25 червня 2025 року м. Кропивницький Справа № 340/1887/25
Кіровоградський окружний адміністративний суд у складі головуючого - судді Савонюка М.Я., за участю секретаря судового засідання Мацько В.І., розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку загального позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Державної податкової служби у Кіровоградській області про визнання протиправними та скасування рішень, за участю:
позивача - ОСОБА_1 ,
представника позивача - Усатенко В.Ю.,
представника відповідача - Должикової К.М.,
До Кіровоградського окружного адміністративного суду надійшла позовна заява ОСОБА_1 (надалі - позивач) до Головного управління Державної податкової служби у Кіровоградській області (надалі - відповідач), у якій просить суд:
- визнати неправомірними і скасувати податкові повідомлення-рішення ГУ ДПС у Кіровоградській області, якими ОСОБА_1 визначено суму податкового зобов'язання за платежем податок на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки сплачуваний фізичними особами, які є власниками об'єктів нежитлової нерухомості, за період з 01.01.2021 по 31.12.2021: від 13.12.2024 №0649047-2408-1121-UА35040330000014430 у розмірі 199747,00 грн, від 13.12.2024 №0649048-2408-1121 -UA35040330000014430 у розмірі 63078,00 грн.
В обґрунтування позовних вимог зазначає про те, що Головним управлінням ДПС у Кіровоградській області 13.12.2024 винесені податкові повідомлення-рішення №0649047-2408-1121-UА35040330000014430 та №0649048-2408-1121-UA35040330000014430, якими визначено йому суми грошового зобов'язання по платежу: податок на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, сплаченого фізичними особами, які є власниками об'єктів нежитлової нерухомості у розмірі 199747,00 грн та 63078,00 грн відповідно до підпункту 266.7.2 пункту 266.7 статті 266 Податкового Кодексу України від 02.12.2010 №2755-VI (далі - ПК України) за період з 01.01.2021 по 31.12.2021, які позивач отримав засобами поштового зв'язку 26.12.2024.
Не погодившись із вказаними податковими повідомленнями-рішеннями, позивач оскаржив їх до Державної податкової служби України, однак рішенням від 04.03.2025 у задоволенні скарги було відмовлено.
Вважає вищевказані податкові повідомлення-рішення протиправними та таким, що прийняті з порушенням норм податкового законодавства, оскільки до належного йому на праві власності комплексу будівель за адресою: АДРЕСА_1 , входять будівлі сільськогосподарського призначення, що використовуються ним для здійснення сільськогосподарської діяльності, та розміщені на орендованій земельній ділянці сільськогосподарського призначення. Тому таке майно не може вважатися об'єктом оподаткування податком на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки.
З цих підстав просить позов задовольнити.
Відповідач надав суду відзив на позовну заяву, у якому заперечив проти задоволення позовних вимог.
На обґрунтування заперечень зазначив, що відповідно до інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, ОСОБА_1 є власником наступного нерухомого майна:
- комплексу будівель площею 10513 кв.м. за адресою: АДРЕСА_1 ;
- нежитлової будівлі площею 143.30 кв.м. за адресою: АДРЕСА_1 ;
- нежитлової будівлі площею 176.00 кв.м. за адресою: АДРЕСА_2 . будівлі 1268,1 кв.м. за адресою: АДРЕСА_3 .
Вказує, що у правовстановлюючих документах на спірні об'єкти нерухомості відсутні дані щодо віднесення будівель до класу 1271 «Будівлі сільськогосподарського призначення, лісівництва та рибного господарства» або будь - якого іншого класу відповідно до ДК 018-2000, тому Головне управління не враховувало функціональне призначення об'єктів нерухомості позивача, як таких, що використовуються ним для сільськогосподарської діяльності.
Звертає увагу, що сама по собі специфіка об'єкта оподаткування - «будівлі сільськогосподарського призначення», не може бути достатньою підставою для звільнення від оподаткування.
На думку відповідача, факт наявності у власності позивача будівель, призначених для використання безпосередньо у сільськогосподарській діяльності, не може свідчити про те, що він є сільськогосподарським товаровиробником, адже будь-яких доказів зайняття сільськогосподарською діяльністю (договорів, обладнання, наявності на зберіганні кормів, гербіцидів (в тому числі світлокопій чи будь-яких інших доказів) тощо) надано не було.
Відповідач не заперечує, що ОСОБА_1 зареєстрований фізичною особою - підприємцем за основним видом діяльності: вирощування зернових культур (крiм рису), бобових культур i насiння олiйних культур, однак зауважує, що повідомлення за формою 20-ОПП про використання в своїй діяльності комплексу за адресою: АДРЕСА_1 , подано ним до податкового органу лише 26.07.2024.
З цих підстав просить відмовити у задоволенні позову.
22.04.2025 представник позивача подав суду клопотання про відкладення розгляду справи.
09.05.2025 представник позивача заявив клопотання про долучення до матеріалів справи додаткових доказів.
09.05.2025 представник відповідача у судовому засіданні заявила усне клопотання про відкладення розгляду справи.
Будь-яких інших клопотань від учасників справи не надходило.
28.03.2025 ухвалою Кіровоградського окружного суду відкрито провадження в адміністративній справі, розгляд постановлено здійснювати за правилами спрощеного позовного провадження без виклику учасників справи (у порядку письмового провадження).
