01 липня 2025 року м. Київ Справа №320/4610/25
Київський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Сас Є.В. розглянув у порядку письмового провадження за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу
за позовом ОСОБА_1
до Міністерства освіти і науки України
третя особа, яка не заявляє вимог щодо предмету спору: Державного підприємства "Інфоресурс"
про визнання протиправними дій та зобов'язання вчинити певні дії.
Суть спору: До Київського окружного адміністративного суду надійшла позовна заява, в якій позивач просить суд:
Визнати протиправним дії Міністерства освіти і науки України в частині внесення відомостей до Єдиної державної електронної бази з питань освіти інформації про те, що поточне здобуття освіти ОСОБА_1 порушує послідовність здобуття освіти, визначену частиною 2 статті 10 Закону України «Про освіту», що відображено в довідці Єдиної державної електронної бази з питань освіти № 532226 від 25.11.2024.
Зобов'язати Міністерство освіти і науки України внести зміни до даних, що містяться в Єдиній державній електронній базі з питань освіти щодо порушення ОСОБА_1 черговості здобуття освіти, визначеної частиною другою статті 10 Закону України «Про освіту», а саме: в розділі «На підставі даних, що містяться в Єдиній державній електронній базі з питань освіти, поточне здобуття освіти не порушує послідовності, визначеної частиною 2 статті 10 Закону України «Про освіту», - вказати «Так, не порушує».
Обґрунтовуючи свої вимоги, позивач зазначає, що 15.09.2020 був зарахований на навчання за освітнім рівнем бакалавра до Навчально-наукового інституту інформаційних технологій Державного університету телекомунікацій, з якого був відрахований наказом № 01-34ст від 29.03.2021, що підтверджується архівною довідкою Державного університету інформаційно-комунікаційних технологій (колишній Державний університет телекомунікацій) від 27.11.2024 № 887.
З 02.09.2024 позивач був зарахований на навчання за освітнім рівнем бакалавра до Київського столичного університету імені Бориса Грінченка, де й продовжує навчання, що підтверджується наказом Київського столичного університету імені Бориса Грінченка від 16.08.2024 № 543-С з додатком.
25.11.2024 Київський столичний університет імені Бориса Грінченка сформував довідку № 532226 про здобувача освіти за даними Єдиної державної електронної бази з питань освіти щодо ОСОБА_1 , в якій зазначено, що поточне здобуття позивачем освіти порушує послідовність здобуття освіти, визначену частиною 2 статті 10 Закону України «Про освіту».
Позивач зазначив, він звернувся до Міністерства освіти і науки України із заявою про усунення відповідних порушень, проте відповідач відмовив йому у внесенні до Єдиної державної електронної бази з питань освіти відповідних змін в частині зазначення інформації про непорушення ним послідовності здобуття освіти.
Позивач вважає, що зазначення у довідці про здобувача освіти відомостей про порушення ним послідовності навчання є безпідставним, оскільки рівень освіти, який він здобуває наразі (“бакалавр»), є вищим за раніше здобутий рівень освіти, а тому послідовність навчання ним не порушена.
На звернення позивача від 11.12.2024 до Міністерства освіти і науки України щодо внесення змін до даних ЄДЕБО листом останнього від 17.12.2024 № 3/10306-24 у внесенні змін до даних ЄДЕБО позивачу було відмовлено.
Вказані дії відповідача, позивач вважає протиправними, тому змушений звернутися до суду за захистом своїх прав.
За вказаною позовною заявою відкрито провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) учасників справи (у письмовому провадженні).
Міністерство освіти і науки України, заперечуючи проти позовних вимог, у поданому відзиві зазначило, що згідно з інформацією, яка міститься в Єдиній державній електронній базі з питань освіти, здобувач освіти ОСОБА_1 13.09.2020 зарахований на навчання за освітнім рівнем бакалавра до Державного університету інформаційно-комунікаційних технологій, відрахований 29.03.2021.
16.08.2024 повторно зарахований на навчання за освітнім рівнем бакалавра до Київського столичного університету імені Бориса Грінченка. Таким чином, ОСОБА_1 здобуває освіту в непослідовному порядку, а в довідці, сформованій відповідно до вимог законодавства на підставі даних, що містяться в Єдиній державній електронній базі з питань освіти, у відповідному полі зазначено «Ні, порушує», що відповідає дійсності.
Тому у задоволенні позовних вимог відповідач просив відмовити.
