30 червня 2025 року м. ДніпроСправа № 360/1190/25
Суддя Луганського окружного адміністративного суду Кисіль С. В., розглянувши в письмовому провадженні адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до 3 Державного пожежно-рятувального загону Головного управління Державної служби України з надзвичайних ситуацій у Луганській області про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити певні дії,
У провадженні Луганського окружного адміністративного суду перебуває справа за позовом ОСОБА_1 (далі - позивач), в інтересах якого звернувся ОСОБА_2 (далі - представник позивача), до 3 Державного пожежно-рятувального загону Головного управління Державної служби України з надзвичайних ситуацій у Луганській області (далі - відповідач, 3 ДПРЗ ГУ ДСНС України у Луганській області), в якій представник позивача просить суд:
- визнати протиправними дії 3 ДПРЗ ГУ ДСНС України у Луганській області щодо обчислення та виплати позивачу усього грошового забезпечення в тому числі одноразових видів грошового забезпечення (одноразової грошової допомоги при звільненні, грошової допомоги на оздоровлення, матеріальної допомоги для вирішення соціально - побутових питань, грошових компенсацій та інших виплат які належали за час проходження служби в тому числі на день звільнення) за період з 11 червня 2021 року по 10 березня 2025 року без урахування розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб встановленого законом на 01 січня календарного року (а саме 01 січня 2020 року у розмірі 2102,00 грн, 01 січня 2021 року у розмірі 2270,00 грн, 01 січня 2022 року у розмірі 2481,00 грн, 01 січня 2023 року у розмірі 2684,00 грн, 01 січня 2024 року у розмірі 3028,00 грн, 01 січня 2025 року у розмірі 3028,00 грн);
- зобов'язати 3 ДПРЗ ГУ ДСНС України у Луганській області здійснити перерахунок та виплату позивачу усього грошового забезпечення в тому числі одноразових видів грошового забезпечення (одноразової грошової допомоги при звільненні, грошової допомоги на оздоровлення, матеріальної допомоги для вирішення соціально - побутових питань, грошових компенсацій та інших виплат які належали за час проходження служби в тому числі на день звільнення) за період з 11 червня 2021 року по 10 березня 2025 року з урахуванням посадового окладу та окладу за військовим званням, визначеного шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 01 січня календарного року (а саме 01 січня 2020 року у розмірі 2102,00 грн, 01 січня 2021 року у розмірі 2270,00 грн, 01 січня 2022 року у розмірі 2481,00 грн, 01 січня 2023 року у розмірі 2684,00 грн, 01 січня 2024 року у розмірі 3028,00 грн, 01 січня 2025 року у розмірі 3028,00 грн) перерахунок здійснити з урахуванням тих відсоткових розмірів щомісячних додаткових видів грошового забезпечення, які фактично належали та виплачувалися під час проходження служби.
Ухвалою суду від 10 червня 2025 року відкрито провадження в адміністративній справі та визначено розглядати справу за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні).
Ухвалою суду від 20 червня 2025 року позовну заяву ОСОБА_1 залишено без руху та запропоновано позивачу (представнику позивача) протягом п'яти календарних днів з дати отримання цієї ухвали усунути недоліки позовної заяви шляхом надання суду заяви про поновлення строку звернення до суду в частині позовних вимог про визнання бездіяльності протиправною та зобов'язання вчинити певні дії за період з 19 липня 2022 року по 28 лютого 2025 року з обґрунтуванням та документальним підтвердженням наявності поважних причин пропуску строку звернення до суду.
На виконання вимог ухвали суду від 20 червня 2025 року представником позивача надана заява, в якій зазначено, що позивач у період з 11 червня 2021 року по 10 березня 2025 року проходив службу у 3 ДПРЗ ГУ ДСНС України у Луганській області, який є окремою юридичною особою та окремою бюджетною установою. Відповідно до наказу від 10 березня 2025 року № 197 відповідач припинив трудові відносини з позивачем, виключив зі списків свого особового складу та провів фактичні розрахунки з грошового забезпечення.