23.04.2025 протокольною ухвалою суду відкладено розгляд справи до 09.05.2025.
09.05.2025 ухвалою суду відкладено підготовче засідання до 29.05.2025.
29.05.2025 протокольною ухвалою суду закрито підготовче судове засідання, призначено розгляд справи по суті на 25.06.2025.
У судовому засіданні позивач та його представник позов підтримали повністю, просили його задовольнити з підстав, викладених у позовній заяві.
Позивач додатково зазначив, що тривалий час займається товарним сільським господарством, про що відповідачу достеменно відомо, оскільки з 1997 року є фізичною особою-підприємцем та регулярно подавав податкову звітність, у якій вказував вид доходу по КВЕД 01.11 «Вирощування зернових культур (крім рису), бобових культур і насіння олійних культур». Має у власності та користуванні значну кількість земельних ділянок сільськогосподарського призначення. Зауважив, що 26.07.2024 подав Повідомлення 20-ОПП стосовно використання у власній господарській діяльності комплексу будівель за адресою: АДРЕСА_1 , однак податковий орган таке повідомлення проігнорував та у грудні 2024 оформив та направив йому спірні податкові повідомлення-рішення. Вважає, що відповідач мав вжити заходи для перевірки усіх обставин використання ним нерухомого майна, однак жодних дій не вчинив. Зазначив, що має у власності інші об'єкти нерухомості, за які належним чином сплачує податок на нерухоме майно відмінне від земельної ділянки.
Представник відповідача у судовому засіданні позовні вимоги не визнала, просила відмовити у їх задоволенні з підстав наведених у відзиві на позовну заяву. Додатково вказала, що у Головного управління були усі підстави для оформлення спірних податкових повідомлень-рішень, оскільки позивач повідомлення за формою 20-ОПП про використання у своїй діяльності, як сільськогосподарського товаровиробника, комплексу будівель за адресою: АДРЕСА_1 , подав лише у 2024 році, із заявами стосовно звіряння податкових зобов'язань не звертався. Зазначила, що для нарахування позивачу податкових зобов'язань з податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки були використані наявні відомості з інформаційних баз ДПС щодо належних позивачу об'єктів нерухомого майна.
Заслухавши представників сторін по справі, установивши фактичні обставини справи, на які посилаються сторони як на підставу своїх вимог та заперечень, дослідивши та оцінивши докази, проаналізувавши норми матеріального права, що регулюють спірні правовідносини, суд приходить до наступних висновків.
Судом встановлено, що ОСОБА_1 з 23.04.1997 зареєстрований фізичною особою-підприємцем з такими видами економічної діяльності: 01.11 вирощування зернових культур (крім рису), бобових культур і насіння олійних культур (основний); 01.45 розведення овець і кіз; 01.61 допоміжна діяльність у рослинництві; 10.71 виробництво хліба та хлібобулочних виробів; виробництво борошняних кондитерських виробів, тортів і тістечок нетривалого зберігання; 46.21 оптова торгівля зерном, необробленим тютюном, насінням і кормами для тварин; 47.11 роздрібна торгівля в неспеціалізованих магазинах переважно продуктами харчування, напоями та тютюновими виробами; 47.19 інші види роздрібної торгівлі в неспеціалізованих магазинах. Здійснює діяльність за адресою: 28630, Кіровоградська обл., Устинівський р-н, село Криничне (т.1 а.с. 191-194).
Згідно відомостей з Інформаційної довідки з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно №301372880 від 18.05.2022 на підставі декларації про готовність об'єкта до експлуатації від 24.02.2021 серії КД 161210222775 Управління Державної архітектурно-будівельної інспекції у Кіровоградській області та договору співвласників про зміну часток у праві спільної часткової власності №219 від 03.03.2021, посвідченого приватним нотаріусом Кропивницького міського нотаріального округу Кіровоградської області Цариченко Н.В., позивач 03.03.2021 набув у спільну часткову власність 6/25 комплексу нежитлових будівель загальною площею 10513 кв.м., до якого входять наступні будівлі: вагова літ. «Ан» та навіс літ. «а» загальною площею 134,6 кв.м., навіс літ. «Б» загальною площею 1478,2 кв.м., навіс літ. «В» загальною площею 5482,7 кв.м., їдальня літ. «Г» загальною площею 121,2 кв.м., майстерня літ. «Д» та прибудова літ. «д» загальною площею 387,7 кв.м., навіс літ «Е» загальною площею 2397,0 кв.м., прибудова літ. «Ж» загальною площею 30,2 кв.м., склад літ. «Л» з відкритою терасою літ. «Л1» та котельнею літ. «л» загальною площею 238,2 кв.м., склад літ. «М» загальною площею 61,7 кв.м., навіс літ. «М1», погріб літ. «м», погріб літ «м1», гараж літ. «Н» загальною площею 60,8 кв.м., будинок механізатора літ. «Р» загальною площею 120,7 кв.м., вбиральня літ. «О», вбиральня літ. «П», колодязь літ «К», ЗАВ-40 літ. «З», огорожа літ. «№1,4», ворота літ. «№2, 3», площадка для зберігання с/г техніки літ. « 1», замощення літ. « 11» за адресою: АДРЕСА_1 (т.1 а.с. 27-29, 32-34).
