про повернення позовної заяви
01 липня 2025 року Київ № 320/28765/25
Київський окружний адміністративний суд у складі колегії судді: головуючого судді Жукової Є.О., суддів Діски А.Б., Кочанової П.В., ознайомившись з позовною заявою та доданими до неї матеріалами
за позовомСосєдки Олени Віталіївни в інтересах АТ “АКБ “Конкорд»; ОСОБА_1
доНаціонального банку України
провизнання протиправним та скасування рішення, зобов'язання вчинити дії,
09 червня 2025 року через систему “Електронний суд» Сосєдка Олена Віталіївна в інтересах АТ “АКБ “Конкорд», ОСОБА_1 звернулися до Київського окружного адміністративного суду з позовом до Національного банку України, в якому просять суд:
- визнати протиправним та скасувати рішення Комітету з питань нагляду та регулювання діяльності банків, нагляду (оверсайту) платіжних систем Національного банку України №20/1697-рк від 12.12.2022 “Про накладення штрафу на Акціонерне товариство “Акціонерний комерційний банк “КОНКОРД» за порушення нормативно - правового акта України»;
- зобов'язати повернути кошти сплачені в якості виконання оскаржуваного Рішення НБУ №20/1697-рк від 12.12.2022, у розмірі 1 126 250 (один мільйон сто двадцять шість тисяч двісті п'ятдесят) гривень 00 коп., на рахунок АТ “АКБ “Конкорд»: IBAN № НОМЕР_1 .
Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 10.06.2025, позовну заяву розподілено судді Жуковій Є.О.
Відповідно до частини 1 статті 33 Кодексу адміністративного судочинства України адміністративні справи, предметом оскарження в яких є рішення, дії чи бездіяльність Кабінету Міністрів України, крім випадку, встановленого частиною четвертою статті 22 цього Кодексу, Національного банку України, Національної комісії з цінних паперів та фондового ринку, окружної виборчої комісії (окружної комісії з референдуму), розглядаються і вирішуються в адміністративному суді першої інстанції колегією у складі трьох суддів.
Згідно із протоколом автоматичного визначення складу колегії суддів від 12.06.2025 визначено склад колегії суддів: Жукова Є.О. - головуючий суддя, судді: Діска А.Б., Кочанова П.В.
Ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 12.06.2025 залишено позовну заяву Сосєдки Олени Віталіївни в інтересах АТ «АКБ «Конкорд», ОСОБА_1 без руху, встановлено строк для усунення недоліків шляхом подання до суду із посиланням на реквізити даної ухвали, зокрема: заяви про поновлення пропущеного строку звернення до адміністративного суду та докази поважності причин пропуску.
21 червня 2025 року (зареєстровано судом 26.06.2025) через систему «Електронний суд» від представника позивачів надійшла заява про усунення недоліків, в якій заявник просить суд визнати поважними причини пропуску позивачами процесуального строку на звернення до суду з позовною заявою про визнання протиправним та скасування рішення Комітету з питань нагляду та регулювання діяльності банків, нагляду (оверсайту) платіжних систем Національного банку України № 20/1697-рк від 12.12.2022 «Про накладення штрафу на Акціонерне товариств «Акціонерний комерційний банк «КОНКОРД» з порушення нормативно-правового акта України»; поновити позивачам пропущений з поважних причин строк звернення до адміністративного суду із позовом щодо оскарження рішення Комітету з питань нагляду та регулювання діяльності банків, оверсайту платіжної інфраструктури Національного банку України та відкрити провадження у справі №320/28765/25.
В обґрунтування поважності причин пропуску строку звернення до суду з даним позовом представник позивачів зазначає, позов як Акціонерного товариства «Акціонерний комерційний банк «КОНКОРД» так і подані позови Сосєдки О.В. в інтересах АТ «АКБ «КОНКОРД», Сосєдки Ю.В про оскарження рішення Комітету з питань нагляду та регулювання діяльності банків, нагляду (оверсайту) платіжних систем Національного банку України № 20/1697-рк від 12.12.2022 було залишено без розгляду за заявою Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб, а в іншому випадку повертались судом з посиланням на відсутність правоздатності у Сосєдки О.В. та ОСОБА_1 .