Оскільки позивач звернувся до адміністративного суду з позовною заявою 04 червня 2025 року, тобто у тримісячний строк, який обчислюється з дня виключення зі списків особового складу та здійснення відповідачем фактичного розрахунку з позивачем з грошового забезпечення, просить поновити строк звернення до адміністративного суду у частині позовних вимог з 19 липня 2022 року по 10 березня 2025 року.
Розглянувши клопотання про поновлення строку звернення до суду, суд зазначає наступне.
Відповідно до частини першої статті 122 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами.
Частиною другою цієї статті передбачено, що для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється шестимісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.
Аналіз зазначених норм дає підстави зробити висновок, що шестимісячний строк звернення до суду в адміністративному судочинстві є загальним і застосовується, якщо інше не встановлено цим Кодексом або іншими законами.
Згідно з частиною третьою статті 122 КАС України для захисту прав, свобод та інтересів особи цим Кодексом та іншими законами можуть встановлюватися інші строки для звернення до адміністративного суду, які, якщо не встановлено інше, обчислюються з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.
Отже, КАС України передбачає можливість встановлення цим Кодексом та іншими законами спеціальних строків звернення до адміністративного суду, які мають перевагу в застосуванні порівняно із загальним шестимісячним строком, визначеним у частині другій статті 122 цього Кодексу.
Таким спеціальним строком для звернення до суду у справах щодо прийняття громадян на публічну службу, її проходження, звільнення з публічної служби є місячний строк, установлений частиною п'ятою статті 122 КАС України.
Водночас, у зазначених положеннях КАС України відсутні норми, що регулювали б порядок звернення осіб, які перебувають (перебували) на публічній службі, до адміністративного суду у справах про стягнення належної їм заробітної плати (грошового забезпечення) у разі порушення законодавства про оплату праці.
Умови проходження більшості видів публічної служби, зокрема й у питаннях щодо оплати праці, регулюються як спеціальним законодавством, так і загальними нормами трудового законодавства, тобто нормами законодавства про працю.
Так, до 19 липня 2022 року частиною першою статті 233 КЗпП України, яка регулює строки звернення до суду за вирішенням трудових спорів, було встановлено норму про те, що працівник може звернутися з заявою про вирішення трудового спору безпосередньо до районного, районного у місті, міського чи міськрайонного суду в тримісячний строк з дня, коли він дізнався або повинен був дізнатися про порушення свого права, а у справах про звільнення - в місячний строк з дня вручення копії наказу про звільнення або з дня видачі трудової книжки.
Разом із цим, частиною другою цієї статті до 19 липня 2022 року було встановлено, що у разі порушення законодавства про оплату праці працівник має право звернутися до суду з позовом про стягнення належної йому заробітної плати без обмеження будь-яким строком.
Отже, до 19 липня 2022 року право на заробітну плату не обмежувалось будь-яким строком щодо судового захисту і такий висновок прямо випливає з указаної норми.
Статтею 43 Конституції України визначено, що кожен має право, зокрема, на заробітну плату, не нижчу від визначеної законом. Право на своєчасне одержання винагороди за працю захищається законом.
Згідно з вимогами статті 2 Закону України «Про оплату праці» в структуру заробітної плати входять:
- основна заробітна плата - це винагорода за виконану роботу відповідно до встановлених норм праці (норми часу, виробітку, обслуговування, посадові обов'язки). Вона встановлюється у вигляді тарифних ставок (окладів) і відрядних розцінок для робітників та посадових окладів для службовців.
- додаткова заробітна плата - це винагорода за працю понад установлені норми, за трудові успіхи та винахідливість і за особливі умови праці. Вона включає доплати, надбавки, гарантійні і компенсаційні виплати, передбачені чинним законодавством; премії, пов'язані з виконанням виробничих завдань і функцій.
- інші заохочувальні та компенсаційні виплати (до них належать виплати у формі винагород за підсумками роботи за рік, премії за спеціальними системами і положеннями, виплати в рамках грантів, компенсаційні та інші грошові і матеріальні виплати, які не передбачені актами чинного законодавства або які провадяться понад встановлені зазначеними актами норми).