05.03.2021 між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 було укладено договір купівлі-продажу 19/25 частки комплексу будівель, за адресою: АДРЕСА_1 , посвідчений приватним нотаріусом Кропивницького міського нотаріального округу Кіровоградської області Цариченко Н.В, згідно якого позивач прийняв у власність 19/25 часток комплексу будівель, що розташований за адресою: АДРЕСА_1 (т.1 а.с. 35-37).
Відтак з 05.03.2025 ОСОБА_1 став єдиним власником таких об'єктів нерухомого майна, який призначений для зберігання та ремонту сільськогосподарської техніки, зберігання та очищення зерна, харчування робітників, зважування грузів, що підтверджується Висновками про технічний стан будівель (споруд), виготовлених Відкритим акціонерним товариством «Проектно-вишукувальний інститут «Кіровоградагропроект» (т.1 а.с. 40-55).
Також, 11.07.2011 між Устинівською районною державною адміністрацією та позивачем укладено договір оренди землі строком на 49 років, згідно якого орендарю передано в користування земельну ділянку сільськогосподарського призначення, яка знаходиться на території Криничненської сільської ради Устинівського району Кіровоградської області загальною площею 4,73 га, у тому числі під господарськими будівлями та дворами - 4,73 га. У пункті 3 вказаного договору зазначено, що на земельній ділянці знаходяться об'єкти нерухомого майна: нежилі будівлі, які є власністю орендаря згідно свідоцтва про право власності на власність від 17.06.2009 №12/85 (т.1 а.с. 30, 62-68).
Рішенням Криничненської сільської ради №560 від 07.06.2019 установлено ставки податку за об'єкти нерухомості, які набрали чинності з 01.01.2020 (т.1 а.с. 106зв.-111).
Головне управління ДПС у Кіровоградській області на підставі підпункту 54.3.3 пункту 54.3 статті 54, підпункту 266.7.2 пункту 266.7 статті 266 ПК України 13.12.2024 прийняло податкові повідомлення-рішення, якими ОСОБА_1 визначено суми податкового зобов'язання за платежем податок на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки за період з 03.03.2021 по 31.12.2021 та 05.03.2021 по 31.12.2021, а саме: №0649047-2408-1121-UА35040330000014430 у розмірі 199747,00 грн та №0649048-2408-1121-UA35040330000014430 у розмірі 63078,00 грн (т.1 а.с. 16, 17).
Не погодившись з вказаними рішеннями позивач оскаржив їх в адміністративному порядку до Державної податкової служби України.
За результатами розгляду скарги, ДПС України винесено рішення про результати розгляду скарги №6092/6/99-00-06-01-02-06 від 04.03.2025, яким скаргу залишено без задоволення, а оскаржувані податкові повідомлення-рішення - без змін (т.1 а.с. 21-24).
Вважаючи оскаржувані податкові повідомлення-рішення протиправними та такими, що підлягають скасуванню, позивач звернувся до суду з позовом за захистом своїх охоронюваних законом прав та інтересів.
Надаючи правову оцінку правовідносинам, що склалися між сторонами, суд зазначає наступне.
Згідно із статтею 67 Конституції України кожен зобов'язаний сплачувати податки і збори в порядку і розмірах, встановлених законом.
Відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов'язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов'язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства регулює та визначає ПК України.
Статтею 15 ПК України визначено, що платниками податків визнаються фізичні особи (резиденти і нерезиденти України), юридичні особи (резиденти і нерезиденти України) та їх відокремлені підрозділи, які мають, одержують (передають) об'єкти оподаткування або провадять діяльність (операції), що є об'єктом оподаткування згідно з вказаним Кодексом або податковими законами, і на яких покладено обов'язок із сплати податків та зборів згідно з вказаним Кодексом.
Відповідно до пункту 10.1 статті 10 ПК України до місцевих податків належать податок на майно та єдиний податок.
Згідно зі статтею 265 ПК України податок на майно складається з податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки; транспортного податку та плати за землю.
Відповідно до підпункту 266.1.1 пункту 266.1 статті 261 ПК України платниками податку є фізичні та юридичні особи, в тому числі нерезиденти, які є власниками об'єктів житлової та/або нежитлової нерухомості.
Підпунктом 266.2.1 пункту 266.2 статті 266 ПК України встановлено, що об'єктом оподаткування податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки є житлова та нежитлова нерухомість, в тому числі її частка.
Відповідно до підпункту 266.1.1 пункту 266.1 статті 261 ПК України платниками податку є фізичні та юридичні особи, в тому числі нерезиденти, які є власниками об'єктів житлової та/або нежитлової нерухомості.
Згідно з підпунктом 266.2.1 пункту 266.2 статті 266 ПК України об'єктом оподаткування податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки є житлова та нежитлова нерухомість, в тому числі її частка.
