та зобов'язання вчинити певні дії,
13 червня 2025 року до Луганського окружного адміністративного суду надійшов адміністративний позов адвоката Гусач Сергія Юрійовича в інтересах ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду в Київській області, з такими позовними вимогами:
визнати протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України у Київській області щодо відмови прийняття рішення про поновлення ОСОБА_1 пенсії у зв'язку з втратою годувальника відповідно до закону у період з 01.01.2024 по 30.06.2024;
зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України у Київській області прийняти рішення про поновлення та виплату ОСОБА_1 пенсії у зв'язку з втратою годувальника відповідно до закону у період з 01.01.2024 по 30.06.2024.
В обґрунтування позовних вимог зазначено, що позивач перебуває на обліку в Головному управлінні Пенсійного фонду України у Київські області та отримує пенсію у зв'язку з втратою годувальника, виплату якої було призупинено з 01.01.2024.
12.05.2025 ОСОБА_1 звернулась до відповідача із заявою №ВЕБ-10001-Ф-С-25- 087112, у якій просила прийняти рішення про поновлення та виплату ОСОБА_1 пенсії, у зв'язку з втратою годувальника відповідно до закону у період з 01.01.2024 по 30.06.2024.
Головне управління Пенсійного фонду України у Київській області листом від 28.05.2025 №13331-14801/К-02/8-1000/25 відмовило у поновленні та виплаті пенсії позивачу, зазначивши, що виплату пенсії було припинено з 01.01.2024 на підставі інформації з Єдиної інформаційної бази даних про внутрішньо переміщених осіб, згідно з якою довідка про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи не діюча.
Одночасно пенсійним органом зазначено, що питання поновлення виплати пенсії буде вирішуватись територіальним органом Пенсійного фонду України у разі звернення у встановленому чинним законодавством порядку з повідомленням про одержання / неодержання пенсії від органів пенсійного забезпечення російської федерації.
Позивач вважає такі дії відповідача протиправними та такими, що суперечать чинному законодавству, у зв'язку з чим звернулась до суду.
Ухвалою суду від 18.06.2025 позовну заяву адвоката Гусач Сергія Юрійовича в інтересах ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду в Київській області про визнання протиправними дій та зобов'язання вчинити певні дії, залишено без руху. Запропоновано позивачу усунути недоліки позовної заяви шляхом надання суду клопотання про поновлення строку звернення до суду та належних доказів поважності таких причин.
На виконання вимог вищевказаної ухвали, представником позивача 30.06.2025 надано клопотання про поновлення строку звернення до суду, в обґрунтування якого останній посилається похилий вік позивача, внаслідок чого ОСОБА_1 важко виконувати повсякденні справи, що впливає на здатність оперативно реагувати на юридичні питання. Крім того, у 2022 році в Україні було запроваджено воєнний стан, що значно ускладнило життєві умови, оскільки в цей період позивач змушена була зосередитися на питаннях фізичного виживання, збереження майна та безпеки родини. Тривалий стресовий стан, необхідність розв'язання нагальних життєвих проблем, а також психологічне та фізичне виснаження не дозволяли позивачу звернутися до суду своєчасно. Ситуація, в якій позивачка перебувала, включала в себе надзвичайно важкі емоційні та фізичні виклики, і вона змушена була фокусувати увагу на їх подоланні та відновленні свого стану здоров'я.
Таким чином, пропуск процесуального строку, на думку представника позивача, обумовлений об'єктивними обставинами, пов'язаними з її складною життєвою ситуацією, що включає погіршення фізичного стану та психологічний стрес. У період з 01.01.2024 по дату подання позивачем заяви до Пенсійного фонду від 20.09.2024, відбувалася комунікація з відповідними спеціалістами управління шодо проходження позивачем відеоконференцзв'язку та отримання рішення про встановлення особи, за наслідками якої мало бути відновлено виплату пенсії.
Посилаючись на правові позиції, викладені у постановах Верховного Суду України та Великої Палати Верховного Суду від 06 лютого 2019 року у справі №522/2738/17, представник позивача звертає увагу, що строкового обмеження щодо виплати пенсії у визначеному законодавством розмірі за минулий час, яку особа не отримувала з вини відповідного суб'єкта владних повноважень, немає.
Позивачем процесуальний строк пропущено з поважних причин, оскільки вона значний час буда позбавлена доступу до правничої допомоги через перебування на окупованій території і за першої можливості звернулась до суду із вказаною заявою.
