про відмову в забезпеченні позову
01 липня 2025 року 320/32971/25
Суддя Київського окружного адміністративного суду Кочанова П.В. розглянувши в порядку письмового провадження заяву позивача про забезпечення позову у справі за позовом ОСОБА_1 до Вищої кваліфікаційно-дисциплінарної комісії адвокатури про визнання протиправним та скасування рішення, зобов'язання вчинити певні дії,-
Позивач, ОСОБА_1 звернувся до Київського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Вищої кваліфікаційно-дисциплінарної комісії адвокатури, в якому просить суд:
- визнати протиправним, нечинним з дня прийняття кваліфікаційно-дисциплінарною комісією адвокатури Донецької області рішення № 2 від 18.01.2025 року «Про порушення дисциплінарної справи» відносно адвоката ОСОБА_2 ; Вищої кваліфікаційно-дисциплінарної комісії адвокатури рішення № VI-014/2025 від 06.06.2025 року у дисциплінарній справі «Про притягнення до дисциплінарної відповідальності строком на шість місяців, зупинення права на заняття адвокатською діяльністю» адвоката ОСОБА_2 ;
- зобов'язати Вищу кваліфікаційно-дисциплінарну комісію адвокатури вилучити із ЄРАУ відомості про зупинення права ОСОБА_2 на заняття адвокатською діяльністю відповідно рішення № VI-014/2025 від 06.06.2025 року у дисциплінарній справі стосовно ОСОБА_1 .
Одночасно з позовною заявою, позивачем була подана заява про забезпечення адміністративного позову, відповідно до якої просить суд:
- зупинити дію рішення Вищої кваліфікаційно-дисциплінарної комісії адвокатури відносно адвоката Антона Івановича Браги № VI-014/2025 від 06.06.2025 р. у дисциплінарній справі «Про притягнення до дисциплінарної відповідальності строком на шість місяців, зупинення права на заняття адвокатською діяльністю» адвоката Антона Івановича Браги.
Заява про забезпечення позову мотивована тим, що внесенням до ЄРАУ відомостей про зупинення права на заняття адвокатською діяльністю строком на 6 місяців, фактична адвокатська діяльність і практика заявника паралізовані. Заявник не має можливості здійснювати представництво у судах, по цивільних, адміністративних справах, зокрема у понад восьми кримінальних провадженнях, де є єдиним захисником, що додатково ускладнює реалізацію прав на професійну діяльність та доступ до правосуддя, права його клієнтів на правовий захист.
Частиною 1 статті 154 КАС України передбачено, що заява про забезпечення позову розглядається судом, у провадженні якого перебуває справа або до якого має бути поданий позов, не пізніше двох днів з дня її надходження, без повідомлення учасників справи.
З огляду на викладене заява про забезпечення позову розглядається судом без повідомлення (виклику) учасників справи (у письмовому провадженні).
Розглянувши заяву про забезпечення адміністративного позову, дослідивши наявні в матеріалах справи докази обґрунтованості заяви про забезпечення позову, суд прийшов до наступного.
Відповідно до частин першої, другої статті 150 КАС України суд за заявою учасника справи або з власної ініціативи має право вжити визначені цією статтею заходи забезпечення позову. Частиною другою цієї статті передбачено, що забезпечення позову допускається як до пред'явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо:
1) невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду; або
2) очевидними є ознаки протиправності рішення, дії чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень, та порушення прав, свобод або інтересів особи, яка звернулася до суду, таким рішенням, дією або бездіяльністю.
Забезпечення адміністративного позову - це вжиття судом, у провадженні якого знаходиться справа, до вирішення адміністративної справи визначених законом заходів задля створення можливості реального виконання у майбутньому постанови суду, якщо її буде прийнято на користь позивача.
Суд зазначає, що вищезазначені підстави є оціночними, а тому містять небезпеку застосування заходів забезпечення позову всупереч цілям цієї статті при формальному дотриманні її вимог. Необґрунтоване вжиття таких заходів може привести до негативних правових наслідків для позивача та/чи відповідача, а також інших осіб, що не є сторонами провадження.
Тобто, інститут забезпечення адміністративного позову є однією з гарантій захисту прав, свобод та законних інтересів юридичних та фізичних осіб - позивачів в адміністративному процесі, механізмом, який покликаний забезпечити реальне та неухильне виконання судового рішення, прийнятого в адміністративній справі.
Інститут забезпечення адміністративного позову є однією з гарантій захисту прав, свобод та законних інтересів юридичних та фізичних осіб - позивачів в адміністративному процесі, механізмом, який покликаний забезпечити реальне та неухильне виконання судового рішення, прийнятого в адміністративній справі.
Відповідно до частини другої статті 151 КАС України заходи забезпечення позову мають бути співмірними із заявленими позивачем вимогами. Суд також повинен враховувати співвідношення прав (інтересу), про захист яких просить заявник, із наслідками вжиття заходів забезпечення позову для заінтересованих осіб.