Згідно з підпунктом 14.1.129-1 пункту 14.1 статті 14 ПК України об'єкти нежитлової нерухомості - будівлі, їх складові частини, що не є об'єктами житлової нерухомості. До об'єктів нежитлової нерухомості відносяться:
а) будівлі готельні - готелі, мотелі, кемпінги, пансіонати, ресторани та бари, туристичні бази, гірські притулки, табори для відпочинку, будинки відпочинку;
б) будівлі офісні - будівлі фінансового обслуговування, адміністративно-побутові будівлі, будівлі для конторських та адміністративних цілей;
в) будівлі торговельні - торгові центри, універмаги, магазини, криті ринки, павільйони та зали для ярмарків, станції технічного обслуговування автомобілів, їдальні, кафе, закусочні, бази та склади підприємств торгівлі й громадського харчування, будівлі підприємств побутового обслуговування;
г) гаражі - гаражі (наземні й підземні) та криті автомобільні стоянки;
ґ) будівлі промислові та склади;
д) будівлі для публічних виступів (казино, ігорні будинки);
е) господарські (присадибні) будівлі - допоміжні (нежитлові) приміщення, до яких належать сараї, хліви, гаражі, літні кухні, майстерні, вбиральні, погреби, навіси, котельні, бойлерні, трансформаторні підстанції тощо;
є) інші будівлі.
За змістом пункту "ж" підпункту 266.2.2 пункту 266.2 статті 266 ПК України не є об'єктом оподаткування будівлі, споруди сільськогосподарських товаровиробників (юридичних та фізичних осіб), віднесені до класу "Нежитлові сільськогосподарські будівлі" (код 1271) Класифікатора будівель і споруд НК 018:2023, що використовуються за призначенням у господарській діяльності суб'єктів господарювання та не здаються їх власниками в оренду, лізинг, позичку.
Відповідно до підпунктів 266.3.1, 266.3.2 пункту 266.3 статті 266 ПК України базою оподаткування є загальна площа об'єкта житлової та нежитлової нерухомості, в тому числі його часток.
База оподаткування об'єктів житлової та нежитлової нерухомості, в тому числі їх часток, які перебувають у власності фізичних осіб, обчислюється контролюючим органом на підставі даних Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, що безоплатно надаються органами державної реєстрації прав на нерухоме майно та/або на підставі оригіналів відповідних документів платника податків, зокрема документів на право власності.
Верховний Суд у постановах від 22.04.2020 у справі №540/2206/19, від 21.10.2020 у справі №806/2686/18, від 17.02.2021 у справі №820/3707/17 зазначав, що правовий аналіз цієї норми зумовлює висновок, що її застосування передбачає наявність двох умов, перша з яких - власник об'єкта нерухомості (будівлі, споруди) є сільськогосподарським товаровиробником, а друга - об'єкт нерухомості (будівля, споруда) призначений для використання безпосередньо у сільськогосподарській діяльності.
Отже, застосовуючи об'єктно-функціональний підхід до визначення податкової пільги у абз. «ж» пп. 266.2.2 п. 266.2 ст. 266 ПК України, законодавець ключовими критеріями обрав сукупність дотримання трьох обов'язкових умов: 1) віднесення будівлі до класу будівель сільськогосподарського призначення, лісівництва та рибного господарства; 2) власник об'єкта нерухомості (будівлі, споруди) є сільськогосподарським товаровиробником; 3) вказані будівлі не здаються в оренду, лізинг, позичку.
У ПК України поняття сільськогосподарський товаровиробник вживається в такому значенні - це юридична особа незалежно від організаційно-правової форми або фізична особа - підприємець, яка займається виробництвом сільськогосподарської продукції та/або розведенням, вирощуванням та виловом риби у внутрішніх водоймах (озерах, ставках та водосховищах) та її переробкою на власних чи орендованих потужностях, у тому числі власновиробленої сировини на давальницьких умовах, та здійснює операції з її постачання (підпункт 14.1.235 пункту 14.1 статті 14 ПК України).
Визначення поняття "сільськогосподарський товаровиробник" також міститься у статті 1 Закону України "Про стимулювання розвитку сільського господарства на період 2001 - 2004 років" від 18.01.2001 №2238-III, під яким мається на увазі фізична або юридична особа, яка займається виробництвом сільськогосподарської продукції, переробкою власновиробленої сільськогосподарської продукції та її реалізацією.
Згідно з абзацом другим статті 1 Закону України "Про сільськогосподарський перепис" виробники сільськогосподарської продукції - сільськогосподарські товаровиробники, фізичні особи (у тому числі домогосподарства, фізичні особи, що здійснюють діяльність, пов'язану з веденням особистого селянського господарства, самозайняті особи у сфері сільського господарства), які займаються сільськогосподарською діяльністю.
Наведені вище поняття "сільськогосподарський товаровиробник" не суперечать його визначенню у підпункті 14.1.235 пункту 14.1 статті 14 ПК України. Як наслідок, для інших випадків мають бути застосовані субсидіарно норми інших законів у відповідності до положень пункту 5.3 статті 5 ПК України.
Таке правозастосування також ґрунтується на висновках Верховного Суду, наведених у згаданій вище постанові від 21.05.2024 у справі №600/5153/23.
Також, у постанові від 04.03.2021 у справі №500/2782/18 Верховний Суд вказав, що з метою вирішення питання щодо наявності у позивача права на пільгу, передбачену пунктом "ж" підпункту 266.2.2. пункту 266.2 статті 266 ПК України, суди мали встановити, чи наділений він статусом сільськогосподарського товаровиробника у розумінні наведених вище норм права, та встановити факт використання позивачем спірної нежитлової будівлі як об'єкта сільськогосподарської інфраструктури в межах сільськогосподарських потреб.