Відповідно до Рішення Конституційного Суду України від 15 жовтня 2013 року № 8-рп/2013 у справі № 1-13/2013 в аспекті конституційного звернення положення частини другої статті 233 КЗпП України у системному зв'язку з положеннями статей 1, 12 Закону України від 24 березня 1995 року № 108/95-ВР «Про оплату праці» зі змінами необхідно розуміти так, що у разі порушення роботодавцем законодавства про оплату праці не обмежується будь-яким строком звернення працівника до суду з позовом про стягнення заробітної плати, яка йому належить, тобто усіх виплат, на які працівник має право згідно з умовами трудового договору і відповідно до державних гарантій, встановлених законодавством, зокрема й за час простою, який мав місце не з вини працівника, незалежно від того, чи було здійснене роботодавцем нарахування таких виплат.
Відповідно до пункту 2.1 мотивувальної частини Рішення Конституційного Суду України від 15 жовтня 2013 року № 8-рп/2013 поняття «заробітна плата» і «оплата праці», які використано у законах, що регулюють трудові правовідносини, є рівнозначними в аспекті наявності у сторін, які перебувають у трудових відносинах, прав і обов'язків щодо оплати праці, умов їх реалізації та наслідків, що мають настати у разі невиконання цих обов'язків. Під заробітною платою, що належить працівникові, або, за визначенням, використаним у частині другій статті 233 КЗпП України, належною працівнику заробітною платою необхідно розуміти усі виплати, на отримання яких працівник має право згідно з умовами трудового договору і відповідно до державних гарантій, встановлених законодавством для осіб, які перебувають у трудових відносинах з роботодавцем, незалежно від того, чи було здійснене нарахування таких виплат. У разі порушення роботодавцем законодавства про оплату праці не обмежується будь-яким строком звернення працівника до суду з позовом про стягнення заробітної плати, яка йому належить, тобто усіх виплат, на які працівник має право згідно з умовами трудового договору і відповідно до державних гарантій, встановлених законодавством, зокрема й за час простою, який мав місце не з вини працівника, незалежно від того, чи було здійснене роботодавцем нарахування таких виплат.
В аспекті спірних правовідносин поняття «грошове забезпечення» і «заробітна плата», які використано у законодавстві, що регулює трудові правовідносини, є рівнозначними, а тому спір щодо виплати грошового забезпечення охоплювався застосованим у частині другій статті 233 КЗпП України визначенням «законодавство про оплату праці» та, відповідно, до 19 липня 2022 року звернення до суду з позовними вимогами щодо заробітної плати (грошового забезпечення) не обмежувалось будь-яким строком.
Відповідно до абзацу першого пункту 1 статті 9 Закону України від 20 грудня 1991 року № 2011-ХІІ «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» (далі - Закон № 2011-ХІІ) держава гарантує військовослужбовцям достатнє матеріальне, грошове та інші види забезпечення в обсязі, що відповідає умовам військової служби, стимулює закріплення кваліфікованих військових кадрів.
Згідно з пунктами другим-третім статті 9 Закону № 2011-ХІІ до складу грошового забезпечення входять: посадовий оклад, оклад за військовим званням; щомісячні додаткові види грошового забезпечення (підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, винагороди, які мають постійний характер, премія); одноразові додаткові види грошового забезпечення. Грошове забезпечення визначається залежно від посади, військового звання, тривалості, інтенсивності та умов військової служби, кваліфікації, наукового ступеня і вченого звання військовослужбовця. Грошове забезпечення підлягає індексації відповідно до закону.
Грошове забезпечення виплачується у розмірах, що встановлюються Кабінетом Міністрів України, та повинно забезпечувати достатні матеріальні умови для комплектування Збройних Сил України, інших утворених відповідно до законів України військових формувань та правоохоронних органів кваліфікованим особовим складом, враховувати характер, умови служби, стимулювати досягнення високих результатів у службовій діяльності. Порядок виплати грошового забезпечення визначається Міністром оборони України, керівниками центральних органів виконавчої влади, що мають у своєму підпорядкуванні утворені відповідно до законів України військові формування та правоохоронні органи, керівниками розвідувальних органів України (абзаци перший, другий пункту 4 статті 9 Закону № 2011-ХІІ).
