30 червня 2025 року справа №320/11838/23
Київський окружний адміністративний суд у складі: головуючого судді Лиска І.Г., розглянувши у м. Києві в порядку письмового провадженні за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом «Приватного сільськогосподарського підприємства ім. Т.Г. Шевченка» до Головного управління Державної податкової служби у Київській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення,
До Київського окружного адміністративного суду звернулося «Приватного сільськогосподарського підприємства ім. Т.Г. Шевченка» із позовом до Головного управління Державної податкової служби у Київській області, в якому просить суд визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення - рішення Головного управління ДПС у Київській області № 938/0705 від 13.01.2023 року.
В обґрунтування заявлених позовних вимог позивач вказує, що податковим органом протиправно сформовано оскаржуване податкове повідомлення-рішення, оскільки висновки акта перевірки є хибними та недоведеними, адже доводи податкового органу про нереальність/безтоварність господарських операцій з контрагентами ґрунтується лише на наявності інформації про їх ризиковість та інформації з внутрішніх інформаційних баз даних податкового органу, проте це є лише припущенням та не може вважатись, у розумінні ПК України, наявністю порушень з боку позивача.
Ухвалою Київського окружного адміністративного суду відкрито провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін (у письмовому провадженні).
Від Головного управління Державної податкової служби у Київській області надійшов відзив на позовну заяву, у якому представник відповідача просить в задоволенні адміністративного позову відмовити, з урахуванням встановленого під час проведення документальної позапланової перевірки позивача завищення від'ємного значення різниці з ПДВ, що зараховується до складу наступного звітного (податкового) періоду, що ґрунтується на нереальності господарських взаємовідносин з ТОВ «ГРІНД КОМПАНІ», ТОВ «ЛАНБОРДБУД», ТОВ «СОНЯЧНИЙ ПРОМІНЧИК», ТОВ «БУДМОНОЛІТ».
Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд виходить з наступного.
Як встановлено судом, Головним управлінням ДПС у Київській області проведено документальну позапланову виїзну перевірку «Приватного сільськогосподарського підприємства ім. Т.Г. Шевченка» щодо дотримання податкового законодавства при декларуванні за червень 2022 року від'ємного значення з податку на додану вартість, у тому числі заявленого до відшкодування з бюджету.
За результатами перевірки складено Акт № 14259/10-36-07-05/31379694 від 02 грудня 2022 року документальної позапланової виїзної перевірки щодо дотримання податкового законодавства при декларуванні від'ємного значення з податку на додану вартість, у тому числі заявленого до відшкодування з бюджету (надалі - Акт перевірки), відповідно до якого зменшено суму від'ємного значення, що зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду (рядок 21) по декларації з податку на додану вартість з додатками за червень 2022 року у розмірі 228 067,0 грн.
Не погоджуючись з висновками Акту перевірки, Позивач в порядку та строки, передбачені чинним законодавством України, подав заперечення до Акту перевірки, які були розглянуті та залишені без задоволення відповідно до листа ГУ ДПС у Київській області №722/12/10-36-07-05 від 06 січня 2023 року.
На підставі Акту перевірки Головним управлінням ДПС у Київській області винесено податкове повідомлення-рішення від 13 січня 2023 року за № 938/0705 отримане Позивачем 28 січня 2023 року, відповідно до якого зменшено суму від'ємного значення, що зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду, (рядок 21) по декларації з податку на додану вартість з додатками за червень 2022 року у розмірі 228 067,00 грн.
В Акті перевірки зазначено про встановлення, на думку податкового органу, порушення п. 44.1 ст.44., п. 198.1., п. 198.2., п. 198.3., п. 198.6. ст.198 Податкового кодексу України, що призвело до завищення суми від'ємного значення що зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду (рядок 21) по декларації з податку на додану вартість з додатками за червень 2022 року у розмірі 228 067,0 грн. Як зазначено в Акті перевірки, в охопленому перевіркою звітному періоді встановлено взаємовідносини Позивача з постачальниками, відображення яких у бухгалтерському і податковому обліку вплинуло на визначення у Декларації від'ємного значення з ПДВ, а саме - ТОВ «Будівельна компанія «Будмоноліт» (код ЄДР 42458956), ТОВ «ГРІНД КОМПАНІ» (код ЄДР 41582639), ТОВ «СОНЯЧНИЙ ПРОМІНЧИК» (код ЄДР 44396420) та ТОВ «ЛАНБОРДБУД» (код ЄДР 43934118).