Третя особа правом на подання письмових пояснень не скористалась, про відкриття провадження у справі була проінформована належним чином шляхом направлення ухвали про відкриття провадження у справі та шляхом надсилання відсканованої позовної заяви з додатками в електронний кабінет в підсистемі “Електронний суд», про що свідчить довідка про доставку електронного листа, сформована програмним забезпеченням “Діловодство спеціалізованого суду».
Відповідно до частини шостої статті 162 Кодексу адміністративного судочинства України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд вирішує справу за наявними матеріалами.
Згідно з частиною другою статті 175 Кодексу адміністративного судочинства України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд має право вирішити спір за наявними матеріалами справи.
Відповідно до частини п'ятої статті 262 КАС України суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої зі сторін про інше. За клопотанням однієї із сторін або з власної ініціативи суду розгляд справи проводиться в судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін.
Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши усі фактичні обставини справи, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд, -
ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , є громадянином України, про що свідчить паспорт № НОМЕР_1 , виданий 05.09.2016.
З матеріалів справи вбачається, що Школою І-ІІІ ступенів № 249 Деснянського району міста Києва 10.06.2016 було видано позивачу свідоцтво про базову загальну середню освіту серії НОМЕР_2 .
02.07.2018 Коледжем інформаційних систем і технологій Державного вищого навчального закладу «Київський національний економічний університет імені Вадима Гетьмана» був виданий позивачу атестат про повну загальну середню освіту серії НОМЕР_3 .
24.07.2020 Фаховим коледжем інформаційних систем і технологій Державного вищого навчального закладу «Київський національний економічний університет імені Вадима Гетьмана» був виданий позивачу диплом молодшого спеціаліста серії НОМЕР_4 .
15.09.2020 позивач був зарахований на навчання за освітнім рівнем бакалавра до Навчально-наукового інституту інформаційних технологій Державного університету телекомунікацій, з якого був відрахований наказом № 01-34ст від 29.03.2021, що підтверджується архівною довідкою Державного університету інформаційно-комунікаційних технологій (колишній Державний університет телекомунікацій) від 27.11.2024 № 887.
З 02.09.2024 позивач був зарахований на навчання за освітнім рівнем бакалавра до Київського столичного університету імені Бориса Грінченка, де й продовжує навчання, що підтверджується наказом Київського столичного університету імені Бориса Грінченка від 16.08.2024 № 543-С з додатком.
З матеріалів справи вбачається, що Київським столичним університетом імені Бориса Грінченка було видано позивачу довідку № 532226 від 25.11.2024 про здобувача освіти за даними Єдиної державної електронної бази з питань освіти.
У графі довідки “На підставі даних, що містяться в Єдиній державній електронній базі з питань освіти, поточне здобуття освіти не порушує послідовності, визначеної частиною другою статті 10 Закону України “Про освіту» вказано “Ні, порушує».
Судом встановлено, що Міністерство освіти і науки України у відповідь на заяву позивача від 11.12.2024 про порушення послідовності здобуття освіти згідно з довідкою та внесення змін до Єдиної державної електронної бази з питань освіти листом від 17.12.2024 № 3/10306-24 повідомило позивачу, що після першого зарахування на навчання для здобуття відповідного рівня освіти, особі, яка приступила до навчання, впродовж періоду навчання надавалися необхідні освітні послуги, які забезпечували, зокрема, формування знань, умінь, навичок та загальних компетентностей на тому самому рівні вищої освіти.
Повторне зарахування означає, що особа знову формуватиме такі знання, уміння, навички та загальні компетентності. У термінах визначення послідовності здобуття освіти це свідчить про здобуття освіти в непослідовному порядку.
Згідно з інформацією, що міститься в Єдиній державній електронній базі з питань освіти, здобувач освіти ОСОБА_1 зарахований на навчання 13.09.2020 за освітнім ступенем бакалавра до Державного університету інформаційно-комунікаційних технологій і 29.03.2021 був відрахований із закладу освіти.
16.08.2024 позивач повторно зарахований на навчання за освітнім рівнем бакалавр до Київського столичного університету імені Бориса Грінченка.
Таким чином, на переконання відповідача, ОСОБА_1 здобуває освіту в непослідовному порядку, а тому в довідці, сформованій на підставі даних, що містяться в Єдиній державній електронній базі з питань освіти, у відповідному полі зазначено "Ні, порушує", що відповідає дійсності.
Не погоджуючись з діями відповідачів, позивач звернувся з даним позовом до суду, з приводу чого суд зазначає таке.