Пунктом 2 постанови Кабінету Міністрів України від 30 серпня 2017 року № 704 «Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб» (далі - постанова № 704) установлено, що грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу складається з посадового окладу, окладу за військовим (спеціальним) званням, щомісячних (підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, винагороди, які мають постійний характер, премії) та одноразових додаткових видів грошового забезпечення.
Позивач у цій справі звернувся до суду за захистом свого права на належне грошове забезпечення (оплату праці). Позивачем не оскаржуються умови проходження публічної служби або звільнення з неї. Отже, застосуванню до спірних правовідносин стосовно строків звернення до суду підлягають положення КЗпП України, а не КАС України.
Законом України від 01 липня 2022 року № 2352-IX «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо оптимізації трудових відносин», який набрав чинності з 19 липня 2022 року, статтю 233 КЗпП України викладено в такій редакції:
«Працівник може звернутися із заявою про вирішення трудового спору безпосередньо до суду в тримісячний строк з дня, коли він дізнався або повинен був дізнатися про порушення свого права, крім випадків, передбачених частиною другою цієї статті.
Із заявою про вирішення трудового спору у справах про звільнення працівник має право звернутися до суду в місячний строк з дня вручення копії наказу (розпорядження) про звільнення, а у справах про виплату всіх сум, що належать працівникові при звільненні, - у тримісячний строк з дня одержання ним письмового повідомлення про суми, нараховані та виплачені йому при звільненні (стаття 116)».
Також Законом України від 01 липня 2022 року № 2352-IX «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо оптимізації трудових відносин» внесено зміни до статті 116 КЗпП України.
Статтею 116 КЗпП України у редакції, яка діє з 19 липня 2022 року, передбачено, що при звільненні працівника виплата всіх сум, що належать йому від підприємства, установи, організації, провадиться в день звільнення. Якщо працівник в день звільнення не працював, то зазначені суми мають бути виплачені не пізніше наступного дня після пред'явлення звільненим працівником вимоги про розрахунок. Про суми, нараховані та виплачені працівникові при звільненні, із зазначенням окремо кожного виду виплати (основна та додаткова заробітна плата, заохочувальні та компенсаційні виплати, інші виплати, на які працівник має право згідно з умовами трудового договору і відповідно до законодавства, у тому числі при звільненні) роботодавець повинен письмово повідомити працівника в день їх виплати. У разі спору про розмір сум, нарахованих працівникові при звільненні, роботодавець у будь-якому разі повинен у визначений цією статтею строк виплатити не оспорювану ним суму.
Отже, починаючи з 19 липня 2022 року обмежено строк звернення до суду з позовами про вирішення трудових спорів щодо виплати заробітної плати (грошового забезпечення) під час проходження публічної служби та щодо виплати всіх сум, що належать працівникові при звільненні. З 19 липня 2022 року у спорах щодо виплати заробітної плати (грошового забезпечення) під час проходження публічної служби такий строк становить три місяці з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення свого права, а у спорах щодо виплати всіх сум, що належать працівникові при звільненні, такий строк становить три місяці з дня одержання працівником письмового повідомлення про суми, нараховані та виплачені йому при звільненні.
Згідно з частиною першою статті 58 Конституції України закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії у часі, крім випадків, коли вони пом'якшують або скасовують відповідальність особи.
Це означає, що за загальним правилом норма права діє стосовно відносин, які виникли після набрання чинності цією нормою. Тобто, до певних юридичних фактів застосовується той закон (інший нормативно-правовий акт), під час дії якого вони настали.
Позицію щодо незворотності дії в часі законів та інших нормативно-правових актів неодноразово висловлював Конституційний Суд України. Так, згідно з висновками щодо тлумачення змісту статті 58 Конституції України, викладеними у рішеннях Конституційного Суду України від 13 травня 1997 року № 1-зп, від 09 лютого 1999 року №1-рп/99, від 05 травня 2001 року № 3-рп/2001, від 13 березня 2012 року № 6-рп/2012, закони та інші нормативно-правові акти поширюють свою дію тільки на ті відносини, які виникли після набуття законами чи іншими нормативно-правовими актами чинності; дію нормативно-правового акта в часі треба розуміти так, що вона починається з моменту набрання цим актом чинності і припиняється із втратою ним чинності, тобто до певного юридичного факту застосовується той закон або інший нормативно-правовий акт, під час дії якого вони настали або мали місце; дія закону та іншого нормативно-правового акта не може поширюватися на правовідносини, які виникли і закінчилися до набрання чинності цим законом або іншим нормативно-правовим актом.
