30 червня 2025 року №320/40610/24
Київський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Щавінський В.Р., розглянувши у порядку письмового провадження за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Департаменту поліції особливого призначення «Об'єднана штурмова бригада Національної поліції України « ІНФОРМАЦІЯ_1 » про визнання протиправними та скасування наказів, поновлення на роботі та стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу,
ОСОБА_1 звернувся до Київського окружного адміністративного суду з позовом до Департаменту поліції особливого призначення «Об'єднана штурмова бригада Національної поліції України « ІНФОРМАЦІЯ_1 » з вимогами:
- визнати протиправним та скасувати наказ №146 від 25.06.2024 «Про застосування дисциплінарного стягнення» Департаменту поліції особливого призначення «Об'єднана штурмова бригада Національної поліції України « ІНФОРМАЦІЯ_1 », яким до ОСОБА_1 застосовано дисциплінарне стягнення у вигляді звільнення із служби поліції;
- визнати протиправним та скасувати наказ №1001 о/с «По особовому складу» від 05.07.2024 Департаменту поліції особливого призначення «Об'єднана штурмова бригада Національної поліції України « ІНФОРМАЦІЯ_1 », яким ОСОБА_1 звільнено зі служби в поліції;
- поновити старшого лейтенанта поліції ОСОБА_1 на посаді інспектора взводу №3 роти №1 батальйону №2 полку управління поліції особливого призначення №2 (штурмовий полк « ІНФОРМАЦІЯ_2 ») Департаменту поліції особливого призначення « ІНФОРМАЦІЯ_1 » з 06.07.2024;
- стягнути з Департаменту поліції особливого призначення «Об'єднана штурмова бригада Національної поліції України « ІНФОРМАЦІЯ_1 » на користь ОСОБА_1 всі види грошового забезпечення останнього за час вимушеного прогулу за період з 06.07.2024 по день ухвалення рішення суду.
В обґрунтування позовних вимог позивач зазначає, що дисциплінарне стягнення у виді звільнення зі служби в поліції, накладене на позивача є необґрунтованим, а наказ Департаменту поліції особливого призначення «Об'єднана штурмова бригада Національної поліції України від 05.07.2024 №1001о/с по особовому складу про звільнення виданий з порушенням вимог Закону України «Про Національну поліцію України», Дисциплінарного статуту Національної поліції України, а тому є незаконним та таким, що грубо порушує права позивача.
Від відповідача надійшов відзив на позовну заяву, відповідно до якого Департамент поліції особливого призначення «Об'єднана штурмова бригада Національної поліції України « ІНФОРМАЦІЯ_1 » у задоволенні позову просить відмовити та вказує, що відповідач правомірно застосував до позивача дисциплінарне стягнення у виді звільнення зі служби поліції, що є пропорційним вчиненню дисциплінарного проступку, зважаючи на ступінь та характер вини, тяжкості дисциплінарного проступку, характеристики поліцейського, сутності та принципу формування дисципліни поліцейських, під час проходження служби в поліції та безпосереднього виконання службових обов'язків.
Ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 11.00.2024 відкрито провадження в адміністративній справі та призначено її розгляд за правилами спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) сторін. Витребувано від відповідача докази у справі.
У судове засідання, призначене на 14.05.2025 та проведене у режимі конференції, прибули представник позивача (поза межами приміщення суду) та представник відповідача. Представник позивача підтримав позовні вимоги у повному обсязі, просив суд їх задовольнити, представник відповідача позовні вимоги не визнав, наполягав на відмові у їх задоволенні.
Протокольною ухвалою суду від 14.05.2025, керуючись приписами статей 194, 205 КАС України та беручи до уваги думку сторін, суд вирішив подальший розгляд справи здійснювати у порядку письмового провадження.
Суд, перевіривши матеріали справи, оцінивши докази в їх сукупності, дійшов висновку, що позовні вимоги не підлягають задоволенню, враховуючи наступне.
ОСОБА_1 , перебував на службі в органах внутрішніх справ - лейтенантом поліції та працював на посаді інспектора взводу №3 роти №1 батальйону №2 полку управління поліції особливого призначення №2 (штурмовий полк « ІНФОРМАЦІЯ_2 ») Департаменту поліції особливого призначення « ІНФОРМАЦІЯ_1 ».
Разом з тим, з матеріалів справи судом вбачається, що 29.04.2024 до управління поліції особливого призначення №2 Департаменту поліції особливого призначення « ІНФОРМАЦІЯ_1 » надійшла доповідна записка старшого інспектора з особливих доручень відділу моніторингу УПОП №2 ДПОП «ОШБ «Лють» підполковника поліції ОСОБА_2 за фактом невиконання наказу поліцейським взводу №3 роти № 1 батальйону №2 полку УПОП №2 ДПОП «ОШБ «Лють» старшим лейтенантом поліції ОСОБА_1 .
У зв'язку з чим, наказом управління поліції особливого призначення №2 (штурмовий полк «Цунамі») Департаменту поліції особливого призначення «Об'єднана штурмова бригада Національної поліції України « ІНФОРМАЦІЯ_1 » від 06.05.2024 №126 призначено службове розслідування у формі письмового провадження та утворено дисциплінарну комісію за фактом невиконання позивачем наказу.