Суспільні відносини, що виникають у процесі реалізації конституційного права людини на освіту, прав та обов'язків фізичних і юридичних осіб, які беруть участь у реалізації цього права, а також компетенцію державних органів та органів місцевого самоврядування у сфері освіти визначає та регулює Закон України від 05.09.2017 №2145-VIIІ "Про освіту" (далі - Закон №2145-VIIІ, в редакції, яка була чинна на момент виникнення спірних правовідносин).
Згідно з частиною другою статті 10 Закону №2145-VIIІ рівнями освіти є:
дошкільна освіта;
початкова освіта;
базова середня освіта;
профільна середня освіта;
перший (початковий) рівень професійної (професійно-технічної) освіти;
другий (базовий) рівень професійної (професійно-технічної) освіти;
третій (вищий) рівень професійної (професійно-технічної) освіти;
фахова передвища освіта;
початковий рівень (короткий цикл) вищої освіти;
перший (бакалаврський) рівень вищої освіти;
другий (магістерський) рівень вищої освіти;
третій (освітньо-науковий/освітньо-творчий) рівень вищої освіти.
Пунктом 23 частини першої статті 1 Закону №2145-VIIІ визначено, що рівень освіти - завершений етап освіти, що характеризується рівнем складності освітньої програми, сукупністю компетентностей, які визначені, як правило, стандартом освіти та відповідають певному рівню Національної рамки кваліфікацій.
Зазначені норми чітко передбачають умову здобуття рівня освіти, що є вищим за раніше здобутий рівень освіти у послідовності, визначеній частиною другою статті 10 Закону України "Про освіту".
Суд звертає увагу на те, що обов'язковою характеристикою є завершеність етапу освіти.
Основні правові, організаційні, фінансові засади функціонування системи вищої освіти, створює умови для посилення співпраці державних органів і бізнесу з закладами вищої освіти на принципах автономії закладів вищої освіти, поєднання освіти з наукою та виробництвом з метою підготовки конкурентоспроможного людського капіталу для високотехнологічного та інноваційного розвитку країни, самореалізації особистості, забезпечення потреб суспільства, ринку праці та держави у кваліфікованих фахівцях встановлює Закон України від 01.07.2014 №1556-VII “Про вищу освіту» (далі - Закон №1556-VII, в редакції, яка була чинна на момент виникнення спірних правовідносин).
Рівні та ступені вищої освіти передбачені статтею 5 Закону №1556-VII.
Так, відповідно до частини першої статті 5 Закону №1556-VII підготовка фахівців з вищою освітою здійснюється за відповідними освітніми програмами на таких рівнях вищої освіти:
- початковий рівень (короткий цикл) вищої освіти;
- перший (бакалаврський) рівень;
- другий (магістерський) рівень;
- третій (освітньо-науковий/освітньо-творчий) рівень.
Початковий рівень (короткий цикл) вищої освіти передбачає набуття здобувачами вищої освіти здатності до розв'язування типових спеціалізованих задач у певній галузі професійної діяльності.
Перший (бакалаврський) рівень вищої освіти передбачає набуття здобувачами вищої освіти здатності до розв'язування складних спеціалізованих задач у певній галузі професійної діяльності.
Другий (магістерський) рівень вищої освіти передбачає набуття здобувачами вищої освіти здатності до розв'язування задач дослідницького та/або інноваційного характеру у певній галузі професійної діяльності.
Третій (освітньо-науковий/освітньо-творчий) рівень передбачає набуття здобувачами вищої освіти здатності розв'язувати комплексні проблеми в галузі професійної та/або дослідницько-інноваційної діяльності.
Освітньо-науковий рівень вищої освіти передбачає здобуття особою теоретичних знань, умінь, навичок та інших компетентностей, достатніх для продукування нових ідей, розв'язання комплексних проблем у галузі професійної та/або дослідницько-інноваційної діяльності, оволодіння методологією наукової та педагогічної діяльності, а також проведення власного наукового дослідження, результати якого мають наукову новизну, теоретичне та практичне значення.
Освітньо-творчий рівень вищої освіти передбачає оволодіння методологією мистецької та мистецько-педагогічної діяльності, здійснення самостійного творчого мистецького проекту, здобуття практичних навичок продукування нових ідей і розв'язання теоретичних та практичних проблем у творчій мистецькій сфері.
Частиною другою статті 5 Закону №1556-VІІ визначено, що здобуття вищої освіти на кожному рівні вищої освіти передбачає успішне виконання особою освітньої програми, що є підставою для присудження відповідного ступеня вищої освіти:
1) молодший бакалавр;
2) бакалавр;
3) магістр;
4) доктор філософії/доктор мистецтва.