Єдиний виняток з цього правила, закріплений у частині першій статті 58 Конституції України, складають випадки, коли закони та інші нормативно-правові акти пом'якшують або скасовують відповідальність особи.
Конституційний Суд України (Рішення від 13 травня 1997 року № 1-зп) також висловив позицію, згідно з якою закріплення принципу незворотності дії нормативно-правового акта у часі на конституційному рівні є гарантією стабільності суспільних відносин, у тому числі відносин між державою і громадянами, породжуючи у громадян впевненість у тому, що їхнє існуюче становище не буде погіршене прийняттям більш пізнього закону чи іншого нормативно-правового акта.
У Рішенні від 03 жовтня 1997 року № 4-зп Конституційний Суд України також надав роз'яснення стосовно порядку набрання чинності Конституцією України та іншими нормативно-правовими актами; конкретна сфера суспільних відносин не може бути водночас врегульована однопредметними нормативними правовими актами однакової сили, які за змістом суперечать один одному; звичайною є практика, коли наступний у часі акт містить пряме застереження щодо повного або часткового скасування попереднього; загальновизнаним є й те, що з прийняттям нового акта, якщо інше не передбачено самим цим актом, автоматично скасовується однопредметний акт, який діяв у часі раніше, тобто діє правило Lex posterior derogat priori - «наступний закон скасовує попередній».
На підставі аналізу наведених вище рішень Конституційного Суду України, що містять офіційні тлумачення положень Основного Закону стосовно дії нормативно-правового акта у часі, доцільно зробити висновок, що суд під час розгляду справи має застосовувати той нормативно-правовий акт, який набув чинності та залишається чинним на момент виникнення та припинення відповідних спірних правовідносин.
З огляду на правові позиції Конституційного Суду України щодо незворотності дії в часі законів та інших нормативно-правових актів, суд зауважує про поширення дії частини першої статті 233 КЗпП України (в редакції Закону України від 01 липня 2022 року № 2352-IX «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо оптимізації трудових відносин») тільки на ті відносини, які виникли після набуття цією нормою закону чинності (тобто на ті відносини, які виникли починаючи з 19 липня 2022 року).
Правову позицію про те, що до 19 липня 2022 року КЗпП України не обмежував будь-яким строком право працівника на звернення до суду з позовом про стягнення належної йому заробітної плати, а після цієї дати строк звернення до суду з трудовим спором, у тому числі про стягнення належної працівнику заробітної плати, обмежений трьома місяцями з дня, коли працівник дізнався або повинен був дізнатися про порушення свого права (частина перша статті 233 КЗпП України), висловлено Великою Палатою Верховного Суду в постанові від 11 липня 2024 року у справі № 990/156/23 та Верховним Судом у складі судової палати з розгляду справ щодо виборчого процесу та референдуму, а також захисту політичних прав громадян Касаційного адміністративного суду в постанові від 21 березня 2025 року у справі № 460/21394/23.
Відповідно до витягу з наказу начальника Головного управління Державної служби України з надзвичайних ситуацій у Луганській області від 10 березня 2025 року № 197 полковника служби цивільного захисту ОСОБА_1 , начальника 3 ДПРЗ ГУ ДСНС України у Луганській області звільнено з посади та зараховано у розпорядження начальника Головного управління Державної служби України з надзвичайних ситуацій у Луганській області.
Згідно з довідкою Головного управління Державної служби України з надзвичайних ситуацій у Луганській області від 11 червня 2025 року № 57-ДВ/57 полковник служби цивільного захисту ОСОБА_1 згідно з наказом ДСНС України від 10 березня 2025 року № 197 «Про кадрові питання» звільнений з посади начальника 3 ДПРЗ ГУ ДСНС України у Луганській області, зарахований у розпорядження начальника Головного управління Державної служби України з надзвичайних ситуацій у Луганській області та продовжує проходити службу в ДСНС України, перебуваючи у розпорядженні начальника Головного управління. В органах МВС України, МНС України, ДСНС України проходить службу безперервно з 01 вересня 1997 року по теперішній час.