Позивач вважає вказане податкове повідомлення-рішення протиправним та таким, що підлягає скасуванню, що і зумовило на звернення до суду з даним позовом.
При вирішенні спору, суд виходить з наступного.
Відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема визначає вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов'язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов'язки їх посадових осіб під час адміністрування податків, а також відповідальність за порушення податкового законодавства регулюються Податковим кодексом України (далі - ПК України).
Зміст поняття розумної економічної причини (ділової мети) передбачає обов'язкову спрямованість будь-якої операції платника на отримання позитивного економічного ефекту, тобто на приріст (збереження) активів платника (їх вартість), а так само створення умов для такого приросту (збереження) в майбутньому. Не обов'язково, аби економічний ефект спостерігався негайно після вчинення операції. Не виключено, що такий ефект настане в майбутньому, а також не виключено, що в результаті об'єктивних причин економічний ефект може не настати взагалі.
Водночас, із визначеного в ПК України поняття ділової мети випливає, що обов'язково повинен бути намір платника податку отримати відповідний економічний ефект, тобто, господарська операція принаймні теоретично (за умови досягнення поставлених завдань) має передбачати можливість приросту або збереження активів чи їх вартості. Якщо ж та чи інша операція не зумовлена розумними економічними причинами (позбавлена ділової мети), то такі операції не є вчиненими в межах господарської діяльності.
З'ясування наміру платника податку на отримання економічного ефекту від господарської операції передбачає аналіз умов та обставин її здійснення. При цьому, економічний ефект не повинен полягати виключно в зменшенні податкового навантаження на хоча б одного з учасників операції. Відповідно, економічний ефект відсутній в операціях, які призводять до збільшення задекларованих витрат платника та зменшують об'єкт його оподаткування без можливості отримання додаткового приросту активів чи збереження їх вартості. Варто виходити з того, якою в тій чи іншій ситуації має бути поведінка добросовісного суб'єкта господарювання, що за звичайних умов ведення господарської діяльності зацікавлений у найбільшому скороченні своїх витрат.
Документальне обґрунтування наявності ділової мети передбачає наявність документів управлінського обліку, первинних документів, які платник податків використовує в господарській діяльності, зокрема, у перспективі, або коли наявна потреба в здійсненні збиткових операцій з огляду на стратегічні цілі чи несприятливі обставини. Такі документи мають містити загальноприйняті реквізити, такі як дата складання та підписи уповноважених осіб, і можуть бути використані під час перевірки або затребувані в установленому ПК Укпани порядку.
Таким чином, ділова мета може бути відсутня лише в таких операціях: головною ціллю або однією з головних цілей операції є несплата (неповна сплата) суми податків та/або зменшення обсягу оподатковуваного прибутку платника податків; у зіставних умовах особа не була б готова придбати (продати) такі товари, роботи (послуги), нематеріальні активи, інші предмети господарських операцій, відмінні від товарів, у непов'язаних осіб.
Враховуючи принцип превалювання сутності над формою, перевага має надаватися економічній сутності господарських операцій.
Правові наслідки у вигляді виникнення права платника податку на формування витрат, що враховуються при визначені об'єкта оподаткування, та податкового кредиту наступають лише у разі реального (фактичного) вчинення господарських операцій з придбання товарів (робіт, послуг) з метою їх використання у власній господарській діяльності, що пов'язані з рухом активів, зміною зобов'язань чи власного капіталу платника, та відповідають економічному змісту, відображеному в укладених платником податку договорах, що має підтверджуватись належним чином оформленими первинними документами.
Аналіз реальності господарської діяльності повинен здійснюватися на підставі даних податкового, бухгалтерського обліку платника податків та відповідності їх дійсному економічному змісту. При цьому, в первинних документах, які є підставою для бухгалтерського обліку, фіксуються дані лише про фактично здійснені господарські операції.