Під час службового розслідування встановлено, що відповідно до законів України «Про Національну поліцію», «Про правовий режим воєнного стану», указів Президента України від 24.02.2022 №64 «Про введення воєнного стану в Україні» та «Про продовження строку дії воєнного стану в Україні», Положення про Департамент поліції особливого призначення «Об'єднана штурмова бригада Національної поліції України « ІНФОРМАЦІЯ_1 », затвердженого наказом Національної поліції України від 31.01.2023 №66 (зі змінами), наказу Національної поліції України від 10.04.2024 №890дск, наказів ДПОП «ОШБ «Лють» окремі поліцейські полку УПОП №2 ДПОП «ОШБ «Лють», зокрема, позивач, на підставі наказу ДПОП «ОШБ «Лють» від 16.04.2024 №88дск, із 16.04.2024 до особливого розпорядження відряджені до Донецької та Луганської областей та перебували в оперативно-стратегічному угрупованні військ « ІНФОРМАЦІЯ_3 ».
Відповідно до бойового розпорядження Головнокомандувача Збройних Сил України від 09.04.2024 №4477, ОКП-Київ, наказу Національної поліції України від 10.04.2024 №890дск, бойових розпоряджень командувача оперативно-стратегічного угруповання військ « ІНФОРМАЦІЯ_3 » від 10.04.2024 №313/1908/1324т, командира оперативно-тактичного угруповання « ІНФОРМАЦІЯ_4 » від 11.04.2024 №443т/оту, командира зведених підрозділів ДПОП «ОШБ «Лють», окремі поліцейські полку УПОП №2 ДПОП «ОШБ «Лють», зокрема й позивач, на підставі наказу ДПОП «ОШБ «Лють», із 16.04.2024 до особливого розпорядження з метою здійснення заходів із забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії проти України у порядку взаємодії підрозділів поліції зі Збройними Силами України, залучені до виконання бойових (спеціальних) завдань по УПОП №2 ДПОП «ОШБ «Лють».
У відповідності до висновку службового розслідування від 03.06.2024 №3942/01/59/13-2024вн, затвердженого т.в.о. начальника управління - командира полку Управління поліції особливого призначення №2 Департаменту поліції особливого призначення «Об'єднана штурмова бригада Національної поліції України « ІНФОРМАЦІЯ_1 », 27.04.2024 близько 19:05 год, знаходячись на ділянці місцевості, розташованій у Донецькій області, командиром батальйону № НОМЕР_1 полку УПОП №2 ДПОП «ОШБ « ІНФОРМАЦІЯ_1 » полковником поліції ОСОБА_3 , до поліцейського взводу №3 роти №1 батальйону №2 полку УПОП №2 ДПОП «ОШБ «Лють» сержанта поліції ОСОБА_1 доведено БН від 27.04.2024 №30дск, на виконання вимог бойового розпорядження командира зведених підрозділів ДПОП «ОШБ «Лють» від 22.04.2024 №243/01/59/03-2024т/БР.
Після ознайомлення з БН від 27.04.2024 №30дск позивач повідомив, що наказ йому зрозумілий, але виконувати його він відмовляється.
Таким чином, починаючи з 28.04.2024 та до особливого розпорядження, до виконання поставленого бойового (спеціального) завдання не приступив.
На виконання вимог наказу ДПОП «ОШБ «Лють» від 28.07.2023 №347 «Про застосування технічних засобів фото- і кінозйомки, відеозапису» працівниками відділу моніторингу УПОП №2 ДПОП «ОШБ «Лють», за допомогою портативних реєстраторів «Tecsar BDK-43-GWCP», зафіксовано факт доведення БН від 27.04.2024 №30дск та відмову від його виконання, у тому числі, і позивачем.
Відповідно, за вчинення дисциплінарного проступку, порушення вимог пунктів 1, 2 частини першої статті 18, частини першої статті 64 Закону України «Про Національну поліцію», пунктів 1, 2, 4 частини третьої статті 1, частини першої статті 5 Дисциплінарного статуту Національної поліції України, затвердженого Законом України від 15 березня 2018 року №2337-VI, підпунктів 1 та 4 пункту 1, підпунктів 2 та 4 пункту 3 розділу ІІ посадової інструкції поліцейського взводу №3 роти №1 батальйону №2 полку УПОП №2 ДПОП «ОШБ «Лють», затвердженої 15.05.2023, що виразилося у невиконанні наказу в. о. командира зведеного підрозділу УПОП №2 ДПОП «ОШБ «Лють» від 27.04.2024 №30дск «Про виконання бойового (спеціального) завдання», запропоновано застосувати до поліцейського взводу №1 роти №1 батальйону №2 полку УПОП №2 ДПОП «ОШБ «Лють» старшого лейтенанта поліції ОСОБА_1 дисциплінарне стягнення у виді звільнення зі служби в поліції.