Розглянувши заяву про поновлення строку для звернення до адміністративного суду, суд зазначає таке.
Відповідно до частини першої статті 122 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами (частина перша).
Абзацом першим частини другої статті 122 КАС України встановлено, що для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється шестимісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.
Дотримання строків звернення до адміністративного суду є однією з умов дисциплінування учасників публічно-правових відносин у випадку, якщо вони стали спірними. У випадку пропуску строку звернення до суду, підставами для визнання поважними причин такого пропуску є лише наявність обставин, які є об'єктивно непереборними, не залежать від волевиявлення особи, та пов'язані з дійсними істотними перешкодами чи труднощами для своєчасного вчинення відповідних дій та підтверджені належними доказами.
Необхідно зауважити на тому, що інститут строків у адміністративному процесі сприяє досягненню юридичної визначеності у публічно-правових відносинах та стимулює суд і учасників адміністративного процесу добросовісно ставитися до виконання своїх обов'язків. Строки звернення до адміністративного суду з позовом обмежують час, протягом якого такі правовідносини вважаються спірними. Після їх завершення, якщо ніхто не звернувся до суду за вирішенням спору, відносини стають стабільними.
Строк звернення до суду обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.
При цьому «повинна» слід тлумачити як неможливість незнання, припущення про високу вірогідність дізнатися, а не обов'язок особи дізнатися про порушення своїх прав. Зокрема, особа повинна була дізнатися про порушення своїх прав, якщо: особа знала про обставини прийняття рішення чи вчинення дій і не було перешкод для того, щоб дізнатися про те, яке рішення прийняте або які дії вчинені; рішення скероване на її адресу поштовим повідомленням, яке вона відмовилася отримати або не отримала внаслідок неповідомлення відправника про зміну місця проживання; про порушення її прав знали близькі їй особи.
День, коли особа дізналася про порушення свого права, - це встановлений доказами день, коли позивач дізнався про рішення, дію чи бездіяльність, внаслідок якої відбулося порушення їх прав, свобод чи інтересів.
Оскільки початок шестимісячного строку визначено альтернативно, при визначенні початку цього строку суд має з'ясувати момент, коли особа фактично дізналася або мала реальну можливість дізнатися про наявність відповідного порушення (рішення, дії, бездіяльності), а не коли вона з'ясувала для себе, що певні рішення, дії чи бездіяльність стосовно неї є порушенням.
Велика Палата Верховного Суду у постанові від 24 грудня 2020 року у справі № 510/1286/16-а вказала на те, що у спорах, що виникають з органами Пенсійного фонду України, особа може дізнатися, що її права порушені, зокрема, при отриманні від органу Пенсійного фонду України відповіді (листа-відповіді, листа-роз'яснення) на надісланий запит щодо розміру пенсії, нормативно-правових документів (про правильність/помилковість нарахування розміру пенсії, своєчасність/несвоєчасність її перерахунку), на підставі яких був здійснений саме такий розрахунок.
Водночас, суд наголошує на тому, що пенсія є щомісячним періодичним платежем, а тому в будь-якому разі її розмір відомий особі, яка її отримує. Така особа має реальну, об'єктивну можливість виявити належну зацікавленість та вчинити активні дії з метою отримання інформації про рішення, на підставі якого було здійснено призначення пенсії чи був здійснений її перерахунок, з яких складових вона складається, як обрахована та на підставі яких нормативно-правових актів був здійснений саме такий її розрахунок чи розрахунок її складових.
Отже, з дня отримання пенсійної виплати особою, якій призначена пенсія вона вважається такою, що повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи законних інтересів. Винятком з цього правила є випадок, коли така особа без зайвих зволікань, в розумний строк після отримання пенсійної виплати, демонструючи свою необізнаність щодо видів та розміру складових призначеної (перерахованої) їй пенсії звернулась до пенсійного органу із заявою про надання їй відповідної інформації. В такому випадку особа вважається такою, що дізналась про порушення її прав при отриманні від пенсійного органу відповіді на подану нею заяву.