Норми податкового законодавства не ставлять у залежність достовірність даних податкового обліку платника податків від дотримання податкової дисципліни його контрагентами, якщо цей платник (покупець) мав реальні витрати у зв'язку з придбанням товарів (робіт, послуг), призначених для використання у його господарській діяльності. Порушення певними постачальниками товару (робіт, послуг) у ланцюгу постачання вимог податкового законодавства чи правил ведення господарської діяльності не може бути підставою для висновку про порушення покупцем товару (робіт, послуг) вимог закону щодо формування витрат та податкового кредиту, тому платник податків (покупець товарів (робіт, послуг)) не повинен зазнавати негативних наслідків, зокрема у вигляді позбавлення права на формування витрат чи податкового кредиту, за можливу неправомірну діяльність його контрагента за умови, якщо судом не було встановлено фактів, які свідчать про обізнаність платника податків щодо такої поведінки контрагента та злагодженість дій між ними.
При вирішенні спорів щодо правомірності формування платниками податків своїх даних податкового обліку, зокрема, якщо предметом спору є достовірність первинних документів та підтвердження інших обставин реальності відображених у податковому обліку господарських операцій, необхідно враховувати, що відповідно до вимог частини другої статті 77 КАС України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
У разі надання контролюючим органом доказів, які в сукупності з іншими доказами у справі свідчать про те, що документи, на підставі яких платник податків задекларував податковий кредит та сформував витрати, що враховуються при визначені об'єкта оподаткування, містять інформацію, що не відповідає дійсності, платник податків має спростовувати ці доводи. Наведене випливає зі змісту частини першої статті 77 КАС України, згідно з якою, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
За змістом частини другої статті 9 Закону № 996-ХIV, первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.
Правилу цієї норми Закону № 996-ХIV, кореспондує зміст пункту 2.4 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24 травня 1995 року № 88 (далі - Положення).
Відтак, підтвердженням господарської операції виходячи з визначення Закону № 996-ХIV, є саме рух матеріальних активів та коштів між контрагентами, натомість первинна документація є відображенням такої операції. При цьому, ПК України та Закон № 996-ХIV, не розглядають невідповідність цивільно-правових повноважень особи на те, щоб діяти від імені юридичної особи, як самостійну підставу неналежності оформлених первинних документів, а складені нею первинні документи не позбавляють правового значення у випадку фактичного руху активів.
Аналіз наведених норм свідчить про те, що господарські операції для визначення податкового кредиту та витрат, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, мають бути фактично здійсненими та підтвердженими належним чином оформленими відповідно до вимог частини другої статті 9 Закону № 996-ХIV та пункту 2.4 Положення первинними бухгалтерськими документами, які відображають реальність таких операцій, та спричиняти реальні зміни майнового стану платника податків.
Отже, будь-який документ, виданий від імені суб'єкта господарювання (платника податків), що не був позбавлений відповідного статусу на час складення цього документа, має силу первинного документа та згідно зі статтею 44 ПК України та статтею 9 Закону № 996-ХIV, підтверджує дані податкового обліку суб'єкта господарювання та/або його контрагентів у тому разі, якщо цей документ містить, зокрема: достовірні дані про фактично здійснену господарську операцію та відображає її економічну суть; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції. Водночас інший платник податків під час використання такого документа у своєму податковому обліку повинен діяти розумно, добросовісно та з належною обачністю, а також не мати достатніх підстав для сумніву в достовірності даних, внесених до відповідного документа своїм контрагентом, у тому числі стосовно даних щодо можливих дефектів правового статусу такого контрагента, а також щодо підпису та інших засобів ідентифікації представників контрагента, які брали участь у господарській операції.
Відповідальність, зокрема, за недостовірність відображених у первинних документах даних покладена саме на ту особу, яка склала та підписала ці документи. Відтак, кожен з учасників господарської операції відповідає лише за ті відомості, які до первинного документа вносив він сам. Таким чином, у приписах частини восьмої статті 9 Закону № 996-ХIV, знайшов відображення принцип індивідуальної відповідальності платника податків.
Водночас, немає жодних підстав перекладати на платника податків відповідальність за внесення до первинних документів недостовірних даних іншою особою. Інакше, це буде суперечити принципу індивідуальної відповідальності та визначеним у статті 16 ПК України, обов'язкам платника податків, до яких не віднесено те, що останній повинен дбати про правомірність податкового обліку контрагента.