На підставі висновку службового розслідування наказом Департаменту поліції особливого призначення «Об'єднана штурмова бригада Національної поліції України « ІНФОРМАЦІЯ_1 » від 25.06.2024 №146 «Про застосування дисциплінарного стягнення» за вчинення дисциплінарного проступку, порушення вимог пунктів 1та 2 частини першої статті 18, частини першої статті 64 Закону України «Про Національну поліцію», пунктів 1, 2 та 4 частини третьої статті 1, частини першої статті 5 Дисциплінарного статуту Національної поліції України. затвердженого Законом України від 15 березня 2018 року №2337-VIII, підпунктів 2, 4, 5, 20 та 22 пункту 3 розділу ІІ Посадової інструкції поліцейського взводу №1 роти №1 батальйону № 2 полку управління поліції особливого призначення №2 (штурмовий полк « ІНФОРМАЦІЯ_2 ») Департаменту поліції особливого призначення « ІНФОРМАЦІЯ_1 », затвердженої начальником управління - командиром полку управління поліції особливого призначення №2 (штурмовий полк « ІНФОРМАЦІЯ_2 ») Департаменту поліції особливого призначення «Об'єднана штурмова бригада Національної поліції України « ІНФОРМАЦІЯ_1 » 15 травня 2023 року, що виразилося у відмові виконати бойовий наказ в. о. командира зведеного підрозділу УПОП №2 ДПОП «ОШБ «Лють» старшим лейтенатом поліції ОСОБА_1 від 27 квітня 2024 року №30ДСК «Про виконання бойового (спеціального) завдання», застосовано до поліцейського взводу №3 роти №1 батальйону №2 полку управління поліції особливого призначення №2 Департаменту поліції особливого призначення « ІНФОРМАЦІЯ_1 » сержанта, дисциплінарне стягнення у виді звільнення із служби в поліції.
Як наслідок, наказом Департаменту поліції особливого призначення «Об'єднана штурмова бригада Національної поліції України « ІНФОРМАЦІЯ_1 » від 05.07.2024 №1001-о/с сержанта поліції ОСОБА_1 поліцейського взводу №3 роти №1 батальйону №2 полку управління поліції особливого призначення №2 (штурмовий полк « ІНФОРМАЦІЯ_2 ») Департаменту поліції особливого призначення « ІНФОРМАЦІЯ_1 » звільнено зі служби в поліції з 05.07.2024 відповідно до пункту 6 (у зв'язку з реалізацією дисциплінарного стягнення у вигляді звільнення зі служби, накладеного відповідно до Дисциплінарного статуту Національної поліції України) частини першої статті 77 Закону України «Про Національну поліцію».
Не погоджуючись із указаними наказами відповідача, позивач звернувся з позовом до суду.
Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд зазначає наступне.
Статтею 43 Конституції України встановлено, що кожен має право на працю, що включає можливість заробляти собі на життя працею, яку він вільно обирає або на яку вільно погоджується. Держава створює умови для повного здійснення громадянами права на працю, гарантує рівні можливості у виборі професії та роду трудової діяльності, реалізовує програми професійно-технічного навчання, підготовки і перепідготовки кадрів відповідно до суспільних потреб. Кожен має право на належні, безпечні і здорові умови праці, на заробітну плату, не нижчу від визначеної законом. Громадянам гарантується захист від незаконного звільнення.
Спірні відносини регулюються Законом України від 02 липня 2015 року №580-VIІI «Про Національну поліцію», який визначає правові засади організації та діяльності Національної поліції України, статус поліцейських, а також порядок проходження служби в Національній поліції України.
Відповідно до частини першої статті 3 вказаного Закону у своїй діяльності поліція керується Конституцією України, міжнародними договорами України, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, цим та іншими законами України, актами Президента України та постановами Верховної Ради України, прийнятими відповідно до Конституції та законів України, актами Кабінету Міністрів України, а також виданими відповідно до них актами Міністерства внутрішніх справ України, іншими нормативно-правовими актами.
При цьому, статтею 18 Закону №580-VIII визначено обов'язки поліцейських.
Зокрема, поліцейський зобов'язаний:
1) неухильно дотримуватися положень Конституції України, законів України та інших нормативно-правових актів, що регламентують діяльність поліції, та Присяги поліцейського;
2) професійно виконувати свої службові обов'язки відповідно до вимог нормативно-правових актів, посадових (функціональних) обов'язків, наказів керівництва.
Поліцейський на всій території України незалежно від посади, яку він займає, місцезнаходження і часу доби в разі звернення до нього будь-якої особи із заявою чи повідомленням про події, що загрожують особистій чи публічній безпеці, або в разі безпосереднього виявлення таких подій зобов'язаний вжити необхідних заходів з метою рятування людей, надання допомоги особам, які її потребують, і повідомити про це найближчий орган поліції.
У разі вчинення протиправних діянь поліцейські несуть кримінальну, адміністративну, цивільно-правову, матеріальну та дисциплінарну відповідальність відповідно до закону.
Пунктами 1, 3-5статті 59 Закону України «Про Національну поліцію» встановлено, що служба в поліції є державною службою особливого характеру, яка є професійною діяльністю поліцейських з виконання покладених на поліцію повноважень. Рішення з питань проходження служби оформлюються письмовими наказами по особовому складу на підставі відповідних документів, перелік та форма яких установлюються Міністерством внутрішніх справ України. Видавати накази по особовому складу можуть керівники органів, підрозділів, закладів та установ поліції відповідно до повноважень, визначених законом та іншими нормативно-правовими актами, та номенклатурою посад, затвердженою Міністерством внутрішніх справ України. Порядок підготовки та видання наказів щодо проходження служби в поліції встановлює Міністерство внутрішніх справ України.
Статтею 64 Закону України «Про Національну поліцію» закріплено, що особа, яка вступає на службу в поліцію, складає Присягу на вірність народові, усвідомлюючи свою високу відповідальність, урочисто присягати вірно служити Українському народові, дотримуватися Конституції та законів України, втілювати їх у життя, поважати та охороняти права і свободи людини, честь держави, з гідністю нести високе звання поліцейського та сумлінно виконувати свої службові обов'язки, постійно підвищувати свій професійний та культурний рівень.
