30 червня 2025 року справа №320/56358/24
Суддя Київського окружного адміністративного суду Лапій С.М., розглянувши в м. Києві у порядку спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом громадянки ОСОБА_1 до Центральної військово-лікарської комісії Збройних Сил України про визнання протиправним та скасування висновку, зобов'язання вчинити дії,
До Київського окружного адміністративного суду звернулась громадянка ОСОБА_1 з позовом, в якому просить:
визнати протиправним та скасувати висновок Центральної військово-лікарської комісії Збройних Сил України від 15.05.2024 №3824 щодо смерті солдата ОСОБА_2 «Захворювання, яке призвело до смерті, та причина смерті, так, пов'язані з проходженням військової служби»;
зобов'язати Центральну військово-лікарську комісію Збройних Сил України переглянути причини смерті військовослужбовця ОСОБА_2 1990 року народження, який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 , пов'язані з проходженням військової служби на виконання військовослужбовцем обов'язків військової служби.
Позовні вимоги обґрунтовані протиправністю висновку відповідача, яким причину смерті військовослужбовця ОСОБА_2 1990 року народження, який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 , визначено «Захворювання, яке призвело до смерті, та причина смерті, так, пов'язані з проходженням військової служби», а не «Виконання військовослужбовцем обов'язків військової служби».
Відповідачем відзив на позов до суду не подано.
Ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 28.01.2025 відкрито провадження в адміністративній справі в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін.
Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом, ОСОБА_1 перебувала у шлюбі з військовослужбовцем ОСОБА_2 , 1990 року народження, що підтверджується копією Свідоцтва про шлюб Серії НОМЕР_1 від 21.12.2013.
Відповідно до наказу Командира Військової частини НОМЕР_2 (по стройовій частині) від 06.04.2022 №24 згідно ст. 20 Закону України «Про мобілізацію та мобілізаційну підготовку» солдата ОСОБА_2 з 06.04.2022 зараховано до списків особового складу частини та на всі види забезпечення.
Підставою прийняття вказано наказу стали Укази Президента України від 24.02.2022 №64/2022 «Про введення воєнного стану в Україні» та «Про загальну мобілізацію» №69/2022.
Відповідно до копії Свідоцтва про смерть Серія НОМЕР_3 ОСОБА_2 помер ІНФОРМАЦІЯ_1 .
Наказом Командира Військової частини НОМЕР_2 (по стройовій частині) від 17.03.2024 №77 солдата ОСОБА_2 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 , з 03.03.2024 виключено зі списків особового складу частини та всіх видів забезпечення.
Відповідно до вказаного наказу смерть не пов'язана з виконанням обов'язків військової служби.
Згідно Витягу з протоколу засідання військово-лікарської комісії Центральної військово-лікарської комісії Збройних Сил України від 15.05.2024 №3824, захворювання» Гостра серцева недостатність. Інші форми гострої ішемічної хвороби серця», солдат ОСОБА_2 , 1990 року народження, яке стало причиною його смерті ІНФОРМАЦІЯ_1 , підтверджується витягом з наказу командира військової частини НОМЕР_4 від 17.03.2024 №77, свідоцтвом про смерть серія НОМЕР_3 та лікарським свідоцтвом про смерть від 04.03.2024 №229н; - Захворювання, яке призвело до смерті, та причини смерті, так, пов'язані з проходженням військової служби.
У подальшому, Актом проведення розслідування нещасного випадку форми НВ-2, який затверджений Командиром Військової частини НОМЕР_5 29.11.2014, встановлено, що 02.03.2024 о 5:30 під час виконання розпорядку дня навчальних зборів, а саме під час підготовки до занять солдат ОСОБА_2 втратив свідомість, постраждалому була надана перша медична допомога. Солдат ОСОБА_2 на автомобілі був доставлений до військової частини НОМЕР_6 , де йому проводились реанімаційні заходи. Солдат ОСОБА_2 помер ІНФОРМАЦІЯ_1 в військовій частині НОМЕР_6 в наслідок «гострої серцевої недостатності та інших форм гострої ішемічної хвороби серця». Зовнішніх ознак насильства чи перебування в стані алкогольного або наркотичного сп'яніння не було виявлено.
Вказаним актом встановлено, що даний випадок пов'язаний з виконанням військовослужбовцем обов'язків військової служби згідно п. 11 розділу ІІ «Інструкції про розслідування та облік нещасних випадків військовослужбовцями», затвердженої наказом Міністерства оборони України від 27.10.2021 №332, а саме природна смерть внаслідок «гострої серцевої недостатності, інших форм гострої ішемічної хвороби серця» під час виконання потерпілим військовослужбовцем службових обов'язків згідно з розпорядком дня військової частини, у тому числі у відрядженні.
Також 29.11.2024 Командиром Військової частини НОМЕР_5 затверджено Акт №56 про нещасний випадок форми НВ-3.