Судова палата з розгляду справ щодо захисту соціальних прав у постанові від 31 березня 2021 року по справі № 240/12017/19 відступила від висновків, викладених, зокрема у постановах від 29 жовтня 2020 року по справі № 816/197/18, від 20 жовтня 2020 року по справі № 640/14865/16-а, від 25 лютого 2021 року по справі № 822/1928/18 щодо застосування строку звернення до суду у соціальних спорах, у яких, зокрема зазначено, що при застосуванні строків звернення до адміністративного суду у вказаній категорії справ слід виходити з того, що встановлені процесуальним законом строки та повернення позовної заяви без розгляду на підставі їх пропуску не можуть слугувати меті відмови у захисті порушеного права, легалізації триваючого правопорушення, в першу чергу, з боку держави (постанови Верховного Суду від 29 жовтня 2020 року по справі № 816/197/18 (касаційне провадження № К/9901/50050/18), від 20 жовтня 2020 року по справі № 640/14865/16-а (касаційне провадження № К/9901/36805/18), а також про те, що строк звернення позивача до суду у випадку спірних правовідносин розпочав перебіг після отримання позивачем листа-відповіді від органу Пенсійного фонду, а не після отримання пенсії за відповідний період (постанова Верховного Суду від 25 лютого 2021 року по справі № 822/1928/18) та дійшла наступного правового висновку щодо застосування строку звернення до суду, передбаченого статтею 122 КАС України у спорах цієї категорії:
1) для визначення початку перебігу строку для звернення до суду необхідно встановити час, коли позивач дізнався або повинен був дізнатись про порушення своїх прав, свобод та інтересів. Позивачу недостатньо лише послатись на необізнаність про порушення його прав, свобод та інтересів; при зверненні до суду він повинен довести той факт, що він не міг дізнатися про порушення свого права й саме із цієї причини не звернувся за його захистом до суду протягом шести місяців від дати порушення його прав, свобод чи інтересів чи в інший визначений законом строк звернення до суду. В той же час, триваюча пасивна поведінка такої особи не свідчить про дотримання такою особою строку звернення до суду з урахуванням наявної у неї можливості знати про стан своїх прав, свобод та інтересів.
2) пенсія є щомісячним періодичним платежем, а тому в будь-якому разі її розмір відомий особі, яка її отримує щомісячно. Відтак, отримання пенсіонером листа від територіального органу Пенсійного фонду України у відповідь на його заяву не змінює момент, з якого така особа повинна була дізнатись про порушення своїх прав, а свідчить лише про час, коли вона почала вчиняти дії щодо реалізації свого права і ця дата не пов'язується з початком перебігу строку звернення до суду у разі якщо така особа без зволікань та протягом розумного строку не вчиняла активних дій щодо отримання інформації про правильність/помилковість нарахування розміру пенсії, своєчасність/несвоєчасність її перерахунку, тощо.
За усталеною практикою Великої Палати Верховного Суду застосування частини першої статті 121 КАС України, уперше сформульованою у постанові від 20 листопада 2019 року у справі № 9901/405/19, «правовий інститут строків звернення до адміністративного суду за захистом свого порушеного права не містить вичерпного, детально описаного переліку причин чи критеріїв їх визначення. Натомість закон запроваджує оцінні, якісні параметри визначення таких причин - вони повинні бути поважними, реальними або непереборними і об'єктивно нездоланними на час плину строків звернення до суду. Ці причини (чи фактори об'єктивної дійсності) мають бути несумісними з обставинами, коли суб'єкт звернення до суду знав або не міг не знати про порушене право, ніщо правдиво йому не заважало звернутися до суду, але цього він не зробив і через власну недбалість, легковажність, байдужість, неорганізованість чи інші подібні за суттю ставлення до права на доступ до суду порушив ці строки».
Тому, поважними причинами визнаються лише такі обставини, які є об'єктивно непереборними, не залежать від волевиявлення особи та пов'язані із дійсними, істотними перешкодами чи труднощами для своєчасного вчинення процесуальних дій, що підтверджені належними доказами.
Застосовуючи строк, визначений абзацом першим частини другої статті 122 КАС України, суд вважає, що з вимогами стосовно оскарження дій відповідача щодо відмови прийняти рішення про поновлення ОСОБА_1 пенсії у зв'язку з втратою годувальника відповідно до закону у період з 01.01.2024 по 30.06.2024, шестимісячний строк звернення до суду позивачем пропущений.
Щодо наведених представником позивача підстав для поновлення пропущеного строку звернення до суду, суддя зазначає таке.
Позивач щомісячно отримувала пенсійні виплати, а тому, в будь-якому разі, розмір пенсії був їй відомий. Крім того, з позовної заяви вбачається, що позивачу призупинено виплату пенсії з 01.01.2024. Тобто, позивач не отримавши пенсію в січні 2024 року вже знала про порушення своїх прав. При цьому, позивачем не заперечується, що пенсію вона отримує щомісяця.