Згідно частини першої статті 60 Закону України «Про Національну поліцію» проходження служби в поліції регулюється цим Законом та іншими нормативно-правовими актами.
У той же час, однією з підстав для звільнення зі служби в поліції є звільнення у зв'язку із реалізацією дисциплінарного стягнення у вигляді звільнення зі служби, накладеного відповідно до Дисциплінарного статуту Національної поліції України (п. 6 частини першої ст. 77 Закону України «Про Національну поліцію»).
Для визначення сутності службової дисципліни, обов'язків поліцейських стосовно її дотримання, види дисциплінарних стягнень, порядок їх накладення застосуванню підлягає Закон України від 15 березня 2018 року №2337-VIII, яким затверджено Дисциплінарний статус Національної поліції України (далі - Дисциплінарний статут).
Згідно із частиною першою статті 1 Дисциплінарного статуту службова дисципліна дотримання поліцейським Конституції і законів України, міжнародних договорів, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, актів Президента України і Кабінету Міністрів України, наказів Національної поліції України, нормативно-правових актів Міністерства внутрішніх справ України, Присяги поліцейського, наказів керівників.
Службова дисципліна, крім основних обов'язків поліцейського, визначених статтею 18 Закону України «Про Національну поліцію», зобов'язує поліцейського, зокрема: 1) бути вірним Присязі поліцейського, мужньо і вправно служити народу України; 2) знати закони, інші нормативно-правові акти, що визначають повноваження поліції, а також свої посадові (функціональні) обов'язки; 3) поважати права, честь і гідність людини, надавати допомогу та запобігати вчиненню правопорушень; 4) безумовно виконувати накази керівників, віддані (видані) в межах наданих їм повноважень та відповідно до закону; 5) вживати заходів до негайного усунення причин та умов, що ускладнюють виконання обов'язків поліцейського, та негайно інформувати про це безпосереднього керівника; 6) утримуватися від дій, що перешкоджають іншим поліцейським виконувати їхні обов'язки, а також які підривають авторитет Національної поліції України.
Статтею 11 Дисциплінарного статуту визначено, що за порушення службової дисципліни поліцейські незалежно від займаної посади та спеціального звання несуть дисциплінарну відповідальність згідно з цим Статутом. За вчинення адміністративних правопорушень поліцейські несуть дисциплінарну відповідальність відповідно до цього Статуту, крім випадків, передбачених Кодексом України про адміністративні правопорушення. Поліцейських, яких в установленому порядку притягнуто до адміністративної, кримінальної або цивільно-правової відповідальності, одночасно може бути притягнуто до дисциплінарної відповідальності згідно з цим Статутом.
Дисциплінарним проступком згідно із статті 12 Дисциплінарного статуту визнається протиправна винна дія чи бездіяльність поліцейського, що полягає в порушенні ним службової дисципліни, невиконанні чи неналежному виконанні обов'язків поліцейського або виходить за їх межі, порушенні обмежень та заборон, визначених законодавством для поліцейських, а також у вчиненні дій, що підривають авторитет поліції.
Відповідно до частин першої та третьої статті 13 Дисциплінарного статуту дисциплінарне стягнення є засобом підтримання службової дисципліни, що застосовується за вчинення дисциплінарного проступку з метою виховання поліцейського, який його вчинив, для безумовного дотримання службової дисципліни, а також з метою запобігання вчиненню нових дисциплінарних проступків. Серед іншого, до поліцейських може застосовуватись такий вид дисциплінарного стягнення як звільнення зі служби в поліції.
З аналізу наведених вище положень Дисциплінарного статуту вбачається, що службова дисципліна поліцейського полягає у виконанні (дотриманні) законодавчих та підзаконних актів з питань службової діяльності, бездоганному та неухильному додержанні порядку і правил, що такими нормативними актами передбачені, та належному виконанні обов'язків поліцейського, визначених законом. Водночас порушення поліцейським службової дисципліни є дисциплінарним проступком, за вчинення якого до особи-порушника можуть застосовуватися заходи дисциплінарного стягнення, зокрема звільнення зі служби в поліції.
У даному випадку, притягнення працівника поліції до дисциплінарної відповідальності є самостійним юридичним наслідком, який настає у разі скоєння ним дисциплінарного проступку. Обставини, що передували притягненню особи до цього виду відповідальності, можуть потягнути за собою настання інших наслідків у вигляді адміністративної, кримінальної або матеріальної відповідальності, але, це не може слугувати підставою для звільнення працівника поліції саме від дисциплінарної відповідальності.
Верховний Суд у постанові від 10.04.2019 у справі №802/1150/17-а вказав на те, що під час правової оцінки правильності та обґрунтованості рішення про притягнення до дисциплінарної відповідальності, то така повинна фокусуватися насамперед на такому: чи прийнято рішення у межах повноважень, у порядку та спосіб, встановлені Конституцією та законами України; чи дійсно у діянні особи є склад дисциплінарного порушення; чи є встановлені законом підстави для застосування дисциплінарного стягнення; чи є застосований вид стягнення пропорційним (співмірним) із учиненим діянням.
Так, згідно із статтями 14, 15, 19 Дисциплінарного статуту з метою своєчасного, повного та об'єктивного з'ясування всіх обставин вчинення поліцейським дисциплінарного проступку, встановлення причин і умов його вчинення, вини, ступеня тяжкості дисциплінарного проступку, розміру заподіяної шкоди та для підготовки пропозицій щодо усунення причин вчинення дисциплінарних проступків провадиться службове розслідування.