При цьому, важливо враховувати фактичну можливість платника податків усвідомлювати той факт, що від імені задекларованого в первинних документах суб'єкта господарювання діють не уповноважені особи. Мають бути наявні докази того, що законними заходами добросовісний платник податків міг перевірити правдивість відповідних первинних документів, а також мав достатні підстави, діючи з належною обачністю, для обґрунтованих сумнівів у достовірності складених іншими особами первинних документів. Інакше тлумачення норм податкового законодавства фактично перекладає обов'язок здійснення податкового контролю на самих платників податків.
Відповідно до норм п. 44.1 ст. 44 Податкового кодексу України, для цілей оподаткування платники податків зобов'язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань, на підставі первинних документів, реєстрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків та зборів, ведення яких передбачено законодавством. Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені вище в цьому пункті.
До податкового кредиту, згідно з п.198.1 ст. 198 Податкового кодексу України, відносяться суми податку, сплачені/нараховані у разі здійснення операцій з: а)придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг; б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв'язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності); в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України; г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу.
Згідно з п. 198.3. статті 198 Податкового кодексу України, податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 Податкового кодексу України, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті.
За нормами пункту 198.6 статті 198 Податкового кодексу України, не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними або оформлені з порушенням вимог чи не підтверджені митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу).
Приписами пунктів 201.1, 201.4 статті 201 Податкового кодексу України, визначено, що платник податку зобов'язаний надати покупцю (отримувачу) на його вимогу підписану уповноваженою платником особою та скріплену печаткою податкову накладну. Податкова накладна виписується у двох примірниках у день виникнення податкових зобов'язань продавця. Оригінал податкової накладної видається покупцю, копія залишається у продавця товару (послуг).
Відповідно до ст. 1 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», господарська операція - дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов'язань, власному капіталі підприємства.
Частиною першою статті 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», передбачено, що підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, як документи, що містять відомості про господарську операцію.
Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи. Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені у паперовій або в електронній формі та повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.
Судом досліджено, що в обґрунтування висновків про зменшення суми від'ємного значення з податку на додану вартість та винесення податкового повідомлення-рішення №938/0705 від 13.01.2023., ГУ ДПС У Київській області зазначає, що в охопленому перевіркою звітному періоді ПСП ім. Т.Г. Шевченка оформлено взаємовідносини із ризиковим контрагентом, відображення яких у бухгалтерському і податковому обліку вплинуло на визначення у Декларації від'ємного значення з ПДВ, а саме з контрагентом ТОВ «Будівельна компанія «Будмоноліт» (ЄДРПОУ 42458956) за договором підряду №270721 від 23.07.2021 по виконанню робіт з капітального навісу току інв.№СП-85.
Згідно з даними Акту перевірки, віднесення до ризикових ТОВ «Будівельна компанія «БУДМОНОЛІТ» було здійснено на підставі рішення про відповідність/невідповідність платника податку на додану вартість критеріям ризиковості № 77327 від 20.01.2022 р., №21444 від 30.05.2022 р. та Nє 28886 від 26.07.2022 р.
При цьому, виконані ТОВ «Будівельна компанія «БУДМОНОЛІТ» роботи були повністю прийняті 17 вересня 2021 року та господарські відносини припинились з виконанням робіт в повному обсязі. Тобто в 2022 році, коли зазначеного контрагента було віднесено до ризикових, ПСП ім. Т.Г. Шевченка з цим контрагентом не мало жодних відносин.
Відповідно, податкові накладні було зареєстровано належним чином в Єдиному реєстрі податкових накладних.
Зазначені аргументи було наведено Позивачем в запереченнях до Акту перевірки, які було подано до податкового органу згідно з порядком, передбаченим чинним законодавством України.
Щодо висновків податкового органу щодо господарських взаємовідносин позивача з ТОВ «ГРІНД КОМПАНІ», слід зазначити таке.
Позивачем було надано до перевірки на підтвердження здійснення господарських операцій передбачені законодавством первинні документи, а саме:
??Специфікації № 9 від 11.08.2021 року, №10 від 11.08.2021 року, №11 від 21.09.2021 року, № 12 від 21.09.2021 року.
??Видаткова накладна №177 від 12.08.2021 року та товаро-транспортна накладна № P177 від 12.08.2021 року.
Видаткова накладна № 178 від 12.08.2021 року та товаро-транспортна накладна № P178 від 12.08.2021 року.
Видаткова накладна №231 від 22.09.2021 року та товаро-транспортна накладна № P231 від 22.09.2021 року.