Відповідно до частини четвертої статті 5 Закону №1556-VІІ бакалавр - це освітній ступінь, що здобувається на першому рівні вищої освіти та присуджується закладом вищої освіти у результаті успішного виконання здобувачем вищої освіти освітньо-професійної програми, обсяг якої становить 180-240 кредитів Європейської кредитно трансферно-накопичувальної системи (далі - ЄКТС).
Для здобуття освітнього ступеня бакалавра на основі освітнього ступеня молодшого бакалавра або на основі фахової передвищої освіти заклад вищої освіти має право визнати та перезарахувати кредити ЄКТС, максимальний обсяг яких визначається стандартом вищої освіти. Особа має право здобувати ступінь бакалавра за умови наявності в неї повної загальної середньої освіти.
Особа має право здобувати ступінь бакалавра за умови наявності в неї повної загальної середньої освіти.
Правові основи мобілізаційної підготовки та мобілізації в Україні, визначає засади організації цієї роботи, повноваження органів державної влади, інших державних органів, органів місцевого самоврядування, а також обов'язки підприємств, установ і організацій незалежно від форми власності (далі - підприємства, установи і організації), повноваження і відповідальність посадових осіб та обов'язки громадян щодо здійснення мобілізаційних заходів встановлює Закон України "Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію" від 21.10.1993 №3543-XII (далі-Закон №3543-ХІІ, в редакції, яка була чинна на момент виникнення спірних правовідносин).
Приписами пункту 1 частини третьої статті 23 Закону №3543-XII встановлено, що призову на військову службу під час мобілізації, на особливий період не підлягають також: 1) здобувачі професійної (професійно-технічної), фахової передвищої та вищої освіти, які навчаються за денною або дуальною формою здобуття освіти і здобувають рівень освіти, що є вищим за раніше здобутий рівень освіти у послідовності, визначеній частиною другою статті 10 Закону України "Про освіту", а також докторанти та особи, зараховані на навчання до інтернатури.
Отже, право на відстрочку виникає у випадку, якщо військовозобов'язаний здобуває рівень освіти вищий за раніше здобутий, який повинен підтверджуватись відповідним дипломом.
Суд зазначає, що законодавцем граматична конструкція норм Закону № 3543-XII викладена, як така, що вказує на факт завершеності процесу здобуття освіти. Ключовим є розуміння терміну "здобутий" означає "вже завершений", у свою чергу "здобуває" вказує на процес, який триває.
Законодавство України про освіту, зокрема, Закон № 2145-VIIІ, чітко визначає, що здобуття рівня освіти підтверджується отриманням диплома.
Суд вважає, що законодавець однозначно використовує термін "здобутий" для позначення завершеного і офіційно підтвердженого рівня освіти. Так, незавершена освіта не є показником досягнення певного рівня, оскільки особа не пройшла весь необхідний навчальний курс і не підтвердила свої знання і вміння.
Це положення закріплено в статті 23 Закону № 3543-ХІІ, яка чітко визначає, що відстрочка надається особам, які здобувають новий рівень освіти, що є вищим за раніше здобутий.
Отже, Закон вимагає порівнювати поточний рівень освіти із рівнем, який особа вже завершила. Тому враховується тільки та освіта, яка була дійсно здобута.
Суд зазначає, що вищенаведені нормативно-правові акти не встановлюють будь-яких особливостей для осіб, які були раніше відраховані із навчального закладу.
З огляду на встановлені судом обставини справи, поточне здобуття позивачем вищої освіти не порушує послідовності, визначеної частиною другою статті 10 Закону № 2145-VIII, оскільки станом на 25.11.2024 (дата зарахування позивача на навчання до Київського столичного університету імені Бориса Грінченка) освітній рівень його здобутої (завершеної) освіти - Молодший спеціаліст.
З огляду на вказане, суд вважає, що зазначення у довідці про здобувача освіти за даними Єдиної державної електронної бази з питань освіти від 25.11.2024 №532226 інформації про те, що поточне здобуття позивачем освіти порушує послідовність, визначену частиною другою статті 10 Закону № 2145-VIII, є протиправним.
16.10.2014 постановою Кабінету Міністрів України № 630 затверджено “Положення про Міністерство освіти і науки України» (далі - Положення № 630).
Пунктом 1 Положення № 630 визначено, що Міністерство освіти і науки України є центральним органом виконавчої влади, діяльність якого спрямовується і координується Кабінетом Міністрів України.