У зв'язку з викладеним, як зазначає позивач, вона звернулась до відповідача з питанням щодо перегляду висновку комісії від 15.05.2024 №3824, який 10.01.2025 в усній формі повідомив, що переглядати своє рішення не буде, так як необхідно рішення суду.
Позивач, вважаючи оскаржуваний висновок протиправним, звернувся до суду за захистом своїх прав.
Надаючи правову оцінку обставинам, що склалися між сторонами, суд зазначає наступне.
Відповідно до положень частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Процедура проведення військово-лікарської експертизи військово-лікарськими комісіями військовослужбовців Збройних Сил України, врегульована Положенням про військово-лікарську експертизу в Збройних Силах України, затвердженим наказом Міністра оборони України № 402 від 14.08.2008, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 17.11.2008 за № 1109/15800 (далі - Положення № 420).
Відповідно до пункту 1.2 розділу І Положення № 420, окрім іншого, військово-лікарська експертиза це встановлення причинного зв'язку захворювань, травм (поранень, контузій, каліцтв) військовослужбовців, військовозобов'язаних, резервістів, осіб, звільнених з військової служби, а також причинного зв'язку захворювань, травм (поранень, контузій, каліцтв), які призвели до смерті військовослужбовців, осіб, звільнених з військової служби.
Пунктом 2.1 розділу І Положення № 420 передбачено, що для проведення військово-лікарської експертизи створюються військово-лікарські комісії (далі - ВЛК), штатні та позаштатні (постійно і тимчасово діючі). Штатні та позаштатні (постійно і тимчасово діючі) ВЛК приймають постанови, які оформлюються свідоцтвом про хворобу, довідкою військово-лікарської комісії, протоколом засідання штатної військово-лікарської комісії.
Постанови штатних та позаштатних ВЛК обов'язкові до виконання. Постанови ВЛК можуть бути відмінені або скасовані штатними ВЛК.
Згідно з пунктом 2.2 розділу І, штатні ВЛК є військово-медичними установами. Вони мають гербову печатку, кутовий штамп та утримуються за окремим штатом. До штатних ВЛК належать: Центральна військово-лікарська комісія (ЦВЛК) та ВЛК регіону.
Так, підпунктом 2.3.3 пункту 2.3 розділу І Положення № 420 встановлено, що на ЦВЛК покладається організація військово-лікарської експертизи у Збройних Силах України, а також, зокрема, розгляд заяв, пропозицій, скарг та прийом відвідувачів з питань військово-лікарської експертизи.
На виконання підпункту 2.3.4 пункту 2.3 розділу І Положення № 420, ЦВЛК має право: перевіряти роботу підпорядкованих ВЛК з питань військово-лікарської експертизи; запитувати документи в частині, що характеризують обставини отримання захворювання, поранення, травми, каліцтва, необхідні для прийняття постанови про їх причинний зв'язок; розглядати, переглядати, скасовувати, відміняти, затверджувати, не затверджувати, контролювати згідно з цим Положенням постанови будь-якої ВЛК Збройних Сил України.
Підпунктом 2.3.5 пункту 2.3 розділу І Положення № 420 встановлено право оскарження в судовому порядку рішень, постанов ЦВЛК.
Відповідно до пункту 3.1 розділу І Положення № 420, вимоги до звернення військовослужбовців та інших осіб, указаних у пункті 1.2 глави 1 розділу I цього Положення, їх права, порядок та строки розгляду пропозицій, заяв та скарг, а також обов'язки штатних ВЛК щодо розгляду звернень регулюються Законом України «Про звернення громадян», Інструкцією про організацію розгляду звернень та проведення особистого прийому громадян у Міністерстві оборони України та Збройних Силах України, затвердженою наказом Міністерства оборони України від 28 грудня 2016 року № 735, зареєстрованою у Міністерстві юстиції України 23 січня 2017 року за № 94/29962.
Скарги до штатних ВЛК подаються в строк, визначений Законом України «Про звернення громадян» (пункт 3.2 розділу І).
Згідно з пунктом 3.3 розділу І, скарги на дії (бездіяльність) чи постанови позаштатних ВЛК подаються до штатних ВЛК згідно з адміністративно-територіальними зонами відповідальності, наведеними у додатку 2 до наказу Міністерства оборони України № 608 від 16.11.2016 «Про затвердження адміністративно-територіальних зон відповідальності закладів охорони здоров'я Збройних Сил України за організацію медичного забезпечення».
Штатні ВЛК перевіряють відповідність прийнятих позаштатними ВЛК постанов встановленому діагнозу та вимогам цього Положення, на підставі доданих до звернення оригіналів медичних документів або належним чином завірених їх копій.
Пунктом 3.4 розділу І Положення № 402 встановлено, що у разі визнання штатною ВЛК заяви чи скарги щодо перегляду (відміни, скасування) постанови ВЛК обґрунтованою, ВЛК штатної ВЛК переглядає оскаржувану постанову ВЛК або приймає рішення про направлення на контрольне обстеження та медичний огляд ВЛК.