Видаткова накладна № 235 від 24.09.2021 року та товаро-транспортна накладна № P235 від 24.09.2021 року.
При цьому оплата за поставлений товар здійснена згідно з платіжними дорученнями №16559 від 13.08.2021 р., №16560 від 13.08.2021 р., №16627 від 20.08.2021 р., №16664 від 30.08.2021 р., №16859 від 22.09.2021 р., №16883 від 24.09.2021 р., №16983 від 07.10.2021 р., №16984 від 07.10.2021 р.
Слід вказати, що наявність оформлених у встановленому законом порядку видаткових та товарно-транспортних накладних, враховуючи факт здійснення повної оплати Позивачем за поставлений товар, свідчать про факт отримання Позивачем товарно-матеріальних цінностей та здійснення реальної господарської операції із контрагентом.
На виконання умов договору ТОВ «ГРІНД КОМПАНІ» було складено та зареєстровано в Єдиному реєстрі податкових накладних на адресу ПСП ім. Т.Г. Шевченка податкові накладні:
№ 8 від 12.08.2021 р. на суму 215 628,0 грн., в тому числі ПДВ - 35938,0 грн.;
№ 9 від 12.08.2021 р. на суму 40 606,0 грн., в тому числі ПДВ - 6767,67 грн.;
№ 39 від 22.09.2021 р. на суму 40750,0 грн., в тому числі ПДВ - 6791,67 грн.;
№ 44 від 24.09.2021 р. на суму 203 604,0 грн., в тому числі ПДВ - 33934,0 грн.
В обґрунтування зменшення суми від'ємного значення з податку на додану вартість за податковими накладними ТОВ «ГРІНД КОМПАНІ» ГУ ДПС у Київській області зазначає наступне: «Разом з тим повідомляємо, що згідно Рішення про відповідність/невідповідність платника податку на додану вартість критеріям ризиковості платника податку від 14.01.2022 №856 п.8 Критеріїв ризиковості платника податку: встановлено наявність ризикових операцій.»
При цьому, як зазначено вище, поставка сільськогосподарської продукції відбулась в серпні та вересні 2021 року, а визнання контрагента ризиковим - в січні 2022 року. В період проведення господарських операцій з ТОВ «ГРІНД КОМПАНІ» ця компанія не була віднесена до ризикових.
Відповідно, податкові накладні було зареєстровано належним чином в Єдиному реєстрі податкових накладних.
Отже, рішення щодо визнання ТОВ «ГРІНД КОМПАНІ» ризиковим є такими, що складено значно пізніше від дати здійснення господарських операцій між Позивачем та зазначеним контрагентом.
Щодо висновків податкового органу щодо господарських взаємовідносин позивача з ТОВ «Сонячний промінчик» (ЄДРПОУ 44396420) слід зазначити таке.
На виконання договору №01/12/21 Позивачем було придбано у контрагента товари (МШП) - автоматичні вимикачі, світлодіодні лампи, ізоляційна стрічка, загалом на суму 1981,96 грн., в тому числі ПДВ - 330,33 грн., що оформлено видатковими накладними:
Видаткова накладна № 496 від 18.12.2021 року на суму 1015,00 грн.
Видаткова накладна № 28 від 28.01.2022 року на суму 345,0 грн.
Видаткова накладна № 33 від 03.02.2022 року на суму 621,96 грн.
Оплата за поставлений товар здійснена згідно з платіжними дорученнями № 17623 від 30.12.2021 р., № 17745 від 01.02.2022 р., № 17778 від 07.02.2022 р.
Відповідно до вимог чинного законодавства, ТОВ «СОНЯЧНИЙ ПРОМІНЧИК» було складено та зареєстровано в Єдиному реєстрі податкових накладних на адресу ПСП ім. Т.Г. Шевченка податкові накладні № 4 від 18.12.2021 р. на суму 1015,0 грн., в тому числі ПДВ - 169,17 грн., № 9 від 28.01.2022 р. на суму 345,0 грн., в тому числі ПДВ - 57,5 грн., № 10 від 03.02.2022 р. на суму 621,96 грн., в тому числі ПДВ - 103,66 грн.