За посиланнями представника позивачів, дані обставини беззаперечно вказують на обмеження доступу до правосуддя.
Представник позивачів вказує, в провадженні Київського окружного адміністративного суду перебувала справа №320/18333/23 за позовом АТ «АКБ «КОНКОРД» розгляд якої закінчено ухвалою від 09.07.2024 про залишення позову без розгляду. У судовому засіданні 09.07.2024 у справі №320/18333/23 не було оголошено вступну та резолютивну частини судового рішення, а тому про зміст ухвали стало відомо значно пізніше.
Позивачам не було відомо про наявність ухвали суду від 09.07.2024 по справі №320/18333/23 до 31.10.2024. Електроні кабінети у позивачів відсутні, в паперовій формі судом ухвала не надсилалась, а в ЄДРСР вказана ухвала відсутня і на даний час. Отримати копію ухвали та ознайомитись з її текстом у позивачів з'явилась змога лише 07.11.2024 року. Копію ухвали по справі було отримано адвокатом Івченко А.В. 07.11.2024.
У грудні 2024 року, після отримання копії ухвали Київського окружного адміністративного суду від 09.07.2024 у справі №320/18333/23 та ознайомлення з її змістом, а також з огляду на висновки Шостого апеляційного адміністративного суду у справі №320/16765/24, викладені у постанові від 26.11.2024, Сосєдка О.В. та ОСОБА_1 звернулись до суду з позовом про оскарження рішення Комітету з питань нагляду та регулювання діяльності банків, нагляду (оверсайту) платіжних систем Національного банку України № 20/1697-рк від 12.12.2022 в якому також ставилось питання про поновлення процесуального строку з огляду на наведені вище обставини.
Ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 21.01.2025 у справі №320/62563/24 позовну заяву повернуто позивачам. Ухвала мотивована тим, що у позивачів як акціонерів АТ «АКБ «КОНКОРД» відсутня правоздатність на оскарження рішення Комітету з питань нагляду та регулювання діяльності банків, нагляду (оверсайту) платіжних систем Національного банку України № 20/1697-рк від 12.12.2022 про застосування заходу впливу до АТ «АКБ «КОНКОРД» прийняте до запровадження у ньому ліквідаційної процедури.
ОСОБА_2 та ОСОБА_1 , ознайомившись зі змістом ухвали Київського окружного адміністративного суду від 21.01.2025 у справі №320/62563/24 у лютому 2025 року повторно звернулись з позовом, предметом якого було оскарження рішення Комітету з питань нагляду та регулювання діяльності банків, нагляду (оверсайту) платіжних систем Національного банку України № 20/1697-рк від 12.12.2022.
Обґрунтовуючи даний позов позивачі окремо звертали увагу суду на висновки судів в тому числі Верховного суду про наявність у них як акціонерів АТ «АКБ «КОНКОРД» правоздатності на оскарження рішення відповідача про застосування до АТ «АКБ «КОНКОРД» заходу впливу до запровадження у ньому ліквідаційної процедури. У цьому позові також ставилось питання про поновлення процесуального строку з огляду на наведені вище обставини.
Однак, ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 07.04.2025 у справі №320/12542/25 позову заяву знову повернуто позивачам. На цей раз ухвала суду мотивована тим, що до позову не було долучено достатніх доказів, які б підтверджували статус акціонерів АТ «АКБ «КОНКОРД» у ОСОБА_2 та ОСОБА_1 . Зокрема йшлося про виписку з рахунку у цінних паперах.
Ознайомившись зі змістом ухвали суду від 07.04.2025 у справі №320/12542/25 ОСОБА_2 та ОСОБА_1 почали вживати заходи для укладення договорів з депозитарною установою, щоб в подальшому отримати виписки з рахунку у цінних паперах на підтвердження статусу акціонера АТ «АКБ «КОНКОРД». Такі складнощі були обумовлені тим, що після початку процедури ліквідації банку обіг акцій було зупинено.