Оскільки позивач продовжує проходити службу в ГУ ДСНС у Луганській області та спірним періодом є період з 11 червня 2021 року по 10 березня 2025 року, то до спірних правовідносин мають бути застосовані норми частин першої, другої статті 233 КЗпП України в редакції, чинній до 19 липня 2022 року, та норми частини першої статті 233 КЗпП України в редакції, чинній з 19 липня 2022 року.
Суд зазначає, що строк звернення до суду з позовними вимогами щодо перерахунку та виплати грошового забезпечення під час проходження служби за період з 11 червня 2021 року по 18 липня 2022 року позивачем не пропущений.
Разом з цим, до спірних правовідносин щодо перерахунку та виплати грошового забезпечення під час проходження військової служби за період з 19 липня 2022 року по 10 березня 2025 року застосовується строк звернення до суду, встановлений частиною першою статті 233 КЗпП України - три місяці з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення свого права.
Пунктом 1 глави ХІХ «Прикінцеві положення» КЗпП України встановлено, що під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19), строки, визначені статтею 233 цього Кодексу, продовжуються на строк дії такого карантину.
Відповідно до пункту 1 постанови Кабінету Міністрів України від 09 грудня 2020 року № 1236 «Про встановлення карантину та запровадження обмежувальних протиепідемічних заходів з метою запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої корона вірусом SARS-CoV-2», в редакції постанови Кабінету Міністрів України від 23 грудня 2022 року № 1423 «Про внесення змін до розпорядження Кабінету Міністрів України від 25 березня 2020 р. № 338 і постанови Кабінету Міністрів України від 9 грудня 2020 р. № 1236», установлено з метою запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2 (далі - COVID-19), з 19 грудня 2020 року до 30 червня 2023 року на території України карантин, продовживши дію карантину, встановленого постановами Кабінету Міністрів України від 11 березня 2020 року № 211 «Про запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2», від 20 травня 2020 року № 392 «Про встановлення карантину з метою запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2» і від 22 липня 2020 року № 641 «Про встановлення карантину та запровадження посилених протиепідемічних заходів на території із значним поширенням гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2».
Пунктом 1 постанови Кабінету Міністрів України від 27 червня 2023 року № 651 «Про відміну на всій території України карантину, встановленого з метою запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2» відмінено з 24 години 00 хвилин 30 червня 2023 р. на всій території України карантин, встановлений з метою запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2.
Отже, перебіг строку для звернення суду з позовними вимогами за період з 19 липня 2022 року по 30 червня 2023 року розпочався у позивача 01 липня 2023 року та закінчився 02 жовтня 2023 року (з урахуванням вихідних).
Наказом Міністерства внутрішніх справ України від 20 липня 2018 року № 623, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 16 серпня 2018 р.
за № 936/32388, затверджено Інструкцію про порядок виплати грошового забезпечення та одноразової грошової допомоги при звільненні особам рядового і начальницького складу служби цивільного захисту (далі - Інструкція № 623).
Згідно з абзацом першим пункту 1 розділу І «Загальні положення» Інструкції № 623 ця Інструкція визначає порядок, умови та розміри виплати грошового забезпечення особам рядового і начальницького складу служби цивільного захисту (далі - особи рядового і начальницького складу), а також порядок виплат одноразової грошової допомоги при звільненні осіб рядового і начальницького складу.
Відповідно до пункту 2 розділу І розділу І «Загальні положення» Інструкції № 623 грошове забезпечення осіб рядового і начальницького складу складається з посадового окладу, окладу за спеціальним званням, щомісячних (підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, винагороди, які мають постійний характер, премії) та одноразових додаткових видів грошового забезпечення.
Пунктом 10 розділу І розділу І «Загальні положення» Інструкції № 623 визначено, що виплата грошового забезпечення особам рядового і начальницького складу здійснюється щомісяця у період із 20 по 25 число.
Вказане свідчить, що грошове забезпечення є щомісячним періодичним платежем, а тому з дня отримання грошового забезпечення позивачу в будь-якому разі його розмір був відомий та він мав дізнатися про порушення своїх прав.