Як встановлено судом, ОСОБА_1 з 23.04.1997 зареєстрований фізичною особою-підприємцем з основним видом економічної діяльності: 01.11 вирощування зернових культур (крім рису), бобових культур і насіння олійних культур.
До суду на підтвердження того, що є сільськогосподарським товаровиробником, позивач надав копії: договорів поставки сільськогосподарської продукції; видаткових накладних; рахунків на оплату поставленої продукції; інформаційну довідку з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно №425297814 від 04.05.2025, якою підтверджується перебування у його власності та користуванні значної кількості земельних ділянок для ведення товарного сільськогосподарського виробництва; копії податкових декларацій платника єдиного податку фізичної особи-підприємця за 2012 - 2024, згідно яких позивач отримував дохід від здійснення господарської діяльності по КВЕД 01.11 Вирощування зернових культур (крім рису), бобових культур і насіння олійних культур (т.1 а.с. 137 - т.2 а.с. 101).
Отже, матеріалами справи підтверджується, що позивач займається виробництвом сільськогосподарської продукції, у тому числі власновиробленої сировини на давальницьких умовах, та здійснює операції з її постачання. Для ведення господарської діяльності використовує майно, що належить йому на праві власності чи користування. Відтак, є сільськогосподарським товаровиробником для цілей застосування пільги у вигляді звільнення від оподаткування.
Державним комітетом України по стандартизації, метрології та сертифікації наказом від 17 серпня 2000 року №507 затверджено і введено в дію Державний класифікатор будівель та споруд ДК 018-2000, який призначений для використання органами центральної та місцевої виконавчої та законодавчої влади, фінансовими службами, органами статистики та всіма суб'єктами господарювання (юридичними та фізичними особами) України. Об'єктами класифікації в ДК 018-2000 є будівлі виробничого та невиробничого призначення та інженерні споруди різного функціонального призначення.
Відповідно до вказаного Державного класифікатора будівлі, споруди сільськогосподарських товаровиробників, призначені для використання безпосередньо у сільськогосподарській діяльності (будівлі для використання в сільськогосподарській діяльності, наприклад, корівники, стайні, свинарники, кошари, кінні заводи, собачі розплідники, птахофабрики, зерносховища, склади та надвірні будівлі, підвали, винокурні, винні ємності, теплиці, сільськогосподарські силоси тощо) віднесено до підрозділу "Будівлі нежитлові" (група 127 "Будівлі нежитлові інші" клас 1271 "Будівлі сільськогосподарського призначення, лісівництва та рибного господарства").
До будівель, споруд сільськогосподарських товаровиробників, призначені для використання безпосередньо у сільськогосподарській діяльності відносяться об'єкти нерухомості, які відповідно до ДК 018-2000 належать до класу 1271 "Будівлі сільськогосподарського призначення, лісівництва та рибного господарства", що включає підкласи: 1271.1 "Будівлі для тваринництва"; 1271.2 "Будівлі для птахівництва"; 1271.3 "Будівлі для зберігання зерна"; 1271.4 "Будівлі силосні та сінажні"; 1271.5 "Будівлі для садівництва, виноградарства та виноробства"; 1271.6 "Будівлі тепличного господарства"; 1271.7 "Будівлі рибного господарства"; 1271.8 "Будівлі підприємств лісівництва та звірівництва"; 1271.9 "Будівлі сільськогосподарського призначення інші".
Визначення приналежності будівлі до того чи іншого класу проводиться на підставі документів, що підтверджують право власності, з урахуванням класифікаційних ознак та функціонального призначення об'єкта нерухомості згідно з ДК 018-2000.
Отже, правовою підставою для застосування до особи пільги зі сплати податку на нерухоме майно у вигляді звільнення від його сплати є правовий статус будівлі.
Верховний Суд неодноразово у своїх рішеннях зазначав, що визначення приналежності будівлі до того чи іншого класу проводиться на підставі документів, що підтверджують право власності, з урахуванням класифікаційних ознак та функціонального призначення об'єкта нерухомості згідно з ДК 018-2000.
Державним класифікатором будівель та споруд ДК 018-2000 установлено, що органом уповноваженим на ведення класифікатора, визначено Державне підприємство «Державний науково-дослідний інститут автоматизованих систем у будівництві».
Як встановлено з матеріалів справи, позивач 03.03.2025 та 05.03.2021 набув у власність комплекс нежитлових будівель загальною площею 10513 кв.м., до якого входять наступні будівлі: вагова літ. «Ан» та навіс літ. «а» загальною площею 134,6 кв.м., навіс літ. «Б» загальною площею 1478,2 кв.м., навіс літ. «В» загальною площею 5482,7 кв.м., їдальня літ. «Г» загальною площею 121,2 кв.м., майстерня літ. «Д» та прибудова літ. «д» загальною площею 387,7 кв.м., навіс літ «Е» загальною площею 2397,0 кв.м., прибудова літ. «Ж» загальною площею 30,2 кв.м., склад літ. «Л» з відкритою терасою літ. «Л1» та котельнею літ. «л» загальною площею 238,2 кв.м., склад літ. «М» загальною площею 61,7 кв.м., навіс літ. «М1», погріб літ. «м», погріб літ «м1», гараж літ. «Н» загальною площею 60,8 кв.м., будинок механізатора літ. «Р» загальною площею 120,7 кв.м., вбиральня літ. «О», вбиральня літ. «П», колодязь літ «К», ЗАВ-40 літ. «З», огорожа літ. «№1,4», ворота літ. «№2, 3», площадка для зберігання с/г техніки літ. « 1», замощення літ. « 11» за адресою: Кіровоградська обл., Устинівський р-н, село Садки, вулиця Миру, будинок 26.