Після укладення відповідних договорів з депозитарною установою було отримано виписки з рахунку у цінних паперах, копії яких долучено до позову у цій справі.
Як вказує представник позивачів, 09.06.2025 було подано четвертий позов про оскарження рішення відповідача, а ОСОБА_2 та ОСОБА_1 при цьому втретє звертаються з цим позовом, а обставини якими обґрунтовується поновлення процесуального строку пов'язані саме недопуском до правосуддя під час розгляду судами попередніх позовних заяв, що і було обставиною, яка призвела до пропуску строку на звернення до суду з цим позовом 09.06.2025.
Розглянувши заяву представника позивачів про поновлення строку, суд бере до уваги наступне.
Статтею 129 Конституції України унормовано, що однією із засад судочинства визначено рівність усіх учасників судового процесу перед законом і судом.
Частинами першою, другою статті 122 КАС України установлено, що позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами. Для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється шестимісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.
Відповідно до частини першої статті 118 КАС України процесуальні строки - це встановлені законом або судом строки, у межах яких вчиняються процесуальні дії. Процесуальні строки встановлюються законом, а якщо такі строки законом не визначені - встановлюються судом.
Строк звернення до адміністративного суду - це проміжок часу після виникнення спору в публічно-правових відносинах, протягом якого особа має право звернутися до адміністративного суду із заявою за вирішенням цього спору і захистом своїх прав, свобод чи інтересів. Початок перебігу строку звернення до суду починається з часу, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.
Відповідно до частини першої статті 121 КАС України суд за заявою учасника справи поновлює пропущений процесуальний строк, встановлений законом, якщо визнає причини його пропуску поважними, крім випадків, коли цим Кодексом встановлено неможливість такого поновлення.
Таким чином, строк, передбачений частиною другою статті 122 КАС України, є процесуальним строком, встановленим законом, який суд може поновити, якщо визнає причини його пропуску поважними.
Водночас поважними причинами пропуску процесуального строку є ті, які унеможливлюють або ускладнюють можливість вчинення процесуальних дій у визначений законом строк, є об'єктивно непереборними, не залежать від волевиявлення особи, що звернулась з адміністративним позовом, пов'язані з дійсно істотними обставинами, перешкодами чи труднощами, що унеможливили своєчасне звернення до суду та підтверджені належними і допустимими доказами. Незнання про порушення своїх прав через байдужість або небажання дізнатися не є поважною причиною пропуску строку звернення до суду.
Установлення законом процесуальних строків передбачено з метою дисциплінування учасників адміністративного судочинства та своєчасного виконання ними передбачених КАС України певних процесуальних дій. Інститут строків в адміністративному процесі сприяє досягненню юридичної визначеності в публічно-правових відносинах, а також стимулює учасників адміністративного процесу добросовісно ставитися до виконання своїх обов'язків. Ці строки обмежують час, протягом якого такі правовідносини можуть вважатися спірними; після їх завершення, якщо ніхто не звернувся до суду за вирішенням спору, відносини стають стабільними. Недотримання встановлених законом строків зумовлює чітко визначені юридичні наслідки.
Розумні строки в адміністративному судочинстві - це найкоротші за конкретних обставин строки (якщо інше не визначено законом або встановлено судом), протягом яких сторона повинна вжити певних дій, демонструючи свою зацікавленість у їх результатах, і які об'єктивно оцінюються судом стосовно відповідності принципам добросовісності та розсудливості, а також на предмет дотримання прав інших учасників (забезпечення балансу інтересів).
За змістом статті 6 Конвенції з прав людини і основоположних свобод кожен при вирішенні питання щодо прав та обов'язків має право на справедливий і відкритий розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, визначеним законом.
Відповідно до частини першої статті 6 КАС України суд при вирішенні справи керується принципом верховенства права, складовою якого є юридична визначеність.
Згідно із статтею 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» суди застосовують при розгляді справ практику Європейського суду з прав людини як джерело права.