Підставою для призначення службового розслідування є заяви, скарги та повідомлення громадян, посадових осіб, інших поліцейських, засобів масової інформації (далі - повідомлення), рапорти про вчинення порушення, що має ознаки дисциплінарного проступку, або безпосереднє виявлення ознак такого проступку посадовою особою поліції, за наявності достатніх даних, що вказують на ознаки дисциплінарного проступку.
Проведення службових розслідувань за фактом порушення поліцейським службової дисципліни здійснюють дисциплінарні комісії.
За результатами проведеного службового розслідування дисциплінарна комісія приймає рішення у формі висновку.
У висновку за результатами службового розслідування, у том числі, зазначаються: причини та умови, що призвели до вчинення проступку, вжиті або запропоновані заходи для їх усунення, обставини, що знімають з поліцейського звинувачення; висновок щодо наявності або відсутності у діянні поліцейського дисциплінарного проступку, а також щодо його юридичної кваліфікації з посиланням на положення закону; вид стягнення, що пропонується застосувати до поліцейського у разі наявності в його діянні дисциплінарного проступку.
Під час визначення виду стягнення дисциплінарна комісія враховує характер проступку, обставини, за яких він був вчинений, особу порушника, ступінь його вини, обставини, що пом'якшують або обтяжують відповідальність, попередню поведінку поліцейського, його ставлення до служби.
Аналогічні положення закріплені і у Порядку проведення службових розслідувань у Національній поліції України, затвердженому наказом Міністерства внутрішніх справ України від 07.11.2018 №893, зареєстрованому в Міністерстві юстиції України 28.11.2018 за №1355/32807 (далі - Порядок №893).
Вказаним Порядком передбачено, що службове розслідування має встановити: наявність чи відсутність складу дисциплінарного проступку в діянні (дії чи бездіяльності) поліцейського, з приводу якого (якої) було призначено службове розслідування; наявність чи відсутність порушень положень законів України чи інших нормативно-правових актів, організаційно-розпорядчих документів або посадових інструкцій; ступінь вини кожної з осіб, що вчинили дисциплінарний проступок; обставини, що пом'якшують або обтяжують ступінь і характер відповідальності поліцейського чи знімають безпідставні звинувачення з нього; відомості, що характеризують поліцейського, а також дані про наявність або відсутність у нього дисциплінарних стягнень; вид і розмір заподіяної шкоди; причини та умови, що призвели до вчинення дисциплінарного проступку.
Відповідно до пункту 1 Розділу VII Порядку №893 у разі якщо за результатами розгляду матеріалів службового розслідування (справи) дисциплінарна комісія встановить наявність у діях (бездіяльності) поліцейського дисциплінарного проступку, керівнику, який призначив службове розслідування, вносяться пропозиції щодо накладення на поліцейського дисциплінарного стягнення.
Уповноважений керівник, враховуючи характер проступку, обставини, за яких він був учинений, особу порушника, ступінь його вини, обставини, що пом'якшують або обтяжують відповідальність, попередню поведінку поліцейського, його ставлення до служби, визначає вид дисциплінарного стягнення, що підлягає застосуванню до поліцейського, та видає письмовий наказ про його застосування.
Аналіз наведених правових норм дає підстави для висновку, що підставою для притягнення особи до дисциплінарної відповідальності є дисциплінарний проступок, сутність якого полягає у невиконанні чи неналежному виконанні службової дисципліни та означає недотримання Конституції України і законів України, актів Президента України і Кабінету Міністрів України, наказів, інших нормативно-правових актів та Присяги.
Отже, підставою для накладення дисциплінарного стягнення є виключно фактичні дані, що свідчать про реальну наявність у діях поліцейського ознак дисциплінарного проступку, зокрема протиправної поведінки, шкідливих наслідків та причинного зв'язку між ним і дією (бездіяльністю) порушника дисципліни.
Обставини, як і причини та умови, що їх зумовили, а також ступінь вини поліцейського, з'ясовуються під час службового розслідування, за наслідками якого начальник вирішує питання щодо наявності чи відсутності у діянні поліцейського складу дисциплінарного проступку, та, відповідно, вирішує питання щодо наявності чи відсутності підстав для притягнення його до дисциплінарної відповідальності, обґрунтовуючи при цьому своє рішення у відповідному наказі, у тому числі, в частині обрання виду стягнення.
Вирішуючи спір, суд враховує, що обставини подій, що стали підставою для призначення службового розслідування, мають бути підтверджені й оцінені в сукупності з іншими зібраними під час службового розслідування доказами.
Стосовно правової оцінки правильності та обґрунтованості рішення про притягнення до дисциплінарної відповідальності, то така повинна фокусуватися насамперед на такому: чи прийнято рішення у межах повноважень, у порядку та спосіб, встановлені Конституцією та законами України; чи дійсно у діянні особи є склад дисциплінарного порушення; чи є встановлені законом підстави для застосування дисциплінарного стягнення; чи є застосований вид стягнення пропорційним (співмірним) із учиненим діянням.
З матеріалів справи вбачається, що наказом управління поліції особливого призначення №2 (штурмовий полк « ІНФОРМАЦІЯ_2 ») Департаменту поліції особливого призначення «Об'єднана штурмова бригада Національної поліції України « ІНФОРМАЦІЯ_1 » від 06.05.2024 № 126 призначено службове розслідування у формі письмового провадження та утворено дисциплінарну комісію за фактом невиконання позивачем наказу.