Отже відповідно до Інструкції № 623 щодо виплати грошового забезпечення в поточному місяці за минулий час суд вважає, що строк звернення до суду з позовними вимогами щодо перерахунку грошового забезпечення за період з липня 2023 року розпочався у позивача з місяця, наступного за місяцем виплати грошового забезпечення, а саме: за липень 2023 року розпочався з серпня 2023 року та закінчився у жовтні 2023 року, за серпень 2023 року розпочався з вересня 2023 року та закінчився у листопаді 2023 року, за вересень 2023 року розпочався з жовтня 2023 року та закінчився у грудні 2023 року, за жовтень 2023 року розпочався з листопада 2023 року та закінчився у січні 2024 року, за листопада 2023 року розпочався з грудня 2023 року та закінчився у лютому 2024 року, за грудень 2023 року розпочався з січня 2024 року та закінчився у березні 2024 року, за січень 2024 року розпочався з лютого 2024 року та закінчився у квітні 2024 року, за лютий 2024 року розпочався з березня 2024 року та закінчився у травні 2024 року, за березень 2024 року розпочався з квітня 2024 року та закінчився у червні 2024 року, за квітень 2024 року розпочався з травня 2024 року та закінчився у липні 2024 року, за травень 2024 року розпочався з червня 2024 року та закінчився у серпні 2024 року, за червень 2024 року розпочався з липня 2024 року та закінчився у вересні 2024 року, за липень 2024 року розпочався з серпня 2024 року та закінчився у жовтень 2024 року, за серпень 2024 року розпочався з вересня 2024 року та закінчився у листопада 2024 року, за вересень 2024 року розпочався з жовтня 2024 року та закінчився у грудні 2024 року, за жовтень 2024 року розпочався з листопада 2024 року та закінчився у січні 2025 року, за листопад 2024 року розпочався з грудня 2024 року та закінчився у лютому 2025 року, за грудень 2024 року розпочався з січня 2025 року та закінчився у березні 2025 року, за січень 2025 року розпочався з лютого 2025 року та закінчився у квітні 2025 року, за лютий 2025 року розпочався з березня 2025 року та закінчився у травні 2025 року, за берез
Позивач звернувся до суду з позовом 05 червня 2025 року через підсистему «Електронний суд», тобто з пропуском тримісячного строку звернення до суду, встановленого частиною першою статті 233 КЗпП України у спорах щодо виплати заробітної плати (грошового забезпечення) під час проходження служби та на час звернення до суду відсутні законні підстави для продовження процесуального строку за період з 19 липня 2022 року по 28 лютого 2025 року.
Будь-яких доказів того, що позивач не мав можливості звернутись до суду з відповідним позовом у вказаній частині вимог позивачем суду не надано та судом не встановлено.
З урахуванням вказаного, зазначені позивачем у позовній заяві підстави для поновлення строку звернення до адміністративного суду визнаються судом неповажними.
Відповідно до частини першої статті 123 КАС України у разі подання особою позову після закінчення строків, установлених законом, без заяви про поновлення пропущеного строку звернення до адміністративного суду, або якщо підстави, вказані нею у заяві, визнані судом неповажними, позов залишається без руху. При цьому протягом десяти днів з дня вручення ухвали особа має право звернутися до суду з заявою про поновлення строку звернення до адміністративного суду або вказати інші підстави для поновлення строку.
Якщо факт пропуску позивачем строку звернення до адміністративного суду буде виявлено судом після відкриття провадження в адміністративній справі і позивач не заявить про поновлення пропущеного строку звернення до адміністративного суду, або якщо підстави, вказані ним у заяві, будуть визнані судом неповажними, суд залишає позовну заяву без розгляді (частина третя статті 123 КАС України).
Згідно з пунктом 8 частини першої статті 240 КАС України суд своєю ухвалою залишає позов без розгляду з підстав, визначених частинами третьою та четвертою статті 123 цього Кодексу.
Про залишення позову без розгляду суд постановляє ухвалу. Ухвала суду про залишення позову без розгляду може бути оскаржена (частина третя статті 240 КАС України).