У пункті 41 рішення від 03.04.2008 у справі «Пономарьов проти України» Європейський Суд з прав людини вказав, що «правова система багатьох країн-членів передбачає можливість продовження строків, якщо для цього є обґрунтовані підстави. Суд визнає, що вирішення питання щодо поновлення строку на оскарження перебуває в межах дискреційних повноважень національних судів, однак такі повноваження не є необмеженими. Від судів вимагається вказувати підстави. Однією із таких підстав може бути, наприклад, неповідомлення сторін органами влади про прийняті рішення у їхній справі. Проте навіть тоді можливість поновлення не буде необмеженою, оскільки сторони в розумні інтервали часу мають вживати заходів, щоб дізнатись про стан відомого їм судового провадження. У кожній справі національні суди мають перевіряти, чи підстави для поновлення строків для оскарження виправдовують втручання у принцип res judicata, особливо як у цій справі, коли національне законодавство не обмежує дискреційні повноваження судів ні у часі, ні в підставах для поновлення строків».
Правила регулювання строків для подання скарги, безумовно, мають на меті забезпечення належного відправлення правосуддя і дотримання принципу юридичної визначеності. Зацікавлені особи повинні розраховувати на те, що ці правила будуть застосовані (див. de Rada Cavanilles v. Spain, рішення від 28.10.1998, Reports 1998 -VIII, с. 3255, § 45, Peretyaka and Sheremetyev v. Ukraine, №17160/06 та №35548/06, § 34, ЄСПЛ, від 21.12.2010).
Принцип правової визначеності застосовується не лише щодо сторін, але й щодо національних судів (Diya 97 v. Ukraine, №19164/04, § 47, ЄСПЛ, від 21.10.2010).
У справі «Устименко проти України» Європейський Суд з прав людини зазначив, що сама концепція «поважних причин» не є чіткою, тому для національних судів ще важливішим було вказати причини свого рішення про поновлення пропущеного строку і відновлення провадження у справі заявника.
Якщо строк оскарження поновлюється зі спливом значного періоду часу, таке рішення може порушити принцип правової визначеності.
Як встановлено судом, предметом позову, що розглядається, визначено рішення Комітету з питань нагляду та регулювання діяльності банків, нагляду (оверсайту) платіжних систем Національного банку України №20/1697-рк від 12.12.2022 «Про накладення штрафу на Акціонерне товариство «Акціонерний комерційний банк «КОНКОРД» за порушення нормативно - правового акта України».
Однак, до суду із цим позовом представник позивачів звернувся лише 09.06.2025, тобто з пропуском шестимісячного строку звернення до суду, передбаченого нормами КАС України майже на два роки.
Суд акцентує, позивачами не заперечується факт обізнаності з рішенням від 12.12.2022№20/1697-рк, а тому саме з цієї дати починається строк звернення до суду, передбачений Кодексом адміністративного судочинства України.
У даному випадку для звернення до суду з цим позовом установлено шестимісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.
Порівняльний аналіз словоформ «дізналася» та «повинна була дізнатися» дає підстави для висновку про презумпцію можливості та обов'язку особи знати про стан своїх прав.
Порушення прав, свобод чи інтересів особи - це фактичний наслідок протиправного рішення, дії чи бездіяльності конкретного органу, особи (або осіб) щодо неї.
День, коли особа дізналася про порушення свого права, - це встановлений доказами день, коли позивач дізнався про рішення, дію чи бездіяльність, внаслідок якої відбулося порушення його прав, свобод чи інтересів. Цим днем може бути, зокрема, день винесення рішення, яке оскаржується, якщо воно приймалося за участю особи, або день вчинення дії, яка оскаржується, якщо особа була присутня під час вчинення цієї дії.