У свою чергу, матеріалами справи підтверджується, що позивачу було надано можливість скористатися своїм правом на належний захист, ознайомитися з матеріалами службового розслідування, разом з тим, під час проведення службового розслідування позивач відповідно до статті 63 Конституції України відмовився від надання будь-яких письмових пояснень.
Так, з Акту про відмову позивача надати пояснення від 06.05.2024, судом вбачається, що позивачу було доведено зміст вищевказаного наказу про призначення службового розслідування за фактом невиконання ним бойового наказу та роз'яснено його права, передбачені ст. 63 Конституції України, статтею 18 Дисциплінарного статуту НПУ та пунктом 2 розділу ІV Порядку №893, після чого позивач відмовився надавати пояснення та повідомив, що не бажає надалі служити в Національній поліції України.
Надалі, за наслідком проведеного службового розслідування складено висновок службового розслідування 03.06.2024 №3942/01/59/13-2024вн, проведеного за фактом можливого порушення службової дисципліни позивачем.
У відповідності до вказаного висновку службового розслідування, відповідно до бойового розпорядження Головнокомандувача Збройних Сил України від 09.04.2024 №4477, ОКП-Київ, наказу Національної поліції України від 10.04.2024 №890дск, бойових розпоряджень командувача оперативно-стратегічного угруповання військ « ІНФОРМАЦІЯ_3 » від 10.04.2024 №313/1908/1324т, командира оперативно-тактичного угруповання « ІНФОРМАЦІЯ_4 » від 11.04.2024 №443т/оту, командира зведених підрозділів ДПОП «ОШБ «Лють», окремі поліцейські полку УПОП №2 ДПОП «ОШБ «Лють», зокрема й позивач, на підставі наказу ДПОП «ОШБ «Лють», із 16.04.2024 до особливого розпорядження з метою здійснення заходів із забезпечення національної безпеки і оборони , відсічі і стримування збройної агресії проти України у порядку взаємодії підрозділів поліції зі Збройними Силами України, залучені до виконання бойових (спеціальних) завдань по УПОП № 2 ДПОП «ОШБ «Лють».
Судовим розглядом встановлено, що, 27.04.2024 близько 19:05 год., знаходячись на ділянці місцевості, розташованій у Донецькій області, командиром батальйону №2 полку УПОП №2 ДПОП «ОШБ «Лють» полковником поліції ОСОБА_3 , до поліцейського взводу №3 роти №1 батальйону №2 полку УПОП №2 ДПОП «ОШБ «Лють» сержанта поліції ОСОБА_1 доведено БН від 27.04.2024 №30дск, на виконання вимог бойового розпорядження командира зведених підрозділів ДПОП «ОШБ «Лють» від 22.04.2024 №243/01/59/03-2024т/БР.
Після ознайомлення з БН від 27.04.2024 №30дск позивач повідомив, що наказ йому зрозумілий, але виконувати його він відмовляється.
Таким чином, починаючи з 28.04.2024 та до особливого розпорядження, до виконання поставленого бойового (спеціального) завдання не приступив.
Тобто, вказані обставини свідчать про доведеність до відома, зокрема до позивача, бойового наказу.
Втім, позивач до виконання бойового (спеціального) завдання не приступив.
Згідно висновку службового розслідування, а також дослідженого у судовому засіданні відеозапису вбачається, що присутніми на шикуванні психологом відділу кадрового забезпечення УПОП № 3 ДПОП «ОШБ «Лють» лейтенантом поліції ОСОБА_4 та керівником госпітальної групи зведеного загону Національної гвардії України капітаном медичної служби ОСОБА_5 протипоказань до виконання позивачем бойового завдання не виявлено. На виконання вимог наказу ДПОП «ОШБ «Лють» від 28.07.2023 №347 «Про застосування технічних засобів фото- і кінозйомки, відеозапису» працівниками відділу моніторингу УПОП №2 ДПОП «ОШБ «Лють», за допомогою портативних реєстраторів «Tecsar BDK-43-GWCP», зафіксовано факт доведення БН від 27.04.2024 №30дск та відмову від його виконання, зокрема, і позивачем.
Водночас, позивач вказує, що в нього не відбирались пояснення та не складався акт про відмову позивача від надання пояснень та він не був повідомлений про проведення службового розслідування.
Однак, такі доводи позивача не приймається судом до уваги, оскільки не відповідають дійсності та повністю спростовується наявними в матеріалах справи доказами.
У свою чергу, суд звертає увагу на те, що позивачем ані в позовній заяві, ані у відповіді на відзив не наведено жодної причини, обставини чи пояснення щодо відмови позивачем виконувати бойовий наказ.
Тобто, позивачем у позовній заяві не заперечується вчинення ним дисциплінарного проступку, який виразився у невиконанні бойового наказу.
Також позивач не заперечує факт доведення до нього бойового наказу та його ясність.
З наявних в матеріалах службового розслідування відеозаписів, судом вбачається, що позивач підтвердив, що йому зрозумілий наказ, однак він відмовляється його виконувати, оскільки написав рапорт на звільнення та не бажає продовжувати службу в поліції.
Разом з тим, суд зазначає, що чинним законодавством регламентовано обов'язок осіб, які проходять службу в органах поліції неухильно, сумлінно та відповідально виконувати покладені на них завдання.