Міністерство освіти і науки України є головним органом у системі центральних органів виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну політику у сферах освіти і науки, наукової, науково-технічної діяльності, інноваційної діяльності в зазначених сферах, трансферу (передачі) технологій, а також забезпечує формування та реалізацію державної політики у сфері здійснення державного нагляду (контролю) за діяльністю закладів освіти, підприємств, установ та організацій, які надають послуги у сфері освіти або провадять іншу діяльність, пов'язану з наданням таких послуг, незалежно від їх підпорядкування і форми власності.
Пунктом 2 Положення № 630 передбачено, що МОН України у своїй діяльності керується Конституцією та законами України, указами Президента України і постановами Верховної Ради України, прийнятими відповідно до Конституції та законів України, актами Кабінету Міністрів України, іншими актами законодавства.
Згідно з підпунктом 78 пункту 4 Положення № 630 МОН України забезпечує ведення та функціонування ЄДЕБО, інших державних електронних баз та реєстрів, інших інформаційних систем у сфері, що належить до його компетенції.
Як встановлено вище, суспільні відносини, що виникають у процесі реалізації конституційного права людини на освіту, прав та обов'язків фізичних і юридичних осіб, які беруть участь у реалізації цього права, а також визначає компетенцію державних органів та органів місцевого самоврядування у сфері освіти регулюються Законом № 2145-VIII.
Відповідно до частин першої-другої статті 74 Закону № 2145-VIII у системі освіти функціонує інтегрована інформаційна система - Єдина державна електронна база з питань освіти (далі - Електронна база).
Електронна база містить такі складові: Реєстр суб'єктів освітньої діяльності, Реєстр здобувачів освіти, Реєстр документів про освіту, Реєстр сертифікатів зовнішнього незалежного оцінювання, Реєстр студентських (учнівських) квитків, Реєстр педагогічних, науково-педагогічних працівників, Реєстр сертифікатів педагогічних працівників (далі - публічні електронні реєстри у сфері освіти).
Положення про Єдину державну електронну базу з питань освіти та порядок її ведення затверджуються Кабінетом Міністрів України.
Порядок функціонування ЄДЕБО визначено Положенням про Єдину державну електронну базу з питань освіти, затвердженим наказом Міністерства освіти і науки України від 08.06.2018 № 620, зареєстрованим Міністерстві юстиції України 05.10.2018 за № 1132/32584 (далі - Положення № 620).
Відповідно до пункту 1 розділу І Положення №620 це Положення розроблено відповідно до статті 74 Закону України "Про освіту" з метою визначення порядку функціонування ЄДЕБО в галузі освіти як автоматизованої системи збирання, оброблення, зберігання та захисту інформації щодо здобувачів освіти, суб'єктів освітньої діяльності, що формується (створюється) та використовується для забезпечення потреб фізичних та юридичних осіб.
Відповідно до пункту 5 розділу І Положення № 620 власником ЄДЕБО та виключних майнових прав на її програмне забезпечення є держава. Розпорядником ЄДЕБО є МОН України, технічним адміністратором ДП “Інфоресурс», що належить до сфери управління розпорядника ЄДЕБО.
Основні функції уповноважених суб'єктів у ЄДЕБО визначені пунктом 1 розділу ІV Положення №620, зокрема, розпорядник ЄДЕБО:
- вживає організаційних заходів, пов'язаних із забезпеченням функціонування ЄДЕБО;
- використовує інформацію, що міститься в ЄДЕБО, у тому числі персональні дані, з метою прийняття управлінських рішень та виконання повноважень, визначених законодавством;
- вносить до ЄДЕБО іншу інформацію, визначену законодавством;
- забезпечує верифікацію в ЄДЕБО інформації, визначеної підпунктами 1, 2 пункту 8, абзацами п'ятим - сьомим підпункту 1 та підпунктом 4 пункту 9 розділу III цього Положення, що підтверджується накладенням кваліфікованого електронного підпису.