Якщо цей день встановити точно неможливо, строк обчислюється з дня, коли особа повинна була дізнатися про порушення своїх прав (свобод чи інтересів). При цьому «повинна» слід тлумачити як неможливість незнання, припущення про високу вірогідність дізнатися, а не обов'язок особи дізнатися про порушення своїх прав. Зокрема, особа повинна була дізнатися про порушення своїх прав, якщо вона знала про обставини прийняття рішення чи вчинення дій і не було перешкод для того, щоб дізнатися про те, яке рішення прийняте або які дії вчинені. Незнання про порушення через байдужість до своїх прав або небажання дізнатися не є поважною причиною пропуску строку звернення до суду.
Згідно статті 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику Суду як джерело права.
Право на справедливий і публічний розгляд справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, при визначенні цивільних прав і обов'язків особи чи при розгляді будь-якого кримінального обвинувачення, що пред'являється особі, гарантує стаття 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі - Конвенція), яка ратифікована Україною Законом від 17.07.1997 №475/97-ВР.
Ключовими принципами статті 6 Конвенції є верховенство права та належне здійснення правосуддя. Ці принципи також є основоположними елементами права на справедливий суд.
Разом з тим, як зазначив Європейський Суд з прав людини в ухвалі щодо прийнятності від 30.06.2006 (справа «Каменівська проти України»), «право на звернення до суду, одним з аспектів якого є право доступу до суду..., не є абсолютним; воно може бути обмеженим. Правила регулювання строків для подання скарги, безумовно, мають на меті забезпечення належного відправлення правосуддя і дотримання принципу юридичної визначеності».
Отже, за практикою Європейського Суду з прав людини, право на звернення до суду не є абсолютним і може бути обмеженим, в тому числі і встановленням строків на звернення до суду за захистом порушених прав (справа «Стаббігс та інші проти Великобританії», справа «Девеер проти Бельгії»).
Процесуальний закон (стаття 123 КАС України) передбачає можливість поновлення строку звернення до адміністративного суду лише уразі, якщо цей строк було пропущено з поважних причин, однак не дає визначення терміну «поважні причини».
Визначаючи зміст цього поняття, суд бере до уваги висновки щодо застосування норм права, викладені у рішенні Верховного Суду України від 13.09.2006 у справі №6-26370кс04, де зазначено, що поважними причинами пропуску строку позовної давності вважаються такі обставини, за яких своєчасне пред'явлення позову стає неможливим або утрудненим.
Частиною другою статті 44 КАС України передбачено, що учасники справи зобов'язані добросовісно користуватися належними їм процесуальними правами і неухильно виконувати процесуальні обов'язки.
Наведеними положеннями КАС України чітко окреслено характер процесуальної поведінки, який зобов'язує учасників справи діяти сумлінно, тобто проявляти добросовісне ставлення до наявних у них прав і здійснювати їх реалізацію таким чином, щоб забезпечити неухильне та своєчасне (без суттєвих затримок та зайвих зволікань) виконання своїх обов'язків, встановлених законом або судом, зокрема щодо дотримання строку звернення до адміністративного суду.
Для цього учасник справи як особа, зацікавлена у поданні скарги, повинен вчиняти усі можливі та залежні від нього дії, використовувати у повному обсязі наявні засоби та можливості, передбачені законодавством.
Встановлення процесуальних строків законом передбачено з метою дисциплінування учасників адміністративного судочинства та своєчасного виконання ними передбачених КАС України певних процесуальних дій.
Інститут строків в адміністративному процесі сприяє досягненню юридичної визначеності в публічно-правових відносинах, а також стимулює учасників адміністративного процесу добросовісно ставитися до виконання своїх обов'язків. Ці строки обмежують час, протягом якого такі правовідносини можуть вважатися спірними; після їх завершення, якщо ніхто не звернувся до суду за вирішенням спору, відносини стають стабільними.
Велика Палата Верховного Суду також неодноразово підкреслювала, що поважними причинами пропуску строку звернення до суду визнаються лише ті обставини, які були об'єктивно непереборними, тобто не залежали від волевиявлення особи, що звернулась з адміністративним позовом, пов'язані з дійсно істотними обставинами, перешкодами чи труднощами, що унеможливили своєчасне звернення до суду. Такі обставини мають бути підтверджені відповідними та належними доказами.