Відповідно, позивач могла звернутися до відповідача за отриманням інформації щодо неотримання чергової виплати пенсії та дізнатися, з яких підстав пенсія не виплачується. Тобто проявити належну зацікавленість, чого позивачем своєчасно не здійснено.
Суд зауважує, що необізнаність позивача з нормами законодавства носить суб'єктивний характер та не виключає можливість звернутися за отриманням правової допомоги (в тому числі безоплатної) у разі, якщо такої допомоги ОСОБА_1 потребувала, у межах строку, встановленого законом для звернення до адміністративного суду з цим позовом, який був достатнім для вчинення відповідних дій.
Суд зауважує, що у численній практиці Верховного Суду неодноразово, зокрема у постановах від 11 липня 2019 року у справі № 0940/1181/18, від 31 жовтня 2019 року у справі № 823/1915/18, від 22 січня 2020 року у справі № 826/4464/17, від 16 липня 2020 року у справі № 487/3042/16-а, висловлена позиція, згідно з якою пропуск відповідного строку на звернення до суду через необізнаність щодо прийнятих актів законодавства або байдужість до своїх прав чи небажання скористатися цим правом не є поважними причинами пропуску строку та, відповідно, підставою для поновлення строку звернення до суду з адміністративним позовом.
Верховний Суд у постанові від 25 серпня 2022 року у справі № 240/3771/21 вказав на те, що введення воєнного стану може бути визнано судом поважною причиною пропуску відповідного процесуального строку або його продовження за умови, якщо пропуск строку знаходиться в прямому причинному зв'язку з такою обставиною. Питання поновлення або наявності підстав для продовження відповідного процесуального строку вирішується в кожному конкретному випадку, виходячи з доводів, наведених у відповідній заяві.
Отже, саме по собі посилання на введення воєнного стану на території України не може бути поважною причиною для поновлення або продовження відповідного процесуального строку без зазначення конкретних обставин, які вплинули на своєчасність звернення до суду та без надання відповідних доказів того, як саме введення воєнного стану вплинуло на обставини заявника, що, в свою чергу, обумовили пропуск відповідного строку або необхідність його продовження.
Суд зазначає, що введення воєнного стану може бути поважною причиною пропущення процесуального строку, якщо це пов'язано не з загальними, а конкретними причинами, що практично, а не теоретично, заважали вчасно виконати процесуальну дію.
Представником позивача не зазначено, яким чином введення воєнного стану перешкоджало позивачу своєчасно звернутися до суду з цим позовом.
Отже, наведені представником позивача у клопотанні про поновлення строку звернення до суду причини пропуску строку, не можуть вважатися поважними, оскільки як вже було неодноразово наголошено вище, згадані виплати мають щомісячний характер і про їх припинення, зменшення чи нарахування у неправильному розмірі позивачу мало бути відомо не пізніше неотримання/отримання вперше такої виплати у межах спірного періоду.
Аналогічну позицію висловлено Верховним Судом у постановах від 05 березня 2024 року по справі № 300/5476/22 та від 21 лютого 2024 року по справі № 240/27663/23.
Стосовно посилання позивача на факт здійснення комунікації у період з 01.01.2024 по 20.09.2024 з відповідними спеціалістами пенсійного органу щодо проходження позивачем відеоконференцзв'язку та отримання рішення про встановлення особи, за наслідками яких мало бути відновлено виплату пенсії, суд зазначає таке.
Звернення позивача 12.05.2025, а також 20.09.2024 до відповідача із заявою про прийняття рішення про поновлення та виплату пенсії за період з 01.01.2024 по 30.06.2024, фактично направлені на поновлення нарахування та виплати пенсії ОСОБА_1 і не змінюють моменту, з якого позивач мала дізнатись про порушення своїх прав, а свідчать лише про час, коли ОСОБА_1 почала вчиняти дії щодо реалізації свого права і ця дата не пов'язується з початком перебігу строку звернення до суду в даному випадку.
Окрім того, як вбачається з Єдиного дежавного реєстру судових рішень, позивач зверталась до Луганського окружного адміністративного суду з вимогами про визнання протиправними дій Головного управління Пенсійного фонду України у Київській області щодо припинення нарахування та виплати пенсії ОСОБА_1 з 01.01.2024, відмови у поновленні нарахування та виплати пенсії з 01.01.2024, а також щодо зобов'язання Головне управління Пенсійного фонду України у Київській області відновити нарахування та виплату пенсії з 01.01.2024.