Пунктом 2 розділу ІV Положення № 620 встановлено, що технічний адміністратор ЄДЕБО забезпечує:
- функціонування ЄДЕБО у порядку, визначеному розпорядником ЄДЕБО;
- здійснення заходів із технічного і технологічного забезпечення ЄДЕБО, створення, модернізації і супроводження її програмного забезпечення та веб-сайту з інформаційно-пошуковою системою доступу до відкритих даних, що містяться в ЄДЕБО;
- структурну систематизацію даних, що містяться в ЄДЕБО, відповідно до державних та/або галузевих класифікаторів;
- взаємодію ЄДЕБО з іншими автоматизованими системами, інформаційними ресурсами та державними реєстрами у випадках та у порядку, визначених законодавством;
- організацію та підтримання доступу уповноважених суб'єктів до ЄДЕБО на підставі укладеного з ним договору;
- тимчасове припинення (блокування) та анулювання доступу уповноважених суб'єктів до ЄДЕБО;
- можливість доступу у форматі відкритих даних до інформації, що міститься в ЄДЕБО, у порядку, встановленому законодавством;
- оброблення, ведення обліку та зберігання в ЄДЕБО замовлень, поданих суб'єктами освітньої діяльності в електронній формі, на формування інформації, що відтворюється в документах про освіту, студентських (учнівських) квитках державного зразка, в порядку, визначеному розпорядником ЄДЕБО;
- оброблення в ЄДЕБО інформації про прийом, відрахування, переривання навчання, поновлення і переведення здобувачів професійної (професійно-технічної), фахової передвищої, вищої та освіти дорослих, в тому числі післядипломної освіти;
- ведення в ЄДЕБО обліку даних про органи управління у сфері освіти;
- здійснення комплексу заходів щодо забезпечення захисту інформації, що міститься в ЄДЕБО;
- внесення та верифікацію в ЄДЕБО інформації, визначена відповідно до законодавства розпорядником ЄДЕБО;
- ведення обліку операцій, пов'язаних з обробкою персональних даних суб'єкта та доступом до них, зберігаючи інформацію про дату, час та джерело збирання персональних даних суб'єкта, зміну персональних даних, перегляд персональних даних, будь-яку передачу (копіювання персональних даних) суб'єкта, дату та час видалення або знищення персональних даних, користувача ЄДЕБО, який здійснив одну з указаних операцій, мету та підстави зміни, перегляду передачі та видалення або знищення персональних даних;
- виконання інших заходів із забезпечення функціонування ЄДЕБО у порядку та обсягах, передбачених відповідно до законодавства розпорядником ЄДЕБО.
Отже, власником ЄДЕБО та виключних майнових прав на її програмне забезпечення є держава, розпорядником ЄДЕБО є МОН України, а технічним адміністратором - ДП “Інфоресурс», що належить до сфери управління Міністерства освіти і науки України.
Обробка і захист інформації здійснюються в ЄДЕБО відповідно до вимог законодавства у сфері захисту інформації, що перебуває у власності держави.
Отже, Міністерство освіти і науки України та Технічний адміністратор Єдиної державної електронної бази з питань освіти - Державне підприємство "ІНФОРЕСУРС" мають повноваження щодо внесення змін до ЄДЕБО про відсутність порушення послідовності здобуття освіти, визначеної частиною другою статті 10 Закону України "Про освіту" щодо позивача.
Натомість Київський столичний університет імені Бориса Грінченка виконує лише технічну функцію, оскільки довідка формується автоматично на підставі даних ЄДЕБО.
Вказане спростовує твердження відповідача про те, що питання внесення інформації про здобувача освіти до Єдиної державної електронної бази з питань освіти належить до суб'єктів освітньої діяльності.
Суд зазначає, що матеріали справи свідчать про те, що процес здобуття освіти позивачем є послідовним у розумінні п. 1 ч. 3 ст. 23 Закону України "Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію" та ч. 2 ст. 10 Закону України "Про освіту", проте Міністерство освіти і науки України в порушення чинного законодавства України не забезпечило неналежного функціонування системи ЄДЕБО.
Верховний Суд у постанові від 09.02.2019 у справі № 855/21/19 вказав, що Європейська Комісія за демократію через право (Венеціанська Комісія) у Доповіді щодо верховенства права від 04.04.2011 № 512/2009 зазначила, що однією з складових верховенства права є правова визначеність; вона вимагає, щоб правові норми були чіткими й точними, спрямованими на те, щоб забезпечити постійну прогнозованість (передбачуваність) ситуацій та правовідносин, що виникають.
Принцип правової визначеності передбачає, що органи державної влади повинні бути обмежені у своїх діях заздалегідь встановленими та оголошеними правилами, які дають можливість передбачити з великою точністю примусові заходи, що будуть застосовані представниками влади в тій чи іншій ситуації. Беручи це до уваги, особа може впевнено планувати свої дії.