Відповідно до частини четвертої статті 240 КАС України особа, позов якої залишено без розгляду, після усунення підстав, з яких позов було залишено без розгляду, має право звернутися до адміністративного суду в загальному порядку.
Таким чином, суд дійшов висновку, що позивачем пропущено строк звернення до суду з адміністративним позовом в частині зобов'язання 3 ДПРЗ ГУ ДСНС України у Луганській області перерахунку грошового забезпечення позивача за період з 19 липня 2022 року по 28 лютого 2025 року, у зв'язку з чим позовні вимоги підлягають залишенню без розгляду.
Разом з цим, суд вважає за необхідне продовжити розгляд справи в частині позовних вимог про визнання протиправними дії 3 ДПРЗ ГУ ДСНС України у Луганській області щодо обчислення та виплати позивачу усього грошового забезпечення в тому числі одноразових видів грошового забезпечення (одноразової грошової допомоги при звільненні, грошової допомоги на оздоровлення, матеріальної допомоги для вирішення соціально - побутових питань, грошових компенсацій та інших виплат які належали за час проходження служби в тому числі на день звільнення) за періоди з 11 червня 2021 року по 18 липня 2022 року та з 01 березня 2025 року по з 10 березня 2025 року без врахування розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб встановленого законом на 01 січня календарного року (а саме 01 січня 2020 року у розмірі 2102,00 грн, 01 січня 2021 року у розмірі 2270,00 грн, 01 січня 2022 року у розмірі 2481,00 грн, 01 січня 2025 року у розмірі 3028,00 грн); зобов'язання 3 ДПРЗ ГУ ДСНС України у Луганській області здійснити перерахунок та виплату позивачу усього грошового забезпечення в тому числі одноразових видів грошового забезпечення (одноразової грошової допомоги при звільненні, грошової допомоги на оздоровлення, матеріальної допомоги для вирішення соціально - побутових питань, грошових компенсацій та інших виплат які належали за час проходження служби в тому числі на день звільнення) за періоди з 11 червня 2021 року по 18 липня 2022 року та з 01 березня 2025 року по з 10 березня 2025 року з урахуванням посадового окладу та окладу за військовим званням, визначеного шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 01 січня календарного року (а саме 01 січня 2020 року у розмірі 2102,00 грн, 01 січня 2021 року у розмірі 2270,00 грн, 01 січня 2022 року у розмірі 2481,00 грн, 01 січня 2025 року у розмірі 3028,00 грн) перерахунок здійснити з урахуванням тих відсоткових розмірів щомісячних додаткових видів грошового забезпечення, які фактично належали та виплачувалися під час проходження служби.
Керуючись статтями 121, 122, 171, 240, 241, 243, 248, 256 КАС України, суд
Відмовити у задоволенні заяви представника ОСОБА_1 - Дзундзи Юрія Романовича про поновлення строку звернення до суду у справі.
Позов ОСОБА_1 до 3 Державного пожежно-рятувального загону Головного управління Державної служби України з надзвичайних ситуацій у Луганській області про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити певні дії за період з 19 липня 2022 року по 20 травня 2023 року залишити без розгляду.
Продовжити розгляд справи № 360/1190/25 за позовом ОСОБА_1 до 3 Державного пожежно-рятувального загону Головного управління Державної служби України з надзвичайних ситуацій у Луганській області про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити певні дії за періоди з 11 червня 2021 року по 18 липня 2022 року та з 01 березня 2025 року по 10 березня 2025 року за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні).
Залишення позову без розгляду в частині позовних вимог не позбавляє права повторного звернення до адміністративного суду в загальному порядку.
Ухвала набирає законної сили негайно після її проголошення.
Ухвала, постановлена судом поза межами судового засідання або в судовому засіданні у разі неявки всіх учасників справи, під час розгляду справи в письмовому провадженні, набирає законної сили з моменту її підписання суддею (суддями).
Ухвала може бути оскаржена в апеляційному порядку. Апеляційна скарга на ухвалу суду подається до Першого апеляційного адміністративного суду через Луганський окружний адміністративний суд протягом п'ятнадцяти днів з дня її проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини ухвали суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Суддя С.В. Кисіль