Так, проходження служби в поліції, зважаючи на її специфіку та підвищену увагу суспільства, вимагає від особи надзвичайної дисциплінованості та відповідальності за свої дії та вчинки.
У свою чергу, законодавством регламентовано спеціальний режим роботи органів поліції у разі виникнення загрози державному суверенітету України та її територіальної цілісності, а також у ході відсічі збройної агресії проти України та в умовах воєнного стану. Особа, яка заступає на службу до органів поліції, бере на себе зобов'язання виконувати покладені на неї функції та завдання, зокрема, в умовах воєнного стану, та повинна усвідомлювати і розуміти специфіку проходження служби в поліції, яка зумовлює підвищені вимоги до кожного поліцейського, якими він не може нехтувати за жодних обставин.
При цьому, в основі поведінки працівника поліції закладені етичні, правові та службово-дисциплінарні норми поведінки, порушення яких утворює факт вчинення дисциплінарного проступку, під чим слід розуміти скоєння працівником поліції проступку (вчинку) проти інтересів служби, який суперечить покладеним на нього обов'язкам, підриває довіру до нього як носія влади, що призводить до приниження авторитету поліції та унеможливлює подальше виконання ним своїх обов'язків.
Відповідно, відмова від виконання бойового наказу без наявності для цього реальних об'єктивних причин може призвести до розлагодження колективу, що, в свою чергу, може мати серйозні наслідки, адже в умовах, коли кожен член команди покладається на інших, будь-яка нестабільність може загрожувати не лише успішному виконанню завдань, але й життю та здоров'ю інших осіб.
Відтак, невиконання позивачем наказу в бойових умовах без належних на те підстав є ухиленням від виконання своїх посадових та військових обов'язків, а тому така бездіяльність з боку позивача є дисциплінарним проступком в розумінні Дисциплінарного Статуту.
У свою чергу, приписами частин першої, третьої статті 13 Дисциплінарного статуту передбачено, що дисциплінарне стягнення є засобом підтримання службової дисципліни, що застосовується за вчинення дисциплінарного проступку з метою виховання поліцейського, який його вчинив, для безумовного дотримання службової дисципліни, а також з метою запобігання вчиненню нових дисциплінарних проступків.
До поліцейських можуть застосовуватися такі види дисциплінарних стягнень: 1) зауваження; 2) догана; 3) сувора догана; 4) попередження про неповну службову відповідність; 5) пониження у спеціальному званні на один ступінь; 6) звільнення з посади; 7) звільнення із служби в поліції.
Застосування до поліцейського, винного в учиненні дисциплінарного проступку, дисциплінарних стягнень та їх виконання здійснюються з урахуванням вимог статей 19 - 22 Дисциплінарного статуту Національної поліції України.
Згідно частини четвертої статті 19 Дисциплінарного статуту обставинами, що пом'якшують відповідальність поліцейського, є:
1) усвідомлення та визнання своєї провини у вчиненні дисциплінарного проступку;
2) попередня бездоганна поведінка;
3) високі показники виконання повноважень, наявність заохочень та державних нагород;
4) вжиття заходів щодо запобігання, відвернення або усунення негативних наслідків, які настали або можуть настати внаслідок вчинення дисциплінарного проступку, добровільне відшкодування завданої шкоди;
5) вчинення проступку під впливом погрози, примусу або через службову чи іншу залежність;
6) вчинення проступку внаслідок неправомірних дій керівника.
Обставинами, що обтяжують відповідальність поліцейського, зокрема, вчинення дисциплінарного проступку повторно до зняття в установленому порядку попереднього стягнення (пункт 2 частини шостої статті 19 Дисциплінарного статуту).
Відтак, при оцінці співмірності обраного керівником виду дисциплінарного стягнення мають враховуватися тяжкість проступку, обставини, за яких його скоєно, заподіяна шкода, попередня поведінка особи та визнання нею своєї вини, її ставлення до виконання службових обов'язків, рівень кваліфікації, наявність (відсутність) непогашених дисциплінарних стягнень на момент притягнення його до відповідальності за цим дисциплінарним проступком і, як підсумок, наявність (відсутність) причинного зв'язку із тим чи не сталася ця подія внаслідок особистої безвідповідальності, низьких ділових та моральних якостей позивача та його неналежного ставлення до службових обов'язків.
При цьому, є помилковими та не приймаються до уваги доводи позивача у відповіді на відзив про те, що підставою до застосування відносно нього дисциплінарного стягнення у вигляді звільнення зі служби стала його негативна характеристика, яка є спотвореною та неправдивою.
Суд звертає увагу позивача, що підставою для накладення дисциплінарного стягнення є виключно фактичні дані, що свідчать про реальну наявність у діях поліцейського ознак дисциплінарного проступку, зокрема протиправної поведінки, шкідливих наслідків та причинного зв'язку між ним і дією (бездіяльністю) порушника дисципліни.
Суд зазначає, що в даному випадку, навіть бездоганна характеристика позивача, не може бути підставою для звільнення його від дисциплінарної відповідальності за вчинення дисциплінарного проступку у вигляді невиконання бойового наказу.
Відповідно до пункту 6 частини першої статті 77 Закону України «Про Національну поліцію» поліцейський звільняється зі служби в поліції, а служба в поліції припиняється у зв'язку із реалізацією дисциплінарного стягнення у вигляді звільнення зі служби, накладеного відповідно до Дисциплінарного статуту Національної поліції України.