З наведеного вбачається, що принцип правової визначеності фактично означає, що кожна особа повинна мати чітке розуміння щодо настання конкретних юридичних наслідків у відповідних правовідносинах. Це вимагає щоб правила або нормативні акти суб'єктів владних повноважень були чітко визначені та оголошені.
Суд зазначає, що одностороння зміна підходу до тлумачення норм законів Міністерством освіти і науки України є порушенням цього принципу, оскільки створює нестабільність і непередбачуваність правового регулювання.
Ціль Конвенції гарантувати права, які є практичними та ефективними, а не теоретичними або ілюзорними. Право на доступ до суду включає в себе не лише право ініціювати провадження, а й право отримати "вирішення" спору судом. Воно було б ілюзорним, якби національна правова система Договірної держави дозволяла особі подати до суду цивільний позов без гарантії того, що справу буде вирішено остаточним рішенням в судовому провадженні (пункт 1 статті 6 Конвенції).
Для дотримання пункту 1 статті 6 Конвенції було б неможливо детально описувати процесуальні гарантії, які надаються сторонам у судовому процесі провадженні, яке є справедливим, публічним та швидким, не гарантувавши сторонам того, що їхні цивільні спори будуть остаточно вирішені (рішення у справах "Мултіплекс проти Хорватії" (Multiplex v. Croatia), заява № 58112/00, п. 45, від 10.07.2003, та "Кутіч проти Хорватії" (Kutic v. Croatia), заява № 48778/99, п. 25, ECHR 2002-II).
Враховуючи викладене вище, суд дійшов висновку про те, що саме дії Міністерства освіти і науки України пов'язані із зазначенням у довідці про здобувача освіти за даними ЄДЕБО від 25.11.2024 № 532226 відомостей про порушення ОСОБА_1 послідовності навчання є протиправними.
У зв'язку з цим, суд вважає за необхідне визнати протиправними дії Міністерства освіти і науки України, пов'язані із вжиттям організаційних заходів щодо забезпечення функціонування ЄДЕБО, за яких у довідці про здобувача освіти за даними Єдиної державної електронної бази з питань освіти від 25.11.2024 № 532226 відображалися відомості про порушення ОСОБА_1 послідовності здобуття освіти.
Щодо позовної вимоги про зобов'язання Міністерства освіти і науки України внести зміни до даних, що містяться в Єдиній державній електронній базі з питань освіти щодо порушення ОСОБА_1 черговості здобуття освіти, визначеної статтею 10 Закону України "Про освіту", а саме: в розділі "На підставі даних, що містяться в ЄДЕБО, поточне здобуття освіти не порушує послідовності, визначеної ч. 2 ст. 10 Закону України "Про освіту" - вказати "Так, не порушує", суд зазначає таке.
Відповідно до Рекомендації № R (80) 2 комітету Міністрів державам-членам стосовно реалізації адміністративними органами влади дискреційних повноважень, прийнятою Комітетом Міністрів Ради Європи 11.05.1980 на 316-й нараді заступників міністрів, під дискреційним повноваженням слід розуміти повноваження, яке адміністративний орган, приймаючи рішення, може здійснювати з певною свободою розсуду - тобто, коли такий орган може обирати з кількох юридично допустимих рішень те, яке він вважає найкращим за даних обставин.
Згідно з пунктом 1.6 Методології проведення антикорупційної експертизи, затвердженої Наказом Міністерства юстиції України від 24.04.2017 № 1395/5, дискреційні повноваження - це сукупність прав та обов'язків органів державної влади та місцевого самоврядування, осіб, уповноважених на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, що надають можливість на власний розсуд визначити повністю або частково вид і зміст управлінського рішення, яке приймається, або можливість вибору на власний розсуд одного з декількох варіантів управлінських рішень, передбачених нормативно-правовим актом, проектом нормативно-правового акта.
Таким чином, дискреція - це елемент управлінської діяльності. Вона пов'язана з владними повноваженнями і їх носіями - органами державної влади та місцевого самоврядування, їх посадовими і службовими особами. Дискрецію не можна ототожнювати тільки з формалізованими повноваженнями - вона характеризується відсутністю однозначного нормативного регулювання дій суб'єкта. Він не може ухилятися від реалізації своєї компетенції, але і не має права виходити за її межі.
Тобто дискреційні повноваження - це законодавчо встановлена компетенція владних суб'єктів, яка визначає ступінь самостійності її реалізації з урахуванням принципу верховенства права; ці повноваження полягають в застосуванні суб'єктами адміністративного розсуду при здійсненні дій і прийнятті рішень.