У зв'язку з цим суд повинен у кожному випадку, виходячи з конкретних доказів, встановити, чи є захід забезпечення позову, про який просить позивач, співмірним з позовними вимогами та чи відповідає він меті і завданням правового інституту забезпечення позову.
Співмірність передбачає співвідношення негативних наслідків від вжиття заходів забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати в результаті невжиття цих заходів, з урахуванням відповідності права чи законного інтересу, за захистом яких заявник звертається до суду, майнових наслідків заборони відповідачу здійснювати певні дії.
Адекватність заходу до забезпечення позову, що застосовується судом, визначається його відповідністю вимогам, на забезпечення яких він вживається. Оцінка такої відповідності здійснюється судом, зокрема, з урахуванням співвідношення права (інтересу), про захист якого просить заявник, з наслідками, які настануть внаслідок, зокрема, зупинення дії оскаржуваного адміністративного акта.
Згідно правової позиції Верховного Суду, викладеній у постанові від 20.05.2021 у справі №640/29749/20, в ухвалі про забезпечення позову суд повинен навести мотиви, з яких він дійшов висновку про існування очевидної небезпеки заподіяння шкоди правам, свободам та інтересам позивача до ухвалення рішення у справі, а також вказати, в чому будуть полягати дії, направлені на відновлення прав позивача, оцінити складність вчинення цих дій, встановити, що витрати, пов'язані з відновленням прав, будуть значними.
Отже, під час вирішення питання про забезпечення позову суд має здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням такого: розумності, обґрунтованості і адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу; наявності зв'язку між конкретним заходом до забезпечення позову і предметом позовної вимоги, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову; імовірності утруднення виконання або невиконання рішення суду в разі невжиття таких заходів; запобігання порушенню у зв'язку із вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не є учасниками цього судового процесу, дотримання дозволеного законодавством способу забезпечення позову.
Подібні висновки містяться, зокрема, у постановах Верховного Суду від 24.05.2023 у справі №640/10883/22, від 03.08.2023 у справі №600/2304/22-а і від 20.04.2021 у справі №640/17351/19.
При цьому, заходи забезпечення мають бути вжиті лише в межах позовних вимог та бути співмірними з позовними вимогами, зокрема співмірними між негативними наслідками від вжиття заходів забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати в результаті невжиття цих заходів, з урахуванням відповідності права чи законного інтересу, за захистом яких заявник звертається до суду, майнових наслідків заборони відповідачу здійснювати певні дії.
У контексті співмірності суди також повинні перевіряти не тільки співмірність заходів забезпечення позову із позовними вимогами, а й надавати оцінку порушеному праву позивача, про захист якого він просить.
Гарантоване статтею 55 Конституції України й конкретизоване у звичайних законах України право на судовий захист передбачає можливість звернення до суду за захистом порушеного права, але вимагає, щоб стверджувальне порушення було обґрунтованим.
Щодо наявності очевидних ознак протиправності оспорюваного рішення та порушення таким рішенням прав, свобод або інтересів осіб, які звернулися до суду, то вони повинні, насамперед, існувати поза обґрунтованим сумнівом. Тобто, суд, який застосовує заходи забезпечення позову з цих підстав повинен бути переконаний у тому, що відповідне рішення явно суперечить вимогам закону за критеріями, визначеними частиною другою статті 2 КАС України, порушує права, свободи або інтереси позивачів і вжиття заходів забезпечення позову є дієвим способом запобігання істотним та реальним негативним наслідкам таких порушень. У іншому випадку, висновки суду про наявність очевидних ознак протиправності оспорюваного рішення та порушення ним прав, свобод чи інтересів позивачів до розгляду справи по суті, свідчать про наперед сформовану судом правову позицію по справі.
У постановах від 10.04.2019 у справі № 826/16509/18, від 06.02.2019 у справі № 826/13306/18, від 20.05.2020 у справі № 640/11330/19, від 13.10.2021 у справі № 640/9082/21 Верховний Суд дійшов висновку, що вирішуючи питання про вжиття заходів забезпечення позову, суд має встановити наявність саме таких ознак, які свідчать про протиправність оскаржуваного рішення поза обґрунтованим сумнівом, а не встановлювати правомірність/протиправність оскаржуваного рішення на цій стадії.
Предметом оскарження у межах спірних правовідносин є рішення ВКДКА та КДКА Донецької області про притягнення адвоката до дисциплінарної відповідальності.
Суд звертає увагу на правові позиції Верховного Суду щодо застосування частини другої статті 150 КАС України у подібних правовідносинах, а саме у справах, предметом яких є забезпечення позову шляхом зупинення дії рішення Дисциплінарної комісії КДКА про накладення дисциплінарного стягнення у вигляді зупинення або позбавлення права на зайняття адвокатською діяльністю, що викладені у постановах від 03.08.2023 у справі №600/2304/22-а, від 14.05.2021 у справі № 320/3957/20, від 22.10.2020 у справі №640/1304/20, від 30.09.2020 у справі №640/1305/20 і від 14.05.2025 у справі №260/5758/24.