У документах, що підтверджують право власності позивача на об'єкти нерухомості, відсутні дані щодо віднесення будівель до класу 1271 «Будівлі сільськогосподарського призначення, лісівництва та рибного господарства» або будь-якого іншого класу відповідно до ДК 018-2000.
Водночас у матеріалах справи наявні Висновки про технічний стан будівель (споруд), виготовлених Відкритим акціонерним товариством «Проектно-вишукувальний інститут «Кіровоградагропроект», якими встановлено, що належні на праві власності позивача будівлі призначені для зберігання та ремонту сільськогосподарської техніки, зберігання та очищення зерна, харчування робітників, зважування грузів.
Комплекс будівель розташований на орендованій позивачем згідно договору оренди землі від 11.07.2011 земельній ділянці сільськогосподарського призначення загальною площею 4,73 га, у тому числі під господарськими будівлями та дворами - 4,73 га.
З урахуванням вказаних обставин суд погоджується з доводами позивача, що належні йому на праві власності будівлі за вимогами ДК 018-2000 віднесені до класу (код 1271) "Будівлі сільськогосподарського призначення, лісівництва та рибного господарства", використовуються ним у межах власної господарської діяльності для виробництва сільськогосподарської продукції згідно функціонального призначення.
Суд зазначає, що норми податкового законодавства не покладають на платника податку обов'язок отримувати експертні висновки щодо правильності класифікації наявних у власності особи об'єктів нерухомості за державним класифікатором ДК 018:2000.
Поряд з цим, відповідач в межах спірних правовідносин не довів, що будівлі нерухомості, які належать позивачу на праві власності, не є будівлями сільськогосподарського призначення.
Здійснюючи нарахування податку, податковий орган самостійно не отримав інформацію щодо класифікації будівель від компетентної установи, не запропонував позивачу надати докази того, що він є виробником сільськогосподарської продукції, а комплекс будівель призначений для використання безпосередньо у сільськогосподарській діяльності, що вказує на не дотримання відповідачем як суб'єктом владних повноважень пунктів 1, 2, 3, 5, 6, 8 частини другої статті 2 КАС України при прийнятті рішень.
Крім цього, відповідачем на долучено до матеріалів справі доказів, які спростовують факт безпосереднього використання позивачем вищезазначеного об'єкта нерухомості у сільськогосподарській діяльності, чи передачу позивачем її в оренду, лізинг чи позичку.
Отже, вказана нерухомість не є об'єктом оподаткування податком на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки в силу положень абзацу "ж" підпункту 266.2.2. пункту 266.2 статті 266 ПК України.
Суд звертає увагу на те, що обов'язок доказування правомірності свого рішення в адміністративних справах про протиправність рішень суб'єкта владних повноважень положеннями частини другої статті 77 КАС України покладається на відповідача.
Водночас в межах спірних правовідносин податковий орган не довів, що комплекс будівель, які належать позивачу на праві власності, не є будівлями сільськогосподарського призначення та не використовувались ним для виробництва сільськогосподарської продукції, що вказує на не дотримання відповідачем як суб'єктом владних повноважень пунктів 1, 2, 3, 5, 6, 8 частини другої статті 2 КАС України при прийнятті рішень.
Аналогічна правова позиція, у справі за подібних правовідносин, викладена Верховним Судом у постановах від 04.02.2025 у справі №140/33208/23, від 09.05.2023 у справі №380/10802/22.
Відповідно до частини п'ятої статті 242 КАС України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.
Стосовно висновку контролюючого органу про відсутність доказів використання приміщень позивачем у власній господарській діяльності через неподання ним повідомлення про об'єкти оподаткування або об'єкти, пов'язані з оподаткуванням або через які провадиться діяльність, за формою №20-ОПП суд відзначає, що у разі неподання або несвоєчасного подання платником податків інформації, податкової звітності інших документів, підпунктом 19-1.1.34 пункту 19-1.1 статті 19 ПК України передбачено право контролюючого органу визначення в установлених цим Кодексом, іншими законами України випадках сум податкових та грошових зобов'язань платників податків, застосування і своєчасне стягнення сум передбачених законом штрафних (фінансових) санкцій (штрафів) за порушення податкового, валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи.
Водночас неподання або несвоєчасне подання позивачем повідомлення за формою №20-ОПП не свідчить про те, що у зазначених об'єктах нерухомості позивач не здійснює сільськогосподарську діяльність або про їх невикористання позивачем в своїй діяльності.
Згідно з частинами 1, 2 статті 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Відповідачем під час розгляду справи не доведено правомірність винесених податкових повідомлень-рішень від 13.12.2024 №0649047-2408-1121-UА35040330000014430 та від 13.12.2024 №0649048-2408-1121-UA35040330000014430, у зв'язку з чим останні підлягають скасуванню.
Статтею 19 Конституції України визначено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. На розвиток зазначених положень Конституції України частиною другою статті 2 КАС України визначені критерії законності рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень, яким є відповідач.