Таким чином, звільнення з органів Національної поліції як вид стягнення є крайнім та найсуворішим заходом дисциплінарного впливу і повинно застосовуватись у виняткових випадках та за вчинення особливих дисциплінарних проступків.
У даному випадку, суд звертає увагу на розділ ІІ Положення про підрозділи поліції особливого призначення, затвердженого наказом МВС №987 від 04.12.2017, згідно якого до завдань підрозділів поліції особливого призначення відноситься участь в обороні України, виконанні завдань територіальної оборони, забезпеченні та здійсненні заходів правового режиму воєнного стану. За рішенням військового командування, погодженим з керівником поліції, підрозділи поліції особливого призначення, можуть брати участь в обороні України відповідно до Закону України «Про оборону України» шляхом безпосереднього ведення бойових дій у ході відсічі збройної агресії російської федерації та/або інших держав проти України під час дії воєнного стану.
Надалі, постановою Кабінету Міністрів України від 13 січня 2023 року №30 було утворено міжрегіональний територіальний орган Національної поліції - Департамент поліції особливого призначення «Об'єднана штурмова бригада Національної поліції України « ІНФОРМАЦІЯ_1 », основним завданням якого є участь у реалізації державної політики у сфері охорони прав і свобод людини, а також інтересів суспільства і держави, протидії злочинності, забезпечення публічної (громадської) безпеки і порядку, оборони України, виконання завдань територіальної оборони, забезпечення та здійснення заходів правового режиму надзвичайного або воєнного стану, у тому числі шляхом взаємодії з іншими складовими сектору безпеки і оборони України.
Тобто, законодавець висуває підвищені вимоги до поліцейських підрозділів поліції особливого призначення в умовах воєнного стану, що пов'язано з їх особливою підготовкою та статусом, а також спрямованістю діяльності поліції на служіння суспільству шляхом забезпечення охорони прав і свобод людини, підтримання публічної безпеки і порядку.
У свою чергу, недотримання поліцейським вищезазначених вимог є дисциплінарним проступком, за вчинення якого до порушника застосовуються заходи дисциплінарного стягнення.
За наведеного правового регулювання позивач, у силу своїх службових обов'язків, зобов'язаний не допускати вчинків, які можуть зганьбити звання працівника поліції або підірвати авторитет поліції, не допускати виникнення ситуацій, коли у суспільства може виникнути уявлення про протиправний характер діяльності конкретного поліцейського та поліції в цілому.
У зв'язку з цим, вищевказана поведінка позивача містить ознаки істотного дисциплінарного проступку, оскільки невиконання бойового наказу поліцейським департаменту особливого призначення під час дії воєнного стану, створює серйозну загрозу розлагодженості дій департаменту поліції особливого призначення у надзвичайних ситуаціях, загрозу національній безпеці та суверенітету України в цілому.
Відповідно до висновку Верховного Суду, викладеного в постанові від 09.02.2022 у справі №160/12290/20, обрання виду стягнення за дисциплінарний проступок перебуває у площині дискреційних повноважень суб'єкта його накладення, який, приймаючи рішення про обрання конкретного виду дисциплінарного стягнення, повинен урахувати, зокрема, тяжкість проступку, обставини, за яких його скоєно, попередню поведінку особи, її ставлення до виконання посадових обов'язків тощо. При цьому, застосування дисциплінарного стягнення у вигляді звільнення зі служби в Національній поліції України є крайнім заходом дисциплінарного впливу, проте його застосування здійснюється на розсуд уповноваженої особи з урахуванням обставин у справі та не потребує наведення неможливості застосування інших видів дисциплінарних стягнень.
Крім того, згідно правової позиції Верховного Суду, викладеної в постанові від 23.11.2023 у справі №420/14443/22 повноваження керівника щодо обрання одного з видів дисциплінарного стягнення у період дії воєнного стану залишаються дискреційними, але з урахуванням особливості його застосування, визначеного у статті 29 Дисциплінарного статуту, зокрема, з дотриманням порядку зростання.
З огляду на характер проступку, обставини, за яких він був вчинений, доведеність його вчинення, наявність та ступінь вини позивача, негативні наслідки, які могли настати через вчинений проступок, а також встановлену Дисциплінарним статутом Національної поліції України дискрецію керівника у виборі виду дисциплінарного стягнення, суд дійшов висновку, що такий вид стягнення, як звільнення зі служби в поліції є пропорційним покаранням.
Таким чином, приймаючи оскаржувані накази в частині звільнення позивача зі служби відповідач діяв на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України, а відтак, оскаржувані накази відповідають критеріям правомірності, встановленим в ч. 2 ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України, у зв'язку з чим суд не вбачає підстав для задоволення позову.
У зв'язку з чим, як наслідок, відсутні підстави і для задоволення інших позовних вимог в частині стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу, оскільки такі позовні вимоги є похідними від вимоги щодо визнання протиправними та скасування наказів.
Керуючись статтями 9, 14, 73, 74, 75, 76, 77, 78, 90, 143, 242-246, 250, 255 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
У задоволенні адміністративного позову- відмовити.
Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається до Шостого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення. У разі оголошення судом лише вступної та резолютивної частини рішення, або розгляду справи в порядку письмового провадження, апеляційна скарга подається протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту рішення.
Суддя Щавінський В.Р.