При цьому, ухвалою Луганского окружного адміністративного суду у справі № 360/132/25 від 03.02.2025 відмовлено у задоволенні клопотання адвоката Маслія Віктора Миколайовича в інтересах ОСОБА_1 про поновлення строку звернення до адміністративного суду з позовом до Головного управління Пенсійного фонду України у Київській області про визнання протиправними дій, зобов'язання вчинити певні дії та повернуто позивачу позовну заяву адвоката Маслія Віктора Миколайовича інтересах ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду в Київській області в частині вимог про припинення нарахування та виплати пенсії ОСОБА_1 з 01.01.2024 по 30.06.2024, відмови відновити нарахування та виплату пенсії з 01.01.2024 по 30.06.2024, та зобов'язання Головне управління Пенсійного фонду України у Київській області відновити нарахування та виплату пенсії з 01.01.2024 по 30.06.2024.
Суд вказує, що згідно із ухвалою від 18 червня 2025 року про залишення без руху позовної заяви, позивач не була обмежена у наданні доказів поважності пропуску строку, передбаченого для звернення до суду.
Вказані доводи позивача не впливають на її можливість дізнатися про порушення своїх прав у відповідній частині вимог, в тому числі за участю представника, чого позивачем тривалий час не було здійснено, що свідчить про триваючу пасивну поведінку позивача.
За наведених обставин, суд вважає зазначені представником позивача підстави для поновлення позивачу строку звернення до суду неповажними.
Доказів існування обставин, які були об'єктивно непереборними, не залежали від волевиявлення позивача, та пов'язані з дійсними істотними перешкодами чи труднощами для своєчасного звернення до суду, представником позивача не надано.
У спірних правовідносинах суд застосовує правові позиції, сформовані Верховним судом пізніше у часі, аніж ті, на які посилається представник позивача.
Відтак, суддя дійшов висновку, що заява представника позивача про поновлення строку для звернення до адміністративного суду не містить поважних причин пропуску строку звернення до суду з даним позовом.
Відповідно до частини другої статті 123 КАС України якщо заяву не буде подано особою в зазначений строк або вказані нею підстави для поновлення строку звернення до адміністративного суду будуть визнані неповажними, суд повертає позовну заяву.
Згідно з пунктами 1 та 9 частини четвертої статті 169 КАС України позовна заява повертається позивачеві, якщо позивач не усунув недоліки позовної заяви, яку залишено без руху у встановлений судом строк; у випадках, передбачених частиною другою статті 123 цього Кодексу.
Беручи до уваги ту обставину, що представником позивача не надано суду доказів, які б свідчили про існування обставин, що об'єктивно перешкоджали позивачу звернутись з даним позовом до суду у межах строків, встановлених законом, а судом з позовної заяви та доданих до неї матеріалів не встановлено підстав для визнання поважними причин пропуску строку звернення до суду, суд дійшов висновку, що адміністративний позов підлягає поверненню позивачу внаслідок визнання судом вказаних у клопотанні про поновлення строку звернення до суду підстав для поновлення строку звернення до адміністративного суду неповажними (випадок, передбачений частиною другою статті 123 КАС України).
Суд звертає увагу на те, що згідно з приписами частини восьмої статті 169 Кодексу адміністративного судочинства України, повернення позовної заяви не позбавляє права повторного звернення до адміністративного суду в порядку, встановленому законом.
Керуючись статтями 123, 169 Кодексу адміністративного судочинства України, суддя
Відмовити у задоволенні клопотання адвоката Гусач Сергія Юрійовича в інтересах ОСОБА_1 про поновлення строку звернення до адміністративного суду з позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в Київській області про визнання протиправними дій, зобов'язання вчинити певні дії.
Позовну заяву адвоката Гусач Сергія Юрійовича в інтересах ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду в Київській області про визнання протиправними дій та зобов'язання вчинити певні дії, повернути позивачу.
Повернення позовної заяви не позбавляє права повторного звернення до адміністративного суду в порядку, встановленому законом.
Ухвала набирає законної сили з моменту підписання суддею та може бути оскаржена в апеляційному порядку окремо від рішення суду.
Апеляційна скарга на ухвалу суду подається безпосередньо до Першого апеляційного адміністративного суду протягом п'ятнадцяти днів з дня її проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини ухвали суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
СуддяК.Є. Петросян