Таким чином, виходячи з меж заявлених позовних вимог, системного аналізу положень законодавства України та доказів, наявних в матеріалах справи, суд дійшов висновку про обґрунтованість позовних вимог та вважає, що порушені права позивача підлягають захисту шляхом повного задоволення позову.
23.06.2025 представник позивача подав суду заяву, у якій просить стягнути з відповідача на користь ОСОБА_1 витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 9000,00 грн.
У судовому засіданні позивач та його представник вказані вимоги підтримали.
Представник Головного управління Державної податкової служби у Кіровоградській області заперечила проти стягнення таких витрат у зв'язку з їх неспівмірністю зі складністю справи та необгрунтованістю.
Дослідивши наявні матеріали справи суд встановив наступне.
Відповідно до статті 132 КАС України судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи. До витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать, зокрема, витрати на професійну правничу допомогу.
Згідно частини 1 статті 134 КАС України, витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.
За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами, за винятком витрат суб'єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката (ч. 2 ст. 134 КАС України).
Відповідно до частини 3 статті 134 КАС України, для цілей розподілу судових витрат:
1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою;
2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.
Разом з тим, для визначення розміру витрат на правничу допомогу та з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги (ч. 4 ст. 134 КАС України).
За приписами частини 5 статті 134 КАС України розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із:
1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг);
2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг);
3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт;
4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.
Отже, при оцінці розміру витрат суд застосовує ряд критеріїв (дійсність, обґрунтованість, розумність, реальність, пропорційність, співмірність) та факти на підтвердження таких критеріїв (складність справи, значення справи для сторін, фінансовий стан сторін, ринкові ціни адвокатських послуг тощо).
При визначенні суми відшкодування судових витрат, суд має виходити з критерію обґрунтованих дій позивача, а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та запровадження певних запобіжників від можливих зловживань з боку учасників судового процесу та осіб, які надають правничу допомогу, зокрема, неможливості стягнення необґрунтовано завищених витрат на правничу допомогу.
Аналогічні критерії застосовує Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрати на підставі статті 41 Конвенції. Зокрема, згідно з його практикою, заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (рішення у справі "East/West AlliaNce Limited" проти України", заява № 19336/04). У рішенні Європейського суду з прав людини у справі "Лавентс проти Латвії" зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.
Вказані висновки також наведені у Постановах Верховного Суду від 17.09.2019 по справі 810/3806/18, по справі №1740/2428/18 від 24.03.2020, по справі №320/3271/19 від 07.05.2020, від 07.09.2023 у справі №202/8301/21.від 18.05.2023 у справі №280/1983/19.
При цьому, суд не зобов'язаний присуджувати стороні, на користь якої ухвалене судове рішення, всі понесені нею витрати на професійну правничу допомогу, якщо, керуючись принципами справедливості та верховенства права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, враховуючи такі критерії, як складність справи, витрачений адвокатом час, значення спору для сторони тощо.
За правовою позицією Великої палати Верховного Суду, викладеної у постанові від 27.06.2018 по справі №826/1216/16, склад та розмір витрат, пов'язаних з оплатою правової допомоги, входить до предмета доказування у справі. На підтвердження обставин суду повинні бути надані договір про надання правової допомоги (договір доручення, договір про надання юридичних послуг та ін.), документи, що свідчать про оплату гонорару та інших витрат, пов'язаних із наданням правової допомоги, оформлені у встановленому законом порядку (квитанція до прибуткового касового ордера, платіжне доручення з відміткою банку або інший банківський документ, касові чеки, посвідчення про відрядження). Зазначені витрати мають бути документально підтверджені та доведені. Відсутність документального підтвердження витрат на правову допомогу, а також розрахунку таких витрат є підставою для відмови у задоволенні вимог про відшкодування таких витрат.
Так, у своїй заяві позивач просить суд стягнути з відповідача на його користь витрати, пов'язані з наданням професійної правничої допомоги в сумі 9000,00 гривень.
На підтвердження фактично понесених судових витрат на професійну правничу допомогу, представником позивача надано: копію ордеру на надання правничої допомоги серія ВА №1103744; копію договору про надання професійної правничої допомоги від 05.01.2025 (далі - Договір); копію Додаткової угоди від 22.06.2025 до вказаного Договору; копію квитанції до прибуткового касового ордера №131 від 22.06.2025.
Згідно із пунктом 1.1 Договору Адвокатське об'єднання бере на себе зобов'язання в інтересах Клієнта надавати йому професійну правничу допомогу в обсязі та на умовах, передбачених даним Договором, а Клієнт зобов'язується сплатити грошову винагороду (гонорар) Адвокатському об'єднанню за надання професійної правничої допомоги, а також фактичні витрати пов'язані з виконанням цього договору
У пункті 4 Договору сторонами узгоджено, розмір, порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата) та порядок сплати гонорару визначаються додатковою угодою.
Договір діє до повного виконання сторонами своїх зобов'язань (п. 6.1. Договору).
Відповідно до пункту 1 Додаткової угоди до Договору розмір гонорару за надання професійної правничої допомоги в Кіровоградському окружному адміністративному суді у справі №340/1887/25 є фіксованим і складається з робіт по складанню позовної заяви та клопотання вартістю 3000,00 грн та 1000,00 грн відповідно, представництва клієнта в суді вартістю 5000,00 грн.