Таке рішення є обов'язковим до виконання та має бути реалізовано не пізніше ніж в місячний строк з дати прийняття.
У разі визнання штатною ВЛК звернення необґрунтованим, воно повертається заявнику (скаржнику) з відповідними роз'ясненнями, у строк, визначений Законом України «Про звернення громадян».
У разі якщо штатна ВЛК визнає постанову позаштатної ВЛК обґрунтованою, штатна ВЛК надає заявнику відповідне роз'яснення, оформлене листом.
Отже, за змістом вказаних норм у разі незгоди особи з постановою регіональної ВЛК вона має право оскаржити цю постанову, зокрема, до ЦВЛК. У разі якщо скарга військовослужбовця визнається ЦВЛК обґрунтованою, оскаржувана постанова переглядається. Якщо скарга визнається необґрунтованою, вона повертається військовослужбовцю з відповідними роз'ясненнями у строк, визначений Законом України «Про звернення громадян». У разі, коли за результатами розгляду скарги військовослужбовця оскаржувана постанова позаштатної ВЛК визнається обґрунтованою, скаржнику надається відповідне роз'яснення у формі листа.
У справі що розглядається, предметом спору є висновок Центральної військово-лікарської комісії Збройних Сил України від 15.05.2024 №3824 та зобов'язання відповідача переглянути причини смерті військовослужбовця ОСОБА_2 1990 року народження, який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 , замість «пов'язані з проходженням військової служби» вказати «виконання військовослужбовцем обов'язків військової служби».
Матеріалами справи підтверджено, що також не заперечується позивачкою, остання не зверталась до ЦВЛК із заявою про перегляд висновку від 15.05.2024 №3824. У позовній заяві позивач стверджує, що вона звернулась до відповідача з питанням щодо перегляду висновку комісії від 15.05.2024 №3824, який 10.01.2025 в усній формі повідомив, що переглядати своє рішення не буде, так як необхідно рішення суду.
Стверджуючи про протиправність оскаржуваного висновку від 15.05.2024, позивач зазначає, що після проведення розслідування нещасного випадку за фактом смерті військовослужбовця військової частини НОМЕР_2 солдата ОСОБА_2 з зазначенням, що даний випадок пов'язаний з виконанням військовослужбовцем обов'язків військової служби та отриманням даного акту з військової частини НОМЕР_5 , вона звернулась до ЦВЛК з питання перегляду висновку від 15.05.2024 №3824, однак, 10.01.2025 відповідач в усній формі повідомив, що переглядати своє рішення не буде, так як необхідно рішення суду.
Позивачем доказів звернення із заявою про перегляд висновку від 15.05.2024, як це передбачено пунктом 3.1 розділу І Положення № 402, до матеріалів позовної заяви надано не було, а тому відсутні підстави стверджувати, що відповідачем відмовлено позивачу у перегляді рішення Центральної військово-лікарської комісії Збройних Сил України від 15.05.2024 №3824 з урахуванням акту проведення розслідування нещасного випадку форми НВ-2, який затверджений Командиром Військової частини НОМЕР_5 29.11.2014, яким встановлено, що смерть військовослужбовця ОСОБА_2 пов'язана з виконанням військовослужбовцем обов'язків військової служби.
Таким чином, відсутні підстави для задоволення позовних вимог.
Разом з тим, суд звертає увагу позивача на те, що вона не позбавлена права звернутися до Центральної військово-лікарської комісії Збройних Сил України із письмовою заявою та відповідними доказами про перегляд рішення Центральної військово-лікарської комісії Збройних Сил України від 15.05.2024 №3824 з урахуванням акту проведення розслідування нещасного випадку форми НВ-2, який затверджений Командиром Військової частини НОМЕР_5 29.11.2014.
Згідно з ч. 1 ст. 9, ч. 1 ст. 72, ч. 2 ст. 73, ст. 76, ч.ч. 1, 2, 5 ст. 77 КАС України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.
Доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.
Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування.
Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.
Кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених ст. 78 цього Кодексу.
В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
У таких справах суб'єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, за винятком випадків, коли він доведе, що ним було вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскаржуваного рішення, але вони не були отримані з незалежних від нього причин.
Якщо учасник справи без поважних причин не надасть докази на пропозицію суду для підтвердження обставин, на які він посилається, суд вирішує справу на підставі наявних доказів.
Із системного аналізу вище викладених норм та з'ясованих судом обставин вбачається, що позов не підлягає задоволенню.
У зв'язку із тим, що у задоволенні позовних вимог відмовлено, судові витрати розподілу не підлягають.
Керуючись ст. ст. 241-246, 255, 262 Кодексу адміністративного судочинства України, Київський окружний адміністративний суд, -
У задоволенні адміністративного позову відмовити.
Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається до Шостого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
У разі оголошення судом лише вступної та резолютивної частини рішення, або розгляду справи в порядку письмового провадження, апеляційна скарга подається протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту рішення.
Суддя Лапій С.М.