У свою чергу, основним аргументом, який покладено в основу заяви про поновлення строку на звернення до адміністративного суду з цим позовом, поданої представником позивачів на виконання вимог ухвали 12.06.2025 про залишення позовної заяви без руху, є твердження, що позивачі неодноразово оскаржували рішення Національного банку України від 12.12.2022 №20/1697-рк в судовому порядку в межах справи №320/18333/23, де позов залишено без розгляду ухвалою суду від 09.07.2024, в межах справи №320/62563/24, де судом повернуто позовну заяву ухвалою від 21.01.2025, в межах справи №320/12542/25, де судом повернуто позовну заяву ухвалою від 07.04.2025.
Суд зазначає, за приписами Кодексу адміністративного судочинства України, повернення позовної заяви не позбавляє права повторного звернення до адміністративного суду в порядку, встановленому законом (частина 8 статті 169 КАС України), також, особа, позов якої залишено без розгляду, після усунення підстав, з яких позов було залишено без розгляду, має право звернутися до адміністративного суду в загальному порядку (частина 4 статті 240 КАС України).
Проте, ані повернення позовної заяви, ані залишення позову без розгляду не зупиняє процесуального строку звернення до суду, не змінює моменту, з якого позивачі дізналися про прийняття Національним банком України оскаржуваного рішення.
Суд критично оцінює посилання представника позивачів на недопуск до правосуддя під час розгляду судами попередніх позовних заяв, що, як вказує представник позивачів, і було обставиною, яка призвела до пропуску строку на звернення до суду, з огляду на наступне.
Так, ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 24.01.2025 у справі №320/62563/24 повернуто позовну заяву Cосєдки Олени Віліївни в інтересах Акціонерного товариства «Акціонерний комерційний банк «КОНКОРД», ОСОБА_1 до Національного банку України про визнання протиправним та скасування рішення.
Ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 07.04.2025 у справі №320/12542/25 повернуто позовну заяву Cосєдки Олени Віліївни в інтересах Акціонерного товариства “Акціонерний комерційний банк “КОНКОРД», ОСОБА_1 до Національного банку України, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача - Фонд гарантування вкладів фізичних осіб про визнання протиправним та скасування рішення, зобов'язання вчинити певні дії.
Правом на апеляційне оскарження зазначених ухвал позивачі не скористалися.
Аналізуючи встановлені обставини, враховуючи їх хронологічну послідовність, суд приходить до висновку, що відсутність реалізації права на апеляційне оскарження наведених ухвал суду про повернення позовної заяви, чергове звернення з аналогічним позовом до суду у строк, який суд не вбачає таким, що є найкоротшим у наведених обставинах (не є розумним строком) свідчить про пасивну поведінку позивачів щодо подання даної позовної заяви.
Ба більше, судом встановлено, до Київського окружного адміністративного суду звернулось Акціонерне товариство «Акціонерний комерційний банк «Конкорд» з позовом до Національного банку України, в якому позивач просить суд визнати протиправним та скасувати рішення комітету з питань нагляду та регулювання діяльності банків, нагляду (оверсайту) платіжних систем Національного банку України № 20/1697-рк від 12.12.2022 «Про накладення штрафу на Акціонерне товариство «Акціонерний комерційний банк «Конкорд» за порушення нормативно-правового акту України».
Ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 09.07.2024 позовну заяву Акціонерного товариства «Акціонерний комерційний банк «Конкорд» до Національного банку України про визнання протиправним та скасування рішення - залишено без розгляду.
Ухвалою Шостого апеляційного адміністративного суду від 26.11.2024 у справі №320/18333/23 відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою ОСОБА_1 та ОСОБА_2 на ухвалу Київського окружного адміністративного суду від 09 липня 2024 року у справі за адміністративним позовом Акціонерного товариства «Акціонерний комерційний банк «Конкорд» до Національного банку України про визнання протиправним та скасування рішення.
Станом на час прийняття даної ухвали, апеляційний розгляд адміністративної справи №320/18333/23 не завершений.