Отже, у разі відсутності у суб'єкта владних повноважень законодавчо закріпленого права адміністративного розсуду при вчиненні дій/прийнятті рішення, та встановлення у судовому порядку факту протиправної поведінки відповідача, зобов'язання судом суб'єкта владних повноважень прийняти рішення конкретного змісту не можна вважати втручанням у дискреційні повноваження, адже саме такий спосіб захисту порушеного права є найбільш ефективним та направлений на недопущення свавілля в органах влади.
Відповідно до пункту 4 частини другої статті 245 Кодексу адміністративного судочинства України у разі задоволення позову суд може прийняти рішення про визнання бездіяльності суб'єкта владних повноважень протиправною та зобов'язання вчинити певні дії.
Частиною четвертою статті 245 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що у випадку, визначеному пунктом 4 частини другої цієї статті, суд може зобов'язати відповідача - суб'єкта владних повноважень прийняти рішення на користь позивача, якщо для його прийняття виконано всі умови, визначені законом, і прийняття такого рішення не передбачає права суб'єкта владних повноважень діяти на власний розсуд.
У випадку, якщо прийняття рішення на користь позивача передбачає право суб'єкта владних повноважень діяти на власний розсуд, суд зобов'язує суб'єкта владних повноважень вирішити питання, щодо якого звернувся позивач, з урахуванням його правової оцінки, наданої судом у рішенні.
З огляду на вказане, суд вважає за необхідне зобов'язати Міністерство освіти і науки України забезпечити внесення змін до системи Єдиної державної електронної бази з питань освіти, за яких у довідці про здобувача освіти за даними Єдиної державної електронної бази з питань освіти щодо ОСОБА_1 у колонці "На підставі даних, що містяться у Єдиній державній електронній базі з питань освіти, поточне здобуття освіти не порушує послідовності, визначеної частиною другою статті 10 Закону України "Про освіту" відображалося значення "Так, не порушує".
Таким чином, позов слід задовольнити у повному обсязі.
Частиною третьою статті 139 Кодексу адміністративного України визначено, що при частковому задоволенні позову судові витрати покладаються на обидві сторони пропорційно до розміру задоволених позовних вимог. При цьому суд не включає до складу судових витрат, які підлягають розподілу між сторонами, витрати суб'єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката та сплату судового збору.
Під час звернення до суду позивачем був сплачений судовий збір у розмірі 2422,40 грн., що підтверджується квитанцією наявною в матеріалах справи.
Враховуючи задоволення позову, понесені позивачем судові витрати у вигляді сплаченого судового збору в розмірі 2422,40 грн., підлягають стягненню на його користь за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень - Міністерства освіти і науки України.
На підставі викладеного, керуючись статтями 243-246, 250 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
1. Адміністративний позов задовольнити у повному обсязі.
2. Визнати протиправним дії Міністерства освіти і науки України в частині внесення відомостей до Єдиної державної електронної бази з питань освіти інформації про те, що поточне здобуття освіти ОСОБА_1 порушує послідовність здобуття освіти, визначену частиною 2 статті 10 Закону України «Про освіту», що відображено в довідці Єдиної державної електронної бази з питань освіти № 532226 від 25.11.2024.
3. Зобов'язати Міністерство освіти і науки України внести зміни до даних, що містяться в Єдиній державній електронній базі з питань освіти щодо порушення ОСОБА_1 черговості здобуття освіти, визначеної частиною другою статті 10 Закону України «Про освіту», а саме: в розділі «На підставі даних, що містяться в Єдиній державній електронній базі з питань освіти, поточне здобуття освіти не порушує послідовності, визначеної частиною 2 статті 10 Закону України «Про освіту», - вказати «Так, не порушує».
4. Стягнути на користь ОСОБА_1 (реєстраційний номер облікової картки платника НОМЕР_5 , місце проживання: АДРЕСА_1 ) судовий збір у розмірі 2422 (дві тисячі чотириста двадцять дві) грн. 40 коп. за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень - Міністерства освіти і науки України (ідентифікаційний код 38621185, місцезнаходження: м. Київ, пр. Берестейський, буд.10).
5. Надіслати учасникам справи (їх представникам) копію судового рішення в порядку, передбаченому ч. 5 ст. 251 Кодексу адміністративного судочинства України.
Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається до Шостого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
У разі оголошення судом лише вступної та резолютивної частини рішення, або розгляду справи в порядку письмового провадження, апеляційна скарга подається протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту рішення.
Суддя Сас Є.В.