Так, у постановах від 14.05.2021 у справі № 320/3957/20, від 22.10.2020 у справі №640/1304/20 і від 30.09.2020 у справі №640/1305/20 Верховний Суд виходив з того, що оскільки позивачі звернулися до суду із позовом, зокрема, щодо скасування рішень Дисциплінарних комісій КДКА, дія яких обмежена в часі, то зупинення таких рішень в порядку забезпечення позову фактично вказує на вирішення позовних вимог в адміністративному спорі по суті, з огляду на їх тимчасовий характер.
У постанові від 03.08.2023 у справі №600/2304/22-а Верховний Суд також зазначив, що позивач звернувся до суду із позовом про визнання протиправним і скасування рішення про накладення дисциплінарного стягнення. Рішення суду за такими позовами не потребують виконання, їх значення полягає у констатації факту правомірності/неправомірності оскаржуваного рішення і позбавлення його правових наслідків шляхом скасування. Позов не може бути забезпечено таким способом, який фактично підміняє судове рішення у справі та вирішує позовні вимоги до розгляду справи по суті судом. На переконання Верховного Суду, надання правової оцінки оскаржуваним рішенням КДКА та ВКДКА має здійснюватися судом у межах процедури судового розгляду, з дотриманням усіх процесуальних гарантій учасників справи, передбачених процесуальним законом, а тому вжиття заходів забезпечення позову у такий спосіб фактично призводить до вирішення спору по суті.
З уваги на сталу правозастосовну практику суду касаційної інстанції у цій категорії спорів, суд зауважує, що відповідачем застосовано до позивача захід дисциплінарного впливу, який передбачений Законом України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність». Правова оцінка законності такого рішення має бути надана в межах судового розгляду, з дотриманням відповідних процесуальних гарантій.
При цьому, суд зауважує, що рішення чи дії суб'єктів владних повноважень безумовно мають певний вплив на права та інтереси особи щодо якої вони прийняті/вчинені. Такі рішення можуть мати негативний вплив на права та обов'язки особи, тим більше, якщо це рішення, прийняте уповноваженим дисциплінарним органом, спрямоване на застосування передбаченої законом спеціальної професійної відповідальності, правова природа якої обумовлена особливим статусом адвоката.
Водночас такі обставини, навіть у разі їх доведення, не є підставами для застосування заходів забезпечення позову в цій адміністративній справі.
Суд звертає увагу, що позивач звернувся до суду із позовом про визнання протиправним і скасування рішення про накладення дисциплінарного стягнення. Рішення суду за такими позовами не потребують виконання, їхнє значення полягає у констатації факту правомірності/неправомірності оскаржуваного рішення і позбавлення його правових наслідків шляхом скасування. У цій справі не доведено та документально не підтверджено обставини, які б унеможливили захист прав і інтересів позивача без вжиття відповідних заходів.
Забезпечення позову у визначений позивачем спосіб призводить до продовження його діяльності як адвоката на противагу спірним рішенням відповідачів, які є компетентними органами щодо прийняття рішень про накладення дисциплінарного стягнення у вигляді зупинення права на заняття адвокатською діяльністю.
Позов не може бути забезпечено таким способом, який фактично підміняє судове рішення у справі та вирішує позовні вимоги до розгляду справи по суті судом.
Подібна за змістом позиція висловлена Верховним Судом у постановах від 14.05.2025 у справі №260/5758/24, від 20.05.2025 №460/27546/23.
Згідно частини першої статті 77 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
Наведені позивачем доводи й аргументи не є достатніми та переконливими для висновку про необхідність застосування заходів забезпечення позову за правилами, встановленими статтями 150-151 КАС України.
З огляду на вище викладене та здійснивши оцінку обґрунтованості доводів позивача щодо необхідності вжиття відповідних заходів забезпечення позову, суд приходить до висновку, що подана заява про забезпечення позову не підлягає задоволенню.
Керуючись статтями 150-157, 243, 248, 294, 295 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,-
У задоволенні заяви позивача про забезпечення позову у справі за позовом ОСОБА_1 до Вищої кваліфікаційно-дисциплінарної комісії адвокатури про визнання протиправним та скасування рішення, зобов'язання вчинити певні дії - відмовити.
Копію ухвали суду надіслати (надати) учасникам справи (їх представникам).
Ухвала набирає законної сили негайно після її проголошення. Ухвала, постановлена судом поза межами судового засідання або у судовому засіданні у разі неявки учасників справи, під час розгляду справи в письмовому провадженні, набирає законної сили з моменту її підписання.
Ухвалу про забезпечення позову або про відмову у забезпеченні позову може бути оскаржено.
Апеляційна скарга на ухвалу суду подається до Шостого апеляційного адміністративного суду протягом п'ятнадцяти днів з дня її проголошення. Якщо у судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини ухвали суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, апеляційна скарга подається протягом п'ятнадцяти днів з дня складення повного тексту ухвали.
Повний текст ухвали суду складено та підписано 1 липня 2025 року.
Суддя Кочанова П.В.