В обґрунтування зменшення суми від'ємного значення з податку на додану вартість за податковими накладними ТОВ «СОНЯЧНИЙ ПРОМІНЧИК» ГУ ДПС у Київській області зазначає наступне:
«Разом з тим повідомляємо, що згідно Рішення про відповідність/невідповідність платника податку на додану вартість критеріям ризиковості платника податку від 05.08.2022 року № 5616 п.8 Критеріїв ризиковості платника податку: встановлено наявність ризикових операцій. Також згідно Рішення про відповідність/невідповідність платника податку на додану вартість критеріям ризиковості платника податку від № 6728 від 23.09.2022 р. п.8 Критеріїв ризиковості платника податку: залишити по п.8.»
Отже, висновки податкового органу базуються виключно на визнанні контрагента платника податків ризиковим в вересні 2022 року, при тому, що господарські операції з цим контрагентом були проведені та повністю завершено в лютому 2022 року, тобто за півроку до віднесення ТОВ «СОНЯЧНИЙ ПРОМІНЧИК» до ризикових.
Аналогічні обставини стосуються і взаємовідносин між Позивачем та ТОВ «ЛАНБОРДБУД».
Суд зазначає, що вказані доводи та висновки податкового органу не підтверджують наявності порушень, оскільки вони не спростовують реальності господарських операцій між ПСП ім. Т.Г. Шевченка та його контрагентами ТОВ «ГРІНД КОМПАНІ», ТОВ «ЛАНБОРДБУД», ТОВ «СОНЯЧНИЙ ПРОМІНЧИК», ТОВ «БУДМОНОЛІТ» оскільки на момент відображення у податковому обліку здійснених операцій всі контрагенти були зареєстровані в якості платника податку на додану вартість, крім того, відповідачем під час розгляду даного спору так і не було наведено жодного доказу на підтвердження фіктивності конкретно договорів, укладених між зазначеними контрагентами та ПСП ім. Т.Г. Шевченка, а також нереальності операцій цих контрагентів з ПСП ім. Т.Г. Шевченка.
Варто зазначити, що податкова інформація, яка міститься в інформаційно- аналітичних базах щодо контрагентів позивача стосовно ланцюгів постачання, а також податкова інформація, надана іншими контролюючими органами, має виключно інформативний характер та не вважається належним доказом у розумінні процесуального законодавства.
Суд вважає, що ГУ ДПС у Київській області, наводячи у відзиві наявну податкову інформацію щодо вказаних контрагентів позивача, так і не змогло довести ці обставини та пов'язати чи пояснити, яким чином ця інформація може бути покладена в основу висновків щодо саме позивача, та яким чином позивач ухилився від декларування податкових зобов'язань.
Разом з тим, сама по собі податкова інформація без належного опрацювання та доведення у сукупності, не ґрунтується на безпосередньому аналізі первинних документів, не може бути критерієм оцінки реальності господарських операцій та не є належним доказом в розумінні процесуального закону. Крім того, така інформація сама по собі не доводить наявності податкових правопорушень на які посилається контролюючий орган.
Відповідачем не було доведено суду та надано належних доказів про наявність встановлених та підтверджених фактів, які свідчать про обізнаність ПСП ім. Т.Г. Шевченка щодо неправомірної поведінки його контрагентів та злагодженості дій між ними, тож, висновок відповідача про завищення податкового кредиту ґрунтується на припущеннях та є недоопрацьованим.
Правові наслідки у вигляді виникнення у покупця права на формування відповідних сум податкових вигод виникають за наявності сукупності таких обставин та підстав, всі з яких наявні при господарських відносинах ПСП ім. Т.Г. Шевченка та його контрагентів: фактичного (реального) здійснення оподатковуваних операцій; документального підтвердження реального здійснення господарських операцій сукупністю юридично значимих (дійсних) первинних та інших документів, які зазвичай супроводжують операції певного виду; наявності у сторін спеціальної податкової правосуб'єктності; наявності у покупця належним чином складеної та зареєстрованої податкової накладної; наявності ділової мети, розумних економічних причин для здійснення господарської операції.
Суд констатує, що, загалом, доводи відповідача, викладені в відзиві на адміністративний позов, полягають в нереальності взаємовідносин позивача з контрагентами, що ґрунтується на інформації з баз даних ДПС України, дефектності документів, наданих позивачем, безпідставному віднесенню до податкового кредиту податкових накладних.
Обґрунтуванням спрямування намірів позивача і його контрагентів ТОВ «ГРІНД КОМПАНІ», ТОВ «ЛАНБОРДБУД», ТОВ «СОНЯЧНИЙ ПРОМІНЧИК», ТОВ «БУДМОНОЛІТ» на реальне виконання умов укладених договорів поставки, слугує й факт здійснення розрахунків за придбаний товар та факт подальшого використання товару в господарській діяльності позивача, докази чого були додані стороною позивача до позовної заяви.
Варто врахувати, що висновки акта перевірки не містять належних обґрунтувань, що саме позивач - ПСП ім. Т.Г. Шевченка порушувало вимоги Податкового кодексу України при здійсненні господарських операцій з контрагентами зазначеними вище, та неправомірно сформувало податковий кредит за результатами господарських взаємовідносин із зазначеними контрагентами. Висновки, які було здійснено податковим органом та які зазначено в акті, базуються на припущеннях та відсутності інформації в базах даних податкового органу.
З урахуванням змісту та обсягу наданих первинних документів по спірним господарським взаємовідносинам, суд констатує, що вони оформлені у відповідності до вимог Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», відображають зміст і характер вчинених господарських операцій.
Ураховуючи вищевикладене, суд дійшов висновку про те, що позивачем до матеріалів справи залучено сукупність первинних та інших документів, які в умовах звичайної ділової практики супроводжують та підтверджують фактичне вчинення платником податків господарських операцій, які у сукупності, не дають підстав для сумніву щодо реальності здійснення підприємством операції з купівлі товару (макухи) та не свідчать про відсутність у позивача підстав для формування задекларованих позивачем податкових вигод у вказаному періоді.
Досліджені судом первинні документи розкривають зміст господарських операцій, підтверджують рух активів позивача, зміни у власному капіталі підприємства та отримання ним реального результату в процесі господарської діяльності з контрагентами.
У свою чергу всі висновки податкового органу базуються та фактично стосуються не позивача, а його контрагентів, що, не може бути поставлено в провину позивачу, який надав до перевірки всі необхідні документи для підтвердження господарської операції, доцільності її здійснення задля вигодовування тварин на підприємстві для подальшого продажу та технічної можливості зберігати придбаний товар, що не дає суду підстав для визнання прийнятого відповідачем податкового повідомлення-рішення законним та таким, що прийняте згідно критеріїв, визначених ст. 2 КАС України, при цьому, тягар доказування правомірності прийняття суб'єктом владних повноважень рішень, покладається на відповідача, який при прийнятті рішень що породжують для особи певні наслідки, має діяти у як найпослідовніший спосіб. Згідно з ч. 1 ст. 77 Кодексу адміністративного судочинства України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. Відповідно до положень ч. 2 ст. 77 Кодексу адміністративного судочинства України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.
Суд вважає, що відповідачем не доведена, а позивачем спростована, правомірність прийняття оскаржуваного податкового повідомлення-рішення, з урахуванням змісту первинних та інших документів, які в умовах звичайної ділової практики супроводжують та підтверджують фактичне вчинення платником податків господарських операцій, що у сукупності, не дають підстав для сумніву щодо реальності здійснення підприємством господарських операцій чи їх невідповідності з господарською діяльністю позивача, та не свідчать про відсутність у позивача підстав для формування задекларованих позивачем податкових вигод у вказаному періоді.
Дослідивши наявні у справі докази, а також проаналізувавши наведені вище законодавчі норми, суд дійшов до висновку про обґрунтованість позовних вимог та про наявність правових підстав для їх задоволення. Відповідно до ч. 1 ст. 139 КАС України, при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові виграти, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.
Судовий збір підлягає стягненню на користь позивача за рахунок бюджетних асигнувань відповідача. Керуючись статтями 77, 90, 139, 241-247, 255, 293, 295-297 КАС України, суд,-
Адміністративний позов - задовольнити.
Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення - рішення Головного управління ДПС у Київській області № 938/0705 від 13.01.2023 року.
Стягнути на користь Приватного сільськогосподарського підприємства ім. Т.Г. Шевченка за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень - Головного управління Державної податкової служби у Київській області судовий збір у розмірі 3421 (три тисячі чотириста двадцять одну) грн 00 коп.
Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається до Шостого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
У разі оголошення судом лише вступної та резолютивної частини рішення, або розгляду справи в порядку письмового провадження, апеляційна скарга подається протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту рішення.
Суддя Лиска І.Г.