Таким чином, фактично провадження в адміністративній справ №320/18333/23, де предметом позову також є рішення Національного банку України № 20/1697-рк від 12.12.2022, є незавершеним.
В постанові від 20.11.2019 у справі №640/18944/18 Верховний Суд наголосив: «одним з фундаментальних аспектів верховенства права є принцип правової (юридичної) визначеності. Виходячи з прецедентної практики Європейського суду з прав людини, принцип правової визначеності передбачає дотримання правила "res judicata", тобто принципу остаточності рішення, який полягає в тому, що позивач, який порушив справу проти відповідача і отримав за результатами її розгляду остаточне рішення, не може ініціювати повторне судове провадження стосовно того ж самого відповідача, якщо судовий позов ґрунтується на тих самих фактичних обставинах, або ж нова вимога могла бути складовою частиною попередньої у першому рішенні».
Суд вважає, що у даному випадку пропуск строку звернення до адміністративного суду з цим позивом відбувся з суб'єктивних причин, які повністю залежали від волевиявлення позивачів, оскільки дотримання вимог статей 122, 160, 161 України, покладається на особу, яка звертається з позовною заявою, а звернення до суду без дотримання часових обмежень визначених статтею 122 КАС України, свідчить виключно про намагання домогтися безпідставного поновлення судом строку звернення до адміністративного суду з позовом та нівелювати принцип правової визначеності.
Ураховуючи вищевикладене, вказані представником позивачів підстави для поновлення строку звернення до адміністративного суду з цим позовом не визнаються судом поважними, оскільки вони не є такими, що не залежали від волевиявлення особи, що звертається до суду з цим позовом, і пов'язані з дійсними істотними перешкодами чи труднощами для своєчасного вчинення процесуальних дій, що підтверджені належними доказами.
За правилами пункту 9 частини четвертої статті 169 КАС України позовна заява повертається позивачеві у випадках, передбачених частиною другою статті 123 цього Кодексу.
Відповідно до приписів частин першої, другої статті 123 КАС України, у разі подання особою позову після закінчення строків, установлених законом, без заяви про поновлення пропущеного строку звернення до адміністративного суду, або якщо підстави, вказані нею у заяві, визнані судом неповажними, позов залишається без руху. При цьому протягом десяти днів з дня вручення ухвали особа має право звернутися до суду з заявою про поновлення строку звернення до адміністративного суду або вказати інші підстави для поновлення строку. Якщо заяву не буде подано особою в зазначений строк або вказані нею підстави для поновлення строку звернення до адміністративного суду будуть визнані неповажними, суд повертає позовну заяву.
За таких обставин, враховуючи пропуск встановленого законом строку звернення до суду з вищевказаними вимогами та відсутність обґрунтованих причин пропуску такого строку, суд приходить висновку про наявність підстав для застосування процесуальних наслідків, передбачених п. 1 ч. 4 ст. 169 КАС України, а саме повернення позовної заяви.
Рішенням Конституційного Суду України від 13.12.2011 №17-рп/2011 визначено, що держава може встановленням відповідних процесуальних строків обмежувати строк звернення до суду, що не впливає на зміст та обсяг конституційного права на судовий захист і доступ до правосуддя.
Керуючись статтями 121, 122, 123, 169, 243, 248, 297 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
1. У задоволенні заяви представника Сосєдки Олени Віталіївни в інтересах АТ “АКБ “Конкорд», ОСОБА_1 про поновлення строку звернення до суду, - відмовити.
2. Позовну заяву Сосєдки Олени Віталіївни в інтересах АТ “АКБ “Конкорд», ОСОБА_1 повернути.
3. Довести до відома, що у відповідності до частини восьмої статті 169 Кодексу адміністративного судочинства України повернення позовної заяви не позбавляє права повторного звернення до адміністративного суду в порядку, встановленому законом.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддею та може бути оскаржена до Шостого апеляційного адміністративного суду протягом п'ятнадцяти днів з дня проголошення (підписання) ухвали.
Головуючий суддя Жукова Є.О.
Судді Діска А.Б.
Кочанова П.В.