Сума витрат 9000,00 грн була сплачена позивачем Адвокатському об'єднанню «Усатенко і Усатенко» 22.06.2025, що підтверджується Квитанцією до прибуткового касового ордера №131.
У постанові Верховного Суду від 18.05.2023 у справі №280/1983/19 вказано, що при визначенні суми компенсації витрат, понесених на правничу допомогу, до предмета доказування у питанні компенсації, понесених у зв'язку з розглядом справи витрат на правничу допомогу, необхідно досліджувати на підставі належних та допустимих доказів обсяг фактично наданих адвокатом послуг і виконаних робіт, кількість витраченого часу, розмір гонорару, співмірність послуг категоріям складності справи, витраченого адвокатом часу, об'єму наданих послуг, ціни позову та (або) значенню справи.
Крім цього, у постанові Верховного Суду від 23.06.2022 у справі №607/4341/20 колегія суддів підкреслювала, що, вирішуючи питання про відшкодування витрат на професійну правову допомогу, суд має враховувати складність справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); час, витрачений адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); обсяг наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; ціну позову та (або) значення справи для сторони.
Вирішуючи питання про розподіл судових витрат, суд має враховувати, що розмір відшкодування судових витрат, не пов'язаних зі сплатою судового збору, повинен бути співмірним з ціною позову, тобто не має бути явно завищеним порівняно з ціною позову. Також судом мають бути враховані критерії об'єктивного визначення розміру суми послуг адвоката. У зв'язку з цим суд з урахуванням конкретних обставин, зокрема ціни позову, може обмежити такий розмір з огляду на розумну необхідність судових витрат для конкретної справи.
При визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін.
Тобто, питання розподілу судових витрат пов'язане із суддівським розсудом (дискреційні повноваження).
Оцінюючи подані документи, якими представник позивача обґрунтовує фактичне понесення витрат на професійну правничу допомогу, враховуючи заперечення представника відповідача на заяву про ухвалення додаткового судового рішення, категорію складності справи, значення справи для сторін, суд приходить до висновку, що заявлена сума 9000,00 грн є завищеною.
Зокрема, враховуючи обсяг доказового матеріалу, усталеність судової практики у цій категорії справ, суд вважає такими, що не відповідають критерію реальності адвокатських витрат витрати на написання позовної заяви у сумі 3000,00 грн.
Суд також вважає, що витрати за представництво адвоката у судових засіданнях в розмірі 5000,00 грн, враховуючи їх тривалість, незмінність позицій сторін щодо спірних правовідносин, не відповідають критерію розумності їхнього розміру.
Таким чином, оцінюючи подані документи, якими представник позивача обґрунтовує фактичне понесення витрат на професійну правничу допомогу, враховуючи встановлені частиною 5 статті 134 КАС України критерії, зважаючи на характер спірних правовідносин, приймаючи до уваги обставини цієї справи та процесуальний хід її розгляду, суд приходить до висновку про наявність достатніх підстав для стягнення на користь позивача за рахунок бюджетних асигнувань відповідача суми витрат на правничу допомогу адвоката у розмірі 5000,00 грн, що відповідає принципам об'єктивності, справедливості та співмірності.
Оскільки позов задоволено повністю, суд стягує на користь позивача судовий збір у сумі 2628,25 грн, сплачений при поданні позовної заяви до суду, за рахунок бюджетних асигнувань відповідача.
Керуючись статтями 241 - 246, 250 КАС України, суд -
Позов ОСОБА_1 до Головного управління Державної податкової служби у Кіровоградській області про визнання протиправними та скасування рішень - задовольнити.
Визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення Головного управління Державної податкової служби України у Кіровоградській області про визначення ОСОБА_1 сум податкового зобов'язань за платежем “Податок на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, сплачений фізичними особами, які є власниками об'єктів нежитлової нерухомості» від 13.12.2024 №0649047-2408-1121-UА35040330000014430 на суму 199747,00 грн та від 13.12.2024 №0649048-2408-1121-UA35040330000014430 на суму 63078,00 грн.
Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Державної податкової служби у Кіровоградській області (код ЄДРПОУ 43995486, вулиця Велика Перспективна, 55, місто Кропивницький, Кіровоградська область, 25006) на користь ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 , АДРЕСА_4 ) судовий збір у сумі 2628 (дві тисячі шістсот двадцять вісім) грн 25 коп.
Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Державної податкової служби у Кіровоградській області (код ЄДРПОУ 43995486, вулиця Велика Перспективна, 55, місто Кропивницький, Кіровоградська область, 25006) на користь ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 , АДРЕСА_4 ) витрати на професійну правничу допомогу в сумі 5000,00 грн (п'ять тисяч) грн 00 коп.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення безпосередньо до Третього апеляційного адміністративного суду.
Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення (ухвали) суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Повне судове рішення складено 01 липня 2025 року.
Повне найменування учасників справи:
Позивач - ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 , АДРЕСА_4 ).
Відповідач - Головне управління Державної податкової служби у Кіровоградській області (25006, Кіровоградська область, м. Кропивницький, вул. Велика Перспективна, 55, код ЄДРПОУ 43995486).
Суддя Кіровоградського
окружного адміністративного суду М.Я